Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 513/814/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 13.09.2023. Зареєстровано: 14.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2023.
Дата набрання законної сили: 16.10.2023
Номер судового провадження: 1-кп/513/81/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023160000000673

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 513/814/23 
		Провадження № 1-кп/513/81/23 
		 
		Саратський районний суд Одеської області
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		13 вересня 2023 року Саратський районний суд Одеської області у складі:      
		                                      головуючого - судді ОСОБА_1         
		                                      при секретарі ОСОБА_2                      
		                                      за участю прокурора ОСОБА_3 
		                                      потерпілого ОСОБА_4 
		                                      обвинуваченого ОСОБА_5   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023160000000673 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2023 року, відносно:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Юрківці Немирівського району Вінницької області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не судимий, одружений, виховує семеро дітей, четверо з яких є неповнолітніми, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, суд -   
		                                                             ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_5 , 21.04.2023 року приблизно о  16 годині 40 хвилини грубо порушив пункти: 2.3. «б»; 18.1 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - Правил), які зобов`язують водія:
		            п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		         б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
		      п.18.1- «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
		Так, в зазначений день та час водій ОСОБА_5 керуючи технічно справним автопоїздом у складі сідлового тягача марки «MAN F2000», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом «LECINENA». реєстраційний номер НОМЕР_2 рухався в денний час доби, по асфальтованому, вологому дорожньому покриттю автодороги М-15 зі сполученням «Одеса-Рені», в межах села Зоря, Білгород-Дністровського району, Одеської області, на прямій ділянці дороги, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по одній смузі для руху в обох напрямках, що позначені горизонтальною дорожньою розміткою, з боку міста Одеса у напрямку міста Рені, у смузі свого напрямку руху.
		Здійснюючи рух в межах села Зоря, по вул. Троїцька, наближаючись до буд. № 94 де розташований нерегульований пішохідний перехід, який позначений дорожніми знаками 5.38.1 - 5.38.2 Розділу 33 ПДР України та дорожньою розміткою 1.14.2 Розділу 34 ПДР України, водій ОСОБА_5 вкрай уважним не був, заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації не вжив, маючи об`єктивну можливість визначити факт наближення до нерегульованого пішохідного переходу, на якому можуть знаходитись люди, не зменшив швидкість, щоб дати дорогу пішоходу, для якого може бути створена небезпека, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховував на їх відвернення, продовжив рух не зменшуючи швидкість та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який здійснював перехід проїзної частини з ліва на право в межах нерегульованого пішохідного переходу відносно руху сідлового тягача марки "«MAN F2000», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом «LECINENA». реєстраційний номер НОМЕР_2 , після чого в подальшому здійснив наїзд вказаним автопоїздом на нерухомий вантажний самоскид «ЗИЛ-ММЗ 554», реєстраційний номер НОМЕР_3 .
		Водію сідлового тягача марки «MAN F2000», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом «LECINENA» реєстраційний номер НОМЕР_2 необхідно було наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, що передбачено вимогами п. 18.1 Правил дорожнього руху України та виконуючи вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України водій мав технічну можливість попередити настання даної події.
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми голови, грудної клітки та кінцівок:
		- закрито черепно-мозкової травми: забійної рани лівої тім`яно-скронево-потиличної ділянки, садно правої скроневої ділянки, садно тімяно-потиличної ділянки справа, крововиливи під м`якими тканинами лівої і правої тім`яно-скронево-потиличних ділянок голови та лівий скроневий м`яз; крововилив під м`якими мозковими оболонками скроневої частки лівої півкулі; 
		- закритої травми грудної клітки: переломи правої та лівої ключиць, перелом тіла грудини; переломи лівих ребер: 1-2-го ребер по білягрудинній лінії, 3-7-го ребер попередній пахвовій лінії, 2-8 ребер по лопатковій лінії, переломи правих ребер: 1-5 го ребер по середньоключичній лінії, 2-10-го ребер по средній пахвовій лінії, 10-12-го ребер по задній пахвовій лінії, розриви пристінкової плеври в проекціях переломів 5-8-го лівих ребер по лопатковій лінії, 2-10-го правих ребер  по седеній пахвовій лінії, 2-8-го ребер по біляхребтовій лінії; крововиливи під пристінковою плеврою в міжреберних м`язах, в проекції всіх переломів ребер; крововиливи у ліву плевральну порожнину - 200 мл, у праву - 400 мл; крововиливи під легеневою плеврою в проекції переломів ребер; крововиливи біля коренів обох легень; крововилив передньої стінки серцевої сумки; 
		- травми кінцівок: садна задньої поверхні лівого ліктьового суглобу, забійної рани зовнішньої поверхні нижньої третини правого передпліччя, 2 садна титальної поверхні 1-2 I-II п`ястково-фалангових суглобів правої кисті, садна тильної поверхні 1 пальця правої стопи з відривом нігтьової пластини, 2 садна тильної поверхні середніх фаланг I-II пальців правої стопи.  
		Смерть ОСОБА_6 знаходиться у прямому причинному зв`язку наявною у нього закритою травмою грудної клітки у вигляді переломів обох ключиць, перелому тіла грудини, множинних переломів правих та лівих ребер з крововиливами та розривами пристінкової плеври, крововиливів легеневої плеври та тканини обох легень, крововиливів у праву (400 мл.) та ліву (200 мл.) плевральні порожнини, крововиливів біля коренів легень, крововиливу передньої стінки серцевої сумки. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_6 став шок. 
		Допущені водієм ОСОБА_5 порушення вимог п.п. 2.3. «б»; 18.1 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_6 .
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, у вчиненому щиро зізнався та кається, просить суворо його не карати. Надав суду показання у відповідності з встановленими обставинами зазначеними у обвинувальному акті, згодився з обсягом здобутих по справі доказів і не оспорював їх, а також визнав не доцільним дослідження доказів відносно фактичних обставин справи, які ним не оспорюються.      
		Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що загинув його батько, але так сталось. Претензій до ОСОБА_5 не має, шкоду відшкодовано у повному обсязі, просить його не карати суворо.
		Відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України та приймаючи до уваги, що показання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідають фактичним обставинам, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, зміст цих обставин вказаними особами розуміється правильно, сумнівів стосовно добровільності та істинності їх позиції у суду немає, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого та висновків експертів, що узгоджується з ч.3 ст.349 та ст.351 КПК України.     
		Учасникам кримінального провадження роз`яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.     
		Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.      
		Крім того дане рішення повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R(87)18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.             
		Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини його провина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні:  
		-постановами про приєднання предметів до провадження у якості речових доказів від 22.04.2023 року, а саме: визнано спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «MAN F2000», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1977 року випуску, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , власник ОСОБА_7 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом «LECINENA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1987 року випуску, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , власник ОСОБА_7 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, речовими доказами.
		-ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеса  від 25.04.2023 року про накладення арешту на речові докази.
		-висновком експерта №46  від 21.04.2023 року та №1752/46 від 22.04.2023 року, згідно яких у потерпілого ОСОБА_6 виявлено поєднана травма голови, грудної клітини та кінцівок, які утворились від дії тупих предметів в результаті ДТП при зіткненні останнього з транспортним засобом і подальшим контактом постраждалого з дорожнім покриттям. Смерть ОСОБА_6 перебуває у прямому причинному зв`язку з наявною у потерпілого травмою грудної клітини у вигляді переломів двох ключиць, перелому тіла грудини, множинних переломів правих та лівих ребер з крововиливами та розривами пристінкової плеври, крововиливів легеневої плеври та тканини обох легень, крововиливів у праву та ліву плевральні порожнини, крововиливів біля коренів легень, крововиливу передньої стінки серцевої сумки. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_6 став шок. Всі ушкодження утворились по одному механізму, складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс  поєднаної травми голови, грудної клітини та кінцівок, який був небезпечний для життя у тому числі і в момент заподіяння, містять ознаки тяжких тілесних ушкоджень. При судово-токсикологічній експертизі крові ОСОБА_6 , виявлений етиловий спирт у концентрації 0.52%, що відповідає легкому алкогольному сп`янінні.
		-висновком експерта №728 від 22.04.2023 року згідно якого кров потерпілого ОСОБА_6 , 1942 року народження, відноситься до групи АВ (1У) за ізосерологічною системою АВО.
		-висновком експерта №23-2153 від 24.04.2023 року з фототаблицею до нього, згідно якого, на момент експертного огляду, а відповідно і на момент ДТП, рульове управління, гальмівна система та ходова частина тягача «MAN F2000», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1977 року випуску, зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом «LECINENA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебували у працездатному стані та могли виконувати задані функції при керуванні автопотягом, а отже були відсутні технічні несправності, які могли б привести до втрати курсової стійкості та керованості даного автопотягу.  
		-висновком експерта №23-2153 від 24.04.2023 року та висновком експерта №23-2222 від 28.04.2023 року згідно яких, водій спеціалізованого вантажного сідлового тягача «MAN F2000», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1977 року випуску, зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом «LECINENA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконуючи вимоги п.18.1 ПДР мав технічну можливість попередити настання ДТП. В діях водія вбачається невідповідність вимогам п.18.1 ПДР, які створювали необхідні і достатні умови для настання події і перебували з ним у причинному зв`язку.
		Інші докази по справі, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, судом не досліджувалися, оскільки фактичні обставини справи та розмір матеріальних збитків ніким не оспорювався.    
		Дослідивши в сукупності всі докази надані сторонами кримінального провадження суд «поза розумним сумнівом» переконався,що вина обвинуваченого у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена та дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		У відповідності до вимог ст. 337 КПК України розглянувши матеріали кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає, що підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті в частині зміни кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, не вбачається.         
		При призначенні покарання обвинуваченому, слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли в суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
		За змістом п.п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного.
		У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
		Питання про доцільність призначення додаткового покарання вирішується з урахуванням обставин конкретної справи, даних про особу винного та інших обставин, які суд при вирішенні такого питання визнає необхідними для постановлення законного, справедливого та достатнього покарання.        
		Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.  
		Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. 
		При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5   суд, у відповідності до ст.ст.65-67 КК України враховує, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, підлягає покаранню за вчинення кримінального правопорушення яке належить до суспільно-небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, має постійне місце проживання та роботу, має сім`ю, у якій виховує семеро дітей, четверо з яких є неповнолітніми, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, суд враховує зокрема спосіб його життя, його вік, стан здоров`я, свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав в повному об`ємі, повністю відшкодував потерпілому моральну та матеріальну шкоду у добровільному порядку, критичного ставиться до скоєного, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, даючи чіткі викривальні покази.
		Відповідно до вимог ч.1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого. 
		З досудової доповіді, складеної територіальним органом пробації за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_5 вбачається, що за результатами оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення - рівень ризику низький. 
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне повне відшкодування матеріальної та моральної шкоди.   
		Обставин, що обтяжують покарання  обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено. 
		При цьому, у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2018 справа №167/341/16-к цей суд указав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.     
		Наведені обставини у своїй сукупності, з урахуванням досудової доповіді з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого дають підстави вважати, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження нових злочинів можливо досягти без  ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з метою контролю за поведінкою засудженого у період іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.     
		Відповідно до ч.1 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років.  
		При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, суд приходить до висновку про недоцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.     
		Так, з аналізу характеру та обсягу допущених порушень Правил дорожнього руху, враховуючи обставини кримінального правопорушення, перебування потерпілого у стані сп`яніння, а також той факт, що діяльність обвинуваченого, пов`язана з керуванням транспортним засобом, дружина не працює,  разом з дружиною виховують семеро дітей, проте для нього та його сім`ї наявність права керування транспортним засобом є необхідним для отримання джерела доходу, суд також враховує думку потерпілого та приходить до висновку про можливість не застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.              
		Саме таке покарання ОСОБА_5 суд вважає відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України.             
		Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.            
		Долю речових доказів по даному провадженню слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.                
		Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.                       
		Зі змісту ч.4 ст. 174 КПК України вбачається, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.     
		Цивільний позов не заявлявся.                  
		                        Керуючись ст. ст.349, 373, 374 КПК України, суд, -        
		                                                    У Х В А Л И В:            
		ОСОБА_5 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, без позбавленням права керувати транспортними засобами.             
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 , звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю на два роки, якщо він протягом цього терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.                    
		На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 , п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та/або роботи, не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.          
		Початок відбування покарання за даним вироком рахувати з 13.09.2023 року.  
		Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу не обирати. 
		Речові докази по справі: спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «MAN F2000», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1977 року випуску, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , власник ОСОБА_7 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом «LECINENA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1987 року випуску, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , власник ОСОБА_7 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, повернути власнику, ОСОБА_7 або ОСОБА_5 , скасувавши арешт накладений на зазначені речові докази,  ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеса  від 25.04.2023 року.             
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 3584.70 грн.               
		Апеляційна скарга  на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його  проголошення до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд  Одеської області.                      
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.                            
		Копію вироку негайно вручити прокурору та засудженому. 
		       
		       Суддя                                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...