Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/1771/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 26.09.2023. Зареєстровано: 26.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2023.
Дата набрання законної сили: 20.09.2023
Номер судового провадження: 11-кп/811/826/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021141050000555

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 463/1771/22                        Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/811/826/23         Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 вересня 2023 року у м.Львові.
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
		під головуванням судді ОСОБА_2 , 
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		при секретарі судового засідання ОСОБА_5 , 
		розглянула у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Личаківського районного суду м.Львова від 19 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 ,
		з участю: прокурора ОСОБА_8 , 
		представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		                захисника ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Вироком Личаківського районного суду м.Львова від 19 червня 2023 року  ОСОБА_6  визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 31.03.2021 року.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_6 залишено без змін до набрання вироком законної сили.
		Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 861000 гривень моральної шкоди.
		У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_11 відмовлено.
		Вирішено питання про речові докази, арешт майна та процесуальні витрати.
		За вироком суду,  ОСОБА_6 29 березня 2021 року близько 14 год. 00 хв. знаходячись в орендованій квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті, під час конфлікту, що почався на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, здійснив напад з особливою жорстокістю на ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з використанням гострого предмету, чим заподіяв потерпілій особливих страждань шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, а саме: непроникаючу колото-різану рану передньої поверхні лівої половини грудної клітки, непроникаючу колото-різану рану лівої бокової поверхні лівої половини грудної клітки, вісім поверхневих різаних ран та подряпину передньої поверхні лівої половини грудної клітки, одну різану, одну колото-різану рану та три подряпини у ділянках пальців лівої кисті, одну колото-різану рану у ділянці лівої кисті, вісім різаних ран пальців правої кисті, різану рану правої кисті, колото-різану рану та три синці у ділянках правого плеча, синець у ділянці носа, крововилив перехідної кайми верхньої губи, крововилив з садном перехідної кайми нижньої губи, садно у ділянці правої брови, подряпину у ділянці шиї, шість подряпин передньої поверхні правої половини грудної клітки, два синці та садно у ділянках правого ліктьового суглоба, два синці та множинні подряпини у ділянках правого передпліччя, синець та подряпина у ділянках лівого плеча, синець у ділянці лівого ліктьового суглоба, множинні синці та подряпини лівого передпліччя, синець у ділянці крила лівої клубової кістки, що утворились незадовго до настання смерті та двадцять дві проникаючі колото-різані рани грудної клітки з ушкодженням ребер, лівої легень, перекарду (серцевої сумки), серця, що спричинили масивну внутрішню та зовнішню крововтрату, гемо та пневмоторакс (кров та повітря у плевральних порожнинах) від яких настала смерть ОСОБА_12 .
		Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене п.4 ч.2 ст.115 КК України.
		На вказаний вирок суду апеляційні скарги подали обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 .
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію його дій, просить призначити йому покарання непов`язане з довічним позбавленням волі. 
		На підтримку своїх апеляційних вимог обвинувачений покликається, що місцевий суд проігнорував його зізнання у вчиненому та дієве каяття, добровільну співпрацю із слідством. Не було враховано, що він раніше не судимий, і у зв`язку із тим, що сталось не покидають сильні душевні хвилювання, а також він переживає сильні психічні хвилювання, а тому знаходиться під наглядом лікарів.
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржуваний вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Свої апеляційні вимоги захисник мотивує тим, що судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог КПК України, неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, висновки місцевого суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
		Вказує, що прокурор, всупереч вимогам ст. 384 КПК України не роз`яснив ОСОБА_6 можливість та особливості розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних та не долучив відповідне письмове роз`яснення до обвинувального акту. Суд першої інстанції в ході судового провадження також не роз`яснив обвинуваченому право на суд присяжних, чим допустив істотні порушення кримінального процесуального закону.
		Захисник стверджує, що місцевим судом при ухваленні обвинувального вироку не надано належної оцінки кожному доказу наданого стороною обвинувачення з точки зору належності, допустимості та достовірності у відповідності до ст. 94 КПК України, в обвинувальному вироку не наведено мотиви неврахування окремих доказів відповідно до ст. 374 КПК України та покладено в основу докази, які не досліджувалися під час судового розгляду.
		Захисник покликається, що у матеріалах справи наявні два висновки експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності, а тому стороною захисту заявлялось клопотання про проведення повторної судово психолого-психіатричної експертизи, у задоволенні якої суд безпідставно відмовив.
		Наголошує, що згідно дослідженого судом висновку судово-психіатричного експерта КНП «Львівська обласна клінічна лікарня» №71 від 16.06.2021р. ОСОБА_6 на даний час страждає тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності у формі поліморфного психотичного розладу, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_13 підтримав цей висновок та зауважив, що захворювання ОСОБА_6 могло бути як і виліковне під час перебування останнього у КНП «Львівська обласна клінічна лікарня» так і могло прогресувати у ОСОБА_6 у зв`язку із перебуванням останнього у агресивному середовищі, а саме в умовах перебування останнього у СІЗО.
		Також судом було досліджено висновок судово-психіатричного експерта Київського міського центру судово- психіатричної експертизи №163 від 07.11.2021р., згідно якого у період часу, до якого відноситься правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , він не виявляв ознак будь-якого психічного розладу. На час проведення вказаної експертизи у ОСОБА_6 не виявлено ознак будь якого психічного розладу. Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 підтримала цей висновок та додатково зазначила, що на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 не виявляв ознак будь якого психічного розладу, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На момент проведення експертизи у ОСОБА_6 не було виявлено ознак будь якого психічного розладу.
		Вказує, що місцевий суд не звернув уваги на те, що на момент проведення судового розгляду ОСОБА_6 перебував в умовах СІЗО та перебував на під спостереженням медичних працівників амбулаторно-поліклінічного відділення Львівської багатопрофільної лікарні №19 та отримував відповідне лікування.
		       Також покликається, що суд безпідставно відмовив у клопотання сторони захисту про виклик у судове засідання лікаря КНП «Львівська обласна клінічна лікарня» ОСОБА_15 для встановлення психічного стану обвинуваченого ОСОБА_6 після прибуття останнього з Київського міського центру судово-психіатричної експертизи та встановлення його психічного стану на момент проведення розгляду справи. 
		Не погоджується із висновком суду про доведеність вини  ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченому п.4 ч.2 ст.115 КК України, та вважає, що в діях обвинувачено наявний склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
		Акцентує, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення вбивства з особливою жорстокістю. Суду не надано жодних доказів, які б підтверджували, що обвинувачений за характером вчинених ним дій завдав потерпілій особливих фізичних страждань, та що охоплювалось би його умислом. 
		Зазначає, що факт спричинення обвинуваченим потерпілій ударів ножем, само по собі не свідчить про наявність особливої жорстокості у цих діях, і жодні інші досліджені докази або встановлені обставини справи не дають підстав для висновку, що обвинувачений діяв з особливою жорстокістю. 
		Суд першої інстанції не обґрунтував, у чому полягала особлива жорстокість при вчиненні ОСОБА_6 умисного вбивства потерпілої, та не надав належної оцінки висновку експерта №362/2021 від 30.04.2021р. (судово-медична експертиза трупа ОСОБА_12 ), згідно якого відсутні будь-які дані, що потерпілій було завдано особливі страждання шляхом глумління, тортур, мордування, мучення, які завідомо для ОСОБА_6 завдавали потерпілій особливих страждань.
		       Крім цього, звертає увагу, що при призначенні ОСОБА_6 покарання судом враховано не усі обставини, що пом`якшують покарання, а саме те, що те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення вперше, в повному обсязі визнав свою вину, щиро розкаявся, під час досудового розслідування мав на меті активно сприяти розкриттю вказаного кримінального правопорушення, однак у зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та оголошенням військового стану провести певні слідчі дії було неможливо. Не враховано, що обвинувачений визнав цивільний позов в повному обсязі та не враховано його молодий вік. 
		       У судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений та його захисник підтримали подані апеляційні скарги з наведених у них мотивів та просили такі задоволити.
		       Прокурор заперечив подані апеляційні скарги та зазначив про законність, обґрунтованість та вмотивованість оскаржуваного вироку.
		Представники потерпілих також заперечили апеляційні вимоги сторони захисту, як необґрунтовані і безпідставні, та просили залишити без змін оскаржуваний вирок.
		Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляційних скарг, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційних скарг, встановила таке.
		 
		Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		В апеляційній скарзі обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи, доведеність вини і кваліфікацію його дій, та просить змінити призначене йому покарання.
		Захисник в апеляційній скарзі просить скасувати вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з огляду на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, не доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України. При цьому, захисник вказує, що в діях обвинувачено наявний склад злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
		Перевіривши апеляційні доводи захисника щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме не роз`яснення ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних, колегія суддів приходить до таких висновків.
		За змістом положень ст.384 КПК України роз`яснення прокурором, судом обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних, необхідно для того, щоб обвинувачений під час підготовчого судового засідання міг реалізувати таке право та заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.
		       Колегія суддів, також враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 вересня 2018 року (справа № 523/6472/14-к), згідно якого роз`яснення судом обвинуваченому права на суд присяжних поза часовими межами підготовчого провадження, але до завершення судового розгляду, не завжди є безумовною підставою для скасування вироку. Однак для залишення судових рішень у силі в кожному конкретному випадку необхідні дані, які би з достатньою переконливістю свідчили про відсутність в особи перешкод у реалізації свого права на особливий порядок судового розгляду попри зазначений недолік. За наявності обґрунтованих підстав для висновку, що в результаті роз`яснення права на суд присяжних на стадії судового розгляду обвинувачений мав реальну можливість ефективно скористатися ним, суд касаційної інстанції вправі не визнати відсутність роз`яснення такого права прокурором при направленні обвинувального акта до суду і судом у підготовчому судовому засіданні безумовною підставою для скасування вироку. Вирішуючи це питання, суду належить виходити з того, чи забезпечили фактично застосовані час і спосіб роз`яснення обвинуваченому права на суд присяжних можливість його реалізації.
		Так, у матеріалах справи відсутнє письмове роз`яснення прокурора обвинуваченому ОСОБА_6 про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних. 
		Водночас, колегія суддів враховує, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні надійшов до суду першої інстанції 10 березня 2022 року, тобто коли в Україні на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. було введено воєнний стан у зв`язку з воєнною агресією російської федерації проти України, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався. 
		Законом України від 14 квітня 2022 року № 2201-IX «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» статтю 615 КПК України викладено у новій редакції.
		Положеннями ч.10 ст.615 КПК України у редакції цього Закону встановлено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, крім здійснення кримінального провадження у суді, в якому до моменту введення воєнного стану та набрання чинності цією частиною було визначено склад суду за участю присяжних. 
		Дана норма Закону набрала чинності 01 травня 2022 року.
		Згідно матеріалів справи підготовче судове засідання у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , під час якого і могло бути реалізовано право обвинуваченого на подачу клопотання про розгляд справи щодо нього судом присяжних, було проведено 03 травня 2022 року, тобто на час коли вже діяла норма ч.10 ст.615 КПК України у редакції Закону України від 14 квітня 2022 року № 2201-IX, положення якої унеможливлювали розгляд справи щодо нього судом присяжних.
		При цьому, колегія суддів враховує, що згідно технічного запису підготовчого судового засідання від 03.05.2022р. судом першої інстанції було роз`яснено присутнім учасникам судового провадження, зокрема обвинуваченому та його захиснику, положення ч.10 ст.615 КПК України, та не доцільність роз`яснення обвинуваченому права подати клопотання про розгляд справи щодо нього судом присяжних, з огляду на неможливість реалізувати таке право.
		Судове провадження щодо ОСОБА_6 у суді першої інстанції здійснено колегіально судом у складі трьох суддів, що відповідає вимогам ч.10 ст.615 КПК України в редакції Закону України від 14 квітня 2022 року № 2201-IX.
		Таким чином апеляційні доводи захисника щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи.
		Всупереч апеляційним доводам захисника про не надання місцевим судом належної оцінки кожному доказу сторони обвинувачення з точки зору належності, допустимості та достовірності у відповідності до ст. 94 КПК України, колегія суддів визнає, що вирок суду щодо ОСОБА_6 ухвалений на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом першої інстанції відповідно до ст.94 КПК України в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. У вироку суду наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини кримінального провадження, навівши такі у вироку, та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство), вчинене з особливою жорстокістю. 
		Згідно матеріалів справи обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні місцевого суду свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому п.4 ч.2 ст.115 КК України визнав повністю. Повідомив, що він познайомився з ОСОБА_12 у м. Житомир, вона була його дівчиною, з якою він зустрічався близько одного року восьми місяців. У березні 2021 року їхні відносини припинилися. Щоб якось покращити та відновити відносини, він вирішив орендувати квартиру у м. Львові та запросив ОСОБА_12 зустрітися з ним. Для цього він на два дні орендував квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 29.03.2021 року він з ОСОБА_12 знаходилися у зазначеній квартирі і між ними раптово виник словесний конфлікт, під час якого він зарізав її, а саме: наніс близько двадцяти ударів ножем в область серця та легенів. Удари ножем наносив близько двох хвилин, потерпіла опору не чинила. Ніж був великий, його він привіз з міста Івано-Франківськ, бо завчасно планував та готувався до вбивства своєї дівчини. У подальшому, коли зрозумів, що ОСОБА_12 мертва, він зібрав всі свої речі, в тому числі і ніж та вистрибнув через вікно квартири на вулицю, бо знав, що у під`їзді будинку знаходяться камери відеоспостереження. Знаходячись на одній із вулиць міста Львова, він викинув ніж у смітник. Усвідомлюючи те, що його буде розшукувати поліція, він поїхав в Карпати, орендував квартиру, де через деякий час був затриманий працівниками поліції. Чому не викликав працівників поліції та швидку медичну допомогу пояснити не зміг. Незважаючи на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненому він не розкаявся, цивільний позов не визнав. Також зазначив, що у нього в майбутньому все буде добре.
		При цьому в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить лише пом`якшити обране йому покарання, і жодні встановлені судом обставини кримінального правопорушення та кваліфікацію його дій не оспорює.
		Крім цього, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого п.4 ч.2 ст.115, КК України, обґрунтовано дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме: 
		-даними реєстрації повідомлення, згідно якого 30.03.2021р. о 20 год. 31 хв. надійшло повідомлення зі служби 102. Заявник ОСОБА_16 повідомила, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яку орендував ОСОБА_6 , лежить тіло (ймовірно дівчини), видно кров на ліжку, ковдрі. Також повідомила, що хлопець телефонував 30.03.2021р. близько 12 год. 00 хв. та повідомив, що хоче продовжити оренду, кошти скине через дві години на картку, однак кошти не скинув, мобільний телефон був виключений. Зайшовши до квартири, вона побачила відчинене вікно. У квартирі всі речі розкидані. (т.1 а.с.162-163);
		-даними реєстрації повідомлення, згідно якого 30.03.2021р. о 23 год. 02 хв. надійшло повідомлення зі служби 102. Заявник ОСОБА_11 повідомив про зникнення його доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мала сісти на поїзд та приїхати до м. Кам`янське Дніпропетровської області. Також повідомив, що донька має проблеми з колишнім хлопцем на ім`я ОСОБА_17 , який попередньо її побив, постійно переїжджає по Україні та орендує дорогі квартири (т.1 а.с.164);
		-даними реєстрації повідомлення, згідно якого 30.03.2021р. о 10 год. 46 хв. надійшло повідомлення зі служби 102. Заявник ОСОБА_18 повідомила про те, що вчора після 17 год. 00 хв. зникла її донька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якої був білет на поїзд сполученням «Трускавець-Дніпро» (т.1 а.с.165-167);
		-даними заяви коменданта гуртожитку ОСОБА_19 від 30.03.2021р. про дозвіл працівникам поліції ЛРУП ГУНП у Львівській області на проведення огляду житлової кімнати АДРЕСА_2 (т.1 а.с.168);
		-даним протоколу огляду місця події від 30.03.2021р., згідно якого оглянуто кімнату АДРЕСА_3 , в ході проведення якого виявлено та вилучено, зазначені у протоколі речі (т.1 а.с.169-171);
		-даними ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 31.03.2021р., якою погоджено огляд місця події - кімнати гуртожитку АДРЕСА_3 , фактично проведений 30.03.2021р. (т.1 а.с.173);
		-даними протоколу огляду трупа від 31.03.2021р., згідно якого оглянуто труп ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучено одяг, який був на трупі, змиви з правої та лівої руки, букальний епітелій та ПЛС (т.1 а.с.174-177);
		-даними заяви ОСОБА_20 від 31.03.2021р. про дозвіл слідчим ЛРУП ГУНП у Львівській області на проведення огляду котеджу № 2 по вул. Бориславська,32А у смт. Східниця Львівської області (т.1 а.с.178);
		-даними протоколу огляду місця події від 31.03.2021р., згідно якого оглянуто котедж АДРЕСА_4 , в ході проведення якого виявлено та вилучено, зазначені у протоколі речі та документи (т.1 а.с.179-180);
		-даними протоколу відібрання біологічних зразків для експертизи від 31.03.2021р., згідно з яким у ОСОБА_6 відібрано зразки змивів з рук, зрізи нігтьових пластин, зразки букального епітелію для проведення відповідних експертиз (т.1 а.с.187);
		-даними протоколу відібрання біологічних зразків для експертизи від 01.04.2021р., згідно з яким у ОСОБА_6 відібрано зразки рідкої крові для проведення експертиз (т.1 а.с.188);
		-даними лікарського свідоцтва про смерть № 362/2021 від 31.03.2021р., у якому зазначено, що смерть ОСОБА_12 настала у зв`язку з нападом із використанням гострого предмета з метою вбивства чи нанесення ушкодження (т.1 а.с.190);
		-даними ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 31.03.2021р., згідно якої погоджено обшук квартири АДРЕСА_5 , фактично проведений у період часу з 21 год. 40 хв. 30.03.2021р. до 03 год. 29 хв. 31.03.2021р. (т.1 а.с.191-192);
		-даними протоколу огляду предмету від 02.04.2021р., згідно якого оглянуто дерев`яну підставку коричневого кольору з маркуванням (металева лейба чорного кольору) з надписом «1909 Krauff Germany». У підставці наявні п`ять отворів для поміщення ножів, в яких знаходиться 3 кухонних ножі з металу сірого кольору (т.1 а.с.198-199);
		-даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.03.2021р. та письмових пояснень ОСОБА_18 з приводу зникнення її доньки ОСОБА_12 (т.1 а.с.203, 204);
		-даними висновку експерта № 529/2021-ім від 07.04.2021р. щодо встановлення групової та видової приналежності зразка крові ОСОБА_12 (т.1 а.с.209-210);
		-даними висновку експерта № 530/2021-ім від 08.04.2021р. щодо встановлення групової та видової приналежності зразка крові ОСОБА_6 (т.1 а.с.212-213);
		-даними висновку судово-психіатричного експерта № 174 від 07.04.2021р., згідно якого, з метою уточнення діагнозу та визначення глибини психічних розладів, ОСОБА_6 потребує стаціонарного обстеження та проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи (т.1 а.с. 214-215);
		-даними висновку експерта № 1357/21-т від 14.04.2021р., згідно якого при судово-токсикологічній експертизі речового доказу - крові ОСОБА_6 не виявлено: похідних барбітурової кислоти, похідних піразолону, кофеїну, алкалоїдів опію, похідних з групи фенотіазинового ряду, похідних з групи 1, 4 бензодіазепіну, трамадолу, метадону, ефедрину, ефедрону, амфетаміну та його похідних і канабіноїдів (т.1 а.с.217-221);
		-даними висновку експерта № 217/2021ц від 20.04.2021р., згідно якого недопалки сигарет, що вилучені під час огляду місця події, викурені будь-якою особою (особами), крої (слина) якої (яких) відноситься до групи А (II), в тому числі і ОСОБА_6  (т.1 а.с.223-226);
		-даними висновку експерта № 554/2021-ім від 05.05.2021р., згідно якого у слідах на змиві речовини: з поверхні тумбочки під № 21 (об`єкт № 1), з підлоги біля тумбочки під № 29 (об`єкт № 2), на відрізку синтетичної тканини із штори вікна навпроти дверей в кімнаті № 1, під № 35 (об`єкт № 6), на змиві речовини з підлоги на кухні під № 53 (об`єкт № 10); на змиві речовини із тумби на кухні під № 54 (об`єкт № 11), - вилучених під час огляду місця події, виявлена кров людини, що може походити від будь-якої особи з такою ж групою крові за ізосерологічною системою АВО, в тому числі від трупа ОСОБА_12 . У слідах на змиві речовини: із стільця під № 33 (об`єкт № 3), з решітки вікна під № 36 (об`єкт № 4), з поверхні підвіконника вікна у кімнаті № 1 під № 38 (об`єкт № 5), з поверхні підвіконника вікна кімнати № 1 під № 33 (об`єкт № 7), з ручки дверей зовнішня сторона вхідних дверей кімнати № 1 під № 51 (об`єкт № 12), з ручки дверей внутрішня сторона вхідних дверей кімнати № 1 під № 51.1 (об`єкт № 13), - вилучених під час огляду місця події, виявлена кров людини та антиген Н за ізосерологічною системою АВО. Антигени А і В та ізогемаглютиніни анти-А, анти-В не виявлені. Таким чином, можна припустити, що кров виявлена у вищезгаданих об`єктах, може походити від будь якої особи з групою крові О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, ізосерологічної системи АВО, в тому числі від трупа ОСОБА_12 . У слідах на зіскобах: із стіни біля вікна навпроти дверей кімнати № 1, під № 40 (об`єкт № 8), зі стіни біля вікна навпроти дверей кімнати № 1 під № 41 (об`єкт № 9), - вилучених під час огляду місця події, виявлена кров людини. Антигени А, В і Н та ізогемаглютиніни анти-А і анти-В не виявлені (т.1 а.с.228-234);
		-даними висновку експерта № 362/2021 від 30.04.2021р., згідно якого з смерть ОСОБА_12 , 2002 р.н., настала від двадцяти двох проникаючих колото-різаних ран грудної клітки з ушкодженнями ребер, лівої легень, перикарду (серцевої сумки), серця, які спричинили масивну внутрішню та зовнішню крововтрату, гемо та пневмоторакс (кров та повітря в плевральних порожнинах), масивну внутрішню та зовнішню крововтрату, знекровлення організму, що підтверджується даними судово-медичної експертизи її трупа та результатами судово-гістологічної експертизи шматочків внутрішніх органів. Враховуючи розвиток трупних змін, слід вважати, що смерть ОСОБА_12 могла настати біля півтора-дві доби до проведення судово-медичної експертизи її трупа у морзі. 
		При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 були виявлені тілесні ушкодження: двадцять дві проникаючих колото-різаних рани по передній зліва та лівій боковій поверхнях грудної клітки, раневі канали яких сполучались з ушкодженням 3-го та 4-го лівого міжребірь, 4-го та 5-го лівих ребер, ушкодженням перикарду, серця, кореня та обох долей лівої легені, крововиливами в ліву та праву плевральні порожнини, в порожнину перикарда; непроникаюча колото-різана рана передньої поверхні лівої половини грудної клітки; непроникаюча колото-різана рана лівої бокової поверхні лівої половини грудної клітки; вісім поверхневих різаних ран та подряпина передньої поверхні лівої половини грудної клітки; одна різана, одна колото-різана рани та три подряпини в ділянках пальців лівої кисті; одна колото-різана рана в ділянці лівої кисті; вісім різаних ран пальців правої кисті; різана рана правої кисті; колото-різана рана та три синці в ділянках правого плеча; синець в ділянці носа; крововилив перехідної кайми верхньої губи; крововилив з садном перехідної кайми нижньої губи; садно в ділянці правої брови; подряпина в ділянці шиї; шість подряпин передньої поверхні правої половини грудної клітки; два синці та садно в ділянках правого ліктьового суглоба; два синці та множинні подряпини в ділянках правого передпліччя; синець та подряпина в ділянках лівого плеча; синець в ділянці лівого ліктьового суглоба; множинні синці та подряпини лівого передпліччя; синець в ділянці крила лівої клубової кістки. Всі вказані тілесні ушкодження утворились незадовго до настання смерті, що підтверджується судово-медичними даними та результатами судово-гістологічної експертизи. Всі колото-різані рани утворились від дії гострого плоского колюче-ріжучого предмету або знаряддя, про що свідчать дані медико-криміналістичної експертизи шкіри з ранами та однотипність їх морфологічних особливостей. Всі різані рани утворились від дії гострого ріжучого предмету або знаряддя, яким міг бути ріжучий край вищевказаного предмету, про що свідчить характер ран та однотипність їх морфологічних особливостей. Вказані подряпини утворились від дії гострого предмету, яким могло бути вістря вищевказаного предмету чи знаряддя, про що свідчить однотипність їх морфологічних особливостей. 
		Виявлені при судово-медичній експертизі тілесні ушкодження: двадцять дві проникаючих колото-різаних рани по передній зліва та лівій боковій поверхнях грудної клітки, раневі канали яких сполучались з ушкодженням 3-го та 4-го лівого міжребірь, 4-го та 5-го лівих ребер, ушкодженням перикарду, серця, кореня та обох долей лівої легені, крововиливами в ліву та праву плевральні порожнини, в порожнину перикарда, за критерієм небезпеки для життя мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті. Непроникаючі рани з кровотечею мають ознаки легких тілесних ушкоджень, сприяли настанню смерті (обезкровленню організму). Решта синці, садна, крововиливи, подряпини мають ознаки легких тілесних ушкоджень, не знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті. Кров від трупа ОСОБА_12 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 виявлені морфологічні ознаки захворювань: дистрофії печінки, дистрофічних змін нирок, ознаки серозного запалення в м`яких оболонках головного мозку, які не знаходяться в причинному зв`язку із настанням смерті. При судово-токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_12 не виявлено: етилового, метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів (т.1 а.с.235-238);
		-даними висновку експерта № 1074/2021 від 29.04.2021р., згідно якого розлиті крововиливи в міжреберному м`язі з крововиливами, легенях з реактивними змінами. Дефекти міокарду з вогнищами перифокальної інфільтрації нейтрофільних гранулоцитів. Малокрів`я, вакуольна дистрофія в печінці. Порушення мікроциркуляції, фокальні ознаки серозного запалення в м`яких оболонках головного мозку. Дистрофічні зміни в нирках. Малокрів`я в серці, підшлунковій залозі, нерівномірне кровонаповнення в легенях, головному мозку, нирках (т.1 а.с.239);
		-даними протоколу огляду предмета від 06.04.2021р. з фото таблицею, згідно якого об`єктом огляду є мобільний телефон марки «iPhone 7», ІМЕІ: НОМЕР_1 . Проведеним оглядом виявлено список вхідних, вихідних та пропущених викликів; смс-повідомлення; додаток месенджер «Telegram X» з акаунтом « ОСОБА_21 » з абонентським номером телефону НОМЕР_2 та псевдонімом @kurator 313, у записнику якого наявний запис « ОСОБА_22 » з абонентським номером телефону НОМЕР_3 та псевдонімом ОСОБА_23 (листування за 23 березня між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 ); наявне із вказаним записом листування, додаток «Instagram»; додаток «ВаВlаСаr», вхідні повідомлення у додатку «Gmail» з сервісу « ОСОБА_24 » від 29.03.2021 року, 30.03.2021 року; історія бронювань в додатку «Booking.com»; світлини та селфі, серед яких зображено кімнату ( АДРЕСА_1 ), в якій на підлозі помітні сліди речовини бурого кольору; історія інтернет-записів у браузері «Safari», серед яких наявні наступні записи: «требовать признания от человека», «стаття 115. Умышленное убийство», «способы самоубийства», «что выпить чтобы умереть», «как признать свою вину, когда вы виновни», «покушение на убийства статья», «об особенностях назначения наказания», «можно ли заказать киллера», «сколько стоит нанять киллера», «как находят преступников», «как лучше всего убить человека», «как отмыть кров с ткани», «розыск в Украине», «скрывание от власти» (т.1 а.с.240-250, т.2 а.с.1-70);
		-даними висновку експерта № 61/2021-мк від 06.04.2021р. з таблицею, відповідно до якого зазначено, що при проведенні судово-медичної експертизи двох клаптів шкіри від трупа ОСОБА_12 у відділенні судово-медичної криміналістики, на клаптях шкіри з грудної клітки було виявлено по одному колото-різаному ушкодженню, які утворились від дії гострого плоского колюче-ріжучого предмету або знаряддя. Наявність додаткового розрізу та надрізів по краях ушкодження на клапті шкіри «з раною № 13» дають підставу вважати, що дане ушкодження утворилось від неодноразової зміни напрямку дії ріжучої кромки під час заподіяння даного ушкодження (т.2 а.с.71-74);
		-даними висновку експерта № 504/2021-ім від 01.04.2021р., висновку експерта № 505/2021-ім від 09.04.2021р., висновку експерта № 1301/2021-т від 06.04.2021р., висновку експерта № 555/2021-ім від 05.05.2021р., висновку експерта № 552/2021-ім від 07.05.2021р., висновку експерта № 553/2021-ім від 07.05.2021р., висновку експерта № 556/2021-ім від 07.05.2021р., висновку експерта № 207/2021ц від 13.05.2021р., висновку експерта № СЕ-19/114-21/8549-Д від 27.05.2021р. з ілюстративною таблицею, висновку експерта № 132/2021-мк від 17.06.2021р. з фототаблицею висновку експерта № 535/2021-ім від 28.04.2021р., висновку експерта № 536/2021-ім від 28.04.2021р., висновку експерта № 208/2021ц від 13.05.2021р., висновку експерта № СЕ-19/114-21/6832-БД від 27.08.2021р. з ілюстративною таблицею, висновку експерта № СЕ-19/114-21/6889-БД від 28.08.2021 року з ілюстративною таблицею, висновку експерта № СЕ-19/114-21/6983-БД від 26.08.2021р. з ілюстративною таблицею, висновку експерта № СЕ-19/114-21/6905-БД від 01.09.2021р. з ілюстративною таблицею, висновку експерта № СЕ-19/114-21/6980-БД від 31.08.2021р.з ілюстративною таблицею, висновку експерта № СЕ-19/114-21/6902-БД від 08.09.2021р.,  (т.2 а.с. 75-76, 77-79, 80, 85-88, 90-95, 97-102, 104-108, 110-112, 114-122, 124-130, 212-214, 216-219, 221-222, 225-232, 235-242, 246-250, т.3 а.с. 3-11, 14-22, 25-33);
		-даними висновку судово-психіатричного експерта № 71 від 16.06.2021р., з якого вбачається, що ОСОБА_6 на даний час страждає тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності у формі поліморфного психотичного розладу, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. До виходу із хворобливого стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом. Питання чи міг ОСОБА_6 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час інкримінованих йому дій може бути розглянуте при додатковій судово-психіатричній експертизі лише після проведення ОСОБА_6 лікування у психіатричному закладі із суворим наглядом (т.2 а.с.131-134).
		Допитаний у судовому засіданні місцевого суду за клопотанням сторони захисту експерт ОСОБА_13 підтримав висновок судово-психіатричного експерта № 71 від 16.06.2021р. Додатково зазначив, що спочатку відносно обвинуваченого проводилася амбулаторна судово-психіатрична експертиза та в подальшому, виникла необхідність у проведенні стаціонарної судово-психіатричної експертизи. Обвинувачений перебував на експертизі близько одного місяця та 16.06.2021р. був представлений на комісію. Цього ж дня комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_6 на даний час не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, враховуючи його психологічний стан. Експерт зазначив, що такий стан обвинуваченого є тимчасовим, а тому, останньому необхідно було пройти відповідний курс лікування, після чого визначити остаточний діагноз;
		-даними висновку судово-психіатричного експерта № 163 від 07.11.2021р., з якого вбачається, що у період часу, до якого відноситься правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 (29.03.2021 року), він не виявляв ознак будь якого психічного розладу. За своїм психічним станом у період часу, до якого відноситься правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 (29.03.2021 року), він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час у ОСОБА_6 не виявлено ознак будь якого психічного розладу, при цьому, в останнього виявлено ознаки симуляції. За своїм психічним станом у теперішній час ОСОБА_6 може усвідомлювати свої дії та керувати ними, не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру. У ОСОБА_6 до періоду правопорушення описані такі психологічні особливості, як: достатній рівень функціонування інтелектуально-мнестичної сфери; середня активність, інтравертованість, вибіркова комунікабельність, емоційна стриманість, схильність до фіксації на значимих переживаннях, ситуаційна лабільність, достатній самоконтроль, здатність дотримуватися своїх інтересів, трудова мотивація, розважальні інтереси, поєднані із вживанням наркотичних речовин; значимість стосунків з коханою дівчиною. Психологічні особливості ОСОБА_6 не були виражені значно, тому не впливали на його поточну поведінку перед правопорушенням. Встановлення впливу значно виражених психічних особливостей (порушень) на поведінку особи в період правопорушення проводиться судово-психіатричними експертами. У період правопорушення ОСОБА_6 не знаходився у стані фізіологічного афекту, про що свідчать обставини правопорушення та відсутність відповідних визначальних ознак (т.2 а.с.198-208).
		Допитана у судовому засіданні місцевого суду за клопотанням сторони захисту експерт ОСОБА_14 підтримала висновок судово-психіатричного експерта № 163 від 07.11.2021р. Додатково зазначила, що на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 не виявляв ознак будь якого психічного розладу, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На момент проведення експертизи у ОСОБА_6 не було виявлено ознак будь якого психічного розладу, при цьому, в останнього виявлено ознаки симуляції;
		-даними протоколу обшуку від 30.03.2021р. з фототаблицею, згідно якого обшук проведено за адресою: АДРЕСА_1 ., де у коридорі виявлено та вилучено фрагмент пластикового предмету; фрагмент упаковки; жувальну гумку; недопалки; предмет ззовні схожий на пістолет; куртку, в якій знаходиться ключ, кульчики з металу жовтого кольору, чек магазину «Близенько» від 28.03.2021р., перепустка на ім`я ОСОБА_25 , аркуш квадратної форми з друкованим текстом, гроші у сумі 7 гривень, маска медична, навушники білого кольору, гумка білого кольору. Також у коридорі виявлено чоловічий та жіночий одяг, речі гігієни та канцелярські товари. У частині коридору, яка веде до кімнати, поверхня підлоги вкрита множинними слідами РБК. У кімнаті № 1 виявлено труп жіночої статі, який лежить лицем донизу, головою до комоду, руки розведені в сторону. На обличчі, руках та тілі виявлені численні ушкодження. На місці події також виявлено та вилучено рушники та речі зі слідами РБК (т.3 а.с.36-100);
		-даними акту про застосування службового собаки від 30.03.2021р. (т.3 а.с.101);
		-даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.03.2021р. (т.3 а.с.108-114);
		-даними протоколу огляду предмету від 31.03.2021р. з відеозаписами камер спостереження, з яких вбачається хол першого поверху будинку, за адресою: АДРЕСА_6 . На відео видно, як о 13:37 год. 28.03.2021 року дві особи чоловічої та жіночої статі, а саме: особа жіночої статі візуально схожа на ОСОБА_16 та особа чоловічої статі, візуально схожий на ОСОБА_6 , прямують до вхідних дверей квартири АДРЕСА_5 . О 13:39 год. особа візуально схожа на ОСОБА_6 покидає приміщення холу, після нього виходить особа візуально схожа на ОСОБА_16 . В подальшому, особа візуально схожа на ОСОБА_6 несе в руках речі в квартиру, з ним у квартиру заходить особа візуально схожа на ОСОБА_16 та через деякий час виходить з приміщення холу. О 13:43 год. у приміщення холу входить особа жіночої статі, візуально схожа на ОСОБА_12 , яка заходить у приміщення квартири. О 13:45 год. особи візуально схожі на ОСОБА_12 та ОСОБА_6 виходять з приміщення квартири та під`їзду. В подальшому, о 14:26 год. особи візуально схожі на ОСОБА_12 та ОСОБА_6 прямують до входу квартири АДРЕСА_7 . 29.03.2021р. о 08:23 год. у приміщення холу входить особа жіночої статі візуально схожа на ОСОБА_12 , яка заходить у приміщення квартири АДРЕСА_7  (т.3 а.с.125-129);
		-даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 20.04.2021 року, відповідно до якого слідчим на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09.04.2021р., вилучено паперовий конверт із частиною зразка крові ОСОБА_12 (т.3 а.с.132-135);
		-даними протоколу огляду предметів від 07.06.2021р. з відеозаписами камер зовнішнього спостереження, за адресою: м. Львів, вул. Грушевського,11. На відеозаписі спостерігається дорожня ділянка, а саме: перехрестя вул. Грушевського-Саксаганського у м. Львові. О 15:43:39 год. по вул. Грушевського з напрямку вул. Драгоманова виходить особа встановлена як ОСОБА_6 , який має рюкзак чорного кольору на спині і дорожню сумку у лівій руці та прямує до контейнерів із сміттям. В подальшому, ОСОБА_6 підходить до контейнеру, дістає з рюкзака чорний пакет та викидає його у контейнер із сміттям, після чого направляється у напрямку вул. І.Франка у м. Львові (т.3 а.с.137-142).
		На переконання колегії суддів, сукупність зазначених вище та наведених у вироку доказів, які обґрунтовано визнано судом першої інстанції допустимими, належними, достатніми та достовірними, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, за встановлених місцевим судом обставин.
		Апеляційні доводи захисника про те, що висновок судово-психіатричного експерта № 71 від 16.06.2021р. та висновок судово-психіатричного експерта № 163 від 07.11.2021р. суперечать один одному, і допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності, при апеляційному розгляді не знайшли свого підтвердження, оскільки висновки вказаних експертиз не містять жодних суперечностей між собою.
		Так, як правильно враховано місцевим судом згідно з висновком стаціонарної психіатричної експертизи № 71 від 16.06.2021 року, ОСОБА_6 на час проведення такої страждав тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності у формі поліморфного психотичного розладу, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. До виходу із хворобливого стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом. Питання чи міг ОСОБА_6 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, під час інкримінованих йому дій, може бути розглянуте при додатковій судово-психіатричній експертизі лише після проведення ОСОБА_6 лікування у психіатричному закладі із суворим наглядом. 
		Зазначений висновок експерт ОСОБА_13 підтримав у судовому засіданні місцевого суду.
		Також, місцевим судом правильно враховано те, що після отримання ОСОБА_6 лікування під час його перебування в КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» на підставі ухвали суду від 27.08.2021р., обвинуваченому було проведено комплексну судову психолого-психіатричну експертизи, за результатами проведення якої було надано висновок судово-психіатричного експерта № 163 від 07.11.2021р., згідно якого ОСОБА_6 у період часу, до якого відноситься правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, не виявляв ознак будь якого психічного розладу, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час у ОСОБА_6 не виявлено ознак будь якого психічного розладу, при цьому, в останнього виявлено ознаки симуляції. За своїм психічним станом ОСОБА_6 може усвідомлювати свої дії та керувати ними та не потребує застування до нього примусових заходів медичного характеру.
		Наведений висновок експерта підтвердила у судовому засіданні експерт ОСОБА_14 ..
		Тобто, у ході проведення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи (висновок № 163 від 07.11.2021р.), було встановлено те, що не могло бути встановлено при проведенні стаціонарної психіатричної експертизи (висновок № 71 від 16.06.2021р.), оскільки ОСОБА_6 на час проведення першої експертизи страждав тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності у формі поліморфного психотичного розладу.
		Таким чином, будь яких суперечностей вказані висновки експертів не містять, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення відповідної повторної експертизи.
		З приводу апеляційних доводів захисника про те, що суд безпідставно відмовив у клопотання сторони захисту про виклик у судове засідання лікаря КНП «Львівська обласна клінічна лікарня» ОСОБА_15 для встановлення психічного стану обвинуваченого ОСОБА_6 після прибуття останнього з Київського міського центру судово-психіатричної експертизи та встановлення його психічного стану на момент проведення розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. 
		Згідно положень п.3 ч.2 ст.242 КПК України визначення психічного стану особи, за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності,  обмеженої осудності, здійснюється шляхом забезпечення проведення відповідної експертизи. Тобто визначення психічного стану особи належить до виключної компетенції експерта і не може встановлюватись іншими доказами, у тому числі показаннями лікарів.
		Тому, за наявності у матеріалах справи двох чітких та зрозумілих висновків експертиз (№ 71 від 16.06.2021р. та № 163 від 07.11.2021р.), які були підтримані у судовому засіданні місцевого суду відповідними експертами, підстав для встановлення психічного стану обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі показань лікаря ОСОБА_15 не було.
		При цьому, варто зауважити, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № 163 від 07.11.2021р. на час проведення цієї експертизи, тобто після отримання відповідного лікування, у ОСОБА_6 не виявлено ознак будь якого психічного розладу, однак в останнього виявлено ознаки симуляції. Про що також зазначила експерт ОСОБА_14 ..
		Покликаючись на те, що на момент проведення судового розгляду ОСОБА_6 перебував в умовах СІЗО та перебував під спостереженням медичних працівників амбулаторно-поліклінічного відділення Львівської багатопрофільної лікарні №19 та отримував відповідне лікування, захисник в апеляційній скарзі не наводить конкретних відомостей, які б викликали сумнів щодо осудності чи обмеженої осудності обвинуваченого ОСОБА_6 під час судового провадження у суді першої інстанції. 
		Згідно апеляційної скарги обвинуваченого, останній взагалі не оспорює кваліфікацію своїх дій, однак захисник в апеляційній скарзі стверджує, що у діях ОСОБА_6 є склад злочину передбаченого, ч.1 ст.115 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_6 умисного вбивства з особливою жорстокістю. 
		Всупереч таким апеляційним доводам захисника, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_6 охоплюються складом злочину, визначеного п.4 ч.2 ст.115 КК України. 
		З такою позицією суду першої інстанції погоджується і колегія суддів. Суд першої інстанції у своєму вироку навів переконливі доводи на обґрунтування такого висновку, тому апеляційний суд визнає його правильним з огляду на таке.
		Під час кваліфікації умисного вбивства за ознакою вчинення його з особливою жорстокістю (п.4 ч.2 ст.115 КК) необхідно мати на увазі, що законом особлива жорстокість пов`язується зі способом позбавлення людини життя та з іншими обставинами, які свідчать про проявлення винуватим особливої жорстокості.
		До особливо жорстоких можуть бути віднесені випадки, коли винуватий, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (наприклад, шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.
		При цьому, бажаючи завдати потерпілому (іншій особі) особливі страждання, вбивця обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого. Звичайний спосіб вбивства (який є характерним для змісту діяння, що складає об`єктивну сторону некваліфікованого вбивства) не дає вбивці можливості повністю реалізувати його злочинний намір.
		Вичерпний перелік дій, які б характеризували особливу жорстокість у розумінні п.4 ч.2 ст.115 КК, неможливо сформувати, а тому необхідно виходити з конкретних обставин справи, способу і характеру позбавлення потерпілого життя.
		У цій справі місцевий суд дійшов висновку про наявність особливої жорстокості в діях обвинуваченого ОСОБА_6 , виходячи зі способу позбавлення життя потерпілої, характеру та локалізації спричинених їй тілесних ушкоджень та їх кількості. 
		Зокрема, місцевий суд установив, що ОСОБА_6 заподіяв потерпілій ОСОБА_12 тілесні ушкодження гострим плоским колюче-ріжучим предметом або знаряддям в життєво важливі органи, що згідно висновку експертизи № 362/2021 від 30.04.2021 року, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку між активними діями обвинуваченого по відношенню до потерпілої, та наслідками, які настали - смерть потерпілої. 
		При проведенні даної судово-медичної експертизи на тілі потерпілої було виявлено двадцять дві проникаючих колото-різаних рани по передній зліва та лівій боковій поверхнях грудної клітки, раневі канали яких сполучались з ушкодженням 3-го та 4-го лівого міжребірь, 4-го та 5-го лівих ребер, ушкодженням перикарду, серця, кореня та обох долей лівої легені, крововиливами в ліву та праву плевральні порожнини, в порожнину перикарда, за критерієм небезпеки для життя мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті. Непроникаючі рани з кровотечею мають ознаки легких тілесних ушкоджень, сприяли настанню смерті (обезкровленню організму). 
		Урахувавши наведене місцевий суд правильно констатував, що у даному випадку, завдаючи потерпілій ОСОБА_12 ударів, зокрема, у життєво важливі органи, з метою позбавити її життя, обвинувачений ОСОБА_6 свідомо бажав не лише вбити потерпілу, а й того, щоб вона відчувала додаткові страждання, які не були б необхідними для настання її смерті.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що обвинувачений ОСОБА_6 усвідомлював, що завдає потерпілій ОСОБА_12 особливих фізичних страждань та мучень, що свідчить про особливу жорстокість злочину, яка охоплювалась умислом обвинуваченого, а тому вчинення ним умисного вбивства з особливою жорстокістю відповідає змісту інкримінованого йому злочину.
		Та обставина, що у вищезгаданому висновку експерта № 362/2021 не вказано про заподіяння потерпілій особливих страждань, не свідчить про відсутність кваліфікуючої ознаки умисного вбивства «вчинення злочину з особливою жорстокістю», оскільки встановлення наявності (відсутності) такої кваліфікуючої ознаки належить до компетенції суду. Саме суд визначає наявність цієї ознаки, враховуючи не тільки висновок експерта, а й всі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і за результатом оцінки всієї сукупності встановлених обставин суд робить відповідний висновок.
		Отже, колегія суддів визнає неспроможними апеляційні доводи захисника про те, що місцевий суд не надав належну оцінку висновку цієї експертизи при кваліфікації дій обвинуваченого.
		З огляду на викладене колегія суддів не знаходить підстав сумніватися у висновках місцевого суду про те, що, вчиняючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 усвідомлював, що заподіює потерпілій особливих фізичних страждань та мучень, а відтак кваліфікація дій обвинуваченого за п.4 ч.2 ст.115 КК України є правильною.
		Крім цього, в апеляційній скарзі захисник вказує, що в обвинувальному вироку не наведено мотиви неврахування окремих доказів відповідно до ст.374 КПК України та покладено в основу докази, які не досліджувалися під час судового розгляду.
		Разом з тим, які конкретно докази не було враховано місцевим судом, а також, які конкретно докази судом не було досліджено під час судового розгляду, однак покладено в основу вироку, захисник в апеляційній скарзі не наводить, що позбавляє суд апеляційної інстанції перевірити такі доводи сторони захисту та дати на них відповідь.
		Перевіривши апеляційні доводи обвинуваченого та його захисника щодо призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів приходить до таких висновків.
		В силу вимог ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно зі ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
		Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.
		Так, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання місцевим судом у повній мірі враховано характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який класифікується, як особливо тяжкий, пов`язаний із посяганням на життя потерпілої, що згідно Конституції України є найвищою соціальною цінністю, конкретні обставини кримінального провадження, наслідки вчиненого у вигляді смерті молодої дівчини, поведінку обвинуваченого після вчиненого злочину, думку потерпілої сторони про призначення обвинуваченому найсуворішого виду покарання, дані про особу винного, який раніше не суджений, неодружений, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, - часткове відшкодування шкоди, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		Всупереч апеляційним доводами обвинуваченого та захисника, суд першої інстанції обґрунтовано врахував відсутність у даному випадку в обвинуваченого щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, як обставин, які пом`якшують покарання, навівши у своєму рішенні належні та достатні мотиви.
		Так, місцевий суд правильно врахував, що згідно позиції обвинуваченого, останній, хоча частково і відшкодував заподіяну шкоду та визнав викладені в обвинувальному акті обставини, однак у судовому засіданні місцевого суду не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, зазначивши, що у вчиненому він не розкаюється і у майбутньому у нього все буде добре, не висловлював жалю з приводу скоєного, заперечив цивільний позов. 
		Також місцевим судом враховано посткримінальну поведінку обвинуваченого, який після вбивства залишив потерпілу у квартирі, покинув місце події, не вжив жодних заходів для надання медичної допомоги потерпілій.
		Наведені обставини беззаперечно вказують на відсутність у ОСОБА_6 ознак щирого каяття, яке у будь якому випадку передбачає не тільки формальну вказівку на визнання свої вини, а й відповідне ставлення до скоєного, зокрема, у вигляді належної критичної оцінки винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. 
		Отже, колегія суддів визнає, що у даному випадку факт щирого каяття ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину не знайшов своє відображення у матеріалах кримінального провадження. 
		Також суд першої інстанції правильно визначив відсутність у даному випадку і ознак активного сприяння з боку обвинуваченого розкриттю вчиненого ним злочину, яке полягає у активних діях особи, що мають на меті надати допомогу правоохоронним органам у встановленні обставин даної справи, а також осіб, причетних до вчиненого кримінального правопорушення.
		Разом з тим, у даному випадку судом правильно враховано, що факт вчинення кримінального правопорушення було виявлено свідком, а інші докази на підтвердження вини обвинуваченого встановлено під час проведення обшуків. 
		Даних про те, що обвинувачений вчинив будь-які активні дії, спрямовані на допомогу правоохоронним органам у встановленні обставин даної справи у матеріалах кримінального провадження не має.
		Крім цього, будь яких даних, які б свідчили про наявність у обвинуваченого інших обставин, які пом`якшують покарання, зокрема вчинення злочину у наслідку сильного душевного хвилювання, матеріали справи не містять. 
		Також згідно оскаржуваного вироку, місцевий суд констатував, що обвинувачений вину визнав, а відтак відсутні підстави вважати, що ця обставина не була врахована місцевим судом.
		       Урахувавши наведені обставини у сукупності, колегія суддів визнає правильним та обґрунтованим висновок місцевого суду про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у межах санкції інкримінованого йому злочину, а саме у виді довічного позбавлення полі, оскільки встановлені судом обставини підтверджують висновок місцевого суду, що обвинувачений ОСОБА_6 являє собою виняткову небезпеку для суспільства.
		       Згідно матеріалів справи обвинувачений ОСОБА_6 готувався до вчинення вбивства потерпілої ОСОБА_12 , і реалізувавши свої злочинні наміри, залишив потерпілу з численними ножовими пораненнями у квартирі, не надав їй жодної допомоги, покинув місце злочину, що є не інакше як проявом байдужого ставлення обвинуваченого до життя іншої людини та вказує на відсутність у нього відчуття цінності такого. 
		Наведене вище у сукупності із відсутністю в обвинуваченого жодного прояву каяття у вчиненому ним діянні свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, стійку злочинну поведінку, його суспільну небезпечність і, як наслідок, нехтування загальнолюдськими цінностями, зокрема, життям людини.
		За наведених обставин, висновок місцевого суду про неможливість призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на певний строк є правильним, оскільки у даному випадку будь-який інший вид покарання, окрім довічного позбавлення волі, не забезпечить мету покарання у виді виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових злочинів.
		Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
		Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_6 менш суворого покарання в апеляційних скаргах не наведено, в зв`язку з чим вважати його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, підстав не вбачається.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника не містять правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного вироку суду, а отже такі визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими та до задоволення не підлягають. 
		Крім того, за наслідками апеляційного перегляду істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
		Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Вирок Личаківського районного суду м.Львова від 19 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
		Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка утримується під вартою, в цей же строк з дня отримання копії ухвали.
		 
		Головуючий: 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...