Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 525/134/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; факту смерті, з них:.
Надіслано судом: 21.09.2023. Зареєстровано: 21.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2023.
Дата набрання законної сили: 19.09.2023
Номер судового провадження: 22-ц/814/3778/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 525/134/23  Номер провадження 22-ц/814/3778/23Головуючий у 1-й інстанції  Ячало Ю.І.  Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 вересня 2023 року м. Полтава
		 
		 
		Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Головуючого судді Панченка О.О.,
		суддів Одринської Т.В., Триголова В.М.
		при секретарі Філоненко О.В.
		за участю представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Бордюг С.Д.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 05 березня 2023 рокуухвалене у складі головуючого судді Ячало Ю.І., повний текст судового рішення виготовлено - 10.05.2023
		у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Великобагачанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті.
		В С Т А Н О В И В :
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Зміст позовних вимог
		У лютому 2023 року  ОСОБА_1 , звернулася до суду першої інстанції з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
		Просила встановити факт, що її чоловік ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Гірське Луганської області. В обґрунтування заяви посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час обстрілу військовими РФ з РСЗВ Град, один із снарядів влучив у будинок, в результаті чого одразу на місці загинув ОСОБА_2 від отриманих поранень несумісних із життям. Так як велись постійні обстріли міста, було неможливо викликати ні швидку, ні інші місцеві служби. Допомогу було надано військовими ЗСУ, які дістали тіло її чоловіка, якого згодом родичі, а саме ОСОБА_3 , син померлого, та ОСОБА_4 , сестра загиблого, поховали в селі Новоіванівка. Свідоцтво про смерть чоловіка заявниця отримати не мала і не має можливості через бойові дії. Заявниця взята на облік, як внутрішньо переміщена особа, за адресою: АДРЕСА_1 , та є громадянкою України. При зверненні до відділу ДРАЦС із проханням видати свідоцтво про смерть чоловіка, їй було відмовлено та роз`яснено, що встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території відбувається в судовому порядку. Встановлення даного факту необхідно їй для вчинення подальших юридично значимих дій.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 05 березня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Великобагачанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті відмовлено.
		Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела за допомогою належних і допустимих доказів факту смерті ОСОБА_2 .
		Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
		Не погодившись із таким вирішенням заяви,  ОСОБА_1  подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 05 березня 2023 року, та ухвалити нове, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити, встановити факт смерті ОСОБА_2 .
		В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує що, рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Колегія суддів, заслухавши представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Бордюг С.Д. дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
		Встановлені обставини справи
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с.6).
		ОСОБА_1 взята на облік внутрішньо переміщеної особи від 10 листопада 2022 року № 1605-7001628582, місце проживання - АДРЕСА_1 (а.с.6).
		З матеріалів справи, та з пояснень заявниці вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час обстрілу військовими РФ з РСЗВ Град, один із снарядів влучив у будинок, в результаті чого одразу на місці загинув ОСОБА_2 від отриманих поранень несумісних із життям. Також посилається на те, що похованням ОСОБА_2 займалися ОСОБА_3 , син померлого, та ОСОБА_4 , сестра загиблого, поховали його в селі Новоіванівка.
		Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довела за допомогою належних і допустимих доказів факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Гірське Луганської області.
		Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).
		Так, частинами третьою-четвертою статті 49 Цивільного кодексу України  передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.
		Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров`я України № 545 від 08 серпня 2006 року.
		Відповідно до положень вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.
		Пунктом 1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
		У відповідності до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
		Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами ДРАЦСу може бути видано свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
		Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
		Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (частина друга статті 317 ЦПК України).
		У заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частина перша-друга статті 318 ЦПК України).
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях" розширено перелік територій, щодо яких поширює свою дію стаття 317 ЦПК. На даний час до них відносяться території, на яких введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до діючого законодавства.
		Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан встановлено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України, тому даний спрощений порядок розповсюджується на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум - до закінчення воєнного стану). Але в основному такий спосіб стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.
		Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
		Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути:
		- письмові докази;
		- речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи;
		- висновки експертів;
		- копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть;
		- пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник;
		- довідки з військомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців);
		- заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
		Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
		Частинами першою, другою статті 294 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.
		З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
		Частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
		Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
		Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
		У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
		При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
		Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
		Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №235/2357/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21.
		Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
		Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.
		Крім того, відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		У справі, яка переглядається, встановлено, що  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с.5).
		Матеріали справи містять копію витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження : 12022170550001074 відповідно до якого 29.12.2022 до ЧЧ ВП № 3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області надійшла заява від ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 18.30 год. під час обстрілу військовими рф з РСЗВ Град, один із снарядів влучив у будинок АДРЕСА_2 , в результаті чого загинули її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та її донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		Також в матеріалах справи наявні фото могили, де похований ОСОБА_2 (а.с.11-12),  відеозапис біля могили ОСОБА_2 , який зроблений його сином ОСОБА_3 та сестрою ОСОБА_4 .
		Вищенаведені докази у їх сукупності та взаємозв`язку дають підстави для висновку про доведеність вимог заявниці належними та допустимими доказами, достатніми для висновку про те, що її чоловік ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Гірське, Луганської області, Україна.
		Суд першої інстанції всупереч приписам частини першої статті 294 ЦПК України не дослідив у повній мірі всі докази, надані заявником, не надав належної оцінки доводам ОСОБА_1 , та інші обставини, які мають значення для розгляду справи та сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів заявника.
		Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції не можна вважати обґрунтованими, оскільки вони є передчасними та такими, що не відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав.
		Таким чином, зважаючи на те, що заявник ОСОБА_1 обґрунтувала необхідність встановлення факту смерті її чоловіка та реєстрації смерті в установленому діючим законодавством України порядку подальшою реалізацією нею свого права як спадкоємця, і заявником суду на підтвердження факту смерті чоловіка надано належні, допустимі та достовірні докази, достатні для висновку про обґрунтованість заяви, беручи до уваги те, що в інший спосіб заявник не може підтвердити ту обставину, що її чоловік ОСОБА_2 помер, апеляційний суд дійшов висновку про наявність у справі підстав до задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її чоловіка.  
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 05 березня 2023 рокута ухвалення нового рішення про задоволення заяви.
		Керуючись ст.ст. 141, 367, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд -
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
		Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 05 березня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
		Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Гірське, Луганська область, Україна.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 19 вересня 2023 року.
		 
		Головуючий                         О.О. Панченко
		 
		Судді                  Т.В. Одринська
		 
		                                                                               В.М. Триголов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...