Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/567/20(913/127/23) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2023. Зареєстровано: 15.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2023.

Результат оскарження 08.11.2023 Східний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 5/913/127/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		 РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 вересня 2023 року м. Харків Справа № 913/567/20(913/127/23)
		 Провадження №5/913/127/23
		 
		За позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» Надтоки Олени Володимирівни (вул. Тернопільська, буд. 27, м. Дніпро, 49106)
		до відповідача-1  Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» (вул. Кислородна, буд. 8-А, м. Хрустальний Луганської області, 94504)
		відповідача-2  Товариства з обмеженою відповідальністю «МН Транс» (вул. Анни Ахматової, буд. 46, м. Київ, 02081)
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2  Військова частина НОМЕР_1 Окремої Комендатури Охорони і Забезпечення Державної Прикордонної Служби України ( АДРЕСА_1 )
		про визнання недійсним договору та стягнення 1 100 000 грн 00 коп.
		у межах справи №913/567/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс»
		Суддя Вінніков С.В.
		Секретар судового засідання Пришва О.О.
		 
		У засіданні брали участь:
		від позивача: арбітражний керуючий  ліквідатор Надтока О.В. (у режимі відеоконференції);
		від відповідача-1: представник не прибув;
		від відповідача-2: представник не прибув;
		від третьої особи: представник не прибув.
		 
		С У Т Ь С П О Р У:
		 
		Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» Надтока Олена Володимирівна (далі  ліквідатор Надтока О.В.) 20.04.2023 (дата надходження через систему «Електронний суд») звернулася до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача-1  Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» (далі  ТОВ «Кан-Транс») та відповідача-2  Товариства з обмеженою відповідальністю «МН Транс» (далі  ТОВ «МН Транс») про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідки-рахунку від 29.10.2015 №ААЕ954270, транспортного засобу Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , який укладений між ТОВ «Кан-Транс» та ТОВ «МН Транс». 
		В обґрунтування позовних вимог ліквідатор послався на те, що 29.10.2015 транспортний засіб Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , був перереєстрований з ТОВ «Кан-Транс» на нового власника за ТОВ «МН Транс».
		30.07.2019 указаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника Товариство з обмеженою відповідальністю «Майавтотранс».
		24.12.2019 указаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника за ТОВ «МН Транс», який, на думку позивача, є недобросовісним.
		Ліквідатор вважає, що зазначені дії з перереєстрації транспортного засобу є такими, що були проведені з метою відчуження майна боржника задля зменшення ліквідаційної маси банкрута та неможливості звернення стягнення на таке майно.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023 справа передана на розгляд судді Віннікову С.В.
		Ухвалою суду від 25.04.2023 позовну заяву ліквідатора ТОВ «Кан-Транс» Надтоки О.В. залишено без руху.
		Ухвалою суду від 01.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 05.06.2023. 
		Відповідач-2 відзивом, який надійшов на адресу суду 19.05.2023, вимоги позову відхилив.
		Зазначив, що відповідно до акту прийому-передачі транспортного засобу від 08.12.2022 транспортний засіб Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_2 , 2012 року випуску був безоплатно переданий у власність Військової частини НОМЕР_1 як благодійна допомога.
		Відтак, саме Військова частина НОМЕР_1 наразі є власником зазначеного транспортного засобу та має бути залучена до участі у справі у якості відповідача.
		Також ТОВ «МН Транс» заявило про сплив строку позовної давності.
		Указав, що спірний договір є оплатним, а позивач не має жодних доказів, що боржник здійснив відчуження майна за цінами, відповідно нижчими від ринкових.
		Зазначив, що 22.04.2015 укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Кан-Транс», відповідно до умов п.п.3.1, 3.2 якого з моменту укладення цього договору ОСОБА_1 втрачає всі права та обов`язки щодо ТОВ «Кан-Транс» та у зв`язку з укладенням і посвідченням цього договору та переходом права власності на статутний капітал ТОВ «Кан-Транс», ОСОБА_1 виходить зі складу засновників ТОВ «Кан-Транс».
		Зауважив, що ураховуючи давність подій, відсутність документів за закінченням терміну зберігання та подіями, пов`язаними з агресією росії, витребувані судом документи відсутні.
		Також надані відповіді на запитання позивача.
		Позивач у відповіді на відзив відповідача-2 від 31.05.2023 №02-02/302 зазначив, що ліквідатором встановлено наявність підстав вважати, що до початку процедури банкрутства ТОВ «Кан-Транс» його засновниками та керівництвом, а також довіреними особами проводились дії, направлені на виведення активів товариства та невиплати в подальшому як кредитних, так і податкових зобов`язань.
		Також зазначив обставини, які свідчать про фраудаторність спірного правочину.
		Указав, що у даній справі не має братись до уваги те, коли боржник дізнався про спірний правочин, адже саме уповноважені особи боржника на момент укладення правочину діяли умисно задля досягнення певної мети, укладаючи угоду із пов`язаною особою, тому відлік позовної давності слід робити з моменту, коли саме ліквідатору стало відомо про спірний правочин.
		Обидві сторони правочину: ТОВ «Кан-Транс» та ТОВ «МН Транс» є взаємопов`язаними юридичними особами своїми засновниками та керівниками, мали на момент укладення правочину однакові юридичні адреси, обидві втратили документи за період вчинення правочину. ТОВ «Кан-Транс» уклало спірний правочин вже у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредиторами.
		Указав, що договір купівлі-продажу від 22.04.2015 частки в статутному капіталі ТОВ «Кан-Транс» укладений між рідним сином та матір`ю, що по факту статутний капітал залишився у родинному колі та вплив безпосередньо ОСОБА_1 на прийняття рішень стосовно господарської діяльності, у т.ч. прийняття рішень щодо розпорядження майном ТОВ «Кан-Транс», залишився, не зважаючи на укладений договір, який на його думку укладений «про людське око».
		Ухвалою суду від 05.06.2023 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 21.06.2023.
		Відповідач-2 у запереченні на відповідь на відзив зазначив, що позивач не навів жодного матеріального порушення законодавства з боку ТОВ «МН Транс».
		Зазначив, що власником автобусу марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_2 (2011 року випуску) є Військова частина НОМЕР_1 Окремої Комендатури Охорони і Забезпечення Державної Прикордонної Служби України.
		Указав про сплив позовної давності.
		Ухвалою суду від 21.06.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження по 28.07.2023 (включно); клопотання позивача від 31.05.2023 №02-02/305 про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 Військової частини НОМЕР_1 Окремої Комендатури Охорони і Забезпечення Державної Прикордонної Служби України задоволено; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 Військову частину НОМЕР_1 Окремої Комендатури Охорони і Забезпечення Державної Прикордонної Служби України; розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 10.07.2023. 
		10.07.2023 на адресу електронної пошти суду від позивача надійшла заява від 07.07.2023 №02-02/317 про зміну предмету позову, яка підписана кваліфікованим електронним підписом, у якій він просить суд: 1) визнати недійсним договір купівлі-продажу, оформлений у вигляді довідки-рахунку від 29.10.2015 №ААЕ954270, транспортного засобу Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , який укладений між ТОВ «Кан-Транс» та ТОВ «МН Транс»; 2) стягнути з ТОВ «МН Транс» на користь ТОВ «Кан-Транс» вартість транспортного засобу автобусу марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_2 , у сумі 1 100 000 грн 00 коп.
		Указана заява прийнята судом до розгляду. Справа розглядається з її урахуванням.
		Ухвалою суду від 10.07.2023 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 25.07.2023.
		25.07.2023 від Військової частини НОМЕР_1 Окремої Комендатури Охорони і Забезпечення Державної Прикордонної Служби України надійшла заява від 20.07.2023 про застосування строків позовної давності.
		Ухвалою суду від 25.07.2023 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; визначено перше судове засідання з розгляду справи по суті розпочати 25.07.2023; оголошено перерву в розгляді справи по суті на 14.08.2023.
		26.07.2023 поштою на адресу суду від АТ «Ощадбанк» надійшов лист від 19.07.2023 №46/2-11/37269/2023/Б1, у якому банк повідомив, що по рахунку № НОМЕР_5 , відкритому у філії  Луганське обласне управління АТ «Ощадбанк» на ім`я ТОВ «Кан-Транс» рух коштів за період з 01.10.2015 по 31.12.2015 не відбувався.
		31.07.2023 поштою на адресу суду від АТ «Ощадбанк» надійшов лист від 26.07.2023 №46/12-11/39195/2023/Б1, до якого додані витребувані ухвалою суду від 10.07.2023 виписки по рахунку ТОВ «Кан-Транс».
		01.08.2023 поштою на адресу суду від АТ «ПУМБ» надійшов лист від 24.07.023 №КНО-07.8.6/3260БТ, у якому повідомлено, що рух коштів по рахунках, відкритих на ім`я ТОВ «Кан-Транс» за період з 01.10.2015 по 31.12.2015 відсутній.
		14.08.2023 поштою на адресу суду від ТОВ «МН Транс» надійшли пояснення від 10.08.2023, у яких відповідач-2 зазначив, що судовий збір за позовну заяву та заяву про зміну предмету позову сплатила фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», немає ордеру на представництво інтересів позивача у цій справі.
		Також просило залишити позов без задоволення, у зв`язку зі спливом позовної давності.
		Зазначив, що автобус, що є предметом оскаржуваного договору, не має жодного відношення ані до угод з ПАТ «КБ «ПриватБанк» та Луганського ОУ АТ «Ощадбанк», ані до складу заставного майна.
		Указав, що повинен бути причинно-наслідковий зв`язок між фраудаторною угодою та стану, у якому боржник перестає бути платоспроможним.
		Арбітражний керуючий Надтока О.В. безпідставно посилається на обставину поважності причин пропуску позовної давності як не передання боржником документів.
		Зазначив, що оскаржуваний договір укладений за п`ять років до дати відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
		Увесь позов ґрунтується на припущеннях та міркуваннях позивача.
		14.08.2023 від третьої особи надійшли письмові пояснення, у яких вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог та додатково обґрунтувала свою позицію.
		Ухвалою суду від 14.08.2023 оголошено перерву в розгляді справи по суті на 04.09.2023.
		У судове засідання 04.09.2023 представники відповідачів та третьої особи не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Представник позивача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. 
		 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши арбітражного керуючого Надтоку О.В., господарський суд
		В С Т А Н О В И В:
		Як зазначив позивач, 09.08.2021 ліквідатором ТОВ «Кан-Транс» направлено запит до Регіонального сервісного центру МВС в Луганській області, на який 30.08.2021 отримана відповідь від 25.08.2021 №31/12/1-1873 з даними про зареєстровані, перереєстровані, зняті з обліку транспортні засоби ТОВ «Кан-Транс» без зазначення нових власників.
		Ліквідатором встановлено, що 29.10.2015 між ТО «Кан-Транс» як продавцем та ТОВ «МН-Транс» як покупцем укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , який оформлений у вигляді довідки-рахунку від 29.10.2015 №ААЕ954270.
		Ліквідатор вважає, що вказаний договір укладено з порушеннями вимог законодавства, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
		Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі  ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 
		Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір. 
		Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
		Частинами 1,3 ст.334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
		За ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 ЦК України).
		Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. 
		Правове регулювання відносин, пов`язаних із купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1200 (далі  Порядок №1200), та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі  Порядок №1388), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки відповідних договорів.
		Відповідно до ч.ч.1-4 ст.34 Закону України «Про дорожній рух» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
		Пунктом 8 Порядку № 1388 визначено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів і є підставою для їх реєстрації за новим власником. Такими документами є, зокрема, довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
		Відтак, довідка-рахунок є належним документом, що підтверджує реалізацію транспортного засобу, тобто перехід права власності на транспортний засіб від продавця до покупця та фактично є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу.
		Як встановлено судом і це не оспорюється сторонами, 29.10.2015 транспортний засіб марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , був перереєстрований на нового власника за ТОВ «МН Транс».
		30.07.2019 вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника ТОВ «Майавтотранс», номерний знак НОМЕР_6 .
		24.12.2019 вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника ТОВ «МН Транс», номерний знак НОМЕР_7 .
		Таким чином внаслідок укладення низки договорів купівлі-продажу транспортного засобу марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , він був придбаний та зареєстрований за ТОВ «МН Транс».
		Розглядаючи вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , суд виходить з наступного.
		Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
		Отже, розгляд відповідних заяв та справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження.
		Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
		Беззаперечно, що визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності  максимальне та справедливе задоволення вимог кредиторів.
		Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі №922/719/16, від 28.09.2021 у справі №21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі №910/18376/20 (918/445/22).
		Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий, перш за все, є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника (правова позиція Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду (постанова від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19)).
		Стаття 13 ЦК України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.
		У зв`язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.
		Велика Палата Верховного Суду кваліфікує правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам як фраудаторні правочини, зробивши такий правовий висновок (постанова від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц): «Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
		Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України)».
		Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.
		Відносно правомірності звернення з вказаним позовом ліквідатора ТОВ «Кан-Транс» Надтоки О.В. суд зазначає наступне.
		Відповідно по п.1 ч.1 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства (далі  КУзПБ) передбачено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 1 ст.42 КУзПБ передбачено, що господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
		Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, основною метою визнання недійсними правочинів за участю боржника у межах справи про банкрутство є: захист інтересів кредиторів; поповнення ліквідаційної маси; скорочення різниці між розміром ліквідаційної маси і загальним розміром кредиторських вимог.
		Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності  якомога справедливе задоволення вимог кредиторів.
		Кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство, і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
		Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.11.2020 у справі №905/2030/19(905/2445/19), які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права. 
		Суд зауважує, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.
		Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.07.2020 №670/23/18.
		Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку позов пред`явлений правомірно зацікавленою особою  ліквідатором ТОВ «Кан-Транс» до сторін оспорюваного правочину  ТОВ «Кан-Транс» та ТОВ «МН Транс».
		Відносно доводів ТОВ «МН Транс», що підприємство є неналежним відповідачем-2 за заявленими вимогами суд зазначає наступне.
		Згідно з ч.4 ст.45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
		У даному випадку сторонами оспорюваного правочину, як і відповідачами у справі є ТОВ «Кан-Транс» та ТОВ «МН Транс».
		Як зазначив Верховний Суд у постанові Великої Палати від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.13 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст.234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст.228 ЦК України.
		Також суд бере до уваги, що відповідно до акту прийому передачі транспортного засобу від 08.12.2022 транспортний засіб марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_2 , був безоплатно переданий у власність Військової частини НОМЕР_1 як благодійна допомога.
		Водночас, як зазначив Верховний Суд України у постанові від 04.12.2012 у справі №3-55гс12, що якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсним не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.
		Ураховуючи викладене зазначені доводи відповідача-2 судом відхиляються.
		Згідно з ч.2 ст.42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з метою єдності та сталості судової практики щодо застосування ст.42 КУзПБ дійшов висновку, що норми цієї статті з урахуванням приписів п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений статтею 42 КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий строк з огляду на вступ в дію КУзПБ 21.10.2019 може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022.
		На підтвердження такого розуміння застосування ст.42 КУзПБ свідчить також усталений в судовій практиці підхід щодо застосування норм закону під час визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
		Зазначений підхід підтверджується висновками, що містяться в постанові Верховного Суду України від 22.02.2017 у справі №592/1809/15-ц, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №704/1284/16-ц, від 31.10.2019 у справі №461/5273/16, від 06.11.2019 у справі №552/3744/16-ц, від 18.12.2019 у справі №522/23617/17-ц, від 24.04.2020 у справі №522/25151/14-ц, від 07.10.2020 у справі №626/1063/17, від 25.11.2020 у справі №162/471/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №911/3023/15, від 15.01.2019 у справі №904/10887/16, від 08.10.2019 у справі №925/1288/18, від 19.11.2019 у справі №904/3935/18, від 17.12.2019 у справі №910/2114/19, від 15.05.2020 у справі №904/3938/18, від 09.07.2020 у справі №910/9641/19 тощо.
		Тобто підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, тоді як підстави визнання правочинів боржника недійсними, що містяться в ст.42 КУзПБ, не є повністю тотожними (ідентичними) з підставами, що містилися в ст.20 Закону про банкрутство, чинного до 21.10.2019.
		Тому приписи ст.42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019,  підлягають застосуванню приписи ст.20 Закону про банкрутство.
		Таке правозастосування відповідає практиці ЄСПЛ, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
		Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності. В юридичній науці принцип правової визначеності розкривається через такі концепції, як непорушність і нескасовуваність набутих законних прав (vested rights); незворотність закону й неможливість застосування закону до особи, яка не могла знати про його існування (non-retroactivity); законні очікування (legitimate expectations) - право особи у своїх діях розраховувати на сталість існуючого законодавства.
		Заборона зворотної дії в часі нормативно-правових актів є однією з важливих складових принципу правової визначеності як складової права на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, учасницею якої є держава Україна.
		Наведене узгоджується з підходами ЄСПЛ, який вважає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.05.2012 у справі «Scoppola v. Italy»).
		Застосовуючи вищевикладене до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, суд зазначає, що оспорюваний правочин укладений 29.10.2015, тобто до введення в дію КУзПБ, а провадження у справі про банкрутство боржника  ТОВ «Кан-Транс» відкрито 29.10.2020, тому положення ст.42 КУзПБ не поширюються на спірні правовідносини у цій справі.
		Водночас, відсутність підстав для застосування ст.42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію цього Кодексу, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 21.09.2021 у справі №910/2920/20(910/14219/20).
		Наведені у цих нормах темпоральні межі «підозрілого періоду» є органічною частиною конструкції відповідних підстав визнання недійсними правочинів боржника. Тобто строк встановлений у ст.20 Закону про банкрутство, ст.42 КУзПБ, становить так званий «підозрілий період», у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником фраудаторних правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.
		Відповідний строк не є за своєю природою позовною давністю, оскільки виходячи зі змісту ст.256 ЦК України перебіг позовної давності за своєю суттю є строком захисту права, спрямованим у майбутнє, наслідки спливу якого є тягарем, який покладається на особу як результат недбалості у захисті свого права. Тож позовна давність підлягає паралельному застосуванню із строком зазначеним у ст.20 Закону про банкрутство, статті 42 КУзПБ, адже строк встановлений у наведених статтях, обраховується у зворотному напрямку від дати відкриття провадження у справі про банкрутство та жодних меж для заявлення відповідної вимоги після відкриття такого провадження Закон про банкрутство та КУзПБ не визначають.
		Частиною 1 ст.20 Закону про банкрутство передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
		Як уже зазначалось судом, оспорюваний правочин укладений до введення в дію КУзПБ  29.10.2015, а провадження у справі про банкрутство боржника  ТОВ «Кан-Транс» відкрито 29.10.2020, тобто правочин укладений за 5 років до порушення провадження у справі про банкрутство та фактично за межами підозрілого періоду.
		Водночас, укладення спірного договору купівлі-продажу боржником поза межами «підозрілого періоду», визначеного ст.20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування ст.42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником.
		КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
		Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України.
		Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України.
		Відповідно до ст.ст.16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
		Таке розуміння способу захисту як визнання правочину недійсним є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 та ін.
		Тому, у кожному випадку цієї категорії справ суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
		Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
		Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відносно доводів ліквідатора щодо зацікавленості сторін та прямого впливу на обидві сторони договору суд зазначає наступне.
		Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17).
		Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
		Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
		Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.
		Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ТОВ «Кан-Транс», який володіє 38,46% корпоративних прав є ОСОБА_1 , а його мати  ОСОБА_2 володіє 61,54% корпоративних прав ТОВ «Кан-Транс».
		Єдиним засновником ТОВ «МН Транс» є ОСОБА_1 .
		Засновниками ТОВ «Майавтотранс» є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		Відтак, можна вважати, що ТОВ «Кан-Транс» та ТОВ «МН Транс» є пов`язаними між собою юридичними особами, оскільки мають одного і того ж самого учасника ОСОБА_1 .
		Суд також бере до уваги, що на момент вчинення оспорюваного правочину ТОВ «Кан-Транс» та ТОВ «МН Транс» знаходились за однією юридичною адресою: вул. Кислородна, буд. 8А, м. Хрустальний Луганської області, 94504.
		Водночас суд зауважує, що ані на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу, ані в подальшому ОСОБА_1 не мав права вирішального голосу в ТОВ «Кан-Транс», оскільки його частка складала 38,46%. Заборони щодо вчинення правочинів між юридичними особами, засновниками або учасниками яких є одні і тіж самі фізичні особи, діюче законодавство не містить.
		Відносно наявності у ТОВ «Кан-Транс» на момент відчуження транспортного засобу великої заборгованості перед кредиторами суд зазначає наступне.
		Як було встановлено судом при відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «Кан-Транс».
		В обґрунтування заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Ощадбанк» послалось на невиконання боржником умов кредитного договору від 27.01.2011 №8, зі змінами та доповненнями, про надання кредиту у сумі 837 000 грн 00 коп. та договору кредитної лінії від 14.04.2011 №9, зі змінами та доповненнями, про надання кредиту у сумі 2 500 000 грн 00 коп.
		У якості забезпечення боржником своїх зобов`язань за кредитними договорами між кредитором та боржником укладені наступні договори забезпечення:
		За кредитним договором від 27.01.2011 №8 (далі  договір №8)  договір застави транспорту-машини від 27.01.2011 №8/21, посвідчений державним нотаріусом Краснолуцької державної нотаріальної контори Рожко Л.М., реєстровий №1-198, зі змінами та доповненнями, внесеними додатковим договором від 14.07.2011, посвідченим державним нотаріусом Краснолуцької державної нотаріальної контори Рожко Л.М., реєстровий №1-1810. Предметом застави за договором виступає: автомобіль (легковий) марки Mercedes-Benz, модель S 500 L 4m, 2010 рік випуску, державний номер НОМЕР_8 , чорного кольору, VIN- НОМЕР_9 . Договірна вартість предмету застави складає 1 327 334 грн 25 коп.
		За договором кредитної лінії від 14.04.2011 №9  іпотечний договір від 14.04.2011 №9/21, посвідчений приватним нотаріусом Краснолуцького міського нотаріального округу Анісімовим К.С., реєстровий №1102, зі змінами та доповненнями, внесеними договором про внесення змін від 31.03.2014 №1, посвідчений приватним нотаріусом Краснолуцького міського нотаріального округу Анісімовим К.С., реєстровий №694. Предметом іпотеки за договором виступає комплекс будівель, загальною площею 2 755,8 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на орендованій земельній ділянці площею 15 879,0 м2, кадастровий номер 4411600000350210036. Договірна вартість предмету іпотеки складає 2 548 550 грн 00 коп.
		Також, за договором кредитної лінії від 14.04.2011 №9 (далі  договір №9)  договір застави транспортних засобів від 14.04.2011 №9/22, посвідчений приватним нотаріусом Краснолуцького міського нотаріального округу Анісімовим К.С., реєстровий №1104, зі змінами та доповненнями, внесеними договором про внесення змін від 31.03.2014, посвідчений приватним нотаріусом Краснолуцького міського нотаріального округу Анісімовим К.С., реєстровий №697. Предметом застави за договором виступають: автобус (пасажирський) марки NEOPLAN, модель N 5217, 2005 рік випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 , синього кольору, VIN- НОМЕР_11 ; автобус (пасажирський) марки NEOPLAN, модель N 5217, 2005 рік випуску, реєстраційний номер НОМЕР_12 , синього кольору, VIN- НОМЕР_13 . Договірна вартість предмету застави складає 1 737 800 грн 00 коп.
		Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.10.2015 у справі №913/590/15 позов АТ «Ощадбанк» задоволено частково та стягнуто з ТОВ «КАН-ТРАНС» заборгованість станом на 24.07.2015 у загальному розмірі 481 031 грн 27 коп. та судовий збір у розмірі 11 070 грн 00 коп.
		Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.10.2015 у справі №913/658/15 позов АТ «Ощадбанк» задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Кан-Транс» заборгованість станом на 24.07.2015 у загальному розмірі 3 802 798 грн 10 коп. та судовий збір у розмірі 73 080 грн 00 коп.
		Відтак, вимоги АТ «Ощадбанк» були забезпечені заставою майна боржника на суму 5 613 684 грн 25 коп., у той час як розмір заборгованості стягнутий за відповідними рішеннями суду складав 4 283 829 грн 37 коп.
		Крім того, 05.06.2012 між ПАТ КБ «ПриватБанк» як банком та ТОВ «Кан-Транс» як позичальником укладений кредитний договір №DNH2LOK01994 з додатковими угодами до нього, за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання з лімітом фінансування 7 213 274 грн 00 коп. та кінцевим терміном повернення не пізніше 05.06.2016.
		Таким чином, станом на момент укладення договору від 29.10.2015 термін погашення кредиту перед ПАТ «КБ «Приватбанк» ще не настав, підстав вважати, що ТОВ «Кан-Транс» не будуть виконані відповідні зобов`язання перед банком відсутні.
		Крім того, зобов`язання позичальника забезпечувалися договором застави обладнання від 05.06.2012 №DNH2LON01994/DZ1, договором іпотеки від 05.06.2012 №DNH2LOК01994/DІ, договором поруки від 05.06.2012 №DNH2LOК01994/DP1, договором поруки від 05.06.2012 №DNH2LOК01994/DP2, договором поруки від 05.06.2012 №DNH2LOК01994/DP3, договором застави транспортних засобів від 24.02.2014 №DNH2LON01994/DZ2, договором поруки від 24.02.2014 №DNH2LOК01994/DP4.
		Ліквідатором не доведено, що продаж транспортного засобу ТОВ «Кан-Транс» був направлений на виведення активів боржника з метою зменшення ліквідаційної маси, з огляду на забезпеченість вимог кредиторів наявністю у боржника іншого майна.
		З огляду на викладене вказані доводи ліквідатора судом відхиляються.
		Відносно здійснення розрахунків за договором-купівлі продажу від 29.10.2015 суд зазначає наступне.
		У відзиві відповідач-2 указав, що розрахунок здійснювався шляхом внесення готівки в касу ТОВ «Кан-Транс», проте доказів оплати як і самої довідки-рахунку він надати не може, оскільки вони не збереглися за закінченням терміну зберігання та через окупацією росією території Луганської області.
		Судом за клопотанням ліквідатора відповідною ухвалою було витребувано у АТ «Ощадбанк» банківські виписки за період з 01.10.2015 по 31.12.2015 боржника  Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» по розрахунковому рахунку НОМЕР_5 , відкритому в АТ «Ощадбанк» та у Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» по розрахунковим рахункам НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , відритих в АТ «ПУМБ».
		Відповідно до отриманих відповідей рух коштів по вказаним рахункам відсутній.
		Водночас суд зауважує, що вказана інформація надана банками по зазначеним рахункам, не є беззаперечним доказом того, що ТОВ «МН Транс» не вносились до каси ТОВ «Кан-Транс», оскільки ліквідатором не надано доказів відсутності у спірний період інших рахунків у боржника, відкритих у інших банках та не спростовано належними доказами можливості закриття такого рахунку після здійснення відповідної операції. Крім того, недотримання органами бухгалтерії боржника фінансової дисципліни щодо внесення готівкових коштів на розрахунковий рахунок боржника не є підставою для визнання укладеного договору недійсним.
		Відносно передачі транспортного засобу марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , ТОВ «МН Транс» як благодійної допомоги Військовій частині НОМЕР_1 суд зазначає наступне.
		30.07.2019 між ТОВ «МН Транс» як продавцем та ТОВ «Майавтотранс» як покупцем укладений договір купівлі-продажу №3246/2019/1589173 транспортного засобу марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 .
		Відповідно до п.3.1 договору за домовленість сторін ціна транспортного засобу складає 70 000 грн 00 коп., які були внесені покупцем до каси ТОВ «МН Транс», що підтверджується відповідними прибутковими касовими ордерами на суму 70 000 грн 00 коп.
		30.07.2019 після здійснення повної оплати за договором між сторонами складено акт прийому передачі транспортного засобу.
		21.11.2019 між ТОВ «Майавтотранс» як продавцем та ТОВ «МН Транс» як покупцем укладений договір купівлі-продажу №3246/2019/1783741 транспортного засобу марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 .
		Відповідно до п.3.1 договору за домовленість сторін ціна транспортного засобу складає 70 000 грн 00 коп., які були внесені покупцем до каси ТОВ «Майавтотранс», що підтверджується відповідними прибутковими касовими ордерами на суму 70 000 грн 00 коп.
		21.11.2019 між сторонами складено акт прийому передачі транспортного засобу.
		У зв`язку з військовою агресією росії ТОВ «МН Транс» було вирішено передати транспортний засіб марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , безоплатно як благодійну допомогу Військовій частині НОМЕР_1 , про що між ТОВ «МН Транс» та Військовою частиною НОМЕР_1 01.09.2022 було складено відповідний акт приймання-передачі транспортного засобу.
		Доводи ліквідатора про те, що при передачі вказаного транспортного засобу сторонами були допущені помилки в оформленні документів та недотримані приписи законодавства щодо порядку передачі благодійної допомоги не спростовують факту передачі ТОВ «МН Транс» транспортного засобу марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , Військовій частині НОМЕР_1 , яка у свою чергу підтвердила прийняття вказаного транспортного засобу, а також не впливають на дійсність укладеного 29.10.2015 правочину.
		Таким чином, указані доводи ліквідатора судом відхиляться.
		Підсумовуючи вкладене суд приходить до висновку, що ліквідатором не доведено, що оспорюваний договір укладений на шкоду кредитором, тому відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , оформленого у вигляді довідки-рахунку від 29.10.2015 № НОМЕР_16 , який укладений між ТОВ «Кан-Транс» та ТОВ «МН Транс».
		Відтак суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
		Відносно вимоги ліквідатора про стягнення з відповідача-2 вартості транспортного засобу у сумі 1 100 000 грн 00 коп. суд зазначає наступне.
		Згідно з ч.ч.1, 4 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
		Водночас з огляду на відсутність підстав для визнання вказаного договору недійсним застосування наслідків його недійсності є неможливим, а тому у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача-2 вартості транспортного засобу у сумі 1 100 000 грн 00 коп. слід відмовити.
		З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
		Відносно заяви відповідача-2 про застосування позовної давності, викладеної у відзиві на позовну заяву, та клопотання ліквідатора від 10.07.2023, викладеного у заяві про визнання недійсними правочинів, укладених з боржником, про визнання поважними причин пропущення позовної давності суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність  це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до ч.ч.3-4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Разом з тим, за приписами ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропущення позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
		Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу.
		Підпунктом 2.3 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів» передбачено, що якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
		З огляду на висновок суду про необґрунтованість позовних вимог та відмову в їх задоволенні, указані заява відповідача-2 та клопотання ліквідатора залишаються судом без розгляду.
		Розв`язуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Ліквідатором при звернення з позовом до суду було сплачено судовий збір у сумі 21 868 грн 00 коп. (5 368 +16 500) (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 07.07.2023).
		За завою ліквідатора про забезпечення позову був сплачений судовий збір у сумі 1 342 грн 00 коп.).
		З огляду на відмову у позову судовий збір у загальній сумі 23 210 грн 00 коп. покладається на ліквідатора згідно ст.129 ГПК України.
		 
		Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236  238 ГПК України, господарський суд 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. У задоволенні позову ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» Надтоки Олени Володимирівни до відповідача-1  Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс», та відповідача-2  Товариства з обмеженою відповідальністю «МН Транс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2  Військової частини НОМЕР_1 Окремої Комендатури Охорони і Забезпечення Державної Прикордонної Служби України про визнання недійсним договору та стягнення 1 100 000 грн 00 коп. відмовити.
		2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» Надтоку Олену Володимирівну.
		3. Учасники справи:
		Позивач: ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» Надтока Олена Володимирівна, вул. Тернопільська, буд. 27, м. Дніпро, 49106, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_17 .
		Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс», вул. Кислородна, буд. 8-А, м. Хрустальний Луганської області, 94504, ідентифікаційний код 36031248.
		Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «МН Транс», вул. Анни Ахматової, буд. 46, м. Київ, 02081, ідентифікаційний код 38349966.
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Військова частина НОМЕР_1 Окремої Комендатури Охорони і Забезпечення Державної Прикордонної Служби України, вул. Світла, буд. 6, м. Київ, 02121, ідентифікаційний код НОМЕР_18 .
		 
		Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
		 
		Повне рішення складено 14.09.2023.
		 
		 
		Суддя Сергій ВІННІКОВ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...