Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/18719/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2023.
Дата набрання законної сили: 13.09.2023
Номер судового провадження: 51-292км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014160000000201

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 вересня 2023 року
		м. Київ
		справа № 523/18719/14-к
		провадження № 51-292км23
		Верховний Судколегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду 
		у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                 ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 , 
		захисника                                                    ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		засудженого                                                ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160000000201, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Талнах м. Норильська Красноярського краю Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 Кримінального кодексу України (далі - КК), 
		за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Суворовського районного суду міста Одеси від 30 липня 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року щодо останнього.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 30 липня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК, та призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 135 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання») зараховано ОСОБА_7 у строк відбування основного покарання строк його попереднього ув`язнення в період із 23 по 29 жовтня 2014 року, з розрахунку, де один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі.
		Судом також вирішено питання щодо цивільних позовів, процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні. 
		За вироком суду, 28 лютого 2014 року о 22:45 ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «SSANG YONG Rexton», р/н НОМЕР_1 , здійснював рух по сухому асфальтованому дорожньому покриттю вул. Ак. Заболотного в Суворовському районі м.  Одеси, де організований двосторонній дворядний рух у кожному напрямку, дорожня розмітка відсутня, з боку вул. Ак. Сахарова в напрямку вул. Дніпропетровська дорога, за невстановленим в ході досудового слідства та судового розгляду маршрутним автобусом марки «Богдан», який рухався попереду в попутному йому напрямку руху. Наближаючись до розташованого зліва будинку № 67 по вул. Ак. Заболотного, ОСОБА_7 за дорожньою обстановкою не слідкував, відповідно не реагував на її зміну, був неуважним, діючи самовпевнено, перед початком зміни напрямку руху та маневру обгону не переконався у тому, що це буде безпечним, не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, та що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виконуючи маневр обгону маршрутного автобусу марки «Богдан», виїхав на смугу зустрічного напрямку, не надав дорогу автомобілю «RENAULT LOGAN», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , який рухався по своїй смузі у прямому зустрічному йому напрямку руху, та скоїв з ним зіткнення.
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «RENAULT LOGAN», р/н   НОМЕР_2 ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для здоров`я, а водію вказаного автомобіля ОСОБА_8 - тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
		Крім того, 28 лютого 2014 року приблизно о 22:45 у водія ОСОБА_7 , який перебував у м. Одеса поруч з будинком № 67 по вул. Ак. Заболотного, після скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди на автомобілі «SSANG YONG Rexton», р/н НОМЕР_3 , виник раптовий злочинний умисел на ненадання допомоги особам, яких він своїми діями поставив в небезпечне для життя положення, та зникнення з місця вчиненого злочину з метою уникнення відповідальності за скоєне ним кримінальне правопорушення. ОСОБА_7 навмисно не залишився на місці події, заходів для надання медичної допомоги потерпілим не прийняв, швидку медичну допомогу для надання первинної допомоги потерпілим не викликав, в органи міліції (поліції) про дорожньо-транспортний випадок не повідомив, прізвища й адреси очевидців події не записав, заходів до забезпечення схоронності слідів події не прийняв, а зник з місця пригоди, чим залишив без допомоги потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , що перебували у небезпечному для життя положенні, і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок безпомічного стану, хоча повинен надати їм допомогу, при тому, що сам поставив потерпілих в небезпечний для життя стан.
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року задоволено клопотання потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , скасовано вирок суду першої інстанції в частині визнання винуватості ОСОБА_7 та призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК. Закрито кримінальне провадження в цій частині на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відмовою потерпілих від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.  
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням з потерпілими.
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненнями захисника ОСОБА_6 задоволено частково. 
		Вирок суду першої інстанції змінено, дії ОСОБА_7 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 286 КК на ч. 1 ст. 286 КК.
		Призначено ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
		На підставі ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК звільнено обвинуваченого ОСОБА_7 від призначеного покарання в зв`язку із закінченням строків давності. 
		Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду. Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, на підставі ст. 46 КК у зв`язку з примиренням з потерпілими та відшкодуванням їм в повному обсязі завданої шкоди, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
		Зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки замість приписів ст. 46 КК безпідставно застосував положення статей 49, 74 цього Кодексу.  
		На думку захисника, апеляційний суд необґрунтовано  відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про звільнення  ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК з тих підстав, що таке звільнення не можливе з огляду на ступінь тяжкості інкримінованого за ч. 2 ст. 286 КК злочину, адже перекваліфікував дії обвинуваченого з ч. 2 на ч. 1 вказаної статті КК, яка передбачає відповідальність за правопорушення, за яке особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК. 
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
		У судовому засіданні прокурор зазначила, що касаційна скарга є обґрунтованою, з огляду на що вимоги сторони захисту викладені в скарзі підлягають до задоволення.
		Потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_8 подали аналогічні за своїм змістом заяви, в яких вказали, що касаційна скарга захисника підлягає задоволенню, просили звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням із потерпілими. Судове засідання просили проводити за їхньої відсутності.
		Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та  невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також у рішенні має бути наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
		За приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумніву. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
		Як убачається зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненнями захисника ОСОБА_6 сторона захисту порушувала перед апеляційний судом питання про скасування вироку суду першої інстанції, визнання  ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК та його виправдання.
		16 липня 2021 від потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 надійшли клопотання про відмову від обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК, у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року вказані клопотання потерпілих задоволено, скасовано вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині визнання його винуватим та призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК. Закрито кримінальне провадження в цій частині на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відмовою потерпілих від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.  
		10 серпня 2021 року від захисника ОСОБА_6 до апеляційного суду надійшло клопотання про призначення комісійної судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_9 , яке було задоволено ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року.
		16 вересня 2022 року до апеляційного суду надійшов висновок експерта № 26-К, відповідно до якого тілесні ушкодження потерпілої ОСОБА_9 відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк вище 21 дня. 
		Спираючись на вказаний висновок експерта захисник ОСОБА_6 подав до суду клопотання про перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 з ч. 2 на ч. 1 ст.  286 КК, про звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст.  46 КК у зв`язку з примиренням його з потерпілими та відшкодуванням в повному обсязі завданої шкоди, про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст.  284 КПК. 
		У судовому засіданні 14 грудня 2022 року апеляційний суд з приводу вказаного вище клопотання заслухав думку захисника, обвинуваченого та потерпілих, які кожен окремо підтримали клопотання захисника, прокурора, який покладався на розсуд суду та не заперечував, у разі прийняття судом рішення про кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст.  286 КК, проти задоволення клопотання захисника. Заслухавши думку учасників судового провадження, апеляційний суд перейшов до судових дебатів, де сторони також підтримали свої позиції щодо вказаного клопотання сторони захисту, та останнього слова, де обвинувачений просив задовольнити подане захисником клопотання, вийшов до нарадчої кімнати, після чого постановив оскаржену ухвалу. 
		Апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання захисника ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК у зв`язку з примиренням з потерпілими не підлягає задоволенню, оскільки судовий і апеляційний розгляд кримінального провадження проводиться лише в межах висунутого особі обвинувачення, а інкримінований ОСОБА_7 злочин відноситься до категорії тяжкого злочину, через що відсутні підстави, передбачені ст.46 КК, для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням з потерпілими.
		При цьому, апеляційний суд переглянув вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, надав власну оцінку доказам, за результатами якої дійшов висновку про перекваліфікацію дій ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 286 КК на ч. 1 ст. 286 КК, оскільки під час апеляційного перегляду з урахуванням висновку експерта № 26-К було встановлено, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості. 
		Колегія суддів звертає увагу, що вирішення судом в нарадчій кімнаті питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі приписів статей 49, 74 КК є похідним від вирішення питань про те, чи доведена подія кримінального правопорушення;винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та про його кваліфікацію, зокрема, з огляду на вид і розмір заподіяної шкоди. Оцінюючи обґрунтованість процесуальної позиції сторони захисту, потерпілих і прокурора, серед іншого, суд має з`ясувати чи наявні в кримінальному провадженніобставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Приймаючи рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності чи покарання, за наявності підстав до застосування різних видів такого звільнення, суд має застосовувати той, який пов`язаний із більш сприятливими наслідками для особи в контексті приписів закону про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону.
		Натомість суд апеляційної інстанції, спираючись на приписи ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 49 КК ухвалив рішення про застосування до обвинуваченого менш сприятливих наслідків, ніж ті, на застосуванні яких за умови кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК наполягала сторона захисту і не заперечували потерпілі та прокурор. При цьому цей суд керувався мотивами, які не можна вважати обґрунтованими, оскільки відмова у задоволенні клопотання сторони захисту про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК з тих підстав, що інкримінований обвинуваченому за ч. 2 ст. 286 КК злочин є тяжким, відірвана від обставин цього провадження, встановлених апеляційним судом, та висновку цього ж суду про наявність підстав до кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК, на підставі якого постановлено рішення про застосування норм, передбачених ч. 5 ст. 74 КК, ч. 1 ст. 49 КК, на момент апеляційного перегляду закінчились строки притягнення до кримінальної відповідальності.
		Всупереч приписам п. 5 ч. 1 ст. 91 КПК, ст. 419 КПК апеляційний суд не перевірив підстав до застосування приписів ст. 46 КК до ОСОБА_7 за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, не навів обґрунтованих мотивів постановленого рішення та дійшов передчасного і необґрунтованого висновку про неможливість звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із примиренням із потерпілими.
		Серед іншого, апеляційний суд залишив поза увагою висновки про застосування приписів ст. 49 КК, викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року в справі № 521/8873/18 (провадження 
		№ 51-413кмо21) та від 12 вересня 2022 року в справі № 203/241/17 (провадження 
		№ 51-4251кмо21). 
		З огляду на те, що касаційний суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вимога захисника про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням з потерпілими за приписами ст. 46 КК та закриття кримінального провадження за п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, задоволенню не підлягає. 
		Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене в постанові касаційного суду та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		  ОСОБА_1                     ОСОБА_2                           ОСОБА_3 Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...