Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/12935/23 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2023.
Дата набрання законної сили: 11.09.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Апеляційне провадження № 33/824/4189/2023                    
		Справа № 752/12935/23
		Головуючий в суді І інстанції Дідик М.В.
		Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем   України
		 
		11 вересня 2023 року                                                                                    
		м. Київ
		Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Сіренка Максима Юрійовича, розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника Сіренка Максима Юрійовича на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним в порушенні п. 2.9 "а" ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.9 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 536,80 грн. на користь держави.
		 
		ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 22 червня 2023 року близько 10 години 40 хвилин в м. Києві по вул. Лятошинського Композитора 2, керував транспортним засобом Audi д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в установленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки за допомогою приладу Драгер (результат тесту 1,80 проміле). Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 "а" ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		 
		У апеляційній скарзі захисника Сіренка М.Ю. від 23 липня 2023 року указано на незаконність постанови та необхідність її скасування.
		Захисник вказував, що судом допущено спрощений підхід до розгляду справи, без участі особи, яку притягають до адміністративної відповідальності, не надано правової оцінки доказам, внаслідок чого винесено незаконне рішення.
		Наголошував, що ОСОБА_1 не був водієм у розумінні п. 1.10 ПДР, оскільки автомобілем не керував, автомобіль був припаркований, ОСОБА_1 знаходився у салоні разом із своїми знайомими, коли на місце події приїхали працівники поліції. Працівниками поліції автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не зупинявся, поліцейські приїхали на виклик невідомих осіб, які повідомили, що невідомі люди вживають алкоголь в автомобілі.
		Звертав увагу, що на відеозаписі, наявному в матеріалах справи, зафіксовані дії працівників поліції, які, прибувши на місце події, побачили, що ОСОБА_1 знаходиться в стані алкогольного сп`яніння в припаркованому автомобілі. Встановивши, що транспортний засіб знаходиться у начебто забороненому для стоянки місці, працівники поліції в порушення ст. 266 КУпАП дали ОСОБА_1 неправомірну вказівку, щоб він від`їхав. В подальшому працівники поліції сіли до свого службового автомобіля та стали чекати, коли ОСОБА_1 виконає їхню вимогу. Після їх вказівки, коли ОСОБА_1 здійснив рух та від`їхав на декілька метрів і вже після зупинки транспортного засобу працівники поліції підійшли до нього з метою оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. 
		Із викладеного випливає, що працівники поліції навмисно, знаючи про те, що ОСОБА_1 перебуває у нетверезому стані, надали йому вказівку від`їхати на автомобілі в сторону, тим самим спровокувавши його до вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній здійснив рух транспортного засобу на вимогу працівника поліції та сам працівник поліції знав, що останній перебував в стані алкогольного сп`яніння. Таким чином, дія працівників поліції була спрямована не на усунення та припинення майбутнього адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , як того вимагає Закон України «Про національну поліцію», а навпаки, на вчинення дій з метою вчинення останнім адміністративного правопорушення та складання на нього протоколу про адміністративне правопорушення.
		На підставі викладеного сторона захисту вважає, що відбулась провокація з боку працівників поліції стосовно вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тобто очевидно встановлено, що саме з вини поліцейських дане правопорушення було вчинене, працівники поліції не попередили вчинення правопорушення, оскільки мали відсторонити ОСОБА_1 від можливого керування транспортним засобом, а навпаки посприяли в його вчиненні.
		Звертав увагу, що ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. В даному випадку автомобіль ОСОБА_1 поліцейськими не зупинявся, останні під`їхали до нього в той час, як він перебував у салоні свого автомобіля, нікуди не рухаючись, тобто не керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Тобто із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, в зв`язку з чим, всі наступні вимоги працівників поліції він не зобов`язаний був виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
		Наголошував, що постановою суду ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортним засобом на 1 рік, однак ОСОБА_1 такого права не мав і ніколи не отримував посвідчення водія.
		На підставі вищевикладеного просив постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року скасувати, провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
		 
		Вислухавши пояснення захисника Сіренка М.Ю., який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
		 
		Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.
		Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		 
		Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.
		 
		Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
		 
		Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції на підставі відомостей, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 460223 від 22 червня 2023 року, результату тесту «Драгер» № 3122 від 22 червня 2023 року (1,80 проміле), з яким на місці зупинки погодився водій, а також відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, як ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройшов огляд на стан сп`яніння та погодився з його позитивним результатом,  визнав доведеним те, що останній вчинив правопорушення, яке проявилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння у час, місці та за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. 
		Між тим, такий висновок суддею зроблений на підставі неповно досліджених доказів та внаслідок їх неналежної оцінки і погодитись з цим висновком неможливо.
		 
		За змістом ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об`єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об`єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчиненні адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб`єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
		 
		Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об`єктивної сторони зокрема.
		 
		Відповідно до п. 2.9 "а" ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
		 
		Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
		 
		Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
		Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
		 
		Відповідно до п. 1.10 ПДР водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
		Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», правопорушення за ст. 130 КУпАП вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
		 
		Разом із тим, судом першої інстанції під час розгляду справи не звернуто увагу, що з доказів, наявних в матеріалах справи, не можна дійти беззаперечного висновку, що транспортний засіб Audi д.н.з. НОМЕР_1 знаходився під керуванням ОСОБА_1 , натомість інспектором поліції ініційовано притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, хоча доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом на місці складання протоколу інспектором поліції у матеріалах справи немає.
		 
		При цьому з відеозапису нагрудних камер поліцейських також не вбачається, що на момент їх прибуття ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Натомість відеозапис відображає, що ОСОБА_1 та особи, які перебували разом із ним, знаходиться в салоні припаркованого транспортного засобу з вимкненим двигуном. При цьому чоловік, присутній на відеозаписі разом із ОСОБА_1 , о 10:53:33 після проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора зауважив, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, нікуди не їхав, і вже після того, як вони припаркувалися, вжив алкогольний напій у знерухомленому транспортному засобі. 
		Крім того, на відеозаписі о 10:38:45 поліцейський сам повідомляє ОСОБА_1 , що на лінію "102" нібито надійшла інформація, що в даному транспортному засобі знаходяться особи в стані алкогольного сп`яніння та вживають алкогольні напої, із чого можна дійти висновку, що поліцейськими особисто факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 саме на час їх прибуття на місце події не зафіксований.
		 
		Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і   основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування.
		Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI;
		У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
		ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
		При цьому, основні вимоги справедливості, зазначені в ст. 6 Конвенції, відносяться до всіх видів злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.
		Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.
		Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.
		 Відповідно до п. 1, 2, 3, 4, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		 
		Проте судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що працівники поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону не дотримались.
		 
		Як вже було встановлено апеляційним судом, на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, о 10:38:45 поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що на лінію "102" нібито надійшла інформація, що в даному транспортному засобі знаходяться особи в стані алкогольного сп`яніння та вживають алкогольні напої. Тобто, маючи неперевірену інформацію щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, поліцейські мали вжити заходів щодо відсторонення його від можливого керування транспортним засобом. Натомість, ними було надано ОСОБА_1 неправомірну вказівку здійснити рух на транспортному засобі, перепаркувавши автомобіль в інше місце, і вже після виконання цієї вказівки ОСОБА_1 поліцейські склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 460223 за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, і фактично саме з вини працівників поліції, які не попередили вчинення адміністративного правопорушення, а посприяли у його вчиненні, ОСОБА_1 було вчинено дане правопорушення.
		 
		Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що дії працівника патрульної поліції, які виразились, зокрема, у тому, що він надав ОСОБА_1 вказівку здійснити рух (перепаркувати) транспортний засіб, в салоні якого останній знаходився, по суті вчинені виключно з метою спонукання ОСОБА_1 до керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, зважаючи на те, що до прибуття працівників поліції ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, транспортним засобом не керував і не мав такого наміру, однак, виконуючи вказівку працівника поліції, був змушений це зробити.
		 
		Враховуючи конкретні обставини зазначеної справи, є очевидним, що без зазначених дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було б вчинено, тобто мала місце провокація та схиляння ОСОБА_1 до керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.
		 
		Наведених обставин суд першої інстанції не врахував, в зв`язку з чим неправильно застосував ч. 1 ст. 130 КУпАП і безпідставно наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.
		 
		Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
		 
		У відповідності до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
		 
		У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
		 
		Дослідивши всі докази у провадженні, в їх сукупності, слід визнати, що вони є суперечливими, а тому не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		 
		Відповідно до сталої практики Європейського суду із прав людини, висловленої у чисельних рішення Суду («Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Швидка проти України» та інші) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП повинне проводитись за процедурою, передбаченою для кримінальних правопорушень. Європейський суд із прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції. Так, у рішеннях ЄСПЛ, ухвалених у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших Судом зазначено те, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання із сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		 
		Крім того, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, суд першої інстанції залишив поза увагою, що в матеріалах справи на а. с. 5 знаходиться постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7209130, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 22 червня 2023 року о 10:47:37 в м. Київ по вул. Лятошинського Композитора 4 він керував транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
		 
		Відповідно до ст. 24 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення, зокрема, як позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання.
		 
		Однак, зі змісту вказаної постанови ЕАС № 7209130 від 22 червня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 не надавалось права керування транспортним засобом, а отже суд безпідставно не дав оцінки зазначеним обставинам.
		 
		За наведених вище обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із недоведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
		 
		Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		 
		Апеляційний суд також погоджується з доводами апеляційної скарги про допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, оскільки відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		 
		Разом із тим, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи.
		 
		Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року неможливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв`язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
		 
		Допущені порушення вимог закону є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		 
		Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, 
		 
		 п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу захисника Сіренка Максима Юрійовича задовольнити.
		Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.9 "а" ПДР і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.
		Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя                                                                                                              Кашперська Т.Ц.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...