Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 323/2100/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 20.09.2023. Зареєстровано: 21.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2023.
Дата набрання законної сили: 20.09.2023
Номер судового провадження: 22-ц/807/198/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 20.09.2023 Справа № 323/2100/21
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Єдиний унікальний № 323/2100/21 Головуючий у 1 інстанції: Плечищева О. В.
		Провадження № 22-ц/807/198/23 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. 
		                
		                             
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20вересня 2023 року                 м. Запоріжжя
		 
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Головуючого: Маловічко С.В.
		суддів:    Дашковської А.В., 
		Кочеткової І.В.
		 
		розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства«Акцент-Банк»назаочне рішення Оріхівськогорайонного судуЗапорізькоїобласті від11лютого2022року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У серпня2021року Акціонернетовариство «Акцент-Банк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		 
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.10.2019 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору та отримання кредитної картки. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. 
		 
		АТ "А-БАНК" свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору. Проте відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 02.04.2021р. має заборгованість, яка складається з наступного: 14 400,73 грн. - заборгованість за кредитом; 3 228,39 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяти на себе зобов`язання. Але на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав AT "А-БАНК". У зв`язку з невиконанням зобов`язання за вказаним договором, відповідач просив суд стягнути з неї заборгованість в сумі 17629, 12 грн. та судові витрати.
		 
		Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2022 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користьАкціонерного товариства "Акцент-Банк"(код ЄДРПОУ 14360080, адреса для листування: 49074, м. Дніпро, вул.Батумська, буд.11) заборгованість за кредитним договором б/н від 09.10.2019р. у розмірі 14 400,73 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користьАкціонерного товариства "Акцент-Банк"(код ЄДРПОУ 14360080, адреса для листування: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11) судовий збір в розмірі 1854,36 грн.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		 
		Не погоджуючись із вищезазначеним заочним рішенням, Акціонерне товариство«Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу безпосередньо до Запорізького апеляційного суду засобами поштового зв`язку 05 квітня 2022 року, що надійшла до суду апеляційної інстанції 08 квітня 2022 року.
		24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти УкраїниУказом Президента України № 64/2022введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дія воєнного стану продовжена та триває до теперішнього часу.
		 
		Оскільки, в поданій апеляційній скарзі були відсутні матеріали цивільної справи № 323/2100/ як в паперовому вигляді, так і в електронному вигляді в АСДС, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 квітня 2022 року витребувано вказану справу з Оріхівського районного суду Запорізької області, яка не була виконана цим судом.
		 
		Наказом голови Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2022 
		року припинено роботу Оріхівського районного суду Запорізької області. 
		 
		Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 10 травня 2022 року № 29/0/9-22 територіальна підсудність справ Оріхівського районного суду Запорізької області визначена за Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14 вересня 2022 року цивільну справу № 323/2100/21 за вищевказаним позовом витребувано із Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, яка була направлена на електронну адресу суду для виконання, проте виконана не була, справа до суду апеляційної інстанції не надійшла. 
		 
		Відповідно до листа від 19.09.2022 року (вх. № 09895 від 22 вересня 2022) справа № 323/2100/21 з Оріхівського районного суду Запорізької області до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя не надходила.
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2022р. направлено копії матеріалів апеляційної скарги Шевченківському районному суду для відновлення втраченого судового провадження  справи ЄУН 323/2100/21.
		 
		11 січня 2023 року до апеляційного суду із Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла ухвала судді Дацюк О.І. від 06 січня 2023р., якою відмовлено у відновленні вказаного провадження.
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2023р. повторно було направлено матеріали апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк» на рішення Оріхівського районного суду від 11 лютого 2022 року до Шевченківського районного суду для відновлення втраченого судового провадження.
		 
		26 квітня 2023р. з Шевченківського районного суду надійшла ухвала судді Дацюк О.І., якою відмовлено у відновленні втраченого судового провадження.
		 
		Ухвалою Запорізькогоапеляційного судувід 02травня 2023р. направлено копії матеріалів за вищезазначеною апеляційною скаргою до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, для належного оформлення, а саме, належного розгляду ухвали Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2023 року щодо вирішення процесуального питання про відновлення втраченого судового провадження.
		 
		17 травня 2023р. на адресу апеляційного суду надійшли матеріали відновленого судового провадження. 
		Отже, тривалість перебування апеляційної скарги банку без її розгляду по суті сталася через відсутність матеріалів справи та через відмову Шевченківського районного суду у їх відновленні.
		Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 16 червня 2023р. відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
		 
		В обґрунтування апеляційної скарги банком зазначено, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись із змінами до них, викладеними на сайті банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувалась кредитом, що свідчить про її ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодження з ними, оскільки даний кредитний договір є договором ОФЕРТИ, тобто відповідач фактично прийняла пропозицію банку до укладення договору, на що вказують її дії з користування кредитом та здійснення періодичних платежів на його погашення .
		З огляду на вказані обставини, вважає безпідставним посилання суду на постанову Верховного Суду від 03.07.2019р. по справі № 342/180/17 в частині неприйняття як частини договору Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів, на чому базувались помилкові висновку суд першої інстанції щодо відмови у стягненні процентів, оскільки в тій справі встановлені інші обставини. В даному випадку до матеріалів справи додано не тільки Тарифи із сайту банку (як зазначив суд), а також Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі узгоджені умови кредитування, строки, процентна ставка, тощо. Вказаний Паспорт підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор між сторонами погоджено, а саме  його зазначено особисто відповідачем в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банк, яку він підписав власноруч.
		 
		Щодо сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості, то вони, на думку апелянта, є необґрунтованими, оскільки на підтвердження вірності розрахунку банк надав банківську виписку про рух коштів по рахунку відповідача.
		 
		Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, проте це не заважає 
		її розгляду за наявними матеріалами справи відповідно до приписів ч. 3 ст. 360 ЦПК Укра-
		їни.
		Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст.369 цього Кодексу.
		Згідно із п. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		 
		Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
		 
		Частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 186/1743/15-ц, також зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
		Рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем в частині відмови в позовних вимогах щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено, тому апеляційним судом не переглядається.
		Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що у позовній заяві банк вказував, що 09.10.2019 ОСОБА_1 підписала анкету-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-банку з метою укладання кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви банком відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. 
		Отже, договір укладений шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
		 
		Банк зазначав, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
		Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач порушила умови кредиту та 
		станом на 02.04.2021 року має заборгованість, яка складається з наступного: 14 400,73 грн. 
		- заборгованість за кредитом; 3 228,39 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, яку банк просив суд стягнути з відповідача на свою користь разом із судовими витратами.
		Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано належні докази на підтвердження обставин щодо надання відповідачу кредитних коштів, які відповідачем знімались з карткового рахунку, але відповідачем порушено умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість. Зазначені обставини вказують на порушення прав банку, які підлягають захисту через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. 
		Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, суд першої інстанції визнав необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом. Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг (втяг з яких долучено до матеріалів справи), розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, їх розміру та порядку нарахування. Суд зазначив, що заява-анкета від 09.10.2019р. не містить відомостей стосовно визначеної процентної ставки саме по картці відповідача. Зважаючи на ці обставини, суд визнав необґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості по відсоткам. Тому судом стягнуто лише визначену заборгованість за тілом кредиту. 
		Колегія суддів в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		 
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що начас укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		 
		За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
		Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. 
		Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
		Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками у розмірі 3 228,39 грн.
		Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в АТ "АКЦЕНТ-БАНК", які розміщені на офіційному сайті, як невід`ємні частини спірного договору.
		Витягом визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Але суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає, що роздруківка витягу із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено також у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
		 
		Крім того, колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.a-bank.com.ua), періодично піддаються змінам самим АТ "АКЦЕНТ - БАНК", який за відсутності підпису клієнта у них може додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. 
		 
		Колегія наголошує, що в цьому сенсі доводи апелянта про те, що відбулась оферта, є неспроможними, оскільки такий спосіб укладення кредитного договору суперечить приписам статті 1055 ЦК України, яка визначає для кредитного договору лише письмову форму, що передбачає підписання складеного у письмовій формі договору його сторонами. 
		За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Тарифи та Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. 
		Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині є цілком обґрунтованими та законними.
		Але в апеляційній скарзі банк також наголошує на тому, що підписаним відповідачем документом є Паспорт споживчого кредиту, у якому містяться всі істотні умови договору між сторонами у справі, зокрема, у ньому визначено умови щодо відсотків та їх розміру.
		Проте колегія наголошує на тому, що посилання АТ «Акцент-Банк» на Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який містить підпис споживача, підтверджений з номеру телефона, не спростовує висновків суду про неузгодженість умов щодо відсотків з огляду на таке.
		Як свідчить зміст вказаного Паспорту про умови споживчого кредитування він має інформаційний характер щодо наявних декількох варіантів умов кредитування, на що вказує викладення у ньому одночасно трьох програм кредитування. На це вказують також і застереження, у яких зазначається, що використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вище зазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.
		На те, що Паспорт не є самим кредитним договором, а лише носить ознайомлювальний характер, свідчить зазначення в ньому наступного: умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
		Отже, вказаний Паспорт споживчого кредитування містить пропозицію щодо укладення договору на певних умовах у трьох варіантах, але не підмінює сам договір, у якому мають бути чітко визначені всі умови кредитного договору, а не альтернативні варіанти.
		Додатково це підтверджується тим, що такий Паспорт споживчого кредитування не зазначається у анкеті-заяви як складова частина договору.
		Крім того, в постанові ВерховногоСуду від15червня2022року усправі №313/181/21,провадження№61-20039св21 касаційним судом зазначено наступне: «Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України). Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України "Про споживче кредитування", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		 
		До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, у тому числі, з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України "Про споживче кредитування", у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України "Про споживче кредитування", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		 
		Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України "Про споживче кредитування", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). 
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. 
		 
		Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Отже, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
		 
		За таких обставин, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини спору, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ "АКЦЕНТ - БАНК" та обґрунтовано визнав позовні вимоги в частині стягнення відсотків недоведеними належними та допустимими доказами, а тому такими, що задоволенню не підлягають.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому судове рішення в цій частині відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства«Акцент-Банк» залишити без задоволення.
		Заочне рішення Оріхівськогорайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2022 року в цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.
		 
		В іншій частині рішення не оскаржувалось та не переглядалось.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
		 
		Постанова прийнята, складена та підписана 20 вересня 2023 року.
		 
		Головуючий:         С.В. Маловічко 
		 
		 
		 
		Судді:     А.В. Дашковська 
		 
		 
		 
		       І.В. Кочеткова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...