Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/290/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: 21.09.2023. Зареєстровано: 21.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2023.
Дата набрання законної сили: 17.01.2024
Номер судового провадження: 2/754/22/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Номер провадження 2/754/22/23 
		Справа №754/290/20
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 вересня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого - судді - Лісовської О.В.
		за участю секретаря - Грей О.П.
		представника позивача Гусєва П.В. 
		представника відповідача ОСОБА_6
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про повернення безпідставно набутого майна, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач МТСБУ звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.11.2016 року по вул. Сергієнка в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Audi А6 д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , транспортного засобу Toyota-Prado д/н НОМЕР_2 та транспортного засобу Mazda д/н НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 . Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження. На момент ДТП ОСОБА_3 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 26.01.2017 року відповідачка звернулась до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до Звіту № 38/12/16 вартість відновлювального ремонту становить 68224,82 грн. Також позивачем були понесені додаткові витрати на послуги аварійного комісара у розмірі 550,00 грн. Позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 68774,82 грн. Разом з тим, постановою апеляційного суду м. Києва від 31.03.2017 року по справі № 753/22999/16-п скасовано Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 26.12.2016 року та закрито провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення. Таким чином, відповідачка не мала підстави задля отримання відшкодування матеріального збитку за рахунок позивача. На підставі викладеного, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь МТСБУ безпідставно набуте майно, а саме кошти в розмірі 68774, 82 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
		 
		02.03.2020 року від представника відповідача до суду надійшов Відзив на позовну заяву. Відповідно до заперечень, викладених у Відзиві, представник зазначає, що відповідачка та її представник заперечують проти позовних вимог МТСБУ, категорично не погоджуються з доводами, викладеними в позовній заяві, з наступних підстав. Відповідно до п.п. 1.3. ст. 1 Закону № 1961-1V потерпілим є юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю га/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Автомобіль Mazda 6, реєстраційний номер  НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер  НОМЕР_4 , 2015 року випуску, коричневого кольору, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого 30.01.2016р., належить ОСОБА_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 29.11.2016 року на вул. Сергієнка, буд. 3 в м. Києві за участю автомобіля Audi А6, реєстраційний номер  НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_3 , автомобіля Toyota-Prado, реєстраційний номер  НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4  та припаркованого автомобіля Mazda 6, реєстраційний номер  НОМЕР_3 , що належить  ОСОБА_2 , відбувся контакт автомобіля Audi А6 із припаркованим автомобілем Mazda 6, внаслідок якого було заподіяно технічні пошкодження автомобілю Mazda 6. У відповідності до ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок  якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Автомобіль Audi А6, реєстраційний номер  НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер  НОМЕР_7 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , належить третій особі ОСОБА_3 , та згідно з положенням ч. 1 ст. 1187 ЦК України відноситься до джерела підвищеної небезпеки, оскільки його діяльність створює підвищену небезпеку, як для особи, яка здійснює таку діяльність, так і для інших осіб. Отже, згідно з положеннями цивільного законодавства відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки настає незалежно від його вини. Разом з цим, представник звертає увагу суду на той факт, що автомобіль Mazda 6, реєстраційний номер  НОМЕР_3 , що належить  ОСОБА_2 , під час виникнення ДТП не рухався та був припаркований на тротуарі, таким чином не створюючи підвищену небезпеку ні для володільця, ні для інших осіб. Тому, сам по собі факт відсутності складу адміністративного правопорушення в діях  ОСОБА_3  не може бути підставою для звільнення його від цивільно-правової відповідальності в даному випадку, а відтак і звільнення позивача від обов`язку відшкодувати потерпілому завдану шкоду в порядку та з підстав, передбачених Законом № 1961 -1V. З огляду на вищенаведені положення ЦК України, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме третю особу  ОСОБА_3  або позивача довести, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Таким чином, відсутність постанови про визнання  ОСОБА_3  винним у вчиненні адміністративного правопорушення не звільняє останнього від цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду джерелом підвищеної небезпеки, власником якого він виступає. В доповнення до наведеного також зазначаємо, що 30.05.2017 року за зверненням адвоката Совершенного Р.П. до Україно-Німецького підприємства «ДЕКРА Експерт» було надано висновок експертного автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження по факту ДТП.  Висновки №ДА/10-17 експертного автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження по факту ДТП з участю автомобілів Audi-A6 НОМЕР_1 , Mazda-6 НОМЕР_3 та Toyota-Prado НОМЕР_2 , складеного 30.05.2017 року судовим експертом Головіним А.М також підтверджують виникнення цивільно-правової відповідальності у власника транспортного засобу Audi А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого на час скоєння ДТП застрахована не була. МТСБУ у встановленому Законом порядку здійснила оцінку шкоди, завданої Відповідачу пошкодженням автомобіля MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та здійснила регламентну виплату на користь потерпілої ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 41 Закону № 1961-IV. На підставі викладеного, представник відповідача просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
		 
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18.08.2020 року призначено по справі судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизи.
		 
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03.02.2021 року відновлено провадження по справі.
		 
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року призначено по справі судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизи.
		 
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2023 року відновлено провадження по справі.
		 
		У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
		 
		       Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні з підстав, викладених у Відзиві на позов.
		 
		       Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність третьої особи, за наявних у справі матеріалів.
		 
		Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги МТСБУ не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		 
		Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
		 
		Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
		 
		Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
		 
		Судом встановлено, що 29.11.2016 року по вул. Сергієнка в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Audi А6 д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , транспортного засобу Toyota Prado д/н НОМЕР_2 та транспортного засобу Mazda д/н НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 . 
		 
		В результаті ДТП автомобіль Mazda д/н НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження, а власнику автомобіля ОСОБА_2 була завдана матеріальна шкода, розмір якої становить 68224,82 грн., що підтверджується звітом № 38/12/16 про оцінку автомобіля.
		 
		Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 26.12.2016 року визнано ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340, 00 грн.
		 
		На момент ДТП водій ОСОБА_3 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		 
		Станом на 29.11.2016 року автомобіль Mazda д/н НОМЕР_3 був застрахований за полісом № АЕ/7715860 з лімітом страхового відшкодування в 100 000, 00 грн.
		 
		Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. ОСОБА_2 з метою отримання відшкодування звернулась до Моторного (транспортного) бюро України з відповідною заявою.
		 
		У зв`язку із настанням події, передбаченої ст. 41 Закону МТСБУ 28.04.2017 року здійснило виплату відшкодування на рахунок ОСОБА_2 в розмірі 68224,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3808рв від 28.04.2017 року та на рахунок ФОП ОСОБА_5 за послуги аварійного комісара у розмірі 550,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16/12/16рв від 26.12.2016 року.
		 
		Постановою Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2017 року Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 26.12.2016 року скасовано, а провадження закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
		 
		30.05.2017 року за зверненням адвоката Совершенного Р.П. до Україно-Німецького підприємства «ДЕКРА Експерт» було надано висновок експертного автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження по факту ДТП.  Висновки №ДА/10-17 експертного автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження по факту ДТП з участю автомобілів Audi-A6 НОМЕР_1 , Mazda-6 НОМЕР_3 та Toyota-Prado НОМЕР_2 , складеного 30.05.2017 року судовим експертом Головіним А.М.
		 
		Як вбачається із висновку №ДА/10-17 експертного автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження по факту ДТП з участю автомобілів Audi-A6 НОМЕР_1 , Mazda-6 НОМЕР_3 та Toyota-Prado НОМЕР_2 , складеного 30.05.2017 року судовим експертом Головіним А.М.: 
		 
		«Обидва контакти автомобіля Audi-А6 спочатку з припаркованим автомобілем Mazda-6, а потім з автомобілем Toyota-Prado відбулися на стороні зустрічного (по відношенню до напрямку слідування автомобіля Audi-А6) руху відповідно перед та навпроти виїзду з прилеглої території біля будинків. При цьому на момент ДТП сторона руху напрямку слідування автомобіля Audi-A6 доволі широкої дороги (понад 9 м) була повністю перекрита припаркованими автомобілями та невстановленим автомобілем, який рухався зі зниженням швидкості поблизу осьової, що поділяє зустрічні напрямки.
		 
		Версія водія ОСОБА_6 щодо того, що на момент ДТП його автомобіль був припаркований с технічно обгрунтованою. Пояснення, надані 29.11.2016р. водіями ОСОБА_3 (автомобіль Audi-А6) та ОСОБА_4 (автомобіль Toyota-Prado) на місці пригоди, з урахуванням оглядових фото з місця події, виконаних після ДТП, є технічно обгрунтованими за деякими несуттєвими виключеннями. З причин, наведених в дослідницькій частині даного висновку, комплекс відомостей щодо розвитку подій перед і під час ДТП, викладених водієм автомобіля Audi-A6 ОСОБА_3 в апеляційній скарзі та постанові Апеляційного суду міста Києва від 31,03.2017р., в переважній більшості є взаємовиключними і технічно необгрунтованими. З причин, наведених в дослідницькій частині даного висновку, комплекс відомостей щодо розвитку подій перед і під час ДТП, наданих водієм автомобіля Toyota-Prado ОСОБА_4 в постанові Апеляційного суду міста Києва від 31.03.2017р., є взаємовиключними і технічно необгрунтованими. 
		 
		Відповідно до вимог п. 15.2. Правил дорожнього руху України (ПДР) водієві автомобіля Mazda-6 ОСОБА_6 належало припаркувати автомобіль Mazda-6 якомога правіше з можливістю забезпечення оглядовості з боку виїзду з прилеглої території так і з урахуванням можливості проходу пішоходів по тротуару. Відповідно до вимог п. п. 1.5., 2.3.б), 12.1. та 13.1. ПДР водієві автомобіля Audi-A6 ОСОБА_3 рухаючись у складних дорожніх умовах, належало враховувати дорожню обстановку (припарковані з його сторони руху автомобілі) і тому йому слід було спочатку переконатися у тому, що невстановлений попутний автомобіль не буде повертати наліво в напрямку в`їзду на прилеглу територію, а водій автомобіля Toyota-Prado на цьому ж в`їзді бачить і пропускає автомобіль Audi-А6, надалі необхідно було підтримувати безпечну швидкість і застосувати такі прийоми керування (без різких поворотів керма і різкого гальмування щоб уникнути заносу на слизькій дорозі) та навпроти виїзду з прилеглої території біля будинків лише у випадку достатнього коридору (з дотриманням безпечних інтервалів по відношенню до невстановленого автомобіля і припар кованого автомобіля Mazda-6) проїхати прямо і у випадку неможливості такого безпечного проїзду своєчасно знизити швидкість позаду невстановленого автомобіля аж до повної зупинки. Відповідно до вимог п. п. 1.5., 2.3.6) та 10.2. ПДР водієві автомобіля Toyota-Prado ОСОБА_4 , виїжджаючи на дорогу з прилеглої території в складних дорожніх умовах, належало дати дорогу автомобілям, що рухалися по вул. Івана Сергієнка, яким би його діями могла бути створена небезпека або перешкода для руху.
		 
		З причин, наведених в дослідницькій частині даного висновку, аварійна дорожня ситуація на широкій дорозі при першому контакті ТЗ - наїзді автомобіля Audi-А6 на припаркований майже повністю на зустрічному тротуарі автомобіль Mazda-6 стала наслідком одноособових дій водія ОСОБА_3 , що суперечили вимогам п. п. 1.5., 2.3.б), 12.1. та 13.1. ПДР. З причин, наведених в дослідницькій частині даного висновку, аварійна дорожня ситуація по другому контакту між автомобілями Audi-A6 та Toyota-Prado створювалася одночасно діями водія автомобіля Audi-A6 ОСОБА_3 , які суперечили вимогам п. п. 1.5., 2.3.б), 12.1. та 13.1. ПДР, та діями водія автомобіля Toyota-Prado ОСОБА_4 , які суперечили вимогам п. п. 1.5., 2.3.б) та 10.2. ПДР».
		 
		Відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV)  у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.
		 
		Стаття 35 Закону № 1961-IV передбачає право потерпілої особи на отримання страхового відшкодування при настанні дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якої для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
		 
		Відповідно до пп. «а» п. 41.1 ст. 41  Закону № 1961-IV МТСБУ  за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
		 
		Згідно з ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.
		 
		30.11.2016 року до МТСБУ із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду звернулась водій автомобіля Mazda-6 НОМЕР_3 , ОСОБА_6 . 
		 
		26.01.2017 року ОСОБА_2 звернулась до МТСБУ з заявою про відшкодування шкоди.
		 
		На підставі звіту №38/12/16 про оцінку автомобіля Mazda-6 НОМЕР_3 та наказу №3808 від 27.04.2017 року МТСБУ сплатило ОСОБА_2 суму відшкодування завданої шкоди в розмірі 68224,82 грн. 
		 
		Згідно з ч.1,2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		 
		Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
		 
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		 
		Особа зобов`язана повернути кошти страховій компанії, якщо підстава, на якій кошти були набуті, відпала.
		 
		Постановою Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2017 року Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 26.12.2016 року скасовано, а провадження закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
		 
		Відповідно до висновку експерта №24179/24180/20-52 за результатами проведення судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 03.07.2023 року «Місце первинного контакту автомобілів Audi та Toyota знаходилося дещо перед розташування осипу деталей кузова (що вбачається з фотознімків з місця пригоди) по напрямку переміщення автомобіля Audi. В свою чергу, місце первинного контакту автомобілів Audi та Mazda вірогідніше за все знаходилося дещо перед кінцевим розташуванням автомобіля Audi, в районі кінцевого розташування автомобіля Mazda. Встановити більш точно розташування місця зіткнення вказаних автомобілів в рамках даного дослідження не видається за можливе, оскільки відсутня будь-яка слідова інформація, яка б в категоричній формі вказувала б на розташування даних транспортних засобів в процесі їх зближення чи після контактного переміщення (першочергово, слідів переміщення автомобілів по опорній поверхні). Вирішити поставлені питання, щодо стану (статичного чи динамічного) автомобіля Mazda на момент виникнення даної пригоди, а також послідовності контактування автомобілів Audi, Mazda та Toyota, за наданим на дослідження обсягом матеріалів справи не можливо, з причин наведених в дослідницькій частині. Можливо лише вказати, що за умов та обставин наведених в дослідницькій частині, ймовірніше за все автомобіль Mazda на момент його контактування з автомобілем Audi знаходився в статичному (нерухомому) або близькому до нього стані. Вирішити поставлені питання щодо регламентації та оцінки дій учасників пригоди (водіїв автомобілів Audi, Mazda та Toyota ( ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відповідно)) в категоричній формі в повному обсязі виходячи з характеристик виникнення пригоди, що викладені в наданих на дослідження матеріалах справи (на використання яких наявне посилання в Ухвалі суду від 12.04.2021, що була надана у відповідь на клопотання експертів), не можливо з причин наведених в дослідницькій частині. Можливо лише вказати, що умов наведених в дослідницькій частині (а саме за умов та обставин виникнення даної пригоди, що викладені в якості вихідних даних, у заяві представника відповідача ОСОБА_6 (на використання якої наявне посилання в Ухвалі суду від 12.04.2021, що була надана у відповідь на клопотання експертів)): дії водія автомобіля Audi ОСОБА_3 доцільно регламентувати у відповідності до вимог п. 12.1 ПДР України, а дії водія автомобіля Toyota ОСОБА_4 - у відповідності до вимог п. 10.2 ПДР України. В свою чергу, за вказаних умов та характеристик виникнення даної пригоди, в ПДР України не передбачено дій водія нерухомого транспортного засобу, направлених на уникнення пригоди; в даній дорожній обстановці, дослідження питання технічної можливості попередження ДТП з боку водія автомобіля Audi ОСОБА_3 та водія автомобіля Toyota ОСОБА_4 експертним шляхом є методично недоцільним; сказана можливість забезпечувалась в випадку дотримання вказаним водієм автомобіля Audi вимог п. 12.1 ПДР України та водієм автомобіля Toyota вимог п. 10.2, для чого в них не було перешкод технічного характеру (в наданих на дослідження матеріалах справи відсутні дані його будь-яких обставин, що перешкоджали водіям даних транспортних засобів виконати вимоги наведеного вище пункту). В свою чергу, за наведених умов виникнення пригоди, у експертів немає підстав технічного характеру вважати, що уникнення даної пригоди визначались дотриманням водієм автомобіля Mazda ОСОБА_6 вимог ПДР України; дії водія автомобіля Audi ОСОБА_3 , з технічної точки зору, не відповідали вимогам п. 12.1 ПДР України, та дана невідповідність знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди (принаймні контактування автомобілів Audi та Mazda). В категоричній формі оцінити дії водія автомобіля Toyota ОСОБА_4 відносно вимог п. 10.2 ПДР України (та відповідно можливість уникнення даної пригоди шляхом дотримання вимог вказаного пункту) в рамках даного дослідження не можливо з причин наведених в дослідницькій частині. В діях водія автомобіля Mazda ОСОБА_6 невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, з технічної точки зору, не вбачається».
		 
		Моторно (транспортне) страхове бюро України, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що відпала підстава за якої було сплачено кошти відповідачу, оскільки провадження у справі у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП щодо ОСОБА_3 , закрито на підставі ст. 38 КУпАП. 
		 
		Виплачена позивачем сума страхового відшкодування відповідачу не може вважатися безпідставно набутим майном в розумінні ст.1212 ЦК України, адже таке страхове відшкодування здійснено на підставі пп.4 п. 41.1. ст. 41 ЗУ "«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а відповідач у даних правовідносинах виступав як представник потерпілого на підставі довіреності.
		 
		Так, згідно з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №367/6344/16-ц, зобов`язання щодо безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених у ст.11 ЦК).
		 
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення та його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		 
		Системний аналіз положень ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.1 ст.177, ч.1 ст.202, ч.1, 2 ст.205, ч.1 ст.207, ч.1 ст.1212 ЦК дає можливість дійти висновку про те, що передбачена законом підстава, зокрема пп.4п.41.1.ст.41ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є достатньою та належною правовою підставою для набуття майна (отримання грошей).
		 
		Враховуючи, що позивачем встановлені підстави для здійснення ОСОБА_2 регламентної виплати, право потерпілого на правомірність отримання цієї виплати під час розгляду заяви останнього позивачем не заперечувалось, матеріали справи не містять відомостей про скасування наказу МТСБУ чи визнання його недійсним (нечинним), а тому неможливо застосувати до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України.
		 
		Аналогічного висновку дійшов у своїй постанові від 12.06.2019 р. по справі №521/16340/15 Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
		 
		Крім того, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про страхування» страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі страхових випадків, визначених договором страхування або чинним законодавством.
		 
		МТСБУ відповідно до вимог цього закону є суб`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
		 
		Оскільки виниклі між сторонами правовідносини виникають із договору страхування, яке є зобов`язанням, виплачені позивачем кошти не є коштами, які можуть бути стягненні на його користь на підставі ст. 1212 ЦК України.
		 
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		 
		Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.
		 
		Наведеними нормами процесуального права саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість усіх заявлених вимог, надати належні та допустимі докази на підтвердження підстав позову.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		 
		Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. 
		 
		Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		 
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		 
		 
		 
		 
		 
		Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження, а отже суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
		 
		       Відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на проведення судової експертизи у розмірі 4086, 00 грн.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 11, 11, 1166, 1187, 1212 ЦК України, -
		ВИРІШИВ:
		 
		       У задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про повернення безпідставно набутого майна - відмовити.
		 
		       Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 витрати на проведення експертизи у розмірі 4086, 00 грн. 
		 
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
		 
		Позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: бул. Русанівський, 8, м. Київ.
		 
		Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
		 
		Третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
		 
		Повний текст рішення виготовлений 20 вересня 2023 року.
		 
		 
		 
		       Суддя                                                                                О.В.Лісовська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...