Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/5049/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 20.09.2023. Зареєстровано: 21.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2023.
Дата набрання законної сили: 20.09.2023
Номер судового провадження: К/990/18326/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 вересня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 815/5049/17
		адміністративне провадження № К/990/18326/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стеценка С.Г. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом приватного акціонерного товариства "Одестеплокомуненерго"
		до Міністерства юстиції України, 
		треті особи Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси, Одеська міська рада 
		про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії
		за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Одестеплокомуненерго"             
		на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року (постановлену колегією суддів: головуючого судді Скупінської О.В., судді Дубровної В.А., судді Корой С.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Вербицької Н.В., судді Джабурії О.В., судді Кравченка К.В.),
		У С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		1. 02 жовтня 2017 року публічне акціонерне товариство "Одестеплокомуненерго", яке в подальшому змінило свою організаційно-правову форму на приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ «Одестеплокомуненерго», скаржник, позивач), звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мінюст) від 21 вересня 2017 року № 2955/5, яким на підставі розгляду скарги департаменту комунальної власності Одеської міської ради скасовані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 жовтня 2016 року № 31928617, прийняте державним реєстратором Одеської філії ДП "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Одеської області Кравцем О.В., від 15 червня 2017 року № 35682081, прийняте державним реєстратором Одеської обласної філії КП "Центр державної реєстрації" Хоміною М.І.
		2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року та постановою Верховного Суду від 04 червня 2019 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Одестеплокомуненерго». 
		3. 15 грудня 2022 року ПрАТ «Одестеплокомуненерго» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд рішення від 14 грудня 2017 року за виключними обставинами.
		4. В обґрунтування заяви ПрАТ «Одестеплокомуненерго» зазначило, що підставою для відмови у задоволенні позову стало застосування судами норми підпункту «а» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV зі змінами (далі - Закон №1952-IV). Разом з тим, Конституційний Суд України рішенням від 16 листопада 2022 року №9-р(ІІ)/2022 у справі №3-270/2019(6302/19) (далі - рішення КСУ №9-р(ІІ)/2022) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону № 1952-IV в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12 травня 2022 року № 2255-ІХ (далі - Закон № 2255-ІХ), а саме «скасування рішення державного реєстратора». Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку про порушення права позивача на мирне володіння майном в момент прийняття Мінюстом наказу про скасування рішень державних реєстраторів, якими здійснена реєстрація прав на нерухоме майно за ПАТ «Одестеплокомуненерго». У зв`язку із ухваленням КСУ рішення № 9-р(ІІ)/2022, на переконання позивача, виникли підстави для перегляду постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року за виключними обставинами.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		5. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року, відмовлено в задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «Одестеплокомуненерго» про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишено постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі №815/5049/17 в силі.
		6. Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що наявність рішення КСУ не змінює правового регулювання спірних правовідносин, що виникли до цього, та не доводить факту допущення судом помилки під час вирішення спору. Суди попередніх інстанцій взяли до уваги висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 25 липня 2019 року у справі № 804/3790/17, та вказали, що на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення судом закон був чинним та підлягав застосуванню. Крім того, зазначили, що з тексту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України вбачається, що встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом у процесі розв`язання справи, може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане. Відтак, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в ситуації, яка є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України. 
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		7. Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким заяву про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі №815/5049/17 за виключними обставинами задовольнити в повному обсязі.
		8. В обґрунтування касаційної скарги зазначається, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли хибних висновків про те, що у ПрАТ "Одестеплокомуненерго" відсутнє право на перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі №815/5049/17 за виключними обставинами. Скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, внаслідок чого дійшли протиправного висновку про неможливість перегляду на виключними обставинами судового рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Крім того, скаржник зауважує про хибність твердження судів щодо того, що рішення КСУ не мають зворотної дії в часі. До того ж, у касаційній скарзі скаржник зазначає про наявність підстав для відступлення від позиції Верховного Суду, щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, якою керувалися суди попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях, у зв`язку з її невідповідністю загальноприйнятим стандартам обґрунтованості та неврахуванням при її формуванні духу закону і справедливості, що може свідчити про її неефективність.
		9. Також ПрАТ «Одестеплокомуненерго» зазначає, що відмова у перегляді судового рішення за виключними обставинами, не може суперечити принципу правової визначеності, якщо КСУ встановлено порушення прав конкретної особи. Скаржник зауважує, що суди не врахували те, що КСУ у Рішенні № 9-p(II)/2022 було чітко встановлено факт порушення права саме ПрАТ "Одестеплокомуненерго" на мирне володіння майном в минулому - під час прийняття наказу Мін`юсту про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ПрАТ на нерухоме майно. 
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		10. Касаційна скарга надійшла до Суду 22 травня 2023 року.
		11. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №815/5049/17 витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
		12. Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 вересня 2023 року.
		13. У касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про передачу вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 
		14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку іншими учасниками справи клопотань заявлено не було.
		Позиція інших учасників справи
		15. 20 червня 2023 року до суду надійшов відзив Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому зазначено про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача. Вказане обґрунтовано тим, що норма статті 37 Закону №1952-IV, яку скасовано рішенням КСУ №    9-p(II)/2022, була чинна як на момент видання спірного наказу Мінюсту, так і на час прийняття постанови Одеського окружного адміністративного суду 14 лютого 2017 року, постанови П?ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року та постанови Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №    815/5049/17. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Крім того, вказано, що у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі №    808/1628/18 Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами зазначивши, що оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2018 року у справі №    808/1628/18 відмовлено у задоволенні адміністративного позову, таке судове рішення не підлягало виконанню, а тому не підлягає перегляду за виключними обставинами з підстав визначених пунктом 1 частини п?ятої статті 361 КАС України. 
		16. 20 червня 2023 року до суду також надійшов відзив Одеської міської ради, в якій наголошується на безпідставності заявленої касаційної скарги. Крім того, Одеська міська рада звертає увагу, що перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 1 частини п?ятої статті 361 КАС України, можливий лише для судових рішень, які не виконані. З огляду на це, Одеська міська рада стверджує про відсутність визначених законом підстав для здійснення перегляду постанови Одеського окружного адміністративного суду 14 лютого 2017 року, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, за виключними обставинами. 
		17. 27 червня 2023 року від Комунального підприємство Теплопостачання міста Одеси надійшов відзив на касаційну скаргу ПрАТ «Одестеплокомуненерго», у якій Комунальне підприємство зазначає, що, стверджуючи про необхідність перегляду постанови Одеського окружного адміністративного суду 14 лютого 2017 року за виключними обставинами, позивач фактично намагається здійснити перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з метою повторного розгляду цієї справи. Також зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій в повній мірі відповідають висновкам, висловленим у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі №    808/1628/18. З огляду на це, вказує на необхідності залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
		18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		19. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		20. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		21. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		22. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		23. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи не є прийнятними з огляду на таке.
		24. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року та постановою Верховного Суду від 04 червня 2019 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову ПрАТ «Одестеплокомуненерго».
		25. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, підставою для відмови у задоволенні позову стало застосування судами попередніх інстанцій підпункту «а» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону №1952-IV зі змінами.
		26. Відповідно до змісту підпункту „а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи ухвалюють мотивоване рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги у спосіб ухвалення рішення про „скасування рішення про державну реєстрацію прав".
		27. Підпунктом 14 пункту 2 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству" від 12 травня 2022 року № 2255-IХ (далі - Закон № 2255-IХ) статтю 37 Закону №1952-IV було викладено в новій редакції. Унаслідок цього підпункт „а" пункту 2 частини шостої статті 37 Закону викладено в пункті 1 частини сьомої статті 37 Закону №1952-IV в редакції Закону № 2255-IХ, а саме „скасування рішення державного реєстратора, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України".
		28. Разом з тим, Рішенням КСУ від 16 листопада 2022 року №9-р(ІІ)/2022 у справі №3-270/2019(6302/19) за конституційною скаргою ПрАТ «Одестеплокомуненерго» щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису статті 37 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (щодо непорушності права власності), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону № 1952-IV, в редакції Закону № 2255-ІХ, а саме: «скасування рішення державного реєстратора».
		29. Вказане стало, на переконання позивача, обґрунтованою підставою для звернення 15 грудня 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі №815/5049/17 за виключними обставинами.
		30. Частиною першою статті 361 КАС України    передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
		31. Згідно із    частиною п`ятою статті 361 КАС України    підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є:
		1) встановлена    Конституційним    Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;
		2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення;
		3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
		32. Частиною шостою статті 361 КАС України    передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
		33. Відповідно до    частин першої та другої статті 365 КАС України    заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених    частиною другою,    пунктами 1,    2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у    частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
		34. Згідно із    частиною четвертою статті 368 КАС України    за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
		1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
		2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
		3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
		35. Частиною п`ятою статті 368 КАС України    передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
		36. Із тексту імперативних приписів    пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України    слідує, що встановлена    КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення    за виключними    обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.
		37. Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом вже розглядалося питання можливості перегляду судового рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, за виключними обставинами з підстав пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.
		38. Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18 дійшла висновку, що судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з указаної нормативної підстави.
		39. Разом з тим, в ухвалі від 21 грудня 2022 року Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, під час розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у справі № 140/2217/19, якою відмовлено в задоволенні позову, було зроблено висновок, що немає достатніх і необхідних підстав відступати від правової позиції, висловленої у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18.
		40. Крім того, у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2018 року у справі № 755/4893/18 (755/18431/15-а), від 17 грудня 2019 року у справі № 808/2492/18 та від 12 листопада 2020 року у справі № 805/550/16-а Суд дійшов аналогічного висновку про те, що рішення суду, яке набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового його виконання, а тому не може вважатися невиконаним 
		41. Як вбачається з судових рішень, ухвалених у справі №    815/5049/17, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року та постановою Верховного Суду від 04 червня 2019 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Одестеплокомуненерго». 
		42. З огляду на вищезазначене, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року щодо перегляду якої за виключними обставинами звернувся позивач, є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно, воно не підлягає примусову виконанню, та згідно пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.
		43. Разом з тим, одним з аргументів позивача, зазначеного як у заяві поданій до суду першої інстанції у порядку статті 361 КАС України, щодо можливості перегляду постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі №815/5049/17 за виключними обставинами, у зв`язку з ухваленням рішення КСУ №    9-р(ІІ)/2022, так і у касаційній скарзі, є те, що вказане рішення №    9-р(ІІ)/2022 ухвалене КСУ за наслідками розгляду конституційної скарги саме ПрАТ «Одестеплокомуненерго».
		44. Зокрема, у касаційній скарзі позивач вказав, що відмова у перегляді судового рішення за виключними обставинами не може суперечити принципу правової визначеності, якщо КСУ встановлено порушення прав конкретної особи. Скаржник зауважив, що суди не врахували те, що КСУ у Рішенні №         9-p(II)/2022 було чітко встановлено факт порушення права саме ПрАТ "Одестеплокомуненерго" на мирне володіння майном в минулому - під час прийняття наказу Мін`юсту про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ПрАТ на нерухоме майно. 
		45. Однак з вказаними доводами, суд касаційної інстанції погодитися не може, з огляду на наявність усталеного підходу до перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами на підставі встановленої КСУ неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
		46. У постановах від 27 серпня 2021 року у справі № 910/15151/17 та від 5 жовтня 2021 року № 910/6790/18 колегія суддів Верховного Суду у Касаційному господарському суді, аналізуючи приписи пункту 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з- поміж іншого, зазначила, що наведеним положенням процесуального закону запроваджено правовий механізм перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку з виключними обставинами, якими є, зокрема, визнання КСУ неконституційним закону або його окремих положень, застосованих судом під час розгляду справи, при умові якщо рішення суду ще не виконане. Разом з тим, колегія суддів вказала, що принцип правової визначеності, який невід`ємно притаманний принципу верховенства права, закріплений в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і на чому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема у п. 58 рішення у справі «Маркс проти Бельгії», заява №6833/74), дозволяє не вдаватися до перегляду судових рішень, які мали місце до прийняття рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як рішення прецедентного або загального характеру, яке формує певну правову позицію. До таких рішень загального характеру належать і рішення конституційних судів. При цьому, як визнає ЄСПЛ, публічне право окремих країн обмежує можливість прийняття конституційними судами рішень, які мають зворотну дію у часі.
		47. Суд у цій справі також вказав, що застереження стосовно можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.
		48. За судовим рішенням, яке не потребує виконання, такий стан і наслідки, передбачені судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили. Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання, зокрема, судових рішень. Наслідки, передбачені судовим рішенням, яке потребує виконання, остаточно настають після виконання цього судового рішення. Саме з виконанням судового рішення реально поновлюються права особи, яка зверталась з відповідним позовом до суду, і яка за наслідками виконання цього судового рішення отримує визначеність у правовому статусі, на який може покладатись, реалізуючи свої права та обов`язки.
		49. Встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням. Виняток нормою пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України встановлено для випадків, коли рішення суду ще не виконане, тобто коли наслідки, передбачені ним, остаточно не настали.
		50. Крім того, в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2023 року у справі № 591/4399/19, яка стосується перегляду за виключними обставинами, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, судового рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, за заявою особи, за конституційною скаргою якої КСУ визнав неконституційною норму закону, Суд, серед іншого, зазначив, що «застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину. Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.
		51. Таким чином судовим рішенням, за яким вирішено спір та яке не потребує виконання, встановлено стан правової визначеності у відносинах між сторонами, і такий стан та наслідки, передбачені таким судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили.
		52. За вказаних обставин, враховуючи те, що рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог не вимагає від учасників справи та/або уповноважених органів вчинення певних заходів щодо його фактичного виконання, а визначені цим рішенням наслідки настають для сторін з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням, тобто фактично виконання рішення суду вичерпується фактом набранням ним законної сили, тому перегляд такого рішення на підставі пункту 1 частини третьої статті 293 ЦПК України суперечитиме принципу res judicata».
		53. Варто також вказати, що питання перегляду судового рішення за виключними обставинами у зв`язку з встановлення КСУ неконституційності закону, застосованого судом при вирішенні справи, за заявою особи, за конституційною скаргою якої КСУ визнав неконституційною норму закону було також предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 07 липня 2023 року у справі №    818/1793/18. У цій справі об`єднана палата Касаційного адміністративного суду з огляду на раніше висловлену й послідовно дотриману правову позицію щодо перегляду судових рішень за виключними обставинами, зокрема й у тих ситуаціях, коли заявником є особа, за конституційною скаргою якої КСУ встановив неконституційність закону, застосованого судом при вирішенні справи, зазначила про відсутність обґрунтованих підстав для перегляду судового рішення за виключними обставинами, у разі якщо цим судовим рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог.
		54. Таким чином, враховуючи вищезазначене у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що при вирішенні питання можливості здійснення перегляду судового рішення за виключними обставинами, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, перш за все необхідно брати до уваги те, чи виконане вказане судове рішення та чи підлягає воно виконанню взагалі. 55. Натомість, визначення суб`єкта подання конституційної скарги за якою КСУ встановив неконституційність закону, застосованого судом при вирішенні справи, навіть у разі коли такий суб`єкт є також і заявником у цій справі, значення для вирішення питання можливості здійснення перегляду судового рішення за виключними обставинами, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, не має.
		56. При вирішенні питання дії в часі рішення КСУ, яким встановлено неконституційність положень закону, застосованих судом при вирішенні справи, за заявою особи, за конституційною скаргою якої КСУ і визнав неконституційною норму закону, Суд також враховує також і основоположні норми Основного Закону України.
		57. Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є рівні у своїй правах. 
		58. Відповідно до частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. 59. Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. 
		60. Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться також і у частині першій статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
		61. З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає, що в Україні презюмується конституційність та обов?язковість виконання для всіх, у тому числі і для судів, усіх без винятку законів, що прийняті Верховною Радою України та підписані Президентом України, і це повною мірою відповідає принципу розподілу влад.
		62. Визнана КСУ неконституційною норма закону, відповідно до вищенаведених приписів, втрачає чинність лише з дня ухвалення відповідного рішення або пізніше (про що зазначається у рішенні КСУ). Вказане свідчить про те, що  рішення КСУ мають лише пряму (перспективну) дію в часі (змінюючи замість законодавця закон), гарантуючи, при цьому, конституційний принцип розподілу влад, стабільність суспільно-управлінських відносин в Україні та неможливість настання непередбачуваних наслідків, зокрема, для правової та бюджетної системи, а також суб`єктів, на користь яких винесено рішення у справі.
		63. Аналогічні підходи стосовно часових меж чинності положень нормативно-правового акта визначені у частині другій статті 265 КАС України, відповідно до якої нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
		64. Положення будь-якого закону однаковою мірою стосується всіх осіб, що були та/або є учасниками відмовних правовідносин в один і той самий період часу, якщо законом не передбачено інше, що повною мірою відповідає конституційному принципу рівності. Законом не передбачено жодних винятків для осіб, які зверталися до суду загальної юрисдикції або КСУ з відповідними позовами або конституційними скаргами.
		65. Зазначений підхід відповідає основним складовим верховенства права, зокрема, таким як справедливість, правова визначеність та обов?язковість виконання судового рішення.
		66. Суд також враховує, що частина третя статті 152 Конституції України гарантує відшкодування державою у встановленому законом порядку матеріальної чи моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
		67. З огляду на вищевикладені висновки, Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про хибність твердження судів попередніх інстанцій щодо того, що рішення КСУ не мають зворотної дії в часі.
		68. Так, Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2019 року у справі № 808/2492/18 зазначив, що наявність рішення КСУ не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки під час розв`язання спору. На час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення судом закон був чинним та підлягав застосуванню.
		69. Крім того, варто також вказати, що Верховний Суд у постанові від 10 травня 2023 року у справі. №640/18430/18 наголосив, що встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, встановленої остаточним судовим рішенням у справі.
		70. Враховуючи викладене, Суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПрАТ «Одестеплокомуненерго» та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволені заяви ПрАТ «Одестеплокомуненерго» про перегляд Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 по справі №815/5049/17 за виключними обставинами.
		71. При цьому колегія суддів також відхиляє клопотання скаржника про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки для такої передачі відсутні критерії та підстави, визначені частиною п`ятою статті 346 КАС України, перш за все з огляду на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постановах від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18 та від 07 липня 2023 року у справі №    818/1793/18 вже виклав правовий висновок у сфері окреслених правовідносин з метою єдності і сталості правозастосовної практики. Суд також звертає увагу, що Велика Палати Верховного Суду в ухвалі 25 березня 2020 року у справі № 808/1628/18 зазначила про відсутність виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики у правовідносинах щодо застосування норм закону, які рішенням КСУ визнані неконституційними, вказавши, що суди не допустили суперечливого та взаємовиключного розуміння і застосування положень законодавства, що були чинними на час розгляду спору, але втратили законну силу після визнання їх неконституційними на підставі рішення суду конституційної юрисдикції.
		72. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		73. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		74. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і погоджується з висловленими висновками у цій справі.
		75. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім основним аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Cуд
		П О С Т А Н О В И В:
		Відмовити у задоволенні клопотання приватного акціонерного товариства "Одестеплокомуненерго" про передачу справи № 815/5049/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Одестеплокомуненерго" залишити без задоволення.
		Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач                                                                      Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                          С.Г. Стеценко
		                                                                                          В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...