Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/20689/21 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 27.09.2023. Зареєстровано: 27.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2023.
Дата набрання законної сили: 26.09.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		ОКРЕМА УХВАЛА
		м. Київ
		26.09.2023Справа №910/20689/21
		Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглядаючи подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою має дитина, подане в межах справи №910/20689/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьюті Бізнес" та ОСОБА_1 про стягнення 3 637 657, 69 грн.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/20689/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьюті Бізнес" та ОСОБА_1 про стягнення               3 637 657, 69 грн.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/20689/21 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьюті Бізнес" та з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" заборгованості у розмірі 3 213 901,57 грн., пені у розмірі 202 079,56 грн., 3 % річних у розмірі 50 982,16 грн., інфляційних втрат у розмірі 113 812,75 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 53 711,65 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		13.09.2022 на виконання вказаного рішення суду видано відповідні накази.
		26.07.2023 засобами поштового зв`язку від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. надійшло подання про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою має дитина. 
		Так, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталій Григорович під час вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №69919493 ініціював продаж (звернення стягнення) на належну ОСОБА_1 квартиру, в якій зареєстрована малолітня дитина боржника. Оскільки у дружини боржника є інше житло, то виконавець просив суд надати дозвіл на звернення стягнення на квартиру боржника.
		Комісія з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації відмовила виконавцю в наданні дозволу на такий продаж, оскільки це при зведе до звуження існуючих майнових прав малолітньої.
		В процесі розгляду подання ні боржник, ні його дружина у судові засідання не з`являлися.
		Суд зробив запити до Міністерства оборони України та Генерального штабу України з метою одержання інформації про перебування боржника у лавах Збройних Сил України.
		Листом Київського МТЦКСП Міністерства оборони України вих. №05/19771 від 12.09.2023 повідомлено суд, що солдат ОСОБА_1 02.02.2023 зник безвісті під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Благодатне Донецької області.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 відмовлено приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Пилипчуку В.Г. у наданні дозволу на звернення стягнення на квартиру, що належить ОСОБА_1 .
		При цьому, під час розгляду вказаного подання суд дійшов до висновку про необхідність постановлення окремої ухвали.
		Так, пунктом 1 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.
		Наведена норма покликана забезпечити представництво інтересів боржника, який проходить військову службу, при вчиненні виконавчих дій.
		При цьому, на прикладі розглянутої справи, в якій приватний виконавець з метою продажу належної боржнику (що зник безвісті 02.02.2022 під час виконання бойового завдання в районі села Благодатне Донецької області) квартири, не тільки не зупинив виконаче провадежння, а й ініціював звернення до суду з метою надання дозволу на продаж такої квартири через реєстрацію в ній дітей боржника, суд вбачає різне тлумачення цієї норми в т.ч. через недосконалість підзаконних актів, спрямованих на її реалізацію на практиці.
		А саме, по-перше, виконавець вказував на необізнаність про обставини мобілізації боржника. Таким чином, за умови відсутності реєстрації дітей у житлі, виконавець може безперешкодно звернути стягнення та реалізувати житло військовослужбовця, посилаючись на те що він не знав про обставини мобілізації боржника.
		Зокрема, виконавець має зупинити виконавче провадження у разі, якщо йому достеменно стає відомим факт перебування боржника на військовій службі і згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе. При цьому, внаслідок повномасштабної війни, яку розв`язала Російська Федерація, існують випадки коли чоловіки мобілізуються до лав Збройних Сил України для відсічі агресії, а їх родини виїжджають в іншу місцевість або до Європейських країн.
		Суд звертає увагу, що п. 1) ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює обов`язок зупинення виконавчих дій не тоді коли виконавчі дії не можуть бути вчинені без боржника-військовослужбовця, а "якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе".
		Наведене обумовлене обов`язком виконавця забезпечити та пересвідчитися у обізнаності боржника про вчинення тієї чи іншої виконавчої дії, що є безумовним правом боржника.   
		При цьому, коли боржник через умови своєї служби (наприклад, через перебування у зоні бойових дій або під час виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони в глибині окупованих територій України) не може бути повідомлений про вчинення виконавцем тих чи інших виконавчих дій, оскаржити їх, реалізувати передбачені законодавством права в межах виконавчого провадження, і є тими самими умовами служби, які унеможливлюють проведення виконавчих дій, в розумінні вказаної норми. 
		Таким чином, сам факт віддаленості боржника-військовослужбовця від місця виконання судового рішення чи несення ним служби у підрозділі, який обмежений у вільному пересуванні (що фактично позбавляє права / обмежує право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців та можливості реалізувати свої права в межах виконавчого провадження) виключає можливість продовження вчинення виконавчих дій.
		Тим більше, це стосується випадків, коли військовослужбовець перебуває у полоні або є безвісти зниклим, оскільки до повернення такого боржника із полону або до визнання його померлим, фактично боржник у виконавчому провадженні відсутній (відсутня особа, яка б могла представляти/захистити права такої особи), що суперечить як основним засадам виконавчого провадження, так і основним засадам господарського судочинства.  
		Суду складно уявити, що Закон України "Про виконавче провадження" допускає можливість того, що поки військовослужбовець захищає територіальну цілісність держави Україна під час повномасштабної військової агресії, держава Україна в особі своїх органів (органу опіки та піклування чи суду) надала б дозвіл на звернення стягнення (продаж) його квартири, в якій зареєстрована малолітня донька цього військовослужбовця.
		Більше того, за такої логіки майже всі виконавчі дії з виконання майнового рішення суду не потребують безпосередньої участі боржника-військовослужбовця, а відтак є можливими під час виконання ним свого конституційного обов`язку з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що суд вважає недопустимим, інакше б законодавець не передбачив би такої підстави для зупинення виконавчого провадження безвідносно до характеру виконання рішення суду.
		Саме на виконавця, як представника держави в процесі примусового виконання судового рішення, покладено обов`язок забепечення прав та інтересів як стягувача, так і боржника.
		Посилання виконавця на непоінформованість про обставини слубжи боржника та нібито відсутність чіткої норми закону чи підзаконного акту, який зобов`язує його самостійно виявляти ці обставини, грунтуються на хибному розумінні суті і духу Закону України "Про виконавче провадження". 
		За таким хибним тлумачення у цей складний для держави час відсічі військової агресії, реалізація норми щодо обов`язкового зупинення стає ілюзорною, оскільки нікому повідомити про вказані обставини виконавця. Наведені обставини в наступному виключать можливість судового контролю за вказаними виконавчими діями або роблять його можливим із значним спливом часу, коли ефективність судового захисту буде низькою. Це свідчить про порушення права на суд, яке наявне як у стягувача, так і у боржника, та може становити порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.    
		Ситуація з можливістю проведення виконавчих дій та примусового продажу житла (в т.ч. житла в якому зареєстровані неповнолітні діти) захисника України в той час, як така особа боронить територіальну цілісність держави від агресора, є несправедливою.
		Суд, виявивши проблему правозастосування, інформує про неї органи виконавчої влади та не буде визначати конкретний спосіб її вирішення, залишивши це питання в межах дискреційних повноважень органів. 
		При цьому, суд відзначає, що таке вирішення може бути здійснене у спосіб внесення змін до Інструкції організації примусового виконання рішень (затверджується наказом Міністерства юстиції України) шляхом встановлення обов`язку державного чи приватного виконавця в обов`язковому порядку запитувати інформацію у Міністерства оборони України щодо участі боржника у захисті територіальної цілісності України як на момент відкриття виконавчого провадження, так і перед початком продажу належного такій особі нерухомого майна. У разі, якщо органи виконавчої влади віднайдуть інший спосіб вирішення вказаного недоліку, вони не позбавлені можливості його реалізації.  
		По-друге, суд констатує нерозуміння виконавцем суті та мети норми пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".
		Приватний виконавець Пилипчук В.Г. в судовому засіданні 29.08.2023 вказав, що проведення такої виконавчої дії як отримання дозволу на звернення стягнення на квартиру ОСОБА_1 , право користування якою має його донька, можливе, оскільки такі дії можуть бути вчинені без даної особи, а тому підстав для зупинення виконавчих дій згідно п. 1) ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" немає.
		В той же час, як викладено судом положення цієї норми містять словосполучення "якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе", а не процитоване виконавцем. Відтак, можливість чи неможливість вчинити дії без такого боржника не має жодного значення для правильного застосування п.1) ч.1 ст. 34 Закону. 
		Беззаперечно, судові рішення є обов`язковими до виконання на території України. При цьому, законодавство гарантує права боржника при вчиненні виконавчих дій, а помилка щодо вчинення таких дій під час існування обставин, які викладені в п. 1) ч. 1 ст. 34 Закону через необізнаність виконавця про це, грубим чином порушує обов`язок держави перед особами, які захищають Україну під час військового стану.
		Наведене свідчить про наявність порушень і недоліків в сфері примусового виконання судових рішень щодо можливості вчинення виконавчих дій без врахування інформації щодо перебування боржників у лавах Збройних Сил України чи інших військових формуваннях, які задіяні в захисті територіальної цілісності України       
		На думку суду, держава (в особі відповідних міністерств) має створити такі умови, які б унеможливили існування помилок виконавців, у вигляді відсутності у них інформації, що боржник перебуває у лавах Збройних Сил України та невірному тлумаченні норми п. 1) ч. 1 ст. 34 Закону. 
		По-третє, у судовому засіданні 29.08.2023 під час вирішення судом питання щодо належного повідомлення боржника про відповідне подання, саме приватний виконавець Пилипчук В.Г. повідомив суд, що в нього є інформація від податкової служби, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем. 
		Тобто приватний виконавець Пилипчук В.Г. мав підстави вважати, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем під час повномасштабної військової агресії (проте дана інформація була озвучена суду ухильно та лише на запитання суду). На уточнюючі запитання суду виконавець повідомив, що не знає де саме ОСОБА_1 проходить службу ("чи в Києві чи ще десь") та не знає чи був ОСОБА_1 мобілізованим, що дає суду підстави для висновку, що приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. не вчинялось жодних заходів для з`ясування даних обставин. 
		На думку суду, маючи інформацію, що боржник є військовослужбовцем під час дії воєнного стану, саме державний/приватний виконавець має довести факт того, що боржник не залучений до виконання бойових завдань військової служби у бойовій обстановці чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, а також, що боржник має можливість прийняти участь у виконавчому провадженні, реалізувати свої права та/або оскаржити дії приватного виконавця.
		Доказів повідомлення боржника у військову частину матеріали справи не містять, а поштові відправлення суду, які направлялися за місцем реєстрації боржника поверталися без вручення.
		Таким чином, дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича під час вчинення виконавчих дій в межах ВП №69919493 у вигляді не зупинення провадження та ініціювання продажу належної ОСОБА_1 квартири, в якій зареєстрована його малолітня дитина, у вигляді звернення до Комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та до Господарського суду міста Києва можуть мати ознаки порушення ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо виконавець знав (повинен був знати) чи міг знати про обставини, повідомлені Міністерством оборони України на запит суду щодо зникнення безвісті боржника під час виконання бойового завдання. Боржник зник безвісіті у лютому 2023 року, а виконавець почав активні виконавчі дії, спрямовані на продаж його житла, у червні-липні 2023 року.
		Суд позбавлений можливості самостійно з`ясувати такі обставини в межах розгляду даного подання, проте такі повноваження наявні у Міністерства юстиції України.
		Частиною 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
		Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).
		В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч. 5 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).
		Згідно ч. 6 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню.
		З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання (ч. 7 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).
		На підставі викладено та керуючись статтями 234, 246 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Направити окрему ухвалу Міністерству юстиції України та Міністерству оборони України з метою усунення порушень і недоліків в сфері примусового виконання судових рішень щодо:
		- недопущення вчинення виконавчих дій без врахування інформації відносно перебування боржників у лавах Збройних Сил України чи інших військових формуваннях, які задіяні в захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України;
		- однакового та правильного розуміння державними та приватними виконавцями змісту п. 1) ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".  
		2. Направити окрему ухвалу Міністерству юстиції України для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича під час вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №69919493.
		3. Визначити Міністерству юстиції України та Міністерству оборони України строк для надання відповіді щодо обставин, з яких постановлено дану окрему ухвалу, - один місяць з дати одержання даної окремої ухвали.
		4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (26.09.2023) та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
		 
		 
		          Суддя                                                                                                    Р.В. Бойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...