Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/6064/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).
Надіслано для оприлюднення: 25.09.2023. Зареєстровано: 26.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2023.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18.09.2023Справа №  910/6064/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВКА» 
		до Обслуговуючого кооперативу «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» 
		про розірвання договору, повернення земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, скасування державної реєстрації права та припинення права,
		 
		Представники сторін: 
		від позивача: Кравченко Т.Ю., 
		від відповідача: Мальцева Г.Ю.   
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВКА» до Обслуговуючого кооперативу «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» про розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 08.06.2018 та стягнення 913 743,20 грн, з яких: 685 185,00 грн заборгованості за користування земельною ділянкою, 200 625,18 грн інфляційних втрат та 27 933,02 грн 3% річних. 
		Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 08.06.2018 в частині здійснення оплати за користування земельною ділянкою та не використання земельної ділянки для забудови відповідно до умов вказаного договору, що свідчить про неможливість досягнення позивачем мети укладання договору.  
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6064/23, підготовче засідання призначено на 22.05.2023.
		15.05.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
		19.05.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
		19.05.2023 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.
		В підготовче засідання 22.05.2023 з`явилися представники сторін.
		Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву в підготовчому засіданні до 21.06.2023.
		21.06.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
		В підготовче засідання 21.06.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.
		Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 26.07.2023, продовживши при цьому строк підготовчого провадження на 30 днів.
		У зв`язку з перебуванням судді Трофименко Т.Ю. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 26.07.2023, знято з розгляду, про що на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ki.arbitr.gov.ua було розміщено відповідне оголошення.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 підготовче засідання призначено на 30.08.2023.
		29.08.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних та повернення судового збору.
		30.08.2023 до суду представником відповідача подано клопотання про приєднання до матеріалів справи документів.
		В підготовче засідання 30.08.2023 з`явилися представники сторін.
		Представник позивача підтримав подану заяву про зміну предмету позову; представник відповідача проти прийняття заяви позивача про зміну предмету позову не заперечувала.
		Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив заяву позивача про зміну предмету позову прийняти до розгляду.
		Також представник позивача в підготовчому засіданні 30.08.2023 надав пояснення з приводу поданого клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних та повернення судового збору, просив суд задовольнити вказане клопотання. Представник відповідача не заперечувала проти задоволення вказаного клопотання позивача.
		Розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову, суд ухвалою від 30.08.2023 закрив провадження у справі № 910/6064/23 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 913   743,20 грн, повернувши позивачу судовий збір у розмірі 13   706,15 грн. 
		Крім того, суд в підготовчому засіданні 30.08.2023, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 18.09.2023.
		В судове засідання 18.09.2023 з`явилися представники сторін, які надали суду свої пояснення/заперечення по суті позовних вимог. 
		Представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила в позові відмовити.
		Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		В судовому засіданні 18.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 993144 від 06.07.2010, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-8-00220, земельна ділянка площею 0,3110 га, розташована за адресою: проспект Перемоги (нова назва - проспект Берестейський), 50а у Шевченківському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:88:093:0026, із цільовим призначенням: для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-офісного комплексу з рестораном швидкого харчування та благоустроєм і озелененням скверу (надалі - Земельна ділянка) належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВКА». 
		Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВКА» на Земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.06.2014 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14113374 від 01.07.2014; номер запису про речове право: 6173501; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 396014780000). 
		08.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВКА» (суперфіціар) та Обслуговуючим кооперативом «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» (суперфіціарій) укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. та зареєстровано в реєстрі за № 5355 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування Земельну ділянку. 
		27.03.2019 сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору, який посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. та зареєстровано в реєстрі за № 406 (надалі - договір про внесення змін та доповнень). 
		Відповідно до п. 2.1. Договору Земельна ділянка передається в користування суперфіціарію для здійснення будівництва об`єкта нерухомості, інших господарських споруд, необхідних для їх обслуговування, за адресою: проспект Перемоги, 50-а у Шевченківському районі міста Києва (надалі - об`єкт нерухомості). 
		Земельна ділянка не вилучається з власності суперфіціара, а суперфіціарій отримує лише право на користування нею для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єкта нерухомості (п. 2.2. Договору). 
		За умовами п. 2.3. Договору земельна ділянка має використовуватися суперфіціарієм відповідно до її цільового призначення та містобудівних умов. Суперфіціарій має право здійснювати будівництво на території Земельної ділянки відповідно до затвердженого плану будівництва. 
		Крім того, у пунктах 2.6.-2.7. Договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень) сторони погодили, що термін будівництва становить 4 (чотири) роки з моменту отримання містобудівних умов, експертного висновку щодо проекту та дозволу на будівництво. Зазначені в п. 2.6. документи суперфіціарій зобов`язується отримати до 31.12.2019 включно. 
		За умовами пунктів 5.2.-5.4. Договору передача Земельної ділянки в користування суперфіціарію здійснюється у момент державної реєстрації цього Договору. В момент передачі Земельної ділянки в користування суперфіціарію сторони підписують акт приймання-передачі Земельної ділянки. Право на використання Земельної ділянки відповідно до даного Договору виникає після державної реєстрації цього Договору у встановленому законодавством порядку та передачі Земельної ділянки суперфіціарію. 
		Плата за користування Земельною ділянкою вноситься суперфіціарієм у формі передачі суперфіціару у власність 19% усіх корисних (ефективних) площ всіх видів приміщень, а саме: торгові площі загальною площею 2000 кв.м. на першому та другому поверхах об`єкту нерухомості, а також апартаменти і паркінг (машиномісця), що є складовими об`єкту нерухомості, вартістю 16   000   000,00 грн, які будуть побудовані суперфіціарієм на Земельній ділянці та у грошовій формі у розмірі передбаченому цим Договором (п. 4.1. Договору). 
		Відповідно до п. 4.6. Договору грошову частину плати за користування Земельною ділянкою суперфіціарій сплачує суперфіціару до моменту введення об`єкта нерухомості в експлуатацію в сумі 40   305,00 грн за кожен місяць користування Земельною ділянкою, але ця сума не може перевищувати щомісячну суму оплати земельного податку, що сплачується суперфіціаром. Зазначена плата за користування Земельною ділянкою сплачується суперфіціарієм не пізніше 10 числа місяця, за який вноситься плата, на підставі одержаних від суперфіціара рахунків, які надсилаються електронною поштою (п. 4.7. Договору в редакції договору про внесення змін та доповнень). 
		В підпунктах 4.7.1, 4.7.2 п. 4.7. Договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень) сторонами погоджено адреси електронної пошти, які використовуються при виконанні Договору. 
		Згідно з п.п. 8.1.2.-8.1.3., 8.1.7. п. 8.1. Договору суперфіціар має право одержувати від суперфіціарія плату за користування Земельною ділянкою в порядку та строки, передбачені розділом 4 Договору; вимагати від суперфіціарія використання Земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим Договором; вимагати від суперфіціарія дотримання строків будівництва, інформацію щодо стану виконання будівельних робіт, вимагати від суперфіціарія усунення порушень при виконанні Договору та будівництві об`єкта нерухомості, які можуть привести до порушення строків закінчення будівництва та/або введення об`єкта нерухомості в експлуатацію. 
		В той же час, відповідно до умов п.п. 8.4.1.-8.4.2., 8.4.4., 8.4.8. п. 8.4. Договору суперфіціарій зобов`язаний використовувати Земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та діючого проекту відведення; приступити до використання Земельної ділянки в строки, встановлені цим Договором, зареєстрованим в установленому законом порядку та після підписання Акту приймання-передачі Земельної ділянки; закінчити будівництво об`єкту нерухомості та ввести в експлуатацію, в строк, передбачений цим Договором; сплатити плату за користування Земельною ділянкою у строки та в порядку визначеному Договором. 
		Строк дії Договору згідно умов його п. 3.1. становить 10 років. 
		В п. 10.4. Договору сторони узгодили випадки, за яких Договір може бути достроково розірваний: за взаємною згодою сторін; у разі виявлення не обумовлених суперфіціаром у Договорі недоліків Земельної ділянки, які істотно перешкоджають суперфіціарію використовувати Земельну ділянку за її цільовим призначенням; за рішенням суду; в разі істотного порушення строків будівництва, які призводять до затримки введення об`єкта нерухомості в експлуатацію більше ніж на 10 місяців; в разі дії обставин непереборної сили (форс-мажор) незалежно від їх виду загалом протягом одного року або шість місяців підряд. 
		Розірвання Договору в односторонньому порядку не допускається (п. 10.5. Договору). 
		08.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВКА» та Обслуговуючим кооперативом «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, згідно з яким позивач передав відповідачу Земельну ділянку разом із оригіналом державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 993144 від 06.07.2010. 
		Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41519298 від 08.06.2018, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., за Обслуговуючим кооперативом «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» зареєстровано право забудови Земельної ділянки (суперфіцій) строком до 08.06.2028.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам Договору не здійснював щомісячних оплат за користування Земельною ділянкою за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року на підставі виставлених позивачем рахунків. Крім того, відповідачем не використовується Земельна ділянка для забудови, умови Договору щодо передачі позивачу у власність площ об`єкту нерухомості не виконуються, а будівельні роботи протягом 4 років і 10 місяців не проводяться. Більше того, відповідач отримав від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального комплексу з благоустроєм і озелененням скверу на проспекті Перемоги, 50-а у Шевченківському районі міста Києва, яке постановою Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 640/9995/20 визнано правомірним. Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для розірвання Договору відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, оскільки позбавляють позивача того, на що він розраховував під час укладання Договору із відповідачем. 
		Таким чином, оскільки умовами Договору не передбачено можливості розірвання цього договору в односторонньому порядку, позивач звернувся із даним позовом до суду. Крім того, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач, крім вимоги про розірвання Договору, заявляє також вимоги про зобов`язання відповідача привести Земельну ділянку до стану, придатного для її подальшого використання, а саме: газон без огорожі земельної ділянки (паркану), без виритого котловану (повернення ґрунтового покриву земельної ділянки), без фундаментного ростверку будівлі, без пальових фундаментів, без підпірних стін, без мобільних (інвентарних) та тимчасових споруд (будівель), без підведених тимчасових інженерних та інших мереж; без будівельних матеріалів та майданчиків для складування матеріалів, конструкцій, побутових споруд, без інших споруджень та змін земельної ділянки; зобов`язання відповідача повернути позивачу Земельну ділянку за актом приймання-передачі нерухомого майна разом з оригіналом Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 993144 від 06.07.2010; скасування державної реєстрації права забудови земельної ділянки (суперфіцій) та припинення права забудови земельної ділянки (суперфіцій). 
		Відповідач, у свою чергу, проти заявлених позовних вимог заперечує, зазначаючи, що всі отримані від позивача рахунки за Договором до початку 2022 року були сплачені відповідачем, при цьому, з січня 2022 року до листопада 2022 року рахунків про оплату за користування земельною ділянкою відповідач не отримував. Разом з тим, відповідач посилається на ненадання позивачем всупереч умовам Договору підтвердження щодо сплати загальнодержавних та місцевих податків та зборів та щодо відсутності боргів разом із рахунками на оплату за користування Земельною ділянкою, а надання відповідної інформації позивачем лише 10.04.2023 унеможливило вчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині плати за користування Земельною ділянкою. Також відповідач зазначає про помилковість доводів позивача стосовно відсутності здійснення будівельних робіт на Земельній ділянці та посилається на наявність дозволу на виконання будівельних робіт № У083210520465, який станом на 13.10.2021 є діючим. За наведених обставин відповідач вважає, що позивачем не доведено наявності істотного порушення з боку відповідача умов Договору, який є чинним до 2028 року та станом на теперішній час виконується, а також не зазначено у чому полягає шкода, завдана у зв`язку з незабудовою Земельної ділянки. 
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
		Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). 
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). 
		Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини із договору суперфіцію, які врегульовані приписами глави 34 ЦК України та глави 16-1 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України). 
		Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 08.06.2018 укладений сторонами відповідно до чинного законодавства, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Таким чином, вказаний правочин є підставою для виникнення у його сторін взаємних прав та обов`язків. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1021 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.
		Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 1021 ЗК України). 
		За положеннями частин 1, 4 ст. 413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
		Відповідно до ч. 1 ст. 414 ЦК України власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею. Якщо на земельній ділянці збудовані промислові об`єкти, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача.
		За приписами частин 1, 4-5 ст. 415 ЦК України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором. Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом. Землекористувач зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
		Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
		Норми статей 526 ЦК України та 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначають, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. 
		Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України вказують на те, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Позивач зазначає про наявність правових підстав для розірвання Договору між сторонами відповідно до ст. 651 ЦК України, з огляду на істотне порушення відповідачем його умов. Так, за доводами позивача, відповідачем було порушено умови Договору, зокрема, в частині своєчасної сплати грошових коштів за користування Земельною ділянкою (щомісячних платежів у розмірі 40   305,00 грн) за період з грудня 2021 по квітень 2023 року. Крім того, позивач зазначив, що не здійснення відповідачем будівельних робіт на Земельній ділянці позбавило позивача на отримання першої складової плати за користування Земельною ділянкою, яка в грошовому виразі складає 16   000   000,00 грн, як вартість приміщень, які підлягали передачі позивачу.
		Щодо доводів позивача про порушення відповідачем умов Договору в частині оплати коштів за користування земельною ділянкою.
		Так, сторонами у Договорі було узгоджено, що плата за користування Земельною ділянкою відповідачем складається з двох частин, а саме: 
		1) передача позивачу у власність 19% усіх корисних (ефективних) площ всіх видів приміщень, які будуть побудовані відповідачем на Земельній ділянці: торгові площі 2000 кв.м. та 1 та 2 поверхах об`єкту нерухомості, апартаменти та паркінг вартістю 16   000   000,00 грн (п. 4.1. Договору);
		2) щомісячна сплата відповідачем грошових коштів за користування Земельною ділянкою у розмірі 40   305,00 грн не пізніше 10 числа місяця, за який вноситься плата, до моменту введення об`єкта нерухомості в експлуатацію (пункти 4.6., 4.7. Договору). 
		За умовами п. 4.7. Договору плату за користування Земельною ділянкою (щомісячний платіж у розмірі 40   305,00 грн) відповідач мав сплачувати не пізніше 10 числа місяця, за який вноситься плата, на підставі одержаних від позивача рахунків, надісланих електронною поштою. 
		Із матеріалів справи вбачається, що позивачем 01.11.2022 було направлено на електронні адреси відповідача лист вих. № 17 із рахунком від 31.10.2022 № 2-2022 за 12 місяців користування земельною ділянкою (заборгованість за 2021 рік та оплата за 2022 рік). 
		На вказаний лист позивача відповідач відповів пропозицією (претензією) від 27.02.2023 № 27/02/2023-01, у якому просив позивача відповідно до умов п. 8.2.4. Договору надати підтвердження щодо сплати загальнодержавних та місцевих податків та зборів, а також інформацію щодо відсутності боргів. Крім того, просив розглянути питання внесення змін до Договору, долучивши проєкт договору про внесення змін до Договору. 
		Позивач 13.03.2023 направив електронною поштою відповідачу листа від 09.03.2023 із рахунком-фактурою від 07.03.2023, у якому зазначив про порушення останнім умов Договору, а саме: неотримання відповідачем у встановлений договором строк містобудівних умов, експертного висновку щодо проекту та дозволу на будівництво; ненадання позивачу визначених пунктами 8.1.6., 8.4.3. Договору документів; відсутність здійснення оплат за користування Земельною ділянкою протягом 16 місяців, починаючи з 01.12.2021. Відтак, з урахуванням наведених порушень, позивач попередив відповідача про звернення до суду у разі невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань. Крім того, даним листом повідомлено відповідача про сплату в повному обсязі всіх обов`язкових загальнодержавних та місцевих податків та зборів, а також про те, що розгляд питання внесення змін до Договору не буде розпочато до моменту отримання від суперфіціарія оплати за користування Земельною ділянкою. 
		Крім того, як вбачається із матеріалів справи, на адреси електронної пошти відповідача позивачем 03.04.2023 надіслано лист про підтвердження сплати загальнодержавних та місцевих податків та зборів. 
		Листом від 04.04.2023 № 04/04/2023-01 відповідач повторно просив позивача надати підтвердження щодо сплати загальнодержавних та місцевих податків та зборів, на який позивачем 04.04.2023 надано відповідь із відповідним підтвердженням сплати таких податків та зборів. 
		Позивачем на адреси електронної пошти відповідача 07.04.2023 надіслано лист із відкоригованим рахунком № 3-2023 від 07.04.2023 на суму 685   185,00 грн із урахуванням плати за користування Земельною ділянкою за квітень 2023 року та повідомлено про необхідність здійснення оплати по даному рахунку до 10.04.2023. 
		Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про отримання 10.04.2023 вищевказаного листа позивача із рахунком № 3-2023 від 07.04.2023, однак, як вбачається із матеріалів справи, фактично сплатив кошти за користування Земельною ділянкою за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року вже 25.07.2023, тобто після звернення позивача із даним позовом до суду. 
		Щодо доводів відповідача про неотримання рахунків та підтверджень про сплату загальнодержавних та місцевих податків та зборів, як причини несвоєчасної сплати коштів за користування Земельною ділянкою, суд зазначає таке. 
		Так, судом враховується, що обов`язок відповідача сплатити зазначену у п. 4.6. Договору суму пов`язаний із моментом одержання рахунків від позивача, які надсилаються електронною поштою. Матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем відповідачу рахунків щомісячно, починаючи з грудня 2021 року по листопад 2022 року, однак, навіть після отримання від позивача рахунків у листопаді 2022 року та березні, квітні 2023 року, відповідачем не було виконано вимог п. 4.7. Договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень) в частині строку здійснення оплати.
		Судом відхиляються доводи відповідача про неможливість вчасно виконати свої зобов`язання щодо плати за користування Земельною ділянкою у зв`язку з ненаданням позивачем підтверджень щодо сплати загальнодержавних та місцевих податків та зборів, оскільки умови Договору, які стосуються обов`язку відповідача сплатити кошти, не пов`язані із обов`язком позивача надати відповідачу підтвердження про сплату податків та зборів, а пов`язані лише із обов`язком позивача надіслати рахунки електронною поштою. 
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено взяті за себе за Договором зобов`язання щодо своєчасної сплати коштів за користування Земельною ділянкою.
		Щодо доводів позивача про порушення відповідачем умов Договору в частині здійснення забудови земельної ділянки. 
		Судом згідно з умов Договору встановлено, що Земельна ділянка передавалась відповідачу для здійснення будівництва об`єкта нерухомості, інших господарських споруд, необхідних для їх обслуговування. 
		При цьому, за умовами пунктів 2.6., 2.7. Договору термін будівництва становить 4 року з моменту отримання містобудівних умов, експертного висновку щодо проекту та дозволу на будівництво, які відповідач зобов`язався отримати до 31.12.2019 включно. 
		Як зазначає позивач, протягом 4 років та 10 місяців відповідач не приступив до будівельних робіт на Земельній ділянці, чим позбавив позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору, а саме: отримання у власність 2000 кв.м. торгових площ, апартаментів та машиномісць. 
		Так, судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження дотримання відповідачем умов пунктів 2.6., 2.7. Договору, як і доказів здійснення будівництва на Земельній ділянці. 
		При цьому, суд встановив, що рішенням Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Департамент містобудування та архітектури) від 15.01.2020 № 55 було відмовлено Обслуговуючому кооперативу «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва - багатофункціонального комплексу з благоустроєм і озелененням скверу по пр. Перемоги, 50-а у Шевченківському районі м. Києва, на земельній ділянці площею 0,311 га, кадастровий номер 8000000000:88:093:0026, в порядку п. 3 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Вказані обставини встановлені у адміністративній справі № 640/9995/20 за позовом Обслуговуючого кооперативу «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» до Департаменту містобудування та архітектури про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.
		Як вбачається із постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 640/9995/20, вказане рішення Департаменту містобудування та архітектури прийнято за заявою Обслуговуючого кооперативу «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА», в якій останній просив надати містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва багатофункціонального комплексу з благоустроєм і озелененням скверу на Земельній ділянці на підставі державного акта на земельну ділянку серія ЯЕ 993144, договору суперфіцію від 08.06.2018 № 5355 та, зокрема, договору про внесення змін та доповнень до договору суперфіцію від 27.03.2019. 
		У вказаній адміністративній справі Верховний Суд дійшов висновку про правомірність відмови Департаменту містобудування та архітектури у видачі Обслуговуючому кооперативу «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» містобудівних умов та обмежень, оскільки наміри забудови - «будівництво багатофункціонального комплексу з благоустроєм і озелененням скверу на пр. Перемоги, 50-а у Шевченківському районі м. Києва» не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні - положенням Генерального плану міста Києва та Детального плану території.
		Як вказано в ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
		Отже, встановлені судовими рішеннями у справі № 640/9995/20 обставини невідповідності намірів забудови Обслуговуючого кооперативу «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» Земельної ділянки на підставі Договору із позивачем містобудівній документації, які набрали законної сили у встановленому порядку, не можуть бути поставлені під сумнів. 
		Так, п. 2.3. Договору передбачено, що Земельна ділянка має використовуватися суперфіціарієм відповідно до її цільового призначення та містобудівних умов, які відповідач, відповідно до п. 2.7. Договору, має отримати до 31.12.2019. 
		В той же час, положення п. 2.6. Договору, крім отримання містобудівних умов, передбачають обов`язок відповідача отримати також і експертний висновок та дозвіл на будівництво, а п. 8.4.3. Договору передбачений обов`язок відповідача передати позивачу копію проектної документації та графік будівництва протягом 10 робочих днів з моменту їх затвердження. 
		Проте, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували отримання відповідачем зазначених вище документів, а дозвіл на будівництво торгово-офісного комплексу з рестораном швидкого харчування та благоустроєм і озелененням скверу по просп. Перемоги, 50-а у Шевченківському районі м. Києва на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:88:093:0026, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією (реєстраційний номер ІУ083210520465), долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву, не є діючим, що перевірено судом із відомостей Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, де у розділі «статус документа» щодо названого дозволу наявна інформація про відмову у внесенні відомостей в систему. 
		Статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено перелік документів, після отримання яких замовник має право виконувати будівельні роботи. Так, щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, будівельні роботи можуть проводитися лише після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. 
		За таких обставин, враховуючи відсутність у відповідача чинного дозволу на виконання будівельних робіт, доводи останнього щодо здійснення будівництва на Земельній ділянці не можуть відповідати дійсності. 
		Водночас, суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» повідомлення про початок виконання підготовчих робіт не дає права на виконання будівельних робіт.
		При цьому, як зазначалось представником відповідача, п. 4.1. Договору не містить визначення строку, протягом якого відповідачем має бути передано позивачу частини площ об`єкту нерухомості, а сам Договір діє до 2028 року.
		Суд вважає вищезазначені доводи відповідача необгрунтованими, оскільки п. 2.6. Договору чітко передбачає термін, протягом якого будівництво має бути здійснене. 
		Суд зазначає, що відповідач був обізнаний з умовами п. 2.6., 2.7. Договору (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень) в частині існування у нього обов`язку як отримати відповідні дозвільні документи на будівництво, так і закінчити таке будівництво у визначені Договором строки.  
		Також слід враховувати, що спірна земельна ділянка була надана відповідачу з конкретно визначеною метою - для здійснення будівництва об`єкта нерухомості, інших господарських споруд, необхідних для їх обслуговування, а також з умовою щодо використання відповідачем Земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та містобудівних умов. Однак, такі вимоги були порушені відповідачем, що підтверджується у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 640/9995/20. 
		Суд зазначає, що будь-якої проектної документації на будівництво торгово-офісного комплексу з рестораном швидкого харчування та благоустроєм і озелененням скверу, затвердженої у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять, у тому числі, суду не надано і дозволу на виконання будівельних робіт, який відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є основним документом, після отримання якого замовник має право виконувати будівельні роботи.
		Вищенаведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що відповідачем не було вжито всіх необхідних та передбачених законодавством і Договором дій, спрямованих на забудову Земельної ділянки.
		Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення його умов стороною цього договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України). 
		Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
		Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
		Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
		Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
		Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №904/299/16, від 22.01.2019 у справі №927/877/17, від 24.04.2018 у справі №909/248/17.
		Отже, суд дійшов висновку, що відсутність у відповідача станом на теперішній час містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, дозволу на здійснення будівництва, які відповідно до умов Договору відповідач мав отримати до 31.12.2019, а також нездійснення будівельних робіт на Земельній ділянці позбавляють позивача на отримання того, на що він розраховував при укладенні Договору з відповідачем, а саме: отримати 19% усіх корисних (ефективних) площ всіх видів приміщень: торгові площі загальною площею 2000 кв.м. на першому та другому поверхах об`єкту нерухомості, а також, апартаменти і паркінг (машиномісця), що є складовими об`єкту нерухомості, вартістю 16   000   000,00 грн. 
		Враховуючи викладене, судом відхиляються посилання відповідача на відсутність шкоди, завданої позивачу у зв`язку з незабудовою Земельної ділянки у визначений Договором строк. 
		Таким чином, у даному випадку наявні підстави для розірвання укладеного між сторонами Договору відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, наслідком чого є повернення спірної Земельної ділянки згідно умов Договору.
		Так, оскільки відповідно до Акта приймання-передачі нерухомого майна від 08.06.2018 відповідач прийняв від позивача Земельну ділянку з усією необхідною документацією, зокрема, оригіналом державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ 993144, виданим 06.07.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), враховуючи умови п. 6.2. Договору, Земельна ділянка підлягає поверненню позивачу за актом приймання-передачі разом із оригіналом державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ 993144 від 06.07.2010.
		Крім того, як зазначалось відповідачем, з травня 2020 року на Земельній ділянці проводилися підготовчі роботи, а саме: встановлено огорожу, роботи зі спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, підведення тимчасових інженерних мереж, винесення інженерних мереж, заходи із зниження рівня ґрунтових вод, закріплення ґрунтів, будівництво підпірних стін тощо. 
		Здійснення вказаних підготовчих робіт відповідачем підтверджується наявними у справі фотоматеріалами стану Земельної ділянки. 
		З урахуванням наведених обставин, суд визнає правомірною вимогу позивача про приведення Земельної ділянки у придатний для використання стан, а саме: газон без огорожу земельної ділянки (паркану), без виритого котловану (повернення ґрунтового покриву земельної ділянки), без фундаментного ростверку будівлі, без пальових фундаментів, без підпірних стін, без мобільних (інвентарних) та тимчасових споруд (будівель), без підведених тимчасових інженерних та інших мереж; без будівельних матеріалів та майданчиків для складування матеріалів, конструкцій, побутових споруд, без інших споруджень та змін земельної ділянки. 
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обумовлено, що речове право забудови земельної ділянки (суперфіцій) підлягає державній реєстрації.
		Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації (п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
		Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Враховуючи розірвання в судовому порядку укладеного між сторонами Договору та відповідно відсутність правових підстав у відповідача для користування спірною земельною ділянкою для забудови, то правомірною визнається судом вимога позивача про скасування державної реєстрації права відповідача на забудову Земельної ділянки (суперфіцій) за кадастровим номером 8000000000:88:093:0026. 
		Щодо вимоги позивача про припинення права відповідача на забудову Земельної ділянки (суперфіцій) суд зазначає, що на підставі укладеного між сторонами Договору та положень ст. 413 ЦК України у відповідача виникло право на користування чужою земельною ділянкою для забудови.
		У зв`язку із розірванням в судовому порядку Договору, у відповідача припиняється право на користування чужою земельною ділянкою для забудови, а не право на забудову (виконання підготовчих чи будівельних робіт) на земельній ділянці, яке надається відповідно до положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та не стосується предмету Договору, а також не порушує прав позивача. 
		При цьому, суд бере до уваги положення частин 2, 3 ст. 653 ЦК України, відповідно до яких у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються; якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
		Відтак, суд дійшов висновку, що вимога позивача про припинення права забудови земельної ділянки (суперфіцій) задоволенню не підлягає. 
		Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.  
		Отже, враховуючи вище наведені норми права та встановлені фактичні обставини спірних правовідносин, суд, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. 
		Щодо розподілу судових витрат. 
		При розгляді справи судом було встановлено, що позивачем не доплачена сума судового збору у розмірі 2684,00 грн за одну вимогу немайнового характеру, оскільки відповідно до заяви про зміну предмету позову, позивачем було заявлено, крім вимоги про розірвання договору (1), вимоги про повернення земельної ділянки (2), зобов`язання привести земельну ділянку у придатний для використання стан (3), скасування державної реєстрації (4) та припинення права забудови земельної ділянки (5), однак сплачено судовий збір за чотири вимоги немайнового характеру у загальному розмірі 10   736,00 грн, замість необхідної до сплати суми судового збору - 13   420,00 грн. 
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Таким чином, враховуючи відмову у задоволенні вимоги про припинення права забудови земельної ділянки, з позивача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню 2684,00 грн, решта сплаченого позивачем судового збору за подання даного позову підлягає стягненню з відповідача. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
		ВИРІШИВ:
		1. Позовні вимоги задовольнити частково. 
		2. Розірвати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВКА» (вул. Герцена, 17-25, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 35251995) та Обслуговуючим кооперативом «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» (вул. Січових Стрільців, 21, оф. 501, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 41290431), посвідчений 08.06.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. та зареєстрований в реєстрі за № 5355.
		3. Зобов`язати Обслуговуючий кооператив «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» (вул. Січових Стрільців, 21, оф. 501, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 41290431) привести земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:88:093:0026, площею 0,311 га, що розташована за адресою: проспект Берестейський, 50а, м. Київ, у придатний для використання стан, а саме: газон без огорожу земельної ділянки (паркану), без виритого котловану (повернення ґрунтового покриву земельної ділянки), без фундаментного ростверку будівлі, без пальових фундаментів, без підпірних стін, без мобільних (інвентарних) та тимчасових споруд (будівель), без підведених тимчасових інженерних та інших мереж; без будівельних матеріалів та майданчиків для складування матеріалів, конструкцій, побутових споруд, без інших споруджень та змін земельної ділянки. 
		4. Зобов`язати Обслуговуючий кооператив «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» (вул. Січових Стрільців, 21, оф. 501, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 41290431) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВКА» (вул. Герцена, 17-25, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 35251995) земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:88:093:0026, площею 0,311 га, що розташована за адресою: проспект Берестейський, 50а, м. Київ, за актом приймання-передачі нерухомого майна разом з оригіналом Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 993144 від 06.07.2010. 
		5. Скасувати державну реєстрацію права Обслуговуючого кооперативу «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» (вул. Січових Стрільців, 21, оф. 501, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 41290431) на забудову земельної ділянки (суперфіцій), кадастровий номер 8000000000:88:093:0026, площею 0,311 га, що розташована за адресою: проспект Берестейський, 50а, м. Київ (номер запису про інше речове право: 26538035, дата та час державної реєстрації: 08.06.2018, 15:54:09; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41519298 від 08.06.2018 16:16:34; приватний нотаріус Хара Наталія Станіславівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ).
		6. В частині позовних вимог про припинення права Обслуговуючого кооперативу «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» (вул. Січових Стрільців, 21, оф. 501, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 41290431) забудови земельної ділянки (суперфіцій) за кадастровим номером 8000000000:88:093:0026, площею 0,311 га, що розташована за адресою: проспект Берестейський, 50а, м. Київ - відмовити. 
		7. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» (вул. Січових Стрільців, 21, оф. 501, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 41290431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВКА» (вул. Герцена, 17-25, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 35251995) судовий збір у розмірі 10 736,00 грн. 
		8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВКА» (вул. Герцена, 17-25, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 35251995) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
		9. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25.09.2023.
		 
		 
		Суддя                                                                                          Т. Ю. Трофименко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...