Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22/11-10-719 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.09.2010. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"05" травня 2010 р.Справа № 22/11-10-719  
			 
		
		За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСТАВРАТОР-1946"; 
		до відповідача Державне підприємство "ОДЕСАЗОВНІШТРАНС" в особі, якою є Ліквідаційна комісія Державного підприємства "Одесазовніштранс"; 
		про зобов'язання вчинити певні дії 
		Суддя Торчинська Л.О.
		 Представники:
		Від позивача: Головенко Г.І. - представник за довіреністю № б/н від 07.01.2008р.; 
		Від відповідача: не з'явилися;
		 Суть спору: ТОВ “Реставратор-1946” звернулось до господарського суду з позовною заявою до ДП “Одесазовінштранс”про звернення стягнення на майно.
		09.04.2010 р. до суду надійшло клопотання позивача щодо призначення оціночної судової експертизи з метою визначення вартості нерухомого майна, належного на праві власності ДП “Одесазовніштранс”.
		Ухвалою суду від 09.04.2010р. призначено по справі судову оціночну експертизу, проведення якої доручено Оціночній фірмі "ИНЮГ- Експертиза", як компетентній установі, що володіє спеціальними знаннями та зупинено провадження у справі.
		23.04.2010р. на адресу суду надійшов висновок №279 судової оціночної експертизи від 22.04.2010р. Ухвалою суду від 26.04.2010р. провадження у справі поновлено.
		Позивач просить визнати право власності на нерухоме майно, належне відповідачу з підстав, викладених в уточненій позовній заяві. Представник позивача позовну заяву підтримує, на своїх вимогах наполягає.
		Відповідач - Державне підприємство «Одесазовніштранс», про місце й час судових засідань був повідомлений належним чином, але у судове засідання представник не з’явився.
		Розгляд справи призупинявся на підставі ст. 79 ГПК України, в зв'язку з призначенням судової оціночної експертизи.
		 Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, втановив:
		 Товариство з обмеженою відповідальністю «Реставратор-1946»є держателем двох простих векселів, виданих Державним підприємством «Одесазовніштранс»: № 753288787909 на суму 120000 гривень та № 753288787910 на суму 4 200000 гривень. Вказані векселі складені 27 жовтня 2004 р. у місті Одесі, зі строком платежу –27 жовтня 2009 року. 
		У зв’язку з прийняттям засновником державного підприємства - Міністерством економіки України, рішення про ліквідацію підприємства, позивач у липні 2008 року звернувся як кредитор до ДП «Одесазовніштранс»по вказаним векселям та направив відповідну претензію. На вищезазначений лист позивач відповіді не отримав, погашення векселів своєчасно, у встановлений строк, а саме 27.10.2009 р. здійснено не було, у зв’язку з чим 29.10.2009 р. за місцем платежу приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кот Д.Г., відповідно до п. 299 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5, здійснено протести про неоплату вказаних векселів та 11.11.2009 р. вчинено виконавчі написи.
		Стаття 59 Господарського кодексу України визначає, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду. 
		За вимогами ст. 105 ЦК України з моменту призначення ліквідаційної комісії, до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.
		Як вбачається з матеріалів справи, інформація щодо прийняття засновником рішення про припинення юридичної особи –державного підприємства «Одесазовніштранс»була опублікована в офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації «Бюлетені державної реєстрації»№ 100 (10) від 23 травня 2008 р. У термін протягом двох місяців з моменту публікації інформації щодо ліквідації Державного підприємства «Одесазовніштранс», ТОВ «Реставратор-1946»21 липня 2008 року пред’явило вимоги як кредитор до ДП «Одесазовніштранс»по вказаним векселям та направило відповідну претензію. Тобто, позивачем дотриманий порядок пред’явлення кредиторських вимог та вони заявлені в строк. Однак, відповідачем суму заборгованості не сплачено.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" N 2374-III від 05.04.2001, законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.
		Відповідно до ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). 
		У відповідності з вимогами ст.75 Уніфікованого Закону передбачено, що простий вексель має містити такі реквізити: назву “простий вексель”, безумовне зобов’язання сплатити визначену суму грошей, зазначення строку платежу, зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж, найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж, зазначення дати і місця видачі простого векселя, підпис особи, яка видає документ. 
		Як встановлено судом, прості векселя № 753288787909 та № 753288787910, видані ДП «Одесазовніштранс», містять всі означені реквізити. Таким чином, за висновками суду, зазначеними векселями засвідчене безумовне грошове зобов'язання Державного підприємства «Одесазовніштранс»сплатити грошові кошти в сумі 120000 та 4320000 грн. відповідно держателям цих векселів. 
		Також вищезазначене підтверджує безспірну заборгованість та відповідальність боржника –ДП «Одесазовінштранс»за вказаними векселями, оскільки при здійсненні протесту нотаріусом був здійснений всебічний аналіз повноважень учасників вексельного обігу, перевірено наявність всіх необхідних реквізитів векселів, дотримання строків, наявність (відсутність) дефектів векселів.
		Відповідно до ст. 48 Уніфікованого Закону, держатель векселя може вимагати від особи, відповідальної за платіж за векселем сплату витрат, пов'язаних з протестом векселя. Таким чином, у зв’язку з опротестуванням та здійсненням виконавчого надпису на зазначених векселях, сума заборгованості по векселю №753288787909 складає 123400,00 грн. ( сума боргу за векселем - 120000,00 грн., витрати, пов’язані з опротестуванням у розмірі 1800, 00 грн., витрати за вчинення виконавчого напису у розмірі 1600,00 грн.); по векселю № 753288787910 всього заборгованість складає 4239800, 00 грн. (сума боргу за векселем 4 200000,00 грн., витрати, пов’язані з опротестуванням у розмірі 1800, 00 грн., витрати за вчинення виконавчого напису у розмірі 38 000,00 грн.). Разом сума боргу складає 4363 200 грн. 
		Підсумовуючи викладене, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 4363200,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
		Згідно з ч.4 ст.112 Цивільного Кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. 
		Відповідно до статті 61 Господарського кодексу України, претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.
		Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
		Згідно з ч. 2 ст. 198 Цивільного кодексу України відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається. 
		Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		На момент подання позову зобов’язання ДП «Одесазовінштранс»перед ТОВ «Реставратор-1946»щодо погашення заборгованості не виконало, суму боргу не сплатило. Підприємство, відповідно до наказу Міністерства економіки № 83 від 20.03.2008 р., знаходиться в стадії ліквідації, грошові кошти на розрахункових рахунках відсутні, тому суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, належне підприємству.
		Відповідно до листа Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості Одеської міської ради за № 157121.72 від 08.04.2010 р., за Державним підприємством «Одесазовінштранс»зареєстровано нежитлову двоповерхову будівлю, загальною площею 357, 3 кв. м., за адресою: м. Одеса, вул. Ольгіївська, 8, та 32/100 частин домоволодіння по Приморському бульвару, 7 у м. Одесі.
		За клопотанням позивача ухвалою суду від 09.04.2010 р. призначено судову оціночну експертизу з питань встановлення ринкової вартості вказаних об’єктів нерухомості, а саме: нежитлової двоповерхової будівлі за адресою м. Одеса, вул. Ольгіївська, 8 та 2\100 і 12\100 домоволодіння по Приморському бульвару, 7 ( у зв’язку з тим, що решта ідеальна частка 18/100 по зазначеній адресі не зареєстрована).
		Відповідно до висновку № 279 судової оціночної експертизи, станом на 09.04.2010 р., ринкова вартість домоволодіння по вул. Ольгіївській, 8 у м. Одесі складає 2236 000 грн., 2/100 домоволодіння по Приморському бульвару -141000 грн., 12/100 домоволодіння по Приморському бульвару –1983000 грн. , разом 4360000 грн.
		Суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог ТОВ «Реставратор-1946»і визнання за ним права власності на вказане вище нерухоме майно. 
		Згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. 
		Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав.
		Згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом, визнання права (ст. 16 ЦК України).
		Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно п.8 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника.
		Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами. Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача. Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі. 
		Крім того, задовольняючи позов, суд приймає до уваги дію Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", відповідно до якого встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, яке забезпечує ведення його виробничої діяльності. 
		Згідно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (справа про мораторій на примусову реалізацію майна) N 1-11/2003 від 10.06.2003 року, за змістом статті 2 Закону мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності (ч. 2 п. 3.3 мотивувальної частини). 
		Отже, Конституційний Суд відзначив, що мораторій на відчуження нерухомого майна стосується лише такого нерухомого майна державних підприємств, яке забезпечує ведення їх виробничої діяльності. За таких обставин, у зв’язку з тим, що державне підприємство «Одесазовінштранс»знаходиться в стадії ліквідації, господарської діяльності не здійснює, зазначені будівлі не забезпечують ведення ніякої виробничої діяльності.
		Підсумовуючи все наведене, суд оцінює позовні вимоги ТОВ «Реставратор-1946»про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна - нежитлову двоповерхову будівлю по вул. Ольгіївська, 8 та 2/100 частини домоволодіння з літ «А та 12/100 частин домоволодіння по Приморському бульвару, 7 обґрунтованими, доведеними та такими, що базуються на законних підставах. Враховуючи, що визнання права власності у судовому порядку не суперечить засадам цивільного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позов ТОВ «Реставратор-1946»у повному обсязі. 
		Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –
		ВИРІШИВ:
		1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Реставратор-1946»- задовольнити повністю.
		2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Реставратор-1946»(код ЄДРПОУ 02497950, м. Одеса, вул. Садова, 21) право власності на:
		- нежитлову двоповерхову будівлю, загальною площею 357, 3 кв. м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Ольгіївська, 8.
		- 2/100 частини домоволодіння з літ «А»розташованого за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 7.
		- 12/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 7.
		 
			 Рішення є підставою для реєстрації права власності ТОВ «Реставратор-1946»в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості»на:
			- нежитлову двоповерхову будівлю, загальною площею 357, 3 кв. м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Ольгіївська, 8; 
			- 2/100 частини домоволодіння з літ «А»розташованого за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 7;
			- 12/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 7.
			 Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
			 
				 
					 Суддя

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...