Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 454/2705/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2023.
Дата набрання законної сили: 06.09.2023
Номер судового провадження: 51-2870км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12012360010000007

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 вересня 2023 року
		м. Київ
		справа № 454/2705/19
		провадження № 51-2870 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                            ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                            ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції:
		захисника                                                                 ОСОБА_6 ,
		потерпілої                                                                 ОСОБА_7 ,
		представника потерпілої                                      ОСОБА_8 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та потерпілої ОСОБА_7 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від       26 вересня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2023 рокуу кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12012360010000007 за обвинуваченням
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Великі Мости Сокальського району Львівської області 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 26 вересня 2022 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, а кримінальне провадження підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого.
		Відповідно до вироку, ОСОБА_9 , кримінальне провадження щодо якого продовжене з метою реабілітації, засуджено за те, що він 19 листопада 2012 року у період часу з 22:40 по 24:00, керуючи автомобілем марки «Опель Кадет», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху автодорогою «Ковель-Львів» неподалік с. Сілець Сокальського району Львівської області, порушив п. 1.2, п. 11.2, п. 11.3, 12.1, 12.2 ПДР України, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із автопотягом у складі автомобіля-тягача «Рено Преміум», д.н.з. Республіки Польща  НОМЕР_2 , з причепом «Віелтон», д.н.з. Республіки Польща   НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_10 .
		У наслідок дорожньо-транспортної пригоди водій та пасажир автомобіля «Опель Кадет», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 отримали тяжкі тілесні ушкодження від яких померли.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_9 , потерпілої ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Сокальського районного суду Львівської області від 26 вересня 2022 року - без змін.
		Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , діючи в інтересах ОСОБА_9 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 просить закрити. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує, що саме водій автопотяга ОСОБА_10 порушив правила дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де і відбулося зіткнення із автомобілем під керуванням ОСОБА_9 . На підтвердження вказаних обставин зазначає, що після зіткнення автопотяг знаходився на зустрічній смузі руху, перекривши її повністю, а його колеса були вивернуті ліворуч під кутом 45 градусів, що підтверджується матеріалами справи. На переконання захисника, вказані обставини, а також описані у схемі дорожньо-транспортної пригоди вимірювання розташування транспортних засобів на дорожньому полотні відносно узбіччя та розмітки, свідчать про те, що під час руху автопотяг рухався ближче до роздільної смуги, а не до крайнього правого краю дороги, як того вимагають правила дорожнього руху, а перед зіткненням рухався частково по зустрічній смузі руху. Вважає, що під час досудового розслідування, а також під час судового розгляду не було достовірно встановлено, якими конкретно частинами транспортних засобів відбулося зіткнення, яке було їх розташування у момент первинного контакту відносно елементів дороги, який був механізм дорожньо-транспортної пригоди у момент наближення транспортних засобів один до одного, їх взаємодії при ударі, та після безпосереднього контакту, а винуватість ОСОБА_9 обґрунтована фактично наявністю подряпини на асфальтному покритті обох смуг руху. Стверджує, що наведені факти перешкодили встановленню дійсних обставин дорожньо-транспортної пригоди, а експерти не змогли надати відповіді на всі питання поставлені перед ними, оскільки для експертного дослідження не було надано автомобіль «Опель Кадет», а також автопотяг «Рено Преміум», який, будучи визнаний речовим доказом, вже через два дні після дорожнього-транспортної пригоди повернули власнику. Крім того, у висновках повторної судової транспортно-трасологічної експертизи № 3353 від 04 грудня 2015 року та комплексної авто-технічної та транспортно-трасологічної експертизи № 2000/2001-17 від 25 червня 2018 року взагалі зазначено, що зіткнення відбулось передньою лівою частиною автопотяга «Рено Преміум» з передньою правою частиною автомобіля «Опель Кадет», що суперечить обставинам дорожнього-транспортної пригоди, однак суди обох інстанцій на це уваги не звернули. Більше того, у висновку комплексної авто-технічної та транспортно-трасологічної експертизи № 2000/2001-17 від 25 червня 2018 року зазначено, що напрямок подряпин неможливо встановити, що суперечить висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 1/778 від 22 січня 2013 року та висновку повторної судової транспортно-трасологічної експертизи № 3353 від                  04 грудня 2015 року. Вважає, що оскільки у наслідок дорожньо-транспортної пригоди загинули ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , а мати ОСОБА_9 - ОСОБА_7 визнана потерпілою, то досудове розслідування, яке відкрито за фактом такої пригоди, мало б проводитися саме щодо дотримання водієм ОСОБА_10 правил дорожнього руху, який під час зіткнення не отримав жодних тілесних ушкоджень. Не дивлячись на це, не прийнявши жодного рішення щодо ОСОБА_10 , як орган досудового розслідування, так і суди сприяли останньому в ухиленні від відповідальності за загибель двох осіб, оскільки у судових рішеннях відсутній будь-який аналіз порушень ним п. 13.1, 13.3 ПДР України, та їх причинний зв`язок з настанням наслідків у виді дорожньо-транспортної пригоди. Також наголошує, що ОСОБА_10 навіть не було допитано у якості свідка під час судового розгляду, хоча він є єдиним очевидцем події. Вказує, що у органу досудового розслідування були відсутні підстави для вручення підозри, а у подальшому обвинувального акту через декілька років після смерті ОСОБА_9 , оскільки відповідно до вимог кримінального процесуального закону такі дії вчиняються виключно щодо живої особи. До того ж звертає увагу, що за життя        ОСОБА_9 не набував статусу підозрюваного, обвинуваченого, чи засудженого, що виключає можливість закриття щодо нього кримінального провадження на підставі     п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК. Наголошує, що місцевий суд дійшовши висновку, що саме дії водія ОСОБА_9 призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди, у порушення вимог кримінального процесуального закону постановив обвинувальний вирок, та цим же вироком закрив кримінальне провадження у зв`язку зі смертю обвинувачення, тоді як у даному випадку відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК мав би постановити ухвалу про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих обставин, та закрити провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК. Вважає, що у порушення п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у оскаржуваному вироку суду не наведено формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, а лише викладені обставини, які були сформульовані в обвинувальному акті органом досудового розслідування, не вказано форми вини та мотив кримінального правопорушення. Таким чином, на переконання захисника, винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого     ч. 2 ст. 286 КК, у визначеному законом порядку доведена не була, а тому місцевий суд застосував закон, який не підлягав застосуванню. 
		У свою чергу суд апеляційної інстанції, не спростувавши доводів апеляційних скарг, формально переписав висновки місцевого суду, та безпідставно залишив такий вирок без зміни, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
		У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і закрити кримінальне провадження. На обґрунтування своїх вимог вказує, що, незважаючи на її заяву, досудове розслідування щодо водія ОСОБА_10 , який і є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, не проводилось. На переконання потерпілої, саме водій ОСОБА_10 порушив правила дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де й допустив зіткнення з автомобілем під керування її сина ОСОБА_9 . До того ж ОСОБА_10 , будучи єдиним очевидцем події, під час судового розгляду не був допитний у якості свідка. Вказані обставини свідчать про однобічність досудового розслідування та судового розгляду, а висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 фактично зроблені на підставі однієї подряпини на асфальті, щодо якої наявні протилежні висновки транспортно-трасологічних експертиз. Стверджує, що у суду були відсутні підстави для закриття кримінального провадження, оскільки вручено підозру, а у подальшому направлено обвинувальний акт до суду через декілька років після смерті ОСОБА_9 , хоча такі процесуальні дії можуть проводитися виключно щодо живих осіб. Зазначених суперечностей не усунув і суд апеляційної інстанції, не звернув уваги на відсутність у вироку формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, а своїх висновків не мотивував, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
		Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисника та потерпілої не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 , потерпіла ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_8 підтримали зазначені касаційні скарги, просили їх задовольнити, скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 закрити.
		Прокурор ОСОБА_5 частково підтримала касаційні скарги захисника та потерпілого, просила змінити судові рішення шляхом виключення з резолютивної частини вироку рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		У своїх касаційних скаргах як захисник, так і потерпіла вказували на неправомірність складання повідомлення про підозру щодо померлої людини, оскільки, як вони вважають, чинний КПК передбачає вручення такого повідомлення живій особі, яка з цього моменту і набуває статусу підозрюваного. У разі смерті особи до повідомлення про підозру кримінальне провадження, на їх думку, має бути закрито за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, тобто у зв`язку з відсутності складу кримінального правопорушення.
		Відповідаючи на даний довід колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно із ч. 2 ст. 4 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності (ч. 3 ст.  4  КК).
		Отже, встановлення у діянні складу кримінального правопорушення має здійснюватися з огляду на момент його вчинення, навіть у випадках, коли особа, яка його скоїла, внаслідок злочину загинула.
		З цих підстав колегія суддів вважає вимогу сторони захисту та потерпілої про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення безпідставними.
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК (у редакції, яка діяла на момент складання повідомлення про підозру ОСОБА_9 ) кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
		Таким чином законодавець пов`язував вирішення питання про закриття кримінального провадження або його продовження з метою реабілітації померлого з набуттям цією особою процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого.
		Передбачена статтями 276, 278 КПК процедура повідомлення про підозру включає два основних етапи: складання письмового повідомлення про підозру, яке, серед інших підстав, здійснюється у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, та вручення письмового повідомлення про підозру.
		Відступ від встановленої законом процесуальної форми повідомлення про підозру, а саме вручення його близьким родичам у разі смерті особи до офіційного набуття нею процесуального статусу підозрюваного, має з одного боку об`єктивно вимушений характер, а з іншого - надає реальну процесуальну можливість близьким родичам заперечувати про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, і відстоювати добре ім`я померлого шляхом ініціювання реабілітаційної процедури.
		Таке тлумачення закону відповідає тенденціям подальшого розвитку кримінального процесуального законодавства, до якого Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану» від 27 липня 2022 року (який набув чинності на момент ухвалення судом першої інстанції вироку) було внесено низку змін, які усувають прогалини у законодавчому регулюванні визначення статусу особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю (п. 27 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 42 КПК), підстав для закриття кримінального провадження (п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК), порядку закриття кримінального провадження за п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК (абз. 5 ч. 4, абз. 3 ч. 7, ч. 10 ст. 284 КПК).
		З огляду на зазначене колегія суддів вважає необґрунтованими доводи сторони захисту та потерпілої щодо порушення вимог кримінального процесуального закону при складанні повідомлення про підозру стосовно ОСОБА_9 та вручення його близькій родичці.
		Не погоджується колегія суддів і з доводом сторони захисту та потерпілої про те, що суд при розгляді даного кримінального провадження мав би з`ясувати дотримання правил дорожнього руху іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди - водієм ОСОБА_10 .
		Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Разом з тим, Суд вважає обґрунтованими і такими, які свідчать про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, наступні доводи сторони захисту та потерпілої.
		Так, зазначенні вище учасники кримінального провадження вважають, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 374 КПК і не виклав формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		Зі змісту вироку Сокальського районного суду Львівської області від 26 вересня        2022 року убачається, що суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку зазначив лише фактичні обставини кримінального правопорушення, які сторона обвинувачення вважала встановленими під час досудового розслідування.
		Проте, виклад формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним за результатами дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, у вироку відсутній.
		Суд апеляційної інстанції, відповідаючи на цей довід, не встановив порушення вимог     ст. 374 КПК, пославшись при цьому на постанову Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 06 грудня 2022 року у справі 571/256/18 (провадження №  51- 2590км22, № в ЄДРСР 107748072), яка, на погляд колегії суддів, не є релевантною, оскільки у тому провадженні суд першої інстанції не погодився з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК і визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК, що потребувало викладення у вироку як фактичних обставин кримінального правопорушення, які сторона обвинувачення вважала встановленими під час досудового розслідування, так і формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		Крім того, як правильно вважає сторона захисту та потерпіла, резолютивна частина вироку містить два взаємовиключних рішення щодо однієї події кримінального правопорушення та одного обвинуваченого, а саме висновок про винуватість    ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та рішення про закриття кримінального провадження на підставі, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК.
		Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що стала практика Верховного Суду вважає ухвалення обвинувального вироку щодо померлого, навіть в умовах застосування реабілітаційної процедури, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (див., наприклад: постанова Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 599/593/18 (провадження № 51-5462км 19, № в ЄДРСР 87985464).
		У вказаному вище рішенні зазначається, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону, судове рішення (ухвала), яким було закрито кримінальне провадження за своєю правовою природою не підміняє обвинувальний вирок суду та не встановлює наявність вини померлої особи в розумінні ст. 62 Конституції України, а лише констатує відсутність підстав для реабілітації такої особи.
		На переконання колегії суддів, зроблений судом апеляційної інстанції системний аналіз статей 284, 369, 373 КПК не спростовує довід про недопустимість існування в одному процесуальному рішенні, у даному випадку вироку, двох взаємовиключних рішень щодо однієї події кримінального правопорушення та одного обвинуваченого.
		Отже, колегія суддів вважає, що вказані вище обставини залишились поза увагою судів першої та апеляційної інстанції інстанцій, що свідчить про істотні порушення цими судами вимог кримінального процесуального закону, які суд касаційної інстанції в силу своїх повноважень, передбачених ст. 433 КПК, самостійно усунути не може.
		Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
		Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Таким чином вирок Сокальського районного суду Львівської області від 26 вересня 2022 року та ухвала Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року не можуть вважатися законними, обґрунтованими та вмотивованими, оскільки постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для їх скасування.
		Виходячи з наведеного, а також враховуючи те, що захисник та потерпіла ставили питання про закриття кримінального провадження, касаційні скарги захисника та потерпілої підлягають лише частковому задоволенню, а вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого суд, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, має повно та об`єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
		При цьому, оскільки вирок місцевого суду підлягає скасуванню через порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів позбавлена можливості висловити свої міркування щодо доводів касаційних скарг захисника та потерпілої про неповноту та однобічність судового розгляду, щодо не встановлення дійсних обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, щодо суперечності судових експертиз та оцінки доказів в сукупності. З огляду на вимоги глави 28 КПК зазначені обставини підлягають перевірці у загальному порядку при новому розгляді в суді першої інстанції.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , та потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Вирок Сокальського районного суду Львівської області від 26 вересня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року стосовно ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...