Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/2-5412/11-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2023.
Дата набрання законної сили: 31.08.2023
Номер судового провадження: 14-65звц23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		31 серпня 2023 року
		м. Київ
		Справа № 212/2-5412/11-ц
		Провадження № 14-65звц23
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Мартєва С. Ю.
		суддів Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,  Усенко Є. А., 
		ознайомилася із заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 212/2-5412/11-ц з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом і
		в с т а н о в и л а :
		У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 212/2-5412/11-ц у зв`язку із встановленням Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Латюк та інші проти України» від 27 жовтня 2022 року порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. 
		Ухвалою від 20 червня 2023 року Велика Палата Верховного Суду залишила заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами без руху та надала строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії ухвали.
		Заявниці необхідно було надати суду інформацію про те, коли саме вона дізналась або могла дізнатися про набуття рішенням ЄСПЛ у справі «Латюк та інші проти України» від 27 жовтня 2022 року статусу остаточного, задля перевірки дотримання нею положень процесуального закону щодо строку подання такої заяви, а також відповідно до  пункту 3 статті 426 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) зазначити усіх учасників справи.
		У липні 2023 року ОСОБА_1 виконала вимоги ухвали Великої Палати Верховного Суду, направила клопотання про поновлення строку звернення із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами і зазначила усіх учасників справи, а саме ОСОБА_2 .
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає передбаченої в пункті 2 частини третьої статті  423 ЦПК України юридичної підстави для перегляду постанови Верховного Суду від 13 травня 2020 року за виключними обставинами у справі № 212/2-5412/11-ц за заявою ОСОБА_1 .
		У листопаді 2009 року прокурор м. Вінниці в інтересах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
		На національному рівні суди розглядали справу неодноразово.
		Рішенням від 29 березня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області первісний позов прокурора задовольнив.
		Стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») в особі його філії - Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором від 18 січня 2008 року № 1337 у сумі 822 578,16 грн, з яких основний борг - 344 437,53 грн, проценти за користування кредитними коштами - 242 171,00 грн, пеня за простроченим основним боргом та процентами - 240 562,05 грн.
		Стягнув з ОСОБА_1 судовий збір у дохід держави в розмірі 6 890,00 грн.
		Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив.
		Визнав недійсним договір поруки від 18 січня 2008 року № 634, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі його філії - Вінницького міського відділення № 8672.
		Стягнув з АТ «Ощадбанк» в особі його філії - Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк» судовий збір у дохід держави в розмірі 551,20 грн.
		У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним відмовив.  
		Ухвалою від 17 червня 2016 року Апеляційний суд Вінницької області залишив без змін рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2016 року.
		Ухвалою від 26 липня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області виправив допущену описку в резолютивній частині свого рішення від 29 березня 2016 року в цій справі, правильно зазначивши суму стягнутої пені, а саме 235 969,63 грн замість 240 562,05 грн.
		Ухвалою від 27 вересня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнив частково. 
		Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 червня 2016 року в частині залишення без змін рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2016 року в частині вирішення позовних вимог прокурора м. Вінниці в інтересах ПАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми простроченої заборгованості скасував та в цій частині передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		У іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 червня 2016 року залишив без змін.
		Рішенням від 22 листопада 2017 року Апеляційний суд Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2016 року в частині вирішення позовних вимог прокурора м. Вінниці в інтересах ПАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми простроченої заборгованості скасував, ухвалив у цій частині нове рішення, яким первісний позов задоволено частково. 
		Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 802 708,68 грн, з яких: основний борг - 344 437,53 грн, проценти за користування кредитними коштами - 244 072,48 грн, пеня за простроченим основним боргом та процентами - 214 198,67 грн. 
		У решті позову відмовив. 
		Приймаючи рішення у справі, апеляційний суд встановив, що у відповідачки у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість, та дійшов висновку, що її слід стягнути в судовому порядку на підставі поданих доказів банком, не спростованих відповідачкою. 
		У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду, а справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
		Постановою від 13 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22 листопада 2017 року - без змін.
		Мотивував своє рішення тим, що під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 не спростувала наданого позивачем розрахунку заборгованості з пені за кредитним договором, не надала іншого розрахунку, а тому рішення суду апеляційної інстанції є обґрунтованим та прийнятним.
		03 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ЄСПЛ із заявою, у якій скаржилася на порушення національними судами пункту 1 статті 6 і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Вважала, що тривалість провадження у справі була несумісною з вимогою розумного строку, а також скаржилась на відсутність у зв`язку з цим у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.
		За змістом першого речення пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
		Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
		27 жовтня 2022 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Латюк та інші проти України». Визнав порушення Україною щодо ОСОБА_1 та інших заявників (питання про перегляд судового рішення за виключними обставинами щодо яких не порушується) пункту 1 статті 6 і статті 13 Конвенції через надмірну тривалість провадження у справі та відсутність ефективного засобу юридичного захисту від такого порушення. Присудив заявниці 3 000,00 євро на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
		Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, у яких вони є сторонами (частина перша статті 46 Конвенції, частина перша статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV)).
		У главі 3 Закону № 3477-IV передбачено, що для виконання рішення ЄСПЛ, у якому цей суд констатував порушення Україною Конвенції, держава має вжити заходи індивідуального та загального характеру.
		Виконання рішення ЄСПЛ може полягати в такому: а) виплата відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру (абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 3477-IV).
		З метою забезпечення відновлення порушених прав, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Такими додатковими заходами є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ (частини перша та друга статті 10 Закону № 3477-IV).
		Звертаючись із заявою про перегляд постанови за виключними обставинами, ОСОБА_1 порушила питання про забезпечення їй на підставі рішення ЄСПЛ у справі «Латюк та інші проти України» права на такий додатковий захід індивідуального характеру, як відновлення попереднього юридичного стану, який вона мала до того порушення Конвенції, яке встановив ЄСПЛ (restitutio in integrum).
		Відновлення попереднього юридичного стану особи здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі (частина третя статті 10 Закону № 3477-IV), з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 від 19 січня 2000 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень ЄСПЛ.
		Процедура такого розгляду справи визначена у главі 3 розділу V ЦПК України. Однією з підстав для перегляду судових рішень за виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом (пункт 2 частини третьої статті 423 ЦПК України).
		У своєму рішенні ЄСПЛ може прямо вказати на необхідність вжиття державою додаткових заходів індивідуального характеру, або із самого рішення ЄСПЛ можна зробити висновок про необхідність відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції, шляхом повторного розгляду її справи судом, включаючи відновлення провадження у відповідній справі.
		Якщо інше не вказано у рішенні ЄСПЛ, суд може повторно розглянути справу, включаючи відновлення провадження у справі, якщо в рішенні ЄСПЛ, ухваленому на користь заявника, ЄСПЛ визнав порушення державою-відповідачем зобов`язань за Конвенцією саме при вирішенні судом на національному рівні справи, в якій ухвалене судове рішення, про перегляд якого просить цей заявник.
		Тобто перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України не може бути заходом індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ у випадках, якщо встановлені міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань не стосуються вирішення справи судом.
		Як додатковий захід індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ (поряд з виплатою справедливої сатисфакції) не можна застосовувати перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України у випадках, якщо встановлені ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань:
		- треба усунути лише шляхом вжиття заходів загального характеру;
		- не стосуються особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення;
		- не стосуються справи, про перегляд судового рішення в якій подана заява;
		- стосуються лише тривалості розгляду такої справи чи тривалості невиконання ухвалених у ній судових рішень (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 2-3646/11 (пункт 81), від 20 березня 2018 року у справі № 2-3862/11 (пункт 76), від 28 березня 2018 року у справі № 2-428/11 (пункт 85), від 29 березня 2018 року у справі № 2-2119/12 (пункт 35), від 11 червня 2019 року у справі № 2-3244/09 (пункт 68), від 6 серпня 2019 року у справі № 219/13862/18 (пункт 31), від 25 лютого 2020 року у справі № 18/266 (пункт 55).
		Рішення ЄСПЛ у справі «Латюк та інші проти України», ухвалене, зокрема, щодо ОСОБА_1 за її заявою № 55492/20, стосується виключно надмірної тривалості провадження у справі та відсутності ефективного засобу юридичного захисту від цього порушення (§ 9, 10), а не вирішення справи № 212/2-5412/11-ц національними судами. Порушення інших конвенційних гарантій за заявою № 55492/20 ЄСПЛ не встановив. Тому відсутня передбачена у пункті 2 частини третьої статті 423 ЦПК України юридична підстава для перегляду постанови суду касаційної інстанції за заявою ОСОБА_1 .
		Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
		«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
		Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоб порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує «легітимну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
		Відмова у відкритті провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_1 не є порушенням її права на доступ до суду, адже відсутня передбачена ЦПК України підстава для такого відкриття, а саме рішення ЄСПЛ, у якому встановлене порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, а не через надмірну тривалість провадження у справі.
		Згідно з практикою ЄСПЛ юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (див. mutatis mutandis рішення від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, § 53).
		Перегляд за виключними обставинами постанови суду касаційної інстанції за відсутності такої можливості у процесуальному законі є неможливим, оскільки ставить під сумнів гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції принцип остаточності судового рішення (res judicata).
		Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає достатніх і необхідних передумов для відкриття за заявою ОСОБА_1 провадження щодо перегляду постанови за виключними обставинами. Тому у відкритті такого провадження заявниці слід відмовити.
		Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 423, частиною третьою статті 425 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		у х в а л и л а :
		відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі                              № 212/2-5412/11-ц з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                      С. Ю. Мартєв
		Судді               І. А. Воробйова                                                                 Г. Р. Крет
		                         І. В. Григор`єва                                                                Л. М. Лобойко
		                         М. І. Гриців                                                                       К. М. Пільков
		                         Д. А. Гудима                                                                    О. Б. Прокопенко
		                         Ж. М. Єленіна                                                                  О. М. Ситнік
		                         І. В. Желєзний                                                                 О. С. Ткачук
		                         Л. Ю. Кишакевич                                                            В. Ю. Уркевич
		                         С. І. Кравченко                                                               Є. А. Усенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...