Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/5474/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 20.09.2023. Зареєстровано: 21.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/759/436/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002406

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ун. № 759/5474/22
		пр. № 1-кп/759/436/23 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 вересня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
		       головуючого - судді:        ОСОБА_1 ,
		       за участю секретаря:      ОСОБА_2 ,
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої кримінальне провадження № 42016000000002406 за обвинуваченням
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Армянськ АР Крим, громадянки України, колишньої судді Апеляційного суду АР Крим, має вищу освіту, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Законів № 1183-VII від 08.04.2014 та № 1689-VII від 07.10.2014),
		сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачена ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,
		В С Т А Н О В И В :
		Громадянка України ОСОБА_3 , будучи суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, вчинила державну зраду, тобто, умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України надавала іноземній державі (Російській Федерації) та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України за таких обставин.
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, ОСОБА_3 , будучи суддею та відповідно до постанови Верховної Ради України № 2463-IV від 03.03.2005 займаючи посаду судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.
		Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20.02.2014 території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так званий «апеляційний суд Республіки Крим» відповідно до положень ст. 64 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Сімферополь упродовж березня - грудня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, Указом Президента Російської Федерації № 786 від 19.12.2014 була призначена на посаду судді незаконно утвореного так званого «Верховного суду Республіки Крим Російської Федерації», чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		Допомога ОСОБА_3 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова. 
		Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої  ОСОБА_3 з наступних підстав.
		Згідно ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia).
		Так, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.08.2016 у межах даного провадження проводилось спеціальне досудове розслідування (т. 1 а.с.91-92, т.2 а.с.5). Встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 , а також повістки про виклик до слідчого неодноразово у встановлений законом спосіб шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери були направлені ОСОБА_3 . Постановою слідчого Генеральної прокуратури України від 11.08.2015 підозрювану ОСОБА_3 оголошено у розшук (т. 2 а.с.64-65).
		Обвинувачена ОСОБА_3 в судові засідання не прибула, будучи належним чином, в спосіб, передбачений вимогами КПК України шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр»), а також шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора та Святошинського районного суду м. Києва, повідомленою про розгляд справи, жодних клопотань, заяв, скарг не подавала, у зв`язку з чим на підставі ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 23.11.2022 судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_3 в порядку спеціального судового провадження (in absentia), з обов`язковою участю захисника. Суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав підозрюваної та обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя, а ОСОБА_3 мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, мала чи мала б отримати оголошену підозру, відповідні виклики до слідчого, прокурора та суду.
		Суд, розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, вважає, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а, відтак, ці факти не потребують окремого судового доведення.
		Так, Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01.03.2014 № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
		06.03.2014 Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07.03.2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14.03.2014 визнана неконституційною.
		 
		11.03.2014 Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14.03.2014 № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20.03.2014 визнана неконституційною.
		Постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.
		17.03.2014 представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».
		18.03.2014 «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19.03.2014 рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20.03.2014 його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21.03.2014 - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак, цей «Договір» набрав чинності 21.03.2014.
		21.03.2014 прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ (т. 4 а. 175-214), яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).
		11.04.2014 «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.
		Верховною Радою України 15.04.2014 прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		Крім того, Верховною Радою України 21.04.2015 прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20.02.2014, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27.03.2014 № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16.03.2014, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
		Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19.12.2016 № 71/205 та від 19.12.2017 № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17.12.2018, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22.12.2018 послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.
		Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.
		Крім того, суд, безпосередньо дослідивши подані стороною обвинувачення докази, також встановив наступне.
		ОСОБА_3 є громадянкою України та на час дій, які ставляться їй у провину, була суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим.
		Статус  ОСОБА_3 як громадянки України підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Армянським МВ УМВС України в Криму (т. 2 а.с. 129-130).
		Статус ОСОБА_3 станом на 2005-2016 роки як судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим підтверджено дослідженими належними копіями постанови Верховної Ради України від 03.03.2005 № 2463-ІV «Про обрання суддів» (т. 2 а.с. 123-125) та постанови Верховної Ради України від 19.04.2016 №1310-VІІІ «Про звільнення судді», за якою вона звільнена з посади судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у зв`язку із порушенням присяги судді (т. 2 а.с. 133).
		Згідно з дослідженим судом рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.11.2015 № 3009/дп-15 (т. 4 а.с. 64-80), за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно суддів АР Крим, в тому числі стосовно ОСОБА_3 встановлено, що на підставі Указів Президента РФ «Про призначення суддів федеральних судів» для здійснення правосуддя від імені РФ на території АР Крим ОСОБА_3 , яка займала посаду судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, призначена на посаду «судді Верховного суду Республіки Крим». У такій спосіб, не будучи у встановленому законом порядку звільненю з посади судді України, ОСОБА_3 прийняла на себе повноваження «судді» іншої держави.
		Вищою радою юстиції 24.12.2015 винесено рішення № 1206/0/15-15 (т.4 а.с. 89-126), на підставі розглянутого рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.11.2015 № 3009/дп-15, про внесення подання про звільнення серед інших суддів АР Крим і судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 за порушення присяги судді.
		Обставини щодо призначення  ОСОБА_3  на посаду «судді Верховного суду Республіки Крим», який було утворено окупаційною владою РФ на території АР Крим, знайшли своє підтвердження під час дослідження в судовому засіданні протоколів огляду інтернет-видань від 17.02.2022, від 09.02.2022, від 07.04.2015 та додатків до них у виді нормативних актів РФ індивідуального характеру про призначення суддів, розміщених на офіційному сайті Президента РФ (т. 3 а. с. 40-48, 79-93; т. 4 а.с. 135-152). Так, згідно із пп. «а» п. 2 Указу Президента РФ від 19.12.2014 № 786  ОСОБА_3  призначена на посаду «судді Верховного Суду Республіки Крим».
		Обставини здійснення ОСОБА_3  правосуддя від імені РФ на території АР Крим без припинення статусу судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим відповідно до законів України упродовж 2014 - 2023 років як «судді» незаконно створеного судового органу окупаційної влади «Верховного суду Республіки Крим», а також і після її призначення на посаду «судді» утвореного в системі правосуддя РФ «Верховного суду Республіки Крим» знайшли своє підтвердження і під час дослідження в судовому засіданні листа Мінюсту України № 2911-0-26-16/12.1 від 21.03.2016, протоколів огляду інтернет-видань від 09.02.2022 та від 02.02.2015 (т. 3 а.с. 104-106; т. 4 а.с. 153 - 209) з додатками до них у виді судових рішень судових органів окупаційної влади на території АР Крим, а також роздруківок з сайтів, зокрема «Верховного суду Республіки Крим».
		Так, відповідно до переданих листом Міністерства юстиції України № 2911-0-26-16/12.1 від 21.03.2016 судових прохань про надання міжнародної правової допомоги у цивільних справах стосовно вручення документів особам, які проживають на материковій частині України, отриманих від Міністерства юстиції РФ та складених на території тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя, вбачається, що ОСОБА_3 здійснювала «правосуддя» як «суддя Верховного суду Республіки Крим РФ» станом на січень-лютий 2015 року.
		З наявної ухвали «Верховного суду Республіки Крим» від 25.05.2017 також вбачається, що до складу вказаного суду входила ОСОБА_3 та здійснювала «правосуддя» на підставі законодавства РФ (т. 3 а.с. 104-106).
		Відповідно до протоколу огляду інтернет-видань від 17.02.2022 та додатків до нього у виді нормативних актів РФ, розміщених на офіційному сайті Президента РФ (т. 3 а.с. 18-39) оглянуто «Федеральный конституционный закон от 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		Як вбачається з досліджених в судовому засіданні протоколів огляду інтернет-видань від 17.02.2022 та 09.02.2021 та додатків до них у виді нормативних актів РФ, розміщених на офіційному сайті Президента РФ щодо діяльності судів на території АР Крим (т. 3 а.с. 49-61, 94-103), оглянуто «Федеральный закон от 23.06.2014 № 154-ФЗ «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации», відповідно до якого, на виконання ст. 9 Закону РФ від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» и ст. 177 ФКЗ от 31.12.1996 № 1-ФКЗ «О судебной системе Российской Федерации», було прийнято рішення про утворення Верховного Суду Республіки Крим.
		Як вбачається з досліджених судом листів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 18-2153/15 від 16.02.2015 (т. 4 а.с. 32-34) та Вищої ради юстиції № 112/0/9-15 від 12.01.2015 (т. 4 а.с. 37-39) суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи Вищої ради юстиції із заявами про переведення до іншого суду на території України чи про звільнення з посади за загальними обставинами не зверталася, хоча таку можливість мала.
		Враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. ст. 2, 17-20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку,  ОСОБА_3  по теперішній час залишається громадянкою України незалежно від місця її проживання. Примусове автоматичне набуття нею як громадянкою України, яка проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною, відтак, не може бути підставою для втрати нею громадянства України. Через оголошену  ОСОБА_3  у межах даного провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і її вихід з громадянства України.
		Згідно з дослідженим листом Адміністрації Президента України від 28.09.2016 № 03-01/3021 клопотання про вихід ОСОБА_3  з громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства не надходило (т. 4 а.с. 219).
		Всі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами документа згідно ст.99 КПК України, а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення, а тому кладе в основу свого вироку. 
		Більш того, всі вказані дані узгоджуються між собою та відомостями, які суд вважає загальновідомими.
		Отже, суд визнає доведеним, що ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, не будучи у встановленому законами України порядку звільненою з посади судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, з березня - грудня 2014 року як «суддя» незаконно створеного «верховного суду Республіки Крим» здійснювала «правосуддя» на окупованій території України від імені іноземної держави - РФ, керуючись її матеріальним та процесуальним правом, а з призначенням у грудні 2014 року на посаду «судді верховного суду Республіки Крим РФ», прийняла на себе на окупованій території України повноваження судді іншої держави - РФ, яка окупувала та незаконно анексувала цю територію. 
		Здійснення  ОСОБА_3 за таких умов «правосуддя» від імені РФ свідчить про порушення нею вимог ст. 65 Конституції України, присяги судді, оскільки забезпечувала становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом утворення та функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а відтак, надання нею допомоги РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України.
		Достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду ОСОБА_3 для усвідомлення нею фактів активної діяльності РФ проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим доводиться об`єктивними даними про її кваліфікаційний рівень підготовки як судді в галузі права, який дозволяв їй здійснювати тривалий час правосуддя.
		На свідомий і добровільний характер дій  ОСОБА_3 з надання допомоги РФ в проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові та територіальної цілісності України, вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. Так,  ОСОБА_3 , починаючи з 21.03.2014, не складає своїх повноважень судді апеляційного суду АР Крим, як суддя не вчиняє жодних дій у зв`язку із своєю мовчазною згодою на автоматичне набуття по факту громадянства іншої країни, а продовжує здійснювати «правосуддя» як «суддя верховного суду Республіки Крим», керуючись при цьому матеріальним та процесуальним правом іноземної держави, бере успішну участь у конкурсі на зайняття посади «судді верховного суду Республіки Крим РФ», процедура якого передбачає свідоме складання окремих документів та добровільне подання персональних особистих даних про себе та членів своєї сім`ї, та в подальшому здійснює «правосуддя» на цій посаді.
		Вказані дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Законів № 1183-VII від 08.04.2014 та № 1689-VII від 07.10.2014), оскільки вона, будучи громадянкою України, вчинила державну зраду, тобто умисне діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України у виді надання іноземній державі (Російській Федерації) та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		При призначенні обвинуваченій  ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжким, її ставлення до вчиненого, а також дані про її особу, яка раніше не судима. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання  ОСОБА_3 судом не встановлено.
		Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе призначити  ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Законів № 1183-VII від 08.04.2014 та № 1689-VII від 07.10.2014), оскільки саме таке основне покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину.
		Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014) конфіскація майна встановлюється не тільки за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також і за злочини проти основ національної безпеки України незалежно від ступеня їх тяжкості. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, його тривалість, а також дані про особу обвинуваченої, яка на час вчинення нею злочину мала високий статус носія судової влади, суд вважає за необхідне призначити  ОСОБА_3  додаткове покарання у виді конфіскації всього належного їй майна.
		Арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2015, на квартиру АДРЕСА_2 - залишити без змін (т.2 а.с. 57-60).
		Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 323, ст. ст. 368, 373-376, ч.15 ст.615 КПК України, суд, 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_3  визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (в редакції Законів № 1183-VII від 08.04.2014 та № 1689-VII від 07.10.2014) та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років з конфіскацією всього належного їй майна.
		Строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_3 обраховувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.
		Арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2015, на квартиру АДРЕСА_2 - залишити без змін.
		Речові докази: документи, що надійшли з Міністерства юстиції України, залишити на зберіганні при матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		Суддя:                                                           ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...