Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1978/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано для оприлюднення: 27.09.2023. Зареєстровано: 27.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2023.
Дата набрання законної сили: 20.09.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 вересня 2023 року 
		м. Київ
		cправа №  910/1978/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Бакуліна С.В. - головуючий,  Губенко Н.М., Кондратова І.Д., 
		за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
		прокурора  - Гриненко А.Є., 
		позивача - Хоменка П.В.,
		відповідача -   Козуба Б.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 (головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Руденко М.А., Кропивна Л.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 (суддя Привалов А.І.)
		у cправі №910/1978/22
		за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
		до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"
		про стягнення 29 046 271,26 грн,
		ВСТАНОВИВ:
		1.Короткий зміст позовних вимог 
		1.1.Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України  (далі - Фонд) до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"  (далі - АТ "ОГХК", Товариство)   про стягнення пені за несвоєчасну сплату дивідендів у сумі 29 046 271,26 грн.
		1.2.Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини порушення відповідачем положень частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" щодо строків сплати частини дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році. 
		Оскільки Фонд державного майна України, як орган, якому безпосередньо належать функції з управління державними корпоративними правами у статутному фонді АТ "ОГХК", не вжив жодних заходів, спрямованих на стягнення неотриманих коштів до державного бюджету, прокурор вважав за необхідне в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернутися з цим позовом до суду на захист інтересів держави.
		1.3.Фонд в наданих суду письмових поясненнях підтримав позовні вимоги прокурора.
		1.4.Заперечення відповідача проти позову мотивовані тим, що АТ "ОГХК" цілком правомірно і без порушень встановлених законодавством строків сплатило 17.09.2021 частину дивідендів у сумі 68 932 200,00 грн, а тому нарахування пені за період з 02.07.2019 по  17.09.2021 є безпідставним.
		Також, відповідач зазначив: (1) про помилковість дій прокуратури з визначення Фонду, як особи, в інтересах якої подано позов; (2) що жодним нормативно-правовим актом Фонду не надано повноважень на звернення до суду щодо стягнення дивідендів на користь Державного бюджету України. 
		2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
		2.1.Згідно з відомостями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником АТ "ОГХК" є держава в особі Фонду, 100 відсотків акцій товариства належить державі в особі Фонду.
		2.2..Постановою від 24.04.2019 №364 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави" (далі - постанова №364), у редакції, чинній до 04.12.2019,  Кабінет Міністрів України затвердив АТ "ОГХК" базовий норматив у розмірі 30 відсотків.
		2.3.На виконання зазначених вимог законодавства АТ "ОГХК" згідно з платіжним дорученням від 25.06.2019 №183 сплатило до Державного бюджету України дивіденди у сумі 34 466,10 тис грн за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році у розмірі базового нормативу, а саме 30% чистого прибутку.
		2.4.Постановою від 04.12.2019 №1015 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (далі - постанова №1015), Кабінет Міністрів України виніс зміни до постанови №364, а саме:
		1) в абзаці першому слова і цифри "які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток менше 50 млн. гривень, у розмірі 50 відсотків" замінити словами і цифрами "у розмірі 90 відсотків";
		2) абзац другий виключити;
		3) в абзаці третьому слова "приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго", акціонерних товариств "Українська залізниця" та "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" виключити;
		4) доповнити пункт абзацом такого змісту: "Суб`єктам управління корпоративними правами держави разом із суб`єктами господарювання забезпечити сплату до державного бюджету дивідендів на державну частку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році у розмірі, визначеному абзацом першим цього пункту.".
		2.5.Постановою від 04.12.2019 №1015 Кабінет Міністрів України збільшив базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році АТ "ОГХК" до 90%.
		Вказана постанова №1015 набула чинності 17.12.2019.
		2.6.Наказом від 04.06.2021 №964  Фонд затвердив загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи АТ "ОГХК" за 2018 рік у розмірі 103 398,3 тис грн, у зв`язку із приведенням у відповідність до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 №364 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1015).
		Врахував сплату Товариством дивідендів за результатами діяльності за 2018 рік у розмірі 34 466,1 тис грн та зобов`язав Товариство сплатити дивіденди за результатами діяльності Товариства за 2018 рік у розмірі 68 932,2 тис, грн.
		2.7.Платіжним дорученням від 17.09.2021 №480 АТ "ОГХК" сплатило частину дивідендів у сумі 68 932 200 грн, тобто здійснило сплату дивідендів, які були донараховані АТ "ОГХК" згідно з постанови №1015 у повному обсязі.
		2.8.26.10.2021 Міністерство економіки України видало наказ №829-21 "Про нарахування пені Акціонерному товариству "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", яким затвердило розрахунок пені АТ "ОГХК" за несвоєчасно сплачені до Державного бюджету України дивіденди.
		Відповідно до вказаного розрахунку пені, що додається до названого наказу, сума пені АТ "ОГХК" за несвоєчасно сплачені дивіденди за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році становить 29 046 271,26 грн. Нарахування пені здійснено за період з 02.07.2019 по 17.09.2021 на суму 68 932 200,00 грн.
		2.9.Фонд листом від 05.11.2021 №10-51-26200 направив до АТ "ОГХК" наказ Мінекономіки від 26.10.2021 №829-21, яким затверджено розрахунок пені АТ "ОГХК"  за несвоєчасно сплачені дивіденди до Державного бюджету України, наданий до Фонду листом Мінекономіки від 01.11.2021 №3222-06/52539-03, та повідомив АТ "ОГХК"  про необхідність вжиття відповідних заходів щодо сплати пені за несвоєчасно сплачену частину дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році.
		2.10.Відповідач листом від 15.11.2021 за №112/1581 повідомив Фонд, що нарахування АТ "ОГХК" наказом Мінекономіки від 26.10.2021 №829-21 пені за несвоєчасно сплачені до Державного бюджету України дивіденди за результатами діяльності у 2018 році є необґрунтованим з огляду на повне виконання товариством своїх зобов`язань відповідно до вимог законодавства.
		2.11.На запит Київської міської прокуратури від 14.01.2022 №15/2-30вих-22 Фонд листом від 26.01.2022 №10-51-1553 надав інформацію щодо несплати пені АТ "ОГХК" та зазначив, що у разі звернення Київської міської прокуратури до суду з метою захисту інтересів держави, Фонд підтримає позицію прокуратури.
		2.12.28.01.2022 Заступник керівника Київської міської прокуратури надіслав Фонду повідомлення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про звернення до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Фонду до АТ "ОГХК" про стягнення пені, оскільки Фондом не вжито заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на захист інтересів держави та стягнення пені з АТ "ОГХК".
		3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		3.1.Господарський суд міста Києва  рішенням від 13.10.2022 у справі №910/1978/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
		3.2.Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на безпідставність нарахування відповідачу пені, а також зазначив, що визначений прокурором позивач є неналежним.
		3.3.Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо неправильного визначення прокурором органу, в інтересах якого подано позов, зокрема виходив з того, що: (1) право вимоги сплати дивідендів дійсно належало учаснику (акціонеру) товариства, який, як учасник корпоративних відносин, набуває суб`єктивного права вимагати відновлення своїх прав у разі їх порушення, зокрема, притягнення до відповідальності порушника, у т.ч. шляхом стягнення з того неустойки, якою забезпечувалося виконання порушеного зобов`язання; (2) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" органом, уповноваженим на проведення стягнення до Державного бюджету України дивідендів та пені, є контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 Податкового кодексу України.
		3.4.Поряд з цим, оскільки висновки місцевого господарського суду про те, що нарахування відповідачу пені, як штрафної санкції, на суму зобов`язання, яке у період з 02.07.2019 по 17.12.2019 у товариства не існувало і не могло бути сплачено, є безпідставним та незаконним, не призвели до неправильного вирішення спору, апеляційний суд не вбачав підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.
		4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи 
		4.1.Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023   та рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у справі №910/1978/22 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
		4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження,  прокурор посилається на пункти 1, 2 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи, що:
		(1) суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (пункт 8.5), від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 80, 81), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справі №923/199/21 (підпункти 8.16, 8.18), від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (підпункти 7.1, 7.3), від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 08.04.2021 у справі №910/10890/19, щодо застосування статті 23 Закону України   "Про прокуратуру", статей 4 та 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" ;
		(2) апеляційний суд в оскаржуваному рішенні,   при оцінці здійснення прокурором інтересів держави в особі Фонду державного майна України,   застосував до спірних правовідносин судову практику Верховного Суду (від 20.11.20218 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18), яка не підлягає такому застосуванню, оскільки правовідносини не є подібними;
		(3)  суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не дослідили зібрані у цій справі докази, зокрема, листи Міністерства економіки України від 09.12.2021 №2821-08/58081-05, від 11.01.2022 №3222-6/945-05 (повноваження щодо нарахування пені) (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).
		4.3.Доводи прокурора зводяться до того, що:
		(1) оскільки предметом цього позову є стягнення пені за несвоєчасно сплачені дивіденди, нараховані на державну частку за результатами фінансово-господарської діяльності AT "ОГКХ" у 2018 році, то податковий орган не був уповноважений та не міг здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування дивідендів за вказаний період, адже такі повноваження виникли у нього лише з лютого 2020 року, а саме з дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" - 27.02.2020;
		(2) суди не врахували, що пеня нараховувалась Міністерством економіки України, а не податковим органом, про повноваження якого вказують суди у справі, зокрема не дослідили зібрані у справі докази, а саме листи Міністерства економіки України від 09.12.2021 №2821-08/58081- 05, від 11.01.2022 №3222-6/945-05, з яких вбачається, що повноваження щодо нарахування спірної пені належать Міністерству економіки України, а тому податковий орган не уповноважений вживати заходів щодо її стягнення;
		(3) нарахування пені здійснювалось у 2021 році відповідно до Порядку  нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2013 №725, який діяв  на момент виникнення спірних правовідносин, на момент пред`явлення позову та ухвалення судами попередніх інстанцій рішення у справі, був та залишається чинним;
		(4) суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо наявності у суб`єкта управління представницьких повноважень, не застосував висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 18.06.2021 у справі 927/491/19, від 08.04.2021 у справі №910/10890/19, застосував положення Законів України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" та "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", які не підлягають застосуванню та не застосував абзац 7 частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" щодо суб`єкта нарахування пені та відповідно її стягнення; 
		(5) Фонд, як орган, якому безпосередньо належать функції з управління державними корпоративними правами держави у статутному фонді AT "ОГКХ", є повноважним суб`єктом управління у правовідносинах щодо стягнення з AT "ОГКХ" пені за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету, а пред`явлення позову прокурором у даній справі в інтересах держави в особі Фонду є правомірним та обґрунтованим;
		(6) дійшовши висновку про неналежного позивача у цій справі, суд не врахував, що спірні кошти стягуються не на користь позивача у справі, а в інтересах держави до Державного бюджету України, що в умовах воєнного стану та дефіциту бюджету має важливе значення для функціонування бюджетної системи України;
		(7) відмова у задоволенні позову у зв`язку із зверненням до суду в інтересах, на думку судів, неналежного позивача фактично позбавила державу права на судовий захист та поновлення порушених інтересів у бюджетній сфері;
		(8) судова практика, застосована апеляційним судом при вирішенні питання здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді в особі Фонду, є незастосовною до спірних правовідносин.
		4.4.Фонд подав пояснення, в яких просив задовольнити касаційну скаргу прокурора, оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
		4.5.Позиція позивача зводиться до того, що: (1) Фондом в межах компетенції постійно здійснюються заходи щодо забезпечення надходження до Державного бюджету України дивідендів на корпоративні права держави господарських товариств, які перебувають у сфері управління Фонду; (2) Фонд на постійній основі проводить моніторинг сплати дивідендів до Державного бюджету України господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та подає Міністерству економіки України за встановленою формою відповідну узагальнену інформацію, на підставі якої затверджено розрахунок пені за несвоєчасно сплачені до Державного бюджету України дивіденди; (3) оскільки відповідач у встановлений законодавством строк дивіденди не сплатив, Міністерством економіки України правомірно нараховано пеню у заявленій до стягненні сумі в розмірі 29 046 271,26 грн.
		4.6.АТ "ОГХК" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
		4.7.Відповідач стверджує, що:
		(1) вчасно та в повному обсязі виконав свій обов`язок зі сплати дивідендів до Держаного бюджету України, що в свою чергу свідчить про безпідставність та незаконність нарахування пені на зобов`язання, яке було виконане AT "ОГХК" належним чином, та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову;
		(2) жодним нормативно-правовим актом не надано Фонду повноважень на звернення до суду щодо стягнення дивідендів на користь Державного бюджету України, з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" - 27.02.2020 органом уповноваженим на проведення стягнення до Державного бюджету України дивідендів та пені є контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 Податкового кодексу України; 
		(3) звернення Фонду та/або прокурора  до суду в інтересах Фонду є порушенням норм Конституції України, профільних Законів України "Про управління об`єктами державної власності", "Про Фонд державного майна України", та прямо заборонено пунктом 41.6 статті 41 Податкового кодексу України;
		(4) позиція Фонду у цій справі зводилась до того, що Фонд у межах своєї компетенції здійснює заходи щодо забезпечення надходження до Державного бюджету України дивідендів на корпоративні права держави господарських товариств, які перебувають у сфері управління Фонду, проте, у подібній справі №921/229/22 (постанова Верховного Суду від 24.05.2023) позиція Фонду  була наступною "08.02.2022 листом №2359-22 Фонд зазначив, що контроль за повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна частка, здійснює Державна податкова служба України";
		(5) законодавець відніс контроль за сплатою, а також стягнення дивідендів у дохід Державного бюджету України на дату звернення прокурора до суду з даним позовом виключно до компетенції податкових органів, проте, прокурор не звертався до органів ДПС України, як компетентного органу в межах даних правовідносин, для вжиття заходів щодо звернення до суду; 
		(6) звернення прокурора в інтересах держави в особі неналежного позивача  також є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
		 
		5.Позиція Верховного Суду
		5.1.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		5.2.Отже, норма пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
		5.3.Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		5.4.Відповідно до абзаців 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		5.5.Водночас згідно з положеннями частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. 
		5.6.Системне тлумачення положень частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		5.7.Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia   ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
		5.8.Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК)    корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
		5.9.Корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами (пункт 8 частини першої статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства").
		5.10.Згідно з пунктом 2 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
		5.11.Частиною першою статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на отримання дивідендів.
		5.12.Закон України "Про управління об`єктами державної власності" відповідно до Конституції України визначає правові основи управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).
		5.13.Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).
		5.14.Нормами статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності можуть бути: Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури), державне підприємство, установа, організація або господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належить державі або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі.
		5.15.Відповідно до абзаців 6, 7 частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.
		5.16.На суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.
		5.17.Таким чином, дійсно право вимоги сплати дивідендів належало учаснику (акціонеру) товариства. Останній як учасник корпоративних відносин набуває суб`єктивного права вимагати відновлення своїх прав, у разі їх порушення, зокрема, притягнення до відповідальності порушника, у тому числі шляхом стягнення з того неустойки, якою забезпечувалося виконання порушеного зобов`язання.
		5.18.Поряд з цим, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано врахували, що 27.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 №465-IX, яким статтю 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" доповнено частиною 8 наступного змісту: "Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати здійснюються податковими органами у порядку, встановленому Податковим кодексом України".
		5.19.Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 №466-IX (далі - Закон №466-IX ), який набрав чинності 23.05.2020, внесено зміни до Податкового кодексу України.
		5.20.Зокрема, пункт 191.1 статті 191 доповнено підпунктом 191.1.52 наступного змісту: "Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків".
		5.21.Отже, з дня набрання законної сили Законом №466-IX (23.05.2020), органами, уповноваженими на здійснення контролю, зокрема, за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку, та, відповідно, проведення стягнення до Державного бюджету України дивідендів та пені, є контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 Податкового кодексу України. 
		5.22.Наявність чіткого визначення у частині 8 статті 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та у статті 191.1.52 Податкового кодексу України органу, що уповноважений здійснювати стягнення дивідендів в дохід Державного бюджету України, виключає будь-які неузгодженості та подвійне тлумачення правових норм у цих правовідносинах.
		5.23.Відповідно до статті 41.1 Податкового кодексу України контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
		5.24.Згідно зі статтею 41.4 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. 
		5.25.Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів (стаття 41.6 Податкового кодексу України).
		5.26.Отже, законодавець відніс контроль за сплатою, а також стягнення грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку в дохід Державного бюджету України на дату звернення прокурора до суду з даним позовом виключно до компетенції податкових органів.
		5.27.При цьому, суди цілком обґрунтовано врахували, що право на стягнення пені виникає виключно після прийняття рішення загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів та відповідного наказу Міністерством економіки України, прийнятого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №702 (у редакції    постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2013 №416).
		5.28.Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення загальних зборів акціонерів про сплату дивідендів, оформлене наказом від 04.06.2021 №964 єдиного акціонера товариства - Фонду, та наказ Міністерства економіки України від 26.10.2021 №829-21 "Про нарахування пені Акціонерному товариству "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" за несвоєчасно сплачені до Державного бюджету України дивіденди, що стали підставою звернення прокурора до суду, були прийняті після набрання чинності вищезазначеними законами, зокрема Законом №466-IX. Враховуючи, що здійснення контролю за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку господарськими товариствами, зазначеними у підпункті 191.1.52 пункту 191.1 статті 191, здійснюють починаючи з 23.05.2020 саме і лише податкові органи, то саме вони мають визначати факт несвоєчасної сплати дивідендів до Державного бюджету України, період затримки, і, як наслідок, нараховувати пеню. Тому саме лише нарахування 26.10.2021 (після набрання чинності Законом №466-IX) Міністерством економіки України пені за несвоєчасно сплачені до Державного бюджету України дивіденди, а також те, що вони нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності AT "ОГКХ" у 2018 році, не свідчить, що дія цього Закону не розповсюджується на правовідносини щодо контролю за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу).
		5.29.Крім того, Закон №466-IX, яким введено зазначені норми в дію, не містить будь-яких особливостей щодо їх застосування у часі, а отже, з моменту набрання чинності останнім контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку та, відповідно, повноваження з нарахування та стягнення до державного бюджету спірного у цій справі платежу - пені за несвоєчасну сплату до Державного бюджету України дивідендів належать виключно податковим органам незалежно від року, за який нараховані дивіденди. Ключовим у цій нормі є факт набуття з 23.05.2020 повноважень контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою цих бюджетних зобов`язань, і такі повноваження не залежать від того, що дивіденди нараховані за попередні до набрання чинності нормою роки.
		5.30.Колегія суддів відзначає, що функція контролю за своєчасністю сплати грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку, у разі встановлення факту та періоду затримки сплати дивідендів, має мати наслідком нарахування пені саме контролюючим органом, оскільки інші органи не мають відповідних функцій контролю, а отже, не мають права встановлювати ані факт затримки сплати дивідендів, ані період затримки сплати, як і не мають права на стягнення відповідного грошового зобов`язання.
		5.31.Таким чином, у наведеному випадку місцевий господарський суд вірно встановив, що визначений прокурором позивач - Фонд не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто вказана особа є неналежним позивачем.
		5.32.Верховний Суд у своїх постановах зазначає, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №925/1214/19, від 16.02.2022 у справі №904/1407/21, від 19.05.2022 у справі №904/5558/20).
		5.33.Отже, встановивши факт звернення прокурора в інтересах держави в особі неналежного позивача, суди попередніх інстанцій правильно виснували, що це є самостійною підставою для  відмови в задоволенні позовних вимог.
		5.34.Ураховуючи вищевикладене у цій постанові, проаналізувавши судові рішення Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справі №923/199/21, від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, правові висновки в яких, на думку прокурора, не було враховано судом апеляційної інстанції у цій справі, Суд встановив, що оскаржувані судові рішення у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у справах, на які посилається прокурор.
		5.35.Прокурор вказує, що у вказаних справах Верховний Суд виснував, що (1) держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах; (2) під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
		5.36.На переконання прокурора, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про неналежного позивача у цій справі, не врахував, що спірні кошти стягуються не на користь позивача у справі, а в інтересах держави до Держаного бюджету України.
		5.37.Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій у цій справі не виснували проти наведених прокурором позицій Верховного Суду у вказаних постановах, адже у цих постановах йшлося саме про компетентний орган, через який держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки у відповідних правовідносинах, у цій же справі суди встановили, що визначений прокурором орган - Фонд не є уповноваженим (компетентним  )державою органом на захист її інтересів у спірних правовідносинах.
		5.38.Прокурор також стверджує, що апеляційний суд не врахував висновки  об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, про те, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у відповідних відносинах і звертатися до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.
		5.39.Верхвоний Суд звертає увагу, що такі висновки були наведені Верховним Судом  у відносинах купівлі-продажу за результатами публічних закупівель, коли відповідачем була визначена одна із сторін оспорюваного правочину (постачальник), а позивачем - інша сторона (споживач) як особа, яка є розпорядником бюджетних коштів, яка  здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України, тобто з урахуванням наявності у позивача відповідної компетенції, зокрема щодо здійснення контролю над публічними закупівлями.
		5.40.У цій справі суди дійшли висновку про те, що визначений прокурором позивач - Фонд не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з огляду на законодавче визначення інших суб`єктів (контролюючих опоганів), які законом наділені повноваженнями (відповідною компетенцією) здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку, що жодним чином не суперечить наведеній позиції Верховного Суду.
		5.41.У справі №910/10890/19 (постанова від 08.04.2021), на неврахування висновків Верховного Суду в якій прокурор також посилається у своїй касаційній скарзі, Верховний Суд виснував, що право вимоги сплати дивідендів належить відповідному учаснику (акціонеру). Останній, як учасник корпоративних відносин, набуває суб`єктивного права вимагати відновлення своїх прав у разі їх порушення, а також притягнення до відповідальності порушника, у тому числі шляхом стягнення з того пені, якою забезпечувалося виконання порушеного зобов`язання.
		5.42.Відповідні висновки Верховний суд навів (1) в межах доводів та вимог касаційної скарги, (2) за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції, залишеної без змін постановою апеляційного суду, про залишення позову заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК, відповідно не виснував стосовно суб`єктів, яким відповідно до  Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 №465-IX та Закону №466-IX надано право здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку.
		5.43.Доводи касаційної скарги про недослідження судами листів Міністерства економіки України від 09.12.2021 №2821-08/58081- 05, від 11.01.2022 №3222-6/945-05 колегія суддів не бере до уваги, оскільки в цих листах Мінекономіки надано інформацію Київській міській прокуратурі стосовно господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, які несвоєчасно сплатили (не сплатили) дивіденди на державну частку. Втім, у цій справі суди правильно виснували щодо того, що Фонд не є належним позивачем, що є самостійною підставою для відмови в позові, і не вимагає від суду дослідження доказів щодо прострочення відповідачем сплати дивідендів. 
		5.44.Стосовно доводів касаційної скарги з посиланням на Порядок  нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2013 №725, який, як зазначає скаржник, діяв  на момент виникнення спірних правовідносин, на момент пред`явлення позову та ухвалення судами попередніх інстанцій рішення у справі, був та залишається чинним, то колегія суддів зазначає, що цей Порядок розроблено відповідно до абзацу сьомого частини п`ятої статті 11  Закону України "Про управління об`єктами державної власності", і в цій нормі йдеться про особливості управління об`єктами державної власності. Однак цей порядок і норма, відповідно до якої його розроблено, визначаючи особливості управління об`єктами державної власності, не покладають на Міністерство економіки України, як одного з суб`єктів управління державною власністю, функції з контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати, які (функції) здійснюються податковими органами у порядку, встановленому  Податковим кодексом України, як то передбачено у частині восьмій статті 16 наведеного Закону. 
		5.45.Аргументи скаржника, що: (1) суд не врахував, що спірні кошти стягуються не на користь позивача у справі, а в інтересах держави до Державного бюджету України, що в умовах воєнного стану та дефіциту бюджету має важливе значення для функціонування бюджетної системи України; (2) відмова у задоволенні позову у зв`язку із зверненням до суду в інтересах, на думку судів, неналежного позивача фактично позбавила державу права на судовий захист та поновлення порушених інтересів у бюджетній сфері, не спростовують того, що Фонд не є органом, який законом наділений функціями щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати. Звернення прокурора в інтересах держави в особі Фонду з цим позовом скоріше свідчить про намагання вирішити спір щодо своєчасності сплати  дивідендів поза межами встановленого порядку функцій контролю за сплатою податкових зобов`язань податковими органами, які можуть мати інший підхід стосовно спірного обов`язку відповідача перед Державним бюджетом України.
		5.46.За наведених обставин (звернення прокурора в інтересах держави в особі неналежного позивача, що є самостійною підставою для  відмови в задоволенні позовних вимог), Верховний Суд не вбачає підстав для перевірки доводів прокурора та оскаржуваних рішень в частині  законності та підставності нарахування пені.
		6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		6.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		6.2.Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		6.3.За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.
		7. Розподіл судових витрат
		7.1.Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1.Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури  залишити без задоволення.
		2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у cправі №910/1978/22 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                   С.В. Бакуліна
		 
		 
		Судді                                                                                                 Н.М. Губенко 
		 
		 
		                                                                                                          І.Д. Кондратова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...