Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/17953/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.09.2023. Зареєстровано: 23.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2023.
Дата набрання законної сили: 22.09.2023
Номер судового провадження: К/990/37387/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		22 вересня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа №560/17953/21
		адміністративне провадження № К/990/37387/22  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
		суддів: Стрелець Т.Г.,  Рибачука А.І., 
		розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №560/17953/21
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Міністерства оборони України 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 
		про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 (колегія у складі: головуючого судді Смілянця Е.С., суддів: Полотнянка Ю.П., Драчук Т. О.), -
		В С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), в якому позивач просила:
		- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом засідання від 22.07.2021 №116 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги;
		- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 750 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із смертю члена її сім`ї - ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ).
		2. В обґрунтування позову зазначила, що спільно проживала із померлим ОСОБА_3 у незареєстрованому шлюбі як чоловік і жінка, у зв`язку з чим, звернулася до відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлого військовослужбовця, смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Однак, отримала відмову, в якій комісія Міноборони посилалася на те, що судом не встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків. Таку відмову позивач вважає протиправною, тому звернулася до суду з даним позовом.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 у задоволенні позову відмовлено.
		4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не підтвердила факту спільного проживання з померлим однією сім`єю, зокрема, ведення спільного побуту та наявності взаємних прав та обов`язків, або перебування позивача на утриманні (померлого), чи факту спільного проживання позивача з померлим однією сім`єю. Враховуючи зазначене, позивачем не доведено, що вона є членом сім`ї загиблого ОСОБА_3 або утриманцем, відтак, суд першої інстанції вважає, що на неї не поширюється дія статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011) та відсутнє право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
		5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом засідання від 22.07.2021 №116 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.
		Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із смертю члена її сім`ї - ОСОБА_3 .
		6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах справи наявні докази спільного проживання з 2005 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 у незареєстрованому шлюбі як чоловік і жінка, а тому на позивача поширюється дія статті 16-1 Закону №2011-ХІІ та наявне право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7. Не погодившись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 залишити в силі.
		8. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що позивач відносить себе до члена сім`ї померлого ОСОБА_3 , однак належних документів на підтвердження даного статусу не надала. Надані позивачем докази та виключно письмові твердження позивача про спільний побут та набуте спільне майно, ведення спільного господарства, оплату витрат із сімейного бюджету (п. З позовної заяви) сприймаються критично, оскільки жодних належних та допустимих доказів (показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо) на підтвердження даних фактів не надано.
		Що стосується невід`ємної складової сім`ї (наявність взаємних прав та обов`язків), то скаржник зазначає, що така відсутня у стосунках між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з огляду на те, що виключно шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків у подружжі (частина перша статті 36 СК України). Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя (частина друга статті 21 СК України). Більше того, лише 22.04.2020 (за 4 місяці до смерті ОСОБА_3 ) був розірваний шлюб між ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_4 (копія рішення Лановецького районного суду Тернопільської області у справі № 602/230/20 про розірвання шлюбу додається).
		Скаржник також звертає увагу, що статтями 315, 316 ЦПК України передбачено право фізичної особи подати до суду за місцем проживання заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, однак позивач даним правом не скористалась, одразу пред`явивши позов до Міноборони. Також позивач не зверталась за отриманням відповідного посвідчення відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби».
		Щодо вимоги зобов`язати Міноборони призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в конкретному розмірі 750 кратного прожиткового мінімуму, то така, на думку скаржника, є передчасною, оскільки з заявою про призначення спірної допомоги також звернувся син   ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , який є інвалідом з дитинства (утриманцем).
		Крім того, скаржник наголошує, що в позові окремої вимоги про встановлення факту віднесення до члена сім`ї загиблого військовослужбовця не заявлено.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		9.    28.12.2022 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
		10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Бучик А.Ю., Рибачук А.І.
		11. Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2023 касаційну скаргу Міністерства оборони України залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а саме шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням інших належних доказів дати отримання оскаржуваного рішення.
		12. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 09.01.2023 скаржник усунув недоліки касаційної скарги.
		13. Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2023 поновлено Міністерству оборони України строк на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 560/17953/21; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 560/17953/21.
		14. Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2023 клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 560/17953/21 задоволено; зупинено виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 560/17953/21 до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
		15. На підставі службової записки судді-доповідача Стеценка С.Г. від 28.08.2023 №38002/23 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв`язку з відпусткою судді Бучик А.Ю., на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28.08.2023 № 1438/0/78-23, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.
		16. Ухвалою Верховного Суду від 04.09.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 05.09.2023.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		17. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 з 2005 року проживала разом із ОСОБА_3 у незареєстрованому шлюбі як чоловік і жінка.
		18. У лютому 2017 року ОСОБА_3 підписав контракт із Міністерством оборони України на проходження військової служби у Збройних Силах України.
		19. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 06.04.2020 було звільнено з військової служби.
		20. Довідками №989 від 11.02.2018 та №644 від 03.02.2020 підтверджується, що ОСОБА_3 у період з 30.04.2018 по 21.08.2018, з 10.09.2018 по 17.09.2018, з 28.10.2018 по 22.12.2018, з 22.10.2019 по 06.04.2020 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
		21. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
		22. З Витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 03.12.2020 №853 встановлено, що захворювання та причина смерті колишнього військовослужбовця, солдата запасу ОСОБА_3 , ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.
		23. Позивач звернулася із заявою про отримання одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України як член сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, однак з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.07.2021 №116 вбачається, що позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. 
		24. Рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідач обґрунтовував тим, що стосовно ОСОБА_1 судом не встановлено факт, що має юридичне значення, тобто не встановлювався факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з громадянином ОСОБА_3 , ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків. Також судом не визнавалося право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю громадянина ОСОБА_3 , а поданими документами не підтверджено її статус члена сім`ї загиблого відповідним посвідченням. 
		25. Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї померлого військовослужбовця, позивач звернулась з цим позовом до суду.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		26. Верховний Суд, розглянувши у в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №560/17953/21, дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду.
		27. Законом України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ) передбачено, що Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики.
		28. Завдання Великої Палати Верховного Суду установлені статтею 45     Закону № 1402-VІІІ, частиною другою якої передбачено, що Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
		29. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду переглядає судові рішення в касаційному порядку саме з метою забезпечення однакового застосування судами норм права та виключно у визначених законом випадках.
		30. Так, у справі, яка розглядається, спірним питанням є право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №2011-ХІІ у разі загибелі військовослужбовця, особою, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, проте не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а також не відноситься до інших груп осіб, яким законом надано таке право (батьки загиблого (померлого) військовослужбовця або утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця).
		31. Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
		32. Закон №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
		33. Статтею 1 зазначеного Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
		34. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011 дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
		35.  Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		36. Згідно з підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 
		1) загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; 
		2) смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного падку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 
		3) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.
		37. У відповідності до статті 16-1 Закону №2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
		Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		38. Пунктом "а" пункту першого статті 16-2 Закону №2011 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, зокрема, 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
		39. Отже, Законом визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають три групи осіб:
		- члени сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста;
		- батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста;
		- утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
		40. Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 вважає, що вона є членом сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 у розумінні Сімейного кодексу України (незважаючи на відсутність державної реєстрації шлюбу між вказаними особами) та має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-ХІІ.
		41. Отже, позивач вважає, що до предмету доказування у цій справі входить встановлення факту проживання однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу позивача із померлим військовослужбовцем. Так, на її думку, до суду надані достатні докази спільного проживання з 2005 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 у незареєстрованому шлюбі як чоловік і жінка, а саме згідно довідки від 30.03.2022, наданої Новоушицькою селищною радою, підтверджено, що ОСОБА_1 прибула в с. Антонівка орієнтовно в 2005 році й проживала з ОСОБА_3 в його дворі без реєстрації. Відповідно до господарської книги по селу Антонівка 11.11.2011 ОСОБА_1 зареєструвалася в будинку співмешканця ОСОБА_3 і проживала разом з ним в даному дворі до 2020 року. Також, позивач посилалась на те, що ОСОБА_3 заповів усе своє майно, де б воно не було та з чого не складалося позивачу, що підтверджується заповітом від 28.07.2015. Крім вказаного, позивач посилалась на довідку комунального підприємства ритуального обслуговування "Скорбота" від 08.09.2021, в якій засвідчено, що саме позивач здійснила поховання ОСОБА_3 за власні кошти на міському цвинтарі м. Могилів-Подільського. Крім того, рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 22.04.2020 у справі №602/230/20 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		42. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що питання встановлення факту проживання однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу позивача із загиблим військовослужбовцем входило до предмета доказування і у справі №290/289/22-ц, розгляд якої здійснювався Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду і рішення по якій прийнято судом касаційної інстанції 22.03.2023.
		43. Так, у справі №290/289/22-ц судами встановлено наступне.
		44. У квітні 2022 року ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_2 , Міністерство оборони України, Житомирський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з березня 2018 року перебувала у фактичних шлюбних стосунках та проживала однією сім`єю із ОСОБА_6 . Після військового нападу російської федерації на Україну та оголошення військового стану ОСОБА_6 був призваний на військову службу у військову частину НОМЕР_2 .
		45. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 загинув.
		46. Згідно з довідкою, виданою Биківським старостинським округом Житомирського району Житомирської області 08.04.2022, ОСОБА_5 з березня 2018 року проживала спільно сім`єю з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
		47. Відповідно до довідки Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 05.04.2022 № 925 заявниця є користувачем місця АДРЕСА_2 , де поховано 04.04.2022 ОСОБА_6 .
		48. Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 19.06.2020, яке набрало законної сили 29.07.2020, розірвано шлюб, укладений між заявницею та ОСОБА_7 .
		49. Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_5 вказувала на те, що встановлення такого факту є необхідним для отримання одноразової грошової допомоги на підставі Закону №2011-ХІІ.
		50. Заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 подала до суду за правилами окремого провадження.
		51. Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 22.06.2022, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 29.11.2022, заяву ОСОБА_5 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_5 із ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 29.07.2020.
		52. Частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із необхідності встановлення факту проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_6 однією сім`єю без шлюбу з 29.07.2020, тобто з моменту припинення шлюбу з іншим чоловіком. Факт, про встановлення якого просить заявник, має для неї юридичне значення, оскільки пов`язаний із її правом на отримання одноразової грошової допомоги, яке передбачене Законом №2011-ХІІ.
		53. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, переглядаючи вказані судові рішення, постановою  від 22.03.2023 скасував рішення Романівського районного суду Житомирської області від 22.06.2022 та постанову Житомирського апеляційного суду від 29.11.2022, та провадження у справі за заявою ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_2 , Міністерство оборони України, Житомирський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, закрив. Роз`яснив ОСОБА_5 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
		54. Так, у постанові від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив наступне.
		55. Вимоги ОСОБА_5 пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
		56. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду врахував, що між ОСОБА_5 та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
		57. Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
		58. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у рамках розгляду справи №290/289/22-ц, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнав недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
		59. З урахуванням наведеного, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
		60. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджується з таким висновком та вважає за необхідне відступити від наведеного у постанові від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо неналежності спорів про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги, до цивільної юрисдикції, з огляду на наступне.
		61. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		62. Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		63. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
		64. Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		65. Частиною першою статті 316 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
		66. Згідно з частиною першою статті 319 Цивільного процесуального кодексу України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
		67. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
		68. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
		69. Виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		70. Аналіз наведених норм свідчить про те, що cправи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження. Теорія цивільного процесуального права виходить із того, що окреме провадження є різновидом проваджень цивільного судочинства, в якому, як і в інших провадженнях, здійснюється правосуддя у цивільних справах.
		71. На відміну від позовного провадження, окремому провадженню притаманні такі ознаки, які характеризують його структурну самостійність та прикладну значущість і які визначаються такою суттєвою ознакою, як безспірність розгляду справ, що віднесені до окремого провадження. Важливою також є не тільки конкретна мета встановлення факту, а його зв`язок із певним суб`єктивним матеріальним правом.
		72. Аналіз чинного законодавства свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
		73. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
		- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
		- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
		- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
		- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
		74. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, не є вичерпним.
		75. Що стосується факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, то колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що на вказані правовідносини поширюється дія Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України.
		76. Так, у відповідності до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
		77. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
		78. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання фактичного подружжя сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Ці особи можуть перебувати у родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків, або бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.
		79. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.
		80. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
		81. У постанові від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 Сімейного кодексу України).
		82. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
		83. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
		Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні.
		84. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішення спору про право.
		При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
		85. У контексті справи №560/17953/21 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає помилковими висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що вимоги заявниці до суду, пов`язані з доведенням факту  проживання однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу позивачки із загиблим військовослужбовцем для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
		 
		86. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду наголошує, що правовідносини у розглядуваній справі та справі №290/289/22-ц є подібними, оскільки в обох справах необхідно встановити юридичний факт (факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу) для подання документів до відповідних органів з метою призначення та отримання одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця.
		87. Більше того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі 
		№ 644/6274/16-ц за заявою ОСОБА_8 , заінтересовані особи - ОСОБА_9 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій суди першої та апеляційної інстанції в порядку цивільного судочинства заяву ОСОБА_8 задовольнили та визнали ОСОБА_8 членом сім`ї військовослужбовця - ОСОБА_10 , зазначила, що чинне на момент розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій законодавство не передбачало іншого порядку підтвердження цього факту; його встановлення не пов`язувалося з вирішенням спору, а було необхідним для подальшого подання заявником з метою призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця-племінника документа, що засвідчував би наявність сімейних відносин між заявником і племінником станом на день загибелі останнього. З огляду на наведене доводи Міноборони щодо наявності у цій справі спору про право та необхідність її розгляду за правилами адміністративного судочинства є необґрунтованими.
		88. Отже, Велика Палата Верховного Суду встановила, що за відсутності спору з приводу законності відмови у призначенні та виплаті заявнику одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця, суд повинен розглянути заяву про встановлення юридичного факту - віднесення заявника до кола членів сім`ї загиблого військовослужбовця - за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні.
		89. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що ці висновки є релевантними і до справи, що розглядається.
		90. Отже, заява про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу особи із загиблим (померлим) військовослужбовцем, в тому числі, якщо його встановлення є необхідним для подальшого звернення заявника до відповідних органів за призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні.
		При цьому, встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу передує зверненню до відповідних органів за призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця, проте після встановлення цього факту та звернення за допомогою, публічно-правовий спір може виникнути тільки в разі відмови суб`єкта владних повноважень у призначенні одноразової грошової допомоги.
		Тому стверджувати про те, що на етапі встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу вже виник публічно-правовий спір між позивачем та суб`єктом владних повноважень, який вирішує питання призначення одноразової грошової допомоги, є помилковим.
		91. З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має розглядатися за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні, а тому висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц щодо підсудності таких спорів адміністративному суду, є помилковими.
		92. У справі, що переглядається, суд касаційної інстанції не може переглянути оскаржувані рішення та ухвалити законне і обґрунтоване рішення суду без відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц, відповідно до якого вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з військовослужбовцем, який загинув (помер) під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
		93. Крім того, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що посилання колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц на висновки, викладені у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2022 у справі № 539/4118/19, як аналогічні, є помилковим, оскільки у справі №539/4118/19 заявник просив про встановлення юридичного факту, який є відмінним від юридичного факту, який просила встановити заявниця у справі №290/289/22-ц, а саме факт належності заявнику довідки Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України.
		94. Відповідно до частини третьої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		95. Згідно з частиною четвертою статті  347 КАС України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу.
		96. Враховуючи, що колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Керуючись статтями 346, 347, 359 КАС України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Справу №560/17953/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії     - передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.  
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		С.Г. Стеценко
		Т.Г. Стрелець 
		 А.І. Рибачук ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...