Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 448/852/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
Надіслано для оприлюднення: 26.09.2023. Зареєстровано: 26.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2023.
Дата набрання законної сили: 26.10.2023
Номер судового провадження: 1-кп/448/172/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023141350000502

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер 448/852/23 
		Провадження № 1-кп/448/172/23
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		25.09.2023 місто Мостиська
		Мостиський  районний суд Львівської області у складі:
		головуючої судді - ОСОБА_1 
		за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141350000502 від 28.04.2023 по обвинуваченню:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ридомиль, Кременецького району, Тернопільської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 332 Кримінального кодексу України (далі КК),
		 
		за участі сторін кримінального провадження:
		прокурор -  ОСОБА_5 ,
		обвинувачений - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференцзв`язку),
		захисник - адвокат ОСОБА_6 ,
		 
		безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:
		 
		І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним
		1. ОСОБА_4 достовірно знаючи, що у ОСОБА_7 відсутні законні підстави для виїзду за межі території України, відповідно до встановлених обмежень щодо чоловіків призовного віку, встановлених правилами перетинання державного кордону України затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» із змінами та доповненнями, діючи умисно, шляхом керівництва діями ОСОБА_7 , та надання порад, організував незаконне переправлення останнього, через державний кордон України до Республіки Польща за наступних обставин.
		28 квітня 2023 року, близько 00 год. 00 хв., ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 312 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з метою незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України шляхом уникнення від проходження прикордонного контролю, при в`їзді на територію міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Шегині», що розташований за адресою с. Шегині Яворівського районну Львівської області по вул. Дружби, 212 для перетину кордону України в напрямку Республіки Польща, повідомив вартовому прикордонного наряду «Вартовий шлагбаума (тил)» інспектору прикордонної служби 1 категорії ОСОБА_8 неправдиві відомості про кількість пасажирів, які перебувають у вищевказаному транспортному засобі, після чого в`їхавши на територію міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Шегині» та пройшовши митний контроль, надав вказівку ОСОБА_7 сховатись у багажному відділені даного транспортного засобу, тим самим надав йому схованку в багажному відділені автомобіля для уникнення від проходження прикордонного контролю, однак при перевірці працівниками Державної прикордонної служби України зазначеного транспортного засобу, останнього виявили та затримали співробітники державної прикордонної служби України за спробу незаконного перетинання державного кордону України.
		Правова кваліфікація кримінального правопорушення:
		2. Органом досудового розслідування діїОСОБА_4 кваліфіковані як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, тобто як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України.
		ІІ. Позиція обвинуваченого
		3. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та підтвердив обставини, що наведені у обвинувальному акті. Пояснив, що дійсно зазначеного дня та часу, при наведених в обвинувальному акті обставинах, з метою незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України шляхом уникнення від проходження прикордонного контролю, в пункті міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Шегині», для перетину кордону України до Республіки Польща, повідомив інспектору прикордонної служби неправдиві відомості про кількість пасажирів, які перебувають у транспортному засобі, а в`їхавши на територію міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Шегині» та пройшовши митний контроль, надав вказівку ОСОБА_7 сховатись у багажному відділені транспортного засобу та надав йому схованку для уникнення від проходження прикордонного контролю. Під час перевірки працівниками прикордонної служби України транспортного засобу, ОСОБА_7 виявили та затримали співробітники державної прикордонної служби України за спробу незаконного перетинання державного кордону України.
		4. У вчиненому щиро розкаявся, зазначив, що критично оцінює свої діяння, просив не застосовувати суворої міри покарання. Згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згідний на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без дослідження доказів, якими підтверджуються встановлені досудовим розслідуванням обставини, а також згідний із встановленими обмеженнями оскарження вироку за результатами розгляду обвинувального акту в спрощеному провадженні.
		ІІІ. Оцінка Суду
		5. Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, та, роз`яснивши їм положення КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме: про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.
		6. Суд обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням документів, які характеризують обвинуваченого, як особу.
		Показання обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.
		7. Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого  ОСОБА_4  в межах пред`явленого обвинувачення. 
		8. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.
		9. Враховуючи показання обвинуваченого, співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, Суд приходить до переконання, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за частиною першою статті 332 КК як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками.
		10. Вина ОСОБА_4 у скоєному доведена у повному обсязі поза розумним сумнівом.
		ІV. Призначення покарання
		11. При призначенні покарання суд враховує, що у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		12. У справі «Ізмайлов проти росії» (рішення від 16.10.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
		13. Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
		14. Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину.
		15. Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України є: щире каяття, а також повне та беззастережне визнання вини обвинуваченим, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		16. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_9 відповідно до ст.67 КК України - не встановлено.
		17. Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		18. Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд також враховує те, що такий раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, висловив жаль з приводу вчиненого діяння, висловив критичне відношення до вчиненого та бажання виправитись, зазначив, що зробив для себе відповідні висновки, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке виражається в тому, що винний добровільно у будь-якій формі своїми активними діями надав допомогу органам досудового розслідування та суду у з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного розкриття, вчиненого ним кримінального правопорушення, враховуючи його стан здоров`я - на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, роль у скоєному кримінальному правопорушенні та поведінку до і після вчинення кримінального правопорушення, позитивно характеризується за місцем проживання. Суд враховує, що обставини, які обтяжують покарання відсутні, у даному кримінальному провадженні відсутній потерпілий, вчиненим злочином завдана шкода лише державним та суспільним інтересам.
		19. З огляду на викладене, та, враховуючи позицію прокурора, який просив призначати покарання для обвинуваченого у виді позбавлення волі на строк 3 роки із застосуванням ст. 75 КК України, керуючись принципом законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку та погоджується, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання в межах санкції інкримінованої йому статті КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		20. Суд також погоджується із думкою прокурора, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку, тобто його припустимо звільнити його від відбуття покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК, що буде відповідати справедливому співвідношенню між вчиненим злочином та заходами, які застосовуються до винного і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними.
		21. У зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, необхідно покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК.
		22. Вирішуючи питання встановлення іспитового строку та покладення обов`язків із числа регламентованих ст.76 КК України, слід зазначити, що статтею 75 того ж Кодексу передбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
		23. У кримінальних провадженнях № 205/7091/16-к у постанові від 17 жовтня 2019 року, № 206/5073/15-к у постанові від 12 вересня 2018 року, Верховний Суд наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		24. З огляду на наведене, з урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю в 2 роки, із покладенням на нього обов`язків, регламентованих ст.76 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 ст.69 КК України, суд не вбачає.
		25. Суд приходить до переконання, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
		26. Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку
		Вирішення питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
		27. Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		28. Ухвалами слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 02.05.2023 накладено арешт на речові докази у даному кримінальному провадженні, Суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту з вищезазначеного майна, оскільки на даний час обставини, які були підставою накладення арешту на вказане майно відсутні.
		Вирішення питання долі речових доказів
		29. Згідно із ч. 9 ст. 100 КПК України, під час ухвалення судового рішення суд повинен вирішити питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів.
		30. Відповідно до положень ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  Як вказано в п.1 ч.2 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.
		31. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
		32. Таким чином, з огляду на вказані законодавчі норми спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи у передбачених КК України у випадках - до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення злочину, лише у випадках, якщо власник знав про їх незаконне використання.
		33. Судом встановлено, що транспортний засіб «MERCEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 312 D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ключ запалювання до нього та свідоцтво від 25.04.2023, про реєстрацію транспортного засобу, належать ОСОБА_10 .
		З огляду на законодавчі норми спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи у передбачених КК України у випадках - до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення злочину, лише у випадках, якщо власник знав про їх незаконне використання.
		34. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що власник транспортного засобу не знав про незаконне використання його транспортного засобу. 
		Крім того, прокурор, в судовому засідання вказав, що ОСОБА_10 не знав про незаконне використання ОСОБА_4 його транспортного засобу та вказав про необхідність повернення його власнику. На основі встановлених обставин справи, суд погоджується з думкою державного обвинувача, що речовий доказ «MERCEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 312 D», р.н. НОМЕР_2 , згідно вимог ч. 5 ст. 96-2 КК України, де вказано, що спеціальна конфіскація  не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, такі підлягають поверненню власнику (законному володільцю).
		35. Також в судовому засіданні прокурор вказав, що речові докази: мобільний телефон марки «iPhone» моделі 13; мобільний телефон марки «iPhone» моделі 5S; мобільний телефон марки «iPhone» моделі Х - підпадають під вимоги ч.1 ст. 96-2 КК України та згідно вимог ч. 5 ст. 96-2 КК України підлягає поверненню власнику (законному володільцю), тому суд погоджується з думкою прокурора, що зазначений речовий доказ підлягає поверненню ОСОБА_4 .
		36. Долю інших речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
		37. Процесуальні витрати по справі відсутні.
		38. Цивільний позов відсутній.
		39. Запобіжний захід ОСОБА_4 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання Суд не вбачає.
		З цих підстав, керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд, 
		у х в а л и в :
		 
		1. ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 332 Кримінального кодексу України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		2. На підставі ст.75 КК України звільнити  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
		3. Відповідно до ст.76 КК України покласти на  ОСОБА_4 такі обов`язки: 
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		4. Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку
		5. Скасувати арешт, накладений згідно ухвал слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 02.05.2023.
		6. Речові докази:
		- мобільний телефон марки «iPhone» моделі 13, із прозорим чохлом та сім картою за номером НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «iPhone» моделі 5S, із чохлом чорного кольору, та сім картою НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки «iPhone» моделі Х, з чохлом та сім картою за номером НОМЕР_5 - повернути ОСОБА_4 
		- автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 312 D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ключ запалювання до автомобіля «MERCEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 312 D», та свідоцтво серії НОМЕР_6 від 25.04.2023 про реєстрацію транспортного засобу - повернути власнику ОСОБА_10 .
		- «Контрольний талон для проходження по зеленому коридору транспортного засобу» із надписам від руки 3 три ВС6960Р - які зберігаються в камері схову Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області) - зберігати при матеріалах кримінального провадження. 
		7. Процесуальні витрати по справі відсутні.
		8. Цивільний позов відсутній.
		9. Запобіжний захід ОСОБА_4 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання Суд не вбачає.
		10. На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		11. Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		12. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		13. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Вирок суду виготовлений та підписаний суддею в нарадчій кімнаті 25.09.2023.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...