Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/11324/14-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2023.
Дата набрання законної сили: 20.09.2023
Номер судового провадження: 61-11238ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		20 вересня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 752/11324/14-ц
		провадження № 61-11238св23  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		стягувач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ОСОБА_1 ,
		боржник - ОСОБА_2 ,
		головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва 09 лютого 2023 року в складі судді: Кордюкової Ж. І., та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року в складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
		 
		Історія справи
		Короткий зміст клопотання
		 
		18 січня 2023 року головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Берегових В. С. звернувся із клопотанням про затвердження мирової угоди від 21 листопада 2022 року в рамках виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів.
		 
		Мирова угода від 21 листопада 2022 року укладена між боржником ОСОБА_2 та стягувачем ОСОБА_1 на таких умовах:
		1. Боржник повністю визнає заборгованість перед Стягувачем у виконавчому провадженні № 54772611 з примусового виконання виконавчого листа №752/11324/14-ц, виданого 17 листопада 2016 року.
		2. Боржник зобов`язується погасити заборгованість перед стягувачем у порядку, визначеному цією мировою угодою.
		            3. Боржник починає погашати заборгованість перед стягувачем через 1 рік з дня затвердження судом цієї мирової угоди.
		4. У подальшому боржник щомісячно в строк до 25 числа місяця погашає заборгованість перед стягувачем в розмірі 5 000 грн.
		5. Грошові кошти в рахунок погашення заборгованості сплачуються готівкою, на підтвердження чого стягувач видає боржнику розписку, або в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок боржника.
		6. З моменту погашення боржником заборгованості перед стягувачем в загальній сумі 500 000 грн, стягувач прощає боржнику залишок заборгованості.
		7. Боржник має право достроково погасити перед стягувачем заборгованість, визначену в п.6 цієї мирової угоди.
		8. У разі прострочення боржником більш як на 10 календарних днів оплати щомісячного платежу, передбаченого пунктом 4 цієї мирової угоди, та/або відкриття провадження у справі про несплатоспроможність боржника, за рішенням стягувача умови п.4 та 6 цієї мирової угоди втрачають чинність і стягувач набуває право вимагати від боржника погашення всієї непогашеної суми заборгованості.
		9. Боржник і стягувач заявляють, що ні в процесі укладання цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб.
		10. Ця угода підлягає затвердженню у Голосіївському районному суді міста Києва та набирає чинності з моменту її затвердження.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва 09 лютого 2023 року залишено без розгляду клопотання головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Берегових В. С. про затвердження мирової угоди від 21 листопада 2022 в рамках виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
		відповідно до вимог статті 434 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 207 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. У статті 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом;
		державний виконавець 18 січня 2023 року подав на затвердження до суду мирову угоду, укладену 21 листопада 2022 між боржником ОСОБА_2 та стягувачем ОСОБА_1 , тобто, з пропуском триденного строку, встановленого статтею 434 ЦПК України. Із клопотанням про поновлення зазначеного строку із зазначенням поважності причин його пропуску державний виконавець не звертався. Таким чином, клопотання державного виконавця про затвердження мирової угоди від 21 листопада 2022 року, підлягає залишенню без розгляду.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва 09 лютого 2023 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		державний виконавець 18 січня 2023 року подав на затвердження до суду мирову угоду, укладену 21 листопада 2022 року між боржником ОСОБА_2 та стягувачем ОСОБА_1 , тобто, з пропуском триденного строку, встановленого статтею 434 ЦПК України, з клопотанням про поновлення зазначеного строку із зазначенням поважності причин його пропуску державний виконавець не звертався. Тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що клопотання державного виконавця про затвердження мирової угоди від 21 листопада 2022 року, підлягає залишенню без розгляду, оскільки воно подане після закінчення процесуальних строків, встановлених статтею 434 ЦПК України.
		апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги, про те, що суд першої інстанції порушив право сторін на укладення мирової угоди, а строк є формальним, оскільки згідно зі статтею 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом і охоплюють весь комплекс процесуальних дій, вчинюваних на різних стадіях судочинства. ЦПК України чітко встановлює триденний строк, в межах якого повинно бути вчинено процесуальну дію, при цьому, за загальними правилами в разі його пропуску норми ЦПК України надають заявнику можливість щодо його поновлення за наявності такого клопотання. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Державний виконавець з таким клопотанням до суду не звертався;
		доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав повноваження лише визначені розділом ЦПК України на стадії контролю за виконанням рішення суду, а отже мав право або затвердити мирову угоду або відмовити по суті у її затвердженні, апеляційний суд відхилив з огляду на те, що застосуванню в цьому випадку підлягають правові наслідки пропуску строку звернення з клопотанням.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		25 липня 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва 09 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року), в якій просив: 
		            оскаржені судові рішення скасувати;
		направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		суди не врахували, що сторони виконавчого провадження - стягувач ОСОБА_1 та боржник ОСОБА_2 з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок уклали мирову угоду від 21 листопада 2022 року, і вони жодним чином не могли та не можуть впливати на державного виконавця щодо дотримання ним триденного строку, передбаченого статтею 434 ЦПК України. Залишення без розгляду клопотання порушує інтереси стягувача та боржника, а не державного виконавця. Стягувач та боржник досягли певних домовленостей щодо порядку та способу виконання судового рішення, однак, їх мирова угода не може бути затверджена та реалізована через незалежні від них обставини;
		судами не враховано, що мирова угода між стягувачем та боржником укладена 21 листопада 2022 року, а тому фактично подати її на затвердження суду в строк, передбачений статтею 434 ЦПК України, неможливо, тому відповідне право сторін є нівельованим;
		ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року суперечить завданню та засадам як цивільного судочинства, так і виконавчого провадження, зокрема, верховенству права та обов`язковості судового рішення. Суди не застосували положення статті 2 ЦПК України та статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, не керувалися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, та засадами як цивільного судочинства, так і виконавчою провадження, зокрема, верховенство права та обов`язковість судового рішення. Залишення без розгляду клопотання державного виконавця не є справедливим по відношенню до стягувача та боржника, перешкоджає ефективному захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів стягувача та боржника.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		13 вересня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 16 серпня 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
		 
		Фактичні обставини
		 
		Суди встановили, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року в справі № 752/11324/14-ц:
		позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено;
		стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 1 625 332,50 доларів США, які за курсом Національного банку України становлять 45 279 315,79 грн, та судовий збір у розмірі 3 654 грн. 
		 
		Рішення в справі № 752/11324/14-ц набрало законної сили 02 листопада 2016 року.
		 
		27 вересня 2017 року відкрито виконавче провадження № 54772611 щодо примусового стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 1 625 332,50 дол. США, які за курсом Національного банку України становлять 45 279 315,79 грн.
		 
		22 листопада 2019 року Голосіївським районним судом міста Києва було постановлено ухвалу про заміну стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-банк».
		 
		03 вересня 2020 року Господарським судом Луганської області відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 (справа № 902/50/20).
		 
		07 жовтня 2020 року виконавчі дії у виконавчому провадженні зупинені, оскільки господарським судом відкрито справу про банкрутство (неплатоспроможність) боржника.
		 
		Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року замінено стягувача АТ «Альфа-банк» на правонаступника ОСОБА_1 
		 
		21 листопада 2022 року між боржником ОСОБА_2 та стягувачем ОСОБА_1 укладена мирова угода у виконавчому провадженні.
		 
		18 січня 2023 року головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Берегових В. С. звернувся із клопотанням про затвердження мирової угоди від 21 листопада 2022 року в рамках виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів без клопотання про поновлення строку на звернення із клопотанням.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Касаційний суд відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких підстав.
		 
		Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. 
		 
		Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		 
		Сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ (частина друга статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 753/16296/14-ц (провадження № 61-8665св20) зазначено, що: 
		«зі змісту частини першої статті 434 ЦПК України вбачається, що на законодавчому рівні встановлений імперативний припис щодо часу, коли може бути укладена мирова угода після ухвалення судового рішення, тобто закінчення судового процесу, та кола суб`єктів, які уповноважені звернутися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, яке розширеному тлумаченню не підлягають.
		Так, на відміну від раніше чинної частини першої статті 372 ЦПК України 2004 року, викладеної в новій редакції відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, яка дозволяла укладення мирової угоди як до відкриття виконавчого провадження, так і під час виконавчого провадження, частина перша статті 434 ЦПК України встановлює, що зазначене право може бути реалізовано лише в процесі примусового виконання судового рішення, тобто за наявності відкритого виконавчого провадження.
		Суб`єктами, які уповноважені звертатися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, є державний або приватний виконавець, на виконанні в яких знаходиться відповідне виконавче провадження.
		У зв`язку з наведеним, у разі звернення сторін безпосередньо до суду з письмовою заявою про укладення мирової угоди під час виконання судового рішення, суд має виходити з того, що заява підписана особами, які не мають права її підписувати».
		 
		Як в доктрині, так і практиці касаційного суду, звертається увага на існування службових строків:
		            (а) процесуальні дії суду та учасників судового процесу мають здійснюватися лише в рамках відповідних стадій судочинства, у послідовності та в межах певного часу, зокрема визначених процесуальних строків для учасників справи та строків судової діяльності, встановлених законом для суду (службові строки) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 серпня 2020 року в справі № 178/14/20 (провадження № 61-9921св20);
		(б) строки судової діяльності (службові строки) відрізняються від процесуальних строків за своєю сутністю. Вони не впливають на реалізацію суб`єктивних процесуальних прав сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі. Пропущення службового строку не знімає із суду обов`язку вчинити процесуальну дію або комплекс процесуальних дій (див., зокрема, Курс цивільного процесу: підручник за ред. В. В. Комарова. - Х. : Право, 2011. - С. 432).
		 
		Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
		 
		Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
		 
		Мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ (частина перша статті 434 ЦПК України).
		 
		Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 207 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 206 цього Кодексу (частина третя статті 434 ЦПК України).
		 
		Касаційний суд зауважує, що:
		ЦПК України передбачає строки, які по своїй суті не є строками звернення до суду та відносяться до службових строків (наприклад, встановлені у статтях 401, 407, 434, 442 ЦПК України);
		триденний строк (частина перша статті 434 ЦПК України), протягом якого виконавець має звернутися до суду для вирішення питання про затвердження мирової угоди, - це службовий строк, встановлений в ЦПК України саме для виконавця;
		оскільки триденний строк належить до службових, то на нього не поширюються положення статей 126 і 127 ЦПК України. Тобто, пропуск виконавцем цього строку не зумовлює такий наслідок як необхідність подання клопотання про поновлення вказаного строку та не звільняє його від обов`язку передати клопотання про затвердження мирової угоди, а в суду відсутні підстави для залишення клопотання без розгляду або для відмови в затвердженні мирової угоди внаслідок пропуску триденного строку.
		 
		У справі, що переглядається:
		при залишенні клопотання без розгляду суди вважали, що державний виконавець 18 січня 2023 року звернувся із клопотанням про затвердження мирової угоди від 21 листопада 2022 року, тобто, з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 434 ЦПК України та без клопотання про поновлення такого строку;
		суди не звернули увагу, що триденний строк (частина перша статті 434 ЦПК України), протягом якого виконавець має звернутися до суду для вирішення питання про затвердження мирової угоди, - це службовий строк, встановлений в ЦПК України саме для виконавця; оскільки триденний строк належить до службових, то на нього не поширюються положення статей 126 і 127 ЦПК України. Тобто, пропуск виконавцем цього строку не зумовлює такий наслідок як необхідність подання клопотання про поновлення вказаного строку та не звільняє його від обов`язку передати клопотання про затвердження мирової угоди, а в суду відсутні підстави для залишення клопотання без розгляду, або для відмови в затвердженні мирової угоди внаслідок пропуску триденного строку.
		 
		За таких обставин, суди зробили неправильний висновок про залишення клопотання без розгляду. 
		 
		Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без дотримання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити; оскаржені судові рішення скасувати; справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити.
		 
		Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва 09 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Голосіївського районного суду м. Києва 09 лютого 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року втрачають законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     Н. О. Антоненко
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                              Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...