Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/3926/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договори перевезення, у тому числі при:; Пошкодження, втрати, псування вантажу; З них при перевезенні залізницею.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2023.
Дата набрання законної сили: 19.09.2023
Номер судового провадження: 12-51гс23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		19 вересня 2023 року
		м. Київ
		 
		cправа № 904/3926/22
		провадження № 12-51гс23
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Пількова К. М.,
		суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи 
		за касаційною скаргою Приватного підприємства «Атланта-Агро» (далі - Скаржник, Підприємство)
		на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 (суддя Кеся Н. Б.)
		та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 (головуючий суддя Кощеєв І. М., судді Орєшкіна Е. В., Березкіна О. В.)
		за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Залізниця)
		до Підприємства
		про стягнення 4 503 204,60 грн, 
		 
		УСТАНОВИЛА:
		1. Залізниця звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Підприємства про стягнення 3 244 500 грн плати за користування вагонами та 1 258 704,60 грн збору за зберігання вантажу.
		2. Позов мотивовано тим, що Підприємство не сплатило плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за період, у якому вагони були у його розпорядженні.
		3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023, позов задоволено повністю; стягнуто з Підприємства на користь АТ «Укрзалізниця» в особі Залізниці 3 244 500 грн плати за користування вагонами та 1 258 704,60 грн збору за зберігання вантажу.
		4. Рішення судів мотивовані тим, що Залізниця довела наявність підстав для нарахування плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу, а Підприємство не довело обставин, які звільняють його від сплати цих платежів, зокрема, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою введення воєнного стану, у цьому випадку була форс-мажорною обставиною. Сам собою воєнний стан не є підставою для звільнення від сплати спірних платежів, а Підприємство не довело впливу конвенційної заборони та воєнного стану на спроможність виконувати визначені обов`язки. 
		Суди відхилили посилання Підприємства на те, що в AT «Укрзалізниця» не було повноважень впроваджувати заборону перевезень за розпорядженням № ЦЦО/99 від 24.02.2022. Суди виходили, зокрема, з того, що Міністерство інфраструктури України (далі - Міністерство) відповідно до покладених на нього завдань не встановило процедури та строків припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу, що зумовлено обставинами непереборної сили, воєнними діями, блокадою, епідемією та іншими обставинами, які не залежать від перевізників та власників інфраструктури залізничного транспорту загального користування (див. підпункт 40 пункту 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 460 від 30.06.2015; далі - Положення), а тому AT «Укрзалізниця» діяло відповідно до повноважень, встановлених Міністерством транспорту України в наказі від 30.05.2002 № 344. При цьому суди виснували, що введення обмежень на перевезення було зумовлено військовою агресією російської федерації та запровадженням на всій території України воєнного стану, що спричинило морську блокаду та неможливість відправлення вантажу на станцію призначення Чорноморська. Отже, встановлені Залізницею обмеження перевезень на певні напрямки були вимушеною необхідністю і сталися з причин, які від неї не залежали. 
		Окрім цього, суди зазначили, що матеріалами справи спростовуються твердження Підприємства про те, що воно не отримувало повідомлення про запровадження конвенційної заборони. Однак, незважаючи на обізнаність із введенням цих обмежень, Підприємство продовжило навантаження спірних вагонів.
		5. 27.06.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) надійшла касаційна скарга Підприємства, у якій воно просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		6. Скаржник зазначає, що суди неправильно застосували статті 903, 920, 921 Цивільного кодексу України, статтю 13 Закону України «Про залізничний транспорт», статті 29, 41, 63, 121 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), пункти 8, 16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту і торгівлі від 25.02.1999 № 113, пункт 31 Правил приймання вантажів до перевезення, а також пункт 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, за відсутності висновків Верховного Суду про їх застосування у подібних правовідносинах.
		7. Ухвалою від 10.07.2023 колегія суддів КГС ВС відкрила касаційне провадження за скаргою Підприємства, а ухвалою від 29.08.2023 передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вважає, що у цій справі є виключна правова проблема, що має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		8. Мотивуючи ухвалу про передання справи, колегія суддів КГС ВС зазначила, що наразі розглядається велика кількість справ, в яких постає питання наявності / відсутності правових підстав для стягнення (списання) залізницею грошових коштів за відповідні послуги під час введення нею конвенційних заборон (тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони), зокрема, Верховний Суд у справах № 904/2019/22, 904/2252/22, 904/2020/22 та 904/2442/22 ухвалив судові рішення, в яких сторонами не ставилось питання щодо законності введення АТ «Укрзалізниця» тимчасових обмежень. 
		9. Колегія суддів КГС ВС вказує, що, задовольняючи позовні вимоги Залізниці в цій справі, суди виходили, зокрема, з того, що доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання, а Підприємство не довело впливу конвенційної заборони, запровадженої розпорядженням АТ «Укрзалізниця» від 24.02.2022 № ЦЦО/99, та воєнного стану на спроможність виконувати визначені обов`язки.
		10. Водночас колегія суддів КГС ВС зауважує, що Підприємство в судах попередніх інстанцій та касаційній скарзі посилалось на те, що згідно із частиною другою статті 13 Закону України «Про залізничний транспорт» AT «Укрзалізниця» має право запроваджувати тимчасові обмеження за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту. При цьому відповідно до підпункту 40 пункту 4 Положення та статті 29 Статуту реалізація такої складової господарського повноваження, як тимчасове обмеження щодо перевезень, здійснюється за погодженням із центральним органом виконавчої влади (тобто особою, яка здійснює владні повноваження). Однак усупереч статті 13 Закону України «Про залізничний транспорт» та статті 29 Статуту матеріали справи не містять погодження з Міністерством тимчасових обмежень щодо перевезень, якими заборонено навантаження на станцію Чорноморська.
		Підприємство також указує на те, що оскільки в Статуті встановлений окремий порядок запровадження АТ «Укрзалізниця» тимчасових обмежень щодо перевезень (за погодженням з Міністерством) та не передбачено, що АТ «Укрзалізниця» може запроваджувати такі обмеження одноособово, то ці обмеження можуть запроваджуватися виключно за погодженням з Міністерством. Відтак, на думку Підприємства, у AT «Укрзалізниця» не було повноважень на впровадження тимчасових обмежень перевезень, зокрема заборони перевезень за розпорядженням від 24.02.2022 № ЦЦО/99.
		11. Разом з цим колегія суддів КГС ВС наводить позицію Залізниці, яка вважає необґрунтованими доводи Підприємства щодо незаконності введених АТ «Укрзалізниця» обмежень перевезень (конвенційної заборони) з мотивів, подібних до тих, що викладені в оскаржених судових рішеннях. Також Залізниця стверджує, що на розгляді Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 640/10581/22 про визнання неправомірною бездіяльності Міністерства щодо відсутності погоджень розпоряджень АТ «Українська залізниця» про обмеження перевезень та зобов`язання розглянути у встановленому порядку ці питання.
		12. На переконання колегії суддів КГС ВС, ця справа містить виключну правову проблему, яку необхідно вирішити для розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, зокрема щодо питання, чи є обмеження перевезень (конвенційна заборона), введене розпорядженням AT «Укрзалізниця» від 24.02.2022 № ЦЦО/99, законним з урахуванням відсутності погодження такого обмеження з Міністерством та тієї обставини, що відповідно до покладених на нього завдань Міністерство не встановило процедури та строків припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу, що зумовлено обставинами непереборної сили, воєнними діями, блокадою, епідемією та іншими обставинами, які не залежать від перевізників та власників інфраструктури залізничного транспорту загального користування. А також щодо питання, чи є бездіяльність органу виконавчої влади підставою для застосування відповідальності та/або стягнення заборгованості до/з вантажовласників (вантажовідправників, вантажоодержувачів) у разі введення AT «Укрзалізниця» обмеження перевезень (конвенційної заборони) без його (її) погодження з Міністерством та з урахуванням того, що AT «Укрзалізниця» у цих правовідносинах одночасно виступає суб`єктом господарювання та суб`єктом прийняття відповідного обмеження, що не пройшло процедури погодження.
		13. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.
		14. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		15. Лише за наявності умов, визначених наведеним положенням, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		16. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
		17. Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		18. Отже, з наведеної норми права, а також частини п`ятої статті 302 ГПК України слідує, що справа з указаної підстави може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовної практики.
		Виходячи з наведених критеріїв КГС ВС, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, повинен обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, наприклад, навести інші справи різних юрисдикцій, у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.
		Втім, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС не виклала проблему, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій. Колегія суддів послалась на чотири справи (№ 904/2019/22, 904/2252/22, 904/2020/22 та 904/2442/22), які уже переглянуті КГС ВС з ухваленням постанов, та в яких не поставало питання законності введення АТ «Укрзалізниця» тимчасових обмежень, що, за твердженнями колегії, становить виключну правову проблему.
		При цьому колегія суддів КГС ВС не робить посилання на інші конкретні справи з подібних правовідносин, їх кількісні та якісні показники, в яких судами було б сформовано різну практику, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду була б необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		19. Судом касаційної інстанції в господарських справах відповідно до статті 286 ГПК України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» діє, зокрема, Касаційний господарський суд. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
		20. Отже, на розгляд Великої Палати Верховного Суду в цій справі як виключну правову проблему передані питання, які можуть бути вирішені КГС ВС як належним судом.
		21. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.
		22. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на її розгляд, у зв`язку із чим повертає справу для розгляду відповідній колегії КГС ВС в порядку частини шостої статті 303 ГПК України.
		Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		УХВАЛИЛА:
		Справу № 904/3926/22 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного підприємства «Атланта-Агро» про стягнення 4 503 204,60 грн за касаційною скаргою Приватного підприємства «Атланта-Агро» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. 
		 
		Суддя-доповідач   К. М. ПільковСудді:О. О. БанаськоС. Ю. Мартєв Ю. Л. ВласовО. Б. Прокопенко І. А. ВоробйоваО. М. Ситнік І. В. Григор`єваІ. В. Ткач М. І. ГрицівО. С. Ткачук Д. А. ГудимаВ. Ю. Уркевич Ж. М. ЄленінаЄ. А. Усенко І. В. ЖелєзнийН. В. Шевцова Л. Ю. Кишакевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...