Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/1311/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 28.09.2023. Зареєстровано: 29.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/205/515/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022040000000544

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		27.09.2023 Єдиний унікальний номер 205/1311/23
		                                                               1-кп/205/515/23
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 вересня 2023 року                                                                м. Дніпро
		Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого судді                -         ОСОБА_1 
		за участю секретаря                -       ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022040000000544 відносно:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, яка має середню освіту, одружена, малолітніх дітей на утриманні не має, офіційно працевлаштована на посаді торгівельного представника ТОВ «Бадагоні-Україна», місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -
		за участю учасників кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_4 ,
		потерпілої ОСОБА_5 ,
		цивільного позивача ОСОБА_6 
		представника потерпілої та цивільного позивача адвоката ОСОБА_7 ,
		захисника ОСОБА_8 ,
		обвинуваченої ОСОБА_3 ,
		ВСТАНОВИВ:
		    
		ОСОБА_3 13 жовтня 2022 року, приблизно о 18 годині 45 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить їй на праві власності, здійснювала рух в темний час доби, без увімкненого міського освітлення, по сухому асфальтобетонному дорожньому покриттю пр. Івана Мазепи з боку пр. Сергія Нігояна в напрямку вул. Авіаційної у Новокодацькому районі м. Дніпро, проїжджа частина якої має по дві смуги для руху в кожному напрямку та розділяється трамвайними коліями.
		У ході руху водій ОСОБА_3 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.38.1. та дорожньою розміткою 1.14.1., не діяла таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважною до дорожньої обстановки та її змінам, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху та маючи можливість об`єктивно виявити пішоходів, ОСОБА_9 , 1950 року народження та ОСОБА_10 , 1959 року народження, які рухалась по нерегульованому пішохідному переходу, справа на ліво відносно руху автомобіля, завчасно не вжила усіх можливих дій для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, щоб надати дорогу пішоходам, які рухаються по нерегульованому пішохідному переході, в результаті чого в районі перехрестя вул. Володимира Самодриги та пр. Івана Мазепи в м. Дніпро, здійснила наїзд передньою лівою частиною автомобіля «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
		Своїми діями водій автомобіля «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , грубо порушила вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 18.1 Правил дорожнього руху України, якими передбачено:
		п. 1.3.: «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;
		п. 1.5.: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
		п. 2.3. (б).: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і,не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
		п. 18.1.: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.».
		Порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_11 знаходиться у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події, внаслідок якої пішохід, ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла: синці на повіках обох очей, в проекції лівої вилиці та на тильній поверхні правої кисті, рвано-забійна рана на передній поверхні правої гомілки у середній третині, перелом правої скроневої кістки, крововиливи під м`якою мозковою оболонкою, численні переломи ребер з обох боків (3-6 ліворуч по задній пахвовій лінії, 3-7 праворуч по лопатковій лінії), перелому правої ключиці та 10-го грудного хребця, розриви печінки, підшкірні крововиливи з кишенеподібним відшаруванням жирової клітковини від м`язів на внутрішній поверхні в проекції лівого колінного суглоба та на зовнішній поверхні в проекції правого колінного суглоба, подвійний перелом правої малогомілкової кістки, розрив капсули правого гомілковостопного суглобу, перелом лівої лобкової кістки та розрив клубово-крижового з`єднання ліворуч, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення.
		Смерть, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала 13 жовтня 2022 року о 22 годині 30 хвилин в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР, за адресою: м. Дніпро, пл. Соборна, 14, від сумісної тупої травми тіла у вигляді численних переломів кісток черепа, тулуба та нижніх кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів, яка ускладнилася розвитком шоку.
		Також в результаті даної дорожньо-транспортної події, пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани в скроневій ділянці справа, садна скату носу, закритої травми тазу з переломом лівої сідничної кістки, закритої травми лівої нижньої кінцівки з косим переломом лівої великогомілкової кістки у нижній третині зі зміщенням, що за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).
		Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, щиро покаялась та суду пояснила, що 13 жовтня 2022 року приблизно о 18 годині 45 хвилин вона керувала автомобілем «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась зі швидкістю 40 км./год. з увімкненим ближнім світлом фар, в лівій смузі для руху, при цьому на вулиці було темно, міського освітлення не було, видимість та оглядовість обмежена. В салоні автомобіля з нею перебував її чоловік - ОСОБА_12 , який має захворювання «церорз печінки» остання стадія, вона відволіклась на декілька секунд, оскільки чоловіку стало зле. В цей момент почула стук, намагалась уникнути зіткнення шляхом гальмування, однак не встигла загальмувати та здійснила наїзд на пішоходів, які рухались на нерегульованому пішохідному переході. Обвинувачена вийшла з автомобіля та побачила двох жінок, одна з них лежала на рейках, яка виявилася потім загиблою, інша жінка знаходилась лежачи на дорозі. Зазначила, що пішоходів вона не бачила, оскільки вони були в темному одязі, світловідбиваючих стрічок на одязі не було, разом з тим дорожній знак вона бачила. Пояснила, що дорожньо-транспортна пригода сталась на пішоходному переході, на її автомобілі з лівого боку були пошкодження, алкогольних напоїв не вживала, пройшла медичний огляд. Окрім цього, обвинувачена зазначила, що сильно жалкує над ситуацією, що сталася, не бажала таких наслідків, в першу чергу спрямувала всі свої дії на допомогу потерпілої ОСОБА_10 , оскільки лікарі повідомили, що стан її стабільний, надавала гроші на ліки та оплатила кошти за оперативне втручання, а також відшкодувала 53 000 грн., вибачилася перед нею. Перед потерпілою ОСОБА_5 вона намагалася вибачитись, проте, між ними не склалося взаєморозуміння, остання на її звернення реагувала емоційно, відшкодувала на її користь 80 000 грн. шляхом перерахування на картковий рахунок. Пояснила, що відшкодувати шкоду потерпілим їй допомогли її родичі, оскільки у неї скрутне матеріальне становище через важку хворобу її чоловіка, який потребує постійного лікування та догляду.
		Крім визнання обвинуваченою своєї вини, її вина у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами, а саме:
		- поясненнями потерпілої ОСОБА_5 , яка пояснила, що 13 жовтня 2022 року її баба ОСОБА_9 пішла до церкви та повинна була у ввечері повернутися до місця свого проживання, де проживала разом з нею, тобто потерпілою, своєю донькою ОСОБА_6 та молодим чоловіком потерпілої. Однак, ввечері баба додому не повернулася. Пояснила, що її мати - цивільний позивач у справі ОСОБА_6 та її хлопець ввечері 13.10.2022 року побачили дорожньо-транспортну пригоду, де люди сказали їм, що збили двох монахинь, але ж свідками самої ДТП вони не були. Згодом, вони дізналися, що жінок відвезли до лікарні, куди вони і приїхали, але ж лікарі повідомили, що її баба, ОСОБА_9 , померла. Потерпіла зазначила, що її бабуся вела активний образ життя, не хворіла, записалася у фітнес клуб, мала бажання жити ще довго, але ж через злочинні дії обвинуваченої вона втратила рідну людину. Пояснила, що поховання бабусі було в м. Краматорськ. Потерпіла просила призначити обвинуваченій ОСОБА_3 суворе покарання з реальним позбавленням волі. Не заперечувала, що обвинувачена в рахунок відшкодування шкоди надала 80 000 грн., при цьому зазначила, що обвинувачена особисто перед нею не вибачилась. 
		Також, вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:
		- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.10.2022 року, складеного за участю понятих, схемою місця ДТП та доданої до протоколу ілюстративної фототаблиці, відповідно до яких встановлено, що дійсно мала місце дорожньо-транспортна пригода 13.10.2022 року, оглянуто і описано місце дорожньо-транспортної пригоди, за участю транспортного засобу - автомобіля «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час якої відбувся наїзд на пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , смерть якої настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 22 годині 30 хвилин в КП «Обласна клінічна лікарня ім. Мечникова» ДОР, після дорожньо-транспортної пригоди;
		- протоколом огляду від 13.10.2022 року та фототаблиці, згідно якого в присутності понятих було оглянуто приміщення санітарно клінічного відділення КЗ, що розташоване за адресою: м. Дніпро, пл. Соборна, 14, в якому було виявлено труп  ОСОБА_9 , 1950 року народження, який було оглянуто, в ході огляду нічого не вилучалось;
		- медичною картою стаціонарного хворого, згідно якої 13.10.2022 року о 19.05 год., ОСОБА_9 потрапила до КП «Обласна клінічна лікарня ім. Мечникова» ДОР з діагнозом велика політравма, забій головного мозку III ступеня, смерть якої настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 22.30 год.;
		- автомобілем «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, згідно постанови про визнання речовим доказом від 14.10.2022 року та залишений для подальшого зберігання на території майданчика тимчасового тримання ТЗ ГУНП в Дніпропетровській області, за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 105, який в подальшому було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 згідно гарантійної розписки від 12.12.2022 року;
		- висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 5954-22 від 14.11.2022 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно якої на момент огляду робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 перебували у працездатному стані;
		- висновком судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 5958/59529-22 від 16.11.2022 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно якої виходячи з локалізації пошкоджень, які отримав автомобіль «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час контакту із пішоходом, швидкість руху вказаного автомобіля у момент наїзду могла складати не менше 35…36 км./год.; автомобіль «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 контактував з пішоходами передньою лівою частиною переднього бамперу, решітки радіатору, капоту та вітрового скла;
		- лікарським свідоцтвом про смерть від 14.10.2022 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_9 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
		- висновком судово-медичної експертизи за фактом смерті № 5793 від 14.11.2022 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», згідно якого смерть ОСОБА_9 настала від сумісної тупої травми тіла у вигляді численних переломів кісток черепа, тулуба та нижніх кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів, яка ускладнилася розвитком шоку, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа; при експертизі трупа виявлені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла (синці на повіках обох очей, в проекції лівої вилиці та на тильній поверхні правої кисті, рвано-забійна рана на передній поверхні правої гомілки у середній третині, перелом правої скроневої кістки, крововиливи під м`якою мозковою оболонкою, численні переломи ребер з обох боків (3-6 ліворуч по задній пахвовій лінії, 3-7 праворуч по лопатковій лінії), перелому правої ключиці та 10-го грудного хребця, розриви печінки, підшкірні крововиливи з кишенеподібним відшаруванням жирової клітковини від м`язів на внутрішній поверхні в проекції лівого колінного суглоба та на зовнішній поверхні в проекції правого колінного суглоба, подвійний перелом правої малогомілкової кістки, розрив капсули правого гомілковостопного суглобу, перелом лівої лобкової кістки та розрив клубово-крижового з`єднання ліворуч, що спричинена прижиттєво, незадовго до настання смерті, від дії тупого твердого предмета (предметів) або при ударі об такий (такі), що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення і знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті; при судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий; бутиловий, ізоаміловий, аліловий спирти;
		- висновком судово-медичної експертизи за фактом смерті № 5793/3028-Е від 15.11.2022 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», згідно якого смерть ОСОБА_9 настала від сумісної тупої травми тіла у вигляді численних перелом кісток черепа, тулуба та нижніх кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів, яка ускладнилася розвитком шоку, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа. Морфологічний характер та локалізація тілесних ушкоджень виявлених на трупі потерпілої, не виключають можливості спричинення їх за обставин викладених у постанові, тобто, при дорожньо-транспортній події, при контактуванні потерпілої з рухаючимся транспортним засобом та послідуючим падінням на дорожнє покриття. Морфологічний характер та локалізація тілесних ушкоджень виявлених на тілі потерпілої, вказують, що в момент первинного контакту потерпіла, найбільш вірогідно, перебувала у вертикальному положенні в русі та було повернута до транспортного засобу правою бічною (задньо-бічною) поверхнею тіла;
		- висновком судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_10 № 3709е від 30.12.2022 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» та схематичного зображення ушкоджень, згідно якого ОСОБА_10 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани в скроневій ділянці справа, садна скату носу, закритої травми тазу з переломом лівої сідничної кістки, закритої травми лівої нижньої кінцівки з косим переломом лівої великогомілкової кістки у нижній третині зі зміщенням. Виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми тіла, спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в ліву половину тіла, якими могли бути виступаючі частини рухомого транспортного засобу, з послідуючим падінням обстеженої на дорожнє покриття. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», що за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день). Враховуючи характер та локалізацію встановлених у неї тілесних ушкоджень, можливо вказати, що в момент первинного контакту з транспортним засобом гр. ОСОБА_10 знаходилась у вертикальному або близькому до нього положенні та більш вірогідно була звернута лівою поверхнею тіла до травмую чого предмету (виступаючих частин рухомого транспортного засобу);
		- гарантійною розпискою, згідно якої автомобіль «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 отримала на відповідальне зберігання  ОСОБА_3 ;
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 13.01.2023 року, план-схемою до нього та фототаблицею, за участю ОСОБА_3 у присутності понятих, захисника. ОСОБА_3 на місці події показала обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13.10.2022 року, при якій відбувся наїзд на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 13.01.2023 року план-схемою до нього та фототаблицею, за участю свідка ОСОБА_12 , який в присутності понятих , на місці події показав обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13.10.2022 року;
		- висновком судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/104-23/1776-ІТ від 18.01.2023 року Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, згідно якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_3 повинна була діяти відповідно до вимог п. 18.1 ПДР України. В умовах даної події водій автомобіля «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_3 мала технічну можливість уникнути даної ДТП; при заданому механізмові події дії водія автомобіля «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 18.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП.
		- полісом № 209412905 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого забезпечений транспортний засіб «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , страховиком є СК «Оберіг», страхувальником - ОСОБА_3 ;
		- висновком медичного огляду від 26.10.2022 року № 4873 КП «Обласний медичний психіатричний центр з лікування залежностей зі стаціонаром» ДОР, за результатами якого встановлено, що ОСОБА_3 у стані сп`яніння не перебуває, дата огляду 13.10.2022 року о 20.50 год.
		Тому, вказані вище докази, що досліджувались судом, є належними, допустимими, достовірними, взаємодоповнюють один одного, і в своїй сукупності повністю доводять вину обвинуваченої у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої та спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		Оцінивши вищевказані докази, які є належними та допустимими, судом приймаються до уваги при розгляді даного кримінального провадження, оскільки порушення норм КПК України при збору даних доказів не було встановлено.
		Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що  вина ОСОБА_3 в скоєному кримінальному правопорушенні знайшла своє повне підтвердження і її дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_9 та спричинило потерпілій ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесне ушкодження. 
		Відповідно до положень статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищими соціальними цінностями. Кримінальний кодекс України здійснює охоронну функцію щодо вказаних цінностей, зокрема, ст.286 КК України встановлює кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами, якщо вони спричинили смерть потерпілого та спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
		За класифікацією злочин, вчинений ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів (ст. 12 КК України).
		Згідно з п. 20 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Так, суд, спираючись на послідовну практику Верховного Суду, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
		У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
		Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що обвинувачена ОСОБА_3 визнала свою провину повністю, не покинула місце ДТП, надала критичну оцінку своїй протиправній поведінці, не проявила байдужість по відношенню до потерпілої ОСОБА_10 , а повністю відшкодувала їй заподіяну шкоду, про що повідомила в судових дебатах потерпіла ОСОБА_10 . Окрім цього, обвинувачена частково відшкодувала шкоду потерпілій ОСОБА_5 в розмірі 80000 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується потерпілою. 
		Доводи представника потерпілої та цивільного позивача адвоката ОСОБА_7 щодо відсутності у обвинуваченої щирого каяття, оскільки остання сплатила потерпілій в рахунок відшкодування шкоди недостатню суму, не вибачалась після ДТП, а вже в судовому засіданні з метою пом`ягшити свою вину висловила вибачення, не можуть бути взяті до уваги, оскільки, на думку суду, щире каяття не залежить від розміру суми, яка була добровільно відшкодована обвинуваченою. Сам факт, добровільного відшкодування шкоди обвинуваченою ОСОБА_3  в певній сумі свідчить про її бажання залагодити ситуацію, яка склалася. Окрім цього, обвинувачена неодноразово в судовому засідання вибачалася перед потерпілою та цивільним позивачем.
		Відтак, судом встановлено щире каяття обвинуваченої ОСОБА_3 , оскільки остання повністю визнала свою вину, зазначивши суду, що не оспорює фактичних обставин, в судовому засіданні, вибачилася, висловлюючи критичне ставлення до вчиненого, готова понести покарання, призначене судом, а тому суд знаходить підстави для визнання щирого каяття обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 .
		Таким чином, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає її повне визнання своєї вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілій ОСОБА_10 , часткове відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_5 .
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		Визначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є необережним тяжким злочином, що вчинене за необережної форми вини, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер допущеного ОСОБА_3 порушення Правил дорожнього руху, характер та ступінь тяжкості непоправних наслідків у виді смерті особи та завдання середньої тяжкості тілесного ушкодження, відомості про особу обвинуваченої. 
		Обговорюючи питання про вид і міру покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд враховує також досудову доповідь, складену Чечелівським районним відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області, згідно якої у обвинуваченої ОСОБА_3 низький рівень вчинення повторного кримінального правопорушення, низький рівень небезпеки для суспільства, у тому числі, для окремих осіб, та її виправлення можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк з покладенням обов`язків відповідно до ч.3 ст.76 КК України.
		Крім того, при призначенні покарання суд враховує данні про особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, має зареєстроване місце проживання, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має постійне джерело доходу, офіційно працевлаштована, одружена, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні не має малолітніх та неповнолітніх дітей, а також її ставлення до вчиненого діяння та його наслідків, зокрема визнання своєї вини в повному обсязі, добровільне відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_10 , часткове відшкодовування шкоди потерпілій ОСОБА_5 , відтак, на думку суду обвинувачена ОСОБА_3  щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює скоєний нею злочин, демонструє готовність понести заслужене покарання, а також думку потерпілої ОСОБА_10 , в судових дебатах повідомила, що матеріальних претензій до обвинуваченої не має, просила призначити покарання на розсуд суду, а також думку потерпілої ОСОБА_5 (онуки загиблої), яка просила суд призначити суворе покарання з реальним позбавленням волі в межах санкції статті обвинувачення, враховуючи думку прокурора, який вважає за доцільне застосування до обвинуваченої ОСОБА_3 ст. 75 КК України. 
		До того ж, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України, законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху. Тому думка потерпілих щодо виду та розміру покарання сама по собі не є вирішальною в цьому питанні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Беручі до уваги відомості, що характеризують обвинувачену у плані потенційної суспільної небезпеки, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_3  та відсутність обставин, що обтяжують покарання, її стан здоров`я, враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_14 доглядає за своїм чоловіком ОСОБА_12 , який має захворювання печінки, за станом здоров`я потребує постійного догляду, що підтверджується медичними документами, беручи до уваги, що ОСОБА_3 в судовому засіданні щиро покаялась, суду пояснила, що зробила висновки для себе, у зв`язку з чим, суд вважає, що для реальної корекції соціальної поведінки останньої та запобігання продовженню злочинної діяльності, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 , їй слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, звільнивши обвинувачену від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк, тобто в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
		Оскільки іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
		Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
		Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
		За змістом п. 21 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченої, що спричинило смерть потерпілого та спричинення потерпілій середньої тяжкості тілесного ушкодження, з метою забезпечення міри виховного характеру, приходить до висновку про призначення їй додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом в межах санкції статті.
		Крім того, потерпіла ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка визнана цивільним позивачем звернулися до суду з цивільним позовом до ОСОБА_3 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, що настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову зазначили, що внаслідок ДТП, яка мала місце 13 жовтня 2022 року настала смерть ОСОБА_9 , яка є бабою потерпілої та мати цивільного позивача. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована на підставі полісу № 209412905 від 10.06.2022 року в ТДВ «СГ «Оберіг». Так, цивільним позивачем ОСОБА_6 були понесені витрати на поховання ОСОБА_9 на загальну суму 29 161,00 грн. Смерть ОСОБА_9 завдала цивільним позивачам глибоких та тяжких душевних, емоційних та моральних страждань, втрата близької людини нанесла їм душевну травму, яка не може бути компенсована будь-чим. Після смерті ОСОБА_9 донька та онука загиблої досі зазнають чималого стресу, все постійно нагадує про втрату рідної людини, вони страждають від головних болів, мають поганий сон та постійно перебувають у пригніченому стані, що пов`язано із втратою близького родича. Просили стягнути з ТДВ «СГ «Оберіг» на користь ОСОБА_6 витрати на поховання в сумі 29 161 грн.; стягнути з ТДВ «СГ «Оберіг» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 80 400 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 919 600 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн.; стягнути з ОСОБА_3 та ТДВ «СГ «Оберіг» на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 судові витрати пов`язані зі сплатою правничої допомоги, які будуть заявлені в порядку та строки передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
		Допитана в судовому засіданні цивільний позивач ОСОБА_6 підтримала цивільний позов, просила його задовольнити та зазначила, що вона є донькою загиблої ОСОБА_9 , яка проживала в м. Краматорськ Донецької області. Пояснила, що її мати переїхала в м. Дніпро, та після її загибелі вона займалася її похованням. Мати ховали в м. Краматорськ, перевезення тіла це окрема послуга ритуального агентства, договір не укладався, грошові кошти вона перераховували на картковий рахунок водія, надала відповідну квитанцію. 
		Представник цивільного позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов. 
		В судовому засіданні ОСОБА_5 цивільний позов підтримала та просила задовольнити.
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 позовні вимоги  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, що настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визнала частково, а саме, визнала моральну шкоду в розмірі 80 000 грн., пояснивши, що вона знаходиться в скрутному матеріальному стані.
		Від захисника надійшли заперечення на цивільний позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, що настала внаслідок ДТП, згідно яких просив цивільний позов задовольнити частково. 
		Від цивільного відповідача ТДВ «СГ «Оберіг» надійшов відзив на позов, згідно яких цивільний відповідач виклав заперечення проти цивільного позову  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , зазначивши, що станом на дату розгляду справи права цивільного позивача не були порушені, а ТДВ «СГ «Оберіг» не було прострочено виконання свого обов`язку зі здійснення страхового відшкодування, оскільки позивач не звертався до страхової компанії про виплату страхового відшкодування, тому позов подано передчасно. 
		Від адвоката ОСОБА_7 надійшла відповідь на відзив, в якій викладені пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. 
		Від представника ТДВ «СГ «Оберіг» надійшли заперечення на відповідь на відзив.
		Щодо вирішення пред`явленого цивільного позову, в рамках даного кримінального провадження, по суті, слід зазначити наступне.
		Відповідно до ст. 129 КПК України суд ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Частиною 1 ст. 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Згідно ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
		За положеннями ст. 6 Закону України №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		Згідно з пунктом 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 Глави 82 ЦК України та Законом.
		Відповідно до ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.
		Стаття 27 Закону встановлює, що шкода, пов`язана із смертю потерпілого включає в себе: шкоду, завдану смертю потерпілого, утриманцям на підставі п. 27.2; моральну шкоду на підставі п.27.3 і витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника на підставі п.27.4.
		Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п.27.3 ст.27 Закону № 1961-IV).
		При цьому, положення цього Закону не вимагають від заявника доказувати страховику розмір моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Такий розмір, визначений законом та становить сталу величину - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку. 
		На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_3 була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 209412905, строк дії з 10.06.2022 року по 09.06.2023 року.
		Так, цивільний позивач  ОСОБА_6 є донькою загиблої  ОСОБА_9 .
		За таких обставин цивільний позивач  ОСОБА_6 є особою, яка має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		За таких обставин, з цивільного відповідача ТДВ «СГ «Оберіг» на користь цивільного позивача  ОСОБА_6  підлягає стягненню моральна шкода заподіяної смертю матері позивача в розмірі 12 мінімальних заробітних плат, що з урахуванням вимог ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» № 2849-IX (встановлено станом на 01.10.2022 року розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 6700 грн.), складає 12 х 6700 = 80 400,00 грн.
		Щодо витрат на поховання ОСОБА_9 , які цивільним позивачем  ОСОБА_6  визначені у сумі 29 161,00 грн., а саме, 11 161,00 грн. - витрати на поховання; 12 000 грн. - витрати на поминальний обід; 6000 грн. - витрати на перевезення тіла в м. Краматорськ, суд зазначає про таке.
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.
		У відповідності до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10 липня 2003 року під похованням померлого слід розуміти комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
		Відповідно до п. 27.4 Закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Таким чином, витрати на поховання повинні бути документально підтвердженні.
		Відтак, при вирішенні цивільного позову заявленого  ОСОБА_6 до ТДВ «СГ «Оберіг» про відшкодування витрат на поховання, вважається доведеною та підтвердженою сума в розмірі 11 161,00 грн., витрачена цивільними позивачем на поховання та ритуальну послуги, а саме, могила, поховання, ритуальні послуги, катафалк, доставка копачів, компенсація за зберігання тіла в морзі, що підтверджується відповідним товарним чеком СКП «Ритуальна служба» Краматорської міської ради від 15.10.2022 року. А тому, приходить до висновку, що саме така сума підлягає стягненню на користь цивільного позивача  ОСОБА_6 та позовні вимоги в цій частини підлягають задоволенню. 
		Разом з тим, належних доказів, в підтвердження витрат на перевезення тіла в м. Краматорськ на суму 6000 грн. суду не надано, а надану в якості доказу квитанцію суд не бере до уваги, оскільки відсутні данні, щодо призначення платежу, не зазначено за які послуги сплачується зазначена сума, не вказано, що саме з метою організації поховання ОСОБА_9 , відсутній платник, не надано акт виконання замовлення. За таких обставин, у суду відсутні належні докази понесення витрат на поховання в сумі 6000 грн., що є підставою для відмови в позові в цій частині.
		Також не підлягає задоволенню цивільний позов  ОСОБА_6  в частині стягнення з ТДВ «СГ «Оберіг» витрат на поминальний обід у розмірі 12 000 грн., оскільки витрати на придбання продуктів харчування та готових страв не включаються до витрат на поховання, такі витрати не є вимушеними, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у цій частині. Вказане узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду від 19.03.2018 № 554/1793/15-ц.
		Щодо доводів страховика про відсутність факту попереднього звернення цивільного позивача до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, що має наслідком відмову у задоволенні позову, суд зазначає, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов`язковим, на що вказувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к, така практика є усталеною.
		За таких обставин, вимоги цивільного позову  ОСОБА_6  до ТДВ «СГ «Оберіг» підлягають частковому задоволенню.
		Щодо позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди.
		Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
		Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.
		Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. 
		Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Проаналізував доводи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , їх представника, суд вважає повністю доказаними наявність у них на протязі тривалого часу моральних страждань і вважає за необхідне відшкодувати моральну шкоду.
		Однак, до суми 919 600 грн., заявленої ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди та до суми 1 000 000, грн., заявленої ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди суд ставиться критично.
		Тому, враховуючи всі обставини справи, характер і обсяг фізичних і душевних страждань позивача ОСОБА_6 , спричинених смертю матері, що зумовило зміну усталеного способу її життя, втрату рідної людини, враховуючи глибину і тривалість страждань, яких зазнав цивільний позивач, вимоги справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди у сумі 400 000,00 гривень.
		З цих підстав, позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню.
		Крім того, судом враховано, що потерпілій ОСОБА_5 завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях з приводу втрати близької людини, моральних та фізичних стражданнях, порушено її нормальний спосіб життя, у зв`язку з чим вона змушені докладати неймовірних зусиль для його налагодження та організації. 
		Проаналізував доводи ОСОБА_5 , суд вважає повністю доказаними наявність у неї на протязі тривалого часу моральних страждань та сума в розмірі 300 000 грн. є реальною з врахуванням вимог розумності і справедливості.
		Разом з тим, в судовому засіданні встановлено та сторонами не оспорювалося, що обвинуваченою ОСОБА_3 відшкодовано 80 000 грн., тому з обвинуваченої на її користь підлягає відшкодуванню сума в розмірі 300 000 - 80 000 = 220 000 грн.
		З цих підстав, позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню.
		Крім того, суд вважає за необхідно зазначити, що згідно ухвали від 17.10.2022 року слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська накладений арешт на автомобіль «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 шляхом заборони будь-яким особам його відчуження, розпорядження та використання. Ухвалою від 12 грудня 2022 року слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська частково скасований арешт, а саме, скасовано заборону ОСОБА_3 користуватися автомобілем марки «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 
		Разом з тим, враховуючи той факт, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення цивільного позову, суд вважає, що відсутні правові підстави для скасування арешту з вказаного автомобіля, з метою відшкодування шкоди в порядку виконання вироку.
		Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні було проведено судову експертизу технічного стану транспортного засобу № 5958/59529-22 від 16.11.2022 року, витрати на яку складають 3020,32 грн.; судову автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу № 5958/59529-22 від 16.11.2022 року, витрати на яку складають 4530,48 грн.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Суд приходить до висновку, що  зазначені судові витрати, у відповідності з вимогами  ст. ст. 122, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої.
		Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_3  визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити їй основне покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 (на п`ять) років та додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання, встановивши їй іспитовий строк в два роки.
		На підставі п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Цивільний позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, що настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
		Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» на користь ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 11 161,00 грн. (одинадцять тисяч сто шістдесят одна гривня).
		Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 80 400 грн. (вісімдесят тисяч чотириста гривень).
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 400 000 грн. (чотириста тисяч гривень).
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 220 000 грн. (двісті двадцять тисяч гривень).
		В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
		         Стягнути з  ОСОБА_3  на користь держави 3020,32 грн. (три тисячі двадцять гривень 32 копійки), витрати на проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 5958/59529-22 від 16.11.2022 року; 4530,48 грн. (чотири тисячі п`ятсот тридцять гривень 48 копійок) витрати на проведення судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 5958/59529-22 від 16.11.2022 року.
		Речові докази, якими було визнано:
		-  автомобіль «Honda HR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 згідно гарантійної розписки від 12.12.2022 року - повернути ОСОБА_3 за належністю.
		 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок суду може бути оскаржено в тридцятиденний строк з дня його проголошення в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.
		 
		Суддя:                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...