Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/354/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності.
Надіслано для оприлюднення: 18.09.2023. Зареєстровано: 19.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2023.
Дата набрання законної сили: 19.10.2023
Номер судового провадження: 1-кп/463/82/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019140040002777

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №463/354/20
		Провадження №1-кп/463/82/23
		 
		В И Р О К
		іменем України
		 
		18 вересня 2023 року            Личаківський районний суд м.Львова 
		в складі: головуючого судді                 ОСОБА_1 
		з участю: секретаря судових засідань             ОСОБА_2 
		прокурора                         ОСОБА_3 
		обвинуваченого                         ОСОБА_4 
		захисника                         ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140040002777 від 27.11.2019 про обвинувачення:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вербоватівка Юріївського району Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, пенсіонер, одруженого, раніше судимого: 28.04.2014 Галицьким районним судом м.Львова за ч.2 ст.186, ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, -
		встановив:
		 
		27.11.2019 близько 16-00 год. ОСОБА_4 прибув у відділення ПАТ КБ «Приватбанк» на вул.Пекарській, 30 у м.Львові, з метою отримання споживчого кредиту. Оскільки ОСОБА_4 має неблагонадійний фінансовий стан, що відповідно до встановленого банківською системою порядку не дозволяє останньому отримати кредит, працівниками банку йому було відмовлено в отриманні кредиту, що сильно обурило ОСОБА_4 . Саме тоді у ОСОБА_4 виник прямий умисел на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, тобто вчинення дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, шляхом поширення неправдивих відомостей, що створюють обстановку загального страху, з метою деорганізувати діяльність підприємства, установи, організації. ОСОБА_4 в присутності працівників та клієнтів відділення ПАТ КБ «Приватбанк», що на вул.Пекарській, 30 у м.Львові, здійснив повідомлення про підготовку вибуху вказаного відділення банку, що загрожувало загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, повідомивши при цьому, що у нього у валізі, яку він має при собі, є вибуховий пристрій, який спрацює через декілька хвилин, якщо йому негайно не буде надано споживчий кредит. Поряд з цим, ОСОБА_4 точно і достовірно знав, що поширена ним інформація є неправдивою і розумів, що такі повідомлення порушують громадську безпеку, а також усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю і суду пояснив, що увчиненому розкаюється, просить суворо не карати. 
		Не зважаючи на визнання своєї вини у вчиненому, винність обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується доказами безпосередньо дослідженими судом в судовому засіданні.
		З оголошеного в судовому засіданні витягу з ЄРДР від 27.11.2019, згідно з яким внесено відомості в ЄРДР за повідомленням про наявність вибухівки в приміщенні ПАТ «Приватбанк».
		З оголошеного в судовому засіданні протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 27.11.2019, згідно з яким заступник керівника відділення «Приватбанку» повідомила про погрозу працівникам банку вибухівкою ОСОБА_4 .
		З оголошеного в судовому засіданні висновку експерта №528 від 09.12.2019, згідно з яким ОСОБА_4 на час проведення психічною хворобою не страждає, виявляє емоційно-нестійкий розлад особистості, імпульсивний тип, може усвідомлювати значення свої дій та керувати ними. В період інкримінованих дій ОСОБА_4 хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав та не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 не потребує.
		Оцінюючи докази в сукупності суд визнає їх допустимими, належними, достатніми та достовірними і такими, які об`єктивно і повно доводять вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за ч.1 ст.259 КК України.
		Дії ОСОБА_4 за ч.1ст.259 КК України  завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками - кваліфіковано правильно.
		При призначенні покарання суд керується наступним. 
		Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України, суд призначаючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. 
		Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
		Тому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
		Особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, є особою похилого віку, обставини, що пом`якшують покарання  щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю даного злочину, відсутністю обставин, що обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.259 КК України. 
		Разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що також при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а тому суд, з врахуванням думки прокурора, прийшов до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції від суспільства та відбування призначеного покарання і його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України.
		Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд,  
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.259 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
		На підставі ст.75 КК України звільнити  ОСОБА_4  від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
		На підставі ст.76 КК України покласти на  ОСОБА_4  наступні обов`язки:
		- пріодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Речові докази: 
		медична картка амбулаторно хворого на ім`я ОСОБА_4 на 9-арк, медична документація на ім`я ОСОБА_4 на 39-арк, які відповідно до розписки ОСОБА_4 передані на відповідальне зберігання  вважати повернутими за належністю;
		ручний кейс чорного кольору, який знаходиться в камері зберігання речових доказів ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області  повернути ОСОБА_4 .
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга через суд першої інстанції до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.
		 
		       Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...