Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 588/1098/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 28.09.2023. Зареєстровано: 28.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2023.
Дата набрання законної сили: 31.10.2023
Номер судового провадження: 1-кп/588/105/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023205490000035

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 588/1098/23
		Провадження № 1-кп/588/105/23 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		28 вересня 2023 року                                                                м. Тростянець
		 
		Тростянецький районний суд Сумської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023205490000035 від 08.05.2023 відносно,
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Олешня Охтирського району Сумської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, одруженої, яка є пенсіонеркою, має інвалідність третьої групи, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима, 
		 
		обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
		 
		учасники судового провадження:
		прокурор ОСОБА_4 ,
		обвинувачена ОСОБА_3 ,
		захисник ОСОБА_5 ,
		потерпілий ОСОБА_6 ,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		Суд визнав доведеним, що 07.05.2023 близько 14 год. поблизу господарства розташованого по АДРЕСА_2 між ОСОБА_3 та її колишнім зятем ОСОБА_6 , на ґрунті неприязних відносин виник конфлікт. В ході даного конфлікту ОСОБА_3 вичерпавши словесні методи впливу, діючи умисно, з метою спричинення невизначеного ступеню тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , підвелась із лавки, на якій сиділа біля господарства, взяла із землі палицю, підійшла до автомобіля в якому на водійському сидінні знаходився ОСОБА_6 та завдала 4-5 ударів палицею ОСОБА_6 в ділянку ліктя лівої руки. Після цього ОСОБА_3 відійшовши на відстань близько 3 метрів від автомобіля, повернулась в бік ОСОБА_6 та кинула в його бік палицю, в результаті чого палиця влучила ОСОБА_6 в ділянку правого ока. На цьому конфлікт між ними скінчився.
		Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 40 від 10.05.2023 заподіяла потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження: в окружності правого ока синець невизначеної форми, розміром 3,5х6,5 см, багряного кольору в центрі та жовтого по периферії; в області лівого ліктя садно невизначеної форми, розміром 0,5х0,5 см, вкрите червоно-коричневою кіркою, розташованою на рівні навколишньої шкіри. Дані тілесні ушкодження по тривалості розладу здоров`я кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я так як мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів.
		Дії ОСОБА_3  суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
		Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3  за пред`явленим їй обвинуваченням за ч. 1 ст. 125 КК України винуватою себе не визнала і суду пояснила, що 07.05.2023 у м. Тростянець на вул. Пушкіна гралися діти. Вона прийшла із онукою ОСОБА_7 і дивилася за дітьми як вони гралися у піску. Потім під`їхав ОСОБА_6 та покликав дитину ОСОБА_8 . Дитина одразу підбігла до неї. ОСОБА_6 став запитувати дитину, чи не пускає її мати до нього. Старша онука побігла додому до матері та повернулася з матір`ю ОСОБА_9 . Остання запитала у ОСОБА_6 , чи той привіз дитині гостинців, але він нецензурно виразився на неї. ОСОБА_9 підійшла до неї та сіла на лавці. Потім ОСОБА_6 дістав телефон та почав знімати. Вона сказала щоб той не знімав. ОСОБА_6 сказав їй, що покаже її на суді, зробить її популярною. Вона підняла палку, яка лежала під парканом, підійшла до автомобіля та намагалася вибити телефон, але ОСОБА_6 відхилявся та продовжив знімати. Після цього вона відійшла від автомобіля, а ОСОБА_6 став від`їжджати. Вона кинула палку в слід ОСОБА_6 , після чого останній різко загальмував. Потім ОСОБА_6 став говорити, що вона щось йому зробила показуючи пальцем на ліве око та у подальшому поїхав. Дочка ОСОБА_9 повідомила їй, що палка відскочила та попала ОСОБА_6 в автомобіль. Куди саме попала палка вона не бачила. Увечері її син показував відео, яке надіслав ОСОБА_6 . Через 3 дні це відео було викладено у ТікТок. ОСОБА_6 неодноразово раніше її ображав, зокрема коли вона йшла на вокзал, а його товариш знімав це відео. Вм`ятини на автомобілі ОСОБА_6 були й раніше. Вона особисто не била по автомобілю. Коли кидала палку, то не цілилася по ОСОБА_6 , не хотіла щоб палка по ньому попала та не передбачала такої можливості. Вона також не бачила куди летіла палка. Де поділася палка їй не відомо. Слідчий експеримент із нею не проводився. Вину вона не визнає та не визнає цивільний позов. Вважає, що автомобіль був пошкоджений раніше. 
		Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за обставин викладених в обвинувальному акті та визнаних судом доведеними підтверджується показами допитаних у судовому засіданні потерпілого та свідків, а також письмовими доказами.
		Зокрема допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 07.05.2023 близько 14 год. він їхав на автомобілі ВАЗ 21099 сірого кольору, що перебуває у його користуванні, по вул. Пушкіна у м. Тростянець Сумської області та побачив дочку ОСОБА_8 , яка гралася у піску з іншими дітьми. Поряд сиділа обвинувачена ОСОБА_3 та ОСОБА_10 . Він зупинився та запитав у дочки коли вона поїде додому, оскільки йому перешкоджають у спілкуванні з дитиною. ОСОБА_3 сказала, що дитина ніколи не поїде до нього. Він став знімати на відео. Телефон тримав правою рукою. Дозвіл на зйомку не запитував, оскільки вважав, що має право знімати. Це побачила ОСОБА_3 , взяла палку під забором та підійшла до нього висловлюючись нецензурною лайкою. Обвинувачена почала бити його палкою, завдала близько 4-5 ударів, а він захищався ліктем. Удари приходилися по ньому та по автомобілю. Останнім ударом обвинувачена вибила у нього із рук телефон. У той час він сидів у автомобілі на передньому водійському сидінні. Двері автомобіля були зачинені. Спілкувався із дитиною через відчинене вікно. Після цього ОСОБА_3 стала відходити від автомобіля у сторону задньої частини автомобіля та на відстані близько 3 метрів розвернулася і кинула палку в нього. Він дивився на ОСОБА_3 , коли та відходила. Його голова була повернута у бік обвинуваченої. Ця палка влучила йому в праве око. Довжина палки була близько 60 - 70 сантиметрів. Він злякався, думав, що вибили око. Одразу він поїхав у поліцію та в подальшому в лікарню. У поліції він був близько 14 год. 14 хв., а до лікарні приїхав близько 15 год. 42 хв. Ушкодження на лікті він виявив наступного дня.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що 07.05.2023 в обідню пору доби, вона перебувала на своєму подвір`ї по АДРЕСА_3 та займалася господарськими справами. Її свекруха ОСОБА_3 була навпроти їхнього дворами разом із онучками, які гралися у піску. До неї зайшла дочка ОСОБА_11 та повідомила, що приїхав ОСОБА_6 . Вона вийшла з двору та побачила ОСОБА_6 , який сидів у автомобілі. Через відчинене вікно автомобіля ОСОБА_6 спілкувався зі своєю донькою ОСОБА_8 . Потім ОСОБА_8 підійшла до ОСОБА_3 та притулилася, а ОСОБА_6 витягнув телефон та почав знімати. ОСОБА_3 кілька разів просила ОСОБА_6 не знімати її, а той відповів, що покаже усім яка вона є. Після цього, ОСОБА_3 взяла палку, сказала, що розіб`є телефон, підійшла до ОСОБА_6 та стукала по автомобілю, але куди саме не бачила. Ця палка була дерев`яна, довжиною близько 30 сантиметрів. Потерпілий не кричав від болю. ОСОБА_6 сказав, що поїде і заявить на неї у поліцію. Коли ОСОБА_6 почав рухатися, то висунув голову у вікно, а ОСОБА_3 відходила від автомобіля. Потім ОСОБА_3 розвернулася в бік ОСОБА_6 та кинула палку у бік автомобіля. В цей момент ОСОБА_3 та ОСОБА_6 дивилися один на одного. Палка відскочила від землі, попала біля щоки ОСОБА_6 та залетіла у відчинене вікно автомобіля. Потерпілий закрив праве око та сказав: «Дивись що ти мені зробила». Потім ОСОБА_6 поїхав. Після обіду, через дві години, приїхала поліція. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що він товаришує із ОСОБА_6 . У травні 2023 року до нього приїжджав ОСОБА_6 на автомобілі ВАЗ 21099 у своїх справах близько 12 години дня. Точну дату він не пам`ятає. Потім знову до нього приїздив ОСОБА_6 цього ж дня вже у ввечері, але із заклеєним оком. Яке саме око було заклеєне він не пам`ятає. ОСОБА_6 не розповідав йому як отримав травму. Чи були пошкодження на автомобілі він не бачив. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що 07.05.2023 у денний час він був черговим хірургом та його викликали на санпропускник у приймальне відділення Тростянецької міської лікарні. Він оглядав ОСОБА_6 та надав рекомендації з приводу ушкодження. Також він заповнив вкладення у амбулаторну картку при травмі. У потерпілого було садно у ділянці правого очного яблука та підшкірна гематома правого ока. Потерпілий пояснював, що постраждав під час конфлікту із бувшою тещею внаслідок удару палкою. З моменту пошкодження до моменту звернення, зі слів потерпілого, пройшло близько 2 годин. Інших ушкоджень не було виявлено у ОСОБА_6 так як останній на них не скаржився. 
		Показання потерпілого та вказаних свідків щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, узгоджуються між собою, доповнюють один одне, не містять протиріч, а тому визнаються належними доказами, які в сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
		Також винуватість ОСОБА_3 в заподіянні потерпілому ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, за обставин визнаних судом доведеними, підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
		- протоколом огляду місця події від 17.05.2023 з ілюстративною фототаблицею до нього,відповідно до яких було проведено огляд ділянки місцевості, яка розташована по АДРЕСА_4 . В ході огляду встановлено, що по середині вулиці Пушкіна наявна ґрунтова автодорога та по правий бік від хвіртки господарства за номером 77, біля огорожі знаходиться дерев`яна лавка (а.с. 36-38);
		- CD-R диском з фрагментом відеозапису, що містить фактичні дані про події сварки між обвинуваченою та потерпілим 07.05.2023 близько 14 год. біля господарства розташованого по АДРЕСА_2 , зокрема про те як обвинувачена палкою завдавала ударів потерпілому ОСОБА_6 (а.с. 43);
		- протоколом огляду відеозапису на носії інформації від 12.05.2023 відповідно до якого дізнавачем було проведено огляд CD диска з фрагментом відеозапису про події сварки між обвинуваченою та потерпілим 07.05.2023 біля господарства розташованого по АДРЕСА_2 . Зокрема дізнавачем детально описано події сварки між обвинуваченою та потерпілим (а.с. 45);
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.05.2023 з ілюстративною фототаблицею до нього,відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 розповів та показав на місцевості про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , що мало місце 07.05.2023 біля господарства розташованого по АДРЕСА_2 (а.с. 46-49);
		- актом судово-медичного обстеження від 10.05.2023 за №39 відповідно до якого у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження: 1) в окружності правого ока синець невизначеної форми, розміром 3,5х6,5 см, багряного кольору в центрі та жовтого по периферії; 2) в області лівого ліктя садно невизначеної форми, розміром 0,5х0,5 см, вкрите червоно-коричневою кіркою, розташованою на рівні навколишньої шкіри (а.с. 50);
		- висновком експерта від 10.05.2023 за №40 відповідно до якого у ОСОБА_6 маються тілесні ушкодження: 1) в окружності правого ока синець невизначеної форми, розміром 3,5х6,5 см, багряного кольору в центрі та жовтого по периферії; 2) в області лівого ліктя садно невизначеної форми, розміром 0,5х0,5 см, вкрите червоно-коричневою кіркою, розташованою на рівні навколишньої шкіри. Дані тілесні ушкодження утворились внаслідок травматичної дії тупих твердих предметів, про що свідчить їх характер. Синець утворився по механізму удар, садно утворилося по механізму ковзання-тертя. Дані тілесні ушкодження по тривалості розладу здоров`я кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я, так як мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів (відповідно до пунктів 2.3.2.б, 2.3.5 правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.95). Давність даних тілесних ушкоджень може відповідати часу вчинення кримінального правопорушення, що підтверджується кольором синця та станом поверхні садна (а.с. 51-52);
		- висновком експерта від 10.05.2023 за №41 відповідно до якого тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_6 могли утворитися при механізмі, зазначеному ним під час проведення слідчого експерименту 09.05.2023 (а.с. 53-54);
		- протоколом огляду речей від 23.05.2023 з ілюстративною фототаблицею до нього, відповідно до якого дізнавачем за участю понятих було проведено огляд мобільного телефону «moto e20» наданого потерпілим та встановлено, що в мультимедійних даних телефону наявний відеозапис, який повністю відповідає наданому потерпілим відеозапису на CD диску (а.с. 64-66).
		Суд критично оцінює показання обвинуваченої щодо тих обставин, що вона не бажала щоб палка попала по потерпілому та не передбачала такої можливості оскільки такі доводи обвинуваченої спростовуються наданими нею показами про те, що вона кидала палку в слід ОСОБА_6 . Крім того, зазначені покази обвинуваченої спростовуються показами свідка ОСОБА_9 , про те, що ОСОБА_3 розвернулася в бік ОСОБА_6 та кинула палку у бік автомобіля. 
		Відповідно до ст. 24 КК України умисел поділяється на прямий та непрямий.
		Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
		Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припустила їх настання.
		Інтелектуальний момент непрямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільно небезпечних наслідків. Непрямий умисел повністю збігається з прямим умислом за такою ознакою інтелектуального моменту, як усвідомлення. Однак інша ознака - передбачення суспільно небезпечних наслідків - значно відрізняється від подібної ознаки прямого умислу. Відповідно до закону при прямому умислі винний передбачає наслідки як можливий або неминучий результат свого суспільно небезпечного діяння, а при непрямому умислі він передбачає лише можливість настання таких наслідків.
		Відповідно до положень ст. 25 КК України необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.
		Отже, розмежування умисного заподіяння особі легкого тілесного ушкодження від необережного заподіяння такого ушкодження здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивною сторонами цих діянь.
		Враховуючи установлені фактичні обставини, суд поза розумним сумнівом доходить висновку, що обвинувачена перебуваючи в умовах конфлікту з потерпілим та кидаючи палку в бік останнього, діяла саме умисно, а не з необережності та повинна була передбачати суспільно небезпечні наслідки свого діяння. 
		З цих же підстав суд відхиляє доводи захисника про відсутність умислу в діях обвинуваченої на завдання потерпілому тілесних ушкоджень. 
		Таким чином, суд приходить до переконання, що невизнання вини обвинуваченою спрямоване на спотворення фактичних обставин справи для уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.
		За таких обставин, суд вважає вину ОСОБА_3  у пред`явленому обвинуваченні доведеною повністю.
		При визначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до кримінальних проступків, особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, є пенсіонеркою, має інвалідність третьої групи, одружена, за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває. 
		Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3  відповідно до статей 66, 67 КК України, не встановлено.
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3  суд враховує також вимоги ст.65 КК України щодо призначення судом покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням того, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Враховуючи сукупність зазначених обставин, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченій ОСОБА_3  слід призначити у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу.
		Суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Потерпілим ОСОБА_6 у порядку передбаченому ст. 128 КПК України у справі заявлено цивільний позов до обвинуваченої про стягнення моральної та матеріальної шкоди завданої злочином. Позовні вимоги потерпілий мотивував тим, що обвинувачена в ході конфлікту декілька разів вдарила дерев`яною палицею по автомобілю та вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 4050 грн. Також потерпілий зазначив, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , було завдано шкоди його моральному здоров`ю. Він був вимушений терпіти фізичний біль, погано бачив пошкодженим оком, також був вимушений відновлювати своє здоров`я (звертався за консультацією до лікаря офтальмолога). Намаганнями поновити порушення права, його життя було перенасичене негативними емоціями та психічними переживаннями. Розмір моральної шкоди він оцінює у 5000 грн. Тому потерпілий просив суд стягнути з обвинуваченої на його користь матеріальну шкоду в розмірі 4050 грн, а також моральну шкоду в розмірі 5000 грн. 
		У судовому засіданні потерпілий підтримав позовні вимоги пославшись на обставини викладені у позовній заяві.
		Обвинувачена та захисник заперечили проти позову повністю пославшись на відсутність складу кримінального правопорушення в діях обвинуваченої та відсутність доказів заподіяння шкоди. Зокрема захисник вказав, що пошкодження лакофарбового покриття автомобіля ВАЗ-21099, що перебуває у користуванні ОСОБА_6 було наявне до моменту кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_3 . На підтвердження таких обставин захисник надав світлини, що були зроблені 03.05.2023 та повідомлення Територіального сервісного центру №5943 в Сумській області від 08.09.2023 про перереєстрацію автомобіля ВАЗ-210994-20 з державним номерним знаком НОМЕР_1 на іншого власника, що мало місце 02.05.2023 та 04.05.2023.
		Вирішуючи цивільний позов потерпілого суд враховує таке.
		Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами завдання саме обвинуваченою пошкоджень автомобілю ВАЗ 210994-20 з державним номерним знаком НОМЕР_2 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що мало місце 07.05.2023 близько 14 год. поблизу господарства розташованого по вул. Пушкіна, 77 у м. Тростянець Охтирського району Сумської області. Зокрема суд враховує те, що вказаний автомобіль було зареєстровано 04.05.2023. До перереєстрації зазначений автомобіль мав державний номерний знак НОМЕР_1 та саме з таким номерним знаком, 03.05.2023 дочкою обвинуваченої було зроблено фотознімок автомобіля з пошкодженням лакофарбового покриття в місцях на які вказав потерпілий. 
		Отже позовні вимоги ОСОБА_6 в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають. 
		Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд враховує таке. 
		Згідно ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно п.9 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Суд виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації, а крім того у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об`єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.
		Усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.
		При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		Водночас, у контексті визначення справедливого розміру відшкодування моральної шкоди суд зважає на такий елемент, як урахування притаманного конкретній країні рівня життя, адже некритичне слідування заявленим вимогам у частині визначення розміру відшкодування може призвести до істотного порушення балансу інтересів сторін з приводу відшкодування моральної шкоди.
		Аналізуючи суть самого порушення прав ОСОБА_6 , пов`язаних із ушкодженням здоров`я, у зв`язку з чим він був вимушений терпіти фізичний біль та відновлювати своє здоров`я, суд вважає таким, що свідчить про заподіяння позивачеві моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Враховуючи тривалість порушення прав позивача та їх негативні наслідки, обставини, за яких позивач зазнав моральних страждань, суд вважає розумним та справедливим стягнути з обвинуваченої на користь потерпілого у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн. Саме такий розмір відшкодування моральної шкоди буде достатнім для компенсації немайнових втрат, які в інший, не грошовий спосіб, поновити неможливо, та реальним з точки зору виконання судового рішення як складової права на справедливий суд та однієї з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. 
		Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, зокрема: 
		1) CD-R диск із фрагментом відеозапису, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження;
		2) мобільний телефон «moto e20» (IMEI: НОМЕР_3 ; IMEI: НОМЕР_4 ), належний ОСОБА_6 та який було передано останньому під зберігальну розписку - необхідно вважати повернутим власнику.
		Процесуальні витрати відсутні. 
		Клопотання про застосування відносно  ОСОБА_3 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не заявлено.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 7, 128, 129, 368-374, 392, 395 КПК України, суд, 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Визнати ОСОБА_3  винуватою у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.
		Штраф має бути сплачений ОСОБА_3  у місячний строк після набрання вироком законної сили, про що необхідно повідомити Тростянецький районний суд Сумської області шляхом представлення документа про сплату штрафу. 
		Цивільний позов ОСОБА_6  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
		Стягнути із ОСОБА_3  ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_6  ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого по АДРЕСА_5 ) кошти на відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. 
		Речові докази: 1) CD-R диск з фрагментом відеозапису, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження; 2) мобільний телефон «moto e20» (IMEI: НОМЕР_3 ; IMEI: НОМЕР_4 ), належний ОСОБА_6 та який було передано останньому під зберігальну розпису - вважати повернутим власнику.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченій, захиснику та потерпілому.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...