Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 211/3066/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; оренди.
Надіслано судом: 19.09.2023. Зареєстровано: 19.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2023.
Дата набрання законної сили: 10.04.2024 (частково)
Результат оскарження 10.04.2024 Дніпровський апеляційний суд: скасовано рішення частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/212/2163/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 211/3066/23
		2/212/2163/23
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		19 вересня 2023 року                         м. Кривий Ріг
		Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Козлова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором найму житла, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		19 липня 2023 року до Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу з Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу за підсудністю надійшов вказаний позов, який був обґрунтований наступним чином. Так позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є співвласниками по 21/72 частки кожний кв. АДРЕСА_1 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23.12.2008 року по справі № 2-3 1141/2008. Крім того рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21.03.2013 року був визначний порядок користування житловими приміщенням кв. АДРЕСА_2 , зокрема, ОСОБА_1 була виділена у користування кімната площею 13,6 кв. м., ОСОБА_2 - кімната площею 15,7 кв. м., а ванна кімната, туалет, кухня, вбудована шафа, коридор були залишені у спільному користуванні. Своєю часткою квартири позивачі фактично користуватися не могли, тому бажали її продати. Майбутній покупець ОСОБА_3 з дружиною мали намір купити частку позивачів на дану квартиру. З цією метою ОСОБА_3 була надана довіреність. У зв`язку із тим, що комунальні платежі за квартиру не сплачувалися, накопичилася значна сума боргу, то було укладено договір оренди №1 від 26.03.2018 року житлового приміщення строком на 60 місяців та договір оренди №2 від 26.03.2018 року житлового приміщення строком на 60 місяців відповідачем відповідно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за якими розмір орендної платі складав 2500 грн. в місяць за кожним договором, яка сплачується на погашення боргів з комунальних платежів у сумі 39475 грн. протягом 16 місяців (п. 5.1, 5.2 договору оренди №1 та №2). При цьому вартість комунальних послуг не враховується в сумі орендної плати та сплачується окремо (п. 5.6, 5.7 договору оренди №1 і №2), а у випадку припинення договору оренди орендар сплачує комунальні послуги до дня складання акту прийому-передачі та повернення квартири власнику. Крім того договори оренди передбачали відповідальність сторін та строк дії договору до 26.03.2023 року. Однак орендар, відповідач, не виконав умови договору оренди, не сплативши заборгованість за комунальні платежі в сумі 39475 грн., не сплачувавши нараховування комунальних послуг з моменту укладення договору, не сплачуючи орендну плату по договору, хоча квартирою користувався, здавав в оренду це житло, що підтверджується актом з місця мешкання. Таким чином заборгованість складає зі сплати комунальних послуг в сумі 189781,11 грн. за інформацією зі сайту «Новаком». Також з оплати орендної плати 2500 грн. за 43 місяців (з серпня 2019 року по березень 2023 року) відповідач заборгував 107500 грн. за кожним договором оренди позивачам. Крім того за п. 8.2 договорів оренди передбачена відповідальність за невиконання умови договору щодо сплати у виді штрафу в сумі 10% від суми заборгованості, що складає 10750 грн. за кожним договором оренди. На підставі викладеного просили суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 107500 грн. - борг за договором оренди № 1 від 26.03.2018 року, штраф у сумі 10% від суми боргу, що складає 10750 грн. Також просили суд стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 107500 грн. - борг за договором оренди № 2 від 26.03.2018 року, штраф в сумі 10% від суми боргу, що складає 10750 грн. Крім того просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 борг з оплати комунальних послуг в сумі 189781,11 грн. та судові витрати.
		Ухвалою суду від 9 серпня 2023 року при відкритті провадження у справі судом було визначено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.
		Ані позивач, ОСОБА_1 , ані позивач, ОСОБА_2 , не висловили заперечень проти розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами.
		Відповідач, ОСОБА_3 , будучи повідомленим про наявність позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до нього про стягнення боргу шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
		Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
		Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно із ч. 1 ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		На підставі ч. 1, 3 ст. 810 ЦК за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно із ч. 1 ст. 811 ЦК договір найму житла укладається у письмовій формі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 812 ЦК предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина.
		За ч. 1, 3 ст. 815 ЦК наймач зобов`язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
		Згідно із ст. 820 ЦК розмір плати за найм житла встановлюється у договорі найму житла. Одностороння зміна розміру плати за найм житла не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за найм житла у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за найм житла не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.
		На підставі ч. 1 ст. 821 ЦК договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п`ять років.
		Суд встановив, що 26 березня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір оренди квартири АДРЕСА_3 , за яким позивачка передала у платне користування для проживання житлове приміщення кв. АДРЕСА_1 (орендованою площею 41 кв. м.) строком на 60 місяців до 26 березня 2023 року, а відповідач зобов`язався сплатити орендну плату в сумі 2500 грн. на місяць до 26 числа кожного місяця шляхом погашення при цьому на протязі 16 місяців боргу з комунальних платежів станом на 1 березня 2018 року в сумі 39475 грн., а також зобов`язувався сплачувати поточні комунальні платежі за воду, світло, газ, опалення, квартплату, вивіз сміття. При цьому в договорі зазначено, що строк оренди приміщення рахується з момент прийняття його за актом приймання передачі, підтвердженням підписання якого сторонами є п. 12 такого договору. Також угодою сторін визначено, що вартість поточних комунальних платежів не входить до орендної плати. В разі ж наявності боргу з орендної плати чи комунальних платежів у відповідача в сумі не менш ніж 70000 грн., то ОСОБА_3 також повинен сплатити штраф у сумі 10% від суми боргу.
		Також встановлено, що 26 березня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди квартири АДРЕСА_4 , за яким позивач передав у платне користування для проживання житлове приміщення кв. АДРЕСА_1 (орендованою площею 41 кв. м.) строком на 60 місяців до 26 березня 2023 року, а відповідач зобов`язався сплатити орендну плату в сумі 2500 грн. на місяць до 26 числа кожного місяця шляхом погашення при цьому на протязі 16 місяців боргу з комунальних платежів станом на 1 березня 2018 року в сумі 39475 грн., а також зобов`язувався сплачувати поточні комунальні платежі за воду, світло, газ, опалення, квартплату, вивіз сміття. При цьому в договорі зазначено, що строк оренди приміщення рахується з момент прийняття його за актом приймання передачі, підтвердженням підписання якого сторонами є п. 12 такого договору. Також угодою сторін визначено, що вартість поточних комунальних платежів не входить до орендної плати. В разі ж наявності боргу з орендної плати чи комунальних платежів у відповідача в сумі не менш ніж 70000 грн., то ОСОБА_3 також повинен сплатити штраф у сумі 10% від суми боргу.
		За інформацією ТОВ «Нова-Ком» станом на 1 березня 2018 року вбачається, що заборгованість по комунальним платежам на кв. АДРЕСА_1 складала 78950,95 грн.
		Отже суд встановив, що сума боргу в загальному розмірі 78950,95 грн. за комунальними платежами на таке житло була включена сторонами угоди в орендну плату згідно зі змістом договорів оренди квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
		У свою чергу судом було встановлено також, що 26 березня 2018 року ОСОБА_2 оформив нотаріально посвідчену, реєстр нотаріусу № 357, довіреність на ОСОБА_3 строком до 26 березня 2023 року, за якою уповноважив відповідача на продаж, дарування, обмін, здачу в оренду належну позивачу 21/72 частку квартири АДРЕСА_1 , надавши з цією метою певний обсяг повноважень, як своєму представнику.
		Також 26 березня 2018 року ОСОБА_1 оформила нотаріально посвідчену, реєстр нотаріусу № 358, довіреність на ОСОБА_3 строком до 26 березня 2023 року, за якою уповноважила відповідача на продаж, дарування, обмін, здачу в оренду належну позивачу 21/72 частку квартири АДРЕСА_1 , надавши з цією метою певний обсяг повноважень, як своєму представнику.
		За письмовою розпискою від 14.08.2019 року ОСОБА_3 вбачається, що він станом на 1 серпня 2019 року узяв на себе зобов`язання щодо боргу в сумі 96924,41 грн. з комунальних платежів та наступних комунальних платежів на кв. АДРЕСА_1 згідно із його правами по довіреності від ОСОБА_2 від 26 березня 2018 року, реєстр нотаріусу № 357, а також від ОСОБА_1 від 26 березня 2018 року, реєстр нотаріусу № 358.
		Крім того суд вказує, що за письмовою розпискою від 26 березня 2018 року за підписами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 21/72 частки кв. АДРЕСА_1 у кожного позивача з усіма комунальними боргами. При цьому вартість обох часток права власності на кв. АДРЕСА_1 позивачів була у розписці визначена в сумі 4000 доларів США.
		При цьому відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 21 січня 2021 року ОСОБА_1 скасувала довіреність, видану нею на відповідача 26 березня 2018 року, реєстр нотаріусу № 358.
		За ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Згідно із інформацією від 20 липня 2023 року з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що співвласниками кв. АДРЕСА_1 (загальна площа - 82 кв. м., житлова площа - 50,3 кв. м.) є: ОСОБА_1 у частці 21/72 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2008 року по справі № 2-1141/2008, ОСОБА_2 у частці 21/72 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2008 року по справі № 2-1141/2008, ОСОБА_4 у частці 5/36 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23 квітня 2010 року, ОСОБА_5 у частці 5/36 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23 квітня 2010 року, а також ОСОБА_6 у частці 5/36 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23 квітня 2010 року, а починаючи з 18 жовтня 2022 року також ОСОБА_3 на підставі договору дарування набув у власність 5/36 частки вказаного житла, що також підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26 вересня 2012 року.
		За рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21.03.2013 р. по справі № 0413/11582/2012 був визначений порядок користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом виділення ОСОБА_1 у користування кімнати площею 13,6 кв. м. та ОСОБА_2 - кімнати площею 15,7 кв. м., а ванна кімната, туалет, кухня, вбудована шафа, коридор були залишені у спільному користуванні із іншими співвласниками такого житла, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 . При цьому таким рішенням суду було за технічним паспортом встановлено, що така квартира складається з трьох житлових кімнат площами 21 кв. м., 13,6 кв. м. та 15,7 кв. м. (загальна площа квартири 82 кв. м., житлова площа 50,3 кв. м.).
		Суд зазначає, що за ч. 1 ст. 355 ЦК майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
		На підставі ч. 1 ст. 356 ЦК власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		Відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦК співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
		Аналізуючи перелічені норми, суд звертає увагу на те, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності.
		В той же час, виходячи з умов договорів оренди квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 від 26 березня 2018 року саме власник житла має право передати наймачеві житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
		Натомість встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір оренди квартири на житлову площу орендованого приміщення загалом 82 кв. м., тобто на усю кв. АДРЕСА_1 , хоча у сукупності позивачі є співвласниками лише 21/36 частки такого житла, що становить близька 47,83 кв. м. загальної площі вказаної квартири.
		Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не будучи власниками житлового приміщення кв. АДРЕСА_1 в цілому, передали відповідачу таке житло для проживання у ньому повністю на певний строк за плату, хоча рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21.03.2013 р. їм було виділено у користування лише дві жилі кімнати площами 15,7 кв. м. та 13,6 кв. м. відповідно.
		Більш того з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у день укладення договорів оренди квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 також оформили нотаріально посвідчені довіреності на ОСОБА_3 строком також як й спірні договори оренди до 26 березня 2023 року, за якими уповноважили останнього на продаж, дарування, обмін, здачу в оренду належну їм загалом 21/36 частку квартири АДРЕСА_1 .
		Таким чином за наявними у відповідача повноваженнями позивачі доручили останньому на умовах ОСОБА_3 продати належну їм частку кв. АДРЕСА_1 .
		Крім того на підставі письмової розписки від 26 березня 2018 року, тобто написану в той же день, за підписами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 фактично придбав у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 21/72 частки кв. АДРЕСА_1 кожного позивача за 4000 доларів США разом із усіма наявними комунальними боргами.
		Вказане у сукупності підтверджує фактичну передачу позивачами своїх повноважень співвласників спірного житла ОСОБА_3 .
		Однак нотаріально оформленої угоди купівлі-продажу 21/72 часток права власності ОСОБА_2 та 21/72 часток права власності ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_1 не було оформлено.
		Суд при цьому вказує, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		Аналогічна правова позиція була викладена Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року по справі № 390/34/17, а також неодноразово підтверджена Верховним Судом у постановах від 4 березня 2020 року по справі № 632/2209/16 та від 7 жовтня 2020 року по справі № 450/2286/16-ц.
		Суд встановив, що по даній справі позивачі фактично отримали від відповідача грошові кошти за належні їм на праві власності 21/72 частки кв. АДРЕСА_1 кожного позивача.
		При цьому суд зауважує, що право власності включає у себе право користування, володіння та розпорядження певною річчю.
		Таким чином позивачі фактично передали відповідно до виданих ними довіреностей ОСОБА_3 та отриманих від нього грошових коштів за розпискою 26 березня 2018 року права на користування, володіння та розпорядження належною їм загальною 21/36 часткою кв. АДРЕСА_1 , оцінивши таке право в сумі 4000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 26 березня 2018 року (26,265478 грн. за 1 долар США) становило 105061,91 грн.
		Крім того суд зазначає, що з 18 жовтня 2022 року ОСОБА_3 став сам співвласником 5/36 частки кв. АДРЕСА_1 , набувши таке право за договором дарування, отже мав з того часу законне право на проживання у належному йому майні.
		Враховуючи, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21.03.2013 р. по справі було визначено у користування ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 житлову кімнату площею 21 кв. м., то ОСОБА_3 набув у користування вказане житлове приміщення площею 21 кв. м. з 18.10.2022 року.
		В такому випадку встановлені судом обставини свідчать про те, що обумовлена у договорах оренди квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 від 26 березня 2018 року, укладених між сторонами, загальна вартість такої оренди строком на 60 місяців за обома договорами для відповідача в розмірі 300 000 грн. (2500 х 60 х 2 = 300 000), не відповідає попереднім діям позивачів, які фактично своє право користування належною їм загальною 21/36 часткою кв. АДРЕСА_1 оцінили для ОСОБА_3 у сумі 4000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 26 березня 2018 року (26,265478 грн. за 1 долар США) становило 105061,91 грн.
		Отже, дії позивачів, які зараз вимагають у ОСОБА_3 стягнення боргу за договорами оренди квартири АДРЕСА_3 та № 2 від 26 березня 2018 року, укладені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на усю площу спірного житла, в той час, коли вони не мали та не мають прав на кв. АДРЕСА_1 в цілому, не можуть вважатись добросовісними, оскільки фактично вони вже отримали від відповідача кошти на право користування таким житлом відповідно до належної їм частки спірної квартири.
		Таким чином, виходячи з доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), фактичної оплати ОСОБА_3 на користь позивачів за 21/36 частки кв. АДРЕСА_1 доларів США, відсутність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на у цілому на кв. АДРЕСА_1 , набуття 18 жовтня 2022 року ОСОБА_3 права власності на 5/36 частки кв. АДРЕСА_1 , підстав для стягнення на їх користь із відповідача боргу за договорами оренди житла № 1 та № 2 в заявленому у позовній заяві розмірі немає, внаслідок чого у задоволені позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в цій частині слід відмовити.
		Відповідно до змісту ст. 209, 210, 331 ч. 2 ЦК правочин про набуття у власність нерухомого майно підлягає нотаріальному посвідченню та право власності на нього відповідно до закону підлягає державній реєстрації, тому право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.
		Таким чином суд встановив, що нотаріального посвідчення та державної реєстрації переходу права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на належні їм по 21/72 частки кожному кв. АДРЕСА_1 до відповідача не відбулось, тому позивачі залишились власниками загалом 21/36 частки такого житла.
		Суд при цьому зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 319, ч. 1 ст. 322 ЦК власність зобов`язує, тому власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Аналізуючи наведені норми загального цивільного законодавства та спеціального в сфері житлово-комунальних послуг, суд робить висновок, що саме власник нерухомості повинен нести відповідальність через несплату наданих житлово-комунальних послуг.
		Так за інформацією ТОВ «Нова-Ком» станом на 1 березня 2018 року вбачається, що заборгованість по комунальним платежам на кв. АДРЕСА_1 складала 78950,95 грн.
		Натомість, на підставі інформації ТОВ «Нова-Ком» станом на 1 січня 2021 року вбачається, що заборгованість по комунальним платежам на кв. АДРЕСА_1 складала 139011,14 грн.
		Також за інформацією ТОВ «Нова-Ком» станом на 1 квітня 2023 року вбачається, що заборгованість по комунальним платежам на кв. АДРЕСА_1 складала 189781,11 грн.
		Отже, за період з 26 березня 2018 року по 26 березня 2023 року на кв. АДРЕСА_1 утворилась заборгованість у сумі 110830,16 грн. (189781,11 - 78950,95 = 110830,16), яку повинні сплачувати саме співвласники.
		За актом від 3 травня 2023 року сусідів по будинку вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не мешкають у кв. АДРЕСА_1 з 23 грудня 2008 року по теперішній час, якою користувались три власники ( ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ) та ОСОБА_3 , які здавали житло в оренду іншим користувачам, створивши борги з комунальних платежів, не сплачуючи за оренду.
		Однак суд не бере до уваги такий акт, оскільки він не посвідчений у встановленому законом порядку житловою організацію або об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку.
		Крім того факти в частині здачі спірного житла в оренду, сплати боргів з комунальних платежів та за оренду житла згідно із законом повинні підтверджуватися певними письмовими доказами, а не свідченнями свідків.
		При цьому суд не може взяти до уваги письмову розписку від 14.08.2019 року ОСОБА_3 щодо визнання ним своїх зобов`язань станом на 1 серпня 2019 року щодо боргу в сумі 96924,41 грн. з комунальних платежів на кв. АДРЕСА_1 , оскільки така розписка ґрунтувалась саме на виданих позивачами 26 березня 2018 року на відповідача довіреностях щодо передання йому права розпорядження належним ОСОБА_2 та ОСОБА_1 часткам кв. АДРЕСА_1 , строк яких наразі минув, а довіреність ОСОБА_1 була скасована ще раніше, а не на умовах договорів оренди № 1 та № 2.
		Отже, зважаючи на наявність заборгованості по комунальним платежам на кв. АДРЕСА_1 , а також зобов`язання саме ОСОБА_3 за договорами № 1 та № 2 перед позивачами сплачувати комунальні платежі за період користування ним спірним житлом, то суд вважає, за відсутності доказів проведення ним оплати на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 комунальних платежів, що відповідач повинен сплатити на користь позивачів суму боргу по комунальним платежам, доказів оплати яких він не надав суду.
		Однак суд у цьому сенсі врахував: належність на праві власності позивачам загалом лише 21/36 часток кв. АДРЕСА_1 , що свідчить про фактичну передачу в користування відповідача за договорами оренди № 1 та № 2 лише двох житлових кімнат площами 15,7 кв. м. та 13,6 кв. м., про що свідчить рішення суду від 21.03.2013 року; відсутність доказів поділу особових рахунків на кв. АДРЕСА_1 ; фактичне включення суми боргу станом на 26 березня 2018 року по комунальним платежам в орендну плату за договорами оренди № 1 та 2; факт набуття у власність відповідачем 5/36 частки на таку нерухомість з 18.10.2022 року, внаслідок чого вбачається, що встановлена судом сума боргу з комунальних платежів для відповідача перед позивачами повинна бути зменшена до 64650,93 грн. (110830,16 / 36 х 21 = 64650,93).
		Вказане у сукупності свідчить про недоведеність вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача боргу по сплаті комунальних платежів у сумі 189781,11 грн., які суд дійшов висновку необхідним задовольнити частково в сумі 64650,93 грн., тобто на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 32325,47 грн. (64650,93 / 2 = 32325,47) відповідно до частки належної їм на праві власності кв. АДРЕСА_1 .
		Враховуючи, що перед судом позивачі не довели обґрунтованість зобов`язання перед ними відповідача щодо наявності боргу за договорами оренди № 1 та № 2 від 26.03.2018 року на суму 70000 грн. та більше, то відповідно їх вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 штрафів за такими договорами оренди в розмірі 10% від суми боргу задоволенню не підлягають.
		За ст. 141 ЦПК на користь позивачів відповідно до частки задоволених судом позовних вимог підлягає стягненню з відповідача понесені ними судові витрати, тобто в сумі 81,41 грн. (64650,93 / (107500 + 107500 + 10570 + 10750 + 189781,11) х 1073,60 / 2 = 81,41) на користь кожного позивача.
		Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором найму житла - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг з комунальних платежів за договором оренди квартири № 1 від 26 березня 2018 року в сумі 32325,47 грн., а також понесені судові витрати в сумі 81,41 грн.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг з комунальних платежів за договором оренди квартири № 2 від 26 березня 2018 року в сумі 32325,47 грн., а також понесені судові витрати в сумі 81,41 грн.
		У задоволені решти вимог - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення суду складено та підписано 19 вересня 2023 року.
		 
		Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований в АДРЕСА_7 .
		 
		Позивач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрована в АДРЕСА_8 .
		 
		Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє місце реєстрації якого в АДРЕСА_9 .
		 
		 
		 
		Суддя:                                                                 Д. О. Козлов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...