Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/4733/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 22.09.2023. Зареєстровано: 23.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2023.
Дата набрання законної сили: 19.09.2023
Номер судового провадження: 11-сс/803/2125/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023170030001330

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-сс/803/2125/23 Справа № 203/4733/23   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 вересня 2023 року                                                                м. Дніпро
		 
		       Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		Судді - доповідача                         ОСОБА_2 
		суддів                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 та прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 31 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 62023170030001330, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо: 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук, громадянина України, освіта базова вища, не одруженого, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, дітей та інших утриманців не має, зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою:  АДРЕСА_2 , інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, раніше не судимого, 
		підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 365 КК України, 
		за участю:
		секретаря судового засідання         ОСОБА_8 
		захисників                                 ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		підозрюваного                         ОСОБА_7 
		прокурорів                                 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		       За ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2023 року частково задоволено клопотання слідчого третього слідчого відділу, з дислокацією в місті Дніпрі, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_13 та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 30 жовтня 2023 року.
		       Слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України, а також про наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування або суду та незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
		       Разом з цим, слідчий суддя також зазначив, що до клопотання не додано жодних доказів, які б підтверджували факт смерті ОСОБА_14 , визначали причини смерті та дозволяли б зробити висновки про наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями підозрюваного ОСОБА_7 та можливою загибеллю потерпілого. Таким чином, слідчий суддя врахував, що висновок про причетність ОСОБА_7 до вчинення умисного вбивства є передчасним та таким, що не обґрунтовується доданими до клопотання матеріалами. 
		       За наведеного, слідчий суддя вважав за можливе обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
		       В апеляції:
		       - захисник ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою повністю відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу.
		       В обґрунтування вказує, що заподіяна ОСОБА_7 шкода, а саме смерть ОСОБА_14 , була пропорційна тій шкоді, яка загрожувала настати, зокрема смерть його самого або іншої патрульної, у випадку невжиття виняткового заходу. Вказує, що співробітниками поліції відносно ОСОБА_14 були застосовані усі попередження, прийоми рукопашного бою, газовий балончик, однак після того, як були вичерпані усі можливі методи впливу для припинення ОСОБА_14 правопорушення, єдиним підручним засобом на той час залишилась лише вогнепальна зброя, яка і була застосована ОСОБА_7 .
		       Вказані обставини в сукупності, на думку захисника, унеможливлюють кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України. 
		       Окрім цього захисник вказує, що з огляду на те, що смерть завдана особі відноситься до наслідків нематеріального характеру, а тяжкі наслідки навпаки відносяться до матеріального, в розумінні ст. 365 КК України, то відсутній обов`язковий елемент об`єктивної сторони складу даного кримінального правопорушення, що виключає можливість кваліфікації дій ОСОБА_7 за цією статтею. 
		       Захисник також вказує на те, що не доведено того, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки ці ствердження є безпідставними та необґрунтованими. Крім того вказує, що не доведено того, що ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Захисник також зауважує про відсутність ризиків незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. 
		       При цьому захисник звертає увагу, що ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце роботи, де відмінно характеризується, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки.
		       - прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		       В обґрунтування вказує, що слідчому судді в якості обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, був наданий протокол огляду місця події, згідно якого, за участі медичного експерта був оглянутий труп ОСОБА_14 . Таким чином, висновки слідчого судді про відсутність доказів смерті останнього є безпідставними, оскільки факт смерті ОСОБА_14 доведений. При цьому, вказаний факт не заперечується самим підозрюваним. Вказує, що відсутність висновків експертів як підстави для визнання підозри необґрунтованою, не може бути прийнято до уваги, оскільки наявність висновків всіх експертиз не є обов`язковою ознакою обґрунтованості повідомленої підозри. 
		       Окрім того вказує, що ОСОБА_7 , застосовуючи табельну зброю, усвідомлював, що він перебуває в місці, де може бути завдано шкоди іншим особам. Крім того, застосування вогнепальної зброї без належного повідомлення про застосування зброї, є умисним вбивством. Три постріли в область життєво важливих органів, є підтвердженням наявності в діях ОСОБА_7 прямого умислу саме на позбавлення життя особи, а не зупинення дій останньої. 
		       Прокурор також вказує на існування ризиків переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування або суду, знищення, сховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні. 
		       Крім того прокурор вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, так як місцеперебування останнього, особи з якими він спілкується, а також інші його дії потребують постійного контролю з метою запобігання вказаним ризикам. Прокурор у зв`язку із обставинами вчинення кримінального правопорушення та наявністю ризиків, вважає недоцільним визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. 
		       В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_5 просить апеляційне скаргу сторони обвинувачення залишити без задоволення.        
		       Захисник зазначає, що підозра є необґрунтованою та стороною обвинувачення в апеляційній скарзі не було доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а відтак відсутні підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		       В запереченнях на апеляційну скаргу захисника прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 просить залишити без задоволення апеляцію захисника, ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 
		       Прокурор вказує, що невірне сприйняття стороною захисту фактичних обставин кримінального правопорушення та викривлення фактів призвело до безпідставного твердження про відсутність в діях підозрюваного ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 365 КК України. 
		       Заслухавши сторони кримінального провадження, підозрюваного та його захисників, які просили задовольнити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , заперечували проти апеляційної скарги сторони обвинувачення, прокурорів, які просили залишити без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
		       Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		       Згідно до вимог ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину. 
		       За ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
		       За положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		       Так, за матеріалами, долученими до клопотання, вбачається, що 29 серпня 2023 року до ЄРДР за № 62023170030001330 внесені відомості за ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 115 КК України. 
		       30 серпня 2023 року  ОСОБА_7  повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 3 ст. 365 КК України, а саме у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони супроводжуються насильством, застосуванням зброї, за відсутності ознак катування, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, та за ч. 1 ст. 115 КК України, у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині. 
		       В апеляції прокурор вказує на хибність і безпідставність висновку суду щодо необґрунтованості повідомлення підозри  ОСОБА_7  за ч.1 ст. 115 КК України, що є слушним, з огляду на таке.
		Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, колегія суддів зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення.
		Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
		       Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. 
		       Слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності. 
		       Під час розгляду клопотання в суді першої інстанції, слідчий суддя зазначив, що висновок про причетність  ОСОБА_7  до вчинення умисного вбивства є передчасним, оскільки до клопотання не додано жодних доказів, які б підтверджували факт смерті ОСОБА_14 , визначали причини смерті та дозволяли б зробити висновки про наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями підозрюваного ОСОБА_7 та можливою загибеллю потерпілого. 
		       Однак, з таким висновком слідчого судді в оскаржуваній ухвалі не можна погодитись в повній мірі виходячи з наступного.
		       Так, до клопотання долученні відповідні докази на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, зокрема: протоколи огляду трупа від 29 серпня 2023 року, який був проведений за участі судово-медичного експерта; протоколи огляду речей від 29 серпня 2023 року; протоколів огляду мобільних телефонів від 29.08.23р., належних неповнолітнім свідкам, на яких зафіксована інформація з місця події, постанови слідчого від 30.08.2023 року про визнання речовими доказами вилучених речей, у тому числі пістолету ФОРТ-17, магазини до даного пістолету, патрони кал 9мм, з якого були здійснені постріли на місці події, протоколів огляду вилучених речей визначених речовими доказами від 29.08.2023 року, протоколів допиту свідків від 30.08.23р. ОСОБА_15 , неповнолітніх ОСОБА_18 та ОСОБА_16 з відеозаписами, які в достатній мірі свідчать про причетність ОСОБА_7 до скоєння ним інкримінованого йому цього злочину.
		       Також сам факт події, а саме, що смерть особи наступила від дій поліцейського ОСОБА_7 , ним не заперечується, останній заперечує кваліфікацію його дій, стверджуючи що він діяв в межах своїх службових повноважень і здійснив вистріли в спину потерпілому з метою відвернення реальної загрози йому і його напарниці здоров`ю і їх життям. Однак само по собі невизнання підозрюваним своєї вини в інкримінованих йому злочинів, не є достатньою підставою для спростування обґрунтованості підозри за цими злочинами.
		       Окрім цього, приймається до уваги в підтвердження про достатність наявності фактів та відомостей, на підставі яких можна зробити висновок, що дана особа могла б скоїти інкримінований їй цей злочин, долучене до заперечень прокурора на апеляцію захисника, лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_14 № НОМЕР_1 від 30 серпня 2023 року, відповідно до якого, дата смерті ОСОБА_14 зазначена 29.08.2023 року, яке хоча і не було надано слідчому судді під час розгляду клопотання в суді першої інстанції, оскільки на той час воно не було виготовлено, проте з об`єктивних причин може бути враховано під час апеляційного перегляду. 
		       Таким чином, наведені вище обставини та факти в їх сукупності в достатній мірі свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
		       За наведеного ствердження слідчого судді в оскаржуваній ухвалі про передчасність висновку щодо можливості причетності ОСОБА_17 до вчинення цього злочину з посиланням на відсутність доказів причин смерті та причинно-наслідкового зв`язку між діями підозрюваного ОСОБА_17 та можливою загибеллю потерпілого, та відсутність відомостей про характер та локалізацію заподіяних травм, висновків судового-медичних, трасологічних експертиз зброї тощо, є хибними і безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і не узгоджуються з приписами зазначених вище норм закону та правових позицій рішень Європейського суду з прав людини.        
		       З`ясування таких питань і зібрання таких доказів здійснюються в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а не в контексті достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
		       Щодо доводів апеляції захисника про відсутність обґрунтованості підозри за ч.3 ст. 365 КК України, з посиланням на те, що смерть завдана особі відноситься до наслідків нематеріального характеру, а тяжкі наслідки навпаки відносяться до матеріального, в розумінні ст. 365 КК України, то такі ствердження є хибними і безпідставними, оскільки, якщо фізичне начальство при перевищенні службових повноважень виявилося в умисному заподіянні смерті, то дії підозрюваного підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 365 КК, як такі, що спричинили тяжкі наслідки і за відповідними статтями, які передбачають відповідальність за умисне вбивство.
		       Прокурором доведено також причетність поліцейського  ОСОБА_7  до вчинення інкримінованого йому злочину за ч.3 ст 365 КК України, що підтверджується наведеними вище доказами долучених до клопотання, а також зокрема, витягом з наказу №635 0\с від 29.05.2023 року, про призначення ОСОБА_7 інспектором взводу №2 роти №4 батальйону №4 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, біографічна довідка на ОСОБА_7 , витяги з Журналу реєстрації інструктажів з питань дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю, які в контексті  достатності дають підстави вважати з високою вірогідністю причетності цієї особи до вчинення цього кримінального правопорушення. 
		       Отже, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі саме з цього питання дійшов належного, об`єктивного і законного висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 за ч.3 ст. 365 КК України.
		       Посилання сторони захисту в апеляційній інстанції в підтвердження необґрунтованості підозри на відсутність надання суду належним чином завірених копій доказів є нікчемним, оскільки клопотання з доданими до нього доказами належним чином прошиті та завірені підписом і печаткою органом досудового розслідування. Окрім того, будь яких сумнівів щодо належності і дійсності цих доказів не виявлено і стороною захисту не наведено таких обставин.
		       Разом з цим, враховуючи, у тому числі і висновок колегії суддів щодо наявності також обґрунтованості підозри ОСОБА_7 за ч.1 ст. 115 КК України, з врахуванням обставин вчинення інкримінованих злочинів, даних про особу підозрюваного, перевіряючи доведеність визначених в оскаржуваній ухвалі слідчого судді ризиків, колегія суддів, вважає, що визначені слідчим суддею ризики при зазначених обставинах не збільшились. 
		       Так, відповідно до приписів ст. 178 КПК України, слід врахувати, що  ОСОБА_7  не одружений, але перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має постійне місце проживання, є поліцейським, за місцем служби, попереднього навчання та проживання характеризується позитивно. 
		       Разом з цим, необхідно також врахувати характер та можливі обставини вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_7 , покарання, яке йому загрожує, тому висновок про доведеність ймовірності існування ризику переховування від суду та слідства, є обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам цього кримінального провадження.
		       Крім цього, у зв`язку з тим, що на момент розгляду клопотання у справі не проведені всі необхідні слідчі та розшукові дії, зважаючи, що точне і послідовне відтворення усіх обставин події матиме вирішальне значення для кваліфікації дій підозрюваного чи, навпаки, доведення їх правомірності, є доведеним ризик, у даному випадку, що підозрюваний також може впливати на свідків (коло яких наразі ще повністю не визначено), у тому числі своєї колеги.
		       В той же час, враховано, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення в умовах, коли він діяв на початку події з метою з`ясування вчинення особами адміністративного правопорушення, що може також свідчити про відсутність небезпеки з його боку для оточуючих, і про можливість запобіганням вказаним визначеним ризикам, шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. 
		       Прокурором, в апеляційній скарзі, та в судовому засіданні апеляційного суду не наведено досить переконливих обставин і доводів щодо недостатності застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту для запобігання визначеним ризикам. 
		       Сама по собі тяжкість інкримінованих підозрюваному злочинів та тяжкість можливого покарання, як на це посилається прокурор не є виключними і достатніми обставинами для підтвердження неможливості застосування до ОСОБА_7 при вказаних обставинах більш м`якого запобіжного заходу.
		       Застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, відповідає вимогам вищевказаних норм закону, і, зокрема, правовій позиції, викладеній у рішенні Європейського суду у справі «Харченко проти України», та є у даному випадку достатнім дієвим механізмом контролю його поведінки під час здійснення досудового розслідування та відповідає завданням кримінального провадження.
		       За наведеного, доводи прокурора в апеляції в частині необхідності застосування до підозрюваного виключної міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як і доводи апеляції сторони захисту про відмову в застосуванні будь-якої міри запобіжного заходу з наведених мотивів в апеляціях не є прийнятними.
		       Оскільки апеляційний суд, переглядає судове рішення в межах апеляцій саме ухвалу слідчого судді про застосування міри запобіжного заходу, і хоча колегія суддів встановила порушення щодо стверджень в оскаржуваній ухвалі про необґрунтованість підозри за ч.1 ст. 115 КК України, і дійшла зворотного висновку, однак за результатами перегляду дійшла висновку про достатність і законність застосованого слідчим суддею запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_7 у виді домашнього арешту в рамках цього кримінального провадження, враховуючи приписи ч.1 ст. 198 КПК України, якою передбачено, що висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого або прокурора під час цього або іншого кримінального провадження, підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді не вбачається, так як встановлені порушення не є такими, які перешкодили чи могли перешкодити ухвалити законне судове рішення, у зв`язку з чим в задоволенні апеляцій прокурора та захисника слід відмовити.
		       Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		       Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 а також прокурора ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
		       Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 31 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 62023170030001330, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 365 КК України, - залишити без змін.
		       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
		       
		Судді:
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...