Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/2993/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво.
Надіслано судом: 20.09.2023. Зареєстровано: 21.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2023.
Дата набрання законної сили: 28.09.2023
Номер судового провадження: 1-кп/363/270/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021111150000762

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		"20" вересня 2023 р. Справа № 363/2993/21
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 вересня 2023 року  м. Вишгород
		Вишгородський районний суд Київської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12021111150000762 від 13.07.2021 року за обвинуваченням  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 26.11.2018 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 5, п. 2 п. 6 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді 8 років 9 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України звільнений за відбуттям строку покарання, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,-
		ВСТАНОВИВ :
		В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021111150000762 від 13.07.2021 стосовно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.
		Так, 13.02.2023 року обвинувачений ОСОБА_4 направив на електронну адресу суду клопотання, в якому просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, відповідно до ст. 49 КК України. 
		У судовому засіданні 20.09.2023 року обвинувачений ОСОБА_4 подане клопотання підтримав, просив його задовольнити, не заперечував проти проведення засідання без участі захисника.
		Прокурор проти клопотання обвинуваченого не заперечував.
		Від представника потерпілого  адвоката ОСОБА_5 до суду надійшла заява, в якій остання просила проводити розгляд цієї справи без участі представника, проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, відповідно до ст. 49 КК України заперечувала, оскільки злочин, що інкримінується обвинуваченому є злочином з матеріальним складом, для встановлення об`єктивної сторони цього злочину слід встановити не тільки самовільне зайняття земельної ділянки, але й настання суспільно небезпечних наслідків  спричинення її власнику чи законному володільцю значної шкоди. З матеріалів справи вбачається, що кримінальне правопорушення, що інкримінується ОСОБА_4 є триваючим злочином, вчинене у липні 2021 року, а тому не має підстав для його звільнення.
		Судом, з метою забезпечення істинності та добровільності позиції обвинуваченого, роз`яснено, що суд, за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, може закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності, звільнити особу від кримінальної відповідальності. Разом з тим, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не має реабілітуючого характеру і означає визнання факту вчинення особою кримінального правопорушення, закон надає їй право заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку.
		ОСОБА_4 у судовому засіданні 20.09.2023 року надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України, пояснивши, що йому відомо про те, що таке звільнення є нереабілітуючою підставою та про наслідки такого звільнення, просив закрити кримінальне провадження та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
		Суд, заслухавши думку прокурора, з`ясувавши позицію обвинуваченого, впевнившись у його добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, приходить до наступних висновків:
		Так, згідно з обвинувальним актом дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.
		Відповідно до ч. 4ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суд від 24.05.2018 року у справі за №200/4664/14-к.
		Згідно ч. 1ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		Відповідно до ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом зокрема і у зв`язку зі звільнення особи від кримінальної відповідальності про що суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
		Так, ст. 44 КК Українивизначено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому звільнення відкримінальної відповідальностіу випадках,передбачених цимКодексом,здійснюються виключносудом.Порядок звільненнявід кримінальноївідповідальності встановлюєтьсязаконом.
		Статтею 49 ч. 1 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули, такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
		При цьому матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1ст. 49 КК Українистроків тавідсутність обставин,що порушуютьїх перебіг (ч. 2ст. 49 КК України), а процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
		В даному випадку судом встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується  ОСОБА_4 , мало місце на початкулютого 2020рокута містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 197-1 КК України- самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні. Дійсно, самовільне зайняття земельної ділянки є злочином із матеріальним складом, який вважаєтьсязакінченим зтого моменту,коли особафактично заволоділаземельною ділянкоюабо розпочалаїї протиправнуексплуатацію (освоєння), завдавши цим власнику земельної ділянки або її законному володільцю значної шкоди
		Відповідно дост. 12 КК України- кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2ст.197-1КК Українивідноситься до нетяжкого злочину.
		При цьому слід зазначити, що початковим моментом перебігу строку давності є день вчинення особою кримінального правопорушення. Строки давності починають спливати з 0 годин тієї доби, яка настає після доби вчинення кримінального правопорушення; строк давності закінчується після того, як сплила передбачена ст. 49 КК України кількість повних років, о 24 годині останньої доби відповідного строку. Стаття 49 КК України не передбачає особливостей перебігу строків давності у разі вчинення триваючих і продовжуваних кримінальних правопорушень. При триваючих правопорушеннях протиправна поведінка, яка йде за первісним актом злочинного посягання і охоплюється складом правопорушення, має невизначено тривалий характер, тобто вона може здійснюватись як завгодно довго. У судовій практиці строк давності стосовно триваючих правопорушень обчислюється з часу їх припинення за волею або всупереч волі винного (затримання особи, явка з повинною, добровільне виконання обов`язку, покладеного на особу під загрозою кримінального переслідування), або з часу настання подій, які трансформують його поведінку у незлочинну (наприклад, викрадення у винного зброї, яка незаконно ним зберігалась, смерть або досягнення повноліття дитини, від утримання якої у формі сплати аліментів він ухилявся). У разі скоєння продовжуваного правопорушення строк давності починає спливати з моменту вчинення останнього із тотожних діянь, які, будучи об`єднані єдиним злочинним наміром, утворюють вказаний різновид одиничного правопорушення.
		Таким чином на теперішній час з моменту вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 197-1 КК України минуло більше трьох років.
		Частина 2 ст. 49 КК України зазначає, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.
		Тобто, під ухиленням від слідства або суду як обставиною, що зупиняє перебіг строку давності (ч. 2 ст. 49), розуміються будь-які умисні дії, вчинені особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення (нез`явлення без поважних причин за викликом до правоохоронних органів, недотримання умов запобіжного заходу, зміна місця проживання, зміна документів, які посвідчують особу, і перехід її на нелегальне становище тощо). 
		В даному випадку судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення строків давності, передбачених ч. 2ст. 49 КК України.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
		Таким чином, давність не може розглядатись як вибачення злочинцю за скоєне незалежно від його наступної поведінки. Переривання перебігу строку давності відбувається тоді, коли до закінчення вказаних у законі строків давності особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. У такому разі частина строку давності, яка мала місце до вчинення нового злочину, втрачає своє юридичне значення, і обчислення строку давності за перший злочин починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин і поглиненню та складанню не підлягають. Перебіг давності не може вважатись перерваним, якщо справа про вчинення нового злочину закрита за недоведеністю злочину.
		Між тим судом встановлено, що в Подільському районному суді м. Києва на розгляді перебуває кримінальне провадження за №12020100100005543 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, станом на теперішній час справа не розглянута. Так, зі змістуобвинувального актувбачається,що новізлочини вчинені ОСОБА_4 в травні-липні 2020року. Таким чином частина строку давності, яка мала місце до вчинення цих нових злочинів, втрачає своє юридичне значення, і обчислення строку давності за перший злочин, передбачений ч. 2 ст. 197-1 КК України, починається з дня вчинення нових злочинів. З огляду на наведене, у даному кримінальному провадженні, станом на вересень 2023 року закінчився трьохрічний строк давності, передбачений п. 2 ч. 1ст. 49 КК України.
		Крім того, під час звільнення від кримінальної відповідальності суд повинен з`ясувати думку щодо такого звільнення у особи, яка від такої відповідальності може бути звільнена. Так, у постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 02.07.2019 року справа за №515/331/17 зауважено, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи на відповідній підставі. Тобто, установивши обставини, що дають підстави для закриття справи, суд повинен їх дослідити і в разі згоди особи, ухвалити рішення про її звільнення від кримінальної відповідальності. Крім того, ВП Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 року справа за №598/1781/17 наголосила, що звільнення від кримінальної відповідальності заст. 49 КК(спливстроків давності)є безумовнимі здійснюєтьсясудом незалежновід фактупримирення зпотерпілим,відшкодування обвинуваченимшкоди потерпілому,щирого каяттятощо. Тобто суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ч. 1ст. 49 КК України, та за згодою обвинуваченого, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
		Також, при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд також керується практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням у справі «Грабчук проти України», відповідно до змісту якого у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується, а також рішенням у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», в якому зазначено, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення, термін позовної давності забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. При цьому відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим. Така відмова може призвести до порушеннястатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,щодо розглядусправи упродовжрозумного строку,що єтакож неприйнятним. Аналогічна позиція висвітлена у Постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 30.11.2022 року, за№ 734/3220/17.
		Отже, з`ясувавши позицію обвинуваченого ОСОБА_4 прокурора та представника потерпілого, впевнившись у її добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі вимогст. 49 КК України, у зв`язку з чим кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 2ст. 284 КПК України, що є нереабілітуючою підставою.
		Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст.12,44,49 КК України, ст. ст.284,285,286,376,392,395 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.
		ОСОБА_4  звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 197-1 КК України, на підставістатті 49 КК України,у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрити з підстав, передбачених п.1 ч. 2ст. 284 КПК України.
		Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
		Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Головуюча                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...