Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/496/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 13.09.2023. Зареєстровано: 14.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2023.
Дата набрання законної сили: 13.09.2023
Номер судового провадження: К/990/9239/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 вересня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 440/496/22
		адміністративне провадження № К/990/9239/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
		за позовом Акціонерного товариства «Полтаваобленерго»
		до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг,
		про визнання протиправною та скасування постанови,
		за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 
		на рішення Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Костенко Г.В. від 2 червня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Подобайло З.Г., Бартош Н.С., Григорова А.М. від 8 лютого 2023 року,
		 
		У С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У січні 2022 року Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» (далі - АТ «Полтаваобленерго», позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 24 листопада 2021 року № 2318 про накладення штрафу на АТ «Полтаваобленерго» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання.
		2. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що посилання НКРЕКП у пункті 1 резолютивної частини спірної постанови на те, що штраф на АТ «Полтаваобленерго» накладено за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27 грудня 2017 року № 1470 (далі - Ліцензійні умови з розподілу електричної енергії), не відповідає дійсності, оскільки АТ «Полтаваобленерго» діяло з дотриманням положень Закону України «Про ринок електричної енергії» та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, зокрема Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310 (далі - Кодекс систем розподілу), Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила роздрібного ринку електроенергії), у правовідносинах із заявниками у частині питань, які стали підставою для проведення позапланової виїзної перевірки Регулятором ліцензованої діяльності АТ «Полтаваобленерго». 
		3. Крім того, позивач зазначив, що у постанові НКРЕКП не наведено жодних обґрунтувань, які підтверджують допущення АТ «Полтаваобленерго» порушень Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та інших норм законодавства України у сфері електроенергетики, що відповідно до положень статті 2 КАС України є підставою для скасування спірної постанови НКРЕКП. 
		4. До того ж, за твердженням позивача, НКРЕКП безпідставно вийшла за межі перевірки при здійсненні відповідного позапланового заходу, чим порушено вимоги абзацу 5 частини сьомої статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», що, на думку позивача, призвело до прийняття неправомірного рішення. Також позивач, не погоджуючись у цілому з наявністю порушень, які на думку відповідача, мали місце в його діях, вважає, що застосування НКРЕКП штрафу в розмірі 510 000 грн є непропорційним встановленим порушенням.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		5. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 2 червня 2022 року, яке змінено у мотивах та залишено без змін у резолютивній частині постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року, адміністративний позов АТ «Полтаваобленерго» задоволено.
		6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не допустив порушень, які слугували підставою для прийняття постанови НКРЕКП від 24 листопада 2021 року № 2318 «Про накладення штрафу на АТ «Полтаваобленерго» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання», а тому така постанова прийнята неправомірно та підлягає скасуванню.
		7. Із зазначеними мотивами не погодився суд апеляційної інстанції, який вказав, що підставою для задоволення позову є те, що рішення НКРЕКП про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок, має оформлюватися розпорядженням, а не постановою, копія якого вручається особисто уповноваженій особі ліцензіата (з відміткою про вручення на примірнику, який залишається в НКРЕКП) або надсилається ліцензіату рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення не пізніше п`яти робочих днів з дня прийняття.
		До зазначених висновків суд апеляційної інстанції дійшов з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 160/3512/19, від 29 січня 2021 року у справі № 520/10318/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 620/995/19 та від 15 лютого 2022 року у справі № 120/1139/19-а. 
		8. Крім того, суд апеляційної інстанції на підставі статей 7 та 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дійшов висновку, що НКРЕКП порушила встановлений порядок накладення штрафу, оскільки застосувала його одночасно з вимогою усунути виявлені порушення законодавства. Разом з тим, як встановив суд апеляційної інстанції, положеннями вищезазначених норм визначено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису про усунення порушень, фінансові та адміністративні санкції до суб`єкта господарювання не застосовуються.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		9. Не погоджуючись із рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 2 червня 2022 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, НКРЕКП звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		10. У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» та статей 3, 19 та 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв`язку з чим, на думку скаржника, суди дійшли неправильного висновку про те, що викладене у спірній постанові про накладення штрафу, суперечить положенням частини п`ятої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та пункту 10.4 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 428 (далі - Порядок № 428). 
		11. НКРЕКП також вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 13 серпня 2021 року у справі № 280/62/20, від 14 квітня 2019 року у справі № 826/3880/18, від 28 вересня 2020 року у справі № 812/225/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 480/2675/20, від 26 травня 2021 року у справі № 824/266/20-а, від 8 липня 2021 року у справі № 160/1598/20, від 28 липня 2021 року у справах № 380/744/20 та № 280/160/20, про те, що НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних; у разі виявлення порушень у діях таких суб`єктів, застосовувати до них за результатом проведених перевірок санкції, у тому числі штрафні, а також здійснювати інші заходи державного регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави.
		12. Від АТ «Полтаваобленерго» надійшов відзив на касаційну скаргу НКРЕКП, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що положення частини п`ятої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» слід розуміти так, що рішення про усунення виявленого під час перевірки позивача порушення, яке вимагає вчинення певних дій, НКРЕКП повинна оформити у вигляді розпорядження, а не постанови; недотримання форми прийнятого рішення, на думку позивача, свідчить про протиправність відповідного рішення у частині; суд першої інстанції також правильно встановив відсутність порушень зі сторони АТ «Полтаваобленерго», що стали підставою для винесення спірної постанови НКРЕКП. З огляду на таке, позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. 
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		13. Касаційну скаргу подано до суду 14 березня 2023 року.
		14. Ухвалою Верховного Суду від 8 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в адміністративній справі № 440/496/22, витребувано матеріали справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу НКРЕКП.
		15. Представником НКРЕКП подано клопотання про розгляд цієї справи у касаційному порядку у судовому засіданні за участю представника скаржника, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		13. Судами попередніх інстанцій встановлено відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, що на підставі постанови НКРЕКП від 16 червня 2021 року № 996 «Про проведення позапланової виїзної перевірки АТ «Полтаваобленерго», посвідчення на проведення позапланової перевірки від 30 вересня 2021 року № 3585, постанови НКРЕКП від 20 жовтня 2021 року № 1839 «Про збільшення строку проведення позапланової виїзної перевірки АТ «Полтаваобленерго» відповідачем у період з 6 жовтня 2021 року по 26 жовтня 2021 року проведено позапланову виїзну перевірку господарської діяльності позивача.
		14. За результатами проведеної перевірки НКРЕКП складено акт від 26 жовтня 2021 року № 539.
		15. 2 листопада 2021 року позивач листом № 10-71/23758 надав НКРЕКП пояснення (заперечення) та обґрунтування щодо висновків, викладених в акті планової виїзної перевірки від 26 жовтня 2021 року № 539, де наведено доводи про те, що позивач не допустив порушення положень Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та інших актів законодавства у сфері електроенергетики.
		16. За результатами розгляду акта перевірки НКРЕКП прийняла постанову від 24 листопада 2021 року № 2318 «Про накладення штрафу на АТ «Полтаваобленерго» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання», якою відповідно до пунктів 11 та 12 частини першої статті 17, статей 19 та 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» на позивача накладено штраф у розмірі 510     000,00 грн.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		18. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		19. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		20. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		21. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року відповідає не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими, з огляду на наступне.
		22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		23. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		24. Доводом касаційної скарги є неправильне застосування, на думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» та статей 3, 19 та 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13 серпня 2021 року у справі № 280/62/20, від 14 квітня 2019 року у справі № 826/3880/18, від 28 вересня 2020 року у справі № 812/225/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 480/2675/20, від 26 травня 2021 року у справі № 824/266/20-а, від 8 липня 2021 року у справі № 160/1598/20, від 28 липня 2021 року у справах № 380/744/20 та № 280/160/20.
		25. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій вищезазначених норм матеріального права, колегія суддів враховує, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року змінено мотиви рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 2 червня 2022 року та залишено без змін резолютивну частину цього рішення.
		26. З огляду на таке, Суд перевіряє правильність застосування норм матеріального права у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції.
		27. Зокрема, в основу мотивування постанови суду апеляційної інстанції, який погодився із судом першої інстанції про необхідність визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 24 листопада 2021 року № 2318, покладено висновок про те, що спірною постановою Регулятор висуває вимогу щодо усунення позивачем порушення вимог законодавства у сфері електроенергетики та Ліцензійних умов з розподілу електроенергії, а тому відповідне рішення НКРЕКП у силу вимог частини п`ятої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» мало бути викладено у формі розпорядження, а не постанови. 
		28. З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
		29. Частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		30. Згідно із статтею 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
		Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
		Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
		31. Частинами першою-третьою статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.
		32. Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1) вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо - та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.
		За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі. Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання регулятора, за результатами якого регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом. Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб`єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті регулятора до розгляду акта на засіданні регулятора.
		33. Абзацом п`ятим частини п`ятої статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» установлено, що у разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання регулятора, за результатами якого регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.
		Рішення регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією статтею, може бути прийнято протягом п`яти днів з дня виявлення правопорушення регулятором.
		34. Частинами другою-четвертою статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» установлено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2)     накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
		У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг регулятор розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
		Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання».
		35. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначає Закон України «Про ринок електричної енергії» (тут і далі - у редакції. Чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
		36. За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону: 72) Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 74) ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам; 78) розподіл електричної енергії (далі - розподіл) -транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії; 96) учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.
		37. Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» Регулятор має право: 4) видавати обов`язкові для виконання учасниками ринку рішення; 5) накладати санкції на учасників ринку (крім споживачів), які порушили свої зобов`язання відповідно до цього     Закону     та інших актів законодавства.
		38. Відповідальність за порушення законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії, регламентована     статтею 77 Закону України «Про ринок електричної енергії».
		39. Частиною першою статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
		40. У частині другій цієї статті наведений перелік правопорушень на ринку електричної енергії. Такими правопорушеннями зокрема є: 1) порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності; 2) недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
		41. Відповідно до частини третьої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень; 2) штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
		42. Згідно з частиною четвертою статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» Регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на учасників ринку (крім споживачів) у розмірах, установлених цією нормою.
		43. Згідно з частиною п`ятою статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» при визначенні санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, враховують серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини.
		Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення Регулятором та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, під час перевірки вважаються пом`якшуючими обставинами.
		Поведінка правопорушника, спрямована на приховування правопорушення та його негативних наслідків, на продовження вчинення правопорушення, а також повторне вчинення правопорушення на ринку електричної енергії вважаються обтяжуючими обставинами.
		44. Відповідно до частини шостої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» рішення Регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією статтею, може бути прийнято протягом 30-денного строку з дня складення акта перевірки.
		45. Згідно з частиною сьомою статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» за одне правопорушення на ринку електричної енергії може застосуватися лише один вид санкцій або штраф разом із зупиненням дії ліцензії.
		46. Частиною восьмою статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що рішення про застосування санкцій Регулятором та штрафних санкцій центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, може бути оскаржено в судовому порядку.
		47. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних; у разі виявлення порушень у діях таких суб`єктів, застосовувати до них за результатом проведених перевірок санкції, у тому числі штрафні, виключний перелік яких визначений статтею 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а також здійснювати інші заходи державного регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави. 
		48. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 серпня 2021 року у справі № 280/62/20, від 14 квітня 2019 року у справі № 826/3880/18, від 28 вересня 2020 року у справі № 812/225/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 480/2675/20, від 26 травня 2021 року у справі № 824/266/20-а, від 8 липня 2021 року у справі № 160/1598/20, від 28 липня 2021 року у справах № 380/744/20 та № 280/160/20, від 13 серпня 2021 року у справі № 280/62/20 та від 21 березня 2023 року у справі № 640/17821/21.
		49. Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу.
		Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію.
		50. Згідно з частиною четвертою статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор на своїх засіданнях: 1) розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції; 2) розглядає і схвалює в межах своїх повноважень проекти актів законодавства, пропозиції стосовно вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції; 4) затверджує щорічний звіт Регулятора; 5) затверджує регламент Регулятора; 6) розглядає справи про адміністративні правопорушення; 7) розглядає справи щодо видачі ліцензій та дотримання суб`єктами господарювання ліцензійних умов, а також щодо застосування санкцій за порушення ліцензійних умов та законодавства з питань державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суміжних ринків.
		51. Частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. 
		52. Згідно з частиною дев`ятою цієї ж статті рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
		53. Частиною першою статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
		54. НКРЕКП постановою від 14 червня 2018 року затвердила Порядок № 428.
		55. Відповідно до пункту 10.1 Порядку № 428 у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг та/або ліцензійних умов НКРЕКП розглядає на засіданні, що проводиться у формі відкритого слухання, питання відповідальності ліцензіата та приймає рішення про застосування до нього санкцій.
		56. Пунктами 10.3 та 10.4 Порядку № 428 передбачено, що за порушення законодавства та ліцензійних умов у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП може застосовувати до ліцензіатів санкції у вигляді:
		застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;
		накладення штрафу;
		зупинення дії ліцензії;
		анулювання ліцензії.
		Рішення НКРЕКП про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок, оформлюється розпорядженням, копія якого вручається особисто уповноваженій особі ліцензіата (з відміткою про вручення на примірнику, який залишається в НКРЕКП) або надсилається ліцензіату рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення не пізніше п`яти робочих днів з дня прийняття.
		57. Пунктом 10.5 Порядку № 428 визначено, що рішення НКРЕКП про накладення штрафу, зупинення дії ліцензії, анулювання ліцензії приймається у вигляді постанови, копія якої вручається особисто уповноваженій особі ліцензіата (з відміткою про вручення на примірнику, який залишається в НКРЕКП) або надсилається ліцензіату рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення не пізніше п`яти робочих днів з дня прийняття.
		58. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що рішення Регулятора щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, оформлюється окремим документом у формі розпорядження. При цьому у формі постанови ухвалюється рішення про накладення штрафу, зупинення дії ліцензії, анулювання ліцензії.
		59. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 160/3512/19, від 29 січня 2021 року у справі № 520/10318/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 620/995/19, від 15 лютого 2022 року у справі № 120/1139/19-а та від 21 березня 2023 року у справі № 640/17821/21.
		60. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, в описовій частині спірної постанови НКРЕКП від 24 листопада 2021 року № 2318 викладено правову аргументацію виявлених під час перевірки порушень АТ «Полтаваобленерго» вимог законодавства у сфері електроенергетики та Ліцензійних умов з розподілу електроенергії.
		У пункті 1 резолютивної частини спірної постанови НКРЕКП зазначено: «Відповідно до пунктів 11 та 12 частини першої статті 17, статей 19 та 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг» та статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» накласти штраф у розмірі 510     000,00 (п`ятсот десять тисяч) гривень на АЬ «Полтаваобленерго» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії».
		У пункті 2 спірної постанови НКРЕКП зазначено:
		«Відповідно до пункту 1 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг», у межах здійснення заходів державного регулювання, зобов`язано АТ «Полтаваобленерго»:
		1) до 10 числа щомісячно (до остаточного врегулювання спірних питань) письмово інформувати НКРЕКП та Сектор НКРЕКП у Полтавській області, з наданням належним чином завірених копій підтвердних документів, щодо стану врегулювання спірних питань з ФОП ОСОБА_1 ;
		2) у строк до 31 грудня 2021 року: 
		відновити електропостачання на об`єкті гр. ОСОБА_2 з присвоєним ЕІС-кодом НОМЕР_1 за власний рахунок, а у разі оплати споживачем на рахунок АТ «Полтаваобленерго» коштів за здійснення робіт з припинення та відновити електроживлення електроустановки споживача - повернути споживачу сплачені ним кошти;
		привести свої дії стосовно гр. ОСОБА_2 у відповідність до вимог законодавства шляхом надання споживачу в паперовій формі Договору про розподіл електричної енергії, укладеного за точкою комерційного обліку ЕІС-код НОМЕР_2 на умовах договору про постачання електричної енергії, що діяв до 31 грудня 2018 року.
		Про виконання вимог цього підпункту у строк до 15 січня 2022 року повідомити НКРЕКП та Сектор НКРЕКП у Полтавській області з наданням належним чином завірених копій підтвердних документів;
		3) у строк до 1 лютого 2022 року:
		надати гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_8 компенсацію у подвійному розмірі за недотримання гарантованих стандартів якості в частині дотримання строків видачі технічних умов на приєднання електроустановок до електричних мереж споживачам;
		повернути кошти, сплачені за первинну параметризацію багатозонних (багатотарифних) лічильників електричної енергії гр. ОСОБА_9 , гр. ОСОБА_10 , гр. ОСОБА_11 , гр. ОСОБА_5 у сумі по 655,38 грн (з ПДВ) кожному, гр. ОСОБА_12 , гр. ОСОБА_13 , гр. ОСОБА_14 - у сумі по 2 976,17 грн (з ПДВ) кожному».
		61. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимоги, викладені у пункті 2 резолютивної частини спірної постанови НКРЕКП, за своєю суттю є вимогами щодо усунення порушень законодавства у сфері електроенергетики та Ліцензійних умов з розподілу електроенергії, а тому такі вимоги мають викладатися НКРЕКП у формі розпорядження.
		62. Водночас, як установлено судом апеляційної інстанції, НКРЕКП розпорядження щодо усунення АТ «Полтаваобленерго» порушень, виявлених під час здійснення контролю, не видавала, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що зобов`язання позивача усунути порушення закону, викладене у спірній постанові про накладення штрафу, суперечить положенням частини п`ятої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та пункту 10.4 Порядку № 428.
		63. З огляду на пряму вказівку у Законі, а саме - у частині п`ятій статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», про те, що рішення НКРЕКП щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, оформлюється розпорядженням та, виходячи з положень статті 19 Конституції України, колегія суддів доходить висновку, що недотримання Регулятором у даному випадку форми прийняття рішення не можна вважати формальним порушенням процедури. 
		64. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №     160/3512/19, від 29 січня 2021 року у справі № 520/10318/19, від 24 листопада 2021 року у справі №     620/995/19, від 15 лютого 2022 року у справі № 120/1139/19-а та від 21 березня 2023 року у справі № 640/17821/21.
		65. Отже, у цій частині постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року, якою змінено мотиви рішення суду першої інстанції, у силу положень статті 350 КАС України слід залишити без змін.
		66. Разом з тим, стосовно висновку суду апеляційної інстанції про передчасність застосування НКРЕКП штрафної санкції до позивача до встановлення строку для усунення порушень, оскільки це суперечить вимогам статей 7 та 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», колегія суддів зазначає наступне.
		67. Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають, зокрема у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.
		68. Правові висновки Верховного Суду щодо застосування зазначеного положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» викладені, зокрема у постановах від 9 квітня 2019 року у справі № 820/2357/17, від 4 вересня 2020 року у справі № 824/601/18-а, від 5 травня 2022 року у справі № 520/7184/19, від 23 червня 2023 року у справі № 160/1649/22 та від 23 червня 2023 року у справі № 300/377/22.
		69. Отже, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин вимоги Закону, який не підлягає застосуванню.
		70. Водночас, до спірних правовідносин слід застосовувати положення частині дев`ятої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», відповідно до якої рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
		71. Частиною одинадцятою статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що рішення Регулятора про застосування санкцій за порушення ліцензійних умов та/або законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг може бути прийнято протягом 30 днів з дня виявлення порушення Регулятором.
		72. Аналогічні положення містяться у статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії».
		73. Крім того, пунктами 8.6 та 8.7 Порядку № 428 визначено, що ліцензіати, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії постанови про накладення штрафу.
		Ліцензіат зобов`язаний усунути порушення у визначений рішенням строк та не пізніше десяти робочих днів після їх усунення надати до НКРЕКП письмовий звіт з належним чином завіреними копіями підтверджуючих документів.
		Ліцензіат має право письмово звернутись до НКРЕКП із заявою про продовження строку усунення порушень не пізніше десяти робочих днів до дати закінчення встановленого рішенням НКРЕКП строку із зазначенням у зверненні поважних причин. НКРЕКП може прийняти рішення про продовження строку усунення порушень, якщо визнає такі причини поважними.
		74. Отже, зі змісту вищенаведених норм права вбачається відсутність обмежень щодо застосування Регулятором до суб`єкта господарювання штрафних санкцій за виявлені під час проведеної перевірки порушень з одночасним висуванням вимог щодо усунення таких порушень.
		Тому, оскільки у цій справі спірні відносини врегульовуються виключно спеціальними законами і у них міститься саме таке регулювання, за яким Регулятор зобов`язаний розглянути питання про накладення штрафу упродовж встановленого законом строку і прийняти відповідне рішення, то відповідно, якщо до моменту прийняття цього рішення ліцензіат усунув порушення закону, то це враховується як пом`якшуюча обставина і, наприклад, замість штрафу НКРЕКП може винести попередження. Водночас, розпорядження про усунення порушень може видаватися разом із постановою; якщо таке розпорядження не виконане, то це є підставою для притягнення до відповідальності та видання нового штрафу і застосування інших заходів, аж до анулювання ліцензії. Однак, невидання або видання розпорядження не перешкоджає розгляду питання про накладення штрафу.
		75. З огляду на таке, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про передчасність застосування НКРЕКП до АТ «Полтаваобленерго» штрафних санкцій у спірній постанові. 
		76. Суд також враховує, що правовий висновок стосовно можливості визнання окремих пунктів рішення НКРЕКП протиправними з огляду на недотримання встановленої форми прийняття такого рішення міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 21 березня 2023 року у справі № 640/17821/21. 
		У цій постанові Суд зазначив, що належне, своєчасне та у повному обсязі виконання всіх вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, а також ліцензійних умов з розподілу електричної енергії спрямовано на забезпечення безперебійної роботи ринку електричної енергії, забезпечення належної якості послуг на ринку електричної енергії, що надаються учасниками ринку. Тому, якщо за результатом проведеної у встановленому порядку перевірки НКРЕКП виявлено порушення у діяльності суб`єкта господарювання, вирішення питання про визначення конкретного розміру санкцій у межах, встановлених     частиною четвертою     з урахуванням вимог     частини п`ятої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії»     та встановлених судами обставин справи, є дискреційним повноваженням НКРЕКП.
		77. Разом з тим, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не перевірив правильність висновків суду першої інстанції про відсутність у діях АТ «Полтаваобленерго» порушень, що стали підставою для застосування до позивача штрафної санкції, тобто не надав правої оцінки на підставі вимог статті 308 КАС України законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
		78. Водночас, суд апеляційної інстанції обмежився висновком про неправомірність постанови НКРЕКП від 24 листопада 2021 року № 2318 та ухвалив рішення про задоволення позову зі зміною мотивів у рішенні суду першої інстанції, виходячи лише з недотримання встановленої форми спірного рішення НКРЕКП та передчасності застосування штрафної санкції, однак, не дослідив питання про правомірність спірної постанови НКРЕКП у частині накладення штрафу по суті, зокрема не надав правової оцінки доводам позивача, викладеним у позовній заяві та апеляційній скарзі, про недопущення ним порушення вимог законодавства у сфері електроенергетики та Ліцензійних умов з розподілу електроенергії, не перевірив правильність застосування норм матеріального права судом першої інстанції під час надання правової оцінки спірній постанові Регулятора у частині застосування штрафної санкції до позивача.
		79. Вищезазначене свідчить про те, що постанова суду апеляційної інстанції не може вважатися такою, що відповідає вимогам статті 242 КАС України, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме - § 3 «Апеляційний розгляд» розділу ІІІ КАС України, зокрема у частині обов`язку суду апеляційної інстанції здійснити апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції по суті, надати відповідь на усі доводи апеляційної скарги, перевірити доведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, встановити відповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також перевірити правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права.
		80. Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
		81. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		82. Отже, у силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а тому, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду. 
		83. Аналогічні застереження містяться у Рекомендаціях R (95) 5 Комітету міністрів державам-членам щодо введення в дію та покращення функціонування систем та процедур оскарження судових рішень від 7 лютого 1995 року (Recommendation No. R (95) 5 concerning the introduction and improvement of the functioning of appeal systems and procedures in civil and commercial cases). Зокрема, у пункті «g» статті 7 Рекомендацій R (95) 5 зазначено, що у суді третьої (касаційної) інстанції не можна представляти нові факти та нові докази.
		84. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21, для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суди мають встановити всі обставини справи, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України; рішення, ухвалене з порушенням норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та без дослідження належних доказів, не може вважатися законним.
		85. Крім того, у силу вимог частини першої статті 328 КАС України суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості переглядати рішення суду першої інстанції, яке не було переглянуто по суті в апеляційному порядку.
		86. Відсутність процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи, а також здійснити перегляд рішення суду першої інстанції, яке не було предметом апеляційного перегляду по суті перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення, а тому цю справу слід направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
		87. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		88. З огляду на те, що у цій справі суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, Суд доходить висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		89. При цьому Суд зауважує, що хоча скаржником у цій справі оскаржується рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, предметом касаційного перегляду є саме постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року, оскільки оскаржуваною постановою змінено мотивувальну частину суду першої інстанції. Відтак, перевірку законності та обґрунтованості рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 2 червня 2022 року буде надано судом апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		90. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу НКРЕКП слід задовольнити частково, скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині визнання протиправним та скасування пункту 1 резолютивної частини постанови НКРЕКП та направити у цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції, якою змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, залишити без змін.
		91. Під час нового розгляд суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити, відповідно, всі обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування. Суд повинен здійснити апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції по суті, надати відповідь на усі доводи апеляційної скарги, перевірити доведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, встановити відповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також перевірити правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, постановивши рішення відповідно до вимог 242 КАС України.
		92. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають, а понесені НКРЕКП судові витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги не повертаються.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, задовольнити частково.
		Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року скасувати у частині визнання протиправним та скасування пункту 1 резолютивної частини постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24 листопада 2021 року № 2318 «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання» та направити у цій частині справу на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.
		В іншій частині постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                                               Я.О. Берназюк
		Судді                                                                                                                                   Н.В. Коваленко
		                                                                                                                                            Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...