Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/25828/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 19.09.2023. Зареєстровано: 19.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2023.
Дата набрання законної сили: 31.08.2023
Номер судового провадження: 11-сс/813/1460/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023160000001098

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-сс/813/1460/23
		Справа № 947/25828/23 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1 
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 серпня 2023 року                                    м. Одеса
		Одеський апеляційний суд в складі:
		головуючий суддя ОСОБА_2 
		судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
		за участі:
		прокурора ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 12023160000001098, внесеного до ЄРДР 07.08.2023 року,
		 
		установив:
		 
		Зміст оскаржуваного судового рішення.
		Оскаржуваною ухвалою було частково задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_11 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 11.10.2023 року, в межах строку досудового розслідування.
		Визначено розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_9 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі558 (п`ятсот п`ятдесят вісім) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 497 672 (один мільйон чотириста дев`яносто сім шістсот сімдесят дві) гривні.
		Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваною інкримінованих кримінальних правопорушень, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, з урахуванням характеру інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення (організація незаконного перетину державного кордону чоловіків, яким заборонений виїзд за межі країни після початку 24.02.2022 року військової агресії російської федерації), а також що під час затримання у підозрюваного було вилучено грошові кошти у сумі 7 000 доларів, на думку слідчого судді, розмір застави, передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України, не здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.
		 
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
		На вказану ухвалу захисник ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, зокрема, захисник стверджує, що:
		- пред`явлене повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки докази, додані до клопотання не доводять поза розумним сумнівом, що підозрюваний організовував незаконний перетин державного кордону. У свою чергу, під час проведення слідчих дій в рамках вказаного провадження знайдено виключно грошові кошти, однак, будь-які документи, які б свідчили про те, що свідок буде знятий з військового обліку відсутні;
		- сторона обвинувачення не довела існування ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що, в свою чергу, є обов`язковим критерієм при вирішенні питання при застосуванні запобіжного заходу;
		- розмір застави для підозрюваного визначений без детального дослідження питання про можливість внесення ОСОБА_9 застави, однак визначений розмір є непомірним для останнього.
		Посилаючись на викладене, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, або визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		 
		Позиції учасників судового розгляду. 
		Захисники та підозрюваний у судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі.
		Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, ухвалу суду першої інстанції вважав законною та обґрунтованою.
		Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
		 
		Мотиви апеляційного суду.
		   Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		   Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		   У відповідності до ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
		   Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст.183КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
		Приписами ст. 178 КПК України передбачено що, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
		Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
		Відповідно до клопотання у провадженні СУ ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023160000001098 від 07.08.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		   Як вбачається з клопотання, що після початку 24.02.2022 військової агресії російської федерації, у ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з корисливих мотивів виник прямий умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, чоловіків, яким заборонено виїзд за межі країни під час воєнного стану.
		Не зважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_9 за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, всупереч обов`язку неухильного дотримання вказаних актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, вирішив підшукати осіб яким заборонено виїзд за межі країни під час воєнного стану, для організації незаконного їх переправлення через державний кордон України.
		Відтак, 01.08.2023, приблизно о 17.30, ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 , викликав через мобільний застосунок таксі «BOLT» з метою здійснення поїздки до с. Хоминки.
		В районі с. Дачне на пункті пропуску «Дачне» Одеської області ОСОБА_12 був зупинений військовослужбовцями ЗСУ та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з метою отримання повістки про призов до мобілізації.
		З метою ухилення від мобілізації, ОСОБА_12 неподалік від ІНФОРМАЦІЯ_3 познайомився з ОСОБА_9 , який повідомив, що за грошову винагороду у розмірі 3000 доларів США посприяє його виходу з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , та 500 доларів США Манзуракі залишить собі за поседеницькі послуги. На що ОСОБА_12 зазначив, що у нього вдома є тільки 2500 доларів США.
		ОСОБА_9 повідомив, що для початку йому вистачить і такої суми. Так, 07.08.2023 ОСОБА_12 та ОСОБА_9 на автомобілі марки «LANDROVER», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , направились за адресою проживання ОСОБА_12 , а саме: АДРЕСА_2 , де останній взяв грошові кошти у розмірі 2500 доларів США та передав ОСОБА_9 , пообіцявши сплатити залишок грошових коштів у розмірі 1000 доларів США згодом.
		Після чого, в ході бесіди останній повідомив ОСОБА_12 про те, що він має можливість оформлення документів, які надають право безперешкодного перетину державного кордону України, повідомив, що за допомогою своїх знайомих з числа працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 зможе організувати виготовлення відповідних документів.
		Зрозумівши, що запропоновані умови оформлення документів для перетину державного кордону є незаконними, ОСОБА_12 повідомив про відомі йому факти до правоохоронних органів, після чого за власною згодою був залучений до проведення слідчих (розшукових) дій та, діючи під контролем правоохоронних органів, погодився на запропоновані ОСОБА_9 умови.
		Крім того, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_12 про те, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 йому буде виготовлено висновок лікарської комісії про непридатність до військової служби, на підставі чого його буде виключено з військового обліку, зазначивши, що для вирішення вказаного питання останній повинен надати 7000доларів США, а також 2 фотокартки формату 3х4, копію паспорта громадянина України, ідентифікаційного коду та оригінал військового квитка.
		Відтак, 09.08.2023, в денний час, ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_12 та запитав, чи готовий він передати йому залишок грошових коштів у розмірі 1000 доларів США, за можливість уникнення мобілізації, на що останній повідомив, що він готовий передати йому зазначені грошові кошти.
		Цього ж дня, о 18:00, діючи під контролем співробітників правоохоронних органів ОСОБА_12 , знаходячись за адресою: м. Одеса. вул. Грецька. 52, передав ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 1000 доларів США, які останній поклав собі у кишеню.
		В подальшому, 14.08.2023, приблизно о 15.09, ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_9 з метою отримання інструкцій про порядок оформлення документів та способу перетину державного кордону України, та повідомлення про готовність передачі останньому грошових коштів у розмірі 7000 доларів США. В ході бесіди підозрюваний призначив зустріч ОСОБА_12 по вул. Грецька вугол Рішельєвської у м. Одеса.
		Згодом, 14.08.2023 о 18:01, ОСОБА_9 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою організації незаконного перетину державного кордону України зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що він вже підходить до місця зустрічі.
		Прибувши до зазначеної адреси, ОСОБА_9 зустрівся із ОСОБА_13 , який з метою організації незаконного переправлення останнього через державний кордон України повідомив йому про варіант виготовлення документів, що надають право перетину державного кордону України, шляхом виготовлення завідомо неправдивого діагнозу, та зняття із військового обліку у зв`язку із непридатністю до військової служби. Для цього підозрюваний передасть надані ОСОБА_12 документи, а саме: копію паспорту громадянина України, копію картки платника податків (ідентифікаційний код), та фотокартки формату 3х4, та оригінал військового квитка, посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому запевнивши, що зняття з військового обліку відбудеться навіть у разі відсутності фізичних вад у ОСОБА_12 .
		Таким чином, користуючись послугами посадових осіб військкомату, ОСОБА_9 забезпечить винесення неправдивого діагнозу, який забезпечить ОСОБА_12 зняття з військового обліку.
		У свою чергу ОСОБА_12 , діючи під контролем правоохоронних органів, погодився на запропоновані йому умови оформлення вищенаведених документів, та на виконання вказівок ОСОБА_9 .
		Відтак, 14.08.2023, о 18:02, знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 52, під час особистої зустрічі ОСОБА_12 передав ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 7000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ, станом на 14.08.2023 становить 255 980 гривень 20 копійок, як неправомірну вигоду за здійснення ними впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави  посадову особу військкомату, а також документи на своє ім`я, а саме: паспорт громадянина України, картку платника податків (ідентифікаційний код), військовий квиток та дві фотокартки формату 3х4.
		За вищевикладених обставин, 15.08.2023 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
		-ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, з корисливих мотивів;
		-ч. 2 ст. 369-2 КК України за кваліфікуючими ознаками:одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
		Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
		При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
		Не погоджуючись із доводами сторони захисту про необґрунтованість підозри, колегія суддів наголошує на тому, що обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження, зокрема: заявою про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_12 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , в ході якого свідок зазначив про спілкування з особами, що здійснюють переправлення осіб через державний кордон України, за грошову винагороду; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_12 від 15.08.2023, в ході якого свідок зазначив про подальші обставини, які слугували затриманню ОСОБА_9 ; протоколом затримання ОСОБА_9 , який затриманий безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення; протоколом огляду місця події від 14.08.2023, в ході якого вилучено грошові кошти; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
		Враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, які узгоджуються з наведеними рішеннями ЄСПЛ, слідчий суддя, не вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, доведеність його вини, належність та допустимість наданих стороною обвинувачення доказів, виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах, доданих до клопотання, дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри, тобто про його причетність до вчинення злочину за викладених у клопотанні обставин.
		Згідно з приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.
		Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені пунктами 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду та знищити, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, обумовлені наступним:
		- ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, тому перебуваючи на волі останній, буде мати можливість переховуватись від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Колегія суддів зазначає, що слідчим суддею було взято до уваги особу підозрюваного, який неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні немає, що свідчить про відсутність як таких міцних соціальних зв`язків. Крім того, за фактичними обставинами даного кримінального провадження ОСОБА_9 виконував активну роль у здійсненні незаконних дій, направлених на переправлення громадян України за кордон, а тому, використовуючи набуті знання і навички, зможе безперешкодно незаконно перетнути державний кордон України;
		- враховуючи, що обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у значній мірі підтверджується показаннями свідка, анкетні данні яких відомі підозрюваному, тому з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду  усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК), апеляційний суд дійшов висновку, що вказані обставини зумовлюють можливість поза процесуального впливу підозрюваним на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності; 
		- обставини та характер вчинення розслідуваного кримінального правопорушення, зафіксований факт сприянням у незаконному переправленню осіб через державний кордон України, вказує про ймовірний високий рівень підготовки, що підтверджує схильність та здатність підозрюваного, приховувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами;
		- кримінальні правопорушення у яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_9 вчинено з корисливих мотивів, що свідчить про схильність останнього до противоправної поведінки.
		Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування на даному етапі досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_9 , більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання встановленим вище ризикам та забезпечення його належної процесуальної поведінки.
		Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
		Однак, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи захисника відносно того, що визначений слідчим суддею розмір застави є непомірним для підозрюваного та не відповідає критеріям необхідності та пропорційності.
		Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Згідно абзацу 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
		Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що з урахуванням характеру інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення (організація незаконного перетину державного кордону чоловіків, яким заборонений виїзд за межі країни після початку 24.02.2022 року військової агресії російської федерації), а також що під час затримання у підозрюваного було вилучено грошові кошти у сумі 7 000 доларів, застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.
		Апеляційний суд зазначає, що розмір застави більший ніж визначено у пунктах 1-3 ч. 5 ст. 182 КПК України може бути визначений слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, які передбачено у КПК України. При цьому суд, приймаючи рішення про розмір застави, на одному важелі терезів має покласти достатню міру гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а на інший  неможливість завідомої непомірності застави для особи.
		У випадку ігнорування факту завідомої непомірності застави для особи судом спотворюється сутність запобіжного заходу, яка призводить до безальтернативності тримання під вартою, через реальну неможливість внесення особою застави і може свідчити про елементи тиску на неї з боку сторони обвинувачення для досягнення результату протилежного від легального об`єктивного встановлення істини змагальними процесуальними засобами.
		Так, у відповідності до положень ст. 182 КПК України розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру.
		В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява № 12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається, виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
		Також, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, пункт 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ані в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
		У будь-якому випадку із структури статті 5 Конвенції в цілому, та її третього пункту, зокрема, слідує, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (зокрема, пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007 р., заява № 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009 р., заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).
		На підставі вищенаведеного, очевидно, що першочерговим є аналіз майнового стану підозрюваного не лише в аспекті його доходів, але й в аспекті витрат, які є необхідним для нормальної життєдіяльності. Застосування застави до підозрюваного не має бути надмірним тягарем і призвести до фактично скрутного матеріального становища останнього, оскільки це не є покаранням. Застава лише має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків на період досудового розслідування, тобто фактично перевірки слідчої версії. Варто звернути увагу на положеннях КПК України, відповідно до яких у клопотанні про застосування запобіжного заходу повинні міститись не тільки виклад обставин, на підставі яких обвинувачення дійшло до висновку про необхідність внесення застави, а і посилання на матеріали і докази, що підтверджують ці обставини. При цьому саме докази, а не лише припущення сторони обвинувачення, мають доводи співмірність для підозрюваного запропонованого розміру застави.
		Враховуючи вищевикладені підходи ЄСПЛ до визначення розміру застави та перевіривши матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що визначення застави у розмірі 558 (п`ятсот п`ятдесят вісім) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 497 672 (один мільйон чотириста дев`яносто сім шістсот сімдесят дві) гривні, є необґрунтованими і переслідують іншу мету, ніж забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
		Повертаючись до обставин справи та надаючи оцінку наданим стороною обвинувачення доказам, апеляційний суд констатує, що сторона обвинуваченого вказувала про те, що ОСОБА_9 є директором громадської організації та товариства з обмеженою відповідальністю. Однак, володіння підозрюваним ОСОБА_9 певними корпоративними правами компанії та факт перебування у його власності ряду юридичних осіб, не може підтверджувати можливості внесення застави у розмірі 558 (п`ятсот п`ятдесят вісім) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 497 672 (один мільйон чотириста дев`яносто сім шістсот сімдесят дві), оскільки відсутня інформація щодо фінансових ресурсів зазначених підприємств. 
		Також, стороною обвинувачення до клопотання не надано доказів щодо розміру отриманого прибутку підозрюваним ОСОБА_9 , а також наявність грошових коштів готівкою та на банківських рахунках, які можуть свідчити про реальну можливість останнього використати своє право на внесення застави у розмірі 558 (п`ятсот п`ятдесят вісім) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб
		На підставі наведеного, апеляційний суд не погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що визначений розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного, та вважає, що апеляційна скарга захисника в цій частині підлягають частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали.
		Зважаючи на обґрунтованість підозри, характер інкримінованого злочину, наявність ризиків та дані про особу підозрюваного, апеляційний суд, вважає, що визначений розмір застави у розмірі  80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - буде, з одного боку, утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не перетворить обраний йому запобіжний захід на безальтернативне ув`язнення.
		Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
		За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали.
		Керуючись статями 176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
		 
		постановив:
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , - задовольнити частково.
		Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 12023160000001098, внесеного до ЄРДР 07.08.2023 року, - скасувати.
		Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 12023160000001098, внесеного до ЄРДР 07.08.2023 року, - задовольнити частково.
		Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», терміном до 11.10.2023 року, включно, в межах строку досудового розслідування.
		Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_9 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 80 ( вісімдесяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214720 (двісті чотирнадцять тисяч чотириста) гривень.
		Підозрюваний, або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:
		Отримувач: Одеський апеляційний суд; Код отримувача за ЄДРПОУ: 42268321
		Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача: 820172
		Рахунок отримувача: UA308201720355299001001086720
		Призначення платежу: згідно ухвали суду від 31.08.2023 року, заставна сума за ОСОБА_9 , судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		У разі внесення визначеної застави звільнити підозрюваного з-під варти та відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього наступні обов`язки:
		- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
		- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого;
		- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
		- утриматися від спілкування із свідками, визначеними слідчим у даному кримінальному провадженні;
		Строк дії ухвали апеляційного суду в частині покладених обов`язків становить до 11.10.2023 року, в межах досудового розслідування;
		Роз`яснити підозрюваному або заставодавцю наслідки невиконання вимог ухвали, передбачені ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді Одеського апеляційного суду
		 
		ОСОБА_2             ОСОБА_4             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...