Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 749/612/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про встановлення батьківства або материнства.
Надіслано для оприлюднення: 18.09.2023. Зареєстровано: 18.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2023.
Дата набрання законної сили: 12.09.2023
Номер судового провадження: 22-ц/4823/1186/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		іменем України
		 
		12 вересня 2023 року м. Чернігів
		 
		Унікальний номер справи № 749/612/23
		Головуючий у першій інстанції  Кравчук М. В.
		Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1186/23
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів су дової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
		суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
		із секретарем: Герасименко Ю.О.,
		учасники справи:
		заявник: ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 ,
		заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області,-
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 20 липня 2023 року (проголошено о 14:35, повний текст складено 24.07.2023) у справі за заявою ОСОБА_1 , поданої в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , про встановлення факту батьківства,
		 
		 У С Т А Н О В И В:
		 
		У червні 2023 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт батьківства ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни до актового запису № 50, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Щорського районного управління юстиції від 13.06.2012 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме в графі батько виключити відомості « ОСОБА_4 » та зазначити у графі батько « ОСОБА_3 , громадянин України». 
		Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона та ОСОБА_3 з 2001 року і до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживали разом в цивільному шлюбі. За час спільного проживання у них народилося дві доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Державна реєстрація народження Дарини проведена відповідно до ст. 135 СК України.
		Заявниця зазначала, що з моменту народження Дарини ОСОБА_3 визнавав її своєю донькою, а вона його батьком, померлий виховував ОСОБА_6 , забезпечував матеріально, допомагав у навчанні, спільно проводив з нею час.
		Указувала, що встановлення факту батьківства необхідне для призначення доньці ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника. 
		 
		Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 20 липня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства відмовлено. 
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про встановлення факту батьківства, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального права. 
		Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції помилково не врахував та не оцінив у сукупності надані заявницею докази, а саме:
		- довідку Сновського ліцею № 1 про участь ОСОБА_3 у шкільному житті дитини;
		- картку соціально-психологічного вивчення кандидата для проходження військової служби за мобілізацією у ЗСУ, де ОСОБА_3 власноручно зазначав при її заповненні у розділі про рідних, що у нього є донька ОСОБА_6 , 2012 р.н.;
		- спільні фотокартки;
		- сповіщення про смерть ОСОБА_3 , яке надійшло за адресою його фактичного проживання та адресоване старшій доньці ОСОБА_7 ;
		- показання свідків, які стверджували, що за життя ОСОБА_3 вважав ОСОБА_6 своєю донькою, а вона його своїм батьком, проявляв батьківську турботу щодо доньки. 
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявниці ОСОБА_1 та її представника  адвоката Хоминської О.С., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав доказ неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що надані заявником та досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності є недостатніми для можливості обґрунтовано стверджувати про достовірність факту батьківства ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_2 . 
		Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції через його невідповідність обставинам справи, порушення норм процесуального права, виходячи з наступного.
		 
		Судом у справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_2 , про що 13.06.2012 видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11).
		З актового запису про народження № 50 від 13.06.2012, що вчинений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Щорського районного управління юстиції Чернігівської області, вбачається, що відомості про батька внесені за заявою матері від 13.06.2012, батьком ОСОБА_2 записаний ОСОБА_4 (а.с. 34). 
		Згідно із витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 19.10.2012 № 00011231771 відомості про батька ОСОБА_2 записані відповідно до частини першої статті 135 СК України (а.с. 12).
		За повідомленням Корюківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.07.2023 № 39715/52-10-23-33.1-33.1 актовий запис про шлюб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в архіві відділу відсутній (а. с. 33).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 15.05.2023 (а. с. 13).
		Сповіщення сім`ї № 17 від 13.05.2023 № 26/1238 надійшло на ім`я ОСОБА_8 (доньки заявниці) за адресою: АДРЕСА_1 , в якому повідомлено, що її батько ОСОБА_3 помер раптовою смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15). За адресою АДРЕСА_1 також зареєстрована заявниця ОСОБА_1 , що підтверджується записом у паспорті громадянина України серії НОМЕР_3  (а. с. 9).
		Картка соціально-психологічного вивчення кандидата для проходження військової служби за мобілізацією у ЗСУ ОСОБА_9 у розділі про рідних містить відомості: цивільна дружина - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , 2002 р.н., ОСОБА_10 , 2012 р.н. (а.с.16).
		Згідно довідки про участь батька учениці 4-а класу ОСОБА_3 у шкільному житті дитини, виданої директором Сновського ліцею № 1 Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, від 25.05.2023 за №66, учениця 4-а класу ОСОБА_10 регулярно відвідує заняття, дитина завжди охайна, доглянута. Батьки дитини спілкуються з педагогами, які навчають доньку, цікавляться шкільним життям дитини. Батько ОСОБА_3 постійно тримав контакт з ліцеєм, де вчиться дитина, відвідував батьківські збори, спілкувався з вчителями, цікавився навчанням та вихованням доньки (а.с.17).
		Матеріали справи містять скріншоти телеграм сторінки Сновської міської ради, на якій розміщено повідомлення про смерть ОСОБА_3 , із зазначенням, що у нього залишилася дружина та дві доньки. Вказано, що священик розпочне поминальну службу біля його будинку по АДРЕСА_2 (а.с. 91-93).
		Згідно довідки Петрівського старостинського округу Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області № 251 від 23.08.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований в АДРЕСА_3 , але фактично не проживав (а.с. 94). 
		На підтвердження визнання за життя ОСОБА_3 батьківства щодо ОСОБА_11 заявницею надано спільні фотокартки (а. с. 18-19).
		Судом першої інстанції допитані свідки, які дали наступні показання.
		Свідок ОСОБА_12 пояснив, що він проживає в с. Гірськ, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були його сусідами через одну хату. В с. Гірськ в них народилася донька ОСОБА_13 , в якому році не знає. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали в с. Гірськ десь з 2001 року приблизно 5-6 років. Весь час ОСОБА_3 проживав там. ОСОБА_12 працював з 2000 року лісником, ОСОБА_3 працював в с. Н. Боровичі у лісництві. ОСОБА_3 допомагав йому як сусід. Зазначив, що йому відомо про народження у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 другої дитини.
		Свідок ОСОБА_14 пояснила, що проживає з 1981 року у АДРЕСА_4 . ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали по АДРЕСА_1 з 2016 року. З 2016 року працювала в лікарні, ОСОБА_1 була її колегою. ОСОБА_3 з часу переїзду працював в лісі до початку війни, а потім роботи не стало. Ким працював потім не знає. Проживав ОСОБА_3 постійно вдома до моменту смерті, у цей період свідок його бачила може і не кожен день, але дуже часто. Поховання ОСОБА_3 проводилося за тією ж адресою, де він проживав.
		Свідок ОСОБА_15 , що проживає за адресою АДРЕСА_5 , пояснила, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та дві їх доньки років 6 чи 7 назад переїхали та проживали по сусідству з нею. Де ОСОБА_3 працював вона не цікавилася. Бачила його кожен день, і вдень, і ввечері, оскільки свідок постійно знаходилася вдома. Відносини ОСОБА_3 і ОСОБА_11 охарактеризувала з власного погляду як хороші. Зазначила, що вони їздили на скутері разом.
		Свідок ОСОБА_16 пояснила, що по АДРЕСА_6 вона проживала з 2010 року. У 2011 році купили інший будинок та переїхали на місце проживання по АДРЕСА_7 . У 2009 році вона прийшла на роботу в лікарню, де і познайомилася з ОСОБА_1 ОСОБА_3 є хрещеним батьком її дитини. ОСОБА_3 працював в лісі у ФОП «Тур». Біля магазину «Горизонт» його забирала машина і він їхав на роботу. Коли її чоловік був на заробітках, ОСОБА_3 їй допомагав. Бачилися в середньому раз на тиждень. Зазначила, що для ОСОБА_3 ОСОБА_6 «була все».
		До апеляційного суду заявницею надано висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження №39446 від 11.09.2023, проведеного на її замовлення Медико-генетичним центром «МАМА ПАПА» (ліцензія МОЗ №1168 від 03.10.2016), на вирішення якого поставлено питання: чи є ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , біологічною тіткою, тобто сестрою батька за обома батьками, дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженої матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .? 
		Згідно даного висновку ймовірність того, що ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є біологічною тіткою, тобто сестрою батька за обома батьками, відносно учасниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженої матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,92%. 
		 
		Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
		Статтею 51 Конституції України, частинами другою-третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
		Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).
		Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
		Згідно із частинами першою, другою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
		Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
		Відповідно до частини першої статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
		Факт батьківства встановлюється в порядку окремого провадження.
		Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Відповідно до приписів статті 315 ЦПК України, судам підвідомчі справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Згідно пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" - у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.
		Під час розгляду даної справи заінтересованою особою Головним управлінням ПФУ в Чернігівській області заяв про те, що ним не визнається заява ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства та про наявність спору про право дитини на призначення та виплату пенсії у зв`язку із втратою годувальника не подавалось.
		 
		Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.
		Та обставина, що питання визначення батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.
		Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20).
		Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
		Тлумачення норм статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).
		 
		У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Відповідно до частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частина перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
		Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
		Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
		Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20).
		Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
		Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
		Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року в справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року в справі № 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18), від 12 грудня 2019 року в справі № 562/1155/18 (провадження № 61-11709св19).
		Крім того, для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
		ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року в справі "Калачова проти Російської Федерації", заява N 3451/05, § 34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
		Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначив, що у даній справі біологічні експертизи для встановлення спорідненості (родинних зв`язків) доньки з померлим чи живими родичами померлого не проводилися. 
		Пунктом 4 частини 5 статті 12 ЦК України визначено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
		Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (ч. 1-3 ст. 294 ЦПК України). 
		У рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 наголошено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		Як встановлено суд першої інстанції не роз`яснив заявниці про необхідність проведення генетичної експертизи, належним чином не сприяв встановленню об`єктивної істини та об`єктивному вирішенню справи. 
		Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції приймає як доказ висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження №39446 від 11.09.2023, що проведене Медико-генетичним центром «МАМА ПАПА», згідно якого ймовірність того, що ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є біологічною тіткою, тобто сестрою батька за обома батьками, відносно учасниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженої матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,92%. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 за життя визнавав ОСОБА_18 своєю донькою, про що власноручно зазначав у картці соціально-психологічного вивчення кандидата для проходження військової служби за мобілізацією у ЗСУ. Про визнання доньки свідчать довідка Сновського ліцею №1 про участь батька ОСОБА_3 у шкільному житті дитини Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, показання свідків, спільні фотографії померлого з ОСОБА_6 . 
		Колегія суддів бере до уваги те, що у свідоцтві про народження ОСОБА_2 зі слів матері ім`я та по батькові батька записані саме « ОСОБА_19 », а також те, що сповіщення сім`ї про смерть ОСОБА_3 прийшло на адресу, за якою зареєстрована та проживає дитина.
		Посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у його постанові від 08.12.2021 у справі №531/295/19 апеляційний суд вважає помилковим, оскільки фактичні обставини у вказаній справі та у справі, що наразі переглядається, не є подібними.
		Беручи до уваги висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження №39446 від 11.09.2023 у сукупності з іншими письмовими доказами та показаннями свідків, судом з достовірністю встановлено факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
		Зважаючи на викладене, заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , про встановлення факту батьківства підлягає задоволенню.
		Із урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 20.07.2023 - скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
		 Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		 П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2  задовольнити.
		Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 20 липня 2023 року  скасувати.
		Заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства задовольнити.
		Встановити факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . 
		Внести зміни до актового запису про народження № 50 від 13 червня 2012 року, що складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Щорського районного управління юстиції у Чернігівській області, про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , виключивши в графі відомості про батька « ОСОБА_4 , громадянин України» та зазначивши у графі відомості про батька « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України».
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 17 вересня 2023 року. 
		 
		Головуюча О.Є.Мамонова
		 
		Судді: Н.В. Висоцька
		 
		 Н.В. Шитченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...