Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/4218/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: 19.09.2023. Зареєстровано: 19.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2023.
Дата набрання законної сили: 18.10.2023
Номер судового провадження: 2/461/181/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   Справа №461/4218/22 
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		   
		14 вересня 2023 року                                     м.Львів
		 
		Галицький районний суд м. Львова
		 
		у складі:
		головуючого судді Юрківа О.Р.,
		за участю:
		секретаря судового засіданняПахолко Д.О.,
		позивачки ОСОБА_1 ,
		представника позивачки  ОСОБА_2 ,
		представника відповідача ОСОБА_3 ,
		 
		розглянувши у відкритомусудовому засіданнів залісуду ум.Львові справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_5  прозахист честі,гідності, діловоїрепутації таспростування недостовірноїінформації,відшкодування моральноїшкоди. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 з 27 липня 1993 року працює на посаді майстра ЛКП «Зелений Львів». Позивачка вважає, що 10.06.2022 під час проведення семінару працівників управління екології в приміщенні навчального закладу УКУ (м. Львів, вул. Стрийська, 29а) начальником Управління екології Львівської міської ради Сладковою О.А. були допущені висловлювання, які ображають її честь, гідність та ділову репутацію як працівника тресту ЛКП «Зелений Львів». Зазначає, що у присутності багатьох працівників Управління ОСОБА_4 заявила, що ОСОБА_1 «недолугий майстер». Позивачка зазначає, що таке висловлювання явно ображає її честь, гідність та підриває ділову репутацію перед колегами, принижують її в колективі, де вона працює, та змушують виправдовуватись перед колегами за такі безпідставні образи щодо ділових якостей. 27.06.2022 року ОСОБА_1 звернулась до відповідачки з претензією, де запропонувала вибачитись за недостовірні висновки та спростувати їх. Позивачка зазначає, що у відповіді на претензію ОСОБА_4 не заперечила факт своїх висловлювань, однак заявила, що це її оціночне судження. ОСОБА_1 зазначає, що поширена відповідачкою негативна та недостовірна інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням, тому вважає наявність підстав на захист від негативної та недостовірної інформації, яка порушує її честь та ділову репутацію, як працівника ЛКП «Зелений Львів». Позивачка зазначає, що вислів вчинений відповідачкою перед громадськістю, а саме: «майстер парку Івана Франка є недолугим працівником» оцінює, як образливий та принизливий, що негативно позначається на її гідності та діловій репутації як працівника ЛКП «Зелений Львів». Виходячи з оцінки висловленого відповідачем, нею використано мовностилістичні засоби принизливого, брутального і ображаючого характеру, що спрямовані на відверту зневагу. ОСОБА_1 стверджує, що через такі образливі слова у неї значно погіршився стан здоров`я і вона змушена була звертатись за медичною допомогою.
		Позивачка зазначає, що такі дії відповідачки призвели до заподіяння моральної шкоди, яку вона оцінює, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги її посаду, та обставини за яких висловлено образу, у розмірі 50000, 00 грн. ОСОБА_1 стверджує, що вислови відповідачки не лише образили її як особистість, але й принизили в очах колег по роботі та інших осіб, які були присутні на семінарі. Образливі судження оголошені відповідачкою негативно вплинули на ділову репутацію ОСОБА_1 , можливість здійснювати повноваження у звичному режимі. Обставини, пов`язані з розповсюдженням відповідачкою негативної інформації негативно позначилися і на особистому житті позивачки, адже спричинили питання членів сім`ї, постійні побоювання за оцінку обставин родиною, можливі негативні наслідки для них з позиції їх оцінки друзями, тощо. Тому просить позов задовольнити.
		Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.08.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків.
		26.08.2022 року позивачкою усунено недоліки зазначені в ухвалі суду від 16.08.2022 року.
		Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26.08.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
		02.12.2022 року відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву.
		Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах позовної заяви, просить задовольнити позов. Додатково зазначила, що відповідачка сказала: «Не треба робити так як робить недолугий майстер з парку імені Івана Франка». Однак ствердила, що відповідачка прізвища не вказувала. Вважає, що у відповідачки були претензії до неї по роботі.
		Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах позовної заяви, просить задовольнити позов. Додатково зазначив, що 10.06.2022 року під час семінару в присутності осіб відповідачка заявла, що позивачка «недолугий майстер» в парку Івана Франка. Дана фраза є образливою. Позивачка не була присутньою на семінарі. Висловлювання відповідачки були здобуті з відома третіх осіб. 
		Представниця відповідачки у судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просить відмовити в задоволенні позову, оскільки такий є безпідставним та необгрунтованим. Слова на які наголошує позивачка та її представник не стосувалися ОСОБА_1 , мали узагальнюючий характер, прізвища вказано не було. ОСОБА_6 , який проводився 10.06.2023 року стосувався покосів, це були навчання на яких розповідали як і що потрібно робити. Слово «недолугий» означає той у якого немає порядку, це не принизлива форма. Крім того, це оціночне судження. Керівник має право оцінювати роботу підлеглих. ОСОБА_4 не є безпосереднім керівником позивачки. Це було узагальнене твердження і не стосується конкретно позивача, а майстрів загалом. Відповідь надана ОСОБА_1 не суперечить позиції відповідачки. ОСОБА_4 на семінарі 10.06.2022 року виступала як представник юридичної особи  Управління екології та природніх ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, а не приватна особа. Запису даного семінару не було, дослівно спірного виразу не встановлено. 
		 
		Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши інші матеріали справи, встановив, що ОСОБА_1 з 27 липня 1993 року працює на посаді майстра ЛКП «Зелений Львів». 27.06.2022 року ОСОБА_1 скерувала начальнику Управління екології та природніх ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради ОСОБА_4 звернення в якому зазначила, що 10.06.2022 року, під час проведення семінару працівників Управління екології в приміщенні навчального закладу УКУ відповідачкою були допущені висловлювання, які ображають її честь і гідність, як працівника Управління. Так, у присутності багатьох працівників управління (Федорак Ярослав - директор ДП «Личаків-парк», ОСОБА_7 - директор ДП «Боднарівка», ОСОБА_8 - майстер ДП «Парк Високий Замок», ОСОБА_9 -заступник директора ЛКП «Зелений Львів`та інші) було зроблено голослівний висновок про те, що позивачка «недолугий майстер». Таке висловлювання явно ображає честь і гідність ОСОБА_1 перед колегами і принижують її в колективі, де вона працює, змушують виправдовуватись перед колегами за такі безпідставні та грубі образи. З огляду на викладене, з метою не доведення до судового розгляду справи щодо образи честі і гідності, у досудовому порядку просила добровільно на черговій нараді за участі тих же працівників Управління особисто спростувати висловлювання щодо ОСОБА_1 (а. с. 5).
		25.07.2022 року начальником Управління екології та природніх ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради ОСОБА_4 було надано ОСОБА_1 письмову відповідь на звернення від 27.06.2022 року. В даній відповіді зазначено, що 10.06.2022 у приміщенні Українського католицького університету проводилось навчання за програмою «Сучасний парк: стратегія розвитку». ОСОБА_4 була присутня на даному навчанні. Під час навчання відбулось обговорення про ефективність та якість роботи працівників парку ім. Івана Франка та Стрийського парку. Згідно звернення ОСОБА_1 випливає, що під час згаданого навчання, ОСОБА_4 були допущені висловлювання, які ображають її честь та гідність, як працівника Управління екології та природних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради. А саме, зазначено, що ОСОБА_4 був зроблений голослівний висновок про те, що ОСОБА_1 «недолугий майстер». Також, ОСОБА_1 зазначає, що висловлювання були зроблені в присутності багатьох працівників Управління екології та природних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, зокрема, ОСОБА_10 - директора ДП «Личаків-парк», Лавної Ольги - директора ДП «Бондарівка», ОСОБА_11 - майстра ДП «Парк Вискоий замок», ОСОБА_12 - заступника директора ЛКП «Зелений Львів» та інших. ОСОБА_1 зауважила, що «з метою не доведення до судового розгляду справи щодо образи честі і гідності, у досудовому порядку, просить добровільно, на черговій нараді, за участі тих же працівників Управління особисто спростувати висловлювання щодо неї - «недолугий майстер». Додатково повідомлено, що ОСОБА_1 , так як інші перераховані нею особи не є працівниками Управління екології та природних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, не перебуває в прямому підпорядкуванні Управління екології та природних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради та не має жодних трудових відносин з даним Управлінням. Зауважено, що при вирішенні питання про визнання поширеності інформації недостовірною та такої, що підлягає спростуванню, необхідно визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.    Підсумовуючи наведене, а також доводи, що викладені у зверненні ОСОБА_1 повідомлено, що зазначене у зверненні в частині висловлювання «недолугий майстер» не є фактичним твердженням, а оціночним судженням, що спростуванню не підлягає (а. с. 6-8).
		Окрім цього, у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . 
		Свідок ОСОБА_15 , яка є керівником ЛКП, показала суду, що вона була на навчанні 10.06.2022 року. Стверджує, що відповідачка принижувала роботу майстрів. Фраза: «Недолугий майстер парку Франка» стосувалася позивачки. Відповідачка не була безпосереднім керівником ОСОБА_15 та позивачки. Свідок стверджує, що з відповідачкою конфліктів не мала. Достеменно згадати вислови ОСОБА_4 не може. Однак, висловлювання були у образливій формі  «недолугий». Повністю речення повторити не може. Це були навчання, не звіт. Відповідачка була в ролі організатора. Це стосувалось не суто якогось парку, це стосувалось працівників.
		Свідок ОСОБА_14 , який є директором дочірнього підприємства, показав суду, що були навчання під час яких була розмова про парк Франка. Відповідачкою було сказано: «Там керує недолугий майстер», - дослівно не пам`ятає. Прізвища озвучено не було. Відповідачка вказувала, що вони всі неправильно працюють. Позивачка на даному навчанні не була присутня. Дослівно було сказано: «Керує у парку Франка недолугий майстер».
		Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Частиною 1статті 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Також кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Окрім того,статтею 5 ЦПК Українивизначено, щоздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		За змістом ст. 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується право на захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Статтею 201 ЦК України встановлено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, які охороняються цивільним законодавством.
		Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Статтею 30 Закону України «Про інформацію» встановлено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Якщо особавважає,що оціночнісудження абодумки принижуютьїї гідність,честь чиділову репутацію,а такожінші особистінемайнові права,вона вправіскористатися наданимїй законодавствомправом навідповідь,а такожна власнетлумачення справиу томусамому засобімасової інформаціїз метоюобґрунтування безпідставностіпоширених суджень,надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
		Суд вважає, що відповідачкою було використано оціночні судження та припущення, які фактично є вираженням суб`єктивної думки і погляду на наведені факти.
		Відповідно до п. 5 Постанови Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,а також ділової репутаціїфізичної та юридичної особи» фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь. Відповідно у позовних вимогах позивач вказує, саме на реалізацію його права на відповідь як способу захисту порушених особистих немайнових прав.
		Позивач повинен довести, що відповідні відомості стосуються саме його, такі відомості є недостовірними та порушують його особисті права.
		Оцінивши наданісторонами доказиу справі,суд приходитьдо висновку,що висловлювання,на якепосилається позивачка-«недолугий майстер»,в контекстівислову,який бувуточнений позивачкоюв судовомузасіданні,не можебути витлумаченеяк таке,що міститьфактичну інформацію,і щодоконкретноі особи. Відповідачка не проголошувала інформації щодо прізвища чи імені позивача.
		Поширений відповідачем вислів «недолугий майстер» є вираженням суб`єктивної думки та власних поглядів відповідача. Такі висловлювання відповідають поняттю оціночних суджень у розумінні статті 30 Закону України «Про інформацію» та не можуть розглядатися як поширення щодо позивача недостовірних відомостей у формі тверджень. 
		У позовних вимогах позивач стверджує, що висловлювання «недолугий майстер» є саме суб`єктивною думкою відповідача, та просить суд визначити висловлену відповідачем суб`єктивну думку такою, що вжита у формі образи.
		Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, так як вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики. Оціночні судження не підлягають спростуванню. 
		Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 №1 Верховний Суд України роз`яснив, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт сам по собі є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
		Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
		Наведена інформація не порушує право позивача на повагу до гідності та честі, на недоторканість ділової репутації, оскільки не містить недостовірних даних та таких, що нашкодили гідності, честі та діловій репутації позивача.
		Дані, суб`єктивні думки, переконання, не висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, у формі образи чи наклепу, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не мають конкретного характеру, не містять фактичних даних.
		Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 №1, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Згідно з частиною третьою статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі.
		Таким чином, згідно з статтею 277 Цивільного кодексу України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Європейський суд з прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
		Судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності, і яка об`єктивно є або істиною чи хибною, і при цьому, неодмінно однією з двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).
		Таким чином, відповідач висловлювала свою суб`єктивну думку без наведення жодних фактичних даних, тобто висловлювала свої оціночні судження, які не є недостовірною інформацією та не підлягають спростуванню. Крім того, з досліджених матеріалів справи та показів свідків не можливо встановити дійсну форму висловлювань, і що висловлені судження стосувались саме позивачки, оскільки прізвища не було озвучено.
		Висловлювання оціночних суджень є способом реалізації права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а тому не може бути заборонене.
		Тому, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що наведені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, наведена інформація не порушує право позивача на повагу до гідності та честі, на недоторканість ділової репутації, оскільки не містить недостовірних даних та таких, що нашкодили гідності, честі та діловій репутації позивача. 
		Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 
		Згідно з ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної.
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода якщо іншене встановленозаконом,моральна шкодавідшкодовується грошовимикоштами,іншим майномабо вінший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювачу, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього її заподіянні. Перераховані складові фактичної підстави для відповідальності з заподіяння моральної шкоди є колом тих обставин, які повинні бути встановлені судом. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.
		Згідно з ч. 3 ст. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з матеріалів справи та долученого до матеріалів справи листа, неможливо встановити, що саме через дії відповідачки ОСОБА_16 позивачці завдано моральну шкоду, крім того позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення вимог законодавства відповідачкою. 
		Перераховані складові фактичної підстави для відповідальності з заподіяння моральної шкоди є колом тих обставин, які повинні бути встановлені судом. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.
		Також позивачкою не надано доказів, що підтверджують наявність завданої позивачці моральної шкоди, та її розміру, не доведено протиправність у діяннях відповідачки, відсутні також причинний зв`язок між шкодою і діями відповідачаки. Таким чином, суду не представлено доказів на підтвердження вини ОСОБА_4 у заподіянні моральної шкоди. 
		Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
		Відповіднодо ст.141ЦПК України судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Керуючись ст.ст. 5, 12, 19, 81,141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 270, 275, 277, 280, 297, 299, 1167 ЦК України, ст.ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію», ст. ст. 32, 34 Конституції України, суд - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		 
		 
		У задоволенні позову  ОСОБА_1 до ОСОБА_4  прозахист честі,гідності, діловоїрепутації таспростування недостовірноїінформації,відшкодування моральноїшкоди  відмовити за безпідставністю позовних вимог.
		Повний текст рішення проголошено 18.09.2023 року о 16 год. 45 хв.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                     О.Р. Юрків.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...