Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/5569/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 27.09.2023. Зареєстровано: 27.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2023.
Дата набрання законної сили: 26.10.2023
Номер судового провадження: 1-кп/462/538/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023141390000450

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 462/5569/23 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		25 вересня 2023 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
		головуючого - судді                                 ОСОБА_1 
		з участю секретаря судового засідання         ОСОБА_2 
		прокурора                 ОСОБА_3 
		потерпілих                 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		захисника                 ОСОБА_6 
		обвинуваченого                                 ОСОБА_7 
		провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові судовий розгляд у кримінальному провадженні №12023141390000450 з розгляду обвинувального акту про обвинувачення 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні двох дітей 2006 та 2009 року народження, працюючого підсобним робітником і по сумісництву водієм у ТОВ «Т.В.К. Будтранс», з ІІІ групою інвалідності, місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_7 09.05.2023 року близько 17.40 год., керуючи автомобілем марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись у правій смузі руху на вул.Гніздовського у м.Львові, у напрямку до вул.Рудненської, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п.1.5, п.1.10, п.2.3 (б, д), п.18.1, що виразилось в тому, що він був неуважний та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу поблизу будинку №4 по вул.Гніздовського у м.Львові, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_8 , який в цей час переходив проїзну частину дороги по вказаному пішохідному переході зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та наїзду на пішохода ОСОБА_8 , який в результаті цього отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, переломів ребер справа та кісток тазу, що ускладнилась розвитком поліорганної недостатності, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у медичному закладі.
		Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого.
		Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, і дав суду показання аналогічні фабулі обвинувачення. При цьому зазначив, що 09.05.2023 року близько 17.40 год., він рухався на автомобілі марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , по вул.Гніздовського у м.Львові в напрямку до вул.Рудненської. В цей час була світла пора доби, без опадів. Він рухався по прямій дорозі зі швидкістю близько 40 км/год. Біля будинку №4 по вул.Гніздовського у м.Львові він з необережності, оскільки на зустрічній смузі була тягучка машин, тому видимість була обмежена, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , який в цей час переходив зліва направо проїзну частину дороги на нерегульованому пішохідному переході. Після ДТП він одразу підбіг до ОСОБА_8 та попросив перехожих викликати швидку медичну допомогу, оскільки свій телефон він залишив у машині. Зазначив, що він щиро шкодує за вчинене, потерпілим відшкодував кошти за спричинену шкоду, просить суворо не карати, зокрема, не позбавляти його волі і права керування транспортними засобами, оскільки він працює водієм і автомобіль є єдиним джерелом доходу.
		Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України.
		При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом?якшують і обтяжують покарання.
		Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення та обставин його вчинення.
		Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_7 , є щире каяття.
		Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.
		Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, проте вчиненим з необережності; обставини наїзду на пішохода і характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину; особу винного, який раніше не судимий (а.с.33), з ІІІ групою інвалідності (а.с.27), одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей (а.с.28-30), є внутрішньо переміщеною особою (а.с.26), на обліку щодо узалежнень та в психоневрологічному диспансері не перебуває (а.с.34), негативних характеризуючих даних з місця проживання відносно нього не встановлено (а.с.35), за місцем праці характеризується позитивно (а.с.51).
		Крім цього суд бере до уваги позицію потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які зазначили, що претензій матеріального характеру до обвинуваченого не мають і просили його суворо не карати та не позбавляти його волі.
		Виходячи з наведеного, враховуючи конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.
		Разом з тим, суд, приймаючи до уваги наведені обставини, відсутність обтяжуючих обставин, ставлення обвинуваченого до вчиненого, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_7 ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших кримінальних правопорушень. 
		Суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язки, передбачені п.1, 2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України.
		При цьому, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами з огляду на наступне. 
		Зі змісту п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання, зокрема за частинами 1 та 2 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
		З урахуванням того, що позбавлення права керування транспортними засобами за ч.2 ст.286 КК України не є обов`язковим додатковим покаранням, призначення даного виду покарання здійснюється на розсуд суду, який у даному випадку, беручи до уваги позитивні дані про особу винного, наявність обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що ОСОБА_7 , маючи водійський стаж понад 20 років, до дня ДТП та в подальшому до адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувався, та те, що ОСОБА_7 працює по сумісництву водієм, а позбавлення права керування транспортними засобами може поставити його і його сім`ю, в якій двоє неповнолітніх дітей, в скрутне матеріальне становище, позбавить його можливості заробляти кошти, враховуючи думку потерпілих, які просили не позбавляти ОСОБА_7 права керувати транспортними засобами, суд дійшов висновку, що застосування такого додаткового покарання не є необхідним і буде несправедливим внаслідок суворості.
		На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
		Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
		Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 12.05.2023 року було накладено арешт на автомобіль марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 (а.с.41), а згідно з ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати та повернути майно ОСОБА_7 , як власнику.
		Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З огляду на зазначене, із обвинуваченого ОСОБА_7 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 10755 грн., а саме: за проведення Львівським НДЕКЦ МВС України судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-23/8454-ІТ від 01.06.2023 року (а.с.45), Львівським НДЕКЦ МВС України судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-23/8465-ІТ від 01.06.2023 року (а.с.46), Львівським НДЕКЦ МВС України комплексної автотехнічної та фототехнічної експертизи №КСЕ-19/114-23/9560-ІТ від 14.06.2023 року (а.с.47), оскільки проведення вказаних експертиз було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Запобіжний захід відносно обвинуваченого на час ухвалення вироку обраний не був, клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили прокурором заявлено не було. 
		Керуючись ст.100, 174, 368-371, 373-375 КПК України, суд
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п?ять років.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю три роки. 
		Зобов`язати ОСОБА_7 , відповідно до ст.76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Стягнути із ОСОБА_7 на користь держави 10755 грн. процесуальних витрат на залучення експертів.
		Речовий доказ: 
		- оптичний електронний носій (DVD-R, compact disc) з відеозаписом (video_2023-05-11_13-47-43) із камер відеоспостереження, яка на будинку №4 по вул.Гніздовського у м.Львові за 09.05.2023 року (а.с.39) - залишити в матеріалах провадження.
		Скасувати арешт на майно - автомобіль марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 (а.с.40), накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 12.05.2023 року, і повернути таке майно ОСОБА_7 .
		Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
		Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                 (підпис)
		Згідно з оригіналом.
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...