Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 14/80 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Лізингові правовідносини.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.09.2010. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2010.
Дата набрання законної сили: 26.08.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		 ПОСТАНОВА
		 
		26.08.10                                                                                           Справа № 14/80 
		 
			 
			Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії: 
			головуючого судді Кравчук Н.М. 
			суддів Гнатюк Г.М. 
			Мирутенко О.Л.  
				 
			
			розглянувши           апеляційну скаргу Спільного підприємства «Спільне українсько-італійське підприємство «Лест-Сервіс»(надалі СП СУІП «Лест-Сервіс») б/н від 21.05.2010р.
			на рішення                    Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2010р. 
			у справі                    № 14/80
			за позовом:                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна лізингова компанія»(надалі ТзОВ «Українська авіаційна лізингова компанія»), м. Київ
			до відповідача:           СП СУІП «Лест-Сервіс», с.Нижнє селище, Хустського р-ну
			про:                    стягнення заборгованості за лізинговими угодами від 30.12.2006р. № 42-Л та № 43-Л у загальній сумі 273337,92грн. заборгованість за лізинговими платежами,
			 за участю учасників судового процесу:
			від позивача: Пономарчук Х.О. –представник (довіреність б/н від 20.11.2009р.);
			від відповідача: не з`явився
			Права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 28, ГПК України представнику позивача роз’яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
			 ВСТАНОВИВ:
			Рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.03.2010р. у справі № 14/80 (суддя Карпинець В.І.) уточнені позовні вимоги ТзОВ «Української авіаційної лізингової компанії»до Спільного підприємства «Спільне українсько - італійське підприємство «Лест-Сервіс»задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача загальну суму 218882,52грн. (в т.ч. 156256,74грн. заборгованості за лізинговими платежами, 11774,43грн. штрафних санкцій у вигляді нарахованої пені, 19600,00грн. платежів відповідно до п. 12.3. Лізингової угоди № 42-Л, 31251,35грн. комісії відповідно до п. 12.2. Лізингової угоди № 42-Л та № 43-Л, 2733,38 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
			Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій рішення місцевого суду вважає прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки викладенні у рішенні не відповідають обставинам справи, судом при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ТзОВ «Українська авіаційна лізингова компанія» - відмовити. Зокрема скаржник зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги офіційний лист позивача від 13.02.2008р. № 2, який є підтвердженням повного розрахунку відповідача за борги перед позивачем. Також скаржник зазначає, що на адресу відповідача не надходили рахунки –фактури про необхідність оплати лізингових платежів, відсотків та курсових різниць за спірними лізинговими угодами № 42-Л та № 43-Л від 30.12.2006р. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що жодних угод та додаткових угод останнім з АКІБ «Укрсиббанк»не укладалось. Окрім того, при винесенні оспорюваного рішення судом не було дано належної правової оцінки, що позивачем самовільно, всупереч умовам лізингових угод та встановленого законом порядку вилучено автобуси. 
			Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2010р.
			Позивач в судовому засіданні 26.08.2010р. проти доводів, наведених в апеляційній скарзі заперечив, рішення місцевого господарського суду вважає законним, прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому дане рішення просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, проте відзиву на апеляційну скаргу суду не подав.
			Відповідач жодного разу в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали Львівського апеляційного господарського суду .
			Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
			Між ТзОВ «Українська лізингова компанія»(Лізингодавець) та СП СУІП «Лест-Сервіс»(Лізингоодержувач) 30.12.2006р. були укладені лізингові угоди № 42-Л та № 43-Л, відповідно до п. 1.1. яких –ця лізингова угода регулює юридичні відносини між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем з фінансового лізингу транспортного засобу (засобів), зазначених в додатку № 1 лізингових угод, що набутий у власність Лізингодавцем відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій.
			У відповідності до п.2.1. вказаних угод як тільки відбудеться підписання Додатку № 3 до лізингових угод Лізингоодержувачем та Лізингодавцем, транспортний засіб вважається взятим Лізингоодержувачем у лізинг від Лізингодавця на умовах цих лізингових угод. 
			Згідно з розділом 8 лізингових угод передаються Лізингодавцем і приймаються у лізинг Лізингоодержувачем на умовах сплати Лізингоодержувачем Лізингодавцю лізингової плати за користування транспортними засобами шляхом перерахування лізингових платежів Лізитнгодавцю. 
			Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцеві авансовий платіж, платіж оформлення лізингової угоди, платіж передпродажної підготовки та перший лізинговий платіж, як це визначено в Додатку № 1 протягом трьох робочих днів після підписання цієї угоди. Щомісячні лізингові та будь-які ніші платежі, належні за цією лізинговою угодою, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків (п. 8.3. спірних лізингових угод) .
			Лізингові платежі вказані в українській гривні на день підписання Додатку № 1. В подальшому Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками в українській гривні і які змінюються та розраховуються протягом цієї лізингової угоди пропорційно зміні офіційного курсу НБУ до Швейцарського франка на дату виставлення такого рахунку (п. 8.4. лізингових угод). 
			Розмір, строки та порядок сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлені п.п. 8.3. та 8.4. лізингових угод та в додатку № 1 до них, що іменується лізинговим протоколом, який підписаний сторонами одночасно з договором 
			Акціонерним комерційним інвестиційним банком „УкрСиббанк” листом від 15.01.2007р. №258/К -01 було надано згоду ТзОВ "Українська авіаційна лізингова компанія" на передачу автомобілів, в тому числі - автобусів БАЗ А 079.23 у Лізинг третім особам з подальшим тристороннійм підписанням додаткових угод до лізингових угод (том ІІ - а.с.108). 
			ТзОВ "Українська авіаційна лізингова компанія" 18.01.2007р. було отримано від ЗАТ „Бориспільський автозавод” автобус БАЗ марки (турист) А 079.23, модель „Еталон”, номер шасі 38122575L70435, номер кузова Y7FA0792370002995, номер двигуна 697ТС 55LKTZ904275 та автобус БАЗ марки (турист) А 079.23, модель „Еталон”, номер шасі 38122575L70438, номер кузова Y7FA0792370002996, номер двигуна 697ТС 55LKTZ903870, що підтверджується Актами приймання –передачі транспортних засобів №812098 та №812100 (том ІІ - а.с. 77-78).
			На виконання умов лізингової угоди № 42-Л позивач передав відповідачеві в справному стані - автобус БАЗ марки (турист) А 079.23, модель „Еталон”, номер шасі 38122575L70435, номер кузова Y7FA0792370002995, номер двигуна 697ТС 55LKTZ904275, номерний знак 01-184 КА вартістю 231 350,00грн., з врахуванням ПДВ, що підтверджується додатком №3 до лізингової угоди Акт-прийому транспортного засобу від 22.01.2007р., даний акт підписаний обома представниками сторін та скріплений їхніми печатками (том І –а.с. 30 на звороті). 
			Та на виконання умов лізингової угоди № 43-Л позивач передав відповідачеві в справному стані - автобус БАЗ марки (турист) А 079.23, модель „Еталон”, номер шасі 38122575L70438, номер кузова Y7FA0792370002996, номер двигуна 697ТС 55LKTZ903870, номерний знак 01-185 КА вартістю 231 350,00грн., з врахуванням ПДВ, що підтверджується додатком №3 Акт-прийому транспортного засобу від 22.01.2007 р. до лізингової угоди №43 –Л, підписаний у двосторонньому порядку та скріплений печатками сторін (том І –а.с. 16 на звороті).
			У відповідності до п. 7.1. лізингових угод Лізингодавець за власні кошти реєструє транспортний засіб на ім`я Лізингодавця. Лізингодавець надає Лізингоодержувачу усі необхідні реєстраційні документи, згідно з якими Лізингоодержувач отримає можливість законно експлуатувати транспортний засіб. 
			На виконання умов вищевказаних лізингових угод Лізингодавцем було зареєстровано дані транспортні засоби на своє ім”я, що підтверджено засвідченими копіями з свідоцтв про реєстрацію вищезазначених транспортних засобів (Том ІІ - а.с.14) та було передано Лізингоодержувачу усі необхідні реєстраційні документи, згідно з якими Лізингоодержувач отримав можливість законної експлуатації транспортних засобів, в тому числі - тимчасові реєстраційні талони на дані транспортні засоби (том ІІ - а.с.15).
			Пунктом 2.3 спірних угод передбачено, що строк дії лізингу починається з початкової дати, під якою розуміють: дату підписання акту прийому лізингоодержувачем.
			Як видно з матеріалів справи та як встановлено судом першої інстанції, після передачі Лізингодавцем Лізингоодержувачу у лізинг вищезазначених транспортних засобів, між АКІБ „УкрСиббанк та ТзОВ "Українською авіаційною лізинговою компанією" 01.02.2007р. було укладено кредитний договір №11113702000 (том ІІ –а.с.94-92), предметом якого було надання кредиту на придбання автобусів, в тому числі і тих, які були передані у лізинг Лізингоодержувачу (СП "Лест - Сервіс") відповідно до гарантійного листа АКІБ „УкрСиббанк” від 15.01.2007р. №258/К -01. 
			Також слід зазначити, 02 лютого 2007р. між ТОВ "Українська авіаційна лізингова компанія", СП СУІП "Лест - Сервіс" та з урахуванням того, що транспортні засоби, які є предметом лізингових угод № 42-Л та №43-Л, знаходяться в заставі АКІБ „УкрСиббанк” на підставі договорів застави транспортних засобів від 01.02.2007р., було укладено додаткові угоди №50-Л до Лізингової угоди №42-Л та №51-Л до Лізингової угоди №43-Л (том ІІ - а.с.64-65). Згідно з п.10 яких передбачено, що транспортні засоби є предметом застави згідно договорів застави транспортних засобів від 01.02.2007р., Лізингодавець та Лізингоодержувач дійшли згоди про те, що незважаючи на будь-які інші положення Угоди, а також у разі переходу права власності на транспортний засіб до нового власника, Лізингоодержувач за вимогою Банку зобов”язаний передати транспортний засіб Банку на протязі трьох днів від дня отримання письмової вимоги про це Банку або нового власника та зазначено про те, що скасувальною обставиною даних угод розуміють настання випадку звернення стягнення Банком на транспортні засоби відповідно до умов укладених договорів застави транспортних засобів. 
			Також, на виконання умов п.11.1 р.11 лізингових угод № 42-Л та №43-Л, 01.02.2007р. між СП СУІП "Лест - Сервіс" та ЗАТ „Страхова компанія „Український Страховий Альянс” було укладено договори страхування серії МА №080838 та серії МА №080839 вищезазначених транспортних засобів, що є предметом лізингу за Лізинговими угодами № 42-Л та №43-Л (том ІІ - а.с.119-125). 
			Беручи до уваги наведені обставини, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження скаржника, наведені в апеляційній скарзі про те, що без його згоди Лізингодацем було передано у заставу спірні транспортні засоби, які є предметом лізингу. 
			Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на виконання умов лізингової угоди № 42-Л від 30.12.2006р. Лізингодавцем –позивачем було виставлено Лізингоодержувачу –відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 126545,44грн. за періоду з 03.01.2007р. по 01.02.2008р. як за оформлення лізингової угоди №42 - Л, передпродажної підготовки предмету лізингу за даною угодою, так і лізингових платежів та відсотків за даною лізинговою угодою, в тому числі і наявної курсової різниці щодо зміни офіційного курсу НБУ до швейцарського франка на дату виставлення таких рахунків у вигляді рахунків-фактур, що підтверджується даними, зазначеними в Акті-звірки розрахунків №28 підписано у двохсторонньому порядку та скріпленого печатками сторін (том І - а.с.127). 
			Слід зазначити, що вказаним Актом підтверджено факт оплати відповідачем за спірною лізинговою угодою рахунків-фактур за період з січня по червень 2007р. на загальну суму 73143,83грн.
			Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем із загальної суми 126545,44грн. по договору лізингу №42-Л від 30.12.2006р. за вищезазначеними виставленими рахунками-фактурами по періоду з 03.01.2007р. по 01.02.2008р., з урахуванням сплаченої суми 73143,83грн. за період з січня по червень 2007р., станом на 05.02.2008р. становить суму 53401,61грн., яка визнана відповідачем, доказом чого є вищезазначений Акт-звірки розрахунків №28.
			Також матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов лізингової угоди № 43-Л від 30.12.2006р. Лізингодавцем –позивачем було виставлено Лізингоодержувачу – відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 126545,44грн. за періоду з 03.01.2007р. по 01.02.2008р. за оформлення лізингової угоди №43 - Л, передпродажної підготовки предмету лізингу за даною угодою, так і лізингових платежів та відсотків за даною лізинговою угодою, в тому числі і наявної курсової різниці щодо зміни офіційного курсу НБУ до швейцарського франка на дату виставлення таких рахунків у вигляді рахунків-фактур, що підтверджується даними, зазначеними в Акті-звірки розрахунків №27 підписано у двохсторонньому порядку та скріпленого печатками сторін (том І - а.с.128). 
			Слід зазначити, що вказаним Актом підтверджено факт оплати відповідачем за спірною лізинговою угодою рахунків-фактур за період з січня по травень 2007р. на загальну суму 65 926,53грн. та частково було оплачено 154,82грн. із суми 7217,30грн. виставленої за лізинговий платіж, відсотків за вказаною лізинговою угодою за червень 2007р.
			Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем із загальної суми 126545,44грн. по договору лізингу №43-Л від 30.12.2006р. за вищезазначеними виставленими рахунками-фактурами по періоду з 03.01.2007р. по 01.02.2008р., з урахуванням сплаченої суми 66 081,35грн. за період з січня по червень 2007р., станом на 05.02.2008р. становить суму 60 464,09грн., яка визнана відповідачем, доказом чого є вищезазначений Акт-звірки розрахунків №27.
			Окрім того, як видно з матеріалів справи після підписання сторонами вищезазначених Актів звірки розрахунків позивачем були виставлені відповідачу рахунки - фактури по оплаті лізингових платежів згідно спірних лізингових угод № 42-Л та № 43-Л від 30.12.2006р., відсотків, в тому числі і на наявну курсову різницю щодо зміни офіційного курсу НБУ до швейцарського франка на дату виставлення рахунків –фактур за період з 01.03.2008р. по 05.05.2008р. загальна сума яких становить 42391,04грн., факт надсилання яких на адресу відповідача підтверджується копіями повідомлень про вручення поштового відправлення (том І –а.с. 130, 140, 144) 
			Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг),або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). 
			Частиною другою вказаної статті передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
			Згідно з ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
			Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
			У відповідності до п.п.3 п.2 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг” до зобов’язань лізингоодержувача віднесено своєчасну сплату лізингових платежів, а до прав лізингодавця стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість (ст.10 п.5 вказаного Закону).
			Також слід зазначити, що як зазначалось вище, сторони спірними лізинговими угодами передбачили, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві щомісячні лізингові платежі протягом трьох днів із дня виставлення відповідних рахунків (п.8.3 лізингових угод).
			Беручи до уваги все вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за лізинговими платежами, відсотками, в тому числі і за наявними курсовими різницями щодо зміни офіційного курсу НБУ до швейцарського франка за лізинговими угодами №42-Л та №43-Л від 30.12.2006р., становить загальну суму 156256,74грн., яка належним чином підтверджена позивачем, фактичними обставинами та матеріалами справи та не спростована відповідачем, а правомірно задоволена судом першої інстанції. 
			Окрім того, пунктом 8.5 лізингових угод №42 - Л та №43 –Л сторони передбачили, що у разі прострочення здійснення лізингового платежу лізингоодержувач сплачує: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки платежу. 
			Як видно з матеріалів справи, позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення лізингових платежів за період з 28.02.2007р. по 31.01.2008р. на загальну суму 8883,13грн., які відповідачем оплачені за період лютий –серпень 2007р. в сумі 4425,82грн., що підтверджується Актом звірки розрахунків № 26, підписаним обома представниками сторін, та скріплений їхніми печатками (том І –а.с. 129). 
			Також матеріалами справи підтверджено, що після підписання сторонами вищезазначеного Акту звірки розрахунків позивачем виставлялись відповідачу рахунки-фактури по нарахованих штрафних санкціях у вигляді пені відповідно до вимог п.8.5 даних угод за прострочення лізингових платежів за період з 29.02.2008р. по 15.05.2008р. на загальну суму 7 517,31грн., що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень надісланих на адресу відповідача.
			Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. 
			Частиною 1 ст. 261 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
			Згідно поданого позивачем розрахунку по нарахованих штрафних санкціях у вигляді пені за прострочення лізингових платежів за лізинговими угодами становить 11774,43грн. (том І –а.с. 123), яка належним чином підтверджена позивачем, матеріалами справи та відповідачем не спростована, а тому правморно задоволена судом першої інстанції.
			Також слід зазначити, що у відповідності до п.п. „а” п.13.1 лізингових угод №42 - Л та №43 –Л, лізингодавець може припинити лізинг транспортного засобу шляхом повернення транспортного засобу у своє володіння, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж, а також штрафні санкції і інші відшкодування відповідно до лізингових угод частково або в повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. 
			Враховуючи те, що відповідач починаючи з серпня 2007 року перестав оплачувати лізингові платежі, відсотки, курсові різниці на лізингові платежі та на відсотки за спірними лізинговими угодами, а також нараховані штрафні санкції у вигляді пені відповідно до вимог п.8.5 р.8 даних угод за прострочення лізингових платежів на підставі виставлених рахунків-фактур, позивачем на адресу відповідача було надіслано листи № 3 від 15.03.2007р., від 30.05.2007р. та № 11 від 26.06.2007р. про невиплату лізингових платежів та штрафів за їх затримку, факт надсилання яких на адресу відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи засвідченими копіями з повідомленням про вручення поштових відправлень з описом вкладення в дані поштові відправлення, в яких зазначалось, що в разі несплати зазначених вище сум дія лізингових угод у відповідності до п. 13.1 даних угод буде припинена (том ІІ –а.с. 52, 53, 54).
			Окрім того, позивачем на адресу відповідача були надіслані попередження № 15 від 10.08.2007р., № 5 від 03.03.2008р. про розірвання вищевказаних лізингових угод та зазначено, що у випадку несплати відповідачем заборгованості у звІязку з невиконанням умов лізингових угод Лізингодавець змушений буде розірвати зазначені вище угоди, а об`єкти лізингу повернути у своє володіння (томІІ –а.с. 49, 51 на звороті). 
			Законом України „Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом (п.п.3 п.1 ст.10 Закону).
			Таким чином, твердження скаржника наведені в апеляційній скарзі про те, що відмова лізингодавця від договорів лізингу можлива тільки при наявності виконавчого напису нотаріуса, спростовуються вищезазначеним.
			Отже, використовуючи право, передбачене п.п.3 п.1 ст.10 Закону України „Про фінансовий лізинг” та п.п.а п.13.1 р.13 Лізингових угод №42-Л та №43-Л та з урахуванням вимог, зазначених у вищенаведених листах (попередженнях) позивачем було надіслано відповідачу телеграму з проханням прибути до Іршавського АТП 12143 для передачі автобусів «Еталон»на підставі Актів перевірки від 15.05.2008р. транспортних засобів при поверненні від відповідача до позивача, в зв`язку з чим лізингодавцем реалізовано право на припинення лізингу транспортних засобів за вищезазначеними угодами, з підстав відмови від договорів лізингу.
			Також слід зазначити, що пунктами 12.2 Лізингових угод №42 - Л та №43 –Л сторони передбачили, що у разі відмови від викупу транспортного засобу, лізингоодержувач зобов'язаний за власні кошти повернути транспортний засіб лізингодавцеві у задовільному стані з урахуванням нормального зносу за адресою, вказаною лізингодавцем. У разі повернення транспортного засобу, лізингоодержувач згідно з письмовою вимогою лізингодавця сплачує останньому як вартість ремонту та полагодження будь-якого роду пошкоджень або псувань транспортного засобу, та сплачує комісію у розмірі 20 відсотків від залишку основного боргу.
			Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано на адресу відповідача листа-пропозицію за №8 від 21.03.2008р. про викуп транспортних засобів згідно укладених Лізингових угод №42 - Л та №43 –Л (том ІІ - а.с.39), який було отримано відповідачем 30.03.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення даного листа та описом-вкладення (том ІІ –а.с. 39 на звороті ). 
			Однак, відповідачем вказана пропозиція щодо викупу транспортних засобів була залишена без задоволення, а відповідно вважається відмовою відповідача від викупу транспортних засобів за Лізинговими угодами №42 - Л та №43 –Л.
			Лізингодавцем (позивачем) відповідно до п.12.2. Лізингових угод, з урахуванням вищезазначеного, було нараховано лізингоодержувачу (відповідачеві) суму 85706,75грн. комісії та відповідно виставлено рахунки –фактури №СФ-0000295 та №СФ-0000296 від 15.05.2008р. про необхідність оплати нарахованих сум комісій, передбачених п.12.2 р.12 Лізингових угод №42-л і 43-л (том І - а.с.102, 103), які було отримано відповідачем 23.05.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення вищезазначених рахунків-фактур та описом-вкладення (том І - а.с.134). 
			Також, про необхідність погашення нарахованих, відповідно до вимог п.12.2 Лізингових угод №42 - Л та №43 –Л, за вищезазначеними рахунками-фактурами сум комісії, позивачем було надіслано на адресу відповідача лист-вимогу за №12 від 15.05.2008р. про оплату сум комісій (том ІІ - а.с.40), який було отримано відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення даного листа описом-вкладення ( том ІІ –а.с. 40 на звороті). 
			Однак, відповідачем нарахована сума комісії оплачена не була. 
			Як встановлено судом першої інстанції, при поданні позову ТзОВ «Українською авіаційною лізинговою компанією»помилково було розраховано заявлену до стягнення суму комісії із всієї суми вартості предмета лізингу, а не від суми залишку заборгованості за лізинговими угодами та з урахуванням того, що заборгованість відповідача перед позивачем за Лізинговими угодами №42 - Л та №43 –Л складає загальну суму 156 256, 74 грн., про що зазначено судом вище, тому сума комісії з урахуванням усного уточнення позовних вимог прийнятого судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції становить 31 251,35грн., розрахована у розмірі 20 відсотків від суми 156 256, 74 грн. наявного залишку заборгованості по лізинговим платежам. 
			Окрім того, пунктом 12.3 Лізингових угод передбачено, що лізингоодержувач повертає транспортний засіб лізингодавцеві разом з сервісною книжкою з відмітками про проходження планового технічного обслуговування згідно з інструкціями виробника. У разі невиконання цього положення, лізингоодержувач на письмову вимогу лізингодавця здійснює платіж на користь останнього у розмірі 9800грн., який відшкодовує зменшення продажної вартості транспортного засобу внаслідок неповної або зовсім відсутньої історії обслуговування.
			Як вбачається з актів перевірки транспортних засобів при поверненні від СП „Лест-Сервіс” до ТОВ „Українська авіаційна лізингова компанія” у зв’язку з невиконанням умов п.п.13.1 „а” лізингових угод №42-л і 43-л від 15.05.2008. (тос ІІ - а.с.45,47), в даних актах зазначено, зокрема, що під час перевірки було встановлено відсутність сервісних книжок (п.1 актів). 
			З огляду на вищенаведене, позивачем відповідно до вимог п.12.3 р.12 Лізингових угод, з урахуванням відсутності сервісних книжок, було правомірно нараховано відповідачу платежі у розмірі 9800грн. згідно кожної угоди та відповідно виставлено рахунки –фактури №СФ-0000297 та №СФ-0000298 від 15.05.2008р. про необхідність оплати нарахованих сум таких платежів на загальну суму 19600грн. (том І - а.с.104, ), які було отримано відповідачем 23.05.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення вищезазначених рахунків-фактур та описом-вкладення (том І - а.с.134). 
			Щодо тверджень скаржника про те, що судом при винесенні рішення не взято до уваги офіційний лист позивача від 13.02.2008р. № 2, який є підтвердженням повного розрахунку відповідача за борги перед ТзОВ «Українська авіаційна лізингова компанія», то дані твердження на думку апеляційної інстанції є необґрунтованими та безпідставними, оскільки жодних ні бухгалтерських, ні банківських платіжних документів, які б підтверджували дану обставину сторонами подано не були, а вищезазначений лист не є належним та допустимим доказом в силу норм ЦК України та положень законодавства, яке регулює відносини у сфері бухгалтерського обліку. 
			Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
			Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
			Таким чином, всупереч зазначеним вимогам ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.
			З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
			Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –
			 ПОСТАНОВИВ :
			 1.          Рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2009р. у справі №19/294 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
			2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
			3.          Справу передати в господарський суд Львівської області.
			 
				 
					 
						 Головуючий суддя                                                  Кравчук Н.М.
						судді                                                                       Гнатюк Г.М
						                                                                                Мирутенко О.Л.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...