Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/7940/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 19.09.2023. Зареєстровано: 20.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2023.
Дата набрання законної сили: 22.11.2023
Результат оскарження 22.11.2023 Запорізький апеляційний суд: закриття апеляційного розгляду у зв`язку з відмовою апелянта від своїх вимог
Номер судового провадження: 1-кс/333/2835/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023082370000190

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Єдиний унікальний номер 333/7940/23 
		                               Провадження №1-кс/333/2835/23
		 
		УХВАЛА
		 
		Іменем України
		19 вересня 2023 року                     м. Запоріжжя
		 
		Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, українця, громадянина України, неодруженого, має вищу освіту, має на утриманні малолітню дитину, командир стрілецького взводу стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 (бойовий офіцер), який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 426-1 КК України,- 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		14.09.2023 слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_4 , звернувся до суду із клопотанням, яке погоджене прокурором ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 426-1 КК України.
		Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройові частині) від 19.04.2023 №115 лейтенанта ОСОБА_5 призначено на посаду командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.04.2023 №116 солдата ОСОБА_8 призначено на посаду снайпера (2 категорії) взводу снайперів військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
		Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_9 від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України.
		В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_9 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до ст.ст. 29-32 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України лейтенант ОСОБА_5 , обіймаючи посаду командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_2 , являється прямим начальником солдата ОСОБА_8 , снайпера (2 категорії) взводу снайперів військової частини НОМЕР_2 .
		Згідно зіст.119Статуту внутрішньоїслужби Збройнихсил Україникомандир взводув мирнийі воєннийчас відповідаєза бойовуготовність взводута успішневиконання нимбойових завдань,за бойовупідготовку,виховання,військову дисципліну,морально-психологічнийстан особовогоскладу,за збереженняі станозброєння,боєприпасів,техніки тамайна взводу,за підтриманнявнутрішнього порядкуу взводі. Командир взводу підпорядковується командирові роти (бойової частини) і є прямим начальником усього особового складу взводу.
		Відповідно до ст. 120 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України командир взводу зобов`язаний: підтримувати особовий склад взводу, озброєння і техніку в постійній бойовій готовності; постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов`язку; з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу та згуртування військового колективу; виховувати особовий склад взводу в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки й майна взводу; піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань, дбати про їх здоров`я, вживати заходів для його зміцнення; постійно вдосконалювати фізичну тренованість особового складу.
		Зокрема, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_2 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49 Статуту, лейтенант ОСОБА_5 зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
		Окрім того, відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України лейтенант ОСОБА_5 був зобов`язаний: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
		Проте, лейтенант ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби.
		Так, 17.06.2023, приблизно о 21 год. 00 хв., лейтенант ОСОБА_5 , перебуваючи у місці тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_2 , а саме у АДРЕСА_2 , здійснив шикування взводу снайперів, де був присутній і солдат ОСОБА_8 .
		Під час шикування ОСОБА_5 надав наказ ОСОБА_8 підійти до нього. Вказаний наказ начальника було виконано ОСОБА_8 .
		Після прибуття ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , останній, усвідомлюючи протиправний та позастатутний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у присутності інших військовослужбовців взводу снайперів військової частини НОМЕР_2 , застосував насильство та протягом 30 (тридцяти) хвилин наніс близько 15 (п`ятнадцяти) ударів долонями своїх правої та лівої руки, у хаотичному порядку, по всій поверхні обличчя снайпера (2 категорії) взводу снайперів військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_8 , який є його підлеглим за посадою та званням, внаслідок чого заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на лівій ділянці очної ямки, садна на верхньому повіку лівої ділянки очної ямки, рани на слизовій оболонці верхньої губи праворуч, синця на зовнішній поверхі лівої вушної раковини. 
		Таким чином, ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України  застосуванні насильства щодо підлеглого, вчиненому в умовах воєнного стану.
		Крім того досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройові частині) від 19.04.2023 №115 лейтенанта ОСОБА_5 призначено на посаду командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.02.2023 №25 солдата ОСОБА_10 призначено на посаду снайпера (2 категорії) взводу снайперів військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
		Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_9 від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України.
		В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_9 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до ст.ст. 29-32 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України лейтенант ОСОБА_5 , обіймаючи посаду командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_2 , являється прямим начальником солдата ОСОБА_8 , снайпера (2 категорії) взводу снайперів військової частини НОМЕР_2 .
		Згідно зі ст. 119 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України командир взводу в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу, за підтримання внутрішнього порядку у взводі. Командир взводу підпорядковується командирові роти (бойової частини) і є прямим начальником усього особового складу взводу.
		Відповідно до ст. 120 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України командир взводу зобов`язаний: підтримувати особовий склад взводу, озброєння і техніку в постійній бойовій готовності; постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов`язку; з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу та згуртування військового колективу; виховувати особовий склад взводу в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки й майна взводу; піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань, дбати про їх здоров`я, вживати заходів для його зміцнення; постійно вдосконалювати фізичну тренованість особового складу.
		Зокрема, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_2 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49 Статуту, лейтенант ОСОБА_5 зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
		Окрім того, відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України лейтенант ОСОБА_5 був зобов`язаний: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
		Проте, лейтенант ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та повторно вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби.
		Так, 18.06.2023, приблизно о 21 год. 00 хв., лейтенант ОСОБА_5 , перебуваючи у місці тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_2 , а саме у АДРЕСА_2 , вживав алкогольні напої.
		Побачивши солдата ОСОБА_10 лейтенант ОСОБА_5 покликав його до себе та спілкувався протягом 20 (двадцяти) хвилин.
		У продовження подій ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний та позастатутний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у присутності інших військовослужбовців взводу снайперів військової частини НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, взявши своєю лівою рукою за шию снайпера (2 категорії) взводу снайперів військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_10 , який є його підлеглим за посадою та званням, повторно застосував насильство та наніс близько 18 (вісімнадцяти) хаотичних ударів долонею своєї правої руки, по поверхні лівої ділянки обличчя ОСОБА_10 . Після чого, продовжуючи реалізацію умислу на застосування насильства щодо підлеглого, ОСОБА_5 , тримаючи у правій руці пусту скляну чарку, завдав її донною частиною близько 5 (п`яти) ударів по голові ОСОБА_10 , при цьому прокручуючи місце удару розбитою чаркою. Надалі ОСОБА_5 наніс близько 8 (восьми) ударів долонею своєї правої руки по поверхні лівої ділянки обличчя ОСОБА_10 .
		У подальшому, 18.06.2023 приблизно о 23 год. 00 хв., ОСОБА_5 , під час шикування особового складу взводу снайперів військової частини НОМЕР_2 у вказаному вище населеному пункті, протягом 15 (п`ятнадцяти) хвилин, наніс близько 5 (п`яти) ударів долонею своєї правої руки по поверхні лівої ділянки обличчя ОСОБА_10 . 
		Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 відносно ОСОБА_10 , останньому були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді множинних ран на тім`яній ділянці праворуч, множинних саден тім`яної ділянки праворуч, ділянки правого ліктьового суглоба, шиї праворуч, а також синців очних ділянок.
		Таким чином, ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України  застосуванні насильства щодо підлеглого, вчиненому в умовах воєнного стану.
		14.09.2023 року слідчим першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, за погодженням з процесуальним керівником у кримінальному провадженні  прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5ст.426-1, ч. 5 ст. 426-1 КК України.
		Підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень (злочинів), наявні в обставинах, викладених у зібраних по кримінальному провадженню доказах, а саме: 
		-повідомленні про вчинення кримінального правопорушення, яке надійшло з СіЗ ДВКР СБУ 9 АК;
		- протоколах допиту потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ;
		-протоколах допиту свідків  військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які пояснили обставини вчинення кримінального правопорушення.;
		- висновками судово-медичних експертиз потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ;
		- витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_2 про проходження ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 військової служби;
		- іншими матеріалами кримінального провадження.
		Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні 2-х особливо тяжких злочинів, за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.
		Згідно вимог п.4ч.1ст.184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може:
		-переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
		-незаконно впливати на свідків;
		- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
		-вчинити інше кримінальне правопорушення.
		Слід вказати, що ризиками є повені уявлення про можливість вчинення відповідних дій.
		Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 426-1 КК України, які, згідно ст.12ККУкраїни, віднесені до категорії особливо тяжких злочинів, та передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років. Розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про вказані наміри ОСОБА_5 вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військові злочини, а саме застосування насильства щодо підлеглих, вчинених в умовах воєнного стану.
		Вказаний ризик виникає з моменту кримінального переслідування відповідної особи і існує на весь період кримінального провадження. Досконала поведінка підозрюваного на початковому етапі досудового розслідування ніяким чином не вказує на відсутність ризику та вчинення протиправних дій у подальшому, в т.ч. шляхом невиконання своїх обов`язків та неявки до органу досудового розслідування та/або суду.
		Водночас статус військовослужбовця, який перебуває у місці проведення бойових дій, корелює можливість особи змінювати місце своєї дислокації. Користуючись вказаним підозрюваний може ухилятись від органу досудового розслідування та/або суду, шляхом надання своїй поведінці (ухиленню) легальної мети  участі у бойових діях на відповідній території.
		Однак під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний не виконує свої обов`язки належним чином, що вказує на нехтуванням ним своїх обов`язків як командира роти, так і негативною характеристикою підозрюваного з місця несення служби.
		Зазначене вище підтверджує наявність ризику, передбаченого п.1ч.1ст.177 КПК України.
		Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час, у зв`язку із початковим етапом досудового розслідування даного кримінального провадження, встановити всіх свідків не виявилося можливим, у зв`язку із участю особового складу підрозділу у бойових діях на лінії бойового зіткнення на території України. Однак, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а відтак ОСОБА_5 , у випадку обрання відносно нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на них, які враховуючи початковий етап досудового розслідування ще не були допитані у кримінальному провадженні, однак підлягають обов`язковому допиту в якості свідків, що суттєво вплине на можливість уникнення ОСОБА_5 кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню досудового розслідування даного кримінального провадження.
		При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
		За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		Вказаний ризик підтверджується і відомостями, отриманими під час проведення досудового розслідування, а саме під час проведення допиту свідків  військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які є підлеглими ОСОБА_5 за посадою та званням, які зазначали про зухвалу поведінку ОСОБА_5 , який систематично застосовує позастатутні заходи впливу на підлеглих, шляхом побиття.
		Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі та виконуючи обов`язки командира взводу, ОСОБА_5 свідомо може перешкоджати явкою свідків та потерпілих, а також інших військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які будуть викликані органом досудового розслідування або судом для проведення слідчих дій. Вказане підтверджується і відомостями, отриманими під час проведення досудового розслідування, а саме під час допиту свідків, які вказували, що дізнавшись про те, що їх викликають до ТУ ДБР у м. Мелітополі, ОСОБА_5 перешкоджати цьому, а саме почав здійснювати заходи із безперервного направлення на лінію бойового зіткнення, аби свідки не прибули до слідчого та не надали свідчення проти нього.
		Крім того, ОСОБА_5 на теперішній час являється військовослужбовцем та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим може покинути місце служби, чим фактично вчинить кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст.407-409, 429 КК України.
		Водночас ТУ ДБР у м. Мелітополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023080020000335 від 27.06.2023 за ч. 5 ст. 426-1 КК України, за фактом того, що 19 червня 2023 року лейтенант військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосував насильство (спричинив тілесні ушкодження шляхом умисного підпалу) до свого підлеглого солдата військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_18 , в умовах воєнного стану.
		Вказане вище беззаперечно свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
		Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції ОСОБА_5 , задля нівелювання ризику можливості переховуватися від суду і слідства, впливати на свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом, котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного буде саме тримання під вартою.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 при ухваленні вироку, наслідки злочинів, а саме, зниження бойової готовності підрозділу, суспільний резонанс кримінальних правопорушень вказаного характеру, який знижує авторитет Збройних Сил України, в умовах воєнного стану та обороноздатності України, підрив військової дисципліни та надання негативного прикладу протиправної поведінки військовому підрозділу, в цілому, в час протистояння відкритій агресії Російської Федерації, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КК України.
		Таким чином особисте зобов`язання, як найменш суворий запобіжний захід, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки він не буде ізольований від суспільства, осіб, які є учасниками кримінального провадження тощо.
		Застосування особистої поруки також є неможливим, оскільки відсутні будь-які особи, які заслуговують на довіру та зможуть забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків, в т.ч. при виконанні ним обов`язків з несення військової служби.
		Домашній арешт, як вид запобіжного заходу, не є таким, який на думку слідства можливо застосувати до підозрюваного, оскільки місцем його проживання є інша область України, що позбавить орган досудового розслідування та/або суд належним чином здійснювати контроль за його поведінкою, яка має негативний та протиправний характер, під час кримінального провадження.
		Застава, у випадку її застосування, ніяким чином не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки він не буде ізольований від суспільства, осіб, які є учасниками кримінального провадження тощо, оскільки за своєю правовою природою не є такою.
		Виключно ізоляція від суспільства та учасників кримінального провадження, враховуючи негативну характеристику підозрюваного, його схильність до вживання алкоголю, можливість повторного вчинення дій, які підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також виконання завдань кримінального провадження. Вказане можливе лише при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		В судовому засіданні, слідчий ОСОБА_4 у повному обсязі підтримав клопотання та послався на обставини, які у ньому були викладені. 
		Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.
		Підозрюваний ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 заперечували проти застосування запобіжного заходу тримання під вартою. Просили застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
		Крім цього в судовому засіданні ОСОБА_5 , пояснив, що до військовослужбовців не застосовував насильство, а навпаки військовослужбовець ОСОБА_10 перебував в стані алкогольного сп`яніння і не зміг вийти на виконання бойового завдання. За це він об`явив ОСОБА_10 догану. Потерпілий Українець не вірно виконав бойове завдання, а саме поїхав на автомобілі в якому були боєприпаси невірним маршрутом, через, що він з іншими солдатом його шукали під обстріпала більше 25 хвилин. Через це він також об`явив Українцю догану. Вважає дії потерпілих, як помсту за накладене на них дисциплінарні стягнення.
		 
		Вислухавши доводи та пояснення слідчого, підозрюваного, захисника, доводи прокурора, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
		Судом було встановлено, що 26.06.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 426-1 КК України (кримінальне провадження №12023082040001380).
		14.09.2023 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
		 
		Клопотання слідчого ОСОБА_4 , погоджене із прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , оформлене відповідно до вимог ст. 184 КПК України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. У судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 своєчасно отримав копію клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та матеріали до нього. 
		   Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		   Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
		 
		   Вважаю, що прокурором у судовому засіданні доведено, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1 КК України. На думку слідчого судді, зазначене підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 25.07.2023; протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 25.07.2023; 
		протоколом допитусвідка ОСОБА_12 від 25.07.2023;протоколом проведенняслідчого експериментуза участюсвідка ОСОБА_12 від 25.07.2023;протоколом допитусвідка ОСОБА_13 від 25.07.2023;протоколом проведенняслідчого експериментуза участюсвідка ОСОБА_13 від 25.07.2023;протоколом допитусвідка ОСОБА_14 від 28.07.2023;протоколом проведенняслідчого експериментуза участюсвідка ОСОБА_14 від 28.07.2023;протоколомами допитусвідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ;протоколом допитупотерпілого ОСОБА_10 від 29.07.2023;протоколом проведенняслідчого експериментуза участюпотерпілого ОСОБА_10 від 29.07.2023;висновком експерта№1385пвід 01.08.2023;протоколом допиту ОСОБА_8 від 12.08.2023;висновком експерта№1500пвід 14.08.2023 та іншими матеріалами кримінального провадження. 
		       Щодообґрунтованої підозрислідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
		В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_5 до кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1 КК України.
		Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
		Разом з тим, необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
		У рішенні по справі «Летелье проти Франції» Європейський суд від 26.06.1991 року зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути виправданий очікуваним покаранням у вигляді позбавлення волі.
		Крім цього, слідчий суддя враховує рішення Європейського суду від 01.06.2006 року у справі «Мамедова проти Росії», відповідно до якого необхідність тримання під вартою не можна оцінювати тільки виключно з абстрактної позиції, приймаючи до уваги тільки тяжкість злочину. 
		Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
		При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 слідчим суддею враховується, що останній не судимий, має міцні соціальні зв`язки: сім`ю, на утриманні неповнолітню дитину, постійне місце реєстрації та мешкання у м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, з до 23.08.2023 займав посаду командира взводу снайперів військової частини НОМЕР_2 . З 23.08.2023 займає посаду командира стрілецького взводу військової частини НОМЕР_1 , тобто не був командуванням відсторонений від посади командира, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога. 
		До слідчого на допити та до суду підозрюваний ОСОБА_5 прибував за першою вимогою, намірів покинути місце служби під час судового розгляду, встановлено не було. Згідно інформацією наданої в судовому засіданні ОСОБА_5 перебуває в зоні бойових дій. Отже, факт переховування від органу досудового розслідування вважаю, що не доведений прокурором під час судового засідання. 
		 
		Слідчим суддею було встановлено, що свідки у кримінальному провадженні були допитані, з ними було проведені певні слідчі дії (слідчий експеримент). Водночас, ОСОБА_5 на цей час обізнаний про повні анкетні дані усіх свідків, а також зв`язки, отримані під час військової, може використати з метою впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, у т.ч. ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , схиливши їх відмовитися від наданих вже показань, що сприятиме перешкоджанню здійсненню досудового розслідування. 
		Таким чином, слідчий суддя при аналізі пояснень учасників судового засідання, доказів у кримінальному провадженні, даних, що характеризують підозрюваного, дійшов до висновку, що існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість незаконного впливу на свідків. Водночас, вважаю вказаний ризик таким, що його можливо запобігти іншим запобіжним заходом, ніж тримання під вартою з виконанням певних обов`язків, зазначених у ст.194 КПК України. 
		Прокурором у судовому засіданні, на думку слідчого судді, не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не здатний досягти дієвості даного кримінального провадження, тобто не наведено жодних доводів, які б давали підстави вважати, що внаслідок застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, підозрюваний не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки. 
		 
		Відповідно до вимог ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбаченістаттею 194цього Кодексу.
		Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		{Частина друга статті 179 в редакції Закону№ 1791-VIII від 20.12.2016}
		Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
		Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, на думку слідчого судді, до ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з виконанням обов`язків, передбаченими ч.5 ст.194 КПК України. Вказаний запобіжний захід необхідно застосувати до ОСОБА_19 до 19.11.2023, враховуючи строки досудового розслідування. 
		На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 3, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, - 
		ПОСТНОВИВ:
		 
		Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5  задовольнити частково.
		Застосувати до ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
		Покласти на  ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
		1) прибувати до слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження, прокурора, суду за першою вимогою;
		2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця перебування (несення військової служби);
		3) утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення;
		4) не залишати місце несення служби, тимчасове розташування підрозділу військової частини без дозволу командира військової частини; 
		Роз`яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора.
		Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Слідчий суддя Комунарського 
		районного суду м. Запоріжжя          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...