Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 528/663/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2023.
Дата набрання законної сили: 07.09.2023
Номер судового провадження: 61-6706ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		                                                                                       
		07 вересня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 528/663/22
		провадження № 61-6706св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., 
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_3 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2022 року в складі судді Сайко О. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року в складі колегії суддів Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю.,
		 
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2022 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення.
		 
		Позов мотивувала тим, що її родина в травні 2016 року на підставі усної домовленості придбала в ОСОБА_2 аварійний глиняний будинок 1941 року забудови «А-1» по АДРЕСА_1 . Письмовий договір купівлі-продажу укладений не був у зв`язку з відсутністю необхідних документів на земельну ділянку. На ділянці, крім будинку «А-1», знаходився також безхазяйний недобудований та не введений в експлуатацію аварійний будинок «В-1». Оскільки правовстановлюючого документа на нього ОСОБА_2 не мав, то передав вказаний будинок родині позивачки як будівельні матеріали під реконструкцію.
		 
		Вказувала, що з 15 червня 2016 року родина позивача на земельній ділянці по АДРЕСА_1 побудовала та ввела в експлуатацію наступні споруди та конструкції: Л1 - житловий будинок, Е - літній душ, Ж - літня кухня, З - вбиральня, К - сарай, «К» - погріб, 1 - вимощення, № 1 - огорожа, № 4 - колодязь, № 5 - ворота, № 6 - колонка питна, № 7 - вигрібна яма, № 8 - опорна колода, № 9 - електроопора, № 10 - огорожа, № 11 - металева конструкція, № 12 - водогін. 
		 
		При цьому позивачка разом із родиною здійснила реконструктивну перебудову існуючої аварійної, недобудованої та не введеної в експлуатацію будівлі «В-1», а не глиняного будинку «А-1», який загрожував обвалом та демонтований ще до підписання акта прийому-передачі нерухомого майна в червні 2016 року. 
		 
		На момент звернення до суду з цим позовом родина позивачки проживає за вказаною адресою в новозбудованих спорудах, уклала договори з надання комунальних послуг, проте право власності на нерухоме майно не може бути зареєстроване за позивачкою, оскільки юридична адреса в реєстрі зайнята неіснуючим глиняним будинком «А-1» 1941 року забудови, який на земельній ділянці фактично відсутній з 2016 року.
		 
		ОСОБА_3 просила суд ухвалити рішення, яким:
		визнати факт, що «відповідач у своєму глиняному будинку 1941р. забудови «А-1» загальною площею 23,2 м?, житловою 9,4 м?, по АДРЕСА_1 не проживав жодного дня, не охороняв його і не ремонтував жодного разу»; 
		визнати, що «будинок «А-1» 1941 року забудови, загальною площею 23,2 м?, житловою 9,4 м?, ринкова вартість якого на 10 червня 2016 року складала 4815 грн, знищений та на земельній ділянці по АДРЕСА_1 відсутній»; 
		визнати факт, що «в Єдиному реєстрі прав на нерухоме майно до теперішнього часу містяться відомості про право власності на будинок 1941 року забудови «А-1» з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , якого фактично не існує».
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням від 07 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, Пирятинський районний суд Полтавської області в задоволенні позову відмовив.
		 
		Свої рішення суди мотивували тим, що суд має право встановлювати юридичні факти тільки за додержання таких умов: а) це мають бути юридичні факти, тобто такі, які тягнуть за собою виникнення, зміну чи припинення правовідносин; б) заявниками у цих справах можуть бути тільки громадяни; в) коли чинне законодавство допускає судовий порядок встановлення даного факту; г) коли в іншому порядку його встановити не можна; ґ) при встановленні факту не повинен вирішуватися спір про право цивільне. Тобто, саме по собі визнання юридичного факту в судовому порядку є недоцільним, якщо від цього факту не виникають, не змінюються чи не припиняються правовідносини.
		 
		Суди вказали, що позивачка у своїй позовній заяві не зазначила, які юридичні наслідки тягне за собою встановлення факту непроживання відповідача у будинку «А-1» по АДРЕСА_1 та встановлення факту, що вказаний будинок знищений і на земельній ділянці відсутній. Врахували, що позивачка не навела обґрунтування тієї обставини, що від встановлення судом цих фактів залежить виникнення її майнових прав. Тому суди вважали, що встановлення зазначених фактів не передбачено чинним законодавством.
		 
		Позивачка за висновком судів також не довела, що вона позбавлена в іншому порядку (аніж в судовому) установити факт відсутності майна на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , на підтвердження факту відсутності вказаного будинку на земельній ділянці позивачка надала довідку від 24 лютого 2017 року за вих. №01-12/12, видану начальником відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Гребінківської РДА.
		 
		Суди констатували, що для припинення права власності ОСОБА_2 на належні йому об`єкти нерухомості, знесені позивачем, передбачений інший спосіб захисту прав, аніж той, який обраний позивачкою.
		 
		Апеляційний суд зазначив, що саме по собі посилання суду першої інстанції на положення статтей 294, 315 ЦПК України не можна вважати порушенням судом норм процесуального права, оскільки зі змісту судового рішення вбачається, що позов ОСОБА_3 розглянутий за правилами та в порядку позовного провадження.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У травні 2023 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
		 
		Касаційну скаргу мотивувала тим, що суд не вправі оцінювати ефективність обраного позивачем способу захисту, а має вирішити спір з урахуванням обставин та юридичних фактів, на які посилалася позивачка. Наполягає на тому, що обраний нею спосіб захисту відповідає спірним правовідносинам, а у випадку, якщо суд уважає, що позивач посилається не на ті норми, права, які підлягають застосуванню, суд має самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію правовідносин. Вказує, що суди помилково застосували до спірних правовідносин норми, які регулюють розгляд заяв в окремому провадженні, адже вона зверталася саме з позовом. Уважає, що визначитися з предметом позову має саме позивач. Вказує, що юридичні факти, про визнання яких просила позивач, мають для неї важливе значення та є необхідними для оформлення права власності на будівлі, збудовані ще в 2016 році, оскільки юридична адреса зайнята неіснуючими будівлями відповідача. Посилається також на порушення апеляційним судом таємниці нарадчої кімнати, адже постанова від 06 квітня 2023 року підписана суддями лише 21 квітня 2023 року.
		 
		Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
		 
		При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		Ухвалою від 01 червня 2023 року Верховний Суд звільнив ОСОБА_3 від сплати судового збору, відкрив касаційне провадження в справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
		 
		В ухвалі від 01 червня 2023 року з урахуванням положень статей 389, 394 ЦПК України Верховний Суд указав, що ОСОБА_3 просить скасувати вказані судові рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року в справі № 6-20цс11 та постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 7544/5841/17, від 31 жовтня 2018 року в справі № 826/16958/17, від 05 серпня 2020 року в справі № 177/1163/16-ц, від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17.
		 
		У червні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Гребінківської міської ради народних депутатів Гребінківського району Полтавської області від 23 серпня 1988 року № 460 ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 дозволено будувати новий житловий будинок «В-1» замість старого будинку «А-1», який став непридатним до проживання. По закінченню будівництва нових будівель старі будівлі підлягали демонтажу.
		 
		14 вересня 1988 року голова виконкому Гребінківської міської ради народних депутатів Гребінківського району Полтавської області надав ОСОБА_4 дозвіл на проведення робіт, з терміном закінчення робіт - серпень 1991 року.
		 
		Станом на 29 грудня 1995 року на житловий будинок за адресою:  АДРЕСА_1 виготовлено технічний паспорт. Власником зазначено ОСОБА_5 . За даними технічного паспорта на земельній ділянці знаходяться: «А-1» - житловий будинок 1941 року побудови; «Б» - сарай; №2 - огорожа; «В1» - будується житловий будинок.
		 
		Відповідно до акту прийому-передачі від 15 червня 2016 року ОСОБА_6 отримав, а ОСОБА_7 на підставі довіреності від 19 грудня 2013 року передала йому майно згідно списку, а саме домоволодіння за адресою:  АДРЕСА_1 .
		 
		12 липня 2016 року начальник відділу містобудування, архітектури і житлово-комунального господарства Гребінківської РДА за участі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 склав акт обстеження домоволодіння, згідно якого встановлено, що використовувати для житла недобудований житловий будинок«В1» неможливо.
		 
		21 вересня 2016 року між ФОП ОСОБА_6 (підрядником) та ОСОБА_3 (замовником) складено акт № 7 приймання виконаних робіт з розбирання та вивезення аварійного глиняного житлового будинку з господарськими будівлями за адресою:  АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно з довідкою виконавчого комітету Гребінківської міської ради про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні-будинку осіб від 27 грудня 2016 року №5669 за адресою:  АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований.
		 
		24 лютого 2017 року за вих. №01-12/12 ОСОБА_6 надано відповідь начальником відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Гребінківської РДА ОСОБА_8, що при огляді домоволодіння АДРЕСА_1  встановлено, що аварійний глиняний житловий будинок «А-1», побудований у 1941 році, а також глиняні сараї, побудовані в 1941 і 1995 роках «Б, Д» на ділянці відсутні.
		 
		У відповідності до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою:  АДРЕСА_1 замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_3 . Паспорт виготовлено станом на 03 травня 2019 року.
		 
		Відповідно до наданої 17 лютого 2020 року Головним управління Держгеокадастру у Полтавській області інформації державна реєстрація земельної ділянки за адресою:  АДРЕСА_1 не здійснювалася, кадастровий номер не присвоювався, поземельна книга не відкривалася.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		У справі, яка переглядається, при зверненні до суду в порядку позовного провадження ОСОБА_3 просила суд встановити (визнати) факти, що мають юридичне значення, а саме: 
		факт, що «відповідач у своєму глиняному будинку 1941р. забудови «А-1» загальною площею 23,2 м?, житловою 9,4 м?, по АДРЕСА_1 не проживав жодного дня, не охороняв його і не ремонтував жодного разу»; 
		факт, що «будинок «А-1» 1941 року забудови, загальною площею 23,2 м?, житловою 9,4 м?, ринкова вартість якого на 10 червня 2016 року складала 4815 грн, знищений та на земельній ділянці по АДРЕСА_1 відсутній»; 
		факт, що «в Єдиному реєстрі прав на нерухоме майно до теперішнього часу містяться відомості про право власності на будинок 1941 року забудови «А-1» з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , якого фактично не існує».
		 
		Зазначала, що встановлення вказаних фактів необхідно їй для оформлення права власності на будівлі, збудовані ще в 2016 році, оскільки юридична адреса зайнята неіснуючими будівлями відповідача.
		 
		Юридичні факти - це обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
		 
		У частині першій статті 315 ЦПК України передбачено невичерпний перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку. 
		 
		У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
		 
		Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Суд вправі розглядати справи про встановлення юридичного факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Із системного аналізу частини шостої статті 294, статті 315 ЦПК України вбачається, що за наявності спору про право суд в порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або особа не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факти, що мають юридичне значення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 травня 2023 року в справі № 522/4711/17, провадження № 61-1415св23).
		 
		У справі, яка переглядається, суди встановили, що позивачка не довела, що не має можливості отримати документ, який посвідчує юридичний факт знищення належного відповідачу аварійного житлового будинку. Навпаки, позивачка до позовної заяви додала відповідь начальника відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Гребінківської РДА ОСОБА_8 за вих. №01-12/12 від 24 лютого 2017 року про те, що при огляді домоволодіння АДРЕСА_1  встановлено, що аварійний глиняний житловий будинок «А-1», а також глиняні сараї, побудовані в 1941 і 1995 роках «Б, Д» на ділянці відсутні. 
		 
		Щодо встановлення факту, що «відповідач у своєму глиняному будинку 1941р. забудови «А-1» загальною площею 23,2 м?, житловою 9,4 м?, по АДРЕСА_1 не проживав жодного дня, не охороняв його і не ремонтував жодного разу», то суди обґрунтовано прийняли до уваги, що позивачка не вказала мету встановлення зазначеного факту та не довела, що його встановлення породжує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
		 
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		 
		Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		 
		При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		 
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
		 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
		 
		Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
		 
		Підстави припинення права власності визначені в частині першій статті 346 ЦК України. За змістом пункту 4 частини першої статті 346 ЦК України та статті 349 ЦК України (в редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_3 до суду з цим позовом) право власності на майно припиняється в разі його знищення.
		 
		Положення статті 349 ЦК України є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування, що дає підстави для висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з цією статтею, є наявність встановленого факту знищення майна. Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. При цьому, перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпними (див.постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 липня 2021 року в справі №  904/4389/19).
		 
		У справі, яка переглядається, встановивши, що ОСОБА_3 обґрунтовує порушення своїх прав наявністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності відповідача на знищені (демонтовані) будівлі, що перешкоджає позивачці зареєструвати право власності на нерухоме майно, збудоване на цій же земельній ділянці замість зруйнованих будівель відповідача, суди зробили правильний висновок про обрання позивачкою неефективного способу захисту порушеного права.
		 
		Надані позивачкою документи підлягають врахуванню та оцінці судом у разі звернення ОСОБА_3 до суду з належною вимогою про припинення права власності відповідача на знищені будівлі, які були розташовані на земельній ділянці, забудову якої здійснила позивачка.
		 
		Колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги про те, що закон не надає суду право відмовляти в задоволенні позову з підстав обрання неефективного способу захисту, оскільки суд може самостійно визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, адже обрання позивачем неефективного (неналежного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).
		 
		При цьому, відповідно до викладеної в позові вимоги суд може самостійно визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, лише в тому випадку, якщо закон або договір взагалі не визначають ефективного способу захисту, а не тоді, коли позивач за наявності визначеного законом способу захисту (частина четверта статті 376 ЦК України) звертається до суду з вимогами, які не забезпечують відновлення порушеного права та не спрямовані на усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.
		 
		Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції таємниці нарадчої кімнати колегія суддів не приймає, оскільки факт відправлення постанови від 06 квітня 2023 року до Єдиного державного реєстру судових рішень 21 квітня 2023 року не свідчить про порушення судом таємниці нарадчої кімнати.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм матеріального або процесуального права, взв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - залишенню без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                        Н. О. Антоненко
		 
		                                                                                                  І. О. Дундар
		 
		                                                                                                                   М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...