Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/26623/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Терористичний акт.
Надіслано для оприлюднення: 20.09.2023. Зареєстровано: 21.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/761/972/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22021000000000278

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/26623/22
		Провадження №1-кп/761/972/2023 
		 
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		14 серпня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		 
		головуючого судді                            ОСОБА_1 ,
		при секретарях                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю прокурора                              ОСОБА_4 , 
		захисника          ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самарканд Республіки Узбекистан, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, 
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до частини 1 статті 17, частини 1 статті 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Згідно статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
		Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Частиною 1 статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить Автономна республіка Крим (далі - АР Крим), області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» збройна агресія Російської Федерації (далі - російська федерація) розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України, російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією внаслідок збройної агресії Російської Федерації частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Боротьба з іноземною окупацією, відповідно до п. 4 ст.1 ч. І Додаткового протоколу (Протокол I), від 8 червня 1977 року до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 12 серпня 1949 року, є формою збройного конфлікту.
		У березні - квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 07.04.2014 оголошено «Декларацію про суверенітет Донецької народної республіки» та 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про проголошення державної самостійності Донецької народної республіки», за результатами якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»).
		У квітні 2014 року на території Донецької області створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), у складі якої з метою здійснення терористичних актів створені незаконні озброєні підрозділи.
		У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 27.04.2014 оголошено «Декларацію про суверенітет Луганської народної республіки» та 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про проголошення державної самостійності Луганської народної республіки», за результатами якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
		Вказані терористичні організації мають: конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв`язки, чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам організації, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.
		Так, на учасників політичного блоку терористичної організації покладаються наступні обов`язки:
		- створення так званих органів державної влади «ДНР», «ЛНР» та організація їх діяльності;
		- видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ДНР» та «ЛНР»;
		- організація та проведення незаконних референдумів та виборів на територіях, підконтрольних «ДНР» та «ЛНР»;
		- проведення агітаційної роботи серед населення Донецької області та Луганської області щодо діяльності терористичної організації «ДНР» та «ЛНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
		- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу; 
		- налагодження взаємодії між лідерами «ДНР» та «ЛНР», представниками влади та ЗС РФ з метою координації дій щодо застосування актів збройної сили проти держави України, спрямованих на захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для здійснення актів застосування збройної сили проти держави України, зокрема протидії правоохоронним органам та силам Антитерористичної операції (далі - АТО) та Операції об`єднаних сил (далі - ООС);
		- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ДНР» та «ЛНР», дискредитації діяльності органів державної влади України і осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» та «ЛНР» для забезпечення їх протиправної діяльності; 
		- забезпечення учасників «ДНР» та «ЛНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
		На учасників силового блоку терористичної організації покладаються наступні обов`язки:
		- систематична організація та здійснення актів застосування збройної сили проти держави України у особі представників сил АТО, зокрема ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, задіяними у проведенні АТО та ООС;
		- створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;
		- вербування нових учасників до складу силового блоку терористичної організації «ДНР» та організація їх у групи, навчання, озброєння і керівництво їхніми діями;
		- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області;
		- вчинення терористичних актів та диверсій на іншій території України;
		- захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення АТО та ООС і забезпечення власної злочинної діяльності;
		- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;
		- силова підтримка учасників політичного блоку незаконних утворень «ДНР», захоплення, а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
		- організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.
		На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.
		Одним із основних завдань учасників вказаної терористичної організацій є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Враховуючи викладене, так звані «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» є стійким об`єднанням невизначеної кількості осіб (більше трьох), яка створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якої здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до п. 16 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичними організаціями.
		Статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Положеннями статті 25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, несуть відповідальність згідно з законом.
		Однак, в порушення Конституції України, з квітня 2014 року по теперішній час, з метою реалізації злочинного умислу та досягнення зазначених завдань, учасниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР» здійснюються захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів інфраструктури на території Донецької області та Луганської області, акти застосування збройної сили проти держави України, чиниться збройний опір правоохоронним органам України та іншим представникам сил антитерористичної операції у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняються інші злочини.
		07.04.2014 за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.
		13.04.2014 через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України виконуючий обов`язки Президента України Указом від 14.04.2014 №405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», антитерористична операція це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
		При цьому, поняття терористичної організації визначено в статті 1 вищевказаного Закону, відповідно до якого терористична організація це стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого проведено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму. 
		Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст. 258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, направлених на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому, злочини терористичної організації відрізняються від інших споріднених злочинів саме фактором цілеспрямованості залякування населення як засобу досягнення поставленої мети.
		Враховуючи вищевикладене, вказані організації «ДНР» та «ЛНР» підпадають під зазначені ознаки терористичної організації, мають стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організацій, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		Відповідно до Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу 
		Про визнання РФ державою-агресором, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Верховною Радою України визнано Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями.
		Заявою «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», яка схвалена постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 № 145-VIII, Україна визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів, скоєних вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян.
		Крім того, визнання Верховною Радою України так званої самопроголошених організацій «ДНР» та «ЛНР» терористичними, а численні злочини вчинені їх представниками, знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій постановою Верховної Ради України від 22.07.2014 № 1596-VII, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму» схваленій постановою Верховної Ради України від 22.07.2014 № 1597-VII, Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою Верховної Ради України від 14.01.2015 № 106-VIII, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленій постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VIII.
		Отже, Верховною радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «ДНР» та «ЛНР» до терористичних організацій, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників вказаної терористичної організації.
		Також, Конвенцією ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11.2000 зобов`язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до п. «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену в групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
		Аналіз кримінального законодавства, Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом від 27.01.1977 № ETSN90, Протоколу, що вносить зміни до Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом від 15.05.2003 № ETSN190, Резолюції Ради Безпеки ООН від 28.09.2001 № 1373 по боротьбі з тероризмом, Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму від 16.05.2005, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» показує, що терористична організація виділена, як вид злочинної організації за спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності.
		З метою забезпечення діяльності самопроголошених «ДНР» та «ЛНР» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області та Луганської області сформовані підрозділи політичного (органи державної влади «ДНР» та «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		Вказані терористичні організації «ЛНР» та «ДНР» мають організовану структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність її дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. 
		В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ДНР» та «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Донецької області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій чистині Донецької та Луганської областей та мають загальну координацію керівництва.
		ОСОБА_6 будучи радикально налаштованою особою, що не сприймає державну владу в Україні, підтримує злочинні наміри терористичної організації «ЛНР», що діє на території Луганської області, керуючись власними переконаннями та будучи обізнаним про протиправну діяльність, з метою порушення громадського порядку і залякування населення добровільно вступив до підрозділу вказаної терористичної організації - «Свердловская исправительная колония управления исполнения наказаний министерства внутренних дел Луганськой народной республики» забезпечуючи реалізацію цілей та завдань терористичної організації «ЛНР» та приймав участь у терористичній організації «ЛНР».
		Так, терористичною організацією «ЛНР» на території Луганської області було спричинено масову загибель людей, а також зруйновано і пошкоджено велику кількість адміністративних, громадських та приватних будівель і споруд, викрадено майно фізичних та юридичних осіб. Таким чином, умисні дії членів терористичної організації призвели до тяжких фізичних та моральних страждань значної частини населення України.
		У жовтні 2014 року, більш точної дати та часу досудовим слідством не встановлено, громадянин України ОСОБА_6 усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «Луганська народна республіка» є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, будучи у період з травня 2010 року по вересень 2014 року працівником оперативного відділу Свердловської виправної колонії (№38), перебуваючи на тимчасово окупованій території, а саме у смт. Вальянівське, м. Довжанськ, Луганської області, більш точне місце досудовим слідством не встановлено, знаючи специфіку роботи та устрою місць позбавлення волі, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, добровільно прийняв рішення про вступ на службу до підрозділу терористичної організації «УИН МВД ЛНР», у званні «майор внутренней службы».
		В подальшому, в період з жовтня 2014 року по травень 2019 року, більш точна дата та час досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_6 , перебуваючи на службі у «Свердловской исправительной колонии УИН МВД ЛНР», за адресою: Луганська область, м. Довжанськ, смт. Вальянівське, вул. Профсоюзна, буд. 16, на тимчасово окупованій території Луганської області, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, будучи особою, на яку покладено обв`язки по виконанню завдань та функцій «УИН МВД ЛНР», використовуючи надані повноваження, проводив серед ув`язнених «Свердловской исправительної колонии УИН МВД ЛНР» пропагандистську роботу з формування думки про легітимність діяльності терористичної організації «Луганської народної республіки» як державного утворення на захопленій силовим шляхом території України та схиляв ув`язнених вказаної колонії до конфіденційного співробітництва із так званими органами «Міністерства державної безпеки Луганської народної республіки» (далі - МДБ «ЛНР») для отримання відомостей у сфері оборони (військового характеру) про дислокацію військових частин в районі операції Об`єднаних сил, про особовий склад, військове командування, їх воєнні завдання із засобів масової інформації і від знайомих, та передачі цих відомостей членам «МДБ ЛНР» та органам ФСБ РФ.
		Так, у травні 2017 року, більш точної дати та часу досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_6 за невстановлених органом досудового розслідування обставин завів ув`язненого, громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до оперативної частини «Свердловской исправительної колонии УИН МВД ЛНР» та із застосуванням психологічного тиску, повідомив останньому, що для його переміщення на територію, підконтрольну Україні, йому необхідно погодитись на конфіденційне співробітництво із так званими органами МДБ «ЛНР» для отримання відомостей у сфері оборони (військового характеру) про дислокацію військових частин в районі операції Об`єднаних сил, про особовий склад, військове командування, їх воєнні завдання із засобів масової інформації і від знайомих, та передачі цих відомостей членам «МДБ ЛНР» та органам ФСБ РФ. 
		В подальшому, більш точна дата та час досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_7 розуміючи та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та можливість доведення злочину до кінця у разі надання ним згоди на конфіденційне співробітництво із так званими органами МДБ «ЛНР», перебуваючи у приміщенні «Свердловской исправительної колонии УИН МВД ЛНР», не бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, відмовився від надання згоди та вчинення будь-яких дій спрямованих на сприяння діяльності терористичної організації «ЛНР» та органам ФСБ РФ.
		Крім того, у період з 2014 по 2019 рік, більш точної дати та часу досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_6 за невстановлених органом досудового розслідування обставин завів ув`язненого, громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до оперативної частини «Свердловской исправительної колонии УИН МВД ЛНР» та із застосуванням психологічного тиску, повідомив останньому, що для його переміщення на територію, підконтрольну Україні, йому необхідно погодитись на конфіденційне співробітництво із так званими органами МДБ «ЛНР» для отримання відомостей у сфері оборони (військового характеру) про дислокацію військових частин в районі операції Об`єднаних сил, про особовий склад, військове командування, їх воєнні завдання із засобів масової інформації і від знайомих, та передачі цих відомостей членам «МДБ ЛНР» та органам ФСБ РФ. 
		В подальшому, більш точна дата та час досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_8 розуміючи та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та можливість доведення злочину до кінця у разі надання ним згоди на конфіденційне співробітництво із так званими органами МДБ «ЛНР», перебуваючи у приміщенні «Свердловской исправительної колонии УИН МВД ЛНР», не бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, відмовився від надання згоди та вчинення будь-яких дій спрямованих на сприяння діяльності терористичної організації «ЛНР» та органам ФСБ РФ.
		Також, весною 2018 року, більш точної дати та часу досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_6 за невстановлених органом досудового розслідування обставин перебуваючи «Свердловской исправительної колонии УИН МВД ЛНР» та із застосуванням психологічного тиску повідомив ув`язненому, громадянину України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що для його переміщення на територію, підконтрольну Україні, йому необхідно погодитись на конфіденційне співробітництво із так званими органами МДБ «ЛНР» для отримання відомостей у сфері оборони (військового характеру) про дислокацію військових частин в районі операції Об`єднаних сил, про особовий склад, військове командування, їх воєнні завдання із засобів масової інформації і від знайомих, та передачі цих відомостей членам «МДБ ЛНР» та органам ФСБ РФ, на що ОСОБА_9 розуміючи та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та можливість доведення злочину до кінця у разі надання ним згоди на конфіденційне співробітництво із так званими органами МДБ «ЛНР», не бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, відмовився від надання згоди та вчинення будь-яких дій спрямованих на сприяння діяльності терористичної організації «ЛНР» та органам ФСБ РФ.
		Крім того, в період з листопада-грудня 2018 року, більш точної дати та часу досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_6 за невстановлених органом досудового розслідування обставин здійснив виклик ув`язненого, громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до оперативної частини «Свердловской исправительної колонии УИН МВД ЛНР» та із застосуванням психологічного тиску, повідомив останньому, що для його переміщення на територію, підконтрольну Україні, йому необхідно погодитись на конфіденційне співробітництво із так званими органами МДБ «ЛНР» для отримання відомостей у сфері оборони (військового характеру) про дислокацію військових частин в районі операції Об`єднаних сил, про особовий склад, військове командування, їх воєнні завдання із засобів масової інформації і від знайомих, та передачі цих відомостей членам «МДБ ЛНР» та органам ФСБ РФ. 
		В подальшому у лютому-березні 2019 року, більш точна дата та час досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_6 перебуваючи у приміщенні «Свердловской исправительної колонии УИН МВД ЛНР», діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, використовуючи стан ОСОБА_10 надав йому для написання текст розписки про надання згоди на конфіденційне співробітництво з так званими «МДБ ЛНР» примусивши останнього надати свою згоду шляхом написання розписки.
		Також, у квітні 2019 ОСОБА_6 за невстановлених органом досудового розслідування обставин здійснив виклик ув`язненого, громадянина України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до оперативної частини «Свердловской исправительной колонии УИН МВД ЛНР» та із застосуванням психологічного тиску, повідомив останньому, що для його переміщення на територію, підконтрольну Україні, йому необхідно погодитись на конфіденційне співробітництво із так званими органами МДБ «ЛНР» для отримання відомостей у сфері оборони (військового характеру) про дислокацію військових частин в районі операції Об`єднаних сил, про особовий склад, військове командування, їх воєнні завдання із засобів масової інформації і від знайомих, та передачі цих відомостей членам «МДБ ЛНР» та органам ФСБ РФ. 
		В подальшому у квітні 2019, більш точна дата та час досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_6 перебуваючи у приміщенні «Свердловской исправительної колонии УИН МВД ЛНР», діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, використовуючи стан ОСОБА_11 надав йому для написання текст розписки про надання згоди на конфіденційне співробітництво з так званими «МДБ ЛНР» примусивши останнього надати свою згоду шляхом написання розписки.
		За таких обставин, ОСОБА_6 , з жовтня 2014 року по травень 2019 року, більш точний період органом досудового розслідуванням не встановлено, несучи службу у складі «УИН МВД ЛНР», забезпечуючи реалізацію цілей та завдань терористичної організації «ЛНР», приймав участь у терористичній організації «ЛНР».Таким чином, ОСОБА_12 , будучи громадянином України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.11.2022 року у кримінальному провадженні №22021000000000278 від 12.08.2021 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.258-3 КК України надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування,
		Відповідно до ст.297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369- 2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
		Відповідно до ч.3 ст.323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		Відповідно з вищевказаним виклики в судові засідання ОСОБА_6 здійснювлися шляхом розміщення оголошень в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора. Копії вказаних оголошень наявні в матеріалах кримінального провадження.
		Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст. 323 КПК України) суд зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Допит обвинуваченого ОСОБА_6 з приводу пред`явленого йому органами досудового розслідування обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, не проводився, оскільки здійснювалось спеціальне судове провадження без участі обвинуваченого.
		Водночас, захисник ОСОБА_5 щодо пред`явленого обвинуваченому ОСОБА_6 органами досудового розслідування обвинувачення у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.258-3 КК України, заперечив у вказуючи на відсутність достатніх доказів на підтвердження винуватості у вказаному злочині.
		Разом із тим, винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, повністю доводиться сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів, які були проаналізовані та оцінені судом у кримінальному провадженні, а саме:
		-показами, допитаного у судовому засіданні у якості свідка громадянина ОСОБА_11 , який показав, що з 2013 року по 2019 рік він відбував покарання в Свєрдловській виправній колонії (виправна колонія №38 в Луганській області). З 2019 року по даний час він відбуває покарання у Диканьківській виправній колонії. В 2015 році його викликали у оперативний штаб колонії, де ОСОБА_6 запропонував йому підписати розписку про згоду на співробітництво, в якій він зобов`язувався повідомляти органам ЛДНР про рух ЗСУ. Спочатку він не погодився, однак оскільки під час перебування в колонії були постійні погрози його життю та здоров`ю, він розписку все ж підписав. ОСОБА_6 він запам`ятав добре, хоча бачив лише один раз. Після надання згоди на співробітництво, його перевели до колонії у Харківській області. По прибуттю на підконтрольну Україні територію, він відразу повідомив про факт вербування компетентним органам та був звільнений від кримінальної відповідальності. 
		-показами допитаного у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_10 , який показав, що його було засуджено у 2011 році і він відбував покарання у колонії №38 з 2012 року. У 2014 році, після утворення ЛДНР, засуджених почали відправляти на територію України. Перед відправкою до України засуджених викликав до кабінету начальника колонії ОСОБА_6 та пропонував їм співпрацю з органами ЛДНР в обмін на включення до списків на обмін. Перші два рази він, ОСОБА_13 , від надання згоди на співробітництво він відмовлявся, однак в подальшому, після того, як побачив, що особи, що надали таку згоду повертались до України, а також на фоні постійного тиску, він підписав відповідну розписку. Після того, як його включили до списків на обмін, його викликали на допит двоє осіб, які за вказівкою ОСОБА_6 роз`яснили йому, як саме він має передавати інформацію про рух ЗСУ через електронну пошту. Після прибуття на територію України, він відразу попросив зустрічі зі співробітниками СБ України, яким детально розповів про обставини свого вербування, у зв`язку з чим в подальшому був звільнений від кримінальної відповідальності за це діяння. 
		-показами свідка ОСОБА_14 , що досліджені судом шляхом перегляду відеозапису його допиту під час досудового розслідування, на підставі ч. 11 ст. 615 КПК України, відповідно до яких його було засуджено в 2011 році за ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. З 2012 по 2019 рік він відбував покарання у Свердловській Державній виправній колонії №38. З 2018 року засуджених з вказаної колонії потроху почали переводити на підконтрольну Україні територію. Перед відправкою, у кабінеті начальника колонії ОСОБА_6 викликав кожного та примушував підписати розписку про добровільне співробітництво, яке полягало в тому, що засуджені зобов`язувались по виходу з місць позбавлення волі передавати спецслужбам ЛДНР інформацію про місце дислокації ЗСУ. Погрожував, що ті, хто розписку не підпише на обмін не потрапить. Йому особисто такі погрози також надходили, як безпосередньо від ОСОБА_6 , так і від колишнього начальника оперативної частини Луганського СІЗО, однак він згоди на співробітництво не надав.
		-показами свідка ОСОБА_8 , що досліджені судом шляхом перегляду відеозапису його допиту під час досудового розслідування, на підставі ч. 11 ст. 615 КПК України, який показав, що у 2012 році його було засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років. З 2012 року по 2019 рік він відбував покарання у Свердловській виправній колонії №38, що на тимчасово окупованій території Луганської області. Перед відправкою на територію України його до кабінету начальника колонії викликав ОСОБА_6 та запропонував йому надати згоду на співробітництво зі спецслужбами ЛДНР. Він, ОСОБА_8 , відповів на це, що йому сидіти ще 5 років і розмовляти їм ні про що, у зв`язку з чим він нічого підписувати не буде.
		-показами свідка ОСОБА_15 , що досліджені судом шляхом перегляду відеозапису його допиту під час досудового розслідування, на підставі ч. 11 ст. 615 КПК України, який показав, що у 2011 році його було засуджено за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді 15 років позбавлення волі. До травня 2019 року він відбував покарання у Свердловській виправній колонії №38, що на тимчасово окупованій території Луганської області. У ході відбуття покарання він познайомився з ОСОБА_6 , який був оперуповноваженим оперативного відділу ВК №38. З 2014 року, після початку бойових дій, останній, разом з іншими співробітниками колонії перейшли на бік терористичної організації ЛНР. Після цього почалися систематичні побиття ув`язнених особами, одягнутими у військову форму з шевронами ФСИН та Ростов-на-Дону. Тілесні ушкодження наносились без будь-яких причин. Здавалось, що на ув`язнених відпрацьовують прийоми рукопашного бою. Вказані побиття мали ціллю залякати ув`язнених. Також ОСОБА_6 намагався схилити ув`язнених до дачі письмової згоди на конфіденційне співробітництво з так званим МДБ ЛНР, як фізичним тиском так і шантажем щодо виключення ув`язнених зі списків осіб, що підлягають етапуванню на територію України. Вказана інформація йому стала відома від інших засуджених, однак сам він пропозиції про конфіденційне співробітництво не отримував, оскільки знаходився у Луганській обласній лікарні у зв`язку з хронічними захворюваннями - астмою та гіпертонією. 
		-показами свідка ОСОБА_16 , що досліджені судом шляхом перегляду відеозапису його допиту під час досудового розслідування, на підставі ч. 11 ст. 615 КПК України, який показав, що його було засуджено Щоровським районним судом Чернігівської області у 2011 році. 6 років він перебував у Свердловській виправній колонії №38, що на тимчасово окупованій території Луганської області. Там він познайомився з начальником оперативного відділу колонії ОСОБА_6 . Після початку війни ОСОБА_6 перейшов на сторону ЛНР та почав вербувати засуджених для конфіденційного співробітництва. Його, ОСОБА_16 ОСОБА_6 також спробував завербувати. Викликав до себе в кабінет, повідомив йому, що він у списках на етапування на територію підконтрольну України та запропонував конфіденційне співробітництво. Сказав, що після звільнення з ним зв`яжеться співробітник чи то ЛНР чи то російської федерації завдання якого потрібно буде виконувати. Він, ОСОБА_16 , сказав що йому це не подобається і він відмовляється, після чого його помістили до карцеру на 6 місяців. Під час перебування у карцері ОСОБА_6 разом з працівниками адміністрації заходили до нього в камеру та били його, заковували наручниками до батареї, щоб він погодився на співробітництво, однак він нічого не підписав. Потім його перевели з карцеру до житлової секції колонії та десь через тиждень-півтора викликали у штаб, сказали, щоб він та ще три особи готувались до етапування на територію України. Через два дні його та вказаних осіб машиною відвезли до Луганського СІЗО звідки їх направили на територію України. 
		-витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №22021000000000278 від 12.08.2021 р., відповідно до якого в період 2018-2019 років ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , будучи учасником терористичної організації «ЛНР», займаючи посаду співробітника оперативної частини Свердловської виправної колонії № 38, яка розташована на тимчасово окупованій території Луганської області (Луганська область, Свердловський район, сел. Ленінське, вул. Профсоюзна, 16), примушував ув`язнених колонії до конфіденційного співробітництва із учасниками силового блоку терористичної організації "ЛНР" так званими представниками органів «МГБ «ЛНР», з метою подальшого вербування фізичних осіб для сприяння терористичній діяльності на території України.
		-дорученням старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_17 від 12.08.2021 року, яким начальнику Лівобережжного МРВ ГУ СБ України в м. Києві доручено провести слідчі (розшукові) дії та оперативно-розшукові заходи, стосовно громадянина ОСОБА_6 
		-листом №51/24-1961 від 19.08.2021 року, яким на виконання доручення від 12.08.2021 повідомляється, що згідно оперативних даних, відбуваючи покарання у виправній колонії № 38 (м. Довжанськ), ОСОБА_16 та ОСОБА_18 , в обмін на включення їх у списки ув`язнених щодо передачі для подальшого відбування покарання на території підконтрольній українській владі, під фізичним та психологічним тиском співробітника оперативної частини ВК № 38 старшого оперуповноваженого ОСОБА_6 , у лютому-березні 2019 року були схилені до конфіденційного співробітництва з т.зв. «МДБ ЛНР». Так, у Луганському СІЗО ОСОБА_16 та ОСОБА_18 завели в один із режимних кабінетів, у якому перебував ОСОБА_6 , що представився співробітником т.зв. «МДБ ЛНР», який провів бесіду з ОСОБА_16 та ОСОБА_18 на предмет їх подальшої співпраці з представниками псевдоспецслужби т.зв. «ЛНР» та їх кураторів з числа спецслужб РФ. У ході зазначеної бесіди, ОСОБА_16 та ОСОБА_18 надали письмову згоду на конфіденційне співробітництво вказаному представнику псевдоспецслужби. На даний час ОСОБА_16 відбуває покарання у виправній колонії № 71 (м. Коростень Житомирської області) у вигляді позбавлення волі строком на 6 років (засуджений 22.01.2020 Городнянським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 153 КК України). На даний час ОСОБА_18 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, оперативними можливостями встановлено, що у період з 2012 року по 2014 рік ОСОБА_6 являвся клієнтом банківської установи «ПРИВАТБАНК», де мається його фотозображення та відповідні документи, які подавались останнім до відповідного відділення банку для його ідентифікації при укладенні клієнтського договору з банківською установою. Станом на 2012-2014 рр. контактний номер телефону ОСОБА_6 НОМЕР_1 був прив`язаний до банківських розрахункових рахунків банківської установи «ПРИВАТБАНК».
		-Листом №51/24-2209 від 24.09.2021 року до якого долучено фотознімок ОСОБА_6 
		-Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 01.10.2021 року, яким зафіксовано впізнання свідком ОСОБА_16 за фотознімком ОСОБА_6 
		- Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 08.10.2021 року, яким зафіксовано впізнання свідком ОСОБА_18 за фотознімком ОСОБА_6 
		-Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 27.10.2021 року, яким зафіксовано впізнання свідком ОСОБА_8 за фотознімком ОСОБА_6 
		-Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 28.10.2021 року, яким зафіксовано впізнання свідком ОСОБА_9 за фотознімком ОСОБА_6 
		-Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 28.10.2021 року, яким зафіксовано впізнання свідком ОСОБА_11 за фотознімком ОСОБА_6 
		-Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 05.11.2021 року, яким зафіксовано впізнання свідком ОСОБА_15 за фотознімком ОСОБА_6 
		-Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2021 року, якою надано тимчасовий доступ до документів ОСОБА_6 , що знаходяться у володінні АТ КБ «Приватбанк»
		-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 02.11.2021 року, яким отримано доступ до інформації та документів ОСОБА_6 , що знаходяться у володінні АТ КБ «Приватбанк»
		-протоколом огляду від 21.01.2022, яким оглянуто матеріали кримінального провадження №22021000000000053 від 24.02.2021 та зроблено копії повідомлення про підозру від 18.03.2021 р. та допиту підозрюваного ОСОБА_10 
		-протоколом огляду від 09.09.2022 року, яким оглянуто веб-сайт із назвою «Свердловская исправтельная колония УИН МВД ЛНР».
		-Постановою про залучення спеціаліста від 03.09.2022 року, якою у якості спеціаліста до кримінального провадження залучено ОСОБА_19 
		- протоколом огляду від 09.09.2022 року, яким за участю спеціаліста ОСОБА_20 оглянуто веб-сайт із назвою «Свердловская исправтельная колония УИН МВД ЛНР».
		-протоколом огляду від 30.09.2022 року, яким за участю спеціаліста ОСОБА_20 оглянуто веб-сайт із назвою «Министерство внутренних дел Луганской Народной Республики».
		-Копією ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2021 року, якою ОСОБА_10 звільнено від відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 111 КК України на підставі ч. 2 ст. 111 КК України.
		-Копією ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 03.02.2022 року, якою ОСОБА_11 звільнено від відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 111 КК України на підставі ч. 2 ст. 111 КК України.
		-Роздруківкою з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 19.07.2022 за період з 1 кварталу 2010 року по 1 квартал 2022 року, відповідно до якої ОСОБА_6 у період з 14.05.2010 по 2014 рік отримував заробітну плату в Свердловській виправній колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області.
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі зазначені докази є належними, допустимими, достовірними, а також такими, що узгоджуються між собою.
		В той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_6 в участі в терористичній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України. У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.
		Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
		Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов`язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункту «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
		Поняття терористичної організації визначено в ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року і це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Також, відповідно до ст.1 вищезазначеного закону, терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
		Тобто, терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст.258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.
		При цьому, суд враховує також Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, в якому «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.
		Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23 грудня 2005 року №13 роз`яснив, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації - то відповідно до п.13 даної постанови, вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.
		При цьому, під час судового розгляду справи, суд враховує, що державним обвинуваченням було доведено, що ОСОБА_6 усвідомлював, що «ЛНР», «ДНР» та інші незаконні збройні формування, які структурно входить до силового блоку терористичних організацій «ЛНР», «ДНР» діють на території України саме як терористичні організації, діють на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, і обвинувачений сприяв у діяльності вказаних терористичних організаціях.
		Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.
		Висновки суду про визнання «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Так, у Рішенні ЄСПЛ від 25 липня 2017 року у справі «Хлєбік проти України» безпосередньо зазначено, що на початку квітня 2014 року збройні угрупування почали захоплювати офіційні будівлі в Донецькій та Луганській областях й заявляти про створення самопроголошених утворень, відомих як «ДНР» і «ЛНР». У відповідь 14 квітня 2014 року Уряд України, який розглядає такі збройні формування як терористичні організації, санкціонував застосування проти них збройних сил шляхом введення в правове поле поняття «антитерористична операція».
		Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого ОСОБА_6 винуватим по пред`явленому звинуваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_6 до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення права на захист.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий.
		Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже ці дані підлягають обов`язковому врахуванню.
		На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання в виді позбавлення волі у межах санкції статті за це кримінальне правопорушення, оскільки даний вид покарання є необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого.
		Окрім того, з огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне застосувати додаткове альтернативне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 258-3 КК України у вигляді конфіскації майна обвинуваченого ОСОБА_6 належного йому на праві власності виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		Враховуючи, що ОСОБА_6 вчинив злочини проти громадської безпеки, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 258-3 КК України, cуд вирішив застосувати конфіскацію всього майна, належного йому на праві приватної власності.
		На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
		Цивільний позов по справі не заявлений.
		Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до звернення вироку до виконання, слід залишити без змін.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2022 на належну ОСОБА_6 1/4 частку 3-х кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 , до виконання даного вироку в частині конфіскації майна слід залишити застосованим. 
		Речові докази та судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 258-3 КК України, ст.ст.323,368,370,374 КПК України, суд -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та призначити покарання  у вигляді 13 (тринадцяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
		Строк відбуття покарання  ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту затримання та приведення вироку до виконання.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_6 , до звернення вироку до виконання - залишити застосований.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2022 на належну ОСОБА_6 1/4 частку 3-х кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 , до моменту виконання даного вироку в частині конфіскації майна - залишити застосованим. 
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.
		Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст.399 КПК України.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...