Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 536/1767/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 21.09.2023. Зареєстровано: 21.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2023.
Дата набрання законної сили: 14.09.2023
Номер судового провадження: 11-кп/814/1854/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021170540000269

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 536/1767/21  Номер провадження 11-кп/814/1854/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1  Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 вересня 2023 року м. Полтава
		 
		 
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
		головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання  прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4      ОСОБА_5  ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7  ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 серпня 2021 року за №12021170540000269, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2023 року,
		в с т а н о в и л а :
		Цим вироком
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого
		14вересня 2021року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч.ч.1, 2ст.185 КК Українина 1 рік 6 місцяів позбавлення волі,
		визнано винуватим і засуджено за ч.1ст.115КК України на 12 років позбавлення волі.
		На підставі ч.4ст.70 КК Українишляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 вересня 2021 року більш суворим покаранням за оскаржуваним вироком призначено  ОСОБА_8 остаточне покарання  12 років позбавлення волі, строк якого ухвалено обчислювати з 03 березня 2023 року.
		На підставіст.72 КК Українизараховано  ОСОБА_8 у строк призначеного покарання:
		строк попереднього ув`язнення із 17 серпня до 13 вересня 2021 року;
		строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 вересня 2021 року з 14 вересня 2021 року до 02 березня 2023 року.
		До набрання вироком законної сили продовжено  ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Вирішено питання щодо арештів майна, процесуальних витрат і речових доказів.
		За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він 05серпня 2021року приблизноо 04годині вході сваркизі своєюматір`ю ОСОБА_9 на грунтіраптово виниклихнеприязних відносин, діючи з метою вбивства, умисно наніс ОСОБА_9 один удар обухом сокири в голову, від якого вона впала на підлогу на живіт. Затим ОСОБА_8 руками/ногами наніс декілька ударів у голову ОСОБА_9 , перевернув останню на спину, обмотав навколо її шиї шматок тканини й із застосуванням фізичної сили здавив кінці тканини, заподіявши ОСОБА_9 відкриту черепно-мозкову травми з крововиливами під оболонки, речовину головного мозку та удушення, яке викликало розвиток механічної асфіксії, від чого настала смерть ОСОБА_9 .
		Для приховання злочину ОСОБА_8 перетягнув ОСОБА_9 на подвір`я домоволодіння та помістив труп у колодязь, закидавши його особистими речами ОСОБА_9 і сміттям.
		В апеляційній скарзі захисник  ОСОБА_7 просить скасувати вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2023 року та закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: прокурором не надано належних, допустимих і достатніх доказів, які би підтверджували винуватість ОСОБА_8 ; обвинувачений не вчиняв убивства ОСОБА_9 і не міг його вчинити, оскільки на час смерті своєї матері слідував до її домоволодіння від своєї дівчини, яка підтвердила такі показання ОСОБА_8 ; стороною обвинувачення не було вжито необхідних заходів для встановлення місцезнаходження ОСОБА_8 у конкретний проміжок часу з використанням системи прив`язки його мобільного телефону та камер відеоспостереження, не перевірено причетність інших осіб до злочину; протокол слідчого експерименту з обвинуваченим є недопустимим доказом, оскільки під час цієї слідчої дії він був необізнаний щодо місця кровотечі й показав неспроможний механізм її виникнення від удару сокирою в голову, демонстрував обставини під тиском на нього та його дівчину з боку поліцейських, які попередньо йому розповіли про обставини вчинення злочину, а експерт надавав прямі вказівки останньому; ОСОБА_8 змогли перемістити з установи тимчасового тримання до установи попереднього ув`язнення лише через кілька днів, оскільки він мав ознаки сильного побиття, що свідчить про застосування до нього під вартою сили саме поліцією; ДБР поверхово проведено перевірку заяви обвинуваченого щодо тиску на нього та його побиття поліцією, при цьому, недоведеність вини поліцейських не підлягає врахуванню за основу при встановленні винуватості ОСОБА_8 ; потерпіла (сестра обвинуваченого) помилково вказала на вилучені під час обшуку в колодязі речі, як такі, що належать обвинуваченому, оскільки вони були більшого розміру й жіночими, не помітила сліди РБК по всьому приміщенню будинку, разом із матір`ю ОСОБА_8 мала складні відносини з останнім, а тому її показання викликають обґрунтовані сумніви та є недостовірними.
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що вона не підлягає до задоволення з огляду на таке.
		Статтею 404КПК Українипередбачено,що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Доводи захисника, які зводяться до відсутності в кримінальному провадженні доказів вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, за яке останнього засуджено, позбавлені підстав.
		Натомість, висновок місцевого суду про доведеність винуватості  ОСОБА_8  у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України  умисного протиправного заподіяння смерті (умисного вбивства) ОСОБА_9 , є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст.23 КПК України й оціненими відповідно до ст.94 КПК України.
		Такий висновок підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_10 (дочки ОСОБА_9 і сестри ОСОБА_8 ), яка підтвердила те, що обвинувачений проживав разом із його матір`ю і в них часто виникали сварки, конфліктні ситуації через викрадення ОСОБА_8 у ОСОБА_9 грошей та інших побутових речей. 04 серпня 2021 року приблизно о 17-19 годині їй ( ОСОБА_10 ) ОСОБА_9 у телефонному режимі повідомила, що вона звернулась до поліції за фактом викрадення обвинуваченим у неї майна, у зв`язку з чим скоро додому повернеться ОСОБА_8 і почне з нею з`ясовувати стосунки. 17 серпня 2021 року в її присутності за місцем проживання обвинуваченого та ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 у колодязі було виявлено труп ОСОБА_9 , особисті речі останньої та належні ОСОБА_8 футболку чорного кольору й джинсові штани.
		Свідок ОСОБА_11 (яка особисто знайома з обвинуваченим приблизно три роки та зустрічалась з ним) підтвердила показання потерпілої в тому, що між ОСОБА_8 і його матір`ю останнім часом часто траплялись конфлікти, особливо при вживанні алкоголю, та, зі слів обвинуваченого, ОСОБА_9 звернулась до правоохоронного органу у зв`язку з тим, що ОСОБА_8 вчинив крадіжку майна останньої. 05 серпня 2021 року їй ( ОСОБА_11 ) телефонував обвинувачений уранці й вони розмовляли про конфлікти з ОСОБА_9 . Про смерть матері останній не зазначав.
		При цьому, свідок ОСОБА_11 засвідчила, що не пам`тає місцезнаходження обвинуваченого в ніч із 04 на 05 серпня 2021 року. У випадках коли він раніше залишав її житло (в м. Кременчук Полтавської обл.), це мало місце приблизно о 21-22 годині (вбивство ОСОБА_9 вчинено приблизно о 04 годині в с. Садки Кременчуцького р-ну Полтавської обл., яке знаходиться на відстані орієнтовано 8,5-9 км від м. Кременчук Полтавської обл.). 
		Тому посилання в апеляційній скарзі на те, що цей свідок підтвердила факт повернення ОСОБА_8 на час убивства з місця її проживання до будинку матері є неспроможними, оскільки показаннями свідка ОСОБА_11 з урахуванням відстані між названими вище населеними пунктами та періоду часу, з яким сторона захисту пов`язує перебування обвинуваченого в дорозі (який склав приблизно 6-7 годин), фактично спростовано показання ОСОБА_8 про те, що він на час убивства матері повертався від ОСОБА_11 (15:35  16:30 хвилини аудіозапису №3 на технічному носієві інформації, на якому зафіксовано судове провадження в місцевому суді).
		Сам обвинувачений ОСОБА_8 також підтвердив факт неодноразового виникнення між ним та його матір`ю конфліктів, оскільки він викрадав її речі.
		Показання потерпілої ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_9 31 липня 2021 року звернулась до поліції із заявою про вчинення обвинуваченим крадіжки її особистих речей на суму 3500 гривень підтверджуються даними протоколу щодо прийняття дізнавачем даної заяви про кримінальне правопорушення (т.1 а.п.137).
		Таким чином, із аналізу наведених вище доказів убачається, що між обвинуваченим та його матір`ю ОСОБА_9 постійно виникали сварки й конфлікті ситуації через девіантну поведінку ОСОБА_8 , які отримали своє загострення за день до вчинення злочину (04 серпня 2021 року ввечері) внаслідок подання ОСОБА_9 заяви про вчинення кримінального правопорушення щодо ОСОБА_8 за фактом вчиненої ним крадіжки й стали мотивом убивства ОСОБА_9 обвинуваченим (05 серпня 2021 року приблизно о 04 годині).
		17 серпня 2021 року в ході обшуку за місцем проживання обвинуваченого та ОСОБА_9 на території домоволодіння по АДРЕСА_1 у колодязі виявлено труп ОСОБА_9 зі слідами насильницької смерті, а саме з намотаною на шиї в декілька шарів тканиною, під якою була странгуляційна борозна на шиї, а також видимими тілесними ушкодженнями у вигляді рани на волосянистій частині голови в тім`яно-потиличній ділянці. На місці події труп ОСОБА_9 був закиданий сміттям з речами ОСОБА_9 , а також футболкою чорного кольору та джинсами сірого кольору, які присутня під час даної слідчої дії потерпіла впізнала як речі обвинуваченого. З приміщення будинку вилучено дві сокири та з території домоволодіння здійснено змиви РБК, що підтверджується даними протоколу обшуку й доданих до нього фототаблиці, технічного носія інформації, на якому зафіксовано перебіг згаданої слідчої дії (т.1 а.п.76-105).
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи №1212 від 21 вересня 2021 року в указаних вище змивах з приміщення будинку виявлено кров людини, яка може походити від ОСОБА_9 і ОСОБА_8 (т.1 а.п.175-177).
		Отже, показання потерпілої ОСОБА_10 є логічними, послідовними, не суперечать фактичним обставин провадження, а навпаки підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_11 , даними щодо прийняття дізнавачем заяви ОСОБА_8 про кримінальне правопорушення та протоколу обшуку з додатками, у зв`язку з чим суд першої інстанції правильно поклав їх до доказової бази при ухваленні вироку. Потерпіла перед допитом у судовому засіданні місцевого суду була ознайомлена з обсягом її прав та обов`язків у кримінальному судочинстві й попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань. Об`єктивних підстав, з яких ОСОБА_10 могла би обмовити обвинуваченого в частині повідомлення відомостей про одяг, який йому належить, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
		Зазначені вище докази підтверджуються висновками судово-медичних експертиз №603 від 27 вересня 2021 року, №147-МК від 21 вересня 2021 року, якими встановлено на тілі трупа ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: механічної асфіксії, відкритої черепно-мозкової травми, що утворилися в один проміжок часу внаслідок здавлення шкіри, м`яких тканин і органів шиї, удушення зашморгом із м`якого матеріалу при затягуванні їх на шиї від сильного фізичного впливу, руками; травмуючого впливу тупих твердих предметів, а саме сильного удару тупим твердим металевим предметом із обмеженою контактуючою поверхнею в ліву тім`яно-потиличну ділянку голови; удару внаслідок впливу тупого твердого предмета з розповсюджено-контактуючою поверхнею (сокири) на праву лобну та надбрівну ділянку обличчя; ударів тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею у праві тім`яно-скроневу й потиличну частину голови. Тілесні ушкодження від удушення утворилися безпосередньо в момент настання смерті, а від черепно-мозкової травми - в короткий проміжок часу до настання смерті, який обчислюється хвилинами.
		Першочергово ОСОБА_9 перебувала у вертикальному положенні тіла й задньою поверхнею була повернута до травмуючого предмета, після того як отримала удар в ділянку голови ззаду, положення її тіла змінилось з вертикального на горизонтальне за рахунок падіння, а в подальшому, перебуваючи в горизонтальному положенні тіла, їй було заподіяно інші тілесні ушкодження.
		На тілі ОСОБА_9 також наявні поодинокі лінійні, вертикально орієнтовані садна на спині, які мають посмертний характер і утворились від тертя, ковзання тупих, твердих предметів із нерівною розповсюджено-контактуючою поверхнею, у зв`язку з чим є характерними для утворення їх від переміщення тіла трупа, на якому відсутні ушкодження, що могли би утворитись у ОСОБА_9 при самозахисті.
		ОСОБА_9 було спричинено не менше 5 слідоутворюючих дій травмуючої сили, її смерть настала внаслідок удушення, яке викликало розвиток механічної асфіксії, та поєднаної з основною причиною смерті закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку. Дата смерті ОСОБА_9 - 05 серпня 2021 року в проміжок часу з 03 до 04 години, відповідає об`єктивним судово-медичним даним (т.1 а.п.118-125, 197-198).
		Тобто наведенийвище висновокексперта підтверджуєте,що обставиний хронологіявбивства обвинуваченим ОСОБА_9 були такими:спочатку він наніс ОСОБА_9 один удар сокирою в голову, від якого вона впала на підлогу, затим завдав їй послідуючі тілесні ушкодження під час перебування її в положенні лежами, далі задушив ОСОБА_9 , у подальшому перетягнув її труп на подвір`я та викинув у колодязь. Смерть ОСОБА_9 настала відразу. 
		За змістом висновку судово-медичної експертизи №1208 від 21 вересня 2021 року на фрагменті штанів і простирадла, наволочці, простирадлі, вилучених із шиї ОСОБА_9 , наволочці та простирадлі, знятих з шиї трупа ОСОБА_9 , знайдена кров людини, яка може походити від ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (т.1 а.п.161-163).
		Водночас на металевій частині вилученої в ході обшуку сокири виявлено волосся, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №384 від 17 вересня 2021 року та відповідає тій обставині, що обвинуваченим наносився ОСОБА_9 удар сокирою в тім`яно-потиличну ділянку голови з волосяним покровом (т.1 а.п.167-169).
		Викладена ж вище сукупність доказів узгоджується з даними протоколу слідчого експерименту й технічним носієм інформації із записом перебігу даної слідчої дії від 19 серпня 2021 року, якими підтверджено те, що ОСОБА_8 на території домоволодіння по АДРЕСА_1 (місці злочину) детально й наглядно за допомогою манекена відтворив обставини (зокрема, локалізацію, механізм і спосіб): нанесення ним 05 серпня 2021 року приблизно о 04 годині за вказаною вище адресою удару обухом сокири (яку він залишив у будинку) в голову ОСОБА_9 на грунті попередньо виниклого конфлікту з нею; падіння ОСОБА_9 від цього удару на підлогу та виникнення в неї кровотечі; обмотування та зав`язування ним навколо шиї ОСОБА_9 тканини, взяття її під руки та переміщення по землі; скидання ним ОСОБА_9 у колодяць із наступним закиданням її тіла сміттям, належним йому та ОСОБА_9 одягом (т.1 а.п.129-133).
		Демонстрація ж обвинуваченим згаданих вище деталей злочину безумовно підтверджує те, що саме він убив ОСОБА_9 , й з тих підстав, що особі, яка перебувала на час вбивства ОСОБА_9 , не могли бути відомі такі деталі протиправного заподіяння смерті ОСОБА_9 , що відповідають, зокрема: протоколу обшуку з додатками від 17 серпня 2021 року в частині місцезнаходження прихованого трупа ОСОБА_9 (на дні колодязя) з його ( ОСОБА_8 ) речами; висновкам судово-медичних експертиз щодо заподіяних останній сокирою тілесних ушкоджень у голову, перетягування її трупа по землі. 
		Доводи захисника щодо проведення цієї слідчої дії з порушенням вимог закону є необґрунтованими, а заперечення ОСОБА_8 у судовому засіданні відомостей, які слідчий перевіряв і уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не є підставою для недопустимості як доказу протоколу слідчого експерименту з додатками, оскільки він є самостійним процесуальним джерелом доказів, який суд оцінює за правиламист.94 КПК України.
		Метою слідчого експерименту відповідно до ч.1ст.240КПК Україниє перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.
		Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експериментує проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
		Отримання від підозрюваного відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому, відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) діїслідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч.2 ст.84та п.3 ч.2 ст.99КПК України є документом.
		За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за відсутності протиправного тиску на підозрюваного за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому.
		До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.
		Зазначений вище підхід відповідає висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2020 року (справа №740/3597/17), згідно з яким показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів- протоколом слідчого експерименту.
		Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, автоматично не свідчить про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.
		Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що перед слідчим експериментом ОСОБА_8 було ретельно роз`яснено його права та обов`язки, він вільно орієнтувався на місцевості, добровільно демонстрував обставини вчинення саме ним убивства ОСОБА_9 з відтворенням дій, обстановки, обставин цього злочину. Жодного примусу або умовлянь з боку поліцейських чи інших осіб щодо нього не здійснювалось. Проведення слідчої дії супроводжувалося повною відеофіксацією, участю двох понятих, судово-медичного експерта й захисника. Усі учасники слідчого експерименту будь-яких доповнень або зауважень не мали, в тому числі й сам ОСОБА_8 , засвідчивши протокол своїми підписами (т.1 а.п.129-133).
		Усупереч доводам апелянта, експерт не надавав підказок обвинуваченому, а лише уточнював шляхом питань у ОСОБА_8 кількість заподіяних обвинуваченим ОСОБА_9 тілесних ушкоджень та спосіб їх спричинення для забезпечення в подальшому найбільш об`єктивного експертного дослідження.
		Отже, слідчий експеримент із ОСОБА_8 був проведений із дотриманням вимог КПК України та прав обвинуваченого, які гарантували його право на захист та відмовитись від повідомлення, відтворення обставин, пов`язаних з інкримінованим йому злочином.
		Окрім того, твердження сторони захисту про застосування під час досудового розслідування поліцейськими до обвинуваченого недозволених методів слідства не знайшли свого підтвердження в результаті проведення уповноваженим органом офіційного розслідування, оскільки за постановою слідчого Першого відділу (з дислокацією у м. Полтава) ТУ ДБР, розташованого в м. Полтава, від 11 грудня 2022 року кримінальне провадження за заявою ОСОБА_8 з приводу застосування до нього недозволених методів досудового розслідування в кримінальному провадженні, яке є предметом апеляційного перегляду, закрито на підставі п.2 ч.1ст.284КПК України у зв`язку з відсутністю в діях співробітників УКР ГУНП у Полтавській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України (т.2 а.п.164-167).
		При цьому, перевіркою матеріалів справи встановлено, що зазначене вище рішення слідчого не скасовано та не оскаржено стороною захисту, а, отже, обґрунтовані підстави для сумніву в ефективності проведення досудового розслідування за наведеним вище фактом відсутні.
		Колегія суддів ураховує й те, що ОСОБА_8 , будучи під час досудового розслідування та судового розгляду представленим захисникомі,таким чином,маючи можливістьподати заяви/скарги,вперше заяву на погане поводження заявив на стадії судового провадження лише через надзвичайно тривалий проміжок часу  через 1 рік 1 місяць після його затримання, з якого 11 місяців справа перебувала вже в місцевому суді.
		В матеріалах справи відсутні та стороною захисту не надано даних щодо наявності у ОСОБА_8 після його затримання тілесних ушкоджень, про що йдеться в апеляційній скарзі, а також не наведено бодай яких-небудь мінімальних підтверджених відомостей про вказані в нею недозволені методи слідства чи вказівку на джерело такої інформації у випадку неможливості її наведення, звернень обвинуваченого до медичного відділу установи попереднього ув`язнення.
		Також і з висновку судово-медичної експертизи №603/1 від 06 жовтня 2021 року встановлено, що відтворені ОСОБА_8 під час слідчого експерименту обставини відповідають об`єктивним даним судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 у частині: 1) характеру, локалізації, механізму та часу утворення: рани тім`яно-потиличної ділянки голови зліва з крововиливами в м`які тканини голови даної ділянки, переломом кісток черепа та ушкодженнями головного мозку  від нанесення сильного удару обухом сокири; синця лобної та надбрівної ділянок обличчя справа від падіння тіла з положення стоячи на площині з попередньо наданим йому прискоренням після удару обухом сокири в голову ззаду; 2) часу утворення тілесних ушкоджень у вигляді крововиливів у м`які тканини голови справа в тім`яно-скроневій ділянці й потиличній ділянці справа; 3) характеру, локалізації та часу утворення тілесних ушкоджень, які спричинили механічну асфіксію. 
		Однак, демонстрація обвинуваченим того, що він намотував ганчірки на шию ОСОБА_9 з метою зупинити кровотечу з голови, не відповідає механізму утворення даних тілесних ушкоджень, які виникли саме від здавлення шкіри, м`яких тканин і органів шиї шляхом удушення зашморгом із м`якого матеріалу, при затягуванні на шиї від сильного фізичного впливу руками іншої особи (т.1 а.п.199-201). Тому дані цього висновку експерта свідчать про умисний характер дій ОСОБА_8 , зокрема, шляхом удушення ОСОБА_9 із застосуванням сильних фізичних зусиль.
		На користь зазначеного вище висновку вказує і посткримінальна поведінка обвинуваченого, який проживаючи разом із матір`ю в одному будинку, будучи обізнаним про її зникнення, перебуваючи в згаданому будинку з порушеною порівняно зі звичною обстановкою у вигляді численних слідів крові та відсутності великої кількості належних їм речей, не тільки не вживав будь-яких дій щодо повідомлення про ці обставини іншим особам чи правоохоронним органам, а навпаки у розмові з ОСОБА_11 приховував цей факт. Заяву про зникнення ОСОБА_9 безвісти було подано в поліцію 07 серпня 2021 року потерпілою ОСОБА_10 (т.1 а.п.142). 
		Отже,наведені вищепоказання потерпілої,свідка,докази зарезультатами проведенняслідчих дійта відповідніїм висновкисудово-медичнихекспертиз узгоджуються між собою та підтверджують зміст один одного, через це об`єктивних підстав не довіряти їм немає. Вони у своїй сукупності та взаємозв`язку поза розумним сумнівом доводять те, що умисне вбивство ОСОБА_9 було вчинено саме ОСОБА_8 , через це показання обвинуваченого про його перебування на час вбивства в іншому місці в м. Кременчук під час повернення від своєї дівчини ОСОБА_11 , що не підтвердила та фактично спростувала, остання, правильно розцінені судом першої інстанції критично та є способом захисту ОСОБА_8 від пред`явленого йому обвинувачення, оскільки повністю спростовуються сукупністю наведених вище взаємоузгоджених доказів.
		Аргументи захисника про непроведення стороною обвинувачення в ході досудового розслідування всього необхідного обсягу тих чи інших слідчих дій є безпідставними.
		Відповідно до вимогст.40КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності й під час проведення досудового розслідування визначає той обсяг слідчих дій, необхідність проведення яких, на його переконання, буде достатнім для доведення винуватості осіб і притягнення їх до кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини.
		За ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установленихКПК Українивипадках - на потерпілого. Збирання та надання доказів до суду є правом, а не обов`язком сторони обвинувачення, а тому суд позбавлений можливості впливати на обсяг надання стороною обвинувачення доказів. Згідно з принципом змагальності сторін та свободи у поданні ними суду своїх доказів, закріпленим у ст.22 КПК України, прокурор, підтримуючи публічне обвинувачення в суді, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, у тому числі щодо визначення обсягу доказів, на підставі яких доводитиме винуватість особи.
		Перевіркою матеріалів справи встановлено, що місцевий суд з дотриманням приписів ст.ст.10, 22 КПК Українистворив необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і реалізації наданих їм прав, за клопотанням учасників провадження здійснив усі передбаченіКПК Українизаходи для всебічного встановлення істини по справі. Даних, які би вказували не неповноту судового розгляду, не встановлено.
		На переконання колегії суддів, установивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані під час досудового розслідування й надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 було пред`явлено обвинувачення, надавши їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за інкримінованих останньому обставин.
		За змістом ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. 
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Суд першої інстанції при призначенні покарання врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином і внаслідок якого настала смерть людини, особу обвинуваченого, який судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, та наявність обставини, що його обтяжує  вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою він перебуває в сімейних відносинах.
		За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
		Призначене обвинуваченому покарання в межах санкції ч.1 ст.115 КК України, яке не є максимальним, відповідає вимогам ст.ст.50, 65, 70 КК України,за своїм видом і розміром законне, справедливе та сприяє меті покарання, тобто є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції повно й усебічно розглянути провадження, за результатом чого постановити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, не встановлено. 
		Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
		Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
		у х в а л и л а :
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2023 року щодо ОСОБА_8  без зміни.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		С у д д і :
		 
		 
		 
		 
		 
		    ОСОБА_2      ОСОБА_3      ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...