Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 631/1122/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2023. Зареєстровано: 14.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/631/155/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023221160000872

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 631/1122/23 
		провадження № 1-кп/631/155/23 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		14 вересня 2023 року  селище міського типу Нова Водолага
		 
		Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засіданні ОСОБА_2 ,
		з боку сторони обвинувачення:
		прокурора ОСОБА_3 ,
		з боку сторони захисту:
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в селищі міського типу Нова Водолага Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 червня 2023 року під № 12023221160000872, щодо обвинувачення:
		 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Сірий Яр, Великобурлуцького району Харківської області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 09 липня 2014 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України із призначенням покарання у вигляді позбавлення волі на строк 9 років; звільнений з Державної установи «Диканівська виправна колонія (№ 12)» 20 липня 2020 року умовно-достроково, невідбутий термін покарання 2 роки 1 місяць 16 днів, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 259 Кримінального кодексу України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		26 червня 2023 року близько 17 години 30 хвилин, ОСОБА_4 знаходячись біля будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Просяне», розташованої за адресою: Харківська область, Харківський район, село Просяне, провулок Макаренка, будинок № 7-А, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, розуміючи неправдивість повідомлення про нібито існуючу загрозу вибуху, що загрожує загибеллю людей та пошкодженням майна, діючи умисно, з хуліганських мотивів, з метою порушення громадської безпеки, усвідомлюючи, що його неправдиве повідомлення викличе обстановку страху у населення, порушить громадську безпеку та дезорганізує діяльність підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Просяне», розташованого за адресою: Харківська область, Харківський район, село Просяне, провулок Макаренка, будинок № 7-А, зі свого мобільного телефону марки «NOKIA Х1-01», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім картою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_3 , здійснив телефонний дзвінок на лінію екстреного виклику «102» та в ході розмови, достовірно знаючи, що поширена ним інформація є неправдивою, повідомив працівникам поліції про підготовку вибуху в приміщені Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Просяне». У зв`язку з чим на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Просяне» була дезорганізована діяльність підприємства, розташованого за адресою: Харківська область, Харківський район, село Просяне, провулок Макаренка, будинок № 7-А. Тим самим ОСОБА_4 здійснив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибелі людей та іншими тяжкими наслідками.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 на пропозицію суду щодо призначення йому захисника відмовився від останнього, зазначивши, що буде самостійно здійснювати захист своїх інтересів, при цьому, винним себе визнав повністю, пояснивши, що дійсно скоїв інкриміноване йому в вину кримінальне правопорушення при вищевикладених обставинах.
		Зважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї провини, а також те, що він не ставить під сумнів фактичні обставини справи, а також правильність розуміння ним змісту цих обставин, у суду не виникає сумніву в добровільності та істинності позиції ОСОБА_4 .
		Прокурор у судовому засідання посилаючись на те, що обвинувачений не оспорює фактичних обставин у справі, висловив думку про недоцільність досліджування під час судового розгляду справи усіх доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
		У зв`язку добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то не було сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодженні з кваліфікацією вчинених ним діянь, підтвердженням ним фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням, роз`ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального кодексу України.
		При цьому, з урахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від  22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих статтею 91 Кримінального процесуального кодексу України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені статтею 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, установленими усі обставини, що мають значення для кримінального провадження  шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
		Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, в рішенні від 19 жовтня 2006 року у справі «Коваль проти України», відповідно до пункту 113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у межах кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).
		Також, в рішеннях від 28 жовтня 2010 року у справі «Леонід Лазаренко проти України» та від 16 грудня 2010 року у справі «Боротюк проти України» зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися у відкритий чи мовчазний спосіб від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)» (пункти 52 та 80 відповідно).
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у вільній формі дав суду свої пояснення, зазначивши, що перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Просяне» (працював за цивільно-правовим договором), проте певний період часу не отримував заробітну плату. 26 червня 2023 року, приблизно в обідній час, він прийшов до підприємства для того, щоб урегулювати питання, пов`язане із затримкою у виплаті грошових коштів, але йому було відмовлено. Після чого, ближче до вечора, знаходячись біля будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Просяне», що розташоване за адресою: Харківська область, Харківський район, село Просяне, випивши в цей день близько 1,5 - 2 літрів пива, ОСОБА_4 вирішив помститись керівництву підприємства та зі свого мобільного телефону, в якому перебувала нова сім карта мобільного оператора «Київстар», здійснив телефонний дзвінок на лінію екстреного виклику «102» та повідомив працівникам поліції про замінювання та підготовку вибуху в приміщені Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Просяне». Про свій вчинок обвинувачений щиро шкодує, повідомив, що наміру дійсно підірвати підприємство у нього не було, вказане повідомлення було здійснено ним на емоціях. Також ОСОБА_4 виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини та просив взяти до уваги його ставлення до вчиненого.
		Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
		Згідно із статтею 84 Кримінального процесуального кодексу України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, про це наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 28 березня 2019 року у справі з єдиним унікальним № 154/3213/16.
		У той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина 2 статті 84 Кримінального процесуального кодексу України).
		В свою чергу, з досліджених судом у судовому засіданні документів, що були надані стороною обвинувачення, судом встановлено наступне.
		Відповідно до рапорту старшого інспектора - чергового чергової частини Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_5 встановлено, що 26 червня 2023 року о 18 годині 31 хвилини надійшло повідомлення по телефону до районного управління про те, що 26 червня 2023 року о 18 годині 29 хвилин за адресою: Нововодолазький район село Просяне, вулиця Центральна. Повідомлення чергового відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області (Нова Водолага) ЄО № 126 про те, що заявник (чоловік) має намір замінувати та підірвати «курник», зв`язок перервався. При зворотному наборі номеру заявник агресивно себе поводить, нецензурно виражається та кидає слухавку. Заявник, телефон НОМЕР_4 , контактний телефон НОМЕР_4 (анонімне), адреса проживання: АДРЕСА_4. Даний рапорт зареєстрованого в Інформаційно - телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Відділ поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області за № 5505 від 26 червня 2023 року.
		Згідно заяви директора з виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Просяне» ОСОБА_6 від 26 червня 2023 року, остання надала дозвіл на огляд співробітниками поліції території та будівель Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Просяне», розташованих за адресою: Харківська область, Харківський район, село Просяне, провулок Макаренка, будинок № 7-А.
		З протоколу огляду місця події, складеного 26 червня 2023 року слідчим СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_7 , убачається, що 26 червня 2023 року у період часу з 19 години 27 хвилин по 19 годину 47 хвилин, у присутності понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , за участі представника ОСОБА_6 , проведено огляд місця події, а саме території Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Просяне», розташованого за адресою: Харківська область, Харківський район, село Просяне, провулок Макаренка, будинок № 7-А. Безпосереднім об`єктом огляду є приміщення зазначеного товариства на підозрілі предмети. Площа складає 10 гектар. Напроти входу до території знаходиться будівля забійного цеху, одноповерхова будівля, 8 приміщень, що зачинені, 2 з них відчинені. Будівля має один вхід та один вихід. Під час огляду будівлі підозрілих предметів не виявлено. На даній території більше будівель та приміщень не має. На території, дворової території, підозрілих предметів не виявлено. Вхід до території здійснюється через будівлю охорони, на якій встановлені камери відео спостереження, які зі слів представника підприємства знаходяться у вимкненому стані. В будівлі охорони підозрілих предметів не виявленою В ході огляду вилучено мобільний пристрій «NОКІА» чорного кольору.
		Вказаний протокол підписаний усіма учасниками слідчої дії, а також понятими без будь - яких зауважень та в цілому відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України в частині питання його оформлення.
		Протоколом огляду предмету, складеного 26 червня 2023 року старшим слідчим СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_10 у приміщенні відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, без присутності сторонніх осіб, з застосуванням технічних засобів фіксації - фотоапарату «Nіkоn А100», зафіксовано як слідчий провела огляд речей, які були вилучені 26 червня 2023 року в ході огляду місця події за адресою: Харківська область, Харківський район, село Просяне, провулок Макаренка, будинок № 7-А , а саме мобільного телефону «NOKIA», що знаходиться в полімерному пакеті «РSР2050911». До даного протоколу огляду предмету долучено фототаблицю із зображеннями загального вигляду мобільного телефону марки «ХІ NОКІА», чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім картою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_3 . 
		Постановою старшого слідчого СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_10 від 26 червня 2023 року про визнання речовими доказами та визначення місця їх зберігання, телефон «NOKIA», модель «ХІ-01» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 , в середині якого знаходиться сім карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з номером телефона НОМЕР_3 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 червня 2023 року під № 12023221160000872 та визначено місця зберігання речового доказу - Відділ поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вулиця Дніпропетровська, будинок № 211.
		Згідно квитанції від 07 липня 2023 року № 0776, по справі № 12023221160000872 за обвинуваченням ОСОБА_4 , прийняті речі від слідчого СВ ОСОБА_10 , а саме мобільний телефон «NOKIA» 0590830, в кількості 1 штука, логістом Шеховцовим. 
		Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області, постановленої 29 червня 2023 року у справі з єдиним унікальним № 635/4912/23, задоволено клопотання прокурора Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та накладено арешт із забороною відчудження користування та розпорядження на вилучене майно в ході проведення огляду місця події від 26 червня 2023 року за адресою: Харківська область, Харківський район, село Просяне, провулок Макаренка, будинок № 7-А , а саме: мобільний телефон «NOKIA Х1», ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2 НОМЕР_2 , в середині якого знаходиться сім карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з номером телефона НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		З листа за підписом начальника управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_11 від 05 липня 2023 року № 70/5/9-940 від 05 липня 2023 року, убачається, що згідно доручення № 496/49-90/24-2023 від 29 червня 2023 року в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 червня 2023 року під № 12023221160000872 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 259 Кримінального кодексу України, на місце події в село Просяне, Харківського району Харківської області здійснювали виїзд співробітники СРПП ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
		Листом від 05 липня 2023 року начальник відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_14 надав старшому слідчому СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_10 відеозапис з боді камер співробітників СРПП відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області за 26 червня 2023 року, які здійснювали виїзд в село Просяне.
		Згідно протоколу огляду предмету, складеного 11 липня 2023 року старшим слідчим СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_10 у приміщенні відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області за адресою: Харківська область, місто Мерефа, вулиця Дніпровська, будинок №211, без присутності сторонніх осіб, з застосуванням технічних засобів фіксації, остання провела огляд речей, а саме відеозапису з боді камери працівників поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області. При перегляді відеозапису встановлено, що поблизу входу в будівлю знаходиться два автомобіля поліції, працівники поліції одягненні у формений одяг, чоловік, який назвався ОСОБА_4 , пояснює що у зв`язку з тим, що йому не виплачено заробітну плату на підприємстві - Товаристві з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Просяне»» він зателефонував до поліції та зробив хибне повідомлення про замінування.
		Постановою старшого слідчого СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_10 від 11 липня 2023 року про визнання речовими доказами та визначення місця їх зберігання, диск DVD-R, ємністю 4,7 Gb на якому міститься відеозапис з камери працівників поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 червня 2023 року під № 12023221160000872 та долучено до матеріалів кримінального провадження.
		З повідомлення начальника Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Харківській області полковника поліції ОСОБА_15 від 07 липня 2023 року № 1849/119-25/01-2023 убачається, що за наявними даними інформаційної підсистеми «АРМ оператор 102» ІКС ІПНП, 26 червня 2023 року сталася подія: повідомлення про вибух, підпал, замінування, інші загрози людей, за адресою: Харківська область, село Просяне, вулиця Центральна, надходило наступне повідомлення: о 17 годині 31 хвилина з номеру НОМЕР_4 від громадянина, який не представився, о 17 годині 32 хвилини вихідний (передзвін). Повідомлення зареєстровано в ІП «Єдиний облік» ІКС ІПНП відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області за №1266.
		З рапорту старшого слідчого СВ Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_10 убачається, що в ході досудового розслідування на адресу відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області на флеш носії було надано копію аудіо запису від 26 червня 2023 року інформаційної підсистеми «АРМ оператор 102». Даний аудіо запис із флеш-носія було перенесено да DVD диск та ставить питання про його долучення до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 червня 2023 року під № 12023221160000872.
		Згідно протоколу огляду предмету, складеного 14 липня 2023 року старшим слідчим СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_10 у приміщенні відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області за адресою: Харківська область, місто Мерефа, вулиця Дніпровська, будинок № 211, без присутності сторонніх осіб, з застосуванням технічних засобів фіксації, остання провела огляд речей, а саме паперового конверту, в якому міститься диск DVD-R, ємністю 4,7. Gb. З метою необхідності огляду, даний диск було поміщено до дисководу комп`ютеру, та при ввімкненні виявлено папку з надписом «102». При відкритті папки встановлено дві папки з наступними цифровими написами: НОМЕР_4.2023-06-26 17-31-07;НОМЕР_4.2023-06-26 17-31-52. При відкритті папки НОМЕР_4.2023-06-26 17-31-07, виявлено аудіо запис 1687789867.76710, який переглянуто за допомогою програвача, де зафіксовано наступне: чоловічий голос: «один, худло ебаное, борода». Нерозбірливо жіночий голос. Далі чоловічий голос: «А можно сообщить о заминировании, короче, в Просяном, курятника». Жіночий голос: «Населений пункт який?». Далі чоловічий голос: «Я заминировал, сейчас я нахуй подорву. Я сейчас еще вал ерам позвоню, щас его взорвут нахуй, отвечаю. Блядь». Розмова припинилася. При відкритті папки НОМЕР_4.2023-06-26 17-31-52, виявлено аудіо запис 1687789912.76714, який переглянуто за допомогою програвача, де зафіксовано наступне: чоловічий голос: «Алло». Далі жіночий голос: «Чому ви кидаєте слухавку? Що у вас трапилося?». Далі чоловічий голос: «Я не кидаю слухавку. Говорю, заминировал курятник в Просяном. Я его щас взорву, нахуй. Пидары все. Ебаные. Сука. Твари. Все. Идите нахуй».
		Постановою старшого слідчого СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_10 від 14 липня 2023 року про визнання речовими доказами та визначення місця їх зберігання, диск DVD-R, ємністю 4,7 Gb на якому міститься аудіо запис з інформаційної підсистеми АРМ «оператор 102», визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 червня 2023 року під № 12023221160000872 та долучено до матеріалів кримінального провадження.
		Надаючи оцінку усім дослідженим у судовому засіданні письмовим доказам суд відмічає наступне.
		Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 Кримінального процесуального кодексу України).
		Приписами статті 86 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Отже, цими процесуальними джерелами доказів, у розумінні статті 84 Кримінального процесуального кодексу України, підтверджуються обставини, регламентовані статтею 91 вказаного нормативно - правового акту України.
		Суд зауважує, що підстав для визнання доказів недопустимими не установлено, так як не було з`ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження регламентованих статтею 87 Кримінального процесуального кодексу України.
		Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини справи підтверджені наявними у справі доказами, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, також визнає фактичні обставини справи доведеними.
		При кваліфікації дій обвинуваченого суд ураховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05 квітня 2018 року у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
		За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.
		Так диспозицією частини 1 статті 259 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.
		З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення характеризується єдиною обов`язковою ознакою - суспільно небезпечною дією, яка полягає у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.
		Злочин є закінченим з моменту, коли неправдиве повідомлення, яке стосується здійснення в майбутньому загально небезпечних дій і є завідомо неправдивим, будь-яким способом (усно, письмово, телефоном, по радіо, від свого імені чи анонімно) доведене до широкого кола осіб чи повідомлене хоча б одній особі з тим, щоб воно набуло подальшого поширення. Про це наголосила колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду у постанові від 20 травня 2021 року у справі № 935/2308/19 (провадження № 51-738км21).
		Суб`єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом. При цьому особа точно, достовірно знає, що поширена нею інформація є неправдивою, розуміє, що такі повідомлення викликають обстановку страху у населення, порушують громадську безпеку. Тим самим винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці та бажає настання таких наслідків. Коли винний прагне дезорганізувати діяльність підприємства, установи, організації, викликати паніку - він діє з прямим умислом (постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 27 червня 2019 року у справі № 727/728/17 (провадження № 51-8087км18).
		У даній справі ОСОБА_4  усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав та бажав настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді шкоди громадській безпеці, що фактично настали, тобто він діяв з прямим умислом, а отже в його діях наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 259 Кримінального кодексу України.
		Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд приходить до висновку про те, що вина  ОСОБА_4 доведена повністю. Дії його відповідають складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 259 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані, як завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об`єктів власності, а саме завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.
		Підстав, у відповідності до частини 3 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
		Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 зазначив, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої статтею 12 Кримінального кодексу України, особливостей та обставин їх вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинено кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину.
		Вивчаючи особу винного шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення кримінальних правопорушень, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_4 має середньо-спеціальну освіту, на даний час офіційного працевлаштування не має, на життя заробляє випадковими заробітками, у тому числі на підставі цивільно-правових договорів, має позитивну характеристику з попереднього місця роботи у Товаристві з обмеженою відповідальності «Птахофабрика «Просяне», але із зазначенням, що схильний до вживання алкогольних напоїв, після чого стає агресивним та не контролює свої дії. Також судом встановлено, що обвинувачений офіційно одружений, має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стан здоров`я ОСОБА_4 задовільний, зі слів хронічних хвороб не має, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про його осудність, до осіб з інвалідністю не відноситься. Має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , але мешкає як внутрішньо-переміщена особа у АДРЕСА_2 , де згідно характеристики депутату округу № 2 Нововодолазької селищної ради Харківської області ОСОБА_17 від 10 липня 2023 року № 02-27/1354, характеризується задовільно. За повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_18 від 10 липня 2023 року № 908, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 не перебуває, на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації з 24 лютого 2022 року та по теперішній час не призивався, по архівним даним не значиться.
		Як убачається з довідки ОСК Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29 червня 2023 року та наявних копій судових рішень, ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 09 липня 2014 року засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України із призначенням покарання у вигляді позбавлення волі на строк 9 років; звільнений з Державної установи «Диканівська виправна колонія (№ 12)» 20 липня 2020 року умовно-достроково на підставі ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 липня 2020 року, невідбутий термін покарання 2 роки 1 місяць 16 днів.
		За повідомленням Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 12 липня 2023 року № 24/26/241-23, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку районного сектору не перебуває.
		З досудової доповіді, складеної 11 вересня 2023 року начальником Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_19 відносно ОСОБА_4 , убачається, що орган пробації вважає, що є високий ризик ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як дуже високий. Дослідженням інформації, що характеризує особу за місцем його проживання, умов його життєдіяльності відносин у суспільстві, результатів оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства, орган пробації дійшов висновку про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.
		В силу пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає повне визнання вини та щире каяття.
		Щире каяття в даному випадку полягає у визнанні обвинуваченим в суді обставин, регламентованих пунктом 1 частини 2 статті 91 Кримінального процесуального кодексу України щодо події кримінального правопорушення, у тому числі часу, місця, способу вчинення. Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
		Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні,  щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. 
		Обвинувачений під час судового розгляду справи неодноразово висловлював щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки.
		Також в даному випадку можливо мовити й про активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке виразилось у сприянні у встановленні обставин регламентованих статтею 91 Кримінального процесуального кодексу України та розгляду справи у порядку, визначеному частиною 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
		Судом встановлено, що обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до  статті 67 Кримінального кодексу України, є рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, проте вказані обставини, хоча й знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, визнані та не оспорені сторонами провадження, проте не визначені як такі у обвинувальному акті, а тому з огляду на приписи частини 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає кримінальне провадження лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд не визнає їх такими, що обтяжують покарання винному.
		Пленум Верховного суду України у пункті 1 своєї Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив, що призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. 
		Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину (абзаци 7 та 8 підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
		У Рішенні від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України вказав, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди тощо.
		Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (пункт 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).
		Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частиною 1 статті 368 Кримінального процесуального кодексу України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
		Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 161/7253/18).
		Отже з урахуванням наведеного, при визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 з урахуванням приписів частини 2 статті 61 Конституції України, статтей 50, 65 Кримінального кодексу України, суд бере до уваги конкретні обставини справи та насамперед виходить із ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, враховує його об`єкт, яким є громадська безпека, а безпека людини у відповідності до частини 1 статті 3 Конституції України визнається в Україні однією із найвищих соціальних цінностей, а також те, що кримінальне правопорушення було вчинене під час дії в Україні режиму воєнного стану; враховує особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні малолітню доньку, якій ще не виповнилось й року, має задовільний стан здоров`я та прийнятну репутація, його щире каяття, ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують. Також суд врахує висновок досудової доповіді органу пробації про наявність високого ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення з боку ОСОБА_4 й дуже високий ризик небезпеки для суспільства; процесуальну поведінку обвинуваченого, який повністю визнав свою провину і усвідомив негативні наслідки своєї поведінки, не намагався уникнути притягнення до кримінальної відповідальності за дане кримінальне правопорушення, проте вчинив кримінальне правопорушення у період не знятої та не погашеної в установленому законом порядку судимості; позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, але у мінімальних термінах. У зв`язку з чим суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, та вважає, що останньому має бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції, передбаченої частиною 1 статті 259 Кримінального кодексу України, у мінімальному розмірі, з огляду на положення статті 69-1 Кримінального кодексу України.
		При цьому підстав для застосування у даному випадку положень статтей 69 та 75 Кримінального кодексу України суд не вбачає, з огляду на відсутність передумов за яких дані правові норми мають бути застосовані.
		Так, системне тлумачення статті 69 Кримінального кодифікованого закону України свідчить про те, що підставами для її застосування є встановлення не лише наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання, а й того факту, що ці обставини повинні реально істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та при цьому враховуються і дані про особу винного.
		У даному випадку обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, судом установлено не було.
		Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
		Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
		Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
		Запобіжний захід під час досудового розслідування обвинуваченому не обирався, ніяких клопотань з цього приводу під час судового розгляду справи не надходило, тому з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до положень статтей 22 та 26 Кримінального процесуального кодексу України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами, до вступу вироку в законну силу ОСОБА_4 запобіжний захід не обирати.
		Питання щодо арешту майна, накладеного на стадії досудового розслідування, суд вирішує у відповідності до статті 174 Кримінального процесуального кодексу України.
		Щодо речового доказу - мобільного телефону «NOKIA Х1», ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2 НОМЕР_2 , в середині якого знаходиться сім карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з номером телефона НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_4 , то його на підставі статтей 96-1 та 92-2 Кримінального кодексу України слід конфіскувати у власність держави.
		Так, відповідно до відповідно до приписів статті 96-1 Кримінального кодексу України спеціальна полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення, зокрема умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, а отже спеціальна конфіскація, за наявності підстав для цього, підлягає застосуванню до речових доказів у кримінальному провадженні щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 259 Кримінального кодексу України.
		Згідно з вимогами пункту 4 частини 1 статті 96-2 Кримінального кодексу України вказаний захід підлягає застосуванню у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби або знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
		Тобто, юридичною підставою для застосування судом спеціальної конфіскації є норми статей статтей 96-1 та 92-2 Кримінального кодексу України, а не санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.
		Оскільки спеціальна конфіскація не входить до переліку кримінальних покарань, визначеного положеннями статті 51 Кримінального кодексу України, та рішення щодо неї згідно із частиною 4 статті 374 Кримінального процесуального кодексу України приймається разом з рішеннями щодо речових доказів і документів, а тому її належить вважати спеціальною формою розпорядження грошима, цінностями та іншим майном. Вказаний правовий висновок зроблений колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2019 року у справі № 185/6228/18 (провадження № 51-1270км19).
		Відповідно ж до приписів частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
		У даній справі мобільний телефон «NOKIA Х1», ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2 НОМЕР_2 , в середині якого знаходиться сім карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з номером телефона НОМЕР_3 , власником якого є обвинувачений, використовувався останнім при вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відповідно підлягає, у силу наведеного, спеціальній конфіскації.
		Питання щодо інших речових доказів суд вирішує у відповідності до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
		Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не заявлявся, процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.
		На підставі викладеного, враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України, керуючись статтями 12, 50, 63, 65 - 67, 96-1, 96-2 та частиною 1 статті 259 Кримінального кодексу України, а також статтями 84, 91, 100, пунктом 3 частини 1 статті 118, частинами 1 та 2 статті 122, частино 2 статті 124, частиною 1 статті 126, частиною 3 статті 349, статтями 368 - 371, 373 - 376, 392, 393, 395, 532 - 535 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
		 
		З А С У Д И В:
		 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 1 статті 259 Кримінального кодексу України, і призначити йому по даній нормі закону покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком суду законної сили не обирати.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання та його затримання.
		Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області, постановленою 29 червня 2023 року у справі з єдиним унікальним № 635/4912/23, на майно, що було вилучене в ході проведення огляду місця події від 26 червня 2023 року за адресою: Харківська область, Харківський район, село Просяне, провулок Макаренка, будинок № 7-А , а саме: мобільний телефон «NOKIA Х1», ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2 НОМЕР_2 , в середині якого знаходиться сім карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з номером телефона НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати.
		На підставі статтей 96-1 та 96-2 Кримінального кодексу України конфіскувати у власність держави - мобільний телефон «NOKIA Х1», ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2 НОМЕР_2 , в середині якого знаходиться сім карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з номером телефона НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Речові докази у кримінальному провадженні № 12023221160000872, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 червня 2023 року: диск DVD-R, ємністю 4,7 Gb  на якому міститься відеозапис з боді камери працівників поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області; диск DVD-R, ємністю 4,7 Gb  на якому міститься аудіо запис  з інформаційної підсистеми АРМ «оператор 102» - залишити в матеріалах справи протягом усього часу їх зберігання.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.
		Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя:                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...