Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/1140/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2023.
Дата набрання законної сили: 06.09.2023
Номер судового провадження: 14-92цс23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		                                                                      
		                                                                               
		У Х В А Л А                
		 
		06вересня 2023 року                                                                            
		м. Київ
		 
		Справа № 206/1140/22
		 
		Провадження № 14-92цс23
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		 
		судді-доповідача Воробйової І. А.,
		 
		суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., 
		Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., 
		Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		перевірила наявність  підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання недійсними постанови та акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 15 липня 2022 року у складі судді Малихіної В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду 
		від 18 жовтня 2022 року у складі колегії суддів Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
		 
		 
		УСТАНОВИЛА:
		У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) (далі - Самарський ВДВС) про визнання незаконними постанов та актів про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
		Позовна заява мотивована тим, що у вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бухта Ніжна» (далі - ТОВ «Бухта Ніжна») про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (справа № 201/10611/19).                      У межах цієї справи 18 вересня 2019 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська прийняв ухвалу про забезпечення позову, якою:
		- накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:09:192:0032, площею 0,0599 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 607719012101, яке складається із житлового будинку літ. «А-3» загальною площею 54 кв. м; теплиці літ. «В» загальною площею 45 кв. м; альтанки літ. «Г» загальною площею 30 кв. м; вольєрів літ. «Д», «Е» загальною площею 27 кв. м; споруд 1-15, І;
		- заборонено державним реєстраторам та/або будь-яким іншим реєстраторам здійснювати будь-які дії із внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно здійснення державної реєстрації змін щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:192:0032, площею 0,0599 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 607719012101, яке складається із житлового будинку літ. «А-3» загальною площею 54 кв. м; теплиці літ. «В» загальною площею 45 кв. м; альтанки літ. «Г» загальною площею 30 кв. м; вольєрів літ. «Д», «Е» загальною площею 27 кв. м; споруд 1-15, І.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі № 201/10611/19 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року про забезпечення позову скасовано та постановлено нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «Бухта Ніжна» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволено частково. До набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 201/10611/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «Бухта Ніжна» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину заборонено відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:192:0032, площею 0,0599 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 607719012101, яке складається з житлового будинку літ. «А-3» загальною площею 54 кв. м; теплиці літ. «В» загальною площею 45 кв. м; альтанки літ. «Г» загальною площею 30 кв. м; вольєрів  літ. «Д», «Е» загальною площею 27 кв. м; споруд 1-15, І.
		Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська                   від 17 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,                      ТОВ «Бухта Ніжна» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволено частково, застосовано наслідки недійсності правочину та стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти у розмірі 3 100 475 грн, стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 605 грн.
		12 березня 2020 року Самарським ВДВС відкрито виконавче провадження № 61520153 про примусове стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за виконавчим листом № 206/6319/19 від 18 лютого 2020 року, виданого на виконання рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 14 січня 2020 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики, яким стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 385 000 дол. США та судовий збір у розмірі 9 605 грн. 
		У межах цього виконавчого провадження домоволодіння, що знаходиться на АДРЕСА_1 , та земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:09:192:0032 були передані для реалізації на електронні торги. 
		03 грудня 2020 року Самарським ВДВС винесено постанову та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу щодо передачі ОСОБА_2 житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 . 
		04 грудня 2020 року Самарським ВДВС винесено постанову та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу щодо передачі  ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:192:0032, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 
		У подальшому постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 серпня 2021 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів у зв`язку з наявністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про обтяження вказаного нерухомого майна.
		ОСОБА_1 , посилаючись на те, що передача державним виконавцем майна, яке перебувало під забороною відчуження, відповідно до ухвали суду, є порушенням його права на отримання боргу за рахунок реалізації арештованого майна, просив суд:
		- визнати незаконними і скасувати постанову та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, прийняті 03 грудня 2020 року Самарським ВДВС у виконавчому провадженні № 61520153, щодо передачі ОСОБА_2 житлового будинку на АДРЕСА_1 ;
		- визнати незаконними і скасувати постанову та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, прийняті 04 грудня 2020 року Самарським ВДВС у виконавчому провадженні № 61520153, щодо передачі  ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:192:0032, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 15 липня 2022 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент винесення оскаржуваних позивачем постанов та актів про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а саме 03 та 04 грудня 2020 року, справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «Бухта Ніжна» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, в межах якої було заборонено відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки та домоволодіння, перебувала на розгляді у Жовтневому районному суді міста Дніпропетровська, рішення в цій справі прийнято не було. 
		Також місцевий суд зазначив, що водночас, на виконанні у державного виконавця Самарського ВДВС Бутенка О. М. перебувало виконавче провадження № 61520152 з примусового виконання виконавчого листа № 206/6319/19, виданого 18 лютого 2020 року, про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості в розмірі 385 000 дол. США, судового збору у розмірі 9 605 грн, а всього 9 755 302,50 грн. Спірне домоволодіння та земельна ділянка були передані стягувачу в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а приватний виконавець при виконанні судового рішення вжив усіх заходів щодо його виконання та діяв у межах Закону України «Про виконавче провадження».
		Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його до апеляційного суду.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 15 липня 2022 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що наявність заборони на відчуження майна боржника ОСОБА_3 на момент винесення оскаржуваних позивачем постанов та актів про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу не може слугувати підставою для задоволення позову в цій справі.
		Також у постанові зазначено, що позивач ОСОБА_1 , маючи рішення про стягнення зі ОСОБА_3 грошових коштів, яке набрало законної сили, повинен звернути його до виконання, оскільки відповідно до статті 18 Цивільного процесуцального кодексу України (далі - ЦПК України) при набранні рішенням законної сили воно є обов`язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба як єдиний орган примусового виконання зобов`язана прийняти всіх необхідних заходів для його виконання.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної оцінки діям ОСОБА_2 , зокрема що останній залишив за собою нереалізоване з прилюдних торгів майно боржника, а саме житловий будинок та земельну ділянку з реєстраційним кадастровим номером 1210100000:09:192:0032, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , натомість тоді як постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі № 201/10611/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «Бухта Ніжна» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину заборонено відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо відчуження зазначеного нерухомого майна до набрання законної сили рішенням у цій справі. 
		Таким чином, ОСОБА_2 міг знати про наявні обтяження на нерухоме майно, передане йому державним виконавцем згідно з актами та постановами про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 03 та 04 грудня 2020 року, що свідчить про недобросовісність дій відповідача.
		Крім того, заявник вказує, що дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були спрямовані на уникнення звернення стягнення на майно ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості перед ОСОБА_1 , посилаючись на те, що будь-який правочин, вчинений щодо майна боржника у період настання у нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторності.
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 
		2018 року у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18), 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), 03 липня 
		2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), 12 червня 2019 року у справі № 752/1115/17 (провадження № 14-175цс19), постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 723/826/19 (провадження № 61-8810св20).
		Позиція інших учасників справи
		У грудні 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають установленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
		Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
		Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду 
		Верховний Суд своєю ухвалою від 28 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи.
		У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року справа призначена до судового розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною третьою статті 403 ЦПК України, зокрема у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 червня 2021 року у справі  № 500/322/20 (провадження № К/9901/29025/20).
		Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду із зазначеної підстави, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2021 року у справі  № 500/322/20 (провадження № К/9901/29025/20), зокрема щодо юрисдикційності спору при оскарженні постанови та акта державного виконавця про передачу майна стягувачу, у разі якщо заявник не є ні стороною, ні учасником виконавчого провадження, в межах якого прийняті оскаржувані рішення державним чи приватним виконавцем.
		На обргунтування нявності неоднакового підходу у визначенні юрисдикційності спору в подібних правовідносинах колегія суддів послалась на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 760/16859/19 (провадження № 61-16413св20), в якій суд, установивши, що особа, яка не є стороною виконавчого провадження, не наділена процесуальним правом щодо оскарження акта та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу приватного виконавця, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судупослалась на те, що зазначені постанови Верховного Суду свідчать про існування неоднакових підходів до застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах (статті 447 ЦПК України та статті 287 КАС  України), що викликає потребу в усуненні виявлених розбіжностей у практиці вирішення Верховним Судом питання юрисдикційності справ щодо оскарження постанови та акта державного виконавця про передачу майна стягувачу, у разі якщо заявник не є стороною виконавчого провадження, в межах якого прийняті оскаржувані рішення державним чи приватним виконавцем.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, мотиви, з яких справу передано для розгляду, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду з огляду на таке. 
		Частиною третьою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Велика Палата Верховного Суду може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.
		Виходячи із загальної теорії права елементами правовідносин є суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, тобто взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, з метою застосування приписів процесуального закону, в яких вживається термін «подібні правовідносини», таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати 
		Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
		У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов`язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).
		У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої попередні висновки щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини» та зазначила, що така конкретизація полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 
		від 04 червня 2021 року у справі № 500/322/20 (адміністративне провадження № К/9901/29025/20), від висновку у якій висловив намір відступити Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначено, що підставою для звернення з цим позовом стало порушення державним виконавцем речових прав позивачки на майно, яке, за її твердженням, є спільною сумісною власністю, оскільки було набуте боржником у шлюбі з нею. Судом зазначено, що оскарження рішення приватного виконавця, спрямованого на передачу спірного майна стягувачу в рахунок погашення боргу після його арешту та примусової реалізації, особою, яка не є ані стороною, ані учасником виконавчого провадження, однак має речове право на таке майно, не призведе до належного захисту її прав. Оскаржуване рішення хоч і прийнято суб`єктом владних повноважень, спрямовано на реалізацію приписів цивільного законодавства та впливає насамперед на майнові права позивачки. У зв`язку з цим спірні правовідносини мають приватноправовий характер.
		Тобто у цій справі позивачкою є особа, яка не була стороною виконавчого провадження, проте спір стосувався майна, набутого боржником у шлюбі з позивачкою (презумція спільності набутого у шлюбі майна) та переданого стягувачу в рахунок погашення боргу. 
		У цій справі суд дійшов висновку, що позивачка обрала неефективний спосіб захисту свого права, який до того ж не розв`яже спір між нею та третьою особою щодо спірного рухомого майна. Спір у цій справі не має ознак публічно-правового, оскільки стосується порушеного майнового права позивачки, а також майнових прав третіх осіб, і належним способом захисту такого права є звернення до суду з позовом про визнання права власності на спірне майно.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 760/16859/19 (провадження № 61-16413св20) за позовом ОСОБА_4 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва  Барладіна П. О., Качан Н. А. про визнання незаконним і скасування постанови та акта про передачу майна стягувачу, Верховний Суд виходив з того, що ОСОБА_4 оскаржує дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, відкритому щодо 
		ОСОБА_5 про стягнення з останньої коштів. Суд послався на положення статті 447 ЦПК України, частину першу статті 287 КАС України та зазначив, що ОСОБА_4 не є стороною виконавчого провадження і не наділений процесуальним правом щодо оскарження акта та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а отже цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		У справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, позивач не є ні стороною виконавчого провадження, ні власником майна (володільцем), але претендує на це майно. Спір стосується визнання незаконними постанов та актів про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу з підстав порушення публічного порядку, зокрема їх прийняття державним виконавцем під час заборони, вжитої судом для забезпечення цивільного позову про застосування наслідків нікчемності правочину.
		За порівняльним аналізом змісту правовідносин у зазначених справах, зокрема за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, Велика Палата Верховного Суду не встановила їх подібності, а колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі                        від 21 липня 2023 року не обґрунтувала підстав для відступу від висновків, викладних у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 чернвя 2021 року у справі № 500/322/20 (адміністративне провадження № К/9901/29025/20), відповідних мотивів, 
		за яких такий відступ сприятиме дотриманню принципу юридичної визначеності, не навела.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 810/497/18 (провадження № 11-687апп19) зазначено, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
		У справі, переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду, та у справах № 500/322/20 та № 760/16859/19 різні предмети та підстави позовів, суди встановили різні фактичні обставини справ, у зв`язку із чим матеріально-правове регулювання спірних правовідносин також різниться, а спірні правовідносини у цих справах не є подібними. 
		Отже, з урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави, передбачені частиною третьою статті 403 ЦПК України, для прийняття цієї справи до свого розгляду, оскільки постанови касаційних судів, на які Третя судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду посилається в ухвалі від 21 червня 2023 року, не є такими, що прийняті у подібних правовідносинах.
		Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. У його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону). 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ 
		від 28 листопада 1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення ЄСПЛ 
		від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви міста Люпені та інші проти Румунії» (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), № 76943/11, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року у справі 
		«С.В. проти Сполученого Королівства» (S.W. v. the United Kingdom), 
		№ 20166/92, § 36).
		Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», № 20372/11, § 65; від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії» (Del Rio Prada v. Spain), № 42750/09, § 93).
		Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
		Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		УХВАЛИЛА:
		Повернути на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання недійсними постанови та акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
		Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                               І. А. Воробйова
		Судді:                                    О. О. Банасько                                           Л. М. Лобойко
		                                               Ю. Л. Власов                                              С. Ю. Мартєв
		                                               І. В. Григор`єва                                          К. М. Пільков
		                                               М. І. Гриців                                                 О. Б. Прокопенко
		                                               Д. А. Гудима                                               О. М. Ситнік
		                                               Ж. М. Єленіна                                            І. В. Ткач
		                                               І. В. Желєзний                                            О. С. Ткачук
		                                               Л. Ю. Кишакевич                                      В. Ю. Уркевич
		                                               С. І. Кравченко                                           Є. А. Усенко
		                                               Г. Р. Крет                                                     Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...