Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/419/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 21.09.2023. Зареєстровано: 21.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2023.
Дата набрання законної сили: 20.09.2023
Номер судового провадження: 22-ц/819/238/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 вересня 2023 року  м. Херсон
		Єдиний унікальний номер справи: 766/419/23
		Номер провадження: 22-ц/819/238/23
		Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
		головуючого Радченка С.В.,
		суддів: Вейтас І.В., Склярської І.В.
		секретар Доброва К.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Щелакової Катерини Валеріївни, яка діє від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 30 червня 2023 року, постановлену під головуванням судді Черниш О.Л., у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення (заінтересовані особи: Департамент народонаселення та іміграції Міністерства внутрішніх справ Ізраілю в особі Посольства Ізрілю в Україні; ОСОБА_2),
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст вимог і ухвали суду першої інстанції
		У червні 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Щелакова К.В., звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2018 року по даний час перебуває під виключною (юридичною) опікою його матері - ОСОБА_1 , постійно проживає разом з нею, та, що ОСОБА_1 є його єдиним законним представником.
		Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30 червня 2023 року відмовлено у відкритті провадження.
		Ухвала обґрунтована тим, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а також будь-якого іншого судочинства.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		Не погоджуючись з ухвалою суду, адвокат Щелакова К.В., яка діє від імені  ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що її дитина перебуває під її опікою та вона являється її єдиним законним представником, оскільки встановлення зазначених обставин судовим рішенням необхідне для набуття нею та дитиною громадянства Ізраілю.
		Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу
		Заперечень на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило.
		Позиція апеляційного суду
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод         передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Відповідно до статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.
		Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		За умовами частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
		Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
		У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
		Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
		Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
		ОСОБА_1 зазначала, що вона не є громадянкою Ізраілю, але знаходиться в шлюбі з громадянином Ізраілю, постійно проживає на території Ізраілю та бажає одночасно з сином отримати громадянство Ізраілю. 
		Заявниця зазначає, що вона звернулася до кометентних органів Ізраілю із заявою про набуття громадянства, однак їй було рекомендовано надати додаткові документи для продовження розгляду справи, зокрема, докази того, що її син з 2018 року по даний час перебуває під виключною (юридичною) опікою з її боку, постійно проживає разом з нею, та, що вона є його єдиним законним представником. Вважає, що таким документом може бути рішення суду, оскільки іншими способами встановити зазначені факти не можливо.
		Колегія суддів вважає, що розгляд судом заяви  ОСОБА_1 про встановлення факту перебування дитини на її утриманні в Ізраілі є фактично перебиранням на себе органом судової влади функції, яку покладено на спеціально уповноважений орган іноземної держави, що має відповідну компетенцію щодо перевірки всіх необхідних обставин для набуття громадянства країни. При цьому заявниця не навела обставин, які свідчили б про неможливість отримання відповідних документів в інший спосіб, не надала доказів, що отримала відмову від компетентного органу Ізраілю про вирішення поставлених нею питань щодо набуття громадянства. З наданих заявницею доказів вбачається лише, що їй запропоновано надати додаткові документи для встановлення відповідних обставин, а не відмовлено у зверненні.
		Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що заява про встановлення фактів проживання і перебування дитини на утриманні в Ізраілі не підлягає розгляду в судовому порядку, є правильним, оскільки встановлено певну процедуру отримання громадянства іноземної держави. Перекладання на суд функцій іноземного органу державної влади суперечило б вимогам закону, принципам міжнародного права, і створило б умови для уникнення встановленої іноземним законодавством процедури отримання статусу іноземного громадянства.
		До такого ж висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи з аналогічних правовідносин в постанові від 08.09.2021 року, справа №201/9565/19.
		Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.374, ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на те, що ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права підстав для задоволення апеляційної скарги - немає.
		Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу  адвоката Щелакової Катерини Валеріївни, яка діє від імені ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 30 червня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
		 
		Головуючий                                          С.В.Радченко
		 
		Судді:                                          І.В. Вейтас
		 
		                                                І.В.Склярська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...