Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 442/2512/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 20.09.2023. Зареєстровано: 20.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2023.
Дата набрання законної сили: 28.11.2023
Номер судового провадження: 1-кп/442/226/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022142190000125

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 442/2512/23
		Провадження № 1-кп/442/226/2023
		 
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		20 вересня 2023 року   Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області 
		в складі:
		головуючої судді: ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42022142190000125 від 03.11.2022 відносно:
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, військовозобов`язаного, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,-
		з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_3 ,
		прокурора - ОСОБА_4 , 
		обвинуваченого - ОСОБА_2 , 
		в с т а н о в и в :
		Судом визнано доведеним, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.10.2022 за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний придатним до військової служби за мобілізацією, про що складено довідку військово-лікарської комісії №15087 від 12.10.2022.
		В той же час, ОСОБА_2 , являючись військовозобов`язаним, відповідно до ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визнаний придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, на виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022 підлягав призову на військову службу за мобілізацією, будучи 12 жовтня 2022 року у встановленому законом порядку повідомлений про час, дату та місце прибуття для відправки до військової частини, діючи всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого протиправного діяння, маючи для цього можливість та не маючи права на відстрочку від призову за мобілізацією, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних на те причин, умисно не прибув на 19 год. 00 хв. 26 жовтня 2022 року до призовного пункту (дільниці) ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок чого порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації та умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
		Таким чином, ОСОБА_2 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України. 
		Обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав і суду пояснив, що є військовозобов`язаним, визнаний придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, хоча він раніше не служив у Збройних Силах. 
		12 жовтня 2022 року отримав повістку для відправки до військової частини, в якій було зазначено про його обов`язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 26.10.2022 о 19.00 год. Проте, у вказаний у повістці час не зміг прибути до центру комплектування, оскільки 26.10.2022 на протязі дня були масштабні повітряні тривоги, як до зазначеного у повістці часу, а також в час, визначений у повістці (в період з 18.44 до 19.36 год), так і після цього. Він проживає у м. Бориславі, що віддалено від м. Дрогобича, а тому, коли закінчилась повітряна тривога (о 19.36 год.), він не зміг добратись до центру комплектування через відсутність транспорту. Не заперечив, що ввечері йому телефонували з центру комплектування, часу не пам`ятає, однак як зазначив вище, через відсутність транспортного сполучення в цей час не зміг з`явитись за повісткою. Крім цього вважає, що оскільки у повістці було визначено час коли він мав прибути до центру комплектування, однак в цей час була тривога, що об`єктивно унеможливило таке його прибуття, а тому прибути до центру в інший, ніж визначено у повістці час, у нього обов`язку не було.
		Крім цього, в подальшому отримував повістки для відправки до військової частини на 03 березня 2023 року. Прибувши на цю годину до центру комплектування, знову було оголошено про початок повітряної тривоги і його не впустили на територію центру комплектування. Після закінчення тривоги, сказали йти додому, виписавши повістку на 08 березня 2023 року. З`явившись 08.03.2023 за повісткою, йому повідомили, що оскільки відносно нього порушено кримінальне провадження, а тому він не може бути призваний за мобілізацією. 
		Не заперечив, що 07.08.2023 знову отримав повістку на відправу, мав намір з`явитись на відправу, але зранку у нього почав боліти зуб і він відвідував лікаря. 
		Зазначив, що отримав близько 5-ти повісток на відправку до військової частини, однак мобілізований так і не був, хоча з`являвся до центру комплектування, однак його не забирали, а тому вся відповідальність за це лежить виключно на посадових особах РТЦК. 
		Крім цього в судових дебатах заявив, що під час проведення з ним слідчих дій було допущено ряд порушень та сфальсифіковано докази. Хоче миру, а його бажання (чи відсутність такого) прибувати до ІНФОРМАЦІЯ_2 та проходити служби значення для даного кримінального провадження не має, а тому не вбачає своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину. 
		Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року з наступними змінами "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (п. 17) зазначено, що при постановленні вироку суддя повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. 
		Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою" (п. 150, п. 253).
		Отже, незважаючи на невизнання своєї винності обвинуваченим ОСОБА_2 , його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведена зібраними та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні наступними доказами. 
		Зокрема допитом свідків сторони обвинувачення:
		Так, свідок ОСОБА_5 - військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_2 у судовому засіданні показав про те, 12.10.2022 ОСОБА_2 , якого визнано придатним до військової служби, було вручено повістку для відправки до навчального центру на 26.10.2022 о 19.00 год і останній мав з`явитися у цей час, однак за викликом не прибув без поважних причин. Телефонував йому особисто на вказаний ним номер мобільного телефону - НОМЕР_1 , та ОСОБА_6 повідомив, що з`являтись не буде, що знаходиться за межами міста Дрогобича, точно не пригадує де саме. Ним було здійснено відмітку на корінці розписки ОСОБА_7 про його неприбуття і передано керівництву. У випадку, якщо б ОСОБА_6 повідомив, що не може дістатись центру комплектування через відсутність транспортного сполучення, ними було б відправлено транспорт по місцю його проживання, оскільки такі обставини інколи мають місце. Ствердив, що 26.10.2022 відбулась відправка 5-ти чоловік, про що надав копію поіменного списку відправників від 26.10.2022. Зазначив, що у випадку оголошення повітряної тривоги, усіх цивільних, які прибули до центру комплектування, виводять за межі центру. В той же час, особи, які прибули на відправку, запрошуються в бетонні укриття і після відбою тривоги продовжується їхня відправка чи то до військових частин, чи то до навчальних центрів. Вказав, що до РТЦК ОСОБА_6 з`явився десь аж в лютому 2023 року, сказав, що не ухиляється від призову, але так і не був відправлений до військової частини для проходження військової служби, хоча як йому відомо, ОСОБА_6 отримував повістки на відправку, як йому відомо на 03.03.2023 та 08.08.2023. Проте, так і не з`явився за повістками, хоча, як і 03.03.2023, так і 08.08.2023 відправки відбувались, про що надав поіменні списки відправників за вказані дати та розписки на ім"я ОСОБА_2 про отримання зазначених повісток. Ствердив, що якби ОСОБА_2 з`явився у ці дні до центру комплектування, то був би відправлений до військових частин для проходження військової служби за мобілізацією, однак ОСОБА_2 ухилився від призову. 
		Аналогічні покази в судовому засіданні, показам свідка ОСОБА_8 надав свідок ОСОБА_9 - працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема останній доповнив, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 йому 27 або 28 жовтня були передані матеріали на ОСОБА_2 стосовно його неявки на відправку за повісткою 26.10.2022. зважаючи на те, що інколи особи повідомляють про поважність причин неявки через деякий проміжок часу, він прочекав до 02.11.2022, однак ОСОБА_6 не повідомив та не надав доказів про поважність причин свого неприбуття 26.10.2022 за повісткою на відправку, ним було підготовлено відповідні документи для подання повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, які передано до прокуратури. 03.11.2022 отримано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Як йому відомо, 26.10.2022 телефонували ОСОБА_2 на мобільний, але телефон був відключений, причини неявки не повідомив. Крім цього, будь-яких інших доказів поважності своєї неявки не повідомляв. Ствердив, що ОСОБА_2 не прибув за повістками 03.03.2023 та 08.08.2023 і про причини неприбуття не повідомляв, однак із повідомленнями про кримінальне правопорушення за цими фактами не звертались, оскільки знали про те, що відносно ОСОБА_7 за ухилення від призову розпочато кримінальне провадження. 
		Також, вина обвинуваченого повністю підтверджується іншими доказами, наданими стороною обвинувачення, зокрема:
		- даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42022142190000125, згідно якого 03.11.2022 внесено відомості до ЄРДР щодо ухилення ОСОБА_2 від призову за мобілізацією 26.10.2022 року (а.с. 126), за повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 128).
		- копією військового квитка ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_2 є військовозобов`язаним, має військово-облікову спеціальність - робочий підсобник будівельних робіт і 12.10.2022 визнаний придатним до військової служби (а.с. 129-132);
		- довідкою військово-лікарської комісії №15087 від 12.10.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої ОСОБА_2 придатний до військової служби за станом здоров`я (а.с. 133, 146);
		- корінцем повістки від 12.10.2022, яку отримав ОСОБА_2 на 19.00 год. 26.10.2022 (а.с. 134, 146) з відміткою про неявку ОСОБА_2 26.10.2022 о 19.00 год на відправку, по телефону повідомив, що не в м. Дрогобичі і прибути не може (а.с. 134, 146);
		- відповідно до довідок КНП "Центральна міська лікарня м. Борислава" Бориславської міської ради Львівської області від 16.11.2022 №724/01, довідки КНП "Дрогобицька районна поліклініка" Дрогобицької міської ради від 22.11.2022 №577, довідки КНП "Дрогобицька міська лікарня №1" Дрогобицької міської ради від 30.11.2022 №1832, ОСОБА_2 з 12.10.2022 по час складення довідок за медичною допомогою не звертався (а.с. 137);
		- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 26.12.2022, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.11.2022 старшому лейтенанту поліції ОСОБА_10 надано тимчасовий доступ до оригіналів документів, а саме: розписки про вручення повістки ОСОБА_2 та довідки військово-лікарської комісії ОСОБА_2 , а також завірених копій військового квитка ОСОБА_2 та обліково-послужної картки військовозобов`язаного ОСОБА_2 , які знаходяться в ІНФОРМАЦІЯ_2 , вилучено такі документи, долучено до матеріалів кримінального провадження (а.с. 142-146) та оглянуто згідно протоколу огляду документів від 26.12.2022 (а.с. 147-148); 
		- даними протоколу огляду речових доказів від 26.12.2022, відповідно до якого оригінали документів ОСОБА_2 , а саме - обліково-послужну картку військовозобов`язаного, довідку військово-лікарської комісії та розписку про вручення повістки визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження (а.с. 149-150); 
		- згідно висновку експерта № СЕ-19/114-23/679-ПЧ від 25.01.2023, підпис в оригіналі розписки від 12.10.2022 на ім`я ОСОБА_2 виконаний ОСОБА_2 (а.с. 159-165); 
		- оригіналом повістки виданої на ім`я ОСОБА_2 , 1995 року народження, про його виклик на 19.00 год. 26.10.2022 (а.с. 171). 
		Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
		Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
		Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
		Ст. 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Відповідно до вимог ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
		Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу, громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах.
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов`язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов`язаного до такого місця.
		Відповідно до п. 69 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого Постановою КМУ від 21 березня 2002 р. N 352, відповідно до результатів медичного огляду призовника, його особистих якостей, рівня освіти, а також матеріального і соціального стану призовника та членів його сім`ї районна (міська) призовна комісія виносить одне з рішень про: придатність до військової служби і призов на строкову військову службу з призначенням до виду (роду) військ (сил) Збройних Сил, інших військових формувань, а також визначає строк відправлення його у військову частину
		Відповідно до п. 3.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 N 40, постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
		Судом установлено, що 12.10.2022 ОСОБА_2 пройшов ВЛК та визнаний придатним до військової служби (підтверджується довідкою ВЛК), однак на 19.00 год. 26.10.2022 за повісткою з наказом з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у час указаний у повістці не з`явився, про причини неявки не повідомляв.
		Як стверджує обвинувачений, 26.10.2022 на території Львівської області були масштабні повітряні тривоги, що унеможливило його явку у вказаний у бойовій повістці час до центру комплектування.
		Так, загальновідомим є факт, що 26.10.2022 тривога оголошувалась 4 рази, з 15:12 год до 16:27 год, з 17:47 год до 18:31 год, з 18:44 год до 19:36 год, з 21:30 год до 23:09 год (інформація з сайту https://alarmmap.online/district/11).
		В той же час, суд вважає надуманими доводи обвинуваченого щодо неможливості з`явитись у визначений у повістці час через оголошення повітряної тривоги, яка тривала з 18.44 до 19.36 год., оскільки отримана ним повістка була для відправки до військової частини, і після закінчення тривоги, ОСОБА_2 зобов`язаний був з`явитись до центру комплектування, повідомити про причини неявки. В той же час, ОСОБА_2 не заперечує, що йому телефонували працівники центру комплектування на його мобільний телефон за номером НОМЕР_1 , щоб з`ясувати причини його неявки, просили з`явитись на відправку, що чекають його, однак до центру комплектування він не з`явився, зіславшись на відсутність транспортного сполучення між ОСОБА_11 і ОСОБА_12 у цей час.
		Поряд з цим, поза увагою суду не може залишитись той факт, що 26.10.2022 відправка військовозобов`язаних, незважаючи на оголошення тривоги, відбулась після її відбою, про що ствердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 і такі його покази підтверджені наданою ним копією поіменного списку відправників від 26.10.2022 (відправлено 5 осіб). 
		Крім цього, доводи обвинуваченого, що він з`являвся до центру комплектування в інші дні, зазначені у повістці, зокрема, 03.03.2023, однак не був відправлений до військової частини через повітряну тривогу, а в подальшому і через порушене щодо нього кримінальне провадження, є голослівними, та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_5 , який надав суду покази про те, що відправка військовозобов`язаних відбувалась 03.03.2023 і такі його покази підтверджені наданою ним копією поіменного списку відправників від 03.03.2022 (відправлено 14 осіб). 
		Також суд вважає надуманими доводи обвинуваченого, що він мав намір з`явитись за повісткою на 08.08.2023, однак не зміг цього зробити, оскільки у нього заболів зуб і він відвіував у цей день лікаря-стоматолога, оскільки такі не підтверджені належними і допустимими доказами. 
		Що стосується тверджень обвинуваченого щодо неправдивості показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , - працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданими ними в судовому засіданні, суд враховує, що їх покази прямо стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення і безпосередньо стосуються фактів, які мали місце 26.10.2022, зокрема твердження того, що ОСОБА_2 12.10.2022 була вручена саме повістка на відправку 19.00 год. 26.10.2022, однак останній у час та день визначений у повістці не з`явився, а також і до завершення судового слідства в даному кримінальному провадженні, хоча неодноразово отримував повістки на відправку, зокрема, на 03.03.2023 і на 08.08.2023. 
		Зазначені покази вказаних свідків є логічними та послідовними, підтверджені наданими свідком ОСОБА_5 письмовими матеріалами, якими він користувався під час свого допиту у відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 66 КПК України та які, за клопотанням прокурора приєднано до матеріалів судового провадження (а.с. 188-192), проти чого обвинувачений не заперечував. 
		Будь-яких даних, які б вказували на те, що зазначені вище показання свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_9 давали неправдиво чи з метою оговорити обвинуваченого або йому нашкодити, останнім не наведено і таких в судовому засіданні не встановлено. 
		Отже, отримання 12.10.2022 повістки ОСОБА_2 зобов`язувало ОСОБА_2 з`явитися 26.10.2022 для відправлення до військової частини для відбуття військової служби у зв`язку з мобілізацією, повідомити про поважні причини (у випадку наявності таких) неявки, та надати відповідні докази про поважність причин неприбуття.
		Таким чином, ОСОБА_2 , будучи обізнаним та маючи об`єктивну можливість прибути за повісткою у визначений час, тобто на 19.00 год. 26.10.2022, на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправлення на проходження військової служби за мобілізацією не прибув, чим ухилився від призову на військову службу за мобілізацією.
		Разом з тим, суд приймає до уваги і той факт, що незважаючи на встановлені судом обставини кримінального провадження, з яких достовірно встановлено факт ухилення ОСОБА_2 від призову на військову службу під час мобілізації, під час надання пояснень ОСОБА_2 , намагаючись применшити особисту роль у вчиненні інкримінованого йому діяння та настанні шкідливих наслідків, заперечував такі обставини та повідомив, що мав намір і з`являвся за повісткою, однак не був відправлений посадовими особами центру комплектування, що спростовано судом, тим самим намагаючись уникнути відповідальності за вчинене та перенести тягар відповідальності на інших осіб. 
		Відносно доводів обвинуваченого стосовно допущених, на його думку порушень, під час проведення досудового розслідування, проте, в чому полягали такі порушення, обвинуваченим не наведено і таких в судовому засіданні не здобуто.
		Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , яке виразились виразилось в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, мало місце. Зазначене діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України. Обвинувачений ОСОБА_2 , винуватий у вчиненні цього кримінального правопорушення і підлягає покаранню за його вчинення.
		Отже, дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що сукупністю даних досудового та судового слідства, котрі співпадають між собою та об`єктивно доповнюють одні одних, стверджено винність обвинуваченого ОСОБА_2 в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації поза будь-яким розумним сумнівом. 
		Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності обвинуваченого у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце. 
		При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів. 
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) також наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція, як вказано вище, за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. 
		Обставин, передбачених ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 , не встановлено.
		Обставини, передбачені ст. 67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_2 , - відсутні. 
		При обранні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2  суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, обставини та характер його вчинення, той факт, що на території України введений воєнний стан, а тому дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, своєї вини не визнав, не розкаявся у вчиненому, не працевлаштований. 
		Враховуючи вищенаведене, особу ОСОБА_2 , задовільний стан його здоров`я, посередню характеристику за місцем проживання, його посткримінальну поведінку - незважаючи на введений в Україні воєнний стан та неодноразове отримання повісток на відправку до військової частини, за повісткою так і не з`явився і мобілізований з 12.10.2022 так і не був. Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_2 ухилявся також і від суду, за що оголошувався в розшук, а також враховуючи думку прокурора, яка просила призначити обвинуваченому покарання у виді позбавленні волі, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 можливе лише при застосуванні покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
		Зважаючи на те, що запобіжний захід стосовно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні судом не застосовувався і клопотання щодо застосування обвинуваченому стороною кримінального провадження не заявлялось, тому суд доходить переконання про відсутність підстав для вирішення цього питання.
		Заходи забезпечення кримінального провадження не вживались. 
		З речовими доказами необхідно поступити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а тому, з обвинуваченого необхідно стягнути витрати за проведення експертиз у даному кримінальному провадженні в загальній сумі 3028,48 грн. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд
		у х в а л и в :
		ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 336 КК України та призначити йому покарання - три роки позбавлення волі. 
		Строк відбуття покарання рахувати з часу затримання. 
		Речові докази: 
		-обліково-послужну картку військовозобов`язаного ОСОБА_2 , довідку військово-лікарської комісії, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження , - повернути володільцю - ІНФОРМАЦІЯ_2 , долучивши до матеріалів кримінального провадження їх копії; 
		-розписку про вручення повістки ОСОБА_2 , яка зберігається при матеріалах кримінального провадження , - залишити при цих матеріалах. 
		Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави витрати за проведення експертизи в кримінальному провадженні №42022142190000125 від 03.11.2022 в сумі 3028,48 грн. 
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
		Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
		Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...