Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/5821/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 12.09.2023. Зареєстровано: 13.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2023.

Номер судового провадження: 1-кс/405/2771/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023120000000007

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 405/5821/23
		провадження № 1-кс/405/2771/23 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23.08.2023 м. Кропивницький
		                                                
		 
		Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
		слідчого судді                  ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання          ОСОБА_2 ,
		з участю прокурора                         ОСОБА_3 ,
		захисника                  ОСОБА_4 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Магадану рф, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, раніше не судимому, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому,
		підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202312000000007 від 10.01.2023, - 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		21.08.2023 до Ленінського районного суду м. Кіровограда надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 .
		В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202312000000007 від 10.01.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом №2102-ІХ від 24.02.2022, на території України у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб, який продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, згідно з Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 продовжено дію воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023 затвердженим Законом України № 2915-IX від 07.02.2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб до 21.05.2023 року, згідно з Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 затвердженим Законом України № 3057-IX від 02.05.2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
		Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Так, 24.02.2022 указом Президента України №69/2022 оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
		Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку). Поряд з цим, згідно ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.
		Пунктом 6 частини 1 статті 8 даного Закону України «Про правовий режим воєнного стану», передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
		Враховуючи вказане, на період введення воєнного стану в Україні, на законодавчому рівні заборонено виїзд за межі території України, осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		У свою чергу, ОСОБА_6 не бажаючи займатися суспільно корисною працею, переслідуючи корисливі мотиви та мету незаконного збагачення за рахунок вчинення умисних, незаконних дій у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, достовірно знаючи про введення із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану, будучи обізнаним про проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та забезпеченням оборони держави, підтриманням бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України, інших військових формувань, а також про наявність діючих обмежень на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, в месенджері «Telegram», в Telegram-каналі з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » розмістив оголошення, наступного змісту: «БЕЗ ПРЕДОПЛАТЫ. Щоденні перевезення з України до #Польщі, #Молдову, #Румунію, #Литву , #Латвію , #Чехію , #Грузію , Німеччину. Консультація. Бронь. Писати в личку. #Telegram, #WhatsApp, НОМЕР_4"».
		Усвідомлюючи неможливість доведення злочинного умислу самостійно, ОСОБА_6 обрав груповий характер вчинення кримінального правопорушення, а саме за попередньою змовою групою осіб. Так, в невстановлені в ході досудового розслідування час і місці, останній залучив до реалізації своїх злочинних намірів невстановлених органом досудового розслідування осіб.
		Поінформувавши невстановлених органом досудового розслідування осіб, щодо своїх злочинних намірів, ОСОБА_6 запропонував їм спільними, узгодженими діями вчинити кримінальне правопорушення за вище вказаною злочинною схемою, а саме за отриманні грошові кошти здійснити незаконне переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання вказівок та засобів, для безперешкодного перетину.
		Розуміючи протиправний характер пропозиції ОСОБА_6 , спонукаємі корисливим мотивом та маючи на меті незаконне збагачення, невстановлені органом досудового розслідування особи заздалегідь, тобто до початку злочину, погодились на спільне його вчинення, вступивши, тим самим, з ОСОБА_6 у злочинний зговір.
		Так, 03.03.2023, ОСОБА_6 з відома та згоди невстановлених органом досудового розслідування осіб, в ході телефонної розмови повідомив ОСОБА_11 інформацію про те, що за грошову винагороду в сумі 4800 доларів США, яку необхідно буде сплатити після перетину кордону, ОСОБА_6 зможе забезпечити переправлення останнього з м. Одеса до Республіки Молдови, де в подальшому будуть виготовлені документи для безперешкодного переміщення по Європі. 
		Окрім цього, ОСОБА_11 05.03.2023, на вимогу ОСОБА_6 через месенджер «Telegram» в чат на обліковий запис ІНФОРМАЦІЯ_3 з нікнеймом « ОСОБА_12 », реєстрація якого здійснена на абонентський номер телефону НОМЕР_1 , переслав фотознімки внутрішнього паспорту у формі ID-картки та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також свій номер мобільного телефону НОМЕР_2 .
		У подальшому, 05.03.2023 в ході розмови через месенджер «Telegram», ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_11 про необхідність прибуття до м. Одеси з метою подальшого перетину кордону за сприяння невстановлених досудовим розслідуванням осіб.
		Далі, виконуючи вказівки ОСОБА_6 та невстановлених органом досудового розслідування осіб, ОСОБА_11 09.06.2023 прибув на залізничний вокзал м. Одеса, де через застосунок «Telegram» в ході телефонної розмови з невстановленою органом досудового розслідування особою, яка використовує обліковий запис ІНФОРМАЦІЯ_5 з нікнеймом « ОСОБА_13 », отримав вказівку, щодо необхідності розрахунку за сприяння та надання засобів для перетину державного кордону України вже безпосередньо після його перетину.
		Продовжуючи свої незаконні дії, спонукаємі корисливим мотивом і метою незаконного збагачення, невстановлена органом досудового розслідування особа, яка використовує обліковий запис ІНФОРМАЦІЯ_5 в застосунку « Telegram», з відома та згоди ОСОБА_6 , 07.03.2023, близько 13.50 год. відправила в застосунку «Telegram» ОСОБА_11 посиланням на геопозицію та інструкцію щодо перетину кордону.
		Прибувши за вказівкою невстановленої органом досудового розслідування особи, яка діяла з відома та згоди ОСОБА_6 , до «Рибний ринок Чайка», який знаходиться за адресою: Київське шосе, м. Одеса, Одеська область, ОСОБА_11 сів до автомобіля TOYOTA CARINA, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням невстановленої особи.
		Продовжуючи свій злочинний умисел на отримання грошових коштів, невстановлена органом досудового розслідування особа, яка діяла з відома та згоди ОСОБА_6 на автомобілі TOYOTA CARINA, д.н.з. НОМЕР_3 відвезла ОСОБА_11 до державного кордону України з Республікою Молдова, де ОСОБА_11 при незаконному перетині державного кордону України було затримано прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Таким чином, встановлена достатня кількість доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, який кваліфікується як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання вказівок, засобів, вчиненого за попередньою змовою, з корисливих мотивів.
		В ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів для повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та 28.06.2023 року ОСОБА_6 через голову (квартального) районного комітету ОСН «Мерефа - Центр 1» ОСОБА_14 та представників КП «Жилсервіс-5» ДМР вручене письмове повідомлення про підозру.
		Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 на виклики до слідчого не прибуває.
		Підозрюваний ОСОБА_6 на даний час переховується від органів досудового слідства та суду, вжитими розшуковими заходами встановити його місце знаходження не представилось можливим.
		Допитаний в ході досудового слідства ОСОБА_15 , 1979 р.н., повідомив, що ОСОБА_6 після проведення за місцем проживання останнього обшуку виїхав за кордон.
		У зв`язку з вищевикладеним, 18.08.2023 ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук.
		ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
		-повідомленням про виявлене кримінальне правопорушення з УСБУ в Кіровоградській області; 
		-показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ;
		-проведеними впізнанням за фотознімками;
		-висновком судової експертизи відео-, звукозапису;
		-протоколами проведених негласних слідчих-розшукових дій;
		-речовими доказами;
		-протоколами огляду предметів;
		-іншими зібраними у справі доказами, які викривають ОСОБА_6 у вчиненні умисного кримінального правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, передбаченого Кримінальним кодексом України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України. 
		Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам передбаченим ст.177 КПК України, останньому необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		З метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, останньому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виходячи із наступного.
		Так, ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за вчинення якого передбачено у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з конфіскацією майна.
		По справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, прошу суд оцінити суворість можливого покарання ОСОБА_6 та особу підозрюваного і визнати за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі обрання більш м?якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. 
		Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою.
		Крім того, ОСОБА_6 знаходячись на свободі, маючи можливість вільного пересування та підтримання контактів із своїми знайомими, спроможний незаконно впливати прямо чи опосередковано на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Жоден з більш м`яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину, а також завданим наслідкам. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Крім того, обирати запобіжні заходи - заставу та домашній арешт недоцільно, оскільки вони в цілому не зможуть гарантовано запобігти ризикам зазначеним вище.
		За таких обставин наведені в клопотанні ризики є належно обґрунтованими.
		Відповідно до Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення, правоохоронний орган України повинен надіслати формуляр встановленого зразку, до якого, окрім іншого, додається завірена копія ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Відповідно до додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», до ОСОБА_6 не застосовувалися персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), у тому числі відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України, 
		Беручи до уваги те, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та вчинити інше кримінальне правопорушення, просив клопотання задовольнити.
		 
		Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення його строку та визначення розміру застави, посилаючись на обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України. 
		Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, зазначила, що у неї не було можливості зустрітись з підозрюваним, щоб з`ясувати його думку щодо клопотання. Просила відмовити у задоволенні клопотання.
		Заслухавши прокурора, захисника, дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність обрання  ОСОБА_6  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
		Слідчий суддя розглянув клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного ОСОБА_6 з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
		Згідно з положеннями частини 1 цієї ж статті, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
		Водночас, слідчий суддя бере до уваги, що ст. 187 КПК України «Забезпечення прибуття особи для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу» чітко встановлює, що слідчий суддя після одержання клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного, який перебуває на свободі, призначає дату судового засідання і здійснює судовий виклик, а також наслідки неприбуття за таким. Поряд з цим, КПК України не містить жодної норми, яка б прямо чи опосередковано встановлювала такий обов`язок для слідчого судді у випадку надходження клопотання про обрання запобіжного заходу.
		Тлумачення наведених норм у сукупності дає підстави стверджувати, що розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу здійснюється за відсутності підозрюваного поряд з достатністю підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
		Натомість, прибуття на територію України такого підозрюваного має наслідком подання та розгляд виключно клопотання про застосування запобіжного заходу, а також обов`язок слідчого судді забезпечити його участь у відповідному розгляді. 
		Згідно з наявними матеріалами кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_6 здійснив виїзд за межі України та у зворотному напрямку кордон не перетинав, тобто за місцем проживання та реєстрації відсутній.
		Отже, у слідчого судді наявні обґрунтовані підстави розглядати клопотання за процедурою, визначеною ч. 6 ст. 193 КПК України.
		З матеріалів клопотання встановлено, що 28.06.2023 слідчим за погодженням з прокурором у відповідності до ст. ст. 110, 111, 276-278 КПК України складено та підписано письмове повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
		Підозрюваним є (1) особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, (2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або (3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).
		Тобто, кримінальний процесуальний закон визначає три рівнозначні випадки, за відповідності яким, особа вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні.
		У обставинах цього кримінального провадження стосовно  ОСОБА_6  йдеться про третій випадок, передбачений ч. 1 ст. 42 КПК України (підозрюваним є особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень).
		Отже, для перевірки того, чи  ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного, необхідно встановити наявність таких фактів: (1) складення щодо особи повідомлення про підозру; (2) невручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; (3) вжиття заходів для вручення зазначеного повідомлення у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Отже, слідчий або прокурор повинен у день складення повідомлення про підозру вжити заходів до вручення повідомлення, а у випадку неможливості зазначеного через невстановлення місцезнаходження особи, вжити заходів для вручення повідомлення у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом.
		Як було встановлено в судовому засіданні та видно з матеріалів, доданих до клопотання, 28.06.2023 стороною обвинувачення було вручено повідомлення про підозру  ОСОБА_6 від 28.06.2023 в порядку ст. 135 КПК України, а саме: вручено голові (квартального ) районного комітету ОСН «Мерефа - Центр 1» ОСОБА_14 та представнику КП «Жилсервіс - 5» ДМР ОСОБА_20 .
		До того ж, неможливість безпосереднього вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 підтверджується і тим, що підозрюваний ОСОБА_6  здійснив виїзд за межі України, про що повідомив свідок  ОСОБА_21 , та у зворотному напрямку кордон не перетинав. Отже, об`єктивна можливість фізичного вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 у органу досудового розслідування була відсутня.
		Отже, орган досудового розслідування, не встановивши місцезнаходження підозрюваного, вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення  ОСОБА_6  повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
		Також, слідчий суддя враховує, що КПК України не передбачає обов`язку чи права слідчого відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення.
		Більше того, системне тлумачення ч.1 ст. 42 та ч. 1 ст. 278 КПК України вказує на те, що слідчий чи прокурор зобов`язані у день складення повідомлення про підозру її вручити безпосередньо, якщо протягом цього дня, намагаючись безпосередньо вручити повідомлення про підозру, вони не можуть встановити місцезнаходження особи, то зобов`язані вжити заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		За таких обставин,  ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного. Зазначене не спростовується тим, що підозрюваний перебував за межами України і слідчий не використав міжнародну правову допомогу, адже, як уже зазначав слідчий суддя, це лише один із способів повідомлення, який може бути використаний на рівні з іншими, такими як надіслання поштою, електронною поштою, по телефону. Використання слідчим будь- якого із способів, є достатнім заходом.
		Крім того, слідчий суддя вважає слушними доводи прокурора щодо того, що органом досудового розслідування не були вжиті заходи щодо міжнародного співробітництва, оскільки немає відомостей про конкретне місцеперебування підозрюваного.
		Слідчий суддя зауважує, що КПК України не встановлює критеріїв визначення обґрунтованості підозри. Однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).
		За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
		Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
		Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
		Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
		Надані слідчим докази, а саме: протоколи допиту свідка ОСОБА_11 від 19.01.2023, 18.02.2023 та 08.03.2023; протокол огляду від 18.02.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 21.02.2023; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з участю свідка ОСОБА_16 від 21.02.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_17 від 08.03.2023; протокол обшуку від 16.03.2023; протокол проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 09.03.2023; протокол проведення НСРД від 17.03.2023; висновок експерта від 20.06.2023, протокол допиту свідка ОСОБА_22 від 22.06.2023, протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 28.06.2023, свідчать про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
		Оскільки на даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив про причетність   ОСОБА_6 до вчинення злочину, в якому він підозрюється, а пред`явлена підозра, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
		Твердження сторони захисту про відсутність у даному кримінальному провадженні доказів про вчинення   ОСОБА_6 кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання слідчого судді, обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об`єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
		Слідчий суддя також вважає, що прокурором та слідчим обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбачений п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, оскільки за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому, ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування. Такий висновок слідчого судді узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
		Крім того, слідчий суддя враховує те, що у підозрюваного відсутні стійки соціальні зв`язки, підозрюваний ОСОБА_6  виїхав за кордон та переховується від органів досудового розслідування, а тому, вказаний ризик не є уявним. 
		Має під собою підґрунтя й зазначений прокурором та слідчим ризик того, що підозрюваний  ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки перебуваючи на свободі, ОСОБА_6 , маючи можливість вільного пересування та контактів, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, документів, які мають істотне значення для встановлення об`єктивних обставин кримінального правопорушення, про які невідоме органу досудового розслідування.
		Доведений зазначений прокурором та слідчим ризик того, що підозрюваний  ОСОБА_6 може незаконно прямо чи через третіх осіб впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, що зможе призвести до зміни їх показань або відмови від давання показань.
		При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
		З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до момента безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		Слідчий суддя вважає слушними доводи прокурора про те, що підозрюваний  ОСОБА_6  протягом тривалого часу здійснював незаконне переправлення осіб через державний кордон України, а тому, знаходячись на свободі, він має можливість вчинювати інші подібні кримінальні правопорушення, а так само інші кримінальні правопорушення, так як підозрюваний своїми незаконними діями проявив схильність до вчинення злочинів.
		Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
		Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.
		Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
		Постановою слідчого від 18.08.2023 підозрюваного  ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 здійснив виїзд за межі України та у зворотному напрямку кордон не перетинав, повідомлення про підозру йому було вручене в порядку, встановленому для вручення повідомлень.
		Зазначене, з огляду також на вищевикладені обставини, здійснено згідно з ч. 1 ст. 281 КПК України, відповідно до якої, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
		Слід зазначити, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України (ст. 1 КПК України).
		Кримінальне процесуальне законодавство України питання оголошення особи в розшук регулює виключно у ст. 281 КПК України, відповідно до якої, особа оголошується в розшук винесенням постанови про це, здійснення розшуку може бути доручено оперативним підрозділам.
		Поряд з цим, КПК України також передбачає процедуру видачі особи у рамках міжнародної правової допомоги (глава 44), а порядок здійснення оперативно-розшукової діяльності врегульовано Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» №  2135- XII від 18 лютого 1992 року. За його положеннями підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є, зокрема, наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно- розшукових заходів і засобів, про осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду (ст. 6); у сфері такої діяльності також застосовується міжнародне співробітництво із правоохоронними і спеціальними службами інших держав, які мають у своєму складі відповідні підрозділи, а також з міжнародними правоохоронними організаціями.
		Отже, кримінальне процесуальне законодавство передбачає ряд процедур виконання постанови про розшук особи. Однак, положення ч. 6 ст. 193 КПК України умовою обрання тримання під вартою визначає саме: «оголошений у міжнародний розшук», що, на переконання слідчого судді, пов`язано виключно із прийняттям відповідної постанови.
		Адже, відповідно до ч. 7 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
		Подання скарги навіть на ті рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора (ч. 1 ст. 305 КПК України). Водночас, постанова про оголошення в розшук не оскаржується під час досудового розслідування і може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження.
		З огляду на викладене, особа вважається оголошеною в розшук з моменту прийняття відповідної постанови, зважаючи на те, що постанови про оголошення  ОСОБА_6 у міжнародний розшук відповідає положенням ч. 1 ст. 281 КПК України, що підтверджується матеріалами, доданими до клопотання, з урахуванням мотивів, викладених в цій ухвалі, підозрюваний  ОСОБА_6 вважається таким, що оголошений у міжнародний розшук.
		ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до девяти років позбавлення волі, він раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, відносно нього може бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		При обранні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, довідки про сімейний стан, характеристики з місця проживання не надано, що не свідчить про її міцні соціальні зв`язки в місці його постійного проживання, наявні вагомі докази про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, у вчиненні якого він підозрюється.
		Запобігти встановленим ризикам, із урахуванням наведеного вище, можна шляхом обрання  ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Поряд з цим, у рамках цього провадження слідчий суддя не перевірятиме питання недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам. Адже, відповідно до ст. 194 КПК України, такі обставини встановлюються під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Натомість, згідно із ч. 6 ст. 193 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя перевіряє наявність тільки підстав, встановлених у ст. 177 КПК України. До того ж, КПК України визначає єдиний запобіжний захід, щодо якого можливе саме обрання - це тримання під вартою.
		З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному  ОСОБА_6 .
		Відповідно до положень абз. 7 ч. 4 ст. 183, ч. 4 ст. 197 КПК України, слідчий суддя не визначає розмір застави та не зазначає строку дії цієї ухвали.
		На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194, 196 - 197, 309, 395 КПК України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 - задовольнити.
		Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Після затримання підозрюваного  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доставити підозрюваного до місця кримінального провадження для розгляду слідчим суддею питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м`який запобіжний захід.
		Вручити копію цієї ухвали прокурору, захиснику негайно після її оголошення.
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення
		Слідчий суддя                                                                ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...