Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 337/1091/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2023. Зареєстровано: 14.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2023.
Дата набрання законної сили: 07.12.2023
Номер судового провадження: 1-кп/337/149/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023080000000200

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		14.09.2023 
		ЄУН № 337/1091/23
		Провадження № 1-кп/337/149/2023
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 вересня 2023 року місто Запоріжжя
		Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника  адвоката ОСОБА_4 , розглянувши в порядку спеціального судового провадження (in absentia), у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням: 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працевлаштованого, має на утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 1111 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		У невстановлений час, але не пізніше 20 березня 2022 року (більш точні дата та час встановити за об`єктивних причин не вдалось можливим) ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасового окупованій російською федерацією території смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області, будучи громадянином України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», прийняв пропозицію від невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників окупаційної адміністрації держави-агресора російської федерації, та надав добровільну згоду на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі (мовою оригіналу) «Отдел полиции №3 (дислокація пгт. Михайловска) УВД по г. Васильевка и Васильевскому району», зайнявши посаду патрульного, із місцем фактичного розташування: смт. Михайлівка, Михайлівського району, Запорізької області. 
		Далі, обіймаючи зазначену посаду, приблизно з другої декади 2022 року ОСОБА_5 здійснював протиправну діяльність в інтересах держави агресора російської федерації, та з метою підтримання окупаційної влади на території смт. Михайлівка, Михайлівського району, Запорізької області, окрім іншого, заступав у добові чергування в складі слідчо-оперативної групи незаконного правоохоронного органу, здійснював патрулювання території та забезпечував правопорядок під час проведення агітаційних заходів, спрямованих на підтримання іміджу окупаційної влади у смт. Михайлівка, Михайлівського району, Запорізької області. 
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило. 
		Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника  адвоката ОСОБА_4 , який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в у Донецькій та Запорізькій областях.
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України. 
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
		В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. 
		Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати в нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженню.
		Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку рф частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку рф частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами рф, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування,  а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування. 
		На підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.1111 КК України, стороною обвинувачення надано наступні докази, які були досліджені судом: 
		Допитані в судовому засіданні свідки, а саме: 
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що на початку війни і до 04 серпня 2022 року жила з родиною в смт. Михайлівка. Прожила вона там одинадцять років. Працювала у сфері торгівлі і знає майже всіх місцевих мешканців. Війська рф зайшли до смт. Михайлівки 25-26 лютого 2022 року. В березні 2022 року окупанти створили «народну міліцію», яка спочатку базувалась у будівлі відділу поліції, а потім «переїхала» в будинок Ощадбанку по вул. Святопокровській. Очолив таку «народну міліцію» ОСОБА_9 , який казав, що його змусили  погрожували дитині, родині, а його самого на тиждень забирали у м. Мелітополь. ОСОБА_5 вона знає «в обличчя». Він офіційно не працював, і про нього казали, що займається наркотиками. Чи є у нього родина  їй не відомо. ОСОБА_5 почав працювати у «народній міліції» з самого початку її створення. Яку конкретно посаду зайняв  вона не знає. Перші місяці після вторгнення вона ще ходила на роботу, яка знаходилась за кілька будинків навпроти «народної міліції», де часто бачила ОСОБА_5 в формі з шевронами окупаційної влади. У ОСОБА_5 , як працівника «міліції» вона підписувала довіреність, щоб автомобіль не забрали на блокпосту. У формі ОСОБА_5 бачила останні рази, десь у квітні 2022 року. Рижков казав її чоловіку, що звільнив ОСОБА_5 , як колишнього наркомана. 
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що він є місцевим мешканцем смт. Михайлівки, проживав там на момент вторгнення і до виїзду в м. Запоріжжя 05 серпня 2022 року. ОСОБА_5 знає,  той раніше жив з жінкою, після розлучився, має дітей, не працював, але підробляв в таксі. Окупанти в «народну міліцію» почали набирати місцевих в кінці березня 2022 року. Спочатку «міліціанти» ходили в цивільному з гумовими палками і кайданками, потім їм видали чорну форму з шевронами. В «народну міліцію» шли заради грошей всі ті, що не склались по життю. В березні-квітні 2022 року бачив належний ОСОБА_5 «ВАЗ 2105» біля будівлі «народної міліції». Пропрацював там ОСОБА_5 близько місяця. Свідок бачив, як ОСОБА_5 патрулював вулиці на поліцейській машині, в тому числі і вночі, під час комендантської години, з мигалками, а також на заправці на патрульному автомобілі. Крім того бачив, як ОСОБА_5 курив з іншими співробітниками «народної міліції» біля райвідділу. Також свідок 28.05.2022 року спілкувався з ОСОБА_11 ,  той казав, що його катуванням і погрозами змусили зайняти керуючу посаду, однак він агітував свідка влаштуватись на роботу в «народну міліцію», крім того пояснював, що звільнив ОСОБА_5 з «міліції», оскільки той не справлявся з посадовими обов`язками. 
		Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що є місцевою мешканкою смт. Михайлівка і дуже давно, більше 10 років знає ОСОБА_5 та його дружину. Раніше ОСОБА_5 працював таксистом, ремонтував машини, та гнав і продавав самогон, а коли зайшли російські війська  пішов працювати патрульним. На її запитання «Навіщо?» відповідав, що хоч один місцевий повинен піти на таку роботу. Пояснював, що він знає «хто чим жив», і зможе навести порядок. Він пішов добровільно, його ніхто не змушував, і він пишався тим, що влаштувався на цю посаду. Коли під час розмови з ОСОБА_5 вона розказала, що разом із чоловіком виїде у м. Запоріжжя, той вмовляв її залишитись. ОСОБА_5 спочатку працював в цивільному одязі, потім йому видали чорну форму, а пізніше «міліцейський» автомобіль із «зетками». ОСОБА_5 обіймав посаду патрульного, патрулював вулиці, дивився за порядком, працював за змінами. Зброї на мав, але ходив з дубинкою. Працював офіційно і отримував зарплату. Свідок бачила ОСОБА_5 , під час виконання ним обов`язків патрульного дуже багато  десятки разів.
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що жив з ОСОБА_5 по одній вулиці у смт. Михайлівка. До вторгнення той працював таксистом. В кінці березня  на початку квітня 2022 року ОСОБА_5 пішов працювати в «народну міліцію». Пішов добровільно, без примусу, оскільки мав прорадянські погляди, і як він казав,  щоб прокормити родину. ОСОБА_5 мав двох дорослих дітей і одну дитину у віці 10-12 років. З його слів, був патрульним, водієм і слідчим. Десь у середині квітня 2022 року пропонував і свідку влаштуватись на цю роботу, розповідаючи, що вона гарна, і зарплата від сорока тисяч, але той відмовився. Умовляв не уїжджати, обіцяючи зайняти керівну посаду. Коли окупанти на початку березня 2022 року формували «народну поліцію», туди йшли всі, хто хотів. Свідок бачив, як ОСОБА_5 , на початку ще у цивільному, але в бронежилеті, з дубинкою і балончиком, на автомобілі «Рено Дастер» з радянською символікою, патрулював вулиці. Працював той добу через дві. ОСОБА_5 під час безпосереднього виконання обов`язків бачив не менше п`яти разів. Крім того ОСОБА_5 на патрульному автомобілі приїжджав до себе додому. Щодо виконання обов`язків ОСОБА_5 розповідав, що у с. Тимошівка затримав двох підозрюваних у крадіжці, та одного за вчинення домашнього насильства. 
		В порядку ч.11 ст. 615 КПК України досліджено допит 06 січня 2023 року під час досудового розслідування свідка ОСОБА_14 (який на час судового розгляду перебував на службі у лавах ЗСУ, і не зміг прибути до суду з поважних причин), який пояснював, що бачив, як ОСОБА_5 зайняв посаду чергового в «народній міліції» смт. Михайлівка.
		Протокол огляду від 05 січня 2023 року, згідно якого була оглянута інформація з «Телеграм-каналу» «Гнила черешня», опублікована 27.08.2022 року о 11:42 годині із текстом «Список мусорів Василівського району, які перейшли на бік ворога», до якої прикріплено фотографії із списками співробітників, в тому числі, на першій фотографії, в графі «Сектор патрульно-постової служби», під №9 ОСОБА_5 . 
		Протокол огляду від 12 січня 2023 року, згідно якого була оглянута інформація з «Телеграм-каналу» « ОСОБА_15 », опублікована 04 травня 2022 року о 13:27 годині, 14 серпня 2022 року о 11:58 годині, про функціонування в смт. Михайлівка відділу поліції.
		Інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.1111 КК України, наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення: витяги з ЄРДР, постанову про визначення групи прокурорів, постанови про визначення слідчих, постанови про зупинення та відновлення досудового розслідування, повідомлення про підозру та виклик до слідчого ОСОБА_5 , постанови про оголошення у розшук підозрюваного ОСОБА_5 , протоколи огляду веб-сайті Офісу Генерального прокурора та у газеті «Урядовий кур`єр», повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_5 , доручення про надання безоплатної правової допомоги, постанови про доручення призначити захисника для здійснення безоплатної правової допомоги у кримінальному провадженні, повістки про виклик, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами. 
		Захисник ОСОБА_4 вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведена, оскільки наданих стороною обвинувачення доказів недостатньо для безумовного підтвердження вчинення злочину обвинуваченим, і підтвердження добровільності зайняття посади у незаконному правоохоронному органі.
		Однак,розглянувши кримінальнепровадження здотриманням положень ч.1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.1111 КК України, поза розумним сумнівом.
		Виходячи з зазначеного, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_5 добровільно, будучи громадянином України, зайняв посаду в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.7 ст. 1111 КК України. 
		У відповідності до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч.7 ст.1111 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину.
		Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
		Обираючи обвинуваченому ОСОБА_5 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.
		Обставини, відповідно до ч.1 ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлені.
		Обставиною, яка обтяжує його покарання, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. 
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих покарання обставин, строк близько місяця, протягом якого ОСОБА_5 обіймав зазначену посаду, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі строком наближеного до мінімального, у межах санкції встановленої ч.7 ст.1111 КК України, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, на той самий строк, із застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.
		При цьому суд враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.
		Також, призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч.1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч.2 ст. 52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання. 
		При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_5 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України. 
		Таке покарання стосовно ОСОБА_5 на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень. 
		Щодо запобіжного заходу, то такий під час досудового розслідування щодо ОСОБА_5 не застосовувався. В ході судового розгляду прокурором також не надавалось письмових клопотань про застосування запобіжного заходу, у зв`язку з чим він не підлягає застосуванню.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.
		Цивільний позов не заявлявся. Речові докази і процесуальні витрати по справі відсутні. 
		Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 1111 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 11(одинадцяти)років позбавленняволі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах України та в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в органах, що надають публічні послуги на строк 11 (одинадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна.
		Строк відбуття основного покарання  ОСОБА_5  слід рахувати з моменту його затримання на виконання цього вироку.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах України та в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в органах, що надають публічні послуги, слід рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам розгляду справи.
		Вирок може бути оскаржений в Запорізького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення. 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...