Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 01-57/08 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Інші справи та матеріали.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.09.2023. Оприлюднено: 19.09.2023.
Дата набрання законної сили: 11.09.2023
Номер судового провадження: 51-6234км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                           
		11 вересня 2023 року
		м. Київ
		Справа № 01-57/08
		Номер провадження в апеляційному суді 11-кс/803/2949/22
		Провадження № 51-6234 кмо 18
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,
		суддів:                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,    
		за участю: 
		секретаря судового засідання               ОСОБА_8 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_9 ,
		у режимі відеоконференції:
		засудженого                                               ОСОБА_10 ,   
		його захисника                                          адвоката ОСОБА_11 ,
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо
		ОСОБА_10 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпра, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) судимості не має,
		за ст. 94 Кримінального кодексу України у редакції 1960 року (далі - КК 1960 року), 
		пп. 7, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК,
		за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_10 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року щодо нього.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2008 року   ОСОБА_10 засуджено:
		- за ст. 94 КК 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років;
		- за пп. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі;
		- за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
		- за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
		До набрання вироком законної сили ОСОБА_10 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Строк відбування покарання ОСОБА_10 вказано рахувати з моменту його затримання 28 грудня 2007 року.
		Ухвалено стягнути з ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_12  200 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
		Прийнято рішення щодо речових доказів.
		Ухвалою Верховного Суду України від 17 березня 2009 року касаційні скарги засудженого ОСОБА_10 та його захисника - адвоката ОСОБА_13 задоволено частково, вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 
		04 листопада 2008 року щодо ОСОБА_10 у частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_12 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
		У решті зазначений вирок залишено без зміни.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_10 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від                     04 листопада 2008 року щодо нього, а касаційну скаргу засудженого 
		ОСОБА_10 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 
		04 листопада 2008 року визнано такою, що не підлягає розгляду.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_10 просить ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року скасувати як незаконну, необґрунтовану та постановлену з порушенням правил інстанційної підсудності. Вважає, що після набрання чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) апеляційні суди втратили повноваження щодо судового розгляду кримінальної справи за правилами, передбаченими для суду першої інстанції, а тому повноваження щодо вирішення питань, пов`язаних з прийняттям касаційних скарг до розгляду та підготовки до касаційного розгляду, здійснюють суди першої інстанції. Засуджений указує про те, що звернення з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2008 року було зумовлено тим, що з незалежних від нього причин доповнення до його касаційної скарги від 10 березня 2009 року, подані з дотриманням визначених Кримінально-процесуальним кодексом України у редакції 1960 року (далі - КПК 1960 року) вимог, не були розглянуті Верховним Судом України, чим порушено його право на доступ до судового захисту, проте такі аргументи його клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вироку були проігноровані апеляційним судом. На обґрунтування доводів про порушення правил підсудності, засуджений посилається на ухвалу колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 травня 2022 року в справі № 1-13/2010 (провадження № 51-3773 к 20), яка погодилась з рішенням суду першої інстанції про поновлення засудженому строку на касаційне оскарження вироку апеляційного суду, постановленого ним як судом першої інстанції в порядку КПК 1960 року. Зазначає, що у Дніпровському апеляційному суді неможливо забезпечити розгляд матеріалів за його клопотанням з дотриманням вимог справедливості та неупередженості, а уповноваженим судом для вирішення його клопотання вважає Кіровський районний суд м. Дніпропетровська. Указує на те, що він звертався з клопотанням до зазначеного місцевого суду, однак постановою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2022 року без дотримання вимог КПК 1960 року його клопотання повернуто заявнику для надсилання до компетентного суду. Указує на те, що Дніпровський апеляційний суд у судовому засіданні від 07 листопада 2022 року безпідставно відмовив у задоволенні його усного клопотання про відкладення судового розгляду та не розглянув заяву про відвід колегії суддів від 01 листопада 2022 року. Засуджений зазначає також про те, що призначений йому апеляційним судом захисник - адвокат ОСОБА_14 не забезпечила ефективного захисту його прав та законних інтересів, а лише формально була присутня в судовому засіданні. Крім того, вважає, що на підставі 
		ч. 2 ст. 90 КПК 1960 року період часу, протягом якого суд вирішує питання про відновлення строку на касаційне оскарження вироку, слід включити до строку попереднього ув`язнення та зарахувати у строк покарання відповідно до ч. 2 ст. 72 КК в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII.
		Заперечень на касаційну скаргу засудженого від учасників судового провадження не надходило.
		Крім того, засуджений подав клопотання про передачу кримінальної справиза його касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 
		07 листопада 2022 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду.   
		Підстави розгляду кримінальної справи об`єднаною палатою
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ухвалою від 25 травня 2023 року зазначену кримінальну справу на підставі 
		ч. 2 ст. 434-1 КПК передала на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку із тим, що вважала за необхідне відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в ухваліколегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 травня 2022 року в справі № 1-13/2010 (провадження № 51-3773 к 20), та підтвердити позицію, висловлену у переважній більшості постанов Касаційного кримінального суду Верховного Суду про те, що питання про відновлення пропущеного строку наоскарження згідно положень статей 353, 386 КПК 1960 року вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу.
		Ухвалою колегії суддів Другої судової палати від 03 травня 2022 року в справі 
		№ 1-13/2010 (провадження № 51-3773 к 20) кримінальну справу було знято з касаційного розгляду та повернуто до суду апеляційної інстанції для виконання вимог КПК 1960 рокусудом першої інстанції, який поновив засудженому строк на касаційне оскарження вироку апеляційного суду, постановленого ним як судом першої інстанції в порядку КПК 1960 року. Мотивуючи своє рішення, колегія суддів зазначила, що після внесення змін до кримінального процесуального законодавства, апеляційні суди втратили повноваження щодо судового розгляду за правилами, передбаченими для провадження кримінальної справи в суді першої інстанції, а тому повноваження щодо вирішення питань, пов`язаних з прийняттям касаційних скарг та підготовкою до касаційного розгляду, здійснюють місцеві суди.
		Обґрунтовуючи свою позицію в ухвалі від 25 травня 2023 року, якою зазначену кримінальну справу на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, колегія суддів звернула увагу на те, що питання про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2008 року щодо ОСОБА_10 неодноразово було предметом розгляду апеляційного суду. 
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2016 року  відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_15 в інтересах засудженого ОСОБА_10 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2008 року, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_10 визнано такою, що не підлягає розгляду.
		Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 
		11 квітня 2017 року (провадження № 5-1 к 17) зазначену ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2016 року залишено без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_10 та його захисника - адвоката 
		ОСОБА_15 - без задоволення.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_10 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від                    04 листопада 2008 року щодо нього, а касаційну скаргу засудженого                 ОСОБА_10 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 
		04 листопада 2008 року визнано такою, що не підлягає розгляду.
		Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 вересня 2021 року (провадження № 51-6234 к 18) зазначену ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року залишено без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_10 - без задоволення. Мотивуючи своє рішення, колегія суддів зазначила, що положеннями статей 353, 386 КПК 
		1960 року передбачено, що питання про відновлення пропущеного строку на оскарження вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу, і питання інстанційності даними нормами не вирішується, адже чітко вказанона конкретний суд, і дійшла висновку про те, що питання про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2008 року щодо ОСОБА_10 апеляційний суд розглянув відповідно до положень статей 353, 386 КПК 1960 року. Крім того, колегія суддів звернула увагу на те, що на час звернення засудженого ОСОБА_10 до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження він фактично вже реалізував своє право на касаційне оскарження вироку апеляційного суду щодо нього. Такий перегляд здійснено Верховним Судом України за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_10 та його захисника 
		ОСОБА_13 . Тобто, засуджений ОСОБА_10 у своєму клопотанні фактично порушував питання про поновлення строку на повторне касаційне оскарження вироку, однак процедура повторного касаційного перегляду судових рішень нормами КПК 1960 року не передбачена.
		Колегія суддів в ухвалі від 25 травня 2023 року, якою зазначену кримінальну справу передано на розгляд об`єднаної палати, також зазначила, що такий підхід узгоджується з позицією, викладеною в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 11/796/134/16 (провадження № 51-2 к 18), відповідно до якої положеннями 
		статей 353, 386 КПК 1960 року передбачено, що питання про відновлення пропущеного строку на оскарження вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу, питання інстанційності даними нормами не вирішується, адже чітко вказано на конкретний суд. Окрім того, ухвали апеляційних судів за результатами розгляду заяв про поновлення строку на касаційне оскарження вироків апеляційних судів, постановлених ними як судами першої інстанції за правилами КПК 1960 року, переглядалися Верховним Судом та були залишені без зміни: ухвали Верховного Суду від 12 квітня 2018 року в справі № 596/681/17 (провадження № 51-1804 км 18), від 23 квітня 2019 року в справі № 775/121/16-к (провадження № 51-6162 км 18) та від 15 вересня 2022 року в справі                                      № 775/121/16-к (провадження № 51-6162 км 18).
		Крім того, колегія суддів, яка передала зазначену кримінальну справу на розгляд  об`єднаної палати, зазначила, що в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 квітня 2018 року в справі № 596/681/17 (провадження № 51-1804 км 18) міститься висновок про те, що порядок розгляду клопотання про відновлення строку на апеляційне (касаційне) оскарження «в судовому засіданні судом, який розглядав справу», передбачений  
		ч. 3 ст. 353 КПК 1960 року, з огляду на положення ч. 2 ст. 353, ч. 4 ст. 386 КПК 1960 року є обов`язковим лише, якщо апеляційну (касаційну) скаргу подає особа, яка має право на апеляційне (касаційне) оскарження. До числа таких осіб не відносяться особи, які реалізували своє право на апеляційне (касаційне) оскарження, тобто чиї апеляційні (касаційні) скарги вже були розглянуті по суті відповідним судом в установленому законом порядку.
		За таких обставин, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цієї справи об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Що стосується клопотання засудженого ОСОБА_10 про передачу кримінальної справи за його касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то воно є необґрунтованим. 
		Відповідно до вимог статті 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (ч. 3). Суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія суддів (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати (ч. 4).
		Проте засуджений ОСОБА_10 у своєму клопотанні не зазначає, від якого саме висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду чи Великої Палати, він просить відступити, посилаючись при цьому на різні рішення Верховного Суду та Верховного Суду України.
		За таких обставин об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для передачі кримінальної справи щодо ОСОБА_10 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених ст. 434-1 КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений ОСОБА_10 та захисник - адвокат ОСОБА_11 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги засудженого та просили її задовольнити.
		Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу засудженого 
		ОСОБА_10 необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_11 та прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи, викладені у касаційній скарзі з доповненнями, колегія суддів об`єднаної палати дійшла наступних висновків.
		Щодо вирішення питання про відновлення строку на касаційне оскарження вироку апеляційного суду, постановленого ним як судом першої інстанції в порядку КПК 1960 року, об`єднана палата вважає за необхідне зазначити наступне.
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
		Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами    України.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що термін «встановленим  законом» у ст. 6  Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (рішення ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії»). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути  віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної  свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Коем та інші проти  Бельгії»). Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції  певних  категорій  судів» (рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України).
		Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення компетентного суду. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим.
		Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 
		2016 року № 1402-VІІ ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
		Пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК передбачено, що апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
		Відповідно до вимог ч. 4 ст. 386 КПК 1960 року, у разі подачі з пропуском встановленого частинами першою і другою цієї статті строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
		Статтею 353 КПК 1960 року передбачено, що у разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, про відновлення пропущеного строку (ч. 2). Питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглянув справу (ч. 3). За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу, постанову, якою відновляє пропущений строк або відмовляє у його відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду (ч. 4).
		Отже, зазначені норми статей 353, 386 КПК 1960 року містять вказівку на конкретний встановлений законом суд, до компетенції якого віднесено вирішення питання про відновлення пропущеного строку на оскарження, і питання інстанційності не порушується. 
		Враховуючи зазначене, виходячи із аналізу положень статей 353, 386 КПК 1960 року, вирішення питання про відновлення строку на касаційне оскарження вироку апеляційного суду, постановленого ним як судом першої інстанції в порядку КПК 1960 року, віднесене до компетенції конкретного апеляційного суду, який розглянув справу і постановив такий вирок.
		Що стосується доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_10 про незаконність та необґрунтованість ухвали Дніпровського апеляційного суду від 
		07 листопада 2022 року, то вони є частково обґрунтованими.
		Згідно зі ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.
		За змістом статей 323, 353, 386 КПК 1960 року ухвала, постанова за наслідками розгляду клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження має відповідати вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
		Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 370 КПК 1960 року вирок (постанову) у всякому разі належить скасувати, якщо у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу у передбачених цим Кодексом випадках не фіксувався технічними засобами.
		Зі змісту оскарженої ухвали вбачається, що клопотання засудженого 
		ОСОБА_10 розглядалось Дніпровським апеляційним судом у відкритому судовому засіданні 07 листопада 2022 року за участю самого засудженого та його захисника - адвоката ОСОБА_14 .
		Проте в матеріалах кримінальної справи відсутній протокол судового засідання або журнал судового засідання з технічним носієм фіксації судового розгляду.
		У зв`язку з наведеним об`єднана палата позбавлена можливості перевірити доводи касаційної скарги ОСОБА_10 про безпідставну відмову в задоволенні його усного клопотання про відкладення судового розгляду та залишення без розгляду його заяви про відвід колегії суддів від 01 листопада 2022 року.
		Отже, під час розгляду справи апеляційним судом допущено порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами 
		п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року є підставою для скасування такого рішення.
		За таких обставин, ухвала апеляційного суду про відмову в задоволенні клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження підлягає скасуванню з направленням  справи на новий судовий розгляд, а касаційна скарга засудженого ОСОБА_10 - задоволенню частково. 
		При новому розгляді клопотання засудженого ОСОБА_10 про відновлення строку на касаційне оскарження вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2008 року щодо нього апеляційному суду необхідно врахувати наведене, судовий розгляд здійснити відповідно до вимог КПК 1960 року та, виходячи саме із доводів клопотання ОСОБА_10 , прийняти законне і обґрунтоване рішення.
		Виконуючи приписи ст. 442 КПК, об`єднана палата робить висновок про те, як саме повинна застосовуватись норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, що передала справу на розгляд об`єднаної палати.
		Висновок щодо правозастосування положень статей 353, 386 КПК 1960 року:
		Вирішення питання про відновлення строку на касаційне оскарження вироку апеляційного суду, постановленого ним як судом першої інстанції в порядку КПК 1960 року, віднесене до компетенції конкретного апеляційного суду, який розглянув справу і постановив такий вирок.
		Керуючись статтями 434-2, 442 КПК, статтями 394-396, 398 КПК 1960 року, 
		пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду
		ухвалила:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_10 з доповненнями до неї задовольнити частково.
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року щодо ОСОБА_10 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. 
		Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді: 
		 
		ОСОБА_1      
		         
		ОСОБА_2                           ОСОБА_3                          ОСОБА_4 
		 
		ОСОБА_5                             ОСОБА_6                      ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...