Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 425/2349/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2023.
Дата набрання законної сили: 13.09.2023
Номер судового провадження: 51-2581км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020135330000070

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 вересня 2023 року
		м. Київ
		справа №  425/2349/20
		провадження № 51-2581 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                                      ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,
		потерпілої                                                                           ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020135330000070 від 28 липня 2020 року, за обвинуваченням 
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рубіжне, Луганська область, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 03 серпня 2021 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у вигляді арешту строком на шість місяців. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задоволено та стягнуто з ОСОБА_8 на її користь 10000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Згідно з цим вироком ОСОБА_8 27 липня 2020 року приблизно о 19:00, знаходячись в районі буд. АДРЕСА_2 , на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин завдав ОСОБА_6 одного удару кулаком правої руки в ніс, від якого вона впала і втратила свідомість. Вказаними діями ОСОБА_8 завдав ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, пов`язаних із короткочасним розладом здоров`я.
		Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 25 січня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 03 серпня 2021 року стосовно ОСОБА_8 - без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд:
		-         не повідомив належним чином ОСОБА_8 про дату і місце розгляду справи та незаконно розглянув справу за відсутності останнього;
		-         не звернув увагу  на доводи захисника в частині порушення органами дізнання строків досудового розслідування та не прийняв рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України
		-         ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		До Верховного Суду найшли заперечення прокурора Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 , в якій остання просила касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор  ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_6 заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Отже, касаційний суд не перевіряє вирок апеляційного суду в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанцій.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно з приписами ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
		Сторона захисту висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і кваліфікація його дій у касаційному порядку не оспорюються.
		Так, із судових рішень вбачається, що суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
		Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував показаннями потерпілої ОСОБА_6 , свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 висновком судово-медичної експертизи № 126 від 18 серпня 2020 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 18 серпня 2020 року. При цьому суд дійшов висновку, що показання потерпілої та свідків, які підтверджуються висновком судово-медичної експертизи, є об`єктивними та достовірними, оскільки знаходяться в повній відповідності з іншими доказами, є послідовними, узгоджуються між собою та доповнюють один одного.
		Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, доводи якої фактично зводились до незаконності вказаного судового рішення та не доведення його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Водночас за результатами апеляційного розгляду, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 було пред`явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 125 КК України, та надав їм оцінку відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності й допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку. Судовий розгляд здійснив у межах пред`явленого обвинувачення та на підставі чого дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. 
		Таким чином, доводи касаційної скарги захисника про те, що апеляційний суд залишив апеляційну скаргу засудженого без задоволення та своє рішення в цій частині не мотивував є безпідставними.
		Щодо доводів касаційної скарги захисника про те, що апеляційний суд не розглянув його клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КК України, оскільки обвинувальний акт було направлено суду поза межами досудового розслідування кримінального проступку
		Так, відповідно до положень статті 219 КПК України, в редакції чинній на час вчинення вказаних процесуальних дій, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
		З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двадцяти діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім.
		Разом з тим, з матеріалів провадження вбачається, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020135330000070 були внесені 28 липня 2020 року. Того ж дня ОСОБА_8 було повідомлено про підозру. В подальшому 30 липня 2020 року стороною обвинувачення здійснено повідомлення про закінчення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів, тобто наступного дня для сторони захисту почався строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування (т. 1, а. п. 5).
		27 серпня 2020 року ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 отримали копії обвинувального акта та реєстру досудових розслідувань (т. 1, а. п. 8, 9).
		Надалі 28 серпня 2020 року вказаний обвинувальний акт разом із реєстром у цьому кримінальному провадженні було передано зареєстровано в Рубіжанському міському суді Луганської області. 
		Варто зауважити, що ч. 5 ст. 219 КПК України, в редакції чинній на час вчинення вказаних процесуальних дій,  передбачала, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.
		Таким чином, зважаючи на відсутність будь-яких скарг з підстав недотримання  стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 219 КПК України, посилання захисника на порушення строків досудового розслідування не можна вважати слушними, оскільки це спростовується матеріалами кримінального провадження.
		З огляду на викладене, оскільки строки досудового розслідування, передбачені ст. 219 КПК України, не були порушені органом дізнання, колегія суддів вважає, що в цьому випадку факт не розгляду апеляційним судом клопотання захисника про закриття провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 219 КПК України не можна вважати істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскільки вказане не впливає на суть оскаржуваного рішення.
		Щодо доводів касаційної скарги захисника про порушення апеляційним судом норм кримінального процесуального закону в частині неналежного повідомлення обвинуваченого про дату, час і місце розгляду справи та розгляд справи без його участі
		Так, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 зверталися до Луганського апеляційного суду з апеляційними скаргами, а також приймали безпосередню участь в апеляційному розгляді у цьому суді.
		Однак у зв`язку із початком широкомасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та активізацією бойових дій біля м. Сєвєродонецька, де був розташований Луганський апеляційний суд, на підставі розпорядження Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану, це провадження було передано до Дніпровського апеляційного суду.
		Разом із тим з листа Луганської спеціалізованої прокуратури від 29 квітня 2022 року № 04-777вих22, вбачається, що 26 січня 2022 року Рубіжанський міський суд Луганської області продовжив строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 строком на 60 днів у ДУ «Старобільський слідчий ізолятор» в іншому кримінальному провадженні №12020130330000875 від 15 серпня 2020 року за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 194 КК України. Змістом цього ж листа підтверджується те, що станом на 29 квітня 2022 року будівлю ДУ «Старобільський слідчий ізолятор», що знаходиться у м. Старобільськ, Луганська область було захоплено представниками збройних формувань Російської Федерації, а тому місцезнаходження та умови перебування ОСОБА_8 не відомі (т. 1, а. п. 221).
		Надалі апеляційний розгляд у Дніпровському апеляційному суді проводився без участі засудженого ОСОБА_8 . Своє рішення щодо продовження апеляційного перегляду за відсутності обвинуваченого суд апеляційної інстанції обґрунтував у своїй ухвалі наступним: 
		«Ураховуючи об`єктивні обставини, беручи до уваги окремі складнощі, які виникають із повноцінною реалізацією положень кримінального процесуального законодавства в умовах воєнного стану та збройної агресії, з метою забезпечення стабільного функціонування системи кримінальної юстиції на час відсічі збройної агресії і належного реагування на випадки вчинення кримінально караних діянь у цих умовах, а також задля дотримання розумних строків судового розгляду, враховуючи думки прокурора та представника потерпілого, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний перегляд справи за відсутності обвинуваченого».
		Таким чином, Верховному Суду належить встановити, чи було у зв`язку з цим допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону з урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження.
		За змістом ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Водночас відповідно до п. 3 ч. 2 цієї статті судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов`язковою. 
		Тим не менше, положення п. 3 ч. 3 ст. 412 КПК України, в першу чергу, стосується розгляду кримінального провадження в місцевому суді, тоді як розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції має свої особливості. Зокрема, ч. 4 ст. 405 КПК України в цілому допускає (з певними обмеженнями) можливість здійснення апеляційного перегляду за відсутності обвинуваченого. Отже, Верховному Суду належить з`ясувати, чи можна було вважати, з урахуванням специфічних обставин цього кримінального провадження, участь обвинуваченого під час апеляційного розгляду необов`язковою, та чи не призвела його відсутність під час цього розгляду до постановлення несправедливого чи незаконного по суті судового рішення або несправедливості судового провадження в цілому.
		У зв`язку з цим Верховний Суд має перевірити: 1) поважність причин неналежного повідомлення обвинуваченого та неможливості забезпечення його участі в судовому засіданні; 2) наявність чи відсутність легітимної мети для проведення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого з урахуванням обставин цього конкретного кримінального провадження; 3) чи були інтереси обвинуваченого представлені захисником та чи був захист ефективним на цій стадії; 4) чи належним чином апеляційний суд перевірив доводи самого обвинуваченого та його захисника; 5) чи існують передбачені процесуальним законом процедури перегляду рішення суду апеляційної інстанції, якими зможе скористатися обвинувачений, якщо він повернеться на територію, яка підконтрольна владі України. 
		Послідовно відповідаючи на ці питання, Верховний Суд зауважує, що обвинувачений спочатку брав участь у апеляційному перегляді, коли справа перебувала на розгляді Луганського апеляційного суду, але після передачі кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду його участь неможливо було забезпечити через окупацію частини території України, зокрема, тієї, де знаходиться СІЗО, в якому утримувався обвинувачений. При цьому доля ОСОБА_8 і до цього часу залишається невідомою. Зокрема, на запит до компетентної державної установи, яка збирає відомості про військовополонених та цивільних осіб, захоплених Російською Федерацією, Верховний Суд отримав відповідь, що відомості про місцеперебування ОСОБА_8 у державних органів України відсутні (хоча в деяких інших випадках надавалася інформація про перебування засуджених в тих чи інших установах виконання покарань на території РФ). Таким чином, не виключено, що ОСОБА_8 може як продовжувати триматися під ватрою на окупованій території чи території РФ, так і бути звільненим окупаційною владою, як це відбулося в деяких інших випадках. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що причини, за яких не була забезпечена участь обвинуваченого під час апеляційного розгляду є поважними. 
		Водночас апеляційний суд окремо оцінив можливість продовження апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого та навів свої мотиви щодо цього в оскарженій ухвалі. Зокрема, апеляційний суд указав на необхідність «забезпечення стабільного функціонування системи кримінальної юстиції на час відсічі збройної агресії і належного реагування на випадки вчинення кримінально караних діянь у цих умовах, а також … дотримання розумних строків судового розгляду». З урахуванням обставин цього провадження, яке стосувалося кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, Верховний Суд вважає, що зазначені цілі можна вважати легітимними та виправданими, оскільки подальше затягування із апеляційним переглядом призвело б до закінчення строків давності за цим кримінальним проступком, що по суті призвело б також до порушення прав потерпілої.
		Далі Верховний Суд бере до уваги, що апеляційний розгляд здійснювався за апеляційними скаргами не тільки захисника, але й самого обвинуваченого (тобто його аргументи були відомі суду), обвинувачений був представлений захисником, який брав участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції та здійснював захист ефективно, у тому числі у подальшому подав касаційну скаргу на рішення апеляційного суду.
		Це кримінальне провадження не є надто складним з точки зору досліджених доказів і фактів та суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи касаційних скарг обвинуваченого та захисника, а також докладно навів мотиви, з яких відхилив вимоги сторони захисту, вважаючи вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим. 
		Зрештою, Верховний Суд не залишає поза увагою те, що засуджений навіть після закінчення строків на касаційне оскарження не позбавлений права подати касаційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження, якщо причини його неявки дійсно виявляться поважними.
		На підставі викладеного колегія суддів, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, доходить висновку, що відсутність ОСОБА_8 під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції в даному конкретному випадку не становила істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, не перешкодила суду постановити законне і обґрунтоване судове рішення  та не підірвала справедливість судового провадження в цілому.
		Ураховуючи наведене, Суд вважає, що ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, вона в повній мірі відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України, тому касаційні доводи сторони захисту в цій частині теж неприйнятні.
		Інші ж доводи касаційних скарг не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, а тому підстав для задоволення скарг немає.
		Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2023 року стосовно ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 - без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                    ОСОБА_2                                  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...