Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/6714/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2023. Зареєстровано: 15.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2023.
Дата набрання законної сили: 13.11.2023
Результат оскарження 09.07.2024 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: залишено без змін ухвалу суду апеляційної інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/761/2594/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022000000000511

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/6714/23
		Провадження №1-кп/761/2594/2023 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		30 серпня 2023 року                                                                 місто Київ
		 
		Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 22022000000000511 від 23 вересня 2022 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Донецьк, Донецької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 111-1 КК України
		У С Т А Н О В И В:
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до частини 1 статті 17, частини 1 статті 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Згідно статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
		Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Частиною 1 статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить Автономна республіка Крим (далі - АР Крим), області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» збройна агресія Російської Федерації (далі - російська федерація) розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України, російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією внаслідок збройної агресії Російської Федерації частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Боротьба з іноземною окупацією, відповідно до п. 4 ст.1 ч. І Додаткового протоколу (Протокол I), від 8 червня 1977 року до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 12 серпня 1949 року, є формою збройного конфлікту.
		У березні - квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 07.04.2014 оголошено «Декларацію про суверенітет Донецької народної республіки» та 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про проголошення державної самостійності Донецької народної республіки», за результатами якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»).
		У квітні 2014 року на території Донецької області створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), у складі якої з метою здійснення терористичних актів створені незаконні озброєні підрозділи.
		У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 27.04.2014 оголошено «Декларацію про суверенітет Луганської народної республіки» та 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про проголошення державної самостійності Луганської народної республіки», за результатами якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
		Вказані терористичні організації мають: конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв`язки, чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам організації, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.
		Так, на учасників політичного блоку терористичної організації покладаються наступні обов`язки: створення так званих органів державної влади «ДНР», «ЛНР» та організація їх діяльності; видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ДНР» та «ЛНР»; організація та проведення незаконних референдумів та виборів на територіях, підконтрольних «ДНР» та «ЛНР»; проведення агітаційної роботи серед населення Донецької області та Луганської області щодо діяльності терористичної організації «ДНР» та «ЛНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України; організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу; налагодження взаємодії між лідерами «ДНР» та «ЛНР», представниками влади та ЗС РФ з метою координації дій щодо застосування актів збройної сили проти держави України, спрямованих на захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України; налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для здійснення актів застосування збройної сили проти держави України, зокрема протидії правоохоронним органам та силам Антитерористичної операції (далі - АТО) та Операції об`єднаних сил (далі - ООС); налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ДНР» та «ЛНР», дискредитації діяльності органів державної влади України і осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України; надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» та «ЛНР» для забезпечення їх протиправної діяльності; забезпечення учасників «ДНР» та «ЛНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
		На учасників силового блоку терористичної організації покладаються наступні обов`язки: систематична організація та здійснення актів застосування збройної сили проти держави України у особі представників сил АТО, зокрема ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, задіяними у проведенні АТО та ООС; створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності; вербування нових учасників до складу силового блоку терористичної організації «ДНР» та організація їх у групи, навчання, озброєння і керівництво їхніми діями; захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області; вчинення терористичних актів та диверсій на іншій території України; захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення АТО та ООС і забезпечення власної злочинної діяльності; викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні; силова підтримка учасників політичного блоку незаконних утворень «ДНР», захоплення, а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд; організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.
		На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.
		Одним із основних завдань учасників вказаної терористичної організацій є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Враховуючи викладене, так звані «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» є стійким об`єднанням невизначеної кількості осіб (більше трьох), яка створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якої здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до п. 16 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичними організаціями.
		Статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Положеннями статті 25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, несуть відповідальність згідно з законом.
		Однак, в порушення Конституції України, з квітня 2014 року по теперішній час, з метою реалізації злочинного умислу та досягнення зазначених завдань, учасниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР» здійснюються захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів інфраструктури на території Донецької області та Луганської області, акти застосування збройної сили проти держави України, чиниться збройний опір правоохоронним органам України та іншим представникам сил антитерористичної операції у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняються інші злочини.
		07.04.2014 за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.
		13.04.2014 через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України виконуючий обов`язки Президента України Указом від 14.04.2014 №405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», антитерористична операція це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
		При цьому, поняття терористичної організації визначено в статті 1 вищевказаного Закону, відповідно до якого терористична організація це стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого проведено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму. 
		Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст. 258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, направлених на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому, злочини терористичної організації відрізняються від інших споріднених злочинів саме фактором цілеспрямованості залякування населення як засобу досягнення поставленої мети.
		Враховуючи вищевикладене, вказані організації «ДНР» та «ЛНР» підпадають під зазначені ознаки терористичної організації, мають стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організацій, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		Відповідно до Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу 
		Про визнання РФ державою-агресором, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Верховною Радою України визнано Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями.
		Заявою «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», яка схвалена постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 № 145-VIII, Україна визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів, скоєних вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян.
		Крім того, визнання Верховною Радою України так званої самопроголошених організацій «ДНР» та «ЛНР» терористичними, а численні злочини вчинені представниками терористичної організації «ДНР» та «ЛНР» або за їх участі знайшли своє відображення у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ДНР» та «ЛНР» терористичними організаціями. Зокрема, у Зверненні ВРУ до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року за № 129-VIII, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою ВРУ від 14.01.2015 за № 106-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого Російською Федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 за № 1597-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 за № 337-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 за № 1596-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організації «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 за № 145-VIIІ.
		Таким чином, Верховною радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «ДНР» та «ЛНР» до терористичних організацій, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників вказаної терористичної організації.
		Крім того, Конвенцією ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11.2000 зобов`язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до п. «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену в групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
		Аналіз кримінального законодавства, Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом від 27.01.1977 № ETSN90, Протоколу, що вносить зміни до Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом від 15.05.2003 № ETSN190, Резолюції Ради Безпеки ООН від 28.09.2001 № 1373 по боротьбі з тероризмом, Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму від 16.05.2005, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» показує, що терористична організація виділена, як вид злочинної організації за спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності.
		Факт створення «ДНР» за підтримки та під контролем Російської Федерації визнано Резолюцією ПАРЕ від 12.10.2016. При цьому в Резолюції зазначено, що «ДНР» та всі її «установи» не мають будь-якої легітимності у відповідності з українським або міжнародним правом. 
		Водночас, з метою створення в очах міжнародної спільноти та місцевих мешканців образу «ДНР» як легітимного державного утворення, забезпечення утримання частини території Донецької області, взятої представниками терористичної організації «ДНР» під контроль шляхом насильницьких злочинних дій, її лідерами (під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади РФ) прийнято рішення щодо створення та функціонування окремих установ політичного блоку «ДНР». 
		У період з квітня 2014 року по теперішній час з метою виконання завдань терористичних організацій «ДНР»/«ЛНР» до їх складу почали залучатися як громадяни України, так і громадяни Російської Федерації, а також юридичні особи, основною метою діяльності яких є фінансове, матеріальне та інше організаційне сприяння діяльності так званого «ДНР»/«ЛНР». 
		Так, «постановлением совета министров ДНР» № 11-31 від 26.09.2016 прийнято положення про так зване «министерство угля и энергетики ДНР» в новій редакції, згідно якого «министерство угля и энергетики ДНР» є правонаступником «министерства топливно-энергетического комплекса ДНР».
		Відповідно до так званого «положения о министерстве угля и энергетики ДНР» від 2016 року п. 1.1 в своїй діяльності міністерство підконтрольне, підзвітне і відповідальне перед головою ДНР та радою міністрів ДНР.
		У 2018 році у громадянина України ОСОБА_5 виник умисел на вступ до складу терористичної організації «ДНР» та прийняття безпосередньої участі у ній шляхом зайняття посади в одній з «установ» її політичного блоку. 
		В подальшому 21.02.2018 ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, а саме за адресою: Донецька область м. Донецьк Ворошиловський район, бульвар Пушкіна, 34, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, з метою досягнення злочинних цілей терористичної організації «ДНР» щодо насильницької зміни меж території України, діючи умисно, з особистих ідеологічних міркувань, добровільно вступив до складу цієї терористичної організації та зобов`язався дотримуватися правил поведінки, встановлених у ній, і виконувати визначені їй функції. 
		В подальшому, ОСОБА_5 починаючи з 21.02.2018 по 02.07.2022 займав керівні посади в так званому «министерстве угля и энергетики ДНР», а саме: 
		- з 21.02.2018 по 20.05.2018 відповідно до «указа главы ДНР» ОСОБА_6 №42 від 21.02.2018 займав посаду «и.о. первого заместителя министра угля и энергетики ДНР»; 
		- з 21.05.2018 по 06.09.2018 відповідно до «указа главы ДНР» ОСОБА_6 №138 від 21.05.2018 займав посаду «министр угля и энергетики «ДНР»; 
		- з 07.09.2018 по 29.10.2018 відповідно до «указа в.и.о. главы ДНР» ОСОБА_7 №7 від 07.09.2018 займав посаду «и.о. министра угля и энергетики ДНР»; 
		- з 30.10.2018 по 13.01.2022 відповідно до «указа в.и.о. главы ДНР» ОСОБА_7 №50 від 30.10.2018 займав посаду «и.о. первого заместителя министра угля и энергетики ДНР»; 
		- з 14.01.2022 по 02.07.2022 відповідно до «указа главы ДНР» ОСОБА_7 №4 від 14.01.2022 займав посаду «и.о. министра угля и энергетики ДНР»; 
		Обіймаючи вищевказані посади в так званому «министерстве угля и энергетики ДНР», ОСОБА_5 використовуючи надані представниками терористичної організації «ДНР» владні повноваження, будучи однією із осіб, на яких покладено персональну відповідальність за діяльність так званого «министерства угля и энергетики ДНР» реалізовував його завдання та функції відповідно до положення про так зване «министерство угля и энергетики ДНР» як складової частини терористичної організації «ДНР» від 26.09.2016.
		У розділі 2 положення про так зване «министерство угля и энергетики ДНР» визначено основні завдання даного нелегітимного органу влади, серед іншого п.п. 2.1.1. «Реализация, совместно с органами государственной власти Донецкой Народной Республики и органами местного самоуправления, государственной политики развития топливно-энергетического комплекса, включая энергетику, топливную, нефтегазовую, угольную отрасли, а также ветроэнергетику и другие альтернативные источники энергии и энергосбережения».
		До сфери відання так званого «министерства угля и энергетики ДНР», входили підприємства з видобутку та переробки вугільної продукції: ГП «Донецкая угольная энергетическая компанія», ГП «Макеевуголь», ПАО «Шахтоуправление Донбасс», ГП «Шахтерскантрацит» ГП «Торезентрацит», ГП «Артемуголь», РП «Снежноеантрацит», ГП «Орджоникидзеуголь»; підприємства передачі електричної енергії: РП «Зуевская экспериментальная теплоелектроцентраль», РП «Региональная энергопоставляющая компанія», РП «Государственная магистральная сетевая компанія», ГП «Востокэнерго», РП «Энергия Донбасса»; підприємства інформаційного забезпечення вуглевидобувних та вуглепереробних підприємств: РП «Информационный центр», ГП «Специализированный центр «Углеизотоп», ГП «Углекачество»; підприємства шахтобудівних робіт: ГП «Шахтостроймонтажное управление № 9», ГП «Шахтопроходческое управление № 10»; підприємства транспортних послуг: РП «Донецкпогрузтранс», ГП «Макеевпогрузтранс»; підприємства інжинірингових та виробничих послуг в сфері обслуговування електрообладнання: РП «ОРГРЭС»; підприємства шахтобудівних, монтажних робіт по реструктуризації вугільних підприємств: ГУП ДНР «Главное управление реструктуризации шахт», що фактично знаходяться на окупованій території Донецької області.
		З метою надання вигляду легітимності роботи паливно-енергетичного комплексу, який входив у сферу відання так званого «министерства угля и энергетики ДНР» на території Донецької області, що тимчасово перебуває під контролем терористичної організації «ДНР» видавались документи, які мають ознаки нормативно-правових актів (накази, розпорядження та інші), але відповідно до чинного законодавства України є нікчемними, зокрема: «телеграмма руководителям предприятий которые входят в сферу управления Министерства угля и энергетики Донецкой Народной Республики о необходимости обеспечения явки работников предприятий в отдел военного комиссариата ДНР по Пролетарско-Буденовском районе г. Донецк» від 05.11.2018, приказ № 36 от 25.02.2022 об утверждении «Отраслевого стандарта», «приказ №83 от 27.04.2022 о введении в действие нормативных правовых актов», «приказ № 58 от 31.05.2022 об утверждении Методики осуществления взаиморасчетов, связанных с урегулированием отношений по передаче электрической энергии и мощности субъектами государственного оптового рынка», вказані документи підписані ОСОБА_5 та розміщенні на сайті «министерства угля и энергетики ДНР».
		Також, за час перебування на вказаній посаді ОСОБА_5 , використовуючи надані представниками терористичної організації «ДНР» владні повноваження, на виконання завдань та функцій політичного блоку шляхом виконання покладених на так зване «министерства угля и энергетики ДНР» повноважень, останній неодноразово надавав інтерв`ю та здійснював публічні виступи, які висвітлювались на каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » розміщеному на відеохостингу «YouTube» чим проводив пропагандистську роботу з популяризації безпосередньої діяльності так званого «министерства угля и энергетики ДНР» як складової терористичної організації «ДНР» та формування думки серед населення і світової спільноти як про законність власних дій, так і про легітимність створення та діяльності «ДНР».
		Таким чином, в період з 21.02.2018 по 02.07.2022 ОСОБА_5 , перебуваючи на різних керівних посадах так званого «министерства угля и энергетики ДНР», розташованому за адресою: Донецька область м. Донецьк Ворошиловський район, бульвар Пушкіна, 34, приймав участь у терористичній організації «ДНР», забезпечуючи реалізацію завдань її політичного блоку шляхом виконання покладених на так зване «министерства угля и энергетики ДНР» завдань та функцій.
		Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України, а саме участь у терористичній організації.
		 
		Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , вчинив добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора за наступних обставин. 
		Верховною Радою УРСР 24.08.1991 схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - Україна. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 зазначено, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V цієї Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями Конституції України передбачено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою (ст. 1), суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ст. 2).
		Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України.
		Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		З 19.02.2014 представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території Автономної Республіки Крим (далі - АРК) і м. Севастополя. 18.03.2014 РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.
		Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України.
		07.04.2014 в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27.04.2014 в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час. 
		Водночас, з метою створення в очах міжнародної спільноти та місцевих мешканців образу «ДНР» як легітимного державного утворення, забезпечення утримання частини території Донецької області, взятої представниками терористичної організації «ДНР» під контроль шляхом насильницьких злочинних дій, її лідерами (під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади РФ) прийнято рішення щодо створення та функціонування окремих установ «ДНР».
		Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19.02.2014. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20.02.2014. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 07.04.2014, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.
		З метою повномасштабного військового вторгнення, починаючи з 2021 року по лютий 2022 року на території РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованій території України сконцентрувались значні сили ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм іррегулярні угруповання.
		У подальшому, 24.02.2022 Президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». 
		Того самого дня, 24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та фактично застосовуючи її, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській та інших областях, де здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення.
		У зв`язку з цим на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (з урахуванням змін, внесених указами Президента України), в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває по теперішній час.
		Факт повномасштабного збройного вторгнення не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти РФ та ін.)».
		Викладене дозволяє зробити висновок, що з моменту установлення РФ з застосуванням збройних формувань контролю над об`єктами нафтогазодобування України 19.02.2014 та над територією АРК та м. Севастополя, включаючи військові об`єкти та органи державної влади, видачу РФ розпоряджень населенню, що проживає на території АРК та м. Севастополя та подальшу заміну державної влади на вказаній території Російською Федерацією, розміщення РФ військових сил на вказаній території з метою забезпечення влади РФ з 20.02.2014, розпочався міжнародний збройний конфлікт між Україною та РФ, який триває до цього часу.
		Після встановлення 24.02.2022 збройними формуваннями Російської Федерації загального контролю на частині території Донецької області з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації, державними органами і структурами Російської Федерації, функціонально відповідальними за управління тимчасово окупованими територіями, створено підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували властиві органам державної влади та органам місцевого самоврядування функції, у тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		Так, на тимчасово окупованій території Донецької області, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади РФ, за підтримки збройних формувань держави-агресора 07.04.2014 у м. Донецьку створено так звану «ДНР», якою у свою чергу створено та забезпечено функціонування окремих установ «ДНР», в тому числі створено «министерство топливно-энергетического комплекса ДНР» відповідно до «постановлением совета министров ДНР» № 11-31 від 26.09.2016 прийнято положення про так зване «министерство угля и энергетики ДНР» в новій редакції, згідно якого «министерство угля и энергетики ДНР» є правонаступником «министерства топливно-энергетического комплекса ДНР».
		У подальшому за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 02.07.2022, у громадянина України ОСОБА_5 виник умисел на вчинення колабораційної діяльності шляхом зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території Донецької області, останній, перебуваючи на території м. Донецьк Донецької області, будучи громадянином України, достовірно знаючи про збройну агресію російської федерації, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці України, добровільно зайняв посаду «и.о. первого заместителя министра угля и энергетики ДНР» на яку призначений відповідно до «указа главы ДНР» ОСОБА_7 №349 від 02.07.2022 та яку займає по даний час.
		Перебуваючи на вказаній посаді ОСОБА_5 здійснює свої повноваження відповідно до положення про так зване «министерство угля и энергетики ДНР» прийняте «постановлением совета министров ДНР» № 11-31 від 26.09.2016.
		У розділі 2 положення про так зване «министерство угля и энергетики ДНР» визначено основні завдання даного незаконного органу, серед іншого п.п. 2.1.1. «Реализация, совместно с органами государственной власти Донецкой Народной Республики и органами местного самоуправления, государственной политики развития топливно-энергетического комплекса, включая энергетику, топливную, нефтегазовую, угольную отрасли, а также ветроэнергетику и другие альтернативные источники энергии и энергосбережения».
		На виконання завдань, поставлених перед так званим «министерством угля и энергетики ДНР» ОСОБА_5 серед іншого скерував «письмо и. о. заместителя Председателя Правительства ДНР ОСОБА_8 о Топливно-энергетическом балансе по ДНР с учётом высвобождаемой территории» від 13.09.2022, яке підписане ОСОБА_5 .
		Таким чином, ОСОБА_5 у період з 02.07.2022 по 16.02.2023 займав посаду у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		Крім того, відповідно до Указу Президента України №726/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»», ОСОБА_5 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець м. Донецьк - внесений до санкційних списків РНБО України.
		Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		 
		Прокурор у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченого зазначив, що подані письмові докази підтверджують протиправність злочинних дій  ОСОБА_5 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною для того, щоб довести винуватість ОСОБА_5  поза розумним сумнівом. Відтак, прокурор просив суд визнати  ОСОБА_5  винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити йому остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) ОСОБА_5 , який показань суду не надавав, та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		Відповідно до ухвали суду від 06 квітня 2023 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 111-1 КК України. 
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який в свою чергу повиний був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
		У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Водночас, це кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 , обґрунтовуючи неможливість ухвалення обвинувального вироку, зазначив, що проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого порушує його гарантоване державою право на захист, оскільки на його думку він не повідомлений належним чином про час та місце розгляду кримінального провадження щодо нього. На думку захисника на даний момент відсутні законні підстави для визнання обвинуваченого винним.
		На підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 111-1 КК України, стороною обвинувачення надано наступні докази, які досліджені судом:
		-Протокол огляду від 26 жовтня 2022 року інтернет сайту « Министерства угля и энергетики Донецкой Народной Республики » за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_5 »;
		-Протокол огляду від 26 жовтня 2022 року інтернет ресурсу You-Tube за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_6 »;
		-Протокол огляду від 26 жовтня 2022 року інтернет сайту « Глава Донецкой народной республики ОСОБА_10 »;
		-Протокол огляду від 14 листопада 2022 року;
		-«Постановление Совета министров Донецкой народной республики об утверверждении АДРЕСА_2 » від 26 вересня 2016 року № 11-31;
		-Протокол огляду від 24 листопада 2022 року;
		-Протокол огляду від 07 грудня 2022 року;
		-«Указ главы Донецкой народной республики» від 21 лютого 2018 року № 42;
		-«Указ главы Донецкой народной республики» від 21 травня 2018 року № 138;
		-«Указ и.о. главы Донецкой народной республики» від 07 вересня 2018 року № 7;
		-«Указ и.о. главы Донецкой народной республики» від 30 жовтня 2018 року № 50;
		-«Указ главы Донецкой народной республики» від 14 січня 2022 року № 4;
		-«Указ главы Донецкой народной республики» від 12 липня 2022 року № 349;
		-«Указ главы Донецкой народной республики» від 21 лютого 2018 року № 42;
		-Відповідь ДМС України на запит ГСУ СБ України від 07 жовтня 2022 року;
		-Представление о назначении на должность;
		-Протокол огляду від 23 грудня 2022 року;
		-Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками;
		-Висновок експерта № 495/1 від 07 листопада 2022 року;
		-Протокол огляду від 02 січня 2023 року;
		-Протокол огляду від 16 лютого 2023 року.
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі зазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Вони узгоджуються між собою.
		У той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 258-3 КК України. У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 258-3 КК України доведена повністю.
		Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
		Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов`язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункту «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
		Поняття терористичної організації визначено в ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року і це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Також, відповідно до ст. 1 вищезазначеного закону, терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
		Тобто, терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст. 258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.
		При цьому, суд враховує також Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, в якому «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.
		Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23 грудня 2005 року №13 роз`яснив, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації - то відповідно до п.13 даної постанови, вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.
		При цьому, під час судового розгляду справи, суд враховує, що державним обвинуваченням було доведено, що ОСОБА_5 усвідомлював, що «ДНР» та інші незаконні формування, які структурно входить до терористичних організацій «ЛНР», «ДНР» діють на території України саме як терористичні організації, діють на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, і обвинувачений сприяв у діяльності вказаних терористичних організаціях.
		Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.
		Висновки суду про визнання «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Так, у Рішенні ЄСПЛ від 25 липня 2017 року у справі «Хлєбік проти України» безпосередньо зазначено, що на початку квітня 2014 року збройні угрупування почали захоплювати офіційні будівлі в Донецькій та Луганській областях й заявляти про створення самопроголошених утворень, відомих як «ДНР» і «ЛНР». У відповідь 14 квітня 2014 року Уряд України, який розглядає такі збройні формування як терористичні організації, санкціонував застосування проти них збройних сил шляхом введення в правове поле поняття «антитерористична операція».
		Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого ОСОБА_5 винуватим по пред`явленому звинуваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
		Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, суд вважає, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковані його дії, оскільки громадянин України ОСОБА_5 , вчинив колабораційну діяльність, тобто добровільно зайняв посаду, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-5 КК України. Також ОСОБА_5 приймав участь у терористичній організації, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України є тяжким злочином, а кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 258-3 КК України є особливо тяжким злочином, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, характеризується типово.
		Пом`якшуючих покарання обставин судом не встановлено.
		Обтяжуючими покарання обставинами відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3 та ч. 5 ст. 111-1 КК України, є вчинення злочинів з використанням умов воєнного стану.
		Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, дані, які характеризують ОСОБА_5 , суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України, ч. 1 ст. 258-3 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КК остаточне покарання ОСОБА_5 за вчинення цих кримінальних правопорушень необхідно визначити шляхом часткового складання призначених покарань.
		Відповідно до ч.2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		Враховуючи, що за ч. 5. ст. 111-5 КК України ОСОБА_5 вчинив злочин проти основ національної безпеки України та за ч. 1 ст. 258-3 КК України вчинив злочин проти громадської безпеки, cуд вирішив застосувати конфіскацію всього майна, належного ОСОБА_5 на праві власності.
		Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлено.
		Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку, передбаченому положеннями ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати у зв`язку із залученням експерта (висновок експерта № 495/1 від 07 листопада 2022 року) в сумі 8494,65 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 368, 370, 374 КПК України, суд
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері паливно-енергетичного комплексу на строк 10 (десять) років та з конфіскацією всього належного йому майна.
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі та з конфіскацією всього належного йому майна.
		Призначити ОСОБА_5 остаточне покарання відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вищезазначених злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері паливно-енергетичного комплексу на строк 10 (десять) років та з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирати.
		Строк відбування покарання ОСОБА_5  обчислювати з дня звернення вироку до виконання,тобто із дня фактичного взяття його під варту.
		Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати у зв`язку із залученням експерта в розмірі 8491 (вісім тисяч чотириста дев`яносто одну) гривню 65 копійок.
		Речові докази - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
		 
		Суддя                                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...