Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/4809/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано для оприлюднення: 22.09.2023. Зареєстровано: 23.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2023.
Дата набрання законної сили: 16.10.2023
Номер судового провадження: 2/752/1028/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                            Справа № 752/4809/21 
		                                                       Провадження № 2/752/1028/23 
		 
		            РІШЕННЯ 
		Іменем України
		                                                                   
		 
		      13.09.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва 
		в складі головуючого судді Чередніченко Н.П. 
		з участю секретаря Литвиненко Ю.С. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо», Акціонерного товариства «Укрпошта», Дирекції «Автотранспошта» Акціонерного товариства «Укрпошта», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
		встановив:
		 
		в лютому 2021 року позивая ОСОБА_1 через свого представника адвоката Конюшка Д.Б. зврнувся до суду із позовом до відповідачів ПрАТ «Страхова компанія «Вусо», АТ «Укрпошта», Дирекції «Автотранспошта» АТ «Укрпошта», третя особа: ОСОБА_2 , в якому просив стягнути із відповідача ПрАТ «СК «Вусо» на користь позивача невиплачену частину страхового відшкодування в розмірі 8875,74 грн.; стягнути із відповідачів АТ «Укрпошта», та Дирекції «Автотранспошта» АТ «Укрпошта» на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 7153,61 грн., та моральну шкоду в сумі 6000,00 грн.
		В обґрунтування позову зазначено, що 24.07.2020 року о 08-35 год. в м. Києві по вул. Татарській, 38 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Газ 3309» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який виконував свої трудові обов`язки, як найманий працівник АТ «Укрпошта», та транспортного засобу «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу. В результаті зазначеної аварії транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, та позивачу було завдано матеріальної шкоди. Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.09.2020 року у справі № 761/25469/20, ОСОБА_2 було визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Позивач вказує, що цивільно-правова відповідальність винної на момент ДТП особи була застрахована ПрАТ «СК «Вусо». Звернувшись до зазначеної страхової компанії позивачу було виплачено страхове відшкодування в сумі 22007,22 грн. Однак. Позивач вказує, що відповідно до звіту № 340/09-20 від 29.09.2020 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2 складає суму в розмірі 30882,96 грн., а тому страховою компанією не було виплачено позивачу страхове відшкодування в повному обсязі, та із ПрАТ «СК «Вусо» на користь позивача підлягає стягненню решта суми страхового відшкодування в розмірі 8875,74 грн. (30882,96 грн. - 22007,22 грн.). Крім того, позивач вказує, що винна в ДТП особа була найманим працівником АТ «Укрпошта», та дорожньо-транспортна пригода відбулась під час виконання ним своїх трудових обов`язків, а тому за вимогами закону із відповідачів АТ «Укрпошта», та Дирекції «Автотранспошта» АТ «Укрпошта» на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремоту автомобіля (38036,57 грн.) та страховим відшкодуванням (30882,96 грн.), а саме сума в розмірі 7153,61 грн. Крім того, позивачу було завдано моральної шкоди, оскільки, в зв`язку із пошкодженням належного йому транспортного засобу, позивач був позбавлений можливості користування основним засобом пересування, що негативно вплинуло на його моральний стан. Позивач вказує, що протиправними діями третьої особи, який був найманим працівником АТ «Укрпошта», йому було завдано моральних страждань, що оцінено позивачем в сумі 6000,00 грн., а відтак вказана сума підлягає стягненню із відповідачів АТ «Укрпошта», та Дирекції «Автотранспошта» АТ «Укрпошта» на користь позивача. Посилаючись на викладене, а також з огляду на те, що завдані позивачу збитки не відшкодовані в добровільному порядку, останній, вимушений звернутись до суду із даним позовом.
		Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Сободяюк А.В. від 10.03.2021 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		В травні 2021 року до суду від представника відповідача АТ «Укрпошта» до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що товариство підтверджує факт існування дорожьо-транспортної пригоди, яка амала місце 24.07.2020 року за участі транспортного засобу Дирекції «Автотранспошта» АТ «Укрпошта», під керуванням ОСОБА_2 , який перебував в трудових відносинах із Дирекцією «Автотранспошта» АТ «Укрпошта», та автомобіля, який належить позивачу. Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження понесення моральних страждань та не доведено розмір пред`явленої до стягнення суми моральної шкоди. Крім того, витрати на правову допомогу стороною позивача також не підтверджені належними доказами, а відтак відсутні підстави для задоволення позову та стягнення судових витрат на правову допомогу.
		В червні 2021 року до суду від представника відповідача ПрАТ «СК «Вусо» надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог до страхової компанії, посилаючись на те, що страхова подія дійсно відбулась 24.07.2020 року за участю забезпеченого страховою компанією полісом страхування АК-8933026 транспортного засобу «Газ 3309» д.н.з. НОМЕР_1 . Однак, звіт № 340/09-20 віж 29.09.2020 року про оцінку вартості матеріального збитку в сумі 30882,96 грн., наданий позивачем є недостовірним доказом, виготовлений із порушенням вимог методики, а відтак не підтверджує порушення з боку страхової компанії прав позивача. Так, за наслідками огляду транспортного засобу за участі позивача страховик провів оцінку матеріальної шкоди та вірно визначив суму страхового відшкодування в розмірі 22007,22 грн. (33121,86 грн. - вартість відновлювального ремонту, 26500,95 грн. - вартість матеріального збитку, 0,29 коефіцієнт фізичного зносу, 4401,44 податок на додану вартість на складники та запасні частини). Розрахунок суми страхового відшкодування в розмірі 22007,22 грн. проведено 04.08.2021 року, а 04.09.2021 року зазначену суму було перераховано на рахунок позивача. Страховою компанією отримано звіт № 25193 від 01.03.2021 року, за висновками якого страховиком було вірно проведено розрахунки вартості матеріального збитку і розміру сплаченого страхового відшкодування. Наведене свідчить про те, що страховою компанією було виплачено страхове відшкодування потерпілій особі в повному обсязі, а відтак відсутні підстави для стягнення пред`явленої суми зі страхової компанії в примусовому порядку. Крім того, представник відповідач просив зменшити розмір витрат на правову допомогу з огляду на його не співмірність.
		В червні 2021 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзиви відповідачів, відповідно до якої сторона позивача наполягала на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що доводи страхової компанії про виконання обов`язку та сплату повної суми страхового відшкодування не відповідають дійсності, а наданий позивачем звіт відповідає вимогам методики. Крім того, відповідач АТ «Укрпошта» не заперечує факт завдання позивачу матеріальних збитків з вини особи, яка перебувала в трудових відносинах із товариством, що свідчить про наявність підстав для стягнення пред`явленої суми шкоди. Крім того, в частині відшкодування моральної шкоди, доводи сторони відповідача про недоведеність позовних вимог в цій частині є безпідставними, оскільки, позивач зазнав моральних страждань внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, що свідчить про заподіянна йому моральної шкоди, яка має бути відшкодована роботодавцем винної особи.
		В червні 2021 року до суду від представника відповідача АТ «Укрпошта» надійшли заперечення, відповідо до яких сторона відповідача вказувала, що відповідач Дирекція «Автотранспошта» АТ «Укрпошта», як філія підприємства, не є належним відповідачем за пред`явленими позовними вимогами, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити. Крім того, позовні вимоги до відповідача АТ «Укрпошта» є передчасними, оскільки, лише після ухвалення відповідного рішення суду щодо стягнення зі страхової компанії розміру страхових виплат, яким буде встановлено безспірність такого розміру коштів, можна буде розрахувати суму відшкодування (різницю), що має бути сплачена АТ «Укрпошта», а відтак наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог до відповідачів АТ «Укрпошта», та Дирекці «Автотранспошта» АТ «Укрпошта», та закриття провадження у справі.
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.07.2021 року, було виправлено описку в ухвалі суду від 23.02.2021 року та в ухвалі суду від 10.03.2021 року, та зазначено вірно прізвище третьої особи Требурт, замість помилково зазначеного Требут.
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17.07.2021 року. було вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
		В зв`язку з відрядженям судді Слободянюк А.В. до Дніпровського районного суду м. Києва, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 06.04.2022 року № 185, справу було повторно автоматично розподілено та виначено головуючого суддю Чередніченко Н.П.
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.09.2022 року, у задоволенні клопотання представника відповідача Акціонерного товариства «Укрпошта» про закриття провадження в частині позовних вимог у даній справі було відмовлено.
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 31.03.2023 року, в задоволенні клопотання представника позивача про призначення автотоварознавчої експертизи у даній справі було відмовлено.
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.08.2023 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		Представник позивача в судове засідання не з`явився. Суду подав письмову заяву про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити.
		Представник відповідача АТ «Укрпошта» в судове засідання не з`явився. Суду подав письмову заяву про розгляд справи без його участі.
		Відповідач Дирекція «Автотранспошта» АТ «Укрпошта» явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Про розгляд справи повідомлявся належним чином. 
		Представник відповідача ПрАТ «СК «Вусо» в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи міститься письмова заява про розгляд справи без його участі, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
		Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Судом про розгляд справи повідомлявся належним чином. З будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Пояснення/заперечення на позов до суду не подав.
		З огляду на викладене, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
		Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. 
		Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Судом встановлено, що 24.07.2020 року о 08-35 год. в м. Києві по вул. Татарській, 38 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Газ 3309» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та транспортного зсобу «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2 , який на час зазначеної пригоди належив позивачу.
		В результаті зазначеної аварії транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, та позивачу було завдано матеріальної шкоди. 
		Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.09.2020 року у справі № 761/25469/20, ОСОБА_2 було визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
		З огляду на викладене, позивач звільнений від доказування підстав для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки, останній має право на отримання страхового відшкодування, як потерпіла особа та наявність вини в діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.
		Вказане також не спростовано сторонами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України.
		Позивач вказує, та судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність винної на момент ДТП особи була застрахована ПрАТ «СК «Вусо» відповідно до полісу № АК/8933026. 
		22.08.2020 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «Вусо» із заявою про здійснення оцінки завданої шкоди та виплату страхового відшкодування.
		Відповідно до листа ПрАТ «СК «Вусо» від 10.09.2020 року, страхова компанія повідомила позивача щодо прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, у зв`язку із ДТП, яке мало місце 24.07.2020 року з вини забезпеченого транспортного засобу «Газ 3309» д.н.з. НОМЕР_1 .
		10.09.2020 рок позивачу було перераховано суму страхового відшкодування в розмірі 22007,22 грн.
		Вказане також не заперечено сторонами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України.
		Однак, позивач вказує, що йому страховою компанією було виплачено страхове відшкодування не в повному обсязі, та на підтвердження цієї обставини стороною позивача було надано суду звіт СОД ФОП ОСОБА_3 № 340/09-20 від 29.09.2020 року, проведеного на замовлення позивача, відповідно до якого було встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2 складає суму в розмірі 30882,96 грн., а вартість відновлювального ремонту - 38036,57 грн.
		Позивач зазначає, що виплата відповідачем страхової суми була здійснена не в повному обсязі, а тому з огляду на висновки звіту, який було замовлено позивачем та розмір завданої матеріальної шкоди позивач вважає, що наявні підстави для стягнення решти суми в розмірі 8875,74 грн. зі страхової компаній.
		Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в цій частині, та заперечень сторони відповідача, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
		Згідно із ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Згідно із ст. 8 Закону України «Про страхування»,  страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
		Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентується спеціальним законом - Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Згідно із ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних-транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
		Згідно із ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
		Страхові виплати згідно п. 9.4. цієї статті за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
		Пунктом 12.1 ст. 12 Закону передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
		Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Відповідно до ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
		Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.
		Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.
		Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
		Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюються безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
		Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
		З матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача із заявою про вилату страхового відшкодування, відповідачем було вжито комплекс заходів з метою визначення розміру та виплати відповідного страхового відшкодування позивачу в межах ліміту відповідальності за полісом.
		Так, страховиком було вжито заходів щодо проведення акту огляду колісного транспорного засобу від 24.07.2020 року, з яким був ознайомлений позивач та немав зауважень/доповнень до вказаного акту.
		Крім того, страховиком було здійснено розрахунок страхового відшкодування (за вирахуванням ПДВ та з огляду на коефіцієнт зносу), за обрахунками якого було встановлено, що розмір завданого збитку склав суму в розмірі 26408,66 грн., а відтак за вирахуванням суми ПДВ в сумі 4401,44 грн. страховиком вірно обраховано суму страхового відкодування в розмірі 22007,22 грн., що відповідає вимогам закону, а відтак посилання сторони позивача про порушення страховою компанією його прав та виплату страхового відшкодування не в повному обсязі спростовується наявними у справі доказами.
		Будь-яких доказів щодо неправомірних дій страховика під час визначення суми страхового відшкодування, матеріали справи не містять, як і не містять доказів порушення вимог закону та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.
		Суд, вважає, що страховою компанією було виконано вимоги пункту 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки представник страховика оглянув пошкоджений автомобіль в межах строку, визначеного законом, вчинив дії щодо визначення дійсної вартості завданих матеріальних збитків, та із врахуванням вимог закону вірно визначив суму страхового відшкодуваня, яка підлягала сплаті потерпілій особі.
		Розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства ( ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Підстави для неприйняття судом до уваги доказів на підтвердження завданої позивачу матеріальної шкоди та, відповідно, визначення вартсоті страхового відшкодування, які були надані страховою компанією, у суду відсутні.
		Судом встановлено, що страхова компанія визнала вимоги позивача обґрунтованими та прийняла рішення про здійснення страхового відшкодування, який факчтино було вплачено позивачу.
		Отже, на переконання суду, дії страхової компанії відповідали вимогам законодавства, страховик належним чином виконав свої зобов`язання перед позивачем, виплатив йому суму страхового відшкодування у порядку та в спосіб, передбачений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Доводи позивача про наявність підстав для визначення розміру відшкодування шкоди на підставі звіту, який було замовлено позивачем і на який позивач посилається як на доказ розміру нанесеного йому збитку, суд відкидає, оскільки, ці твердження не ґрунтуються на вимогах закону, так як, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальною нормою для страховика цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, - обов`язок встановлення розміру та характеру збитків, завданих пошкодженому ТЗ, покладено саме на страховика цивільно-правової відповідальності власника наземного ТЗ, а не на будь-яку іншу установу, організацію чи фізичну особу-підприємця. 
		Крім цього, слід зазначити, що звіт від 29.09.2020 року № 340/09-20, був виготовлений за власної ініціативи позивача вже після виплати страхового відшкодування, без наявності достатніх для цього підстав, а відтак судом при вирішенні даного спору не приймається.
		Крім того, положенням п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
		Згідно із п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
		Оскільки матеріалами справи підтверджено, що огляд транспортного засобу позивача представником страхової компанії був здійснений у встановлені законом строки, то звіт оцінювача, обраного позивачем, не може бути прийнятий судом.
		Варто також зазначити про те, що після отримання виплати від страхової компанії позивач не оскаржував рішення страховика про виплату їй страхової суми. 
		Так, зважаючи на те, що страхову виплату позивач отримав у вересні 2020 року, він не скористався своїм правом в порядку, передбаченому п. 36.7 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності», в якому зазначено, що рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку, а звернувся до суду із позовом про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, що на думку суду, було передчасним.
		З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог, пред`явлених до страхової компанії, не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, відповідачем було здійснено виплату позивачу страхового відшкодування належним чином, та підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнути із відповідача недоплачену суму страхового відшкодування в ході розгляду справи не встановлено, а відтак суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення зі страхової компанії на користь позивача недоплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 8875,74 грн., - слід відмовити.
		В частині позовних вимог про стягнення із відповідачів АТ «Укрпошта», Дирекції «Автотранспошта» АТ «Укрпошта» на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 7153,61 грн., суд зазначає наступне.
		Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Як вже зазначалось вище, судом встановлено, що ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні аварії, в результаті якої транспортному засобу, який на час ДТП належав позивачу було завдано механічних пошкоджень, а відтак завдано позивачу матеріальної шкоди.
		Крім того, судом встановлено та не заперечувалось в ході розляду справи відповідачем АТ «Укрпошта», що ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах із товариством на час зазаченої аварії.
		Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.
		Таким чином, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладений цивільно-правовий договір. 
		Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 ЦК України.
		Судом встановлено, та не заперечувалось відповідачем АТ «Укрпошта», що ОСОБА_2 дійсно перебував на час скоєння ДТП в трудових стосунках із товариством та виконував свої трудові обов`язки, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України,  юридична особа - АТ «Укрпошта», як належний відповідач за позовними вимогами в цій частині повинна відшкодувати шкоду, завдану позивачу пошкодженням автомобіля його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Однак, пред`явивши позовну вимогу до відповідачів АТ «Укрпошта», та Дирекції «Автотранспошта» АТ «Укрпошта» про стягнення на користь позивача різниці між вартістю відновлювального ремоту автомобіля в сумі 7153,61 грн., позивач вказує, що виплати страхового відшкодування не достатньо для відновлення автомобіля та відшкодування потерпілому завданих збитків в повному обсязі.
		Суд звертає увагу сторони позивача на те, що будь-яких доказів на підтвердження проведення позивачем фактичного відновлювального ремонту транспортного засобу, його фактичний розмір, та понесені в зв`язку з цим витрати, ані на час пред`явлення позову, ані в період перебування справи в суді, стороною позивача суду надано не було.
		При вирішенні позовних вимог в цій частині, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно із ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
		Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зоюов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
		Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
		Суд не приймає до уваги твердження сторони позивача про те, що сума страхової виплати є недостатньою для відновлювального ремонту автомобіля, оскільки, доказів здійснення фактичного відновлювального ремонту автомобіля та його фактичний розмір, - матеріали справи не містять, а відтак позовні вимоги про стягнення із відповідача АТ «Укрпошта» на користь позивача різниці між вартістю відновлювального ремонту та страховою виплатою, є, на думку суду, передчасними та недоведеними.
		Крім того, пред`явивши позовні вимоги до відповідача Дирекції «Автотранспошта» про стягнення матеріальної шкоди, сторона позивача не звернула увагу на те, що дирекція є відокремленим підрозділом (філією) АТ «Укрпошта», та не є юридичною особою, а ввідтак не є належним відповідачем за вимогами позивача, що є самостійною підставою для відмовити в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до зазначеного відповідача.
		Варто також відзначити, що в ході розгляду справи стороною позивача не доведено достатніми доказами розмір фактичної шкоди, завданої позивачу внаслідок проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, в зв`язку з чим встановити дійсну різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка за законом підлягає стягненню із товариства, - в ході розгляду справи не вбачалось можливим.
		Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди із Дирекції «Автотранспошта» АТ «Укрпошта» пред`явлені до неналежного відповідача, а позовні вимоги до відповідача АТ «Укрпошта» в частині стягнення різниці між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу та страховим відшкодуванням є недоведеними, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
		В частині позовних вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		В обґрунтування позову в частині відшкодування моральної шкоди позивачем зазначено про те, що в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, йому завдано моральних страждань, які ним оцінені в розмірі 6000,00 грн.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно із ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
		Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.
		Визначаючи розмір моральної шкоди по даній справі, суд враховує, що в результаті неправомірних дій та порушення ПДР України ОСОБА_2 , який перебував в трудових відносинах із АТ «Укрпошта», позивачу дійсно було завдано моральних та душевних страждань, він хвилювався, оскільки, автомобіль втратив свій попередній вигляд та експлуатаційні характеристики, та товариство в добровільному порядку завдану шкоду не відшкодував.
		Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги обставини скоєного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення коштів із АТ «Укрпошта», як належного відповідача, на користь позивача на відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 4000,00 грн., що, на думку суду, з урахуванням наявних у справі доказів, - є співмірним та достатнім відшкодуванням завданих позивачу моральних страждань, в зв`язку із вчиненням працівником товариства дорожньо-транспортної пригоди.
		Поруч із цим, в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача моральної шкоди із відповідача Дирекції «Автотранспошта» АТ «Укрпошта», суд вважає за необхідне відмовити, оскільки, ці позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача, що за вимогами закону є самостійною підставої для відмови в їх задоволенні.
		В порядку ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, до витрат на професійну правничу допомогу відноситься розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому із відповідача АТ «Укрпошта» на користь позивача судовий збір в сумі 164 грн. 87 коп., та витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн. 00 коп.
		Крім того, з огляду на те, що при вирішенні даного спору наданий позивачем звіт № 340/09-20 від 29.09.2020 року судом до уваги прийнято не було, а відтак відсутні підстави для стягнення цих витрат із відповідча та ці витрати слід залишити за позивачем по факчтино понесеним.
		Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
		                                             вирішив:
		 
		позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо», Акціонерного товариства «Укрпошта», Дирекції «Автотранспошта» Акціонерного товариства «Укрпошта», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
		Стягнути із Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
		В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
		Стягнути із Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 164 (сто шістдесят чотири) грн. 87 коп., та витрати на правову допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.
		У стягненні інших судових витрат, відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
		Повні ім`я та найменування сторін:
		позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
		відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо», ЄДРПОУ 31650052, адреса: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31;
		відповідач Акціонерне товариство «Укрпошта», ЄДРПОУ 21560045, адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 22; 
		відповідач Дирекція «Автотранспошта» Акціонерного товариства «Укрпошта», ЄДРПОУ 25777646, адреса: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 13;
		третя особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Головуючий                                                Н.П. Чередніченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...