Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/2395/23 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 22.09.2023. Зареєстровано: 22.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2023.
Дата набрання законної сили: 13.10.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13.09.2023м. ХарківСправа № 922/2395/23
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Ємельянової О.О. 
		при секретарі судового засідання Катречко Д.С.
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, 61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Харківський національний університет радіоелектроніки, 61166, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 14 до Фізичної особи - підприємця Лівшиц Вікторії Петрівни, АДРЕСА_1 простягнення 205 753,62 грн. та зобов`язання вчинити діїза участю представників сторін:
		позивача: Продоус А.О. (представник);
		відповідача: Омельницька Т.В. (представник);
		3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Харківський національний університет радіоелектроніки: не з`явився. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Лівшиц Вікторії Петрівни про:
		- стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди у розмірі 205 753,62 грн.;
		- зобов`язання повернути шляхом підписання акту приймання - передавання державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення кім. №№ 36, 37, 38 розміщені на 1-му поверсі 5-ти поверхової будівлі санаторію - профілакторію "Імпульс", інв. № 70330, літ. "А-5", загальною площею 209,20 м2, за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 16, балансоутримувачу - Харківському національному університету радіоелектроніки (просп. Науки, 14, м. Харків, 61166).
		Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 5770,30 грн.
		Крім того, позивачем у прохальній частині позовної заяви було заявлено клопотання про залучення до участі у справі, у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Харківський національний університет радіоелектроніки (61166, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 14, ЄДРПОУ 02071197).
		Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором оренди № 6246-11 від 27.12.2016 року в частині повернення майна після закінчення строку дії договору.
		Ухвалою суду від 09.06.2023 року позовну заяву (вх. № 2395/23) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області -залишено без руху. 
		12.06.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 14951/23) про усунення недоліків позовної заяви, у якій позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного повного провадження.
		Ухвалою суду від 19.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. У задоволенні клопотання позивача викладеного у заяві про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 14951/23 від 12.06.2023 року) про розгляд справи в порядку спрощеного повного провадження - відмовлено. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Харківський національний університет радіоелектроніки.
		23.06.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 16241/23) про ознайомлення із матеріалами справи.
		27.06.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшло документи (вх. № 16534/23) для долучення до матеріалів справи.
		27.06.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшли документи (вх. № 16534/23) для долучення до матеріалів справи.
		03.07.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив (вх. № 17113) на позовну заяву. 
		11.07.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 17982/23).
		Ухвалою суду від 19.07.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідно до вимог частини 3 статті 177 господарського процесуального кодексу України, судом за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. У підготовчому засіданні оголошено перерву до23 серпня 2023 року о(б) 10:30 год. 
		31.07.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 20128/23).
		31.07.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшли документи для долучення до матеріалів справи (вх. № 20131/23).
		Ухвалою суду від 19.07.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідно до вимог частини 3 статті 177 господарського процесуального кодексу України, судом за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. У підготовчому засіданні оголошено перерву до 23 серпня 2023 року о(б) 10:30 год.
		15.08.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 21709/23) про призначення у справі судового засідання в режимі ВКЗ.
		Ухвалою суду від 16.08.2023 року частково задоволено клопотання (вх. № 21709/23 від 15.08.2023 року) відповідача про призначення у справі судового засідання в режимі ВКЗ.
		Ухвалою суду від 23.08.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче засідання у справі. Призначено справу до розгляду по суті на 13 вересня 2023 року о(б) 12:20 год. 
		Уповноважений представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Харківський національний університет радіоелектроніки у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. про свідчить направлення на адресу останнього копії ухвали суду від 23.08.2023 року.
		Присутній у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення та просив суд, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		Присутній у судовому засіданні представник відповідача надав усні заперечення та просив суд, відмовити у задоволенні позовних вимог.
		З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, та надані докази, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
		Як зазначає позивач, 27.12.2016 року між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Лівшиц Вікторією Петрівною (відповідач, оренда) було укладено договір оренди № 6246-11 від 27.12.2016 року.
		Згідно пункту 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - кім. №№ 36, 37, 38, розміщені на 1-му поверсі 5-поверхової будівлі санаторію-профілакторію «Імпульс» (інв. № 70330, літ. «А-5»), загальною площею 209,20 м2, за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 16, що перебуває на балансі Харківського національного університету радіоелектроніки (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість оцінки на «10» жовтня 2016 року і становить за незалежною оцінкою 1 455 700,00 грн., без ПДВ.
		Відповідно до пункту 10.1. договору, цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 27.12.2016 року до 27.12.2017 року.
		27.12.2016 року між сторонами було підписано акт приймання - передавання орендованого майна, відповідно до якого орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - кім. №№ 36, 37, 38, розміщені на 1-му поверсі 5-поверхової будівлі санаторію-профілакторію «Імпульс» (інв. № 70330, літ. «А-5»), загальною площею 209,20 м2, за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 16, яке згідно довідки балансоутримувача від 15.08.2018 року № 16/27-1331 (вх. від 26.08.2016 року № дод. 18/8196) не потребує поточного та капітального ремонту. Майно перебуває на балансі Харківського національного університету радіоелектроніки.
		05.12.2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 відповідно до якої пункт 10.1. викладено у такій редакції: "Цей договір продовжено строком на 1 рік, тобто до 27.12.2018 року.
		25.12.2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 відповідно до якої пункт 10.1. викладено у такій редакції: "Цей договір продовжено строком на 1 рік, тобто до 27.12.2019 року.
		03.03.2020 року між сторонами було укладено договір № 3 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.12.2016 року № 6246-Н, зокрема пунктом 10.1. відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 року № 157-ІХ, пункту 10.23. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.12.2016 року № 6246-Н, відповідно до заяви орендаря від 08.10.2019 року б/н, враховуючи лист Міністерства освіти і науки України від 20.12.2019 року № 1/11-11261, лист Харківського національного університету радіоелектроніки від 02.01.2020 року № 04/27-01, термін дії договору було продовжено до 27.12.2020 року.
		10.09.2021 року між сторонами було укладено договір № 4 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.12.2016 року № 6246-Н, зокрема змінено орендодавця з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях на Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.
		Як зазначає позивач, останнім 31.12.221 року на адресу відповідача було направлено заяву № 20-05-05211 заяву про припинення дії договору оренди.
		18.01.2022 року за вх. № 20/00384 від відповідача на адресу позивача надійшла відповідь на заяву про припинення дії договору.
		22.02.2022 року за № 20.05-01338 позивачем на адресу відповідача було направлено листа щодо сплату неустойки та повернення майна.
		21.04.2023 року за № 20.05-01654 позивачем на адресу відповідача було направлено листа про необхідність сплати неустойки (в порядку статті 785 Цивільного кодексу України) за період з 12.01.2022 року по 31.03.2023 року у розмірі 191 388,56 грн. та повернення майна за актом приймання - передачі.
		Як зазначає позивач, відповідачем не було повернуто за актом приймання - передачі із оренди нежитлові приміщення, позивач звернувся із відповідним позовом до суду. 
		Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
		Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші право чини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.
		Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Окрім того, на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до частини 1 статті 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		Згідно частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, який встановлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).
		Крім того, частиною 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:
		набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
		Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
		Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
		Отже, договір оренди державного майна є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань на підставі статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України та статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України та є обов`язковим на протязі строку його дії для виконання сторонами.
		В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 27.12.2016 року між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Лівшиц Вікторією Петрівною (відповідач, оренда) було укладено договір оренди № 6246-11 від 27.12.2016 року
		27.12.2016 року між сторонами було підписано акт приймання - передавання орендованого майна.
		31.12.2021 року позивачем на адресу відповідача було направлено заяву за № 20-05-05211 про припинення дії договору оренди, у якій останній зокрема зазначив, що регіональним відділенням в порядку статей 18, 19 Закону про оренду, згідно з порядком та пунктом 10.6. договору оренди від 27.12.2016 року № 6246-Н, враховуючи заяву орендаря ФОП Лівшиц В.П. від 27.12.2016 року № б/н прийнято рішення про відмову у продовжені договору оренди від 27.12.2016 року № 6246 - Н. Згідно частини 1 статті 24 Закону договір оренди припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до частини 1 статті 25 Закону у разі припинення договору оренди, орендар зобов`язується протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди. Пунктом 10.9 договору оренди визначено, що у разі припинення договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Враховуючи вищевикладене, договір оренди від 27.12.2016 року № 6246-Н припинено на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку із тим, що орендарю було відмовлено у продовженні строку договору оренди. Після закінчення терміну дії договору оренди ФОП Лівшиц В.П. необхідно звільнити орендоване приміщення. Підписаний між орендарем та балансоутримувачем акт приймання - передачі нерухомого майна по вищезазначеному договору оренди необхідно надати до регіонального відділення супроводжувальним листом для подальшої роботи.
		22.02.2022 року за № 20.05-01338 позивачем на адресу відповідача було направлено листа щодо сплату неустойки та повернення майна, у якому зокрема зазначено, що регіональним відділенням було прийнято рішення про відмову у продовженні договору оренди від 27.12.2016 року № 6246-Н, про що було повідомлено орендаря листом від 31.12.2021 року № 20-05-05211. Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати сплати орендної плати та неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення. Станом на 11.02.2022 року заборгованість перед державним бюджетом з неустойки по договору оренди від 27.12.2016 року № 6246-Н складає 19 394,60 грн. У зв`язку із чим, позивач вимагав сплати неустойку та повернути майно за актом приймання - передачі.
		21.04.2023 року за № 20.05-01654 позивачем на адресу відповідача було направлено листа про необхідність сплати неустойки (в порядку статті 785 Цивільного кодексу України) та повернення майна за актом приймання - передачі у якому зокрема зазначив, що у порядку частини 1 статті 24 Закону України 2Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 року № 157-ІХ, заявою про припинення від 31.12.2021 року № 20-05-05211, регіональне відділення належним чином повідомило орендаря та балансоутримувача, що 27.12.2021 року закінчився термін дії договору оренди від 27.12.2016 року № 6246-Н, а також про те, що на новий строк зазначений договір продовжений не буде, та про те необхідність повернення майна із оренди балансоутримувачу за актом приймання - передачі. Регіональне відділення, відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 10.11. договору оренди від 27.12.2016 року № 6246-Н, за час прострочення повернення майна із оренди за період з 12.01.2022 року по 31.03.2023 року нараховано неустойку у розмірі 191 388,56 грн. яку необхідно сплати у тижневий термін до Державного бюджету України. Після отримання акта приймання - передачі орендованого державного майна із оренди, підписаного між орендодавцем та балансоутримувачем, регіональним відділенням будуть здійснені дії щодо припинення відповідного договору оренди та припинення нарахування неустойки.
		Як зазначає позивач, відповідачем не було повернуто орендоване державне майно за актом приймання - передачі, у зв`язку із чим, позивачем було нараховано неустойку за несвоєчасне повернення майна з оренди за період з 12.01.2022 року по 31.04.2023 року у розмірі 205 753,62 грн. яку останній просить суд, стягнути із відповідача.
		Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 17113 від 03.07.2023 року) зокрема зазначає, що листом від 31.12.2021 року за вих. № 20-05-05211 позивач повідомив відповідача про припинення договору оренду у зв`язку із закінчення строку, на який його було укладено, також було повідомлено відповідача про необхідність протягом трьох робочих днів повернути майно балансоутримувачу шляхом підписання акта приймання - передавання майна, обов`язок щодо складання якого покладається на орендаря пункт 10.10 договору. 
		10.01.2022 року між орендарем та балансоутримувачем Харківським національним університетом радіоелектроніки відповідно до вимог п.п. 10.9, 10.10. п. 10 договору № 3 від 03.03.2020 року про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.12.2016 року № 6246-Н складено акт приймання - передавання орендованого майна, відповідно до якого орендарем передано, а балансоутримувачем прийнято наступне майно: нежитлові приміщення кім. №№ 36, 37, 38 розміщені на 1-му поверсі 5-поверхової будівлі гуртожитку № 3 (загальною площею 209,2 кв.м., інв. № 70330, літ. "А-5") за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 16. майно не потребує поточного та капітального ремонту.
		Також відповідач зазначає, що 19.01.2022 року оригінал акту приймання - передавання орендованого майна від 10.01.2022 року було направлено на адресу позивача із трек номером 6116501140473 та отриманий позивачем 21.01.2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. 
		Вищевикладене за твердженнями відповідача свідчить про те, що станом на подання позову у відповідача відсутній обов`язок повернення орендованого майна шляхом підписання акту приймання - передачі, оскільки він є таким, що виконаний ще 10.01.2022 року. Також заперечує проти заявлених вимог в частині стягнення неустойки та зазначає, що обов`язок по поверненню майна у відповідача виник не пізніше 12.01.2022 року. Відповідачем не допущено прострочення повернення майна після закінчення строку його оренди, про що свідчить акт приймання - передачі від 10.01.2022 року, у зв`язку із чим, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
		При цьому, у наданому до суду клопотанні (вх. № 20131/23 від 31.07.2023 року) відповідач зазначив, що 24.07.2023 року позивач звернулась до 3-ї особи із заявою, у якій просив підтвердити, що складений 10.01.2022 року акт приймання - передавання орендованого майна стосується кім. №№36, 37, 38, розміщені на 1-му поверсі 5- поверхової будівлі санаторію  профілакторію «Імпульс» (загальною площею 209,2 кв.м., інв. №70330, літ. «А-5») за адресою м. Харків, вул. Бакуліна, 16, які передані (повернуті) за Договором оренди №6246-Н від 27 грудня 2016 року.
		Листом від 26.07.2023 року за вих. №532 3-тя особа повідомила, що 10.01.2022 року між ФОП Лівшиц В.П. та Харківським національним університетом радіоелектроніки складений акт приймання-передавання орендованого майна, відповідно до якого відповідачем передано майно: нежитлові приміщення кім. №№36, 37, 38, розміщені на 1-му поверсі 5-поверхової будівлі санаторію  профілакторію «Імпульс» (загальною площею 209,2 кв.м., інв. №70330, літ. «А-5») за адресою м. Харків, вул. Бакуліна, 16, яке перебувало в оренді за договором оренди №6246-Н від 27 грудня 2016 року. Зазначена будівля санаторію  профілакторію «Імпульс», в якому розміщені повернуті приміщення, раніше в технічній документації університету визначалась як будівля гуртожитку №3, тому в акті від 10.01.2022 міститься таке посилання. Приміщення санаторію  профілакторію «Імпульс» та гуртожитку №3 є одним тим самим приміщенням, яке має інв. №70330 та літ. «А-5» за технічним паспортом, розташоване за адресою м. Харків, вул. Бакуліна, 16. 
		Позивач у наданій до суду відповіді на відзив (вх. № 17982/23 від 11.07.2023 року) та поясненнях (вх. № 20128 від 31.07.2023 року) зокрема зазначив, що лист на який посилається відповідач від 18.01.2022 року не містить будь-яких додатків. 23.06.2023 року регіональним відділенням було отримано іншого листа щодо складання акту від 10.01.2022 року повернення майна за договором оренди та копію даного акту засвідчену 22.06.2023 року. Також позивач зазначає, що акт від 10.01.2022 року який підписаний з боку Лівшиц В.П. та ректора Харківського національного університету радіоелектроніки Семенець В.В. складений не правильно, оскільки зазначено іншу будівлю, та відсутні посилання на договір оренди.
		Вищевикладене на думку позивача свідчить проте, що факт повернення балансоутримувачу нежитлових приміщень кім. №№ 36, 37, 38, розміщені на 1-му поверсі 5-поверхової будівлі санаторію-профілакторію «Імпульс» (інв. № 70330, літ. «А-5»), загальною площею 209,20 м2, за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 16 не доведений.
		Cуд не приймає вищевикладені твердження позивача, з огляду на наступне.
		Відповідно до вимог статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. 
		Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Суд дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази встановив, що як вбачається із матеріалів справи, у справі наявний акт приймання - передавання орендованого майна від 10.01.2022 року, відповідно до якого фізична особа - підприємець Лівшиц В.П. (орендар) передала Харківському національному університету радіоелектроніки (балансоутримувач) приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - кім. №№ 36, 37, 38 розміщені на 1-му поверсі 5- поверхової будівлі гуртожитку № 3 (загальною площею 209,2 к.м., інв. № 70330, літ. "А-5") за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 16. Майно не потребує поточного та капітального ремонту.
		Відповідний акт було підписано з боку відповідача - Лівшиц В.П., з боку Харківського національного університету радіоелектроніки - ректор Семенець В.В.
		Як вбачається із відомостей що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 10.01.2022 року момент підписання акту приймання - передавання ректором Харківського національного університету радіоелектроніки значиться Семенець В.В. 
		Відповідно до відомостей що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Харківського національного університету радіоелектроніки виконання обов`язків ректора, відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 130-к від 16.06.2022 року покладено на Рубан І.В. (керівник).
		Враховуючи вищевикладене, акт приймання - передавання від 10.01.2022 року підписано уповноваженими особами відповідача та балансоутримувача.
		Пунктом 10.10. договору сторони погодили, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання між орендарем та балансоутримувачем акта приймання - передавання про повернення майна. Обов`язок щодо складання акта приймання - передавання про повернення майна покладається на орендаря.
		Також відповідачем до матеріалів справи було надано копію відповіді 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Харківського національного університету радіоелектроніки від 26.07.2023 року № 532 яка надана на запит відповідача від 24.07.2023 року, та з якої вбачається, що приміщення санаторію - профілакторію "Імпульс" та гуртожитку № 3 є одним тим самим приміщенням, яке має інв. № 70330 та літ. "А-5" за технічним паспортом, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 16.
		Вищевикладене спростовуює твердження позивача що акт приймання -передавання від 10.01.2022 року складений не правильно, оскільки зазначено іншу будівлю, та відсутні посилання на договір оренди.
		Будь-яких інших доказів у підтвердження заперечень щодо невідповідності приміщення зазначеного у акті приймання - передавання від 10.01.2022 року позивачем в порушенням вимог Господарського процесуального кодексу до суду надано не було.
		Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем відповідно до наявного у матеріалах справи акту приймання - передавання від 10.01.2022 року, було повернуто орендоване майно балансоутримувачу, позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути шляхом підписання акту приймання - передавання державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення кім. №№ 36, 37, 38 розміщені на 1-му поверсі 5-ти поверхової будівлі санаторію - профілакторію "Імпульс", інв. № 70330, літ. "А-5", загальною площею 209,20 м2, за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 16, балансоутримувачу - Харківському національному університету радіоелектроніки (просп. Науки, 14, м. Харків, 61166) - не підлягають до задоволення.
		Щодо позовних вимог в частині стягнення із відповідача стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди у розмірі 205 753,62 грн., суд зазначає наступне.
		В обґрунтування позовних вимог у цій частині позивач зазначає, що заявою № 20-05-05211 від 31.12.2021 року позивач повідомив орендаря про припинення дії договору оренди № 6246-H від 27.12.2016 року. Також зазначає, що державне майно за договором оренди № 6246-H від 27.12.2016 року з боку відповідача балансоутримувачу не повернуто незважаючи на те, що позивачем було повідомлено відповідача про припинення договору оренди.
		При цьому, умовами договору оренди, а саме пунктом 9.1. договору оренди № 6246-H від 27.12.2016 року встановлена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, яку сторони несуть згідно з чинним законодавством України. 
		Пунктом 10.11 договору визначено, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення, порядок нарахування та сплати якої передбачено розділом 3 даного договору. Укладаючи даний договір, сторони дійшли до взаємної згоди та наголошують на тому, що положення статті 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання через шість місяців від дня, коли таке зобов`язання мало бути виконане, не розповсюджується на сторони нарахування неустойки, яку орендодавець, відповідно до умов даного пункту та приписів статті 785 Господарського кодексу України, має право нарахувати та вимагати до сплати від орендаря.
		Таким чином, за твердженнями позивача, оскільки акт приймання - передачі із оренди нежитлових приміщень не підписано, позивачем заявлено до стягнення із відповідача 205 753,62 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди за період з 12.01.2022 року по 30.04.2023 року включно.
		Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
		При цьому, як вбачається із вищевикладеного, судом було встановлено, що відповідачем відповідно до наявного у матеріалах справи акту приймання - передавання від 10.01.2022 року, було повернуто орендоване майно, позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути шляхом підписання акту приймання - передавання державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення кім. №№ 36, 37, 38 розміщені на 1-му поверсі 5-ти поверхової будівлі санаторію - профілакторію "Імпульс", інв. № 70330, літ. "А-5", загальною площею 209,20 м2, за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 16, балансоутримувачу - Харківському національному університету радіоелектроніки (просп. Науки, 14, м. Харків, 61166) у зв`язку із чим, безпідставним є заявлена до стягнення із відповідача суму 205 753,62 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди за період з 12.01.2022 року по 30.04.2023 року включно.
		Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
		У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018 року, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
		З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, які залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.
		Частинами 1, 2статті 13 Господарського процесуального кодексу Українивстановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 2статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
		Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог, про:
		- стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди у розмірі 205 753,62 грн.;
		- зобов`язання повернути шляхом підписання акту приймання - передавання державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення кім. №№ 36, 37, 38 розміщені на 1-му поверсі 5-ти поверхової будівлі санаторію - профілакторію "Імпульс", інв. № 70330, літ. "А-5", загальною площею 209,20 м2, за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 16, балансоутримувачу - Харківському національному університету радіоелектроніки (просп. Науки, 14, м. Харків, 61166).
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на позивача.
		Керуючись статтями 13, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У позові відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
		Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
		 
		Реквізити сторін:
		позивач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1, ЄДРПОУ 44223324);
		відповідач: Фізична особа - підприємець Лівшиц Вікторія Петрівна ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );
		3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Харківський національний університет радіоелектроніки, (61166, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 14, ЄДРПОУ 02071197).
		 
		Повне рішення складено "22" вересня 2023 р. 
		 
		СуддяО.О. Ємельянова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...