Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/281/22 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2023. Зареєстровано: 15.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2023.
Дата набрання законної сили: 06.12.2023
Результат оскарження 06.12.2023 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 34/913/281/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		 РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 вересня 2023 року м.Харків Справа № 913/281/22
		 Провадження №34/913/281/22
		 
		Господарський суд Луганської області у складі:
		суддя Іванов А.В. 
		при секретарі судового засідання Терещенко Л.І.,
		розглянувши у судовому засіданні справу
		за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Полтава,
		до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , смт Троїцьке Луганської області,
		про стягнення 668 752 грн. 31 коп.
		 
		В судовому засіданні брали участь:
		від позивача: адвокат Дубінчин О.В. (в режимі відеоконференції);
		від відповідача: адвокат Авалян Є.В. (в режимі відеоконференції).
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 
		 
		Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в якій просила стягнути з відповідача заборгованість за Договором суборенди №27 від 25.01.2021 у розмірі 668 752 грн. 31 коп.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.01.2021 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір суборенди №27 від 25.01.2021, відповідно до умов якого Суборендодавець зобов`язався передати у строкове, платне користування Суборендарю Приміщення  частину Торгово-розважального центру «Конкорд», який знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 60А, а Суборендар зобов`язався прийняти Приміщення в строкове користування, сплачувати Суборендодавцеві обумовлені в цьому Договорі платежі та виконувати інші умови цього Договору.
		21.02.2021 за Актом прийому-передачі №2 Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв в строкове платне користування Приміщення для ведення господарської діяльності за цільовим призначенням визначеним Договором суборенди.
		В подальшому 20.07.2021 було укладено Договір про зміну сторони у Договорі суборенди №27 від 25.01.2021, відповідно до якого новим Суборендарем стала ФОП ОСОБА_2 (відповідач).
		Як зазначає позивач, відповідач сплатив в червні 10 000 грн. 00 коп. після чого припинив сплачувати грошові кошти, в зв`язку з чим його заборгованість за період з 01.03.2022 по 16.08.2022 становить 310 452 грн. 53 коп.
		Крім того, позивачем були нараховані штрафні санкції по Договору суборенди в розмірі 358 299 грн. 78 коп.
		При цьому, позивач вказує, що останнім днем строку оренди є 16.08.2022, а Договір припинив свою дію 17.08.2022.
		07.11.2022 позивач надсилав відповідачу претензію №94, в якій вимагав сплатити заборгованість та штрафні санкції.
		Однак, відповідач у відповіді на претензію вказав, що у нього існує переплата за Договором суборенди.
		Відтак, несплата відповідачем заборгованості та штрафних санкцій за Договором стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
		Також позивач навів орієнтовний розрахунок суми судових витрат, що складається зі сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. 00 коп.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2022 справу №913/281/22 передано на розгляд судді Іванову А.В.
		 
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Про дату та час підготовчого засідання вирішено повідомити сторін в подальшому.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.03.2023 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 29.03.2023 о 16 год. 05 хв.
		29.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позивач безпідставно розрахував орендну плату за період з 01.03.2022 по 16.08.2022 на підставі п. 10.4 Договору, оскільки орендну плату за вказаний період потрібно було розраховувати відповідно до п. 10.6 Договору. 
		Відповідач наголошує, що не мав можливості використовувати приміщення протягом повного погодженого сторонами часу з незалежних від нього причин, а саме через введення воєнного стану та систематичні повітряні тривоги. 
		Так, у березні 2022 року ТРЦ «Конкорд» не здійснював діяльність до 15 числа, тобто майже половину місяця. Тому позивач виставив відповідачу рахунок за березень 2022 року від 17.03.2022 №ЦБ-107 на суму 36 499 грн. 97 коп., що становить половину повної орендної плати за місяць. Відтак, відповідач вважає безпідставною вимогу відповідач про стягнення орендної плати за березень 2022 року у більшому розмірі, ніж було нараховано за березень 2022 року. 
		Відповідач зазначає, що у квітні та травні 2022 року також не мав можливості використовувати приміщення протягом повного погодженого сторонами часу через повітряні тривоги, а з 18.06.2022 взагалі не має можливості ним користуватись, оскільки в приміщенні було відключено світло та обмежено доступ до нього працівникам відповідача.
		На думку відповідача, відповідно до п. 10.6 Договору розмір орендної плати за спірний період становить 108 107 грн. 20 коп., з яких відповідачем сплачено за березень-червень 2022 року 90 999 грн. 97 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
		До того ж, позивачем було протиправно включено до сум комунальних послуг оплату за спожитий газ в розмірі 31 554 грн. 48 грн., яку відповідач оплатив в повному розмірі, хоча за умовами Договору мав право на відшкодування лише електроенергії. Відповідач просив позивача вважати 17 107 грн. 23 коп. зі сплачених коштів орендною платою за червень 2022 року, а залишок в розмірі 14 447 грн. 25 коп. повернути відповідачу.
		Відповідач стверджує, що його зобов`язання з оплати орендної плати за Договором виконано в повному обсязі, тому вимоги у цій частині є необґрунтованими. Оскільки заборгованість з орендної плати відсутня, відповідач не погоджується з припиненням Договору з 17.08.2022, як вказував позивач. Тому Договір є чинним і діє до 20.12.2023.
		В свою чергу, штрафні санкції нараховані безпідставно та всупереч передбаченої Договором та законом процедури. Зокрема, відповідач вказує, що позивач не направляв йому повідомлень про порушення. 
		В зв`язку з наведеним відповідач просив відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
		Окрім того, відповідач навів орієнтовний розмір судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн. та інших витрат, передбачених ч. 3 ст. 123 ГПК України, у розмірі 8 000 грн. 
		Суд прийняв вказаний відзив та долучив його до матеріалів справи.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.04.2023 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на іншу дату та час.
		10.04.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказав, що повністю не визнає аргументів та доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
		Позивач вважає, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості користуватись орендованим приміщенням з незалежних від нього причин, зокрема через повітряні тривоги, оскільки ТРЦ був відкритий для відвідувачів, а працівники відповідача мали безперешкодний доступ до об`єкту оренди.
		Як стверджує позивач, відповідач не мав права за спірний період сплачувати на підставі п. 10.6 Договору, оскільки ним не виконано обов`язок щодо надання письмово позивачу підписаного керівником та головним бухгалтером щомісячного звіту про валовий оборот.
		Позивач вважає, що відповідач не правильно визначив розмір орендної плати за березень 2022 року, оскільки він має визначатись не залежно від отриманого ним рахунку. В свою чергу, посилання відповідача на листування у Вайбер є його необґрунтованими припущеннями.
		Також позивач вказав, що відповідач має сплачувати комунальні послуги за спожиту електроенергію та спожиту теплову енергію. При цьому, позивач наголосив, що предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості з основної орендної плати та штрафних санкцій, а заборгованість за комунальні послуги у відповідача відсутня як і сплата позивачу коштів у більшому розмірі.
		Крім того, позивач вважає, що виконав обов`язок щодо направлення та доставлення належним чином до відповідача письмових вимог. Тому штрафні санкції застосовані до відповідача правомірно.
		В зв`язку з наведеним позивач просив задовольнити позов в повному обсязі.
		Вказана відповідь на відзив прийнята судом та долучена до матеріалів справи.
		12.05.2023 від відповідача надійшли заперечення, в яких зазначає, що ним доведено належними та допустимими доказами факт неможливості користування орендованим приміщенням з незалежних від його волі підстав у березні-травні 2022 року з 9 до 21 години більше ніж 10% часу, а також з 18.06.2022.
		Крім того, вказує, що вимоги про стягнення штрафних санкцій ґрунтуються на неналежним та недопустимих доказах, оскільки у позивача відсутні вимоги, акти про фіксацію порушень, рахунки на оплату тощо.
		До того ж, відповідач стверджує, що позивачем не надано документального підтвердження на об`єкт суборенди.
		В зв`язку з наведеним відповідач просив відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
		Суд прийняв вказані заперечення та долучив їх до матеріалів справи.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.05.2023 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 15.05.2023 о 14 год. 40 хв.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.05.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження. Відкладено підготовче засідання на іншу дату та час.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.06.2023 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 04.07.2023 о 15 год. 15 хв.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.07.2023 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.07.2023 повідомлено учасників справи про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 03.08.2023 о 14 год. 30 хв.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.08.2023 відкладено розгляд справи по суті на іншу дату та час.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.08.2023 повідомлено учасників справи про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 04.09.2023 о 14 год. 15 хв.
		Станом на 04.09.2023 будь-яких додаткових пояснень, заяв чи клопотань від сторін не надходило. В свою чергу, в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів від 14.12.2022, судом відмовлено в зв`язку з ненаведенням останнім заходів, які були вжиті для отримання цього доказу самостійно, ненаданням доказів вжиття таких заходів та недоведенням причин неможливості самостійного отримання цього доказу.
		 
		В судовому засіданні 04.09.2023 в режимі відеоконференції взяли участь представники сторін.
		Представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та позов підтримав.
		Представник відповідача надав пояснення по суті позовних вимог та проти позову заперечив.
		 
		При цьому, суд враховував, що місцезнаходженням відповідача є: 92100, Луганська обл., Троїцький р-н, смт Троїцьке, вул. Виноградна, буд. 2А. 
		Троїцька селищна територіальна громада була включена до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022, а в подальшому до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022.
		Тому суд був фактично позбавлений можливості надсилати відповідачу копії ухвал у справі засобами поштового зв`язку.
		Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (з посиланням на вебадресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. 
		Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		З огляду на викладене, на офіційному сайті Господарського суду Луганської області розміщувалися повідомлення для відповідача про відкриття провадження у справі, відкладення підготовчих засідань, призначення судових засідань на певну дату та час, продовження підготовчого провадження, закриття підготовчого провадження, призначення справи до розгляду по суті та її відкладення.
		Також, електронні варіанти ухвал суду направлялися на електронну пошту відповідача та її представника: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а представнику також до його "Електронного кабінету", що підтверджується відповідними довідками. 
		Відтак, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про розгляд даної справи в умовах воєнного стану, що загалом підтверджується поданням відзиву на позовну заяву, заперечень та інших заяв і клопотань під час розгляду справи.
		 
		У судовому засіданні 04.09.2023 суд, розглянувши справу по суті, заслухавши представників сторін, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, оголосив вступну та резолютивну частини судового рішення.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		25.01.2021 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач, Суборендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено Договір суборенди №27 від 25.01.2021, відповідно до умов якого Суборендодавець зобов`язався передати у строкове, платне користування Суборендарю Приміщення  частину Торгово-розважального центру «Конкорд», який знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 60А, а Суборендар зобов`язався прийняти Приміщення в строкове користування, сплачувати Суборендодавцеві обумовлені в цьому Договорі платежі та виконувати інші умови цього Договору.
		Вказаний Договір підписано сторонами без жодних застережень та зауважень.
		21.02.2021 за Актом прийому-передачі №2 Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв в строкове платне користування Приміщення для ведення господарської діяльності за цільовим призначенням визначеним Договором суборенди.
		В подальшому між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач, Новий суборендар) 20.07.2021 було укладено Договір про зміну сторони у Договорі суборенди №27 від 25.01.2021, відповідно до якого новим Суборендарем стала відповідач.
		Даний Договір також підписано сторонами без жодних застережень та зауважень.
		Договором суборенди №27 від 25.01.2021 передбачено, що Суборендар зобов`язаний використовувати Приміщення виключно за цільовим призначенням (п. 2.2. Договору).
		За приписами п. 6.1. Договору Суборендар зобов`язаний дотримуватися положень Правил/Регламенту експлуатації ТРЦ «Конкорд».
		Суборендар зобов`язаний утримувати Приміщення у належному стані та виконувати всі роботи, необхідні для забезпечення належної експлуатації Приміщення та використання Приміщення за цільовим призначенням (п. 7.1. Договору).
		Згідно п. 10.1 Договору з моменту передачі Суборендареві приміщення останній зобов`язаний сплачувати на користь Суборендодавця Орендну плату та інші платежі, які передбачені цим Договором.
		Орендна плата, яку Суборендар зобов`язаний щомісячно сплачувати Суборендодавцеві складається з таких частин: а) Основна орендна плата (включає експлуатаційні та комунальні послуги за Площі загального користування, маркетингові платежі та інші витрати Суборендодавця по обслуговуванню Торгового центру); b) Плата з обороту (п. 10.2. Договору).
		Відповідно до п. 10.4. Договору основна орендна плата за місяць розраховується за наступною формулою: Основна орендна Плата = Площа Приміщення * Ставка Основної орендної плати. Площа Приміщення  частина Торгового центру, що буде надаватися в оренду за цим Договором, площа якого вказана в Додатку №1. Ставка Основної орендної плати  сума Основної орендної плати, із розрахунку за 1 кв. м. площі Приміщення, вказана в Додатку №1.
		Сторонами погоджено, що у випадку, якщо суборендар не зможе використовувати приміщення протягом повного погодженого сторонами часу (з 09 годин 00 хвилин до 21 години 00 хвилин 7 (сім) днів на тиждень) з незалежних від суборендаря причин (в тому числі у зв`язку з частковим обмеженням роботи ТРЦ та/або приміщення (неповні години, неповні дні тижня), якщо це зменшує погоджений час здійснення діяльності суборендарем в приміщенні сумарно в місяць більше ніж на 10 % (десять відсотків), не зважаючи на інші пункти договору, суборендар за такий період сплачує суборендодавцеві лише плату з обороту, за відсотковою ставкою зазначеною у пункті 9 Додатку №1 до Договору незалежно від настання дати вказаної в пункті 9 Додатку № 1, та плату за спожиті у приміщенні Комунальні послуги (п. 10.6. Договору).
		Пунктом 11.1 Договору визначено, що Суборендар зобов`язаний сплачувати Суборендодавцю Основну орендну плату щомісячно до 15 числа відповідного місяця, який передує оплачуваному.
		Основна орендна плата має сплачуватися на рахунок Суборендодавця не залежно від направлення Суборендодавцем відповідного рахунка (п. 11.3. Договору). 
		Як зазначає позивач, відповідач сплатив в червні 10 000 грн. 00 коп. після чого припинив сплачувати грошові кошти, в зв`язку з чим його заборгованість за період з 01.03.2022 по 16.08.2022 становить 310 452 грн. 53 коп. Крім того, позивачем були нараховані штрафні санкції по Договору суборенди в розмірі 358 299 грн. 78 коп.
		При цьому, позивач вказує, що останнім днем строку оренди є 16.08.2022, а Договір припинив свою дію 17.08.2022.
		07.11.2022 позивач надсилав відповідачу претензію №94, в якій вимагав сплатити заборгованість та штрафні санкції. Однак, відповідач у відповіді на претензію вказав, що у нього існує переплата за Договором суборенди.
		Оскільки відповідачем заборгованість з орендної плати та штрафні санкції за Договором не сплачено, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за Договором суборенди №27 від 25.01.2021 у розмірі 668 752 грн. 31 коп., яка складається із заборгованості з Основної орендної плати в сумі 310 452 грн. 53 коп. та штрафних санкцій в розмірі 358 299 грн. 78 коп.
		 
		Відповідач проти позову заперечив та вказував, що позивач безпідставно розрахував орендну плату за період з 01.03.2022 по 16.08.2022 на підставі п. 10.4 Договору, оскільки орендну плату за вказаний період потрібно було розраховувати відповідно до п. 10.6 Договору. 
		Відповідач наголошує, що не мав можливості використовувати приміщення протягом повного погодженого сторонами часу з незалежних від нього причин, а саме через введення воєнного стану та систематичні повітряні тривоги. 
		Так, у березні 2022 року ТРЦ «Конкорд» не здійснював діяльність до 15 числа, тобто майже половину місяця. Тому позивач виставив відповідачу рахунок за березень 2022 року від 17.03.2022 №ЦБ-107 на суму 36 499 грн. 97 коп., що становить половину повної орендної плати за місяць. Відтак, відповідач вважає безпідставною вимогу про стягнення орендної плати за березень 2022 року у більшому розмірі, ніж було нараховано за березень 2022 року. 
		Відповідач зазначає, що у квітні та травні 2022 року також не мав можливості використовувати приміщення протягом повного погодженого сторонами часу через повітряні тривоги, а з 18.06.2022 взагалі не має можливості ним користуватись, оскільки в приміщенні було відключено світло та обмежено доступ до нього працівникам відповідача.
		На думку відповідача, відповідно до п. 10.6 Договору розмір орендної плати за спірний період становить 108 107 грн. 20 коп., з яких відповідачем сплачено за березень-червень 2022 року 90 999 грн. 97 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
		До того ж, позивачем було протиправно включено до сум комунальних послуг оплату за спожитий газ в розмірі 31 554 грн. 48 грн., яку відповідач оплатив в повному розмірі, хоча за умовами Договору мав право на відшкодування лише електроенергії. Відповідач просив позивача вважати 17 107 грн. 23 коп. зі сплачених коштів орендною платою за червень 2022 року, а залишок в розмірі 14 447 грн. 25 коп. повернути відповідачу.
		Відповідач стверджує, що його зобов`язання з оплати орендної плати за Договором виконано в повному обсязі, тому вимоги у цій частині є необґрунтованими. Оскільки заборгованість з орендної плати відсутня, відповідач не погоджується з припиненням Договору з 17.08.2022, як вказував позивач. Тому Договір є чинним і діє до 20.12.2023.
		В свою чергу, штрафні санкції нараховані безпідставно та всупереч передбаченої Договором та законом процедури. Зокрема, відповідач вказує, що позивач не направляв йому повідомлень про порушення. 
		В зв`язку з наведеним відповідач просив відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
		 
		Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
		Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір. 
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
		Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
		Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		За своєю правовою природою Договір, який укладено між сторонами, є договором найму (оренди).
		Як встановлено ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Частиною 1 ст. 760 ЦК України унормовано, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
		Положення ст. 761 ЦК України визначають, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
		Статтею 765 ЦК України передбачено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України). 
		У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		Матеріалами справи підтверджено передачу позивачем у користування відповідача визначеного Договором Приміщення  частину Торгово-розважального центру «Конкорд», який знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 60А, що вбачається з Акту прийому-передачі №2 від 21.02.2021, Договору про зміну сторони від 20.07.2021 та не заперечується відповідачем.
		Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання за Договором суборенди №27 від 25.01.2021 щодо передачі Приміщення в користування відповідача.
		 
		За змістом ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Так, згідно п. 11.1 Договору визначено, що Суборендар зобов`язаний сплачувати Суборендодавцю Основну орендну плату щомісячно до 15 числа відповідного місяця, який передує оплачуваному.
		Відповідно до п. 10.4. Договору основна орендна плата за місяць розраховується за наступною формулою: Основна орендна Плата = Площа Приміщення * Ставка Основної орендної плати. Площа Приміщення  частина Торгового центру, що буде надаватися в оренду за цим Договором, площа якого вказана в Додатку №1. Ставка Основної орендної плати  сума Основної орендної плати, із розрахунку за 1 кв. м. площі Приміщення, вказана в Додатку №1.
		Враховуючи, що площа Приміщення становить 153,71 кв. м., а ставка Основної орендної плати  474 грн. 92 коп., сума Основної орендної Плати за місяць складає 72 999 грн. 95 коп.
		Таким чином, відповідач мав сплачувати на користь позивача в спірний період, а саме з 01.03.2022 по 16.08.2022, по 72 999 грн. 95 коп. щомісячно за кожний повний місяць з березня по липень 2022 року включно та 37 677 грн. 39 коп. за 16 днів серпня 2022 року (72 999 грн. 95 коп./31 день = 2 354 грн. 70 коп.*16 днів = 37 677 грн. 39 коп.).
		Відтак, загальна сума орендної плати за період з 01.03.2022 по 16.08.2022 становить 402 677 грн. 14 коп.
		Матеріалами справи, зокрема наявними платіжними інструкціями, підтверджується здійснення позивачем оплати за Договором в такому розмірі: за березень 2022 року в розмірі 15 000 грн. 00 коп., за квітень 2022 року  41 499 грн. 97 коп., за травень 2022 року - 14 000 грн. 00 коп. та за червень 21 761 грн. 10 коп., а всього 92 261 грн. 07 коп.
		Отже, відповідач своєчасно не сплатив позивачу орендну плату у встановлені Договором строки та розміри, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати, яка з урахуванням оплати становить 310 416 грн. 07 коп. 
		Доказів оплати відповідачем заборгованості у розмірі 310 416 грн. 07 коп. матеріали справи не містять.
		Також позивач включав до суми заборгованості борг відповідача станом на 01.03.2022 в розмірі 36 грн. 46 коп., проте враховуючи, що заявлений спірний період становить з 01.03.2022 по 16.08.2022, а доказів наявності такого боргу станом на 01.03.2022 позивач не надав, суд не включає 36 грн. 46 коп. до заборгованості з орендної плати за період з 01.03.2022 по 16.08.2022.
		Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, та не сплатив орендну плату у строк та у розмірі, що визначені Договором, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором суборенди №27 від 25.01.2021.
		За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з Основної орендної плати в сумі 310 452 грн. 53 коп. за період з 01.03.2022 по 16.08.2022 підлягає задоволенню частково, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати у розмірі 310 416 грн. 07 коп.
		 
		В свою чергу, відповідач вважав, що орендну плату за вказаний період потрібно було розраховувати відповідно до п. 10.6. Договору. 
		Вказаним пунктом передбачено, що сторонами погоджено, що у випадку, якщо суборендар не зможе використовувати приміщення протягом повного погодженого сторонами часу (з 09 годин 00 хвилин до 21 години 00 хвилин 7 (сім) днів на тиждень) з незалежних від суборендаря причин (в тому числі у зв`язку з частковим обмеженням роботи ТРЦ та/або приміщення (неповні години, неповні дні тижня), якщо це зменшує погоджений час здійснення діяльності суборендарем в приміщенні сумарно в місяць більше ніж на 10 % (десять відсотків), не зважаючи на інші пункти договору, суборендар за такий період сплачує суборендодавцеві лише плату з обороту, за відсотковою ставкою зазначеною у пункті 9 Додатку №1 до Договору незалежно від настання дати вказаної в пункті 9 Додатку № 1, та плату за спожиті у приміщенні Комунальні послуги.
		Відповідач наголошував, що не мав можливості використовувати приміщення протягом повного погодженого сторонами часу з незалежних від нього причин, а саме через введення воєнного стану та систематичні повітряні тривоги. 
		Відповідач стверджував, що у березні 2022 року ТРЦ «Конкорд» не здійснював діяльність до 15 числа, тобто майже половину місяця. Стосовно вказаних доводів суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
		Як вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.05.2018 у справі №910/7495/16 відсутність у ч. 6 ст. 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
		Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
		Крім того, в постановах від 22.05.2019 у справі №914/1248/18 та 27.08.2019 у справі №914/2264/17 Верховний Суд констатує, що для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
		Відтак, відповідач мав би довести, що у березні 2022 року ТРЦ «Конкорд» не здійснював діяльність до 15 числа. Натомість належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, в зв`язку з чим він був позбавлений можливості користуватися орендованим приміщенням з незалежних від нього обставин, відповідач не надав.
		Посилання відповідача на те, що позивач виставив йому рахунок за березень 2022 року від 17.03.2022 №ЦБ-107 на суму 36 499 грн. 97 коп., що становить половину повної орендної плати за місяць і таким чином начебто доводиться те, що ТРЦ не працював майже половину місяця не береться судом до уваги, оскільки за умовами п. 11.3. Договору Основна орендна плата має сплачуватися на рахунок Суборендодавця не залежно від направлення Суборендодавцем відповідного рахунка.
		 
		В свою чергу, аргументи відповідача на підтвердження необхідності сплати половини повної орендної плати за місяць, доказами чого є переписка в «Вайбер», спростовуються наступним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
		Суд звертає увагу, що роздруківка електронного доказу не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
		Отже, без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатися судом як доказ (відповідна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 19.01.2022 у справі №202/2965/19).
		При цьому, з наданої відповідачем переписки неможливо достеменно встановити, що вона відбувалась саме між сторонами Договору чи їх уповноваженими представниками.
		 
		Твердження про те, що у квітні та травні 2022 року відповідач також не мав можливості використовувати приміщення протягом повного погодженого сторонами часу через повітряні тривоги є безпідставними та не підтверджується матеріалами справи.
		Відповідно до ч. 4 ст. 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
		В листі №03-01/1324 від 03.08.2022 Полтавська ОВА надала інформацію про тривалість оголошеної тривоги та ракетної небезпеки в Полтавській області за період з 01.04.2022 по 01.07.2022.
		Однак, суд зауважує, що сама по собі повітряна тривога не є безумовною та беззаперечною обставиною, з якою пов`язана неможливість використання приміщення наймачем, як і сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для зменшення орендної плати чи звільнення відповідача від відповідальності.
		До того ж, в самому п. 10.6. Договору йдеться про те, що такі причини є незалежними від суборендаря, наприклад часткове обмеженням роботи ТРЦ та/або приміщення. Отже, за умовами Договору такі причини мають бути не лише незалежні від поведінки суборендаря, а й реально унеможливлювати використання ним орендованого приміщення.
		Натомість відповідачем не надано допустимих та належних доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між повітряними тривогами та неможливістю використання орендованого приміщення у квітні та травні 2022 року. Як і не доведено, що ТРЦ зупиняло роботу під час повітряних тривог, тому орендоване приміщення не використовувалось.
		Відтак, підстави для застосування положень п. 10.6. Договору для розрахунку місячного розміру орендної плати як 10% з обороту відсутні. 
		 
		Крім того, для розрахунку орендної плати з обороту відповідач мав би надавати позивачу Щомісячні звіти про валовий оборот (п. 12.4. Договору) рекомендованим листом або особисто вручити позивачу (п. 21.1. Договору).
		До матеріалів справи відповідачем було надано Щомісячні звіти про валовий оборот за період з березня по червень 2022 року. Проте, доказів відправлення позивачу таких Щомісячних звітів про валовий оборот рекомендованим листом або вручення їх особисто відповідачем надано не було.
		Тому посилання відповідача на те, що розмір орендної плати за спірний період становить 108 107 грн. 20 коп. є лише його припущеннями та спростовують вищенаведеними висновками.
		 
		Натомість доводи відповідача про те, що позивачем було протиправно включено до сум комунальних послуг оплату за спожитий газ в розмірі 31 554 грн. 48 грн., яку відповідач оплатив в повному розмірі, хоча за умовами Договору мав право на відшкодування лише електроенергії, в зв`язку з чим просив позивача вважати 17 107 грн. 23 коп. зі сплачених коштів орендною платою за червень 2022 року, а залишок в розмірі 14 447 грн. 25 коп. повернути відповідачу, суд не бере до уваги.
		Оскільки згідно положень п. 10.2. Договору орендна плата, яку Суборендар зобов`язаний щомісячно сплачувати Суборендодавцеві складається з таких частин: а) Основна орендна плата (включає експлуатаційні та комунальні послуги за Площі загального користування, маркетингові платежі та інші витрати Суборендодавця по обслуговуванню Торгового центру); b) Плата з обороту.
		За приписами п. 15.4 Договору плата за комунальні послуги вноситься Суборендарем щомісяця протягом трьох банківських днів з дня отримання Суборендарем відповідного рахунку Суборендодавця.
		Отже, умовами Договору передбачено обов`язок відповідача щодо компенсування вартості комунальних послуг за Площі загального користування та сплати за комунальні послуги після отримання Суборендарем відповідного рахунку.
		Відповідач не заперечує, що отримав від позивача рахунок і сплатив відповідну суму. Доводи про те, що позивач мав право на відшкодування лише електроенергії є тільки припущеннями відповідача. Оскільки в п. 15.1 Договору йдеться про порядок компенсації комунальних платежів, зокрема електроенергії, проте жодним чином не йде мова, що відповідач мав сплачувати лише за електроенергію.
		Окрім того, питання наявності переплати за комунальні послуги не входять до предмету доказування та не стосуються даної справи.
		 
		Також суд вважає безпідставними посилання відповідача про те, що з 18.06.2022 взагалі не має можливості користуватись орендованим приміщенням, оскільки в приміщенні було відключено світло та обмежено доступ до нього працівникам відповідача.
		На підтвердження своїх посилань надає заяви свідків, які на той час були працівниками в його магазині. З вказаних заяв вбачається, що вони все ж таки були в орендованому приміщенні та написали заяву про вчинення перешкод у діяльності магазину через начебто відключення світла позивачем. Також відповідачем додано до матеріалів справи пояснення надані поліції та протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію.
		Проте, такі докази не доводять ні факту відсутності світла в орендованому приміщенні, ні тим більше факту обмеження доступу до нього працівникам відповідача.
		 
		Окремо суд звертає увагу про відсутність згоди сторін в питанні чинності та строку дії Договору суборенди №27 від 25.01.2021. 
		Так, позивач вважав, що оскільки позивач сплатив останній платіж за Договором 17.06.2022, а з 18.06.2022 не сплачував грошові кошти за Договором, такий Договір припинився з 17.08.2022, а останнім днем оренди є відповідно 16.08.2022.
		В свою чергу, відповідач не погодився з припиненням Договору з 17.08.2022 та вважав, що Договір є чинним і діє до 20.12.2023, оскільки заборгованість з орендної плати відсутня.
		У відповідності до п. 19.4. Договору у випадку несплати Суборендарем в повному обсязі грошових зобов`язань за цим Договором строком два календарні місяці поспіль, дія цього Договору припиняється без необхідності направлення Суборендареві повідомлення про це на перший календарний день, що слідує за двомісячним простроченням оплати Суборендарем грошових зобов`язань за цим Договором. 
		Як встановлено судом вище, відповідач має заборгованість з орендної плати за період з 01.03.2022 по 16.08.2022. При цьому, останній платіж від відповідача надходив 17.06.2022, тому з урахуванням положень п. 19.4. Договір суборенди №27 від 25.01.2021 припинився з 17.08.2022, як і зазначав позивач.
		В свою чергу, твердження відповідача про чинність Договору та відсутність заборгованості з орендної плати спростовуються вищенаведеним.
		Як спростовуються і доводи відповідача про начебто недоведення позивачем права вимоги за Договором суборенди, оскільки саме цей договір і є підставою виникнення правовідносин між сторонами, підписаний ними, не оспорювався та не визнавався судом недійсним.
		 
		Також позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 358 299 грн. 78 коп.
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 
		У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
		Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. 
		Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. 
		Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2-3 ст. 549 ЦК України).
		 
		Позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції в розмірі 205 199 грн. 88 коп. через порушення останнім п. 12.4. Договору та на підставі п. 17.12. Договору.
		Згідно з п. 12.4 Договору Суборендар зобов`язаний надавати підписаний керівником Щомісячний звіт про валовий оборот. 
		Якщо Суборендар прострочить виконання свого боязку щодо інформування Суборендодавця про щомісячний або щорічний Товарообіг та не усуне таке порушення протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення від Суборендодавця, Суборендар сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної денної Основної орендної плати за кожен день прострочення (п. 17.12. Договору).
		Як стверджує позивач у вимозі №10 від 18.01.2022 на електронну адресу відповідача 02.12.2021 року ним було надіслано повідомлення про необхідність подачі Щомісячного звіту про валовий оборот. Проте, станом на 18.01.2022 звіт за листопад 2021 року надано не було.
		Суд зауважує, що згідно п. 21.1. Договору всі повідомлення та кореспонденція складаються письмово та направляються рекомендованим листом або передаються особисто (п. 21.1. Договору).
		Однак, сам позивач зазначає, що повідомлення про необхідність подачі Щомісячного звіту про валовий оборот за листопад 2021 року було надіслано 02.12.2021 на електронну адресу відповідача.
		Матеріали справи містять докази надсилання вимоги №10 від 18.01.2022 разом з відповідним рахунком, але 19.01.2022. Натомість належні докази направлення відповідачу повідомлення про необхідність подачі Щомісячного звіту про валовий оборот за листопад 2021 року в матеріалах справи відсутні.
		Наведене вказує на відсутність порушення з боку відповідача п. 12.4. Договору, оскільки він не отримував належного повідомлення позивача, а отже не мав 5 днів на усунення порушення, що унеможливлює застосування позивачем періоду нарахування штрафних санкцій протягом 28 днів грудня 2021 року та 18 днів січня 2022 року в розмірі 205 199 грн. 88 коп. та задоволення позовних вимог в цій частині.
		 
		Також позивачем двічі нараховано відповідачу штрафні санкції по 72 999 грн. 95 коп. на підставі п. 17.6. Договору, відповідно до якого якщо Суборендар порушить умови щодо Цільового призначення Приміщення та не усуне вказане порушення протягом 3 робочих днів з моменту отримання повідомлення Суборендодавця, Суборендар зобов`язаний сплатити штрафні санкції в розмірі місячної Основної орендної плати за кожен факт такого порушення.
		В матеріалах справи наявний Акт про фіксацію порушення від 18.01.2022, яким встановлено факт виявлення та здійснення покупки товару іншої торгової марки, що є порушенням умов Договору щодо використання приміщення згідно з Цільовим призначенням. 
		В підтвердження наведеного порушення позивачем було надано фіскальний чек.
		Вказаний Акт разом з вимогою №16 від 19.01.2022 та рахунком було направлено відповідачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з описом вкладення.
		Також 27.01.2022 позивач направляв відповідачу вимогу №34 від 25.01.2022 і рахунок, в якій вказав на нецільове використання об`єкту оренди, що виражається у продажі товарів інших торгових марок. 
		Суд вважає, що в даному випадку доведеним є лише порушення умов Договору щодо Цільового призначення Приміщення, яке зафіксоване Актом про фіксацію порушення від 18.01.2022. Щодо іншого порушення, вказаного у вимозі №34 від 25.01.2022 достатніх доказів суду надано не було.
		Відтак, нарахування штрафних санкцій на підставі п. 17.6. Договору є обґрунтованим в розмірі 72 999 грн. 95 коп.
		 
		Крім того, позивач нарахував відповідачу штрафну санкцію в розмірі 5000 грн. 00 коп. за невиконання обов`язків стосовно безпеки та гігієни, а також положень щодо забезпечення протипожежної безпеки на підставі п. 16.1. Додатку 3 до Договору.
		Відповідно до Акту про фіксацію порушення від 22.01.2022 було встановлено факт відсутності дублікату ключа під пожежного виходу магазину, який орендував відповідач. 
		Даний Акт разом з вимогою №31 від 24.01.2022 та рахунком було направлено відповідачу 24.01.2022 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з описом вкладення.
		Отже, штрафні санкції на підставі п. 16.1. Додатку 3 до Договору в розмірі 5000 грн. 00 коп. нараховано позивачем правомірно.
		 
		За умовами п. 13.2 Договору відповідач зобов`язаний надати позивачу належним чином засвідчені копії довідки про резервування фіскального номеру РРО та довідку про опломбування РРО та його введення в експлуатацію до початку його використання.
		В разі невиконання цього зобов`язання Суборендар сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної денної Основної орендної плати за кожен факт такого порушення (п. 17.15 Договору).
		У вимозі №21 від 20.01.2022 йдеться про невиконання відповідачем вимог п. 13.2 Договору та необхідність сплати санкцій відповідно до п. 17.15 Договору.
		Однак, із вказаної вимоги взагалі не зрозуміло коли відповідач допустив наведене порушення. Із умов Договору можливо припустити, що він мав надати позивачу належним чином засвідчені копії довідки про резервування фіскального номеру РРО та довідку про опломбування РРО до початку його використання.
		Натомість ні позовна заява, ні вимога №21 від 20.01.2022 не містять інформації про який саме РРО йдеться і коли його почали використовувати у орендованому приміщенні.
		Вказане унеможливлює встановлення факту порушення відповідачем п. 13.2 Договору та нарахування його штрафних санкцій на підставі п. 17.15 Договору в розмірі 2 100 грн. 00 коп.
		 
		З огляду на вказане позивачем доведено можливість нарахування відповідачу штрафних санкцій на підставі п. 17.6. Договору в розмірі 72 999 грн. 95 коп. та штрафних санкцій на підставі п. 16.1. Додатку 3 до Договору в розмірі 5 000 грн. 00 коп.
		Разом з тим, ст. 233 ГК України визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Також ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
		Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
		Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19 та від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
		Суд зауважує, що штрафні санкції, які заявлені позивачем до стягнення в загальному розмірі 358 299 грн. 78 коп., частина з яких хоч і не підтвердилась, очевидно є неспівмірними із загальною сумою заборгованості з орендної плати, що складає 310 416 грн. 07 коп.
		Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
		Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.
		При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
		Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
		Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Наведений висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №920/437/19.
		За таких обставин, дотримуючись зазначених критеріїв при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, суд приходить до висновку про те, що розмір штрафних санкцій, нарахованих на підставі п. 17.6. Договору слід зменшити до 7 299 грн. 99 коп., а штрафних санкцій, нарахований на підставі п. 16.1. Додатку 3 до Договору - до 500 грн. 00 коп., в зв`язку з чим ці штрафні санкції підлягають стягненню з відповідача саме в такому розмірі.
		 
		Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		Враховуючи наведене, всі інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. 
		 
		За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 310 452 грн. 53 коп. та штрафних санкцій в розмірі 358 299 грн. 78 коп. підлягають задоволенню частково.
		В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати в сумі 310 416 грн. 07 коп. та штрафні санкції в розмірі 7 799 грн. 99 коп.
		В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
		 
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
		З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 10 031 грн. 28 коп.
		Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		В свою чергу, питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги та інших витрат заявлених сторонами , може бути вирішене судом лише за наслідками надання ними доказів їх понесення.
		 
		Щодо розгляду даної справи у розумний строк, суд зауважує таке.
		Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі Kudla v. Poland заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі Vernillo v. France заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі Frydlender v. France заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі Wierciszewska v. Poland заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі Capuano v. Italy заява №9381/81 та ін.).
		Зокрема, у п. 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.
		Положеннями ч.ч. 2-3 ст. 177 ГПК України передбачено, що підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
		Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті (ч.ч. 1-2 ст. 195 ГПК України).
		Натомість Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб. 
		В подальшому Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 18.05.2022, №573 від 12.08.2022, №757 від 07.11.2022, №58 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023 та №451/2023 від 26.07.2023 воєнний стан продовжувався та діє на даний час. 
		Відповідно до рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. 
		Харківську міську територіальну громаду із центром у м. Харків, де розташовано Господарський суд Луганської області, було включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022, а в подальшому до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022.
		Оскільки Харківську міську територіальну громаду було включено до територій можливих бойових дій, розгляд даної справи, у строки, визначені ГПК України, було унеможливлено через обставини, які не залежали від волі суду.
		Разом з тим, судом було вжито всі залежні від нього заходи для проведення підготовчого провадження та розгляду даної справи по суті в розумний строк.
		Як вказав Верховний Суд в постанові від 01.02.2022 у справі №160/12705/19 у процесуальному законодавстві поняття розумний строк та своєчасний розгляд застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття розумний строк вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи (судові дебати, виконання рішення суб`єктом владних повноважень).
		Зміст поняття розумні строки охоплює собою такі аспекти: 1) розумний строк - це найкоротший з можливих строків розгляду й вирішення справи, однак, такий строк не можна ототожнювати із швидким розглядом справи: тривалість розумних строків повинна бути найкоротшою, але достатньою для того, щоб справа була всебічно досліджена судом з наданням оцінки аргументам та доводам учасників справи, які ґрунтуються на поданих ними доказах; 2) на тривалість розумного строку мають вплив різні фактори, як об`єктивного (поведінка учасників справи, складність справи, необхідність залучення та дослідження додаткових доказів, завантаженість суду тощо), так і суб`єктивного характеру (поведінка судді та працівників апарату суду).
		Отже, складовими елементами розумного строку є періоди (проміжки часу), протягом яких: 1) суд розглядає справу та приймає по ній рішення; 2) здійснює перегляд судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, приймає остаточне рішення у справі; 3) остаточне судове рішення набуває законної сили та може бути звернено до виконання; 4) судове рішення виконується.
		При цьому, Верховний Суд зазначив, що вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття розумний строк.
		Відтак, суд вважає, що розгляд даної справи здійснено у розумні строки з урахуванням факторів об`єктивного характеру, а саме запровадження воєнного стану в Україні, перебування суду безпосередньо в районі проведення воєнних (бойових) дій та в подальшому на території можливих бойових дій.
		 
		Суд звертає увагу відповідача, що згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
		До моменту відкриття провадження у справі Троїцьку селищну територіальну громаду, включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022, а в подальшому до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022, тому суд вважає за необхідне розмістити повідомлення для відповідача про ухвалення рішення у даній справі на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2  задовольнити частково.
		 
		2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) заборгованість з орендної плати в сумі 310 416 грн. 07 коп., штрафні санкції в розмірі 7 799 грн. 99 коп. та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4 773 грн. 24 коп.
		 
		3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
		 
		Повний текст рішення складено і підписано 14.09.2023.
		 
		 
		Суддя А.В. Іванов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...