Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 572/3615/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 26.09.2023. Зареєстровано: 27.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2023.
Дата набрання законної сили: 11.01.2023
Номер судового провадження: 2/572/244/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 572/3615/21 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		   І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 грудня 2022 року Сарненський районний суд Рівненської області
		в складі : головуючого судді ВЕДЯНІНОЇ Т.О.
		 при секретарі ШЕВНІ І.С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сарни цивільну справу №572/3615/21 за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про захист прав споживачів,-
		 
		 ВСТАНОВИВ :
		 
		ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути на його користь з АТ «Українська залізниця» 3 345 грн. 40 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок неповернення платежу за невикористані проїзні документи серії ГД №458654, №458655 на поїзд №006 для проїзду по маршруту Київ-Москва у 4 плацкартному вагоні, місця 25,27, час відправлення 22 березня 2020 року, а також 800 грн. у відшкодування моральної шкоди, вирішивши питання розподілу судових витрат. 
		Відповідно до позовної заяви свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 лютого 2020 року придбав проїзні документи серії ГД №458654, №458655 на поїзд №006 для проїзду по маршруту Київ-Москва у 4 плацкартному вагоні, місця 25,27, час відправлення 22 березня 2020 року. 
		Однак, на виконання Постанови КМУ від 16 березня 2020 року №215, з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 року було призупинено перевезення пасажирів залізничним транспортом, у зв`язку із чим поїзд №6 сполученням Київ-Москва відправленням із Києва 22 березня 2020 року не відправлявся.
		Позивач зазначає, що неодноразово звертався у касу станції Сарни та станції Рівне з наміром повернути проїзні документи та отримати сплачені за них грошові кошти, однак, йому було відмовлено через відсутність грошових коштів у касі, обумовленою великою кількістю повернутих пасажирами проїзних документів.
		В подальшому на письмове звернення позивача з цього приводу до Філії «Пасажирська компанія» Виробничий підрозділ Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті АТ «Укрзалізниця» позивача було проінформовано листом від 09 червня 2021 року, що діяльність пасажирських перевезень та роботу квиткових кас частково відновлено, однак, заявником не надано довідки чи відповідного документа, які б підтвердили причину невчасного звернення із вимогою про повернення коштів, а тому було відмовлено у поверненні грошових коштів.
		Отже, позивач зазначає, що грошові кошти за проїзні документи на скасований рейс, не було йому повернуто виключно з вини відповідача, ОСОБА_2 вчасно звернувся до каси із вимогою про повернення вартості проїзних документів, яка не була повернута всупереч вимогам «Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку №1196 від 27 грудня 2006 року  просить стягнути з відповідача на його користь вартість проїзних квитків.
		Крім цього, позивач зазначає, що метою поїздки було лікування мами позивача, яка має певне хронічне захворювання, через що скасування рейсу та подальша тривала процедура, пов`язана із намаганням позивача повернути втрачені кошти, призвела до заподіяння останньому певних моральних страждань, які позивач оцінює у розмірі 800 грн. та просить стягнути з відповідача на його користь.
		Позивач суду подав письмову заяву, якою заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.
		Представник відповідача судове засідання не з`явився вдруге, повідомлявся про час слухання справи належним чином, не повідомив суд про причини неприбуття, відзив на позовну заяву не подав. Позивач не заперечує щодо заочного вирішення справи, а тому суд на підставі ст.280 ЦПК України ухвалює заочне рішення.
		Позивачем було заявлено клопотання про розгляд даної справи у його відсутності, яке судом задоволено.
		Інших клопотань сторонами заявлено не було.
		Дослідивши надані суду докази, суд дійшов висновку щодо обгрунтованості заявлених позивачем вимог, які підлягають до задоволення в повному обсязі.
		Так, правовідносини між сторонами виникли з приводу відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання умов договору з надання послуг перевезення.
		Вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів», а також «Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв`язку №1196 від 27 грудня 2006 року.
		Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Враховуючи вказану норму предметом судового розгляду у цивільному судочинстві є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на ті обставини, що йому було завдано матеріальну шкоду, внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором. 
		Статтею 910 ЦК України визначено, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
		Надані суду позивачем копії проїзних документів серії ГД №458654, серії ГД №458655, придбані на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для проїзду на поїзді №006 по маршруту Київ-Москва у 4 плацкартному вагоні, місця 25,27, час відправлення 22 березня 2020 року, доводять факт укладення сторонами по справі договору перевезення.
		Згідно із п.6 ч.1 ст.911 ЦК України - пасажир має право: відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами).
		В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що вказаний рейс було скасовано з ініціативи перевізника, в зв`язку із чим він 17 березня 2020 року відмінив поїздку, звернувшись до каси вокзалу.
		Вказані обставини підтверджені відміткою, яка міститься на наданих суду позивачем проїзних документах. 
		Наведений вище доказ спростовує обставини, на які посилався відповідач як на причину відмови у поверненні коштів за придбані проїзні квитки (несвоєчасне звернення позивача із такою вимогою), про що вказано у повідомленні, надісланому на ім`я позивача 09 червня 2021 року за №ПК ЦЦОП-3/40 за підписом начальника ВП Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті.
		Крім цього, відповідач не заперечував, що відправлення поїзду №006 22 березня 2020 року не відбулось саме за ініціативою відповідача  через призупинення перевезення пасажирів залізничним транспортом з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 року, у відповідності до Постанови КМУ від 16 березня 2020 року №215, що встановлено судом із повідомлення №ПК-7/2351 від 27 жовтня 2021 року за підписом заступника директора філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця».
		Згідно із п.19.1. «Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку №1196 від 27 грудня 2006 року - повернення платежів за невикористані проїзні документи проводиться у будь-якому пункті продажу проїзних документів перевізника за умови надання до каси повернення платежів проїзного документа та документа, що посвідчує особу, визначеного у пункті 7.2 розділу 7 цих Правил. Крім цього, п.19.7 Правил визначено, що вартість проїзного документа повертається повністю або частково, якщо: а) проїзний документ не використаний повністю або частково. 
		Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Вартість проїзних документів становить 1672 грн. 70 коп. за один квиток, проїзні документи не використовувались позивачем повністю. 
		Таким чином, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо відшкодування вартості проїзних документів у сумі 3345 грн. 40 коп., так як доказів на спростування обставин, на які посилається ОСОБА_2 в обґрунтування заявлених вимог відповідачем, на виконання вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом - суду не надано.
		Також, позивач вказує на ті обставини, що діями відповідача йому завдано матеріальну шкоду.
		Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. 
		Підстави для відшкодування моральної шкоди визначені у статті 23 ЦК України.
		Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Так, відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Частиною 2 цієї ж норми визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Судом встановлено, що шкоду позивачеві завдано саме внаслідок протиправних дій відповідача, яким безпідставно відмовлено у поверненні ОСОБА_2 грошових коштів за невикористані проїзні документи, а тому позивач вправі вимагати відшкодування завданої моральної шкоди.
		Вимоги в цій частині позивач обґрунтовує тривалістю процедури, до якої він був змушений вдатись, для повернення грошових коштів, а також тими обставинами, що метою поїздки було лікування мами позивача, яка є особою похилого віку, має певне захворювання.
		На доведення вказаних обставин позивачем надано копії власного пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 14 квітня 2005 року, довідки серії МСЕ №122207 від 19 березня 2007 року, згідно із якою позивач має ШШ групу інвалідності, а також копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 14 травня 1966 року, виданого на ім`я ОСОБА_4 та довідки серії МСЕ №524913, виданої на ім`я останньої, на підтвердження наявності у неї І групи інвалідності.
		В даному випадку суд вважає встановленим факт заподіяння позивачеві моральної шкоди неправомірними діями відповідача, обґрунтовано розмір суми такої шкоди, яка є спів мірною вказаним позивачем моральним стражданням, через що вказана вимога підлягає до задоволення в повному обсязі. 
		Крім цього, позивач просить вирішити питання про розподіл судових витрат.
		Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, : у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Під час звернення із даним позовом до суду позивач поніс витрати на оплату наданої правничої допомоги, оплата яких підтверджується дослідженими судом договором про надання таких послуг від 02 вересня 2021 року, детальним описом виконаних адвокатом робіт, актом виконаних робіт та квитанцією про їх оплату.
		Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог  слід стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат, які підтверджені документально.
		 На підставі ст.ст. 610, 611, 929 ЦК України, керуючись ст. ст. 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
		 
		 ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про захист прав споживачів - задоволити повністю.
		Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (м.Київ вул.Єжи Гедройця,5 код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (жителя АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 3 345 грн. 40 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок неповернення платежу за невикористані проїзні документи, 800 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також 1100 грн. понесених судових витрат.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...