Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 214/603/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про виселення (вселення).
Надіслано судом: 13.09.2023. Зареєстровано: 13.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2023.
Дата набрання законної сили: 08.11.2023
Результат оскарження 08.11.2023 Дніпровський апеляційний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 2/214/2422/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 214/603/23
		2/214/2422/23
		Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України
		05 вересня 2023 року                                м. Кривий Ріг
		 
		Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
		головуючого  судді Ткаченка А.В.,
		за участю: 
		секретаря судового засідання  Попкової Ю.В.,
		позивача  ОСОБА_1 ,
		представника позивача  ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/603/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні спільною частковою власністю шляхом вселення, -
		 
		Представники:
		від позивача  адвокат Трофименко М.В.,
		від відповідача  адвокат Святенко Є.Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою 27 січня 2023 року, у подальшому уточнивши зміст та пред`явлені вимоги (а.с.25-28), просила суд: усунути їй перешкоди у користуванні спільною частковою власністю шляхом вселення її до квартири АДРЕСА_1 , співвласником якої вона є, та передачі ключів; стягнути з відповідача на її користь судовий збір.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 лютого 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, від якого вони мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбно-сімейні стосунки між подружжям не склались у зв`язку з відсутністю взаєморозуміння, різними поглядами на сімейне життя, втратою почуття любові та взаємоповаги. Фактично стосунки між ними припинені та наразі на розгляді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа №214/4845/22 про розірвання шлюбу. За час шлюбного життя за спільно нажиті кошти подружжя набуло у спільну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2  по 1/2 частці кожен. З моменту пред`явлення нею позову про розірвання шлюбу, ОСОБА_3 почав чинити їй перешкоди у користуванні зазначеною квартирою, а саме змінив замки на вхідних дверях до квартири та не впускає до приміщення, залишивши її з сином без житла. Незважаючи на її неодноразові звернення до правоохоронних органів з цього приводу, ОСОБА_3 продовжує чинити їй та їх малолітнього синові ОСОБА_4 перешкоди у користуванні житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , не дивлячись на те, що вона є законним співвласником частини квартири та має право проживати в ній. Наразі вона з сином вимушені тимчасово проживати у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , яка не достатньо обладнана для проживання. З огляду на те, що ОСОБА_3 продовжує чинити перешкоди у користуванні квартирою та на її звернення з цього приводу не реагує, за захистом своїх прав вона вимушена звернутися до суду з даним позовом в обраний нею спосіб захисту.
		   Ухвалою суду від 15 березня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.37).
		   Ухвалою суду від 17 травня 2023 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів (а.с.47).
		   Ухвалою суду від 17 травня 2023 року задоволено заяву позивача про допит свідків (а.с.48).
		   
		   Присутні в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник  адвокат Трофименко М.В., кожна окремо, пред`явлені вимоги (в уточненій редакції) підтримали, наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.
		Відповідач ОСОБА_3 та його представник  адвокат Святенко Є.Ю. у судове засідання повторно не з`явились, будучи повідомленими належним чином у встановленому законом порядку. Так, 27 червня 2023 року адвокат Святенко Є.Ю. вступив у справу як представник відповідача та в судовому засіданні 27 червня 2023 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та визначення позиції по справі. Судом задоволено клопотання представника та відкладено розгляд справи до 16.20 год. 26 липня 2023 року. При цьому, 21 липня 2023 року представник відповідача подав заяву про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням у відрядженні за межами Дніпропетровської області (а.с.96). З огляду на зазначене, суд відклав розгляд справи до 16.00 год. 05 вересня 2023 року. Однак в судове засідання 05 вересня 2023 року ні відповідач, ні його представник не з`явились, будучи повідомленими належним чином, про поважність причин неприбуття суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали. Протягом понад ніж 2 місяці з моменту вступу у справу представник відповідача не звертався з приводу ознайомлення з матеріалами справи, не скористався правом на подання відзиву, хоча мав для цього достатньо часу.
		Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «…сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції…».
		Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правомта прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, інших учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що передбачено ст.223 ЦПК України. Зважаючи на викладене, категорію справи, тривалість її перебування у провадженні суду, суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності відповідача та його представника, оскільки їх неявка не перешкоджає цьому.
		Допитана судом як свідок ОСОБА_5 суду показала, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_4 близько 40 років. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживають з нею по сусідству поверхом нижче близько 15-16 років. Стосунки між ними як з сусідами були завжди нормальні. Коли ОСОБА_1 була вагітною, її чоловік ОСОБА_6 дуже ображав, їх сварки вони постійно чули через стіни. Неодноразово вона чула, як відповідач бив дружину. У 2022 році ОСОБА_3 вигнав ОСОБА_1 разом з їх дитиною з квартири, змінивши замки на вхідних дверях. Наразі у квартирі АДРЕСА_1 проживає сам ОСОБА_3 , який не завжди ночує вдома. Підтвердила, що з приводу звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів за фактом виселення її з квартири ОСОБА_3 до них приходили працівники поліції та відбирали пояснення.
		Допитаний судом як свідок ОСОБА_7 суду показав, що він проживає за адресою: АДРЕСА_4 близько 40 років. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживають з ним по сусідству поверхом нижче, у квартирі АДРЕСА_5 , заселившись туди близько 15-16 років назад. Спілкується він здебільшого з ОСОБА_1 . Зазначив, що він неодноразово чув, як ОСОБА_6 ображав ОСОБА_1 , бив її у присутності дитини, яка в той момент сильно плакала. Від ОСОБА_1 йому відомо, що ОСОБА_3 змінив замки на вхідних дверях та вигнав її з сином з квартири. Наразі у квартирі АДРЕСА_1 мешкає сам ОСОБА_3 .
		Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Процесуальні дії судом не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.
		Суд, вислухавши позицію позивача та її представника, покази свідків, дослідивши письмові докази, надавши оцінку доказам в їх сукупності, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, доходить висновку про необхідність задоволення вимог з огляду на таке.
		Судом встановлено, що 05 лютого 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище  ОСОБА_8 ) було укладено шлюб, зареєстрований Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №37 (а.с.6). Від шлюбу сторони мають спільного малолітнього сина  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень та на сайті Судова влада, з 20 вересня 2022 року у провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (суддя Ковтун Н.Г.) перебувала цивільна справа №214/4845/22 за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Рішенням суду від 04 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, шлюб між нею та ОСОБА_3 розірвано. Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, набрало законної сили 05 вересня 2023 року.
		Під час перебування сторін у шлюбі, а саме 09 квітня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 набули у спільну часткову власність житлове приміщення  квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВСВ №158920 від 09 квітня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Коротковою С.В., зареєстрованого в реєстрі за №964 (а.с.12). Право спільної часткової власності на вказану квартиру зареєстроване КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 18 травня 2005 року, запис №24 в книзі 34П-24, реєстраційний номер об`єкта  7765928 (а.с.11).
		Згідно з технічним паспортом (а.с.13-14), квартира розташована на ІІІ поверсі 5-поверхового будинку та складається з 2-х кімнат житловою площею 27,60 кв.м., у тому числі І  10,4 кв.м., ІІ  17,2 кв.м., кухні  5,80 кв.м., ванної кімнати  2,1 кв.м., вбиральні  1,10 кв.м., коридору  5,5 кв.м., вбудованої шафи  1,7 кв.м., обладнана балконом  0,9 кв.м. Загальна площа квартири 44,7 кв.м.
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що після припинення шлюбно-сімейних стосунків між нею та ОСОБА_3 , пред`явлення нею до суду позову про розірвання шлюбу, останній почав чинити їй перешкоди у користуванні спільною частковою власністю, а саме обмежив їй доступ до квартири, змінив замки на вхідних дверях та практично залишив її разом з малолітнім сином без житла. Наразі вони вимушені проживати в іншій квартирі, яке не достатньо облаштована для проживання. Оскільки відповідач продовжує чинити їй перешкоди у користуванні майном, що є їх спільною частковою власністю, не дає ключі від квартири, тому за захистом своїх прав вона вимушена звернутися до суду з даним позовом. 
		Надаючи оцінку доводам позивача та вирішуючи спір в межах заявлених вимог за обсягом наявних доказів, суд виходить з такого.
		Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Аналогічні приписи закріплено у ст.15 ЦК України.
		Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України. Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права.
		Стаття 47 Конституції України передбачає, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		Положеннями ст.41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
		Повага доправа людинина житлозакріплена такожу ст.8Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод,яка гарантуєкожній особіокрім іншихправ,право наповагу доїї житла.Воно охоплюєнасамперед правозаймати житло,не бутивиселеною чипозбавленою свогожитла. У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на державні органи зобов`язання "вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав" (рішення ЄСПЛ у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21 лютого 1990 року). Такий загальний захист поширюється як на власника (співвласника) квартири (рішення ЄСПЛ у справі Gillow v. the U. K. від 24 листопада 1986 року), так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).
		На підставі ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Частиною 1 ст.317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Відповідно до ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
		Згідно з ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
		На підставі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Зазначена норма матеріального права визначає право власника/співвласника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивачів права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власниками своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
		Відповідно до ст.150 ЖК України УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (належна їй частка складає 1/2), значиться зареєстрованою в квартирі разом з малолітнім сином ОСОБА_4 , що слідує з довідки КОМ ДІС НОВА КОМ від 18 січня 2023 року. Відомості про наявність у неї іншого нерухомого майна, яке б вона могла використовувати для проживання, в матеріалах справи відсутні. Спірну квартиру вона використовувала як житло, де мешкала разом з чоловіком ОСОБА_3  відповідачем по справі та їх сином. Факт проживання сторін в зазначеній квартирі протягом 15-16 років також підтвердили допитані судом свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , покази яких суд визнає як належні та допустимі докази по справі. ОСОБА_3 також мешкає у квартирі, хоча й зареєстрований в іншому житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.19), належна йому частка у спірній квартирі складає 1/2. 
		Таким чином, в силу діючої презумпції права власності, що включає право на володіння, розпорядження та користування належним майном, особа вправі самостійно визначити режим користування, володіння цим майном, у тому числі на власний розсуд вирішувати, де їй мешкати, що відповідає праву на свободу у пересуванні та вільному виборі місця проживання.
		У ст.7 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
		Зважаючи на вказані приписи закону, будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.
		Суд установив, що позивач ОСОБА_1 пред`явила позов про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою шляхом вселення та зобов`язання відповідача надати ключі від квартири, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 (наразі вже колишній чоловік) чинить їй перешкоди у користуванні житловим приміщенням, співвласником якого вона є, не впускає її до будинку, фактично залишивши без житла. Оцінюючи встановлені обставини та обсяг наявних у справі доказів, суд приходить до переконання, що між сторонами, як між колишнім подружжям, склалися неприязні стосунки, що й обумовили виникнення спору. Із приводу неправомірного позбавлення житла ОСОБА_3 , позивач зверталась до правоохоронних органів у листопаді 2022 року, її звернення було зареєстроване ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області в ЖЄО за №23872 від 19 листопада 2022 року, що слідує з відповіді від 22 грудня 2022 року №454/2-3815ЄО (а.с.8).
		18 січня 2023 року о 14.31 год. від ОСОБА_1 до ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява-повідомлення про те, що її чоловік ОСОБА_3 , з якими вона наразі знаходиться в стадії розлучення, самовільно змінив замки на вхідних дверях до квартири  АДРЕСА_1 та не надає їй доступу до її особистих речей. Заяву ОСОБА_1 зареєстровано в ЖЄО за №1046 від 18 січня 2023 року (а.с.9). 19 січня о 15.56 год. від ОСОБА_1 до ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла аналогічна заява-повідомлення, зареєстрована в ЖЄО за №23872 від 19 січня 2023 року (а.с.10). 
		Дослідженням витребуваних судом копій матеріалів ЖЄО за №23872 від 19 листопада 2023 року (а.с.66-85) встановлено, що в ході проведення перевірки за зверненням ОСОБА_1 було відібрано письмові пояснення у неї, ОСОБА_3 та сусідів. Як пояснив ОСОБА_3 , про те, що ОСОБА_1 приходила до квартири, він не знав, в той момент знаходився на роботі; визнав той факт, що він змінив замки на вхідних дверях до квартири, оскільки в той час, коли ОСОБА_1 мала доступ до приміщення, у нього пропали цінні речі. Власних речей ОСОБА_1 у квартирі не має, вона їх вивезла заздалегідь. У наданні їй доступу до квартири він не відмовляє, однак виключно в його присутності. Вказані обставини зафіксовано у висновку від 19 грудня 2022 року ДОП СП ВП КРУП №4 Нікози Д., затвердженому начальником ВП №4. При цьому, у висновку чітко вказано, що факт-повідомлення ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження, однак розгляд звернення припинено, оскільки в діях ОСОБА_3 не встановлено ознак адміністративного чи кримінального правопорушення, між сторонами склались відносини цивільно-правового характеру.
		Таким чином, обсяг наявних у справі доказів свідчить про те, що відповідач дійсно чинить позивачеві перешкоди у користуванні спірною квартирою, співвласником якої вона є, а відтак вправі мати туди безперешкодний доступ, використовувати для проживання в ній. Доказів того, що позивач вчинила будь-які протиправні дії у відношенні ОСОБА_3 , які б виправдовували самовільну зміну ним замків до вхідних дверей та обмеження позивача у праві доступу до квартири, яку вона використовувала для проживання, а відтак і обмеження її прав як співвласника квартири, матеріали справи не містять.
		При розгляді справи суд забезпечив сторонам можливість надати докази на підтвердження їх вимог та заперечень. Позаяк, відповідач наспростування заявлених ОСОБА_1 вимог таобґрунтування жоднихдоказів судуне надав,а томусуд дійшоввисновку,що самеці обставини,з`ясовані судамина підставіобсягу наявниху справідоказів,підлягають врахуваннюпід часвирішення спору.З урахуванням наведеного, а також того, що позивач виконала свій процесуальний обов`язок доказування заявлених вимог в розрізі із обраним нею способом захисту прав як співвласника нерухомого майна, який є належним відповідно до предмету спору та характеру спірних правовідносин, в той час як відповідач жодного доказу на підтвердження іншого не надав, суд дійшов висновку про задоволення позову.
		Враховуючи ухвалення рішення на користь позивача, понесені нею та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп. (а.с.1) підлягають стягненню з відповідача на її користь.
		Керуючись ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,95,133,138,141,258-259,263-265,273,ч.4ст.274,354,355ЦПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 проусунення перешкоду користуванніспільною частковоювласністю шляхомвселення задовольнити.
		Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом її вселення до цього житлового приміщення.
		Зобов`язати ОСОБА_3 надати ОСОБА_1 дублікат ключів від всіх вхідних дверей для входу до квартири АДРЕСА_1 .
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1073 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Відомості про сторін:
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 .
		 
		Повне рішення суду складено 12 вересня 2023 року.
		 
		Суддя                                    А.В. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...